«Кривавими слідами»

Від подиву Єгор тільки і зміг, що витріщитися на приятеля. Він побачив, як очі в нього розширилися. Так, немов той відчув неймовірне полегшення. А потім його погляд завмер назавжди.

Понеділок, 21 січня 2019 року. 8:45

Віталіна зупинилася на світлофорі. Їй і досі не давала спокою та сварка. Хоч ніби і минуло достатньо часу. Мáрко зазвичай так довго на неї ніколи не сердився. Проте… Чому ж він не відповідає на дзвінки? Не міг же Сергій уже побувати в нього?

Жінка задумливо роздивлялася жебрака, який ходив поміж машин і випрошував гроші. Безхатько мав червону опухлу мармизу, що безпомилково дозволяла зрозуміти причину подібного життя. Страшенно брудне скуйовджене волосся і не менш забруднена одіж, вицвілий пакет у руці, куди він, вочевидь, кидав усе, що дають люди. Незважаючи на зимовий холод, не мав на собі верхнього одягу. На голові недоладно натягнута сіро-чорна стара шапка. Віталіна вже не вперше спостерігала за цим чолов’ягою, кожного разу переймаючись, що ось-ось він підійде і до неї. «Ну ж бо, перемикайся!» – благала подумки світлофор. Такі люди викликали в неї огиду, хотілося якомога швидше поїхати звідси. Аж ось небеса почули її прохання, світло змінилося, дозволивши рух. Віталіна завернула праворуч, до помешкання її кавалера лишалося якихось три хвилини їзди.

Дім знаходився в приватному секторі або, як його називали мешканці міста, «на лініях». Район сам по собі непоганий, однак, якщо не знати дорогу, доволі легко в цих «лініях» заблукати. Припаркувавшись, Віталіна уважно роздивилася подвір’я. Часто о цій порі Мáрко грався з донькою, але зараз тут виявилося порожньо.

Віталіна відстібнула пасок безпеки, вийшла з машини і попрямувала на приватну територію. Звичним рухом відімкнувши загорожу, зайшла. Знов уважно роздивилася, спробувала побачити когось у вікні, та вкотре марно. Минаючи брудний розталий сніг, посунула до дверей. Цікаво, як він її прийме після того, що сталося. «Ну не вижене ж?» – подумалося. «До того ж я маю для нього папери із суду», – Віталіна зиркнула на свою сумку, у якій серед інших документів мала й новини для Мáрко. Щоправда, не вельми важливі, але все одно непоганий привід, аби, нарешті, побачитися і, по можливості, помиритися.

«Бо хто знає, що зможе зробити Сергій».

У будинку виявилося навдивовижу тихо і холодно. Певно, саме це відразу і насторожило. Інстинктивно жінка зрозуміла: щось сталося.