«Кривавими слідами»

332

Описание

Слідчий із Луцька Єгор Скляр переїздить працювати до Рівного. Першою його справою на новому місці стає жорстоке і майстерно продумане вбивство іноземця. На допомогу йому приходить патрульна Власта Коваль. Скляр інтроверт і мізантроп, любить працювати сам, тому для розв’язання справи їм доведеться принаймні спробувати знайти спільну мову. Кращий друг Єгора, який нещодавно загинув при виконанні службових обов’язків, неодноразово з’являється, попереджаючи про небезпеку. Убивці вдалося вміло заплутати сліди, проте Скляр та Власта не з тих, хто так просто здаються.

1 страница из 190
читать на одной стр.

Настроики

Фон текста:

Текст
Текст
Текст
Текст

Аа
Roboto
Аа
Garamond
Аа
Fira Sans
Аа
Times

Кривавими слідами (fb2) - Кривавими слідами (Поліцейський детектив) 3294K скачать: (fb2) - (epub) - (mobi) - Ксения ЦыганчукКсенія ЦиганчукКривавими слідами

Серія «Поліцейський детектив» заснована в 2019 році

Консультант: С. А. Носков, полковник поліції, начальник відділу Департаменту карного розшуку Національної поліції України

Величезне спасибі керівнику патрульної поліції м. Рівне Сергію Мерчуку та його заступнику Андрію Ліснічуку за надання дозволу спостерігати за роботою патрульної поліції. Окрема незмірна подяка за допомогу в написанні книги лейтенантам Ірині Середі та Василю Грицюку, які показали мені свою службу зсередини, консультували з усіх питань. Користуючись нагодою, дякую всій патрульній поліції м. Рівне за те, що робите для нас, звичайних людей.

Автор

Засновано на реальних подіях. Епізоди з викликів патрульних – теж. Усі імена, дати та назви змінено. Додано авторської інтерпретації.

П’ятниця, 18 січня 2019 року. 20:35

Чоловік уважно огледівся. Повз нього пройшли двоє: жінки. У темряві важко оцінити вік чи роздивитися обличчя. Та це не дуже його переймало. Головне, аби не звернули увагу на нього. Саме з причини, щоб ніхто його не запам’ятав, він майже кожного разу приїздив сюди різними автівками. Сьогодні вже вдесяте. Маючи у своєму розпорядженні цілих три, є можливість не притиратися очам.

Перевів погляд на подвір’я приватного будинку. Чоловік невисокого зросту, лише в самій теплій кофті (хоч наразі панувала середина зими), грався з дочкою, п’ятирічною дівчинкою. Значення слів, які весело вигукували одне одному батько і дитина, із цієї відстані він розчути не міг. Та навіть якби і міг, усе одно не вдалося б зрозуміти: італійської він ніколи не вивчав.

За цей тиждень він чудово відстежив звички цієї маленької сім’ї, що складалася лише з двох осіб, і вже готовий був здійснити план. Зовсім скоро.

Знову його відволік перехожий. Цього він знав. Живе поряд. Очевидно, ходив до «Копійки», невеликого продуктового магазину, яким користуються жителі цієї та сусідніх вулиць. Хвилин двадцять тому він проходив у бік крамниці. Зараз прямував додому, до будинку, що знаходився через один. Гарного цегляного, із високим товстим парканом. Таким, які зазвичай установлюють українці.