«Справа Сен-Ф'якрів»

Але який же то злочин? Ніхто не почув навіть пострілу! Ніхто не підходив до графині! Впродовж усієї меси Мегре, правду сказати, не зводив з неї очей!

До того ж не пролилось ані краплини крові, не видно було жодної подряпинки!

— Друга меса о сьомій, здається, так?

Він з полегшенням зітхнув, почувши важкі кроки лікаря, кругловидого добродія, що був явно вражений побаченим і переводив очі з комісара на кюре, з кюре на комісара.

— Вона мертва? — запитав і, не вагаючись, розстебнув корсаж.

Священик відвернувся. Пролунали важкі кроки, і зразу ж ударив дзвін — дзвонар заходився смикати за мотузку. То був перший дзвін до другої меси.

— Я бачу лише спазм судин… від… Я не був домашнім лікарем графині, яка вважала за краще лікуватися в мого колеги з Мулена. Але двічі або тричі мене викликали до замка… Вона мала дуже хворе серце…

Ризниця була вузька, і там було тісно для трьох чоловіків і небіжчиці. Прийшло двоє хлопчиків-служок, бо меса о сьомій мала бути урочистіша.

— Її машина, певно, тут десь, під церквою, — промовив Мегре. — Треба сказати, щоб тіло відвезли додому…

Він весь час відчував на собі тягар засмученого погляду священика. А може, той про щось здогадується? Так воно чи ні, але, поки паламар і шофер переносили тіло до машини, кюре наблизився до комісара.

— Ви певні, що… Мені ще треба відправити дві меси… Адже сьогодні день поминання… Мої парафіяни дуже…

Оскільки графиня вмерла від спазму судин, хіба Мегре не має права підбадьорити його?

— Ви ж чули, що сказав лікар…

— Але ж ви приїхали сюди, і саме сьогодні, якраз перед цією месою…

Мегре довелося докласти чимало зусиль, щоб здатися спокійним.

— Зовсім випадково, панотче… Мого батька поховано на вашому цвинтарі…

І він квапливо рушив до машини — лімузина старої моделі. Шофер саме заводив ручкою мотор. Лікар не знав, що йому робити. На майдані було кілька чоловік; вони не розуміли, що сталося.

— Їдьмо разом…

Тіло небіжчиці займало багато місця. Мегре й лікар примостилися на краєчку сидіння.

— Мені здалося, що ви здивувалися, коли я це сказав… — стиха промовив лікар, який ще не встиг повернути собі самовпевненість. — Якби ви були в курсі справ, ви, мабуть, могли б зрозуміти… Адже графиня…