«У снігах»

Кажуть, ніби у загалом бідній мові ескімосів існує декілька десятків а то й сотень найменувань для різних видів снігу. Звичайно, сніг буває не тільки м’який та пухнастий, але й затрамбований численними перехожими сніг-лід, який так підступно слизько раптово зикочується з-під ніг. Для цього снігу в ескімосів є, мабуть, декілька гострих лайливих слів, схожих на вигуки тих, що не змогли втриматись на ногах. Буває також сніг брудний, перемішаний із піском та грязюкою, що й на сніг зовсім не схожий — так, на якесь скрижаніле сміття. Цей сніг ескімоси звуть довгими та нудними словами, які чути неприємно та навіть небезпечно, бо вони нагадують хворобу чи поломку невідомої у їх краях машини. У довгі зими буває сніг, що лежить височенними купами, вище людського зросту. Його нагромаджують машинами та лопатами цілий день, бо інакше неможливо проїхати, а то й пройти. Ескімоси звуть такий сніг захопленими словами, подібними до гір, але на відміну від гір, у цих словах немає стійкості: букви зіставлені таким чином, що вимовляти їх вкрай незручно і весь час виникає прикра плутанина — кажеш одне, а здається зовсім інше.

Ескімоси хоча й плутають слова, розмовляючи один з одним про сніг, але ми їх взагалі зрозуміти не можемо, бо слів таких не маємо. Для наших широт сніг занадто нетривке явище, аби залишити якийсь істотний слід у словнику. Коли він зникає влітку, то саме слово перетворюється на означення, покликане характеризувати якусь зовсім далеку від нього річ, наприклад, «сніжно-білі зуби», або взагалі стає часткою абсурдно-гумористичного прислів’я «у нього взимку снігу не допросишся». У всіх випадках сніг розуміється як щось позитивне і навіть необхідне, але не зараз, коли я йду по ньому вулицею вже півгодини. Я відчуваю, як у мене змерзли пальці на руках, а як на ногах

— уже не відчуваю. Треба зняти черевики та добряче роэтерти ноги. От тільки дійду до Олени.