«Невиконане замовлення»

Юрій Рогоза, 2002 р., друкувалася під псевдонімом Р. Лоза

ЧАСТИНА ПЕРША

ДИВНА ПРОПОЗИЦІЯ

Мода — штука цікава й не передбачувана. Інколи модними стають зовсім дивні речі, наприклад, книги про олігархів. Найчастіше такі книжки самі ж олігархи і замовляють, одразу ж після виплати авансу повідомляючи автору — нашому чи зарубіжному, несуттєво, — як вони у тій книзі повинні виглядати. Та чомусь виглядають усі вони (характерний збіг, правда?) зовсім несхожими на себе. Добрими, відвертими, цікавими та вихованими, — словом, такими собі душечками, найкращими друзями дітей, інвалідів, собачок та котиків усієї країни та всього міжнародного товариства.

Платять вони непогано, і це можна зрозуміти: автору ж належить створити не життєпис, а справжній фантастичний роман. Адже напиши він хоч напівправду, не кажучи вже про правду, — вийде книга про Бабайка, хоч бери й дітей лякай. Такі вже вони в житті, наші політики-олігархи, нічого не поробиш. Так воно є, що грошей у них багато, і на власні примхи вони їх не шкодують. Це ще одна їхня загальна риса характеру. Цікаво, чи не так?

Можливо, для когось таке замовлення — подарунок Божий. Та що там "можливо" — так воно і є! Однак ці ігри вже не для мене. По-перше, люди мене люблять за те, що я на сьогодні встиг написати. І мені соромно було б так відверто їм брехати (та й не обдуриш людину, не так вже це й просто: красивій казці вона готова повірити, прикрашеній брехні — не дуже). А по-друге, я знайомий (каюсь) з кількома впливовими можновладцями, які вирішують долі нашої бідної України. Пив з ними горілку (ще раз каюся), ходив по саунах і таке інше... Словом,

розважався. І так мені зранку бувало огидно після тієї гульні, що й не розказати. Це було й не похмілля, і не алкогольне отруєння — хіба можна отруїтися коньяком ціною 200 доларів за пляшку?! Ні, зовсім інше самопочуття. Хоча й схоже на отруєння. Виходить, що спілкуючись з деякими людьми, так само можна отруїтися. Відчуття таке, неначе мухоморів об'ївся.

Можливо, саме тому я трохи здивувався, коли КНИГУ

ПРО ОЛІГАРХА МЕНІ ЗАМОВИВ НЕ МАЙБУТНІЙ ГЕРОЙ (ТОЧНІШЕ, ГЕРОЇНЯ), А ЗОВСІМ ІНШИЙ ТИП - БАГАТИЙ І ПОЛІТИЧНО МОГУТНІЙ. Сам