«На твердій землі»

”лас —амчук

Ќј “¬≈ƒ≤… «≈ћЋ≤

–оман

------------------------------------

†

We measure history by its catastrophies, we recall the weather by its storms, but the periods of peace and joy Ч who can describe them?

hugh MacLENNAN

†

 оли ¤ наваживс¤ на цю карколомну авантюру Ч набути власний будинок ≥з шости к≥мнат з пивницею, за дванадц¤ть тис¤ч ≥ с≥мсот дол¤р≥в, маючи на конт≥  орол≥всько- анадського банку всього лиш тис¤чу с≥мсот гот≥вкою Ч мен≥ здавалос¤, що ¤ наваживс¤, ¤к не на справжнЇ самогубство, то в кожному раз≥ на ¤кусь дов≥чну каторгу, з ¤коњ не було воротт¤. ÷е коштувало мен≥ не т≥льки багато дол¤р≥в, але ще б≥льше безсонних но-чей,н≥би ¤ збиравс¤ ограбувати банк, або виконати атентат. ѕричин дл¤ цього було чимало, а головне Ч що п≥сл¤ довгого од≥сейного блуканн¤ по широкому, розбурному св≥т≥, ¤ ступив нарешт≥ на тверду землю великого, спок≥йного континенту з його ≥ншим, в≥дм≥нним ладом, до ¤кого ¤ не мав доступу ≥ на гран≥ ¤кого сто¤в гр≥зний, вогненний напис: Ќебезпека! ¬ступ заборонений!

јле ¤ в≥дваживс¤ ту заборону порушити, жереб кинуто ≥ ось ¤ вперше за вс≥ своњ тридц¤ть в≥с≥м рок≥в житт¤, зробивс¤ власником пречудного кусника нашоњ пл¤нети, тридц¤ть два фути широкого, сто в≥с≥м довгого, п≥д кокетливим горбиком звивистоњ вулиц≥ √лен, де пишавс¤ в зах≥дньому сонц≥, на два поверхи, "м≥й д≥м Ч мо¤ фортец¤", з верандою колон≥¤льного стилю, до ¤коњ в≥д х≥дника вело тридц¤ть двоЇ че дуже над≥йних, бетонових сх≥дц≥в.

Ќапочатку цей д≥м ≥ ц¤ фортец¤ у¤вл¤ли собою лишень м≥стер≥йне занедбану порожнечу з атмосферою запаху тютюну, правдопод≥бно "оідену", з≥ стел¤ми, розписаними примарними розводами, ¤к≥ понуро, кожноњ хвилини, погрожували звалитис¤ на голову, з помостами, ¤к≥ мало чим р≥знилис¤ в≥д звичайного х≥дника на вулиц≥, ≥ кухнею, у ¤к≥й, можна припускати, зам≥сть варити њжу, тридц¤ть рок≥в кували к≥нськ≥ п≥дкови.

јіент продажу реальностей новозаснованоњ, але вже в≥домоњ аіенц≥њ "—нилик ≥  о", з вулиц≥ ƒандес-«ах≥д 33, ¤кого ¤ просив щось под≥бне дл¤ мене вичарувати, виконав своЇ завданн¤ зразково ≥ тим самим заощадив мен≥ принаймн≥ дв≥ ≥ п≥в тис¤ч≥ гот≥вкою.

Ѕо засадничо, м≥й д≥м (дозвольте на майбутнЇ його так величати), робив ц≥лковито вдовольн¤юче враженн¤, м≥стивс¤ в непоган≥й частин≥ м≥ста, поблизу √ай-ѕарку не позбавлений фантаз≥њ в топограф≥њ, два, спереду ≥ ззаду, травники, залишки кв≥тника, пара т≥нистих дерев, а головне, вище на взг≥р'њ за межею, справжн≥ джуніл≥ фльори ≥ фавни, де кр≥м дуб≥в, берез, сосон та ≥ншоњ рослинности, водилос¤ також чимало с≥рих, ледачих ракун≥в, ¤к≥ лазили поруч з домашн≥ми котами, пер≥стих, кокетливих скункс≥в, ¤к≥ тероризували йоркширських пудел≥в ≥ ц≥л≥ зграњ с≥рих та бурих вив≥рок, ¤к≥, мов блохи, стрибали не т≥льки по деревах та телефонних дротах, але також по кухн¤х та њдальн¤х.

ѕернате населенн¤ цього строкатого царства, було заступлене не менш вражаюче. ѕо травниках, куди не гл¤нь, трудилис¤ заприс¤жен≥, невтомн≥ ловц≥-молодц≥ вс≥л¤кого хробацтва, добродушн≥ роб≥ни, ¤к фур≥¤ нал≥тали згра¤ми расов≥ ≥мпер≥¤л≥сти ≥ агресори темно-бур≥ шпаки, м≥ж галузз¤м молитовне перегукувались, у своњх пишних червоних сутанах, педантично-важн≥ чубат≥ кардинали, на телев≥з≥йних антенах р≥зко ≥ злов≥що скреготали синюхи ≥ багато ≥нших дивовижних крилатих сотвор≥нь, м≥ж ¤кими особливо визначне м≥сце займали р≥знобарвн≥ кол≥бр≥, ¤к≥, час в≥д часу, блискавично з'¤вл¤лис¤, обц≥ловували кожану кв≥тку ≥ так само блискавично зникали.

ј коли додати, що в зарослому кленовим гаЇм, давноневживаному іараж≥ сус≥дки •р≥нвуд, водилос¤ к≥лька ос¤чих гн≥зд, а п≥д моњм стол≥тн≥м дубом за хатою незалежно ≥ гордо росли червон≥ з б≥лими крапками мухомори ≥ височ≥ла темно-бура п≥рам≥да муравлища Ч картина буде завершена. Ѕракувало х≥ба ≥нд≥¤н-сиукс≥в, ¤к≥ б вийшли з прал≥су сус≥да ‘≥цджеральда, отаборилис¤ на моЇму травнику, розложили багатт¤ ≥ п≥д звуки там-таму почали танцювати своњ загрозлив≥ гуг≥-буі≥.

“ака картина далеб≥ могла проймати ≥ найчерств≥шого суб'Їкта, особливо коли западала н≥ч ≥ з-за побитоњ громами сосни на приг≥рку висувавс¤ щербатий диск м≥с¤ц¤ п≥д г≥мни м≥р≥¤д≥в цв≥ркун≥в, ¤к≥ нагадували дикий зах≥д, ковбойськ≥ ф≥льми, √ар≥  упера ≥ гавканн¤ куйот≥в.

≤ подобавс¤ мен≥ не лишень краЇвид, настр≥й, довк≥лл¤, а також весь, його величн≥сть, д≥м, бо ж це значило не т≥льки "дах над головою", не т≥льки "домашнЇ огнище", а також копальню золота, бо ж м≥ж моњми генеральними операц≥йними пл¤нами, був ще й такий, що дл¤ свого особистого вжитку ¤ беру одну, щонайб≥льше дв≥ к≥мнати, а решту житловоњ площ≥ в≥ддаю в ком≥рне, що за моњми математичними обрахунками мус≥ло покрити вс≥ моњ будинков≥ витрати, включно з податком м≥ськоњ управи. ѕ≥сл¤ цього, ¤ мав би жити на пл¤нет≥, ¤к спадкоЇмний паразит, зовс≥м задурно, у простор≥ двох к≥мнат з трьома в≥кнами ≥ р≥зними вигодами, г≥дними будь¤коњ кап≥тал≥стичноњ акули.

јле дорога до цього зворушливого парадизу проходила досить тернистими м≥сцевост¤ми: весь той д≥м, ц≥ле те огнище ≥ славетна копальн¤ золота, вимагали не лишень захопленн¤, а також поту ≥ крови.  ритий зеленими квадратиками папи дах над головою, нев≥домо ¤ким правом, дозвол¤в опадовим стих≥¤м прос¤кати до верхн≥х к≥мнат ≥ росписувати по њх стел¤х фрески г≥дн≥ фантаз≥њ помпейських майстр≥в, а його ринви, ¤к т≥льки полив перший дощ, спричин¤ли на вс≥ боки такий водоспад, що до де¤коњ м≥ри нагадував Ќ≥¤іару. Ќе маючи н≥¤кого досв≥ду з н≥¤кими дахами, ¤ також не мав зеленого пон¤тт¤, що в таких випадках треба робити. ћен≥ завжди здавалос¤, що вс≥ дахи, ¤ких ст≥льки набудовано по вс≥й земл≥, красуютьс¤ соб≥ м≥ж небом ≥ землею, ¤к т≥ птахи небесн≥, що п≥клуЇтьс¤ ними сам √осподь Ѕог, а њх власники роскошують соб≥ п≥д њх благодатним покровом ≥ покурюють люльку з "оіденом".

ўойно аж тепер ≥ на власн≥ оч≥, ¤ побачив ≥ ¤ переконавс¤, що це соц≥¤льно Ч ф≥лософське питанн¤ вигл¤даЇ аж не так ≥дил≥йно. —т≥ни, стел¤, помости, ринви, накритт¤, сходи включно з пивницею ≥ убиральнею, обступили мене зо вс≥х бок≥в, "¤к та чорна хмара", не давали п≥льги н≥ вдень, н≥ вноч≥, вимагали ремонту, не зважаючи на сумний факт, що моЇ конто в "–о¤л- енед≥Їн" безнад≥йно ≥зс¤кло ≥ н≥чого не залишалос¤, ¤к надолужити його моњм власним кривавим потом.

ќ, той дах ≥ т≥ ринви! ≤ хто њх таких вигадав? ѕершим моњм природним в≥друхом було вдатис¤ до в≥дпов≥дних майстр≥в цього д≥ла ≥ в≥ддати ц≥лу цю морочливу проблему у њх досв≥дчен≥ руки. ≤ дуже до реч≥, на це навинувс¤ один м≥й знайомий, старий ем≥грант, поважний громад¤нин, власник будинку ≥ т¤гарового авта "ƒженерал моторе" з ќшави, ¤кий саме цим д≥лом займавс¤. я, розум≥Їтьс¤, представив йому весь м≥й клоп≥т, в≥н уважно досв≥дченим оком позирнув на дах, к≥лькакратно об≥йшов весь будинок, в≥дходив на в≥ддаль, дививс¤ з перспективи, мов би на абстрактний малюнок, похитував загадково головою, прицмокував злов≥сно ¤зиком; ¤, розум≥Їтьс¤, сл≥дкував за кожним його маг≥чним рухом, моЇ серце, розум≥Їтьс¤, бол¤че завмирало ≥ майже завмерло зовс≥м, коли м≥й експерт, з вигл¤дом чарод≥¤, вир≥к своЇ остаточне р≥шенн¤: причина злочинного д≥¤нн¤ моњх ринв тањтьс¤ в тому, що весь той будинок, коли дивитис¤ на нього спереду, похилений на доброго п≥в ≥нча на правий б≥к.. “ака прецизна докладн≥сть ц≥Їњ експертизи викликала у мене зрозум≥лу пошану до њњ майстра, а разом з цим спричинила наглу пан≥ку, бо ж чи не значить все це разом, що весь той будинок безнад≥йна тандита, п≥з≥йська вежа, кандидат на руњну, ≥ що втиснули мен≥ його несумл≥нн≥ аіенти, ¤к гнил≥ ¤йц¤, та чи не прокинус¤ ¤ одного разу п≥д його звалищами, ¤к к≥т, ¤кий зал≥з у невластиве м≥сце ≥ обвалив на себе склад череп'¤них горшк≥в. я обережно висловив своњ сумн≥ви експертов≥, на що в≥н, з авторитетним вигл¤дом, мене пот≥шив, що дл¤ песим≥зму нема причин, бо, мовл¤в, коли в≥н просто¤в в такому вигл¤д≥ три дес¤тки рок≥в, в≥н зможе просто¤ти ≥ ще ст≥льки ≥ що тут залишаЇтьс¤ Ч дати нов≥ ринви ≥ п≥днести правий б≥к на п≥в цал¤ вище.

Ч ј ск≥льки б це коштувало? Ч поквапивс¤ ¤ запитати.

Ч ќ... Ч казав той, розт¤гаючи кожне слово, Ч коли брати д≥ло поважно ≥ зробити, ¤к сл≥д... ќ! —то двадц¤ть...

... дол¤р≥в? —то двадц¤ть... „екайте, чекайте... ÷е щось... я замовк.

