«Життя з Алісою поза дзеркалом»

Коли опівночі я повернувся з корчми додому, мене чогось відразу потягнуло до дзеркала. Я ніколи перед тим не мав такої потреби, бо, по-перше, скільки років можна дивитися на себе; по-друге, після 80-відсоткової горілки моє обличчя набирало жорстокого вигляду й лякало мене перед сном.

Цим же разом, увійшовши до вітальні й увімкнувши світло, я відразу побіг до дзеркала, — начеб там хтось чекав на мене. Я точно знав, що в тому дзеркалі побачу: аскетичне обличчя з довгим носом і борідкою, глибоко запалі темні очі, довге чорне волосся й худу високу постать. Мої компаньйони в корчмі прозивали мене Мефістофелем. Отже, я знав себе напам'ять і не мусив бігти до дзеркала. Але, як я сказав, мене потягнула якась сила.

Коли ж, замість свого неприємного обличчя, я побачив у дзеркалі дуже приємну й апетитну жінку, мені ледве очі не повискакували з ям. Я безтямно протирав долонями очі, але жінка й не думала зникати з дзеркала. Я запхав голову під холодну воду й, очунявши трохи, повернувся назад до дзеркала. Та жінка лежала собі, розкинувши ноги, і звабно посміхалася до мене.

Мені туманно пригадався подібний випадок, про який мені в дитинстві розповідала бабця. Але тоді, здається, йшлося про пригоди малої дівчинки у дзеркалі. А в моєму дзеркалі розпаношилася гола жінка, з широкими сідницями, розмашистими грудьми, ясним кучерявим волоссям і голубими очима. Якраз така, що відповідала моїм смакам. Я подумки назвав її Алісою, на честь тієї дівчинки з мого дитинства. Та це була сумнівна честь для дівчинки. Ця гола безсоромна жінка ледве чи могла приносити честь кому-небудь, особливо невинній дівчинці з казки. Але я був втомлений цілонічними дебатами в корчмі й запаморочений 80-відсотковою, тому й не міг придумати вульгарнішого імені для неї.

Жінка в дзеркалі прекрасно відповідала моєму ідеалові тілесної краси. Навіть її вистаючий живіт був у повній гармонії з тим ідеалом. Я відчував хтиве задоволення, коли жінка вливалася в мене своїм тілом, особливо в мій запалий живіт.

Я не був ні перебірливим, ні вимогливим мужчиною і, як я кількаразово повторював, жінка в дзеркалі відповідала мені фізично під кожним оглядом. І це мені вистачало. Бо мене, крім фізичності, нічого більше в жінці не цікавило, — ні розум її, ні душа. Я мав досить свого розуму, та й душі мені не бракувало.