І тут на виручку прийшла Ганна Павлівна:
— Що тут сталося, півні? Тільки не кажи, Черненку, що Білан першим почав!
— А я взагалі нічого не кажу, — буркнув Денис.
— Максиме, в чому справа? — тепер керівничка класу дивилася крізь скельця своїх елегантних окулярів на Білана.
— Я, звичайно, міг би поскаржитися на цього, — Максим тицьнув на ворога пальцем. — Але тоді вийде, що я — ябеда і слабак, не здатний постояти за себе. Ви не примусите мене поскаржитися на однокласника, — він зітхнув. — Непедагогічно.
Педагоги здивовано перезирнулися.
— Отже, ти почав цю гидку бійку? — з надією запитав Олексій Валерійович.
— Я міг би взяти провину на себе, — погодився Максим, — лише в тому разі, коли треба було б рятувати товариша. Цей тип мені не товариш. Раз так, то і брехати потреби нема.
— Значить, бійку почав Черненко? — Ганна Павлівна нетерпляче смикнула Максима за рукав.
— Скаржитися не буду, — вперто гнув своє хлопець.
— Може, ти щось скажеш? — скельця блимнули на Дениса.
Той вирішив узагалі промовчати. Він ненавидів цього розумаку, проте так само не хотів уплутувати в їхні справи вчителів. До того ж, треба буде пояснити, з чого все почалося. А тут, як не крути, а не викрутишся: мало того, що сам не вивчив уроку, та іще й поліз битися до того, хто вирішив пожартувати і підказав відверту дурницю.
— Та-а-к. Бачите, Олексію Валерійовичу, цим двом просто робити нічого, — підсумувала класна керівничка.
— Одному з них — так точно, — погодився з нею фізрук.
— А якщо їм нема чого робити, я їм зайняття знайду. По-перше…
Тут Ганна Павлівна на мить зам'ялася. Вона хотіла викликати батьків обох забіяк до школи. Але вчасно згадала: мама Черненка навряд чи зможе прийти, в цій родині й без старшого сина клопоту вистачає. А батьків Білика вона просто не ризикне турбувати після того, як Максимів тато через свою фірму закупив для школи кілька нових комп'ютерів, а його мама організувала всьому 7-А безкоштовні квитки в театр на «Острів скарбів». Усе це блискавкою пронеслося в її голові, і вона швиденько передумала:
— Залишаєтеся сьогодні після уроків. Хто черговий у класі — відчергує завтра. А ви з такою ж енергією, як оце зараз боксували, зробите вологе прибирання. Ось так.
Максим Білан знизав плечима. Могло бути гірше.
Денис Черненко примружив очі й закусив губу. Після уроків нікого не буде, і йому точно ніхто не заважатиме цього розумаку приперти до нігтя.
Комментарии к книге «Полювання на Золотий кубок», Андрей Анатольевич Кокотюха
Всего 0 комментариев