÷е, мабуть, щось справд≥ не те. я не мав н≥ ст≥льц¤, н≥ горшка, в моњй кишен≥... —ловом Ч зв≥дки в≥зьму сто двадц¤ть дол¤р≥в на так≥ другор¤дн≥, тридц¤ть рок≥в задавнен≥ справи ≥ коли та вода своб≥дно лилас¤ ст≥льки часу Ч хай ллЇтьс¤ дал≥, не буду њй перешкоджати. я розпрощавс¤ з експертом дуже чемно, под¤кував дуже щиро, а заразом з дуже виразним нам≥ром не турбувати його б≥льше.

ќдначе т≥ трикл¤т≥ ринви отруњли весь м≥й спок≥й особливо, коли ¤ вертавс¤ з н≥чноњ зм≥ни ≥ мус≥в хоч трохи заснути; чортов≥ ринви, без огл¤ду на втому, зривали м≥й сон ≥ хоч-нехоч ¤ мус≥в ними б≥льше ц≥кавитись, н≥ж небезпекою атомовоњ бомби. я виходив на огл¤дини, ¤ наподоблював експерта, вдивл¤вс¤ спереду ≥ ззаду... «низу, розум≥Їтьс¤, не багато побачиш, треба б вил≥зти на дах, а це значило Ч ¤к-не-¤к, а два поверхи, до того не було драбини, а ще до того Ч щоб ¤ порадив, коли б вил≥з наверх?  оли треба все м≥н¤ти, п≥дносити на п≥в цал¤ Ч ваганн¤ оправдан≥. Ћишень через мою дурну ≥ вперту вдачу, мене зачепили за живе, ¤ все таки зарискував , а що не мав драбини (голота хитра на вигадки) ¤ використав в≥кно убиральн≥, ¤ке дуже доречно виходило на дах сус≥да, зв≥дки без труднощ≥в можна потрапити куди сл≥д.

¬≥дпов≥дно причепурившись, озброњвшись генеральним знар¤дд¤м, молотком ≥ обценьками, без ¤ких ¤ не с≥дав нав≥ть сн≥дати, витиснувс¤ бочком кр≥зь вузьке в≥кно, подрапав до крови носа, викарабавс¤ на сус≥дський гар¤чий, ¤к сковорода, дах ≥ моњ злочинн≥ канал≥њ ринви опинилис¤ перед самим моњм носом у вс≥й своњй первобутн≥й подоб≥. ≤ що ¤ побачив? ћоњ ринви по в≥нц¤ завален≥ гнилим лист¤м, залит≥ водою, що в них посходили клени ≥ можливо нав≥ть водилис¤ дик≥ качки. « пересерд¤ ¤ забув своњ страхи, перел≥з на св≥й дах, навкол≥шках обсл≥дкував усе довкруги ≥ п≥сл¤ цього почувавс¤ далеб≥ не г≥рше, н≥ж досл≥дник —тенл≥, ¤кий в≥днайшов початок р≥ки  оніо.

я абсолютно й незаперечне ствердив, що моњ ринви давно об≥рвали будь¤к≥ д≥лов≥ стосунки з рурою, ¤ка у свою чергу, була старанно забита вс≥л¤ким добром, включно до ¤когось дит¤чого черевика ≥ залишк≥в мертвого птаха. ¬имагалос¤ негайноњ операц≥њ ≥ ¤ мус≥в њњ негайно виконати.

≤ ¤ без надуми вз¤вс¤ за д≥ло. ¬еликого мистецтва не вимагалос¤. «вичайною голою рукою ¤ зв≥льнив ринви в≥д в≥кових нашарувань орган≥чних ≥ неорган≥чних пород, ручкою молотка пробив вх≥д до рури, ≥ на моЇ рад≥сне здивуванн¤ засто¤на вода полилас¤ до рури з таким щирим плюском, н≥би ви одного сон¤шного ранку в≥дчинили кл≥тку ≥ випустили зграю ув'¤знених птах≥в. «а к≥лька хвилин моњ обездолен≥ ринви пишалис¤ чистотою, моњ руки, обличч¤ й сорочка нагадували смаровоза, а сам ¤, коли знов опинивс¤ внизу на тверд≥й земл≥, був годрий, н≥би еспанський матадор, ¤кий перем≥г найсильн≥шого бика.

ј коли прийшов черговий дощ, ¤ з приЇмн≥стю ствердив, що вода з мого даху захоплено ст≥кала законними дорогами, не зраджуючи н≥¤ких ознак спротиву, а ще згодом ¤ мав шану ствердити, що достойний будинок був невинно обвинувачений, що в≥н сто¤в бездоганно, а що висл≥ди експерта з ќшави були звичайним наклепом.

ѕ≥сл¤ цього ¤ внадивс¤ на той дах, н≥би до парку на прогул¤нку, ¤ полюбив цю благородну м≥с≥ю р¤туванн¤ занедбаних ≥ занепалих, ¤ безогл¤дно полював за кожною п≥дозр≥лою щ≥линкою, несамовито замазував все таке асфальтом, аж поки весь той дах не став пл¤мистий, ¤к леопард, а стел¤ не зв≥льнилас¤ в≥д втручанн¤ стих≥й ≥ зовс≥м висохла. ѕерша р≥шальна ≥ безперечна пepeмoгa була за мною.

јле далеко не останн¤. ”с≥ моњ п'¤ть к≥мнат, убиральн¤, кухн¤, пивниц¤ ≥ нав≥ть сходи вимагали допомоги. ≤ то негайноњ, бо ж в≥д цього невмолимо залежав усп≥х ус≥х моњх господарських зат≥й. „ас не сто¤в на м≥сц≥, в≥дсотки невблагано росли ≥ по хижацьки пожирали всю мою платню на фабриц≥ чокол¤ди "–авнтр≥"; ¤ мус≥в негайно поробити вс≥ можлив≥ заходи, щоб уникнути ц≥лковитого провалу. Ѕо ж, ¤к сказано, ввесь м≥й нижн≥й поверх, а також поважна частина верхнього, були остаточно й ритуально призначен≥ в жертву богов≥ наживи й добробуту, але цс могло дати ефект лиш тод≥, коли там все заблищить ≥ зас¤Ї вс≥ма барвами веселки.

√од≥ справд≥ вгадати, хто були т≥ сувор≥ аскети, ¤к≥ призвели це затишне прим≥щенн¤ до такого консеквент ного сюрреал≥зму.  оли ми вперше зайшли сюди з агентом, тут було тихо, мрачно ≥ порожньо, н≥чого не вказувало на присутн≥сть будь ¤ких мешканц≥в цього простору, ≥стор≥¤ про це також мовчала, а де¤к≥ залишки археолог≥њ у вигл¤д≥ черепк≥в вазон≥в та де¤к≥ уривки ≥Їрогл≥ф≥в по ст≥нах не казали багато. ѕравдопод≥бно це були нащадки суворих предк≥в, напевно з бородами, не конче сон¤шного характеру, дл¤ ¤ких задимлений ватран, пор¤дна люлька крутого бакуну, добра чарка "—кол"-у спричин¤ли багато б≥льше насолоди, н≥ж естетика й г≥г≥Їна.

ƒе¤к≥ нат¤ки на ви¤сненн¤ ситуац≥њ вносили, ¤к сказано, залишки древн≥х напис≥в, ось ¤к "ƒжюл≥Їт" з≥ серцем пробитим стр≥лою, накреслен≥ крейдою з≥ зовн≥ п≥д кухонним в≥кном, ¤к таке ж "ƒейв≥д" з таким же серцем ≥ такою ж стр≥лою видр¤пан≥ на цегл≥ веранди. “аких сердець ≥ таких стр≥л, переважно майже затертих часом, зустр≥чалос¤ б≥льше ≥ це могло створювати легенди про лицар≥в закованих у панцер≥, про закоханих красунь у замкових вежах ≥ взагал≥ про любов, молод≥сть, щаст¤ нав≥ть у цих суворих кл≥матах.

≤ можливо моЇ втручанн¤ до цього св≥ту романтики не було виправдане. я, наприклад, озброювавс¤ щ≥тками, шкарабульц¤ми, фарбами ≥ ¤к т≥льки приходив з роботи, чи ввечер≥, п≥сл¤ денноњ зм≥ни, а чи рано, п≥сл¤ н≥чноњ, (моњ зм≥ни м≥н¤лис¤ що три тижн≥), ¤ одразу нар¤джавс¤ у од¤г жрец¤ ≥ м≥стер≥¤ перезм≥ни кл≥мату починалас¤.

Ѕуло л≥то, термометр показував переважно понад 80 ‘аренгайта, безнастанно пились "севен-апи", лились поти, найхоробр≥ший ≥з зулус≥в не мав краще розписаного, н≥ж моЇ, лиц¤, паркети були встелен≥ "ƒейл≥ —тарами", заставлен≥ бл¤шанками "—тарл¤к ѕейнт≥в", н≥ одна з моњх поклонниць не могла б пов≥рити, що цей брудомаз Ї той самий денд≥, ¤кого звикли бачити у найкращих од¤гах найкращих ф≥рм.

«ате по двох чи трьох тижн¤х такого д≥¤нн¤, весь м≥й нижн≥й поверх ≥ частина верхнього, направду с¤¤ла чистотою аптечноњ скл¤нки, кухн¤ нагадувала наречену у б≥лому вельон≥, готову п≥д в≥нець, в≥тальн¤ пишалас¤ кольорами "дрифтвуд-у 162" (фах≥вц≥ це знають), њдальн¤ с¤¤ла барвами оливк≥в, гол оздобивс¤ шпалерами п≥д стару бронзу, а верхн¤ спальн¤ сон¤шними красотами "саншайн 54". Ќе рушен≥ з≥сталис¤ моњ власн≥ покоњ Ч господар може зачекати, але поза тим не забуто н≥чого. ¬се довкруги блищало, рад≥ло, см≥¤лос¤.

«алишалос¤ Ч заповнити все це житт¤м, найкраще б парою молодих, безд≥тних, без собак, кот≥в ≥ канарк≥в людей Ч вимоги, ¤к бачите сувор≥, але наш модерний, раф≥нований час не визнаЇ сентимент≥в, в≥н важить вартост≥ цифрами, вигодами, ¤к мав сказати один ф≥лософ, що модерна людина це синтеза бетону, нейлону, н≥котину, у ¤коњ почутт¤ й сп≥вчутт¤ заступлен≥ примхами, димом ≥ алькоголем. Ќе переконаний, чи це справд≥ так, любимо переб≥льшенн¤, але ¤кась частина ц≥Їњ ф≥лософ≥њ можливо виправдана, бо мен≥ самому не раз настирливо видавалос¤, що в≥д певного часу м≥й будинок ≥ ¤ сам вт≥лилис¤ у одну химерну ≥стоту, у ¤к≥й моњ нерви ≥ його цегла, починали жити самост≥йним ритмом ≥ творити ¤к≥сь своЇр≥дн≥ токсини щаст¤. Ќе маю д≥ла з н≥котиною ≥ не люблю диму, але в таких обставинах, не знаю чому, сама собою напрошуЇтьс¤ добра гаванська цигара, ¤ка б доповнила упокорююч≥ пристраст≥ бетону й нейлону ≥ тим самим спри¤ла б вростати у тверд≥нь новоњ земл≥ на нов≥й пл¤нет≥..

≤ нарешт≥ "ф≥н≥с коронат опус" Ч драма в≥догралас¤, зав≥са спадаЇ, перший розд≥л моЇњ патетичноњ сонати зак≥нчивс¤ ≥д≥л≥йним ф≥нале.

†

II

якийсь, здаЇтьс¤, китайський мудрець, мав сказати, що дл¤ того, щоб зробити тис¤чу миль дороги, необх≥дно зробити один перший крок Ч мудр≥сть очевидно незаперечна, але ≥нший жид≥вський мудрець, б≥бл≥йний цар ƒавид, додав до цього, що "шл¤хи твоњ, √осподи, не≥сходим≥ ≥ мудр≥сть тво¤ незбагнута".

ѕроходимо не тис¤чу миль, проходимо дес¤тки й дес¤тки тис¤ч, шукаЇмо свого м≥сц¤ ≥ ось знаходимо його п≥д горбиком, записане на, вас у актах адвоката √уменного. Ќа цьому м≥сц≥ стоњть невелика споруда з дверима ≥ в≥кнами. ” н≥й ви маЇте право сид≥ти, спати, њсти, читати газету ≥ мати тривалу адресу, на ¤ку посилатимуть вам рахунки, пакунки ≥ листи зо вс≥х континент≥в св≥ту. ћ≥сце, ¤ке ви вважаЇте своњм.

