Для Джозефа, Леанори та Ітана. Я розповів вам усе те, щоб розповісти про це.
Номер Шість:
— Чого ви хочете?
Номер Два:
— Інформації.
Номер Шість:
— На чиєму ви боці?
Номер Два:
— Себе не розкриваємо. Нам потрібна інформація.
Номер Шість:
— Ви її не здобудете!
Номер Два:
— По-доброму чи по-злому… здобудемо.
З к/ф «Полонений»Саймон залишався на місці: маленька, брунатна постать, захована в листі. Навіть заплющивши очі, він бачив свинячу голову на палі. Її приплющені очі заволокло безмежним цинізмом дорослого життя. Ті очі переконували Саймона: все погане.
Вільям Ґолдінґ. Володар мухМи його проґавили.
З к/ф «Безтурботний їздець»1960: У них була палиця, загострена з обох кінців
1960. Ниці люди в жовтих плащах І. Хлопець та його мати. День народження Боббі. Новий мешканець. Про час і незнайомцівБатько Боббі Ґарфілда був із тих людей, волосся в яких починає випадати вже після двадцяти, а зовсім лисіють вони десь до сорока п’яти.
У Рендалла Ґарфілда до таких крайнощів не дійшло: він помер від серцевого нападу у віці тридцяти шести років. Він був агентом з нерухомості й випустив дух на підлозі чиєїсь чужої кухні. Коли батько Боббі відходив в інший світ, у вітальні потенційний покупець намагався викликати швидку непід’єднаним телефоном. Тоді Боббі виповнилося три. У нього збереглися невиразні спогади про чоловіка, що лоскотав й цілував його в обличчя і в лоба. Він був майже впевнений, що той чоловік — його тато. «МИ ДУЖЕ СУМУВАТИМЕМО», виведено на надгробку Рендалла Ґарфілда, проте мати хлопця аж надто сумною ніколи не здавалася. Що ж до самого Боббі, то… Ну, скажіть, будь ласка, як можна сумувати за кимось, кого ледь пригадуєш?
Комментарии к книге «Серця в Атлантиді», Стивен Кинг
Всего 0 комментариев