«Пастка для ґеймера»

Пастка для ґеймера (epub) - Пастка для ґеймера 112K (скачать epub) - Олесь Григорьевич Ильченко AnnotationБуває, юнаки й дівчата повірять незнайомцеві з віртуального світу комп’ютерних чатів… Іноді спокуса вкрасти бере гору над докорами сумління… Можна також забути друзів і піти на зібрання таємничого Ордену…Але за все треба платити. Іноді — дуже дорого. Хто ж допомагає у найскрутніших ситуаціях? Дівчата і хлопці, які називають себе «командою».Це перша із серії книжок Олеся Ільченка про життя сучасної молоді — і для них. Далі будуть не менш «дивні детективи»…Олесь Ільченко. Пастка для ґеймераГлава1Глава 2Глава 3Глава 4Глава 5Глава 6Глава 7Глава 8Глава 9Глава 10Глава 11 Олесь Ільченко. Пастка для ґеймера Присвячую синові Владу Глава1КЛАС Юля невдоволено глянула на стелю класу і сказала наче сама до себе: «Мноґа букаф!» Тоді звичним рухом відкинула русяве волосся з лоба, закрила підручник, зиркнула у вікно, де зелена вже гілка погойдувалася під теплим, майже літнім вітром, — і зітхнула.— Між іншим, — озирнулася до неї вродлива, гарно вбрана Марта, пильно вглядаючись великими блакитними очима, — «олбанською мовою» вже не розмовляють — не модно!— Ти, звичайно, великий знавець моди, але звідки ти знаєш, що слід говорити, а що — ні? — примружилася Юля.Марта хотіла було щось відповісти, але до класу ввійшла Таня, і всі вражено замовкли. Дівчина зробила собі нову зачіску й пірсинг — тепер у неї в лівій брові сяяла блискуча срібна сережка. Таня, ні на кого не завертаючи уваги, пройшла і сіла на своє місце. Першою не витримала Марта.— Дехто хоче бути дуже схожим на справжніх емо… — почала вона. — А справжні емо з нашої школи вчаться у випускному класі.— Круто! — захоплено звернувся до Тані Стас. — Це ти… Тобі сестра допомогла?— Умгу… — нарочито байдуже пробурмотіла Таня.— А правда, що твою сестру минулої п’ятниці якісь гопники мало не побили? — допитувався Стас.— Правда, — тихо відповіла Таня. — Я хочу їй допомогти…— У бубон треба бити таких, і край! — насупився Сашко.— Тобі аби бити! — зиркнула на нього Марта, — ти що, найкрутіший?— Ну чому ти, Марто, завжди до всіх чіпляєшся? — Артем, не поспішаючи, вийняв з рота жувальну гумку. — Спокійною треба бути, спокійною… Ніхто ж нікому не заважає…— А чому він весь час каже: «Бити, бити…», — скривилася Марта. — Може, мені неприємно?