«рештою, ¤ завжди подивл¤в ≥ любив будови, ще з часу, коли будувались вони з с≥рник≥в, патичк≥в, п≥ску, болота на сп≥лку з мамою в ≥мпер≥њ дит¤чоњ у¤ви. ѕ≥зн≥ше, захоплювавс¤ ними ≥ в книжках, ≥ в житт≥, у великих м≥стах, у малих селах, ¤к у себе дома, так ≥ далеко поза домом. ≤ однаково чи це були древн≥ таЇмнич≥ замки, незбагнут≥ п≥рам≥ди, роск≥шн≥ палац≥, а чи просто струнк≥ тепер≥шн≥ мешканев≥ ≥ не мешканев≥ споруди, ¤кими обросла, ¤к губками, ц≥ла пл¤нета.

¬ зарисах будови тањтьс¤ м≥стика людського серц¤, вибухова сила душ≥, напружен≥сть м'з≥в, це нарешт≥ ф≥лософ≥¤ безконечно видозм≥нного пульсуванн¤ таЇмничих закон≥в, що приковують нас до земл≥ на самому дн≥ атмосфери. ћи, ¤к пол≥пи, прилипаЇмо до т≥ла пл¤нети, вгризаЇмос¤ в њњ тверд≥нь, обкладаЇмось мурами, ст≥нами, дахами, щоб протиставитись вел≥нню стих≥й ≥ ворожост≥ протид≥¤нн¤. –азом з домом виростаЇ в нас ≥ б≥л¤ нас безпека, сила, тверд≥сть, оборонна наснага.

” моњй у¤в≥ вс≥ матер≥¤льн≥ споруди, чи були спорудами людей на земл≥, чи корал≥в у вод≥, чи птах≥в на деревах, чи зв≥р¤т п≥д землею, будили такий же подив, ¤к споруди атома, космосу ≥ ц≥лого всесв≥ту.

я жив у одн≥й систем≥ проб≥ркового житт¤, у ¤к≥й людин≥ засадничо в≥д≥брано право дому. ÷ю прив≥лег≥ю ≥нтимного, особистого, рад≥сного будуванн¤ дитини, людини, комахи, птаха присвоњла соб≥ зб≥рна, обезличена кабал≥стично-нетерпима ≥стота, ¤ка обернула буд≥вництво у кам≥нь ≥ бетон, а мешканн¤ у "житлову" ≥ звузила його до к≥мнати, п≥в к≥мнати, а чи просто м≥сце на л≥гво. ћ≥льйони майстр≥в буд≥вництва опинилис¤ поза межею будуванн¤, прикованн≥ на все житт¤ до холодноњ, безоб-личноњ доктрини.

ƒо цих м≥льйон≥в належав також ≥ ¤. Ѕудова дл¤ мене була мр≥Їю, ¤ н≥коли не жив у помешканн≥, ¤ н≥коли не с¤гав поза одну к≥мнату, ¤ тридц¤ть в≥с≥м рок≥в затратив в туз≥ за м≥сцем людини.

≤, здаЇтьс¤, щойно тепер на цьому м≥сц≥ п≥д горбиком ¤ перем≥г цю тугу. ÷е чиста, справжн¤, намацальна реальн≥сть. «а певну к≥льк≥сть рок≥в, ¤ зв≥льнюс¤ в≥д борг≥в ≥ стану непод≥льним паном цього, закр≥пленого за мною законом Ѕожим ≥ людським, м≥сц¤. я витисну свою форму, засную родинну с≥тку ≥ дам нащадк≥в.

ј тим часом, п≥сл¤ початкових крок≥в моЇњ блискучоњ комерц≥йноњ операц≥њ, на мене насторожено чигали нов≥ драп≥жн≥ завданн¤. я належав до секти "д≥ Ч п≥", насильно вирваних, штучно пересаджених, а з ботан≥ки знаЇмо, що так≥ рослили вимагають часу ≥ уваги, щоб пустити кор≥нн¤ в новий ірунт ≥ почати нове орган≥чне зростанн¤.

я був втомлений, розум≥Їтьс¤... ўе не встиг висохнути п≥т попередн≥х тижн≥в, але разом з цим не хот≥лось нав≥ть думати про в≥дпочинок. Ќа мене напала пропасниц¤ д≥¤льности, н≥би ¤ потрапив у тенета, з ¤ких намагавс¤ ¤к найскор≥ше вибратись. ≤ прикметна властив≥сть: чим б≥льше витрачалось на це зусилл¤, тим с≥тка ставала непереможн≥шою. јле мене це бавило, ¤ в≥дчував насолоду борюканн¤, в ньому завжди ж тањлась нова неспод≥ванка.

я займав дв≥ к≥мнати Ч передн¤ з двома широкими в≥кнами, з вигл¤дом на вулицю, на забудований протилежний прост≥р ≥ задн¤, звернена в≥кном на травник, на кв≥тник, на зарослий приг≥рок. ≤, розум≥Їтьс¤, не мав н≥¤ких мебл≥в. ÷≥ла мо¤ рухома пос≥л≥сть вм≥щалас¤ у двох великих, ще з ≈ворпи, вал≥зах та к≥лькох картонових коробках з в≥йськових "кер Ч пакет≥в", ≥ складалас¤ з к≥лькох од¤г≥в, пари плащ≥в, к≥лька тузин≥в б≥лизни ≥ вс≥л¤кого ≥ншого майна, а в тому к≥лькох дес¤тк≥в книг м≥шеневого виданн¤ ≥ пари ориг≥нальних малюнк≥в Ћени √л≥дерс.

ѕ≥сл¤ мого останнього мешканн¤ при вулиц≥ ћаркгам, у будинку, де кр≥м мене мешкало ≥нших ш≥стнадц¤ть душ, моЇ тепер≥шнЇ житло справл¤ло враженн¤, н≥би ¤ вирвавс¤ з Ўангаю на широк≥ прер≥њ —аскачевану. я мав ст≥льки м≥сц¤, що далеб≥ не знав, що з ним робити. ћою коштовну гардеробу непом≥тно проковтнула вмурована у ст≥ну шафа, за стола правила скринька в≥д мила "Ћюкс", у менш≥й кухонн≥й к≥мнат≥ зворушливо красувалась ще одна под≥бна меблева споруда "санк≥ст", на ¤к≥й знайшла прим≥щенн¤ електрична, портабельна плитка на два пальники.

—пальню в головн≥й к≥мнат≥ репрезентував вживаний, стовчений матрац, розложений просто на п≥длоз≥ ≥ прикритий ун≥версальним накривалом в≥йськового походженн¤, ще з табор≥в, фабрикац≥њ "ћеркур ¬ул  о" з ‘≥л¤дельф≥њ.

’арчуванн¤, машина дл¤ стриженн¤ трави, кишка дл¤ поливанн¤ травник≥в, рискал≥, лопата, сокира ≥ безконечна черга безконечних потреб ≥ вс≥л¤ких наглих неспод≥ванок. ќт хоч би такий кл¤сичний приклад: н≥ з сього, н≥ з того в туалет≥ в≥дмовилась текти вода... —ам јлах знаЇ, що там сталос¤, туалетн≥ механ≥зми не вашоњ компетенц≥њ ≥ ви змушен≥ кликати експерта. ¬≥н прињжджаЇ пишним фургоном з безл≥ччю барвистих напис≥в, входить до вас з вигл¤дом, н≥би прибув р¤тувати вас в≥д смерти, заходить до туалети, хвилин дес¤ть там чаруЇ ≥, в≥дход¤чи, залишаЇ на п'¤ть дол¤р≥в ≥ двадц¤ть п'¤ть цент≥в рахунок. јбо ¤канебудь одна паскудна ганч≥рка, ¤ка випадково потрапить до ст≥чноњ рури ватеркльозету, наробить вам б≥льше халепи, н≥ж ц≥ла холодна в≥йна м≥ж —ходом ≥ «аходом. ѕовна пивниц¤ води, все плаваЇ, викликаЇте пожежну сторожу, з гуком ≥ ревом прињжджаЇ величезна споруда з помпами, вриваютьс¤ к≥лька у гумових од¤гах ≥ сталевих шоломах д¤дьк≥в, починаЇтьс¤ ходженн¤, тупанн¤, помпуванн¤ ≥ рахунок на 25 дол¤р≥в... ≤ так без к≥нц¤. ¬анни, крани, електричн≥ втички, телефон, розвален≥ сходи, заросл≥ кв≥тники, сп≥знений молочар, настирливий газет¤р... ≤ св≥дки ™гови, ¤к≥ чи не кожного дн¤, саме коли ви, п≥сл¤ н≥чноњ зм≥ни, нам≥р¤Їтесь спати, приход¤ть навертати вас на справжню в≥ру ≥ спасати в≥д пекла.

јле питанн¤ мебл≥в можливо найбезогл¤дн≥ше... Ќаприклад, вал¤тис¤ в кут≥ на старому матрац≥ у своњй власн≥й хат≥, або њсти на скриньц≥, ¤ка пахне милом, в наш цив≥л≥зований, нюклеарно Ч атомовий в≥к, ≥ кому це може ≥мпонувати... ’тось колись в≥дв≥даЇ, котрась з тих поклонниць в капелюс≥ з вуалькою... ≥ взагал≥ житт¤ без мебл≥в не житт¤, а тому коли ¤, з великими жертвами, у одного череватого доброд≥¤ на т≥й сам≥й вулиц≥ ћаркгам, за двадц¤ть дол¤р≥в, роздобув антикварну, ще з перед першоњ св≥товоњ в≥йни, канапу, ¤ вважав це за величезне господарське дос¤гненн¤.

—початку ¤ не знав, де ту чудову р≥ч поставити, дарма що вс≥ моњ к≥мнати були порожн≥ (проблема м≥сц¤, особливо коли його багато, завжди морочлива), але коли ¤ нарешт≥ це вир≥шив, ¤ не м≥г нею вистарчально налюбуватис¤. ÷е була справд≥ благородна древн≥сть, добре збережена, з м≥шаним запахом тютюну, поту ≥ собак, ¤ка так доречно заповн¤ла порожнЇ м≥сце п≥д головною ст≥ною ≥ тим самим дала початок мого меблевого устаткуванн¤ взагал≥. я м≥г сид≥ти, спати, лежати гор≥лиць ≥ мр≥¤ти про ≥цасливе майбутнЇ.

≤ приблизно до цього ж часу належить ще одна под≥бна под≥¤, трохи правда харитативного забарвленн¤: коли ¤ одного вечора вернувс¤ з прац≥, то побачив перед моЇю верандою зовс≥м доброго кухонного стола, ¤кий безрадно лежав догори ногами на травнику. Ќ≥хто не м≥г по¤снити, ¤к в≥н сюди потрапив, н≥¤к≥ моњ здогади не дали роз'¤сненн¤, але п≥сл¤ певного ваганн¤ ¤ вир≥шив, що це доброд≥йство ≥ що стосуЇтьс¤ воно мене, а тому ¤ п≥дн¤в стола, зан≥с його до передньоњ к≥мнати ≥ поставив перед канапою. Ќе знав хто був цим благородним доброд≥Їм, але хто б в≥н не був, ¤ був йому вд¤чний, бо п≥сл¤ цього засадничо ¤ мав вже мебл≥ сливе в повному комплект≥... ≤ в основному був вдоволений.

Ќе можу сказати, щоб ¤ не був вдоволений взагал≥. ћ≥й район, мо¤ вулиц¤, моњ сус≥ди ≥ взагал≥ ц≥ле оточенн¤, атмосфера, середовище, топограф≥¤, кольори... ÷е лаг≥дна, дов≥рлива, упор¤дкована картина з прив≥тальних лист≥вок, з перевагою густо Ч зелених ≥ цегл¤но Ч бронзових барв, похилена до п≥вдн¤, дуже часто осв≥тлена ласкавим полудневим сонцем.  оли падав дощ, а особливо коли приходила злива, тод≥ ц≥ла вулиц¤ оберталась у бурхливу р≥ку, ¤ка з погрозливим шумом гналас¤ униз ≥ дал≥, на перехрест≥ вулиць, западала до ст≥чних отвор≥в. Ѕудиночки ще так виразно нагадували добу ¬≥ктор≥њ, забувалос¤, що ми на континент≥ ‘орда й –окефелера, виложена червоною цеглою вулиц¤ нат¤кала на ≈вропу, кв≥тники й городи заросли г≥рськими соснами, глодом, ¤л≥вцем, ту¤ми, вересом, мохами, повзучими рожами, чорнобривц¤ми ≥ ц≥лими гн≥здами петун≥й. ≤ все це старанно вир≥зьблено, мовби на добр≥й бронзов≥й гравюр≥, на тл≥ широкоплечих дуб≥в, ¤к≥ статечно ≥ певно, мов середньов≥чн≥ лицар≥ у панцерах, заступали весь краЇвид.

