Присвячується Теббі, котра затягла мене в це — а тоді допомогла вибратися
Частина перша. Кривава забаваСтаття в тижневику Enterprise (Вестовер, штат Мейн) за 19 серпня 1966 року:
ПОВІДОМЛЕННЯ ПРО ДОЩ ІЗ КАМІННЯ
Кілька гідних довіри осіб повідомили про дощ із каміння, який випав з ясного неба на Карлін-стріт у містечку Чемберлен 17 серпня. Каміння впало здебільшого на будинок місіс Марґарет Вайт, значно пошкодивши дах, зруйнувавши дві ринви й водостічну трубу та завдавши шкоди приблизно на 25 доларів. Місіс Вайт, удова, живе в цьому будинку з трирічною дочкою Керіеттою.
Узяти коментар у місіс Вайт не вдалося.
Коли це сталося, ніхто не здивувався — принаймні по-справжньому, на підсвідомому рівні, який і породжує дикі плоди. На поверхні всі дівчата в душовій були шоковані, вражені, засоромлені або просто раді з того, що цій корові Вайт знову дісталося по рогах. Якась із них, може, й говорила потім, що здивувалась, але то була неправда. З кількома з них Керрі ходила до школи ще з першого класу, і цей випадок, відповідно до законів, що керують людською природою, повільно й невпинно назрівав ще відтоді, розмірено наближався, як ланцюгова реакція до критичної маси.
Звісно, ніхто з них не знав, що Керрі Вайт здатна до телекінезу.
Напис, нашкрябаний на парті чемберленської початкової школи на Баркер-стріт:
Керрі Вайт жере лайно.
Роздягальня повнилася вигуками, луною й потойбічним звуком води з душу, що розбивається об кахлі. Дівчата на першому уроці грали у волейбол, і їхній ранковий піт виступив легко й природно.
Комментарии к книге «Керрі», Стивен Кинг
Всего 0 комментариев