«Енциклопедія російської душі»

Охоронці скоса дивилися телевізор. Я пиячив у компанії людей, які добре знають кримінальну ситуацію в місті. Попри інтелігентну зовнішність, я готовий перепити найміцніших мужиків, і три-чотири пляшки горілки за вечір для мене дурниця, хіба що вранці трохи свербить шкіра на животі. Така особливість не раз виручала мене, але іноді призводила до непередбачуваних наслідків, що, власне, й сталося тієї ночі.

Людина при владі сяє нетутешнім світлом. Її впливове лице охоплено відблисками затяжного екстазу. У залі різало очі від начальства. Перепите керівництво силових структур, віце-прем'єри, вожді й гонителі демократії, державники, головні недоумки, реваншисти та інші кремлівські красені гуділи на всю губу.

— У мене бляха краща за твою! — чулися голоси.

Кожен мріяв про бляху.

— Твоя бляха — взагалі не бляха.

— Я щомісяця одержував по чотири бляхи.

— Коли це було!

— А в мене платинова бляха, — сказав котрийсь із них.

Усі замовкли. А я запитав:

— Ви яку бляху маєте на увазі?

Вони покотилися зо сміху.

— У тебе що, взагалі нема бляхи?

— Та немає в мене ніякої бляхи! — розізлився я.

Під ранок їм усім захотілося разом полетіти в космос. «Летіть, голуб'ята», — подумки я помахав їм рукою. Вони мені також запропонували летіти в ролі їхнього літописця, а потім були й інші, не менш привабливі пропозиції. Скінчилося тим, що один із них — здається, найрозумніший (він трохи петрав навіть у літературі) — завів зі мною розмову про таємний бік нашого життя.

— Я тебе читав, і ти мені не подобаєшся, — почав він з нормальною передранковою відвертістю, зі скособоченою краваткою на білій урядовій сорочці. — Але я тобі от що скажу: це зачарована країна.

Я з розумінням гмукнув.

— Бермудський трикутник її й нігтя не вартий. Тут крутіше. Жодні реформи у нас не пройдуть, — запевнив мене провідний реформатор.

Я мовчки вірив йому на слово.

— Був намір знайти об'єднавчу ідею. Знайшлися тільки такі, що роз’єднують. — Він роззирнувся по боках. — Старий заважає.

— Знайдіть кращу, — сказав я.

— Я не про те, — скривився реформатор і, нічого не пояснивши, зібрався був піти, але раптом вигукнув: