Незнайомець призначив зустріч біля пам’ятника Кілінському[2].
Юліуш любив символи й шукав їх навіть там, де інші не помічали. Але тепер знак надто яскравий, аби не зважати на нього й робити вигляд, що все це — його вигадки. Забагато збігів бачив у своїй та його біографіях. Саме тому, гуляючи біля бронзового полковника Кілінського, уявляв себе таким, як він, соратником Костюшка[3]. Коли вже мислити ширше — самим Костюшком, чом би й ні.
У них із національним польським героєм чимало спільного.
Комментарии к книге «Офіцер із Стрийського парку», Андрей Анатольевич Кокотюха
Всего 0 комментариев