Вісім маленьких повістей про те, що непідвладне рокам, що не порівняти з актуальними подіями та бурхливим сьогоденням, бо воно не залежить від чинників часу. Вісім повістей про кохання.
Про «вовчкувату» Любку-однолюбку та почуття людини, затаврованої словами «не така, як усі»…
Про те, що гонить з дому в дорогу, але знов і знов повертає до жінки, яка чекає.
Про усвідомлення: дорогу та жінку неможливо пізнати до кінця, дорогу та жінку неможливо підкорити…
Про «заборонену» пристрасть — до чоловіка сестри…
Про дім без любові, що схожий на холодний акваріум з мовчазними рибами…
Про зраду своєму призначенню, про змарнований талант, а отже, і зраду самого себе…
Основна тема збірки малої прози Надії Гуменюк «Коханий волоцюга» — стосунки чоловіка та жінки. Письменник, який береться за цю тему, наражається на певну небезпеку. Він мусить бути гранично відвертим та особливо прискіпливим до нюансів і напівтонів. Від того він стає незахищеним, оголеним у своїй щирості. Це дуже складно — писати про кохання, хоча на перший погляд може видатися, що навпаки.
Якими є чоловіки у прозі Надії Гуменюк? Різними, як у житті. Але симпатії автора належать герою уважному та надійному, позбавленому егоїзму, з вуст якого легко злітають пестливі слова… Він делікатний, проте готовий до вчинків, а іноді й до самопожертви. І він не завжди зрозумілий для тієї, хто поруч.
«Що з ним діється останнім часом? Якийсь… як зламана іграшка… Ходить неприкаяний дощовим містом, а тоді вривається до своєї майстерні, замикається і пише, пише… Що? А хто його знає. Каже: те, що давно хотів, те, що треба встигнути, бо життя минає. “Минає, минає, русалонько! Я просто фізично відчуваю, як воно витікає з мого тіла. Впаде у Лету, і сліду від мене не залишиться. І що я скажу Всевишньому? Що змарнував його дар? Що прожив, як… Ні дитини, ні картини. Хіба що той твій портрет з волошками…”»
Вчасно зрозуміти одне одного, вчасно підтримати, надто у важливій справі життя — це є необхідною складовою у стосунках двох людей. То про що ж тоді повість «Волошковий монстр»? Як на мене, не так про кохання, як про змарнований талант. Про запізніле прозріння. Хоча, можливо, інший читач прочитає про інше.
Комментарии к книге «Коханий волоцюга», Надежда Павловна Гуменюк
Всего 0 комментариев