«Свячена вода»

– Пане шофер! Та їдьте, прошу пана, тихіше, бо женете, як німий до суду.

– Пані, вибачте – в мене графік.

– А в мене свята вода з флєшки виливається.

– То закрутіт ту флєшку, прошу пані!

– Та би м закрутила, але закрутку згубила. Бо люди так си товкли за тою свяченою водою, що мало ксьондза і дяка в казан не вкинули. А їдна пані як вхопила молоду панєнку за патли, як смикнула, в тої аж сльози на вочі зайшли і вся мазґанина на пискові потекла. Бо та панєнка хтіла м першою до казана прорватись. А друга молода пані наступила каблуком на ногу пана воєнного два рази. То за другим разом той пан воєнний спитав, чи є в неї чоловік. Молода пані сказала, що немає. То пан воєнний сказав їй , що як вона то ще раз зробить, то її ніхто заміж не візьме. Сказав, що то прикмета така.

А пані Ганна, що все при ксьондзові ходить, церкву миє і святим на іконах тричі на день помади витирає і свічки міняє, а по суботах яйця викачує переляканим і віск зливає від вроків, сказала, що немає такої прикмети. На що пан воєнний сказав, що точно є. Бо інакше саму пані Ганну якийсь йолоп ґандрабатий, таки, взяв би заміж. Оскільки то чули всі люди, то пані Ганна, щоб не вдарити лицем в болото коло казана, побожно перехрестилась і послала пана воєнного до сраки.

А пан воєнний взяв і засміявся.

То пані Ганна сказала, що хто при святій воді зуби шкірить, той після смерті буде все загробне життя воду носити.

Тут люди на них зашикали, бо ксьондз якраз хреста у воду опускав і всі приготувались, щоб першими води святої зачерпнути.

А пан воєнний сказав, що, якби його воля, то він би всіх погнав на полігон вчитись стройової підготовки, щоб до казана потрапити по-людськи, а не стадом.

На що пані Ганна сказала, що люди – то є стадо Христове. І не панові воєнному вказувати їм як до казана потрапити.

А потім сталось таке, що йой! Ксьондз освятив воду і сказав, що набирати її можна тільки з краника, що його спеціально до казана приварили для цього. То люди як поперли до того краника, то мало не передушили їдне другого. І ото там я десь закрутку до флєшки і згубила м. Так що, прошу пана шофера, їдьте тихіше, бо мені вода розхлюпається.

– В мене графік, прошу пані.

– А в мене вода свячена!

– Пане шофер, таки їдьте повільніше, бо вода тої пані вже в мене в черевикові.