«Гумор та сатира. Збірка»

«Щоб наш Рогатий Рух не втратив громадського лиця,

Нам треба йти до Мудреця.

Тут недалеко є могутній дуб, на дубі гілка,

На гілці – Мудрий Ворон». 

(Можливо, план той був помилка)

Та барани, узявши кулемет, пішли, коли настала ніч,

І Ворон (ніби їх чекав) таку прокаркав неприємну річ:

– Так-так, ви звірів залякали,

Тремтять зайці, кроти, коали

,Бо Лісу хазяї вам дали право убивать

.А ваша вся рогата рать

Єдине, що уміє, це карать

Дітей, старих та всіх, в кого немає кулемету.

А збудувать ракету чи дать голодному котлету,

На це у вас ума нема.

Та вам це й ні до чого,

Бо ви були і є – рогате та убоге,

Жадібне, темне стадо, що гадить і краде

Та хазяям вилизує біде.

Вам хочеться, щоб вас боялись,

Бо вічно боїтесь самі.

А прийде сильний звір – і де ваша зухвалість?

Мов пацюки розвієтесь, згниєте, хто в тюрмі,

А хто сховається у пана і не бекне.

Та врешті, здохнете і з тим, хто зараз на коні,

Із монументами провалитесь у пекло.

Звичайно, за мудрість отаку зробили Ворону негарно:

В психічну відвезли лікарню,

Оголосили пташку шпигуном.

Народу в Лісі теж це не минулось марно та безкарно – 

По всіх каналах перед сном

Народові митці читали колективний лист,

І, докладаючи увесь холуйський хист, 

Підступним ворогом лякали.

Та згодом все пішло по-старому, помалу.

Хоч раз у темряві сміливці

Коло Героя кам’яного щось наклали,

Але вже вдень на тому ж місці 

Робили селфі і всміхались «чі-і-з».

Яке майбутнє заслужив той Ліс?

Бо звірі ж вірять, що та рогатая чума

Кудись подінеться сама,

А за протести можуть боляче пороть…

На жаль, майбутнього я теж не знаю,

Та і ніхто не зна. Один Господь.  

Я, дівчинонька кирпата,

Закохалася у НАТО.

– НАТО, НАТО, мені в хату

Засилай скоріше свата!

Ой, скажи-но мені НАТО,

Як почну тебе кохати,

Поважати, ублажати,

Нас не будеш убивати?

Усміхнулось мені НАТО,

Заховало всі гармати

І шепоче так грайливо:

– Можливо…

Дивлюся інколи на деякі обличчя

І ясно бачу: злодій та свиня.

Та раптом чую: «Непатріотично!

Отак з плеча, категорично

Про діяча рубати навмання.