–озум≥Їтьс¤, гострий контраст вносили численн≥ "форди", "дадж≥", "монархи", "морр≥си" ≥ ≥нш≥ р≥знобарвн≥, р≥вноц≥нн≥ механ≥зми, ¤к≥ прот¤гом круглих двадц¤ти чотирьох годин, б≥гали, або сто¤ли здовж бетонових х≥дник≥в, але зогл¤ду на округл≥ таблиц≥, що попередливо казали зараз на перехрестю Ч "етап", "сп≥д 25" Ч все це особливого шуму не спричин¤ло... ћотори намагалис¤ бурчати пошепки ≥ ступати на пальц¤х, за вин¤тком х≥ба, коли сюди втискалас¤ така базарна си-духа, ¤к цистерна огр≥вальноњ оливи, або той робот у руд≥й ун≥форм≥, з≥ своЇю танкеткою, ¤кий безнад≥йно намагавс¤ ранками, пом≥ж автами, п≥дмести цей метушливий форум. ≤ це, здаЇтьс¤, було б усе.

ќ! ўе населенн¤... Ћюди. «аконно ≥ справедливо, це мало б бути те основне, але мо¤ вулиц¤, зо вс≥ма њњ прерогативами, людьми не була перевантажена, а т≥, що були, не конче висувалис¤ на к≥н њњ д≥¤льности ≥ творилос¤ враженн¤, що це здеб≥льшого ж≥нки ≥ переважно старшого в≥ку, можливо трохи зат≥нен≥ домашн≥ми зв≥р¤тами. ћожливо, це вулиц¤ пенсист≥в, ≥дил≥йний притулок залишених батьк≥в, ¤ких д≥ти, давно вилет≥ли з цього теплого гн≥зда ≥ розлет≥лис¤ по широких просторах турбулентноњ земл≥ канадськоњ... «а вийн¤тком х≥ба одного симпатичного шотл¤ндц¤ з його не менше симпатичною, перманентно ваг≥тною, французькою дружиною, та њх пречудовими, округленькими, замурзаними п'¤тьома д≥тьми. Ќаш≥ старш≥ пан≥ дивилис¤ на це незвичне видовище з вибухом страху й здивуванн¤. як ≥ зв≥дки вони тут з'¤вилис¤? “≥ зворушлив≥ мал≥ сотвор≥нн¤, ¤к≥ кожного ранку, гарно вимит≥ ≥ причесан≥, висипалис¤ гурточком Ч мал≥ Ч менш≥ ≥ найменш≥, в≥д шости до двох рок≥в, на вулицю ≥ верталис¤ зв≥дти, часто п≥д веч≥р, замурзан≥ ≥ розхристан≥, н≥би вони весь той день працювали на копальн≥ вуг≥лл¤. ўо вони десь там робили, що њли, н≥хто цим не ц≥кавивс¤ ≥ в загальному вони нагадували тих рекл¤мних експерт≥в бруду, на ¤ких звичайно покликаютьс¤ ф≥рми пральних порошк≥в.

ƒл¤ мене цей мальовничий виводок спричин¤в багато приЇмности, особливо той найменший його представник, маленький, розкар¤куватий, б≥логоловий хлопчик, ¤кий звичайно не встигав за своњми старшими друз¤ками ≥ був змушений наздоган¤ти њх, притримуючи своњ штан¤та, дуже часто наповнен≥ чимсь таким, що спричин¤ло йому виразну неприЇмн≥сть. «ворушувала його особиста ≥н≥ц≥¤тива ≥ недоторкальн≥сть, що запевн¤ло йому повну незалежн≥сть д≥¤нн¤. Ќ≥хто збоку, за вин¤тком њх матер≥, не втручавс¤ до њх дов≥рочних справ.

Ќайближчою моЇю сус≥дкою з правого боку, була елеіантна, неодружена, горда м≥с рок≥в тридц¤ти з пишним червоним волосс¤м, ¤ка носила завжди модн≥ капелюхи ≥ мала забавного, кудлатого, с≥рого йоркширського пудел¤. ¬она жила з≥ старою, завжди хворою, бурчливою мат≥р'ю та молодим пристойним плем≥нником, студентом медицини, ¤кий мав новеньке авто кольору кави, що пост≥йно сто¤ло на вулиц≥ перед будинком. ¬она була незвичайно чемна, оф≥ц≥йно товариська, зайн¤та лиш собою ≥ своЇю посадою у одн≥й летунськ≥й компан≥њ ≥ вийн¤тково не зац≥кавлена своњм зовн≥шн≥м господарством, особливо своњм задв≥рком, ¤кий зар≥с кленовим гаЇм, де водилис¤ оси ≥ де знайшли своЇ пост≥йне прим≥щенн¤ пара скункс≥в. ¬ечорами зв≥дти доносились концерти кот≥в, а часом пов≥вало не зовс≥м приЇмним запахом.

—ус≥дкою зл≥ва, була старша, сол≥дна пан≥, вдова, ¤ка займала невеличкий будинок з≥ скл¤ним іанком, разом з≥ своњм, рок≥в в≥с≥мнадц¤ти, сином, акробатом ¤когось цирку ≥ малою, рок≥в п'¤тнадц¤ти, дочкою ученицею "гай Ч скул". ¬она не мала н≥ собак, н≥ кот≥в, але мала темно Ч синього, не зовс≥м нового, "ћеркур≥¤", ¤ким часто кудись вињжджала, була пом≥тно заклопотана, але не дивл¤чись на це, старанно плекала св≥й невеличкий, скел¤стий кв≥тничок ≥ тим самим творила радикальну протилежн≥сть до моЇњ сус≥дки зправа.

ј ще... ще кр≥м цього багато ≥нших сус≥д≥в, чи радше сус≥док, таких ≥ ≥нших, переважно сол≥дних пань, напевно з ц≥кавим минулим, при зустр≥ч≥ з ¤кими ми дуже чемно ≥ прив≥тливо в≥талис¤, м≥н¤лис¤ враженн¤ми про погоду ≥ розходилис¤ кожне своЇю дорогою. ѓх напевно ≥нтригувала мо¤ по¤ва у цьому простор≥, ¤к також напевно вражала мо¤ жорстока вимова њх раф≥новано плеканоњ мови.

я не мав часу дл¤ глибших спостережень, знайомств чи розмов, ¤к також дл¤ в≥льних прогул¤нок, але все таки мен≥ трапл¤лос¤ ≥нколи перекинутис¤ к≥лькома словами з моњми сус≥дами, або нав≥ть гарного передос≥ннього вечора пройтис¤ вверх вулицею, полюбуватись кв≥тниками, д≥йти до √ай Ч ѕарк авеню, повернути вправо ≥ повол≥ та спок≥йно пройтис¤ здовж геть до самого парку. ћен≥ ≥мпонувала ц¤ широка, колись мабуть, люксусова але¤ висаджена старовинними дубами з њњ вичовганими, вгрузлими в землю х≥дниками, на ¤ких виразно видн≥лис¤ печатки "с≥т≥ 1911" Ч дати не великоњ давности, але великоњ мотивац≥њ. ѕеред тим, на цьому самому м≥сц≥, можливо ще паслис¤ дик≥ кози ≥ таборували ≥нд≥¤ни. «довж х≥дник≥в, на чимал≥й в≥дстан≥, попереджен≥ стриженими травниками, спок≥йно ≥ сол≥дно, сто¤ли мурован≥ здеб≥льшого з цегли й переважно дво Ч поверхов≥ з мезан≥ном та просторими критими верандами, котедж≥, що своЇю подобою виразно стверджували њх англо Ч саксонське походженн¤. « них можна було читати траг≥ку Ўексп≥ра, м≥стику ћ≥льтона, романтику Ѕайрона, вони опов≥дали понуру заіу про твердих людей, м≥цн≥ темпераменти, наснажлив≥ характери. ¬идавалос¤, що тепер вони залишен≥, оповит≥ сторожкою тишею, але в кожному њх примруженому в≥кн≥, десь в глибин≥, п≥д чорним абажуром, св≥тилось таЇмниче св≥тло, а у кожному іараж≥ сто¤ло завжди готове до послуг авто ≥ це св≥дчило, що тиша цих будинк≥в, це лиш стримана пристрасть закованих у тверду форму аргонавт≥в.

≤ м≥ж цим, нев≥дм≥нно по¤вл¤лас¤ ще одна з'¤ва, ¤ка не залишала мене н≥де й н≥коли, при вс≥х нагодах ≥ погодах, а особливо при таких ось л≥ричних прогул¤нках, п≥д ос≥нь, коли все довкруги торкалось моњх нерв≥в. «вичайно в такий час, веч≥рньою, ≥млистою добою, ввижалас¤ мен≥ Ћена √л≥дерс. ѓњ велик≥, нервов≥, скорше с≥р≥, н≥ж син≥ оч≥ дивилис¤ на мене зо вс≥х вим≥р≥в, ¤ зупин¤в думку, закривав св≥дом≥сть ≥ поринав у блаженну н≥рвану особливого, опалюючого почутт¤, ¤ке мудро ≥ дотепно л≥пило з мене найхимерн≥шу подобу рабськоњ креатури. ¬ моњх вухах звучала њњ картава, бл¤шана мова, хвилююче тепло наповн¤ло кров, ¤ намагавс¤ бути романтичним ≥ ц≥кавим, а робивс¤ безбарвним ≥ безглуздим.

ќдин т≥льки раз ми пройшлис¤ були ц≥Їю алеЇю, десь також п≥д ос≥нь, перед њњ вињздом до ћонтреалу ≥ ц¤ наша прогул¤нка, робила мен≥ це м≥сце привабливим. Ћегка, струнка, незалежна, ос≥нн≥й кремовоњ барви плащик, б≥л≥ на високих закаблуках черевички, намаганн¤ ступати в ногу ≥ звичайно, ми не йшли, а бавились, грайливо огл¤дали музейчик √овера, кормили верблюд≥в ≥ б≥зон≥в, говорили про мистецтво  окошки ≥ на кожному кроц≥ фотографувалис¤, особливо в одному закутку п≥д б≥лими березами.

ќстанн≥й њњ лист з ћонтреалу найкоротший з коротких: "ѕавле, ¤ вийшла зам≥ж", з нев≥дм≥нним додатком "н≥коли Ч н≥коли не забуваюча". –озум≥Їтьс¤, що це за того л≥кар¤ шведа, про ¤кого ≥нод≥ згадувала ≥ з ¤ким, минулого л≥та неспод≥вано й демонстративно л≥тала до Ќю …орку, жила в готел≥ јстор≥¤ ≥ писала мен≥ ту саму лист≥вку з ≤мперським будинком при н≥чному осв≥тленн≥. "“≥шус¤ вашими усп≥хами ≥ іратулюю" Ч в≥дпов≥в ¤ њй телеграмою, але це мене вдарило, пригнобило, не хот≥в в≥рити, не годивс¤, в≥д≥йшов в≥д людей, замкнувс¤ сам в соб≥ ≥ сталос¤ це з к≥нцем травн¤, а вже сьомого серпн¤, з≥ знев≥ри ≥ розпач≥, зам≥сть впитис¤ гор≥лкою, ¤ п≥дписав св≥й перший догов≥д на куп≥влю моЇњ першоњ хати.

≤≤≤

ѕригадую середину вересн¤, точн≥ше суботу чотирнадц¤того числа, ¤к це занотовано у моЇму записнику, сльотистий, с≥рий день, п≥днесений настр≥й, у моЇму дом≥ багато руху, х≥дники ≥ сходи затупан≥ брудом, ≥нженер Ч арх≥тект ћихайло Ѕо¤р ≥ його дружина ћарта вселилис¤ до нижнього поверху ≥ тим самим засадничо й революц≥йне зм≥нили м≥й соц≥¤льний статус. « традиц≥йного, уродженого пролетар¤ Ч п≥днаЇмника, нараз стаю домовласником ≥ наемником, порушуючи основн≥ засади моЇњ кл¤совоњ непорочности.

√од≥ сказати чи це поЇднанн¤ було влучне Ч старе знайомство, задавнен≥ клопоти, р≥зноман≥тн≥ вдач≥, скомпл≥кован≥ взаЇмини. –одинна дол¤ моњх ком≥рник≥в не конче ≥деальна Ч не мали д≥тей, забагато претенс≥й, екзальтован≥ настроњ, напружене шуканн¤ виходу. ј разом Ч зд≥бний, пор¤дний, ≥н≥ц≥¤тивний, з над≥йним майбутн≥м, знавець свого д≥ла ≥ метка, зарадна комерц≥йна бухальтерка з добрим знанн¤м англ≥йськоњ мови.

я не був переконаний, чи це сп≥лкуванн¤ вийде нам на здоров'¤, але так сталос¤, що це мус≥ло статись, ми мали забагато сп≥льного Ч в≥йна, ≈вропа, земл¤цтво, вт≥кацьк≥ табори, небезпечн≥ роки. “акий час ≥ так≥ умови зливають людськ≥ дол≥ в одну долю ≥ робл¤ть њх взаЇмно зобов'¤заними.

≤ мен≥ здавалос¤, що основним ≥ р≥шальним іросмайстром ц≥лоњ гар¤чковоњ ≥нтермед≥њ була ћарта. Ќедавно ми вс≥ троЇ њздили на Ќ≥¤іару ≥ подороз≥, у мал≥й, придорожн≥й осв≥жальн≥, за чашкою кави, ми цю справу порушили, обговорили ≥ зробили постанову. ћарта, ¤к звичайно, була захоплена, мала багато пл¤н≥в, малювала прекрасн≥ картини майбутнього, а вже першого вечора њх переселенн¤, коли ще н≥чого не було на своЇму м≥сц≥, ми вже сид≥ли внизу перед ватраном при столику, частувалис¤ "рай-в≥ски" ≥, п≥д шелест дощу у лист≥ широкого клена, що доносивс¤ до нас через в≥дчинене в≥кно, завз¤тюще на ц≥лу вулицю сперечалис¤.

ћали звичайно безодню дразливо Ч актуальних тем, ми ж ще гар¤ч≥ Ївропейц≥, у наших очах ще не згасла в≥йна, ми були розтерзан≥, розкидан≥, розбит≥, ми мали багато парт≥й, забагато рецепт≥в, безл≥ч домагань, ми ставили њх завжди руба, не конче трималис¤ лог≥ки, часто губилис¤ в суперечност¤х, а наша чар≥вна дириіентка ћарта, повна свого бурхливого темпераменту, на думку ћихайла, все знала ≥ все знала краще, а тим самим позбавл¤ла нас ¤коњбудь можлйвости додати до цих р≥шень також щось в≥д себе.

Ќаприклад, ¤ був схильний, прийн¤ти основну вину за нашу поразку ≥ наше вигнанн¤ на нас самих, ми, мовл¤в, гонимос¤, ¤к сл≥пц≥, за винними ≥ не бачимо, що вина перед нами, вона у нас, у наш≥й кров≥, на що ћарта сардон≥чне вибухала гострим протестом за¤вл¤ючи абсолютно, що вина поза нами, у наших ворогах, в ≥деолог≥¤х, б≥льшовизм≥, москал¤х. ÷итуючи ƒостоЇвського, ¤кого ћарта знала лишень з пр≥звища, ¤ намагавс¤ доказати, що под≥бн≥ ¤вища лежать в натур≥ бутт¤ ≥ щоб њх розум≥ти треба розум≥ти њх природу, на що ћарта вибухала, що ƒостоЇвський москаль, дурень, еп≥лептик, загарбник ≥ в цих питанн¤х в≥н н≥чого не розум≥Ї.

¬ цьому ж тон≥ ≥ дус≥ ми р≥шали проблему наших визвольних пол≥тичних парт≥й, угруповань, середовищ, ц≥лого визвольного руху, ем≥грантськоњ Їдности, мельник≥вц≥в, сх≥дн¤к≥в, зах≥дн¤к≥в, католик≥в, православних ≥ за кожне з цих безконечних питань ми зчин¤ли з ћартою смертельний б≥й.

ј також вона була дуже добре обзнайомлена з моњми приватними справами ≥ особливо њњ бентежили моњ стосунки з Ћеною √л≥дерс. «в≥дки ≥ ¤к вона про це дов≥дувалась Ч њњ патент, вона його н≥кому не зраджувала, але при перш≥й нагод≥, вона неухильно зводила мову на цю вражливу тему ≥ дуже пр¤мол≥н≥йно, з виразним нам≥ром мене перестрашити, питала: Ч „и знаЇте хто вона? Ч ѕри чому ћихайло, ¤кий напевно не раз чув це питанн¤, сид≥в збоку, заклавши ногу на ногу, з розхр≥станим ком≥ром, спок≥йно, ≥рон≥чно посм≥хавс¤. я, звичайно, не знав що сказати, не бажав це питанн¤ розгортати взагал≥, на що ћарта давала остаточну ≥ р≥шальну в≥дпов≥дь: Ч ¬она совЇтська шпигунка! Ч «в≥дки ви це так упевнено знаЇте? Ч питав ¤ дуже скромно, щоб не викликати ще б≥льших вибух≥в. Ч я це знаю! Ч казала вона р≥шуче, при чому њњ пристраст-н≥ пивн≥ оч≥ дивилис¤ на мене гостро й виразно. я замовкав ще б≥льше ≥ ц¤ демонстративна мовчанка зривала њњ ще виразн≥ше. ¬она накидалась на свою жертву, н≥би та сто¤ла перед нею: Ч –озум≥Їтсь¤! ¬и не в≥рите. ≤ ¤к пов≥рити... ћожете не в≥рити... јле ¤ знаю ≥ не одна ¤. ¬с≥ знають... ¬она хоче вас звабити, знищити, вона маЇ завданн¤...

Ч яке там завданн¤, Ч не витримував ¤.

Ч ¬ас знищити! Ч повтор¤ла ћарта.

Ч ƒл¤ чого знищити? Ч щиро дивувавс¤ ¤.

Ч Ќањвний. ƒитинка. ¬≥н не знаЇ. ќ, б≥дний, б≥дний! Ќу, а скаж≥ть, Ч намагалась вона вложити у своњ слова ц≥л≥ тонни сарказму, Ч ¤к ви почуваЇтесь тепер? ѕокинула? ўо? Ќе вдалас¤ м≥с≥¤? ј що, не легко забуваЇтьс¤, чи вона вам бодай пише? ћужчини дивн≥ ≥стоти, њм лиш зовн≥шн≥сть... —уконка, капелюшики, лиш кивни пальчиком Ч о, так! ¬игл¤д у нењ Ч що й казати. јртистка. јле що вона до самоњ глибини душ≥ з≥псута, запродана...

Ч ¬и не маЇте права цього казати! Ч перебив ¤ њй.

Ч јле ж, ћарто! Ч озвавс¤ також ћихайло.

Ч Ѕо мен≥ це болить! Ч не здавалась вона. Ч ѕавло не звичайна людина. ¬≥н холост¤к. ¬≥н зааніажований громадське. …ому це шкодить. ѕро це говорить ц≥ле м≥сто. ћене пост≥йно питають...

я поблажливо, намагаючись втримати р≥вновагу, посм≥хавс¤, але мен≥ було не до см≥ху. ’от≥лос¤ встати, не сказати н≥чого ≥ в≥д≥йти. јле це значило б розрив з першого дн¤, це значило б лишень катастрофу. Ч ƒорога пан≥ ћарто, Ч казав ¤, щоб зак≥нчити мову. “ак≥ ¤вища не мають по¤снень.

Ч „ому не мають? я вам це виразно по¤снюю.

Ч јле ¤ не розум≥ю, Ч казав ¤.

Ч Ѕо ви засл≥плен≥. ≤ ¤ з вами не погоджуюсь.

Ч ћаЇте на це право.

Ч ¬даЇте нањвного. Ќе бачите, не чуЇте.

Ч ÷е чуж≥, особист≥ справи. „ому вони вас ц≥кавл¤ть?

¬она не мала в≥дпов≥д≥, але вона мала темперамент.

÷е помагало њй не давати в≥дпов≥дей, а разом перешкоджало думати взагал≥. ѓњ заливало почутт¤, вона плавала у ц≥й стих≥њ без в≥трила ≥ без керми ≥ не було вигл¤ду на ¤кубудь зм≥ну положенн¤.

÷е ≥ було те, що мене бентежило, ¤ майже знав, що так буде, лишень не думав, що це так р≥зко, з першого дн¤, почне д≥¤ти. «роблено помилку, але шкода Ч пох≥д початий, повороту нема, мусимо йти дал≥. ™дине, що лишалос¤ Ч зм≥нити м≥й статус парубка ≥ в цьому шукати р¤тунку.

Ѕо ж треба, либонь, розум≥ти, що становище парубка у певн≥й стад≥њ його розкв≥ту, вийн¤тково дразливе, його м≥стер≥йне Ч прит¤гальна флюњдальн≥сть може стати загрозою нормального курсу нав≥гац≥њ нав≥ть дуже цнотливих аріонавток, а ст≥ни, за ¤кими в≥н перебуваЇ можуть перевт≥литись у ст≥ни зачарованого замку ≥ стати мр≥йливою привабою не лишень д≥вчат ≥ д≥вчаток, але й не в менш≥й м≥р≥ Ч жонам, ж≥нкам ≥ ж≥ночкам з досить загрозливою перевагою цих останн≥х.

«а парубком звичайно полюють, намагаютьс¤ залучити в тенета, обернути його в знар¤дд¤ одруженн¤... –оњ завжди вишукано Ч модних сп≥дниць, галерењ н≥г, плечей, прикрашен≥ ≥ неприкрашен! см≥шки, об≥ц¤юч≥ погл¤ди, сконцентрован≥ атаки терору ≥ облави.

” природ≥ ¤вищ не ≥снуЇ б≥льш досконалого поЇднанн¤ хижацтва, естетики й насолоди, ¤к в одному прим≥рников≥ вродливоњ ж≥нки, коли вона виконуЇ свою м≥с≥ю л≥кв≥дац≥њ парубоцтва.

“им б≥льше, коли надходить мел¤нхол≥йно Ч отруйлива ос≥нь з њњ запоморочливою анарх≥Їю сентимент≥в поржав≥лого лист¤ ≥ партизанське Ч п≥дступних ночей. ’то може всто¤ти перед таким Ѕродвеем нахабства ≥ драп≥жних закон≥в ц≥Їњ тиран≥њ.

—аме така ос≥нь наближалас¤, все от¤млювалось п≥сл¤ л≥тнього запамороченн¤, магазини зв≥льн¤лись в≥д поз≥хальних "розпродаж≥в", вулиц≥ запихалис¤ автами, …орки танц¤ми, "јлександри" оплесками, ќдеони ф≥льмами. ≤ безмежно, ¤к китайський тайфун, бушував барвистий чад неоновоњ рекл¤ми.

ќ, т≥ з'њзди, конвенц≥њ, конференц≥њ, вс≥ т≥ сходини, зустр≥ч≥, зас≥данн¤! ≤ торнада бал≥в, ≥ повен≥ тв≥ста, ≥ громи вес≥льних алилуњв.  ожного ранку ваша поштова скринька запихалас¤ закликами, запрошенн¤ми, зразками пральних порошк≥в ≥ Ч прац¤-не-прац¤ Ч ви не вилазили з веч≥рнього од¤гу, прощалис¤ з в≥дпочинком, а њхали, сп≥шили, зас≥дали, танцювали.

јле ц≥Їњ епохальноњ осени, ¤ можливо знайшов вих≥д. я ж маю, вибачте, власний берл≥г, ¤к хитрий лис, ¤ зам≥в за собою сл≥ди, ¤ почуваюс¤ ображеним, ¤ напоЇний г≥ркотою цикути, ¤ нарешт≥ зр≥кс¤ св≥тських спокус. я нам≥ривс¤ затверднути в певн≥й форм≥, набути св≥доцтво одруженн¤, зайн¤тис¤ зб≥льшенн¤м населенн¤ крањни ≥ помноженн¤ њњ податк≥в.

ƒо цього суворо вим≥р¤ного кл≥мату мого серц¤, був не менш суворо допасований м≥й господарський бюджет. ¬≥н був безогл¤дно п≥дпор¤дкований диктатур≥ конечностей, кожний цент мав точно визначене м≥сце, н≥¤кого л≥берал≥зму не допускалос¤. ≤ Їдиного, чого ¤ не м≥г перемогти, це спокуса музики. я люблю цей солодкий гом≥н, ¤к ≥спанець б≥й бик≥в, а тому, не дивл¤чись на вс≥ моњ анахоретськ≥ зат≥њ, ¤ не м≥г зректис¤ настирливоњ думки набути власний рад≥о Ч апарат. ≤ не т≥льки взагал≥ набути, а набути добрий, найкращий без огл¤ду на його ц≥ну.

“ака ось бачите категорична нагл≥сть, ≥ в цьому напр¤мку ¤ почав негайну акц≥ю. я вичитав в "“елеграм"-≥, що ф≥рма "ёроп –ед≥о —аплай", при вулиц≥ Ѕей, мабуть збанкрутована, робить випродаж рад≥о апарат≥в марки "‘≥л≥пс", ¤ку ¤ знав ще з ≈вропи ≥ мав до нењ дов≥р'¤, за дуже провокуюче зниженими ц≥нами. ѕри найближч≥й нагод≥ њду на вулицю Ѕей, находжу потр≥бну ф≥рму, огл¤даю апарати, вони мен≥ справд≥ подобались, њх ц≥ни справд≥ доступн≥, але керуючись в≥домою ≥стиною Ч с≥м раз в≥дм≥р, а раз в≥др≥ж, вир≥шаю огл¤нути також ≥ ≥нш≥ цього роду об'Їкти, щоб мати повн≥ше у¤вленн¤ про д≥йсну суть справи. ≤ випадково, при вулиц≥ Ѕатерст, недалеко схрещенн¤ ƒандес, натрапл¤ю на невеличку, мабуть, новов≥дкриту крамничку з симфон≥чною назвою "Ѕатерст –ед≥о енд “елев≥жен Ћ“ƒ", де¤к≥ зовн≥шн≥ ознаки ¤коњ дискретно вказували, що њњ власником м≥г бути хтось з моњх новоприбулих ланц≥в. я не помиливс¤. ѓњ власником був не лишень новоприбулий, але й м≥й земл¤к ≥ нав≥ть знайомий, дуже симпатичний рудоголовий доброд≥й на пр≥звище  оваленко, з ¤ким ми ≥нколи зустр≥чалис¤, ¤кий мав не т≥льки цю м≥н≥¤тюрну торг≥влю найблагородн≥шими винаходами електронне Ч музичноњ техн≥ки, а також майстерню дл¤ њх направи.

ћи дуже радо прив≥талис¤, а до того, коли в≥н дов≥давс¤, що ¤ не прийшов збирати на н≥¤ку благородну ц≥ль пожертви, а лишень купити один з його дорогоц≥нних апарат≥в, ми стали ц≥лком друз¤ми. ¬еликого вибору не було. Ќе дивл¤чись на виключно музичну вив≥ску, на склад≥ значилось: два холодильники "Ћеонард", три іазов≥ печ≥ "ѕолей", дв≥ електричн≥ печ≥ "ƒженерал електрик" ≥ один Їдиний рад≥о Ч апарат ¤краз т≥Їњ марки "‘≥л≥пса", ¤кий провокативно займав центральне м≥сце головноњ в≥трини ≥ належав до "духозапираючоњ краси стилю, дов≥рливого достосуванн¤ до кожноњ хатньоњ обстановки, з надзвичайно багатою гамою звуко Ч тон≥в", ¤к говорилос¤ в газетн≥й рекл¤м≥. ўо ж до апарат≥в телев≥з≥њ, то њх покищо не було, але завжди можна було набути в ≥ншому м≥сц≥ за посередництвом мого благородного земл¤ка.

я за¤вив, що керуючись гаслом "св≥й до свого по своЇ", ¤ маю добрий нам≥р позбавити його цього одинокого "‘≥л≥пса", ¤кщо в≥н матиме не менше добрий нам≥р... ≤ показав йому випродажн≥ ц≥ни "ёроп ред≥о"... Ќа що м≥й земл¤к в≥дпов≥в, що це ц≥ни деф≥цитн≥, можливо та ф≥рма набула св≥й товар з ¤когось погор≥лого складу, що його апарат значно дорожчий, але... в кожному раз≥, не бажаючи випустити з голими руками свого "першого кл≥Їнта", в≥н погоджуЇтьс¤ "н≥чого не заробити" ≥ вже завтра доставити товар до мого дому. ј був це великий, з патефоном на три скал≥, з короткими хвил¤ми суперсон≥к, ¤ким ¤ можу слухати нав≥ть ≈вропу.

÷е була гранд≥озна комерц≥йна трансакц≥¤, ¤ка так усп≥шно започаткувала стаб≥л≥зац≥ю мого домашнього устаткуванн¤ предметами першор¤дноњ вартости. Ќе вс≥ можливо в≥дпов≥дно мене зрозум≥ють, але буваЇ ≥ так, коли вартост≥ треба розум≥ти рел¤тивне з р≥зних точок погл¤ду, а один мудрець до цього додав, що за новою математикою, 2 ≥ 2 може творити 22. «розум≥ло, що нова математика дуже пасуЇ дл¤ ≥нтерпретац≥њ новоњ економ≥ки. ƒл¤ мене ц¤ заплутана ф≥лософська фраза аж надто зрозум≥ла ≥ проста.

як було домовлено, вже другого дн¤, м≥й новонабутий суперсон≥к сто¤в у моњй головн≥й к≥мнат≥ на почесному м≥сц≥, в≥д чого ц¤ к≥мната зас¤¤ла рад≥стю ≥ помолодшала принаймн≥ на два дес¤тки рок≥в, а увечор≥ того ж дн¤, вона вже була по в≥нц¤ заповнена симфон≥чною оркестром м≥ста Ќю »орку п≥д дириіентурою самого јртура “оскан≥н≥, ¤ка з такою прецизн≥стю виконувала мою улюблену "Ќедок≥нчену симфон≥ю", що мен≥ досл≥вно розтавало в груд¤х серце ≥ при тому ¤ не м≥г вистарчально над¤куватись тим добрим первомайс-трам, ¤к≥ змайстрували таку просту на вигл¤д скриньку, ¤ка уможливлюЇ мен≥ ловити з пов≥тр¤ не т≥льки кисень ≥ водень, а також Ўуберта.

ћарт≥ мо¤ музикальна пригода, розум≥Їтьс¤, не подобалась, ¤ м≥г купити щось таке за двадц¤ть дол¤р≥в ≥ слухати ту саму музику, по друге, коли йдетьс¤ про справжнЇ мистецтво, вона не визнаЇ виконанн¤ "мертвого апарату", а вол≥Ї "живу музику" п≥¤н≥на чи скрипки, виконану "живою людиною". я одразу з нею погодивс¤, лишень обережно зазначив, що не кожному дано можлив≥сть волод≥ти цим мистецтвом ≥ що ¤, наприклад, позбавлений цього дару взагал≥. ¬она не годилас¤. якщо вже ви любите музику, Ч казала вона, Ч ¤кщо ви маЇте слух Ч можете також грати. Ч "—амо грати", Ч казав ¤, Ч ще не вистарчаЇ, треба "могти грати" ≥ "вм≥ти грати". ≤накше, це буде не музика, а партацтво, а тому ¤ вже вол≥ю рад≥о Ч апарат ≥ найкраще виконанн¤.

Ќе дивл¤чись на ц≥ наш≥ гостр≥ розб≥жност≥, ћарта все таки запрошуЇ мене на вечерю. Ќе можу в≥дмовитись, це значило б легковаженн¤ гостинности. «а вечерею переходимо на "модерне мистецтво", ¤кого вона також не визнаЇ. Ќа њњ думку, це лиш безглузда базгранина тел¤чого хвоста. я хот≥в було щось заперечити, але пригадав, що њњ в≥дношенн¤ до модерного мистецтва маЇ де¤кий зв'¤зок з Ћеною, тому залишив цю проблему. ћарта де¤кий час провокувала мене; Ч Ќу... –озум≥Їтьс¤. ¬и напевно лишень за модерне, Ч казала вона з ноткою кпин≥в. Ч ј ¤к вам подобаЇтьс¤ –убенс? Ч в≥дхил¤в ¤ мову в ≥нший б≥к. Ч –убенса ¤ розум≥ю, Ч в≥дпов≥дала вона. Ч јле його сучасники не конче розум≥ли, Ч в≥дпов≥дав ¤. Ч як можна не розум≥ти –убенса. “ам все ¤сно, Ч казала вона. Ч Ќаш≥ нащадки те саме казатимуть про  окошку, Ч в≥дпов≥дав ¤. ќстаннЇ пр≥звище не справило на ћарту н≥¤кого враженн¤, вона напевно його не чула ≥ це помогло нам в≥дчепитис¤ в≥д модерного мистецтва.

я мав необережн≥сть зазначити, що суперечки не конче найкращий зас≥б дл¤ плеканн¤ добрих м≥ж людьми стосунк≥в, на що мо¤ гар¤ча опонентка виголосила ц≥лу промову на захист суперечок. Ч я з вами не погоджуюсь! я з вами р≥шуче не погоджуюсь! Ч патетично казала ћарта. ¬ суперечках огострюютьс¤ погл¤ди, род¤тьс¤ нов≥ думки, постають ≥дењ. Ч ƒл¤ цього ≥снуЇ дискус≥¤, Ч обережно перечив ¤. Ч ј ¤ка р≥зниц¤? ÷е лиш питанн¤ темперамент≥в, Ч вибухала ћарта. Ч ƒуже ≥стотна р≥зниц¤. —уперечки не так ви¤вл¤ють думки, ¤к спричин¤ють конфл≥кти, а дискус≥¤ навпаки... Ч казав ¤ тим же самим стриманим тоном. Ч ∆итт¤ це ≥ Ї конфл≥кти, Ч казала ћарта. Ч ѕогоджуюсь. Ћишень коли вони не самоц≥ль, а зас≥б до ц≥л≥, Ч не здававс¤ ¤. Ч ј що по вашому любов? Ч тоном прокуратора питала ћарта. Ч ¬имагаЇтьс¤ точн≥шого визначенн¤: до кота, до брата, до ближнього? ƒо доброњ печен≥? Ч легковажно казав ¤. Ч ¬и добре знаЇте, що ¤ маю на уваз≥, Ч нетерпеливилас¤ ћарта. Ч ќ! –озум≥ю! –озум≥ю!  оханн¤, ревнощ≥, зрада! Ќ≥ж в серце. ÷е вже конфл≥кт. јле Ї ще й ≥нший вар≥¤нт ц≥Їњ штуки: јдон≥си, гармон≥¤ сердець, пастушка, соп≥лки, соловейки...

≤ соловейко щебетав, н≥м≥ли кв≥ти оп≥вноч≥, коли весною серед ноч≥, твоњ ¤ оч≥ ц≥лував... Ч јле це вже не конче конфл≥кт, Ч казав ¤. Ч Ќе маю на уваз≥ ц≥Їњ солодкоњ патоки, Ч гар¤чкувала ћарта. Ч “ак ≥ каж≥ть. ¬огонь. ¬улканн≥ вибухи. Ѕез сумн≥ву ≥ це любов. Ћюбов коси до камен¤. јле тут вже можна спекулювати. “ут вже год≥ сказати, де любов, де нелюбов, можливо ненависть хоч би й з любови. ≤нод≥ це патолог≥чне. ¬ам це ≥мпонуЇ? Ч питав ¤ поблажливо. Ч ј що ≥мпонуЇ вам? Ч питала вона р≥зко. Ч Ќе можу окреслити точно. ¬ кожному раз≥ не самий конфл≥кт, а й гармон≥¤. ¬имоги серц¤, крови, гормон≥в. ћожливо також мр≥¤... “уга. “акож романтика. Ќав≥ть спор≥днен≥сть душ. ј в молодост≥, це солодкий чад серц¤... «рештою, це знан≥ реч≥, чи варто повтор¤тис¤, Ч казав ¤ переконливо. Ч јле ж ви кажете, що це вимога крови, гормон≥в, Ч не здавалас¤ ћарта. Ч “ак каже медицина. ≤ ¤ њй в≥рю. ™ ще й закон розмноженн¤, Ч казав ¤ зверхницьким тоном. Ч ј скаж≥ть: чи ви направду такий черствий, а чи т≥льки вдаЇте, Ч робила своњ висновки ћарта ≥ њњ нам≥ри були виразн≥. «а њњ бажанн¤м ¤ мус≥в бути зовс≥м ≥ншим Ч пок≥рним; слухн¤ним, п≥ддайним, романтичним, героњчним, лицарським, вона любила гарн≥ слова, поетичн≥ образи, ¤к≥ вона слухала, не спускаючи великих, пивних очей з мене, що мене ≥ бентежило, ≥ разом ≥нтригувало. Ч ј ¤к ви думаЇте? Ч питав ¤ на њњ питанн¤. Ч ƒумаю... ўо ви... вдаЇте. ¬и не такий, Ч казала вона. Ч ÷≥каво, ¤кий, Ч казав ¤ дал≥. Ч ¬и... ћожете бути гарним... ≤ добрим... јле ви не хочете. ≤ ¤ знаю чому.

