Битися Максим не вмів і не любив. Не любив тому, що не вмів, а не вмів через те, що не любив. Але протистояти насильству вважав за обов'язок. Тому, виставивши руки вперед, він з усієї сили штовхнув Дениса, та ще й закричав при цьому на весь коридор. Не чекаючи опору від слабшого за себе супротивника, Черненко раптом відчув, що падає. І наступної миті грьопнувся об підлогу!
Довкола них одразу ж скупчився строкатий натовп. На великій перерві давно ніхто не бився. Точніше, у приміщенні школи взагалі нечасто траплялися подібні сутички. Якщо хлопці не бачили іншого способу вирішити свою суперечку, крім як помірятися силами, вони в супроводі неодмінної групи підтримки йшли після уроків поза школу. А сьогодні Денис Черненко порушив це неписане правило.
Та ще й поліз битися зі слабшим від себе.
Причому слабший не втік — дав здачі. Мало того: збив кремезного спортсмена з ніг. Такий бойовик варто подивитися!
Денис прудко скочив на ноги. Глядачі обступили їх щільним колом. Тепер Черненко і Білан опинилися ніби на арені. Один був биком, інший — матадором.
Максимові в цей момент здалося, що вдруге повалити супротивника не вдасться. Коли б не збіглося стільки цікавих, він просто спробував би втекти. Для чого лізти в бійку, якщо суперник дужчий… Але зараз, на очах у всіх, хлопець просто не міг дозволити собі тікати. Доведеться приймати бій…
Не довелося.
Крізь натовп пробився фізрук Олексій Валерійович у спортивному костюмі. За ним — Ганна Павлівна, їхня класна керівничка.
— Ану, брек! — гримнув учитель фізкультури.
— Пощастило тобі, козел, — процідив крізь зуби Денис, обтрушуючи штани.
Глава 4ПокаранняЦікавих із появою вчителів одразу стало набагато менше.
Ті, що залишилися, завбачливо відійшли подалі, аби під чиюсь гарячу руку не перепало і їм. Бо зазвичай Олексій Валерійович полюбляв дати комусь прочухана. Тільки не тепер, не в цьому випадку.
Бо вчитель фізкультури, розтягнувши бійців, не знав, що з ними робити далі. Адже порушником спокою виявився Дениско Черненко, один із його улюбленців, хлопчина з серйозним спортивним майбутнім. А поруч — Максим Білан, який бігає крос гірше за всіх, на турніку звивається черв'яком, і взагалі — частіше приносить довідки про звільнення, ніж ходить на уроки фізкультури. Одне слово, цей першим бійку не почне. Отже, почав спортсмен Черненко. Завинив його улюбленець, як не крути. Але карати Дениска не хочеться, а Максима нема за що.
Комментарии к книге «Полювання на Золотий кубок», Андрей Анатольевич Кокотюха
Всего 0 комментариев