В каструлю полетів останній компонент зілля — сушене ромашкове коріння, і з тихим шипінням розчинився у коричнювато-рожевій жижі. Я зацікавлено прослідкувала поглядом за тим, як велика бульбашка з’являється на поверхні, а потім лопається, окропляючи мене рідиною. Вибуху не відбулося.
Тепер можна й відпочити, адже ризик підняти у повітря всю квартиру тепер зведений до мінімуму. Хоча, знаючи свої таланти у області зіллєваріння, я б не здивувалася, якби мій імпровізований казанок розірвало від абсолютно нешкідливих ліків від кашлю.
Подумки дорахувавши до тридцяти, я помахом руки погасила вогонь на плиті, і тільки потім зрозуміла, що робити цього не варто було. Адже саме через таку маленьку, непомітну і необхідну кожній поважаючій себе відьмі магію в мене і відібрали ліцензію!
І всі роки виснажливих тренувань, всі години, проведені над старезними, повними пилюки і давніх заклинань підручниками пішли коту під хвіст, і тепер я, Яросвіта Черепко, змушена заробляти собі на життя простенькими зіллями, що не потребують жодних талантів…
Я сумним поглядом обвела кімнату, яку язик просто не повертався назвати лабораторією. Звичайнісінька кухня однокімнатної квартири на окраїні Кременчука, і єдине, що може навести на думку про те, що тут живе відьма, так це павутиння під стелею і чорний кіт Скелет, якого я забрала з вулиці ще років п’ять тому. Коли мені довелося переїхати з родинного гнізда Черепків через той сором, що я накладала на рід, я з усіх сил намагалася надати своєму новому помешканню вигляд таємничий і давній, але я сумніваюсь, що в мене щось вийшло.
Сусіди вважали мене шарлатанкою, яка за гроші передбачає долю, чи щось у такому дусі, люди, що бачили мене на вулиці, просто не звертали уваги на чудернацький одяг: двадцять перше століття — це не той час, коли можна кого-небудь здивувати косою по пояс та довгими сукнями на давній манер.
Комментарии к книге «Користь незавершених справ», Марина Блохіна
Всего 0 комментариев