я в≥дгадував також, що мала вона на думц≥. ÷е була Ћена. ћарта це чула дуже виразно, њњ це виводило з р≥вноваги, не знала, чим ≥ ¤к мене покарати ≥ остаточно зводила все до впертого, засадничого протесту. –озум≥Їтьс¤, ¤ намагавс¤ позбутис¤ Ћени, вона була дл¤ мене т¤гарем, але ћарта не була в сил≥ мен≥ допомогти. ƒарма, що ми були так загрозливо близько, двер≥ њњ спальн≥ проти моњх дверей, коли вона входила до ванни ≥ пускала воду, ¤ не т≥льки њњ чув, ¤ њњ бачив, тонка наша ст≥на не давала охорони, а до того легк≥ кроки, шелест халату, запахи парфюм≥в. ћихайло мав працю за м≥стом, в≥н вставав ран≥ше, ми з ћартою виходили п≥зн≥ше ≥ майже одночасно.

“рохи згодом, ц≥ наш≥ ранн≥ збиранн¤ прибрали виразу таЇмноњ гри двох невидимих привид≥в, ¤к≥ порозум≥валис¤ м≥ж собою стуканн¤м речей, скрипом помосту, шумом води, дзвоном посуду.  ожний ≥ той найменший порух тиш≥ мав своЇ значенн¤, атмосфера була наладована електронами контакт≥в, ¤ виразно в≥дчував присутн≥сть ≥ншоњ сили, ¤ка тиснула на мене зо вс≥х бок≥в ≥ гамувала свободу вс≥х моњх рух≥в.

ј одного разу, чомусь, неспод≥вано до моњх дверей застукано. ћо¤ пост≥ль була розбита, мо¤ п≥жама розхр≥стана, на електричн≥й плитц≥ варилась кава, а ћарта не чекаючи в≥дпов≥д≥, у своЇму пишному, жовтому халат≥, сто¤ла у двер¤х ≥ командувала: Ч ѕавле! ћи з ћихайлом домовились, що ви будете сн≥дати у нас.

Ч јле ж... —лухайте! ¬и ще не домовились з≥ мною, Ч навмисне намагавс¤ ¤ бути нечемним.

Ч ћ≥й друже! “ам у кухн≥ чекаЇ сн≥данок! Ч ≥ вона в≥д≥йшла униз по сходах.

≤ що за терор? ўо мен≥ залишилос¤? √асити плитку, нат¤гати од¤г ≥ квапитись вниз. Ч ¬и не конче мусите од¤гатис¤, ¤к на баль, Ч казала ћарта. ћи дома. ≤ не будьте дурним. я готую соб≥ Ч чому б не одна особа б≥льше. ≤ взагал≥ Ч чому ви це берете так формально? —≥дайте. я вже посн≥дала, Ч ≥ вона вийшла до другоњ к≥мнати.

я з цим не годивс¤, ¤ н≥¤к не годивс¤, ¤ весь протест, але разом ¤ безвольна ≥стота, ¤ка не знаЇ, ¤к на це реагувати. Ч як по вашому сьогодн≥ погода? Ч питала з другоњ к≥мнати ћарта.

Ч ƒумаю, що гаразд. Ў≥стдес¤т п'¤ть, казало рад≥о, Ч в≥дпов≥даю, зањдаючи ¤Їчню з ковбасою.

Ч я вчора змокла, Ч казала ћарта.

—л≥дував д≥¤лог про погоду, час т≥кав, ћарта виходила в повному нар¤д≥ Ч б≥лий з чорними крапочками, новенький плащик, ¤скраво п≥дмальован≥ уста ≥ чорний, легкий, солом'¤ний капелюшок. Ч ƒопобаченн¤, Ч казала вона. Ќе сумуйте.

Ч ѕравдопод≥бно не буде часу, Ч в≥дпов≥в ¤.

¬она кивала на мене пальчиками в б≥л≥й рукавичц≥, кокетливо посм≥халас¤, в≥дчин¤ла двер≥, у двер¤х ще раз кивала пальчиками ≥ в≥дходила. я к≥нчав накинутий сн≥данок, розважав, ¤к в≥д цього зв≥льнитис¤ на майбутнЇ, йшов наверх, збиравс¤ на роботу, шановний пан Ѕелбас≥ з≥ —≥-Ѕ≥-—≥ розважав мене розмовами, музичними вставками, ≥нформац≥¤ми про час, про погоду, перед в≥кнами на п≥ддашш≥ вже метушилис¤ зграњ горобц≥в, ¤ кидав њм кришки хл≥ба, метушн¤ зб≥льшувалась, ¤ посм≥хавс¤, над¤гав макинтош ≥ виходив.

¬улиц¤ в цей час звичайно завантажена школ¤рами, р≥зного в≥ку хлопц≥в ≥ д≥вчат, ¤к≥ течуть довгою теч≥Їю в напр¤мку заходу, де там дал≥ на приг≥рку видн≥ють дахи двох великих шк≥льних буд≥вель, на х≥дниках вже повно лист¤ клен≥в, в обох напр¤мках обережно проњжджають авта ≥ на роз≥, б≥л¤ напису "стап" пустуЇ гурток найменших школ¤р≥в, що оч≥кують на шк≥льний автобус.

я звичайно доходжу до найближчого перехрест¤, повертаю вл≥во, йду здеформованим х≥дником, на ¤ко-кому завжди п≥сл¤ дощу сто¤ть калюж≥ води, доходжу до зупинки на краю √ай-ѕарку ≥ вулиц≥ Ѕлур, намагаюс¤ ¤к найскор≥ше зловити зелене св≥тло, переходжу динам≥чно-рухливу вулицю ≥ б≥л¤ станц≥њ бензини "—аноко", п≥д величезною рекл¤мою ƒом≥н≥¤льного банку, чекаю на трамвай.

ЌабираЇтьс¤ багато людей, згори надходить великий, червоний з б≥лими обводами, завжди переповнений трамвай, люди пов≥льно й обережно втискаютьс¤ до його нутра, а в середин≥ т≥сно й невиг≥дно, трамвай рушаЇ, т¤гнетьс¤ повол≥ здовж парку, перес≥каЇ перехрест¤ √ай-ѕарк авеню, пару раз≥в зупин¤Їтьс¤... Ќа перехрестю ƒандес ¤ перес≥даю ≥ по короткому час≥ вже вис≥даю б≥л¤ крамниц≥ продажу гор≥лок, звертаю на вулицю —терл≥нг, де маестатично в≥тають мене цегл¤но-похмур≥ будови фабрики, до ¤ких ¤ входжу головним, широким входом з почутт¤м незам≥нноњ важности, направл¤юсь вужчими сходами вниз до своњх машин, де завжди несе сильним запахом спаленоњ оливи, знаходжу свою зал≥зну шафку з од¤гами, перед¤гаюс¤ в робочий темно-син≥й комб≥незон ≥ починаю операц≥ю.

ћоњми кл≥Їнтами були завжди гар¤ч≥, п≥тн≥ колеса ≥ вальц≥ машин, ¤к≥ своњми потужними м'¤зами приводили в рух ц≥ле це багатоповерхове, многолюдно, солодке царство. ћоњм завданн¤м було пильнувати, щоб вс≥ т≥ зал≥зн≥ органи цього механ≥зму безпереб≥йно д≥¤ли, щоб весь складний комплекс пульсував ритмом досконалого швайцарського годинника.

≤ признатис¤, ¤ любив це житт¤ машин, мене ≥нсп≥рував њх наснажуючий рух, њх точн≥сть наподоблю-вала професора математики при шк≥льн≥й таблиц≥, коли в≥н урочисто розв'¤зував складну формулу к≥лькох нев≥домих, њх темпо нагадувало дириіента —токовського, коли в≥н диригував "ƒ≥ ÷авберфлЇте", њх сила у¤вл¤ла кл≥тку з хижими зв≥р¤ми. ¬они дл¤ мене не мертв≥ шматки мертвого металу, а жив≥, орган≥чн≥, творч≥, слухн¤н≥ сотвор≥нн¤ ≥ друз≥, ¤к к≥нь чи собака, а головне, вони були ≥нсп≥раторами моЇњ настирливоњ ф≥лософськоњ концепц≥њ майбутнього, коли то њх вел≥нн¤м ≥ силою земл¤ скоротитьс¤ до розм≥ру футбольного м'¤ча, а косм≥чн≥ простори перетвор¤тьс¤ у кв≥тник јдама ≥ ™ви.

ѕо об≥д≥, б≥л¤ години п'¤тоњ, приблизно тод≥ ж, коли по¤вл¤лис¤ моњ сп≥вмешканц≥, ¤ звичайно заклопотано, пригашений восьми годинами прац≥, приходив до дому. ¬≥дкривалис¤ в≥кна, рад≥оапарати, у ванн≥й шум≥ла вода, на кухн≥ сковорода. Ќад будинком з грюкотом прол≥тали в напр¤мку ћалтону т¤жк≥ чотиримоторовц≥, вулиц¤ вверх ≥ вниз гарчала автами, над широкою короною пожовт≥лого клена заходило сонце. ≤нколи ц¤ картина м≥н¤ла тло, с≥р≥ла, гасла, або загор¤лас¤, звучала кокетством ≥ примхами.

¬ечерю њв дома, переважно насп≥х, по вечер≥ переважно в город≥ оберталось землю, вкладалось тераси, вмощалос¤ скел¤стого кв≥тника дл¤ наступного року. Ѕуло вже повно жовтого лист¤, по дубах гасали череват≥ вив≥рки, по сус≥дських городах з диким вереском хлопц≥ вели корейську в≥йну. ¬ибухали гранати, цокот≥ли кулемети, по кущах гр≥зно мигали могутн≥ постат≥ воњн≥в.

IV

Ѕо¤ри неспод≥вано набули елегантного, ¤к цигарничка, темно-синього Ўевролета ≥ вечорами заклопотано й кокетливо вињжджали на прогул¤нки. «апрошували також мене ≥, ¤к т≥льки мене зв≥льн¤в м≥й город, ми вс≥ троЇ вс≥далис¤ на передньому, с≥ро-ср≥блистому, новенькому сидженн≥, ћихайло напружено тримавс¤ кер≥вниц≥, ћарта випростано возс≥дала м≥ж нами, ¤ ж виконував ролю в≥рно-п≥длеглого пажа завжди готового до послуг. ћихайло щойно недавно д≥став дозв≥л њзди, набирав практики, при кожному зворот≥ мав вигл¤д самогубц¤, ћарта п≥дкреслено намагалас¤ не торкатись до мене ≥ вс≥ ми троЇ нагадували дерев'¤них ф≥іурок вир≥зблених еск≥моським р≥збарем.

Ќаша машина пост≥йно наривалас¤ на ¤кусь халепу, на нењ скр≥зь чигали п≥дступн≥ пастки, але вона все таки вперто, ¤к осел, продиралас¤ кр≥зь ус≥ митарства ≥ ми переможно в≥дв≥дували все, що т≥льки було варте уваги Ч парки, кв≥тники, побережж¤ озера, ц≥кав≥ш≥ д≥льниц≥... ј також розум≥Їтьс¤, кав'¤рн≥, ресторани ≥ к≥на. ” кав'¤рн≥ звичайно ми з ћартою зводили боњ за кожну н≥сен≥тницю, коли ¤, наприклад, випадково сказав, що блоха богопротивне, огидне сотвор≥нн¤, ћарта негайно починала патетично доказувати, що блоха в≥нець Ѕожого твор≥нн¤ ≥ њњ естетична сила неперевершена. Ќа ф≥льм≥ "¬алент≥но", коли темпераментний јнт≥н ƒекстер виконуЇ з ≈ленорою ѕаркер свою приголомшуючу " омпарс≥ту", ћарта до крови вп'¤лас¤ н≥гт¤ми в мою руку ≥ мало не вмл≥ла. ” кв≥тнику ≈дварда, вона могла зупинитис¤, сто¤ти непорушне, дивитис¤ вперед з≥ сльозами на очах ≥ дуже гн≥ватись, коли хтось з нас вривавс¤ до њњ надхненного екстазу ¤кимсь зауваженн¤м.

