Професор, або Вовка Корольков, - сусід Сироїжкіна по парті. Його зошити - хоч зараз на виставку чи в музей: ні плям, ні виправлень, тільки акуратні дрібні літери й цифри. Та й самого хазяїна зошитів можна демонструвати в музеї. Професор знає геть-чисто про все, починаючи під молюсків і кінчаючи космосом. Але він не хизується, ніколи не задирає носа перед товаришами. Для нього найголовніше в житті - це математика. Побачивши якесь рівняння, Професор забуває про все на світі. Щоправда, коли Сергійко не може впоратись із задачкою, Професор спускається зі своїх висот і підказує розв’язання. Для цього його треба добряче штовхнути у бік.
Проте особливої дружби між сусідами не було. Професор дружив з Макаром Гусєвим, що сидів на першій парті й затуляв іншим добру чверть дошки. Кумедна це була пара: худий, блідий, найменший у класі Професор, відомий запусками саморобних ракет, різними хитромудрими вигадками, і здоровенний, рум’яний, з кулаками, як диньки, Макар Гусєв. Він, Макар, прославляв свого приятеля, а іноді навіть подавав йому несподівані ідеї: пропонував майструвати лижі з моторчиком, варити лимонну олію тощо. Макар теж не мав жодних сумнівів щодо, свого майбутнього. Коли йшлося про це, він демонстрував свої м’язи й казав: “Певна річ, возитимуся з машинами. От у Професора голова особлива. Хай він і сушить її. А я чхав на ці премудрості”.
Якщо Сергійко симпатизував Професорові, то здоровань Гусєв попсував йому немало крові. Сергійчине прізвище з першої ж зустрічі здалося Макарові надто кумедним і потім просто не давало йому спокою, ніби лоскотало.
- Привіт, Сироїжкін! - баском кричав ще здалеку Макар. - Сир їси чи не їси?
Коли Сергійко відповідав, що він не їсть, Макар вів далі:
- Тоді ти маєш бути Сироніжкін, Сироручкін або Сировушкін!
Сергій пробував відповідати ствердно, але й після цього Макар не заспокоювався і виголошував:
- Увага! Іде Сир Сирович Сиров, він же Сергійко
Сироїжкін, великий знавець і любитель усіх сортів сиру в усьому світі. Скажіть, будь ласка, що ви їли на сніданок?
І тоді Сергійко вирішив нічого не говорити й мовчки піднімався у клас.
Гусєв не відставав від нього ні на крок.
- Слухай-но, як тебе - Сироочкін? Я вчора забув твоє прізвище й мучився всю ніч. Сирокішкін? Сиромишкін? Сиросороконіжкін?
Комментарии к книге «Пригоди Електроніка (квадрологія)», Євген Серафимович Велтистов
Всего 0 комментариев