«Маленька паризька книгарня»

Я присвячую цю книгу моєму татові,

Йоахіму Альберту Вольфгангу Джорджу, відомому як Широкий Джо.

20 березня 1938 року (Саваде/Айхвальд) — 4 квітня 2011 року

(Хамельн).

Тато, ти був єдиною людиною,

хто читав усе, що я коли-небудь творила відтоді,

як навчилася писати. Завжди сумуватиму за тобою.

Я бачу тебе в кожному промені вечірнього світла

і у всякій хвилі будь-якого моря.

Ти пішов на півслові.

Присвячується тим, хто пішов.

І тим, хто продовжує їх любити.

І як це я дав утягти себе в цю історію?

Дві «генеральші» будинку номер 27 на вулиці Монтаньяр — власниця мадам Бернар та консьєржка мадам Розалет — перейняли месьє Одинака й затисли його, як у лещатах, між своїми квартирами на нижньому поверсі.

— Той Ле П. безбожно повівся зі своєю дружиною.

— Жахливо. Наче міль із весільною фатою.

— Звичайно, якщо поглянути на деяких жінок, то їхніх чоловіків можна зрозуміти. Якісь холодильники в сукнях від Шанель… Але ж чоловіки? Справжні чудовиська, геть усі.

— Шановні пані, щось я не збагну…

— Ні-ні, ви не такий, месьє Одинак. Ви просто пухнастий кашмір порівняно з грубим шпагатом, з якого й плетуть чоловіків.

— Хай там як, а маємо ще одну квартирантку. На четвертому поверсі. На вашому, месьє.

— Річ у тім, що в мадам нічого не залишилося. Зовсім нічого, крім розбитих ілюзій. Їй потрібно все. Тобто абсолютно все, з нуля.

— Так, звичайно. Може, яка гарна книга…

— Чесно кажучи, ми сподівалися на щось практичніше. Стіл, наприклад. У мадам немає зовсім…

— Нічого. Я зрозумів.

Книгар не міг навіть уявити, що існує щось практичніше від книги, та все ж пообіцяв принести новій квартирантці стіл. У нього був зайвий.

Месьє Одинак застромив краватку між верхніми ґудзиками білої ідеально випрасуваної сорочки та почав акуратно закочувати рукава. Досередини, оберт за обертом, аж до ліктя. Він дивився, затамувавши подих, на стелаж із книгами в коридорі. За полицями ховалася кімната, до якої він не потикався двадцять один рік.

Двадцять один рік, двадцять одне літо і двадцять один новорічний ранок.

Та стіл був саме в цій кімнаті.