«Кароліна і дорослі»

Якось улітку Кароліні страшенно набридли дорослі.

Це сталося під час канікул — найкращої пори, коли не треба ні рано вставати, ні ходити до школи, ні вчити уроків, — знай собі вилежуйся під рожевого пуховою ковдрою! Дні такі довгі, теплі, а вечорами можна скільки захочеш сидіти у вітальні…

Кароліна жила в дідусевому будинку. Він був великий, з просторими сонячними кімнатами; там стояли шафи, повні запашної білизни, буфети, від яких пахло варенням і айвовим джемом. Крізь жорству на доріжках старого, трохи занедбаного садка пробивалася трава, на клумбах буяли лілії, троянди, гладіолуси, мальви й дзвіночки.

У вітах розлогих дерев гніздилося безліч птахів, які аж заливалися щебетом, особливо на сході сонця (Кароліна чула їх крізь сон, лежачи в своїй м’якій постелі) та ввечері, перед тим як лаштуватися спати на гілках.

Дівчинка мала б почуватися щасливою — адже вона вволю гуляла, бавилася, бігала по садку. Проте…

Проте одного ясного погожого дня їй прийшло в голову повстати проти дорослих — Кароліна вирішила, що вони нестерпні.

Правду кажучи, дорослих біля неї було таки забагато.

Насамперед, як у всіх — тато й мама.

Тато, як і завжди, цілими днями читав книжки, сидячи в кріслі, виставленому надворі, або в шезлонгу; часом він брав секатор і йшов підстригати бруслину чи буксус. Бабуся гнівалася — вона вважала, що її син зовсім не знається на садівництві.

А мама після сніданку йшла до альтанки. Там їй ніхто не заважав, і вона малювала на великих полотнах яскраві квіти. Час від часу вона клала пензлика і задумливо дивилася на малюнок.

Був іще дідусь, який від ранку до вечора бавив час на мансарді, подібній до голубника: чи то щось писав, чи витав у мріях — хто його знає…

Бабуся давала лад дому, тихо снуючи в стоптаних капцях із кухні в кімнати, з кімнат на горище; вона всім клопоталася й часто зітхала, що на неї скинули геть усю хатню роботу, проте коли хто-небудь пробував їй допомогти — сердилася.

Було ще дві тітоньки — Франсуаза і Люся: одна лагідна й млява, а друга весела й жартівлива: вона підсміювалася з усіх мешканців дому. До тітоньок часто приходили приятелі. Всі гуртом ішли до альтанки і розмовляли там про книжки, газети, а мама кидала своє малювання й слухала їх.