Ніколи не думала, що напишу цю книжку. Була в мене ідея написати історію Урожа, зізнаюсь, але мене відштовхує лінійність часу. Правда, це теж історія Урожа, тільки духовна. І дуже суб’єктивна. Така проста, що її зрозуміє навіть дитина. Щиро кажучи, я навіть не думаю, що ця скромна книжечка приверне до себе увагу читача. По суті, кожен мешканець Урожа міг би написати розповідь про свої дитячі страхи, зустрічі з незрозумілими явищами, віщі сни і знаки. І кожна книга була б різна і неповторна.
Після «Урізької Готики» знайшлися люди, які питали мене, де книга отця Антонія. Вони повірили, що три покоління урізьких священиків записували сни парафіян, незвичайні випадки, мрії й сподівання людей, які на позір видавалися грубими й нерозвинутими, однак з-під зашкарублої селянської плоті час від часу визирала напрочуд вразлива і тонка душа, бодай раз у житті, але визирала. Витирала піт з чола і бачила самітню грушу на горі, освітлену сонцем, заквітлі черешні на Ласках і дивовижну зелену барву при заході сонця. І сни, які сняться, коли немає ні книг, ні телевізора, сни, що є наслідком потаємної роботи душі. Можливо, така книга й існувала насправді, але не пережила байдужих чи лихих часів.
Комментарии к книге «Уріж та його духи», Галина Васильевна Москалец
Всего 0 комментариев