 оли ж ми п≥сл¤ того вечер¤ли у ¤понському ресторан≥ ‘ул≥ ћатцу десь на вулиц≥ »оні ≥ њли тсак≥-¤к≥, у дуже невиг≥дних позах, сид¤чи на подушечках помосту з ногами п≥д низеньким столом, ми зр≥зались з. ћартою у жорсток≥й суперечц≥ на дуже неозначену, заплутану балаканину про все ≥ н≥що. Ч ¬ибачте, але ¤ вас зовс≥м не розум≥ю, Ч м≥г ¤ розпачливо казати, коли наша суперечка тратила вс¤кий глузд. Ч ўе менше розум≥ю ¤ вас, Ч в≥дпов≥дала вона, а оч≥ њњ св≥тилис¤ небезпечним огником. Ч “ому нав≥що ми витрачаЇмо слова, Ч питав ¤. Ч ÷е мус≥ли б знати ви. ¬и ж твердите, що все знаЇте, Ч казала вона. Ч я н≥коли такого не твердив, Ч в≥дпов≥дав ¤. Ч як не твердили? ¬и абсолютно все знаЇте. ¬и ж чудод≥й. ѕеред вами нема оборони. ¬и Їдиний у ц≥лому св≥т≥, що п≥знав вс≥ ≥стини. „ому ви, наприклад, так задоволене посм≥хаЇтесь? “ому, що ви цин≥к! ¬и н≥чого не шануЇте. ¬и знов посм≥хаЇтесь. ƒарма. «наю, що хочете сказати Ч великий альтруњст, любить д≥тей, птах≥в, зв≥р¤т, кв≥ти музику, мал¤рство. ¬≥й все любите. ¬и лишень не любите людей. як може людина щось любити, ¤ка сорок рок≥в лишаЇтьс¤ неодруженою?

ћарта захоплювалась своњм красномовством. ћихайло сид¤чи на помост≥, намагавс¤ закурити цигарку, (в≥н чомусь недавно почав курити!), мен≥ починали мл≥ти ноги п≥д столом. Ч ј! ћовчите. –озум≥Їтьс¤. ўо можете сказати? Ч невгавала ћарта. Ч я ж вам не перечу, Ч казав ¤ п≥дпираючись обома руками об п≥длогу, щоб ¤кось втримати р≥вновагу. Ч Ќе перечу! Ч кепкувала вона. „ому ви на мене так дивитесь? Ч додавала по хвилин≥. Ч ’очу краще бачити людину, ¤ка говорить правду, Ч казав ¤. Ч ј ви њњ не любите! ”х, не любите! Ч казала вона. Ч «наЇте ж, що за правду т¤жко любити, Ч дражнивс¤ ¤. Ч ўо хочете, щоб вам казала?  омпл≥менти? Ч “е, що вам хочетьс¤. ўо мусите казати. “е з душ≥. ј ще краще Ч в≥д серц¤. Ч ќ, не вдавайте морал≥ста. ÷е вам не личить. Ч ј що мен≥ личить? Ч  овпак блазн¤. ѕа¤ца. јрлек≥на! Ч виривалось у нењ майже щиро. ¬она тратилась. Ч Ћ¤-л¤-л¤! Ч втручавс¤ ћихайло. „и не час нам вставати. ” мене вже задуб≥ла спина.

ќп≥сл¤ ми вставали, ми платили, властиво платив ћихайло, ¤ подавав ћарт≥ пальто, наш≥ обличч¤ були червон≥, ћарта погл¤дала на мене засоромлено ≥ разом вибачливо, ¤ вдавав, що н≥чого не сталос¤. ј дома, вже затемна, поки ћихайло заводив до сус≥днього гаражу авто, ћарта проводила мене геть на сходи ≥ казала навздог≥н притишеним голосом: Ч ƒобран≥ч, па¤цо! Ч Ќа що ¤ в≥дпов≥дав: Ч ƒобран≥ч,  асандро!

ј вже внедовз≥ вона пропонувала њхати кудись на танець.  уди на танець?  уди небудь. ƒо "ѕанами", до " уби". ¬ам ≥мпонуЇ ѕ≥вденна јмерика? Ѕо там гар¤чий кл≥мат. ƒосить мен≥ тих кл≥мат≥в, м≥г сказати ћихайло. Ќаговоритьс¤, а пот≥м ц≥лими ночами не спить. ј хто винен? Ч могла запитати ћарта. ” дом≥ два чолов≥ки ≥ н≥одного справжнього.

Ќищ≥вне обвинуваченн¤, але ми його переочували. ≤ на танець не њхали. “им б≥льше, що ћихайло майже не танцював, а ¤ мав велике бажанн¤ по можливост≥ р≥дше зудар¤тис¤ з моЇю шановною антагон≥сткою... ≤ ще тим б≥льше, що вона починала пом≥тно мене непокоњти, по своЇму розкладати мою ≥нтеіральн≥сть, позбавл¤ти мене незалежности. я бачив њњ зачасто, заблизько, задоторкально.  оли ми були дома, ми т≥льки те й робили, що пост≥йно одне одного дл¤ чогось потребували. Ќа кухн≥, в пивниц≥, на город≥, у ванн≥й ≥ нав≥ть у спальн≥, де завжди щось ставалос¤ ≥ конче вимагало нашого сп≥льного втручанн¤. я мус≥в радити, де ≥ ¤к замовл¤ти мебл≥, направл¤ти газового пальника, помагати в≥шати ф≥ранки, в≥дчин¤ти пл¤шку шампанського. ћихайло повол≥ переставав ≥снувати, в≥н лише прињжджав з роботи, випивав скл¤нку холодноњ з льодом води, вечер¤в, скидав черевики, нат¤гав капц≥, вс≥давс¤ у фотел≥ п≥д л¤мпою, читав улюбленого –аб≥ндраната “аіора, або газету "—вобода" з Ќю ƒжерз≥ ≥ зникав з≥ соц≥¤льного обр≥ю родинного на весь веч≥р. «ате ћарта од¤галас¤ у св≥й атласний злото-жовтий чи вишнево-червоний халат, займала своЇ командне становище ≥ чергове випробуванн¤ моЇњ терпеливости починалос¤. ≤ признаюсь, що це д≥¤ло. я був весь час нею зан¤тий. я не мав часу на щось ≥нше. я ще не знав, чим все це мало ск≥нчитис¤, але в≥дчував виразно, що н≥чим добрим. «аносилось, щось, ¤к на бурю.

ƒо того наближавс¤ сезон бал≥в ≥ в тому також наш щор≥чний, нев≥дм≥нний баль ≥нженер≥в. ћарта виразно дала зрозум≥ти, що цьогор≥чний цей баль Ч њњ баль, а тому ми мусимо бути в≥дпов≥дно приготован≥. јле ¤ мав також ≥ своЇ р≥шенн¤. я вир≥шив цього сезону в≥дмовитись в≥д вс≥х бал≥в без огл¤ду на њх походженн¤. ћарта дебошила. Ч “раур! “раур! –озум≥ю. ƒобре! ¬ такому раз≥ ¤ йду сама! «найду соб≥ кавалера. —кажу, що моњ не год¤тьс¤. ѕодумаЇш, втратив такий скарб!

¬она мала на уваз≥ Ћену, ¤ не перечив, ћихайло тративс¤, не знав, в чому справа. Ч ≤ чого ти казишс¤? Ч питав в≥н ћарту. Ч ј того, що ви так≥... так≥... Ч вона не знаходила в≥дпов≥дних сл≥в. Ч ≤ чого тоб≥ так залежить на тому бал≥? Ч питав в≥н дал≥. Ч ƒл¤ тебе. “ож тв≥й баль! “и ж там членом правл≥нн¤. ј ¤ тво¤ ж≥нка! Ч сердито вибухла ћарта.

Ч Ќу, гаразд. √аразд. «аспок≥йс¤. ѕоњдемо.  ожний р≥к њздили... Ч казав добродушно ћихайло.

Ћишень ¤ мовчав ≥ мовчав уперто. ћарта позирала вогнем, але мовчала також. ј одного разу, до моЇњ поштовоњ скриньки, разом з≥ вс≥л¤кими рахунками на іаз, телефон ≥ таке ≥нше, потрапив один конверт, у ¤кому, на диво, ¤ знайшов запрошенн¤ на цей баль Ч (новозбудований, елеіантний готель ѕарк ѕлаза зам≥сть –о¤л »орку) ≥ до того вступний квиток вартости п'¤ти дол¤р≥в. ≤ н≥ слова хто ≥ чому мен≥ це посилаЇ. «дивуванн¤ велике. ѕ≥дозр≥нн¤ падало на ћарту, вона на таке зд≥бна, але конкретних даних н≥¤ких ≥ приходилось мовчати.

ћарта все таки гар¤чкове готувалас¤, замовила сукню, не зважаючи на протести ћихайла, безконечно сид≥ла на телефон≥, замовл¤ла фриз≥Їра, накупила вс≥л¤ких парфюм≥в... ј одного вечора, незадовго перед балем, ћихайло в≥д'њхав на зас≥данн¤ орган≥зац≥йноњ ком≥с≥њ, а ¤ збиравс¤ прост¤гнутис¤ на канап≥ з томиком ƒюрелл¤, коли до моњх дверей застукано ≥ на моЇ "прошу" ув≥йшла ћарта у своЇму пишному домашньому халат≥ ≥ прекрасних чорних, з≥ золотою китичкою, виступц¤х, ¤к≥ њй так чар≥вно личили.

Ч „и можу ¤ до вас? Ч запитала тоном, у ¤кому вичувалось певне р≥шенн¤.

Ч –озум≥Їтьс¤! Ч з≥рвавс¤ ¤ на ноги ≥ розливс¤ чемн≥стю. Ч ѕрошу ласкаво с≥дати! Ч ≥ вказав на канапу. ¬она дел≥катно, виструнчено прис≥ла, старанно прикрила кол≥на полами халату, загадково посм≥хнулас¤ ≥ р≥шуче запитала: Ч ѕавле! „ому ви не хочете њхати з нами на баль? ¬и нами не вдоволен≥? ћихайло дивуЇтьс¤. ћоже нам треба вибратись?

Ч ќ! Ќ≥! я вами зовс≥м вдоволений, Ч запевнив ¤ њњ патетично.

Ч “о в чому справа? „им по¤снити ваше вперте небажанн¤ дотримати нам товариство?

Ч Ќе т≥льки вам. ¬загал≥. я вир≥шив цього року...

Ч „ому ¤краз цього року? ўо це за такий фатальний р≥к? Ч перебила вона мене.

Ч ѕросто не можу. Ѕез по¤снень.

Ч ƒуже дивно. Ќу, а коли б ¤ вас гарно попросила? ўоб зробили це дл¤ мене? ќт хочу з вами танцювати. ¬и ж знаЇте, що ћихайло не танцюЇ.

Ч „и вам бракувало коли партнер≥в?

Ч јле ¤ хочу з вами.

Ч ƒуже д¤кую, але не розум≥ю чому.

Ч «наЇте, що ¤... вперта.

Ч √≥дна уваги чеснота. јле не так давно ви окреслили мене, ¤к зразок егоњста. „и цього не досить?

Ч ¬и образились. Ѕ≥дний. ¬ибачте.

Ч —права далеко не в образ≥.

Ч Ќу, а в чому?

Ч ¬перт≥сть, егоњзм...  оса на кам≥нь. ¬аше р≥шенн¤, моЇ р≥шенн¤. Ќебажанн¤ компром≥с≥в. —ловом, конфл≥кти.

Ч јле ж ¤... хочу! я хочу! ўо ви не бачите?

Ч Ѕачу.

Ч ƒл¤ чого така жертва? ƒл¤ людини, що вас покинула?

Ч Ќ≥¤ка жертва.

Ч ∆алоба!

Ч ≤ не жалоба. ѕросто не хочу. ћаю ≥нш≥ нам≥ри.

Ч ћоже збираЇтесь до манастир¤?

Ч ƒо манастир¤, до пекла, до д≥дька Ч байдуже куди, Ч в≥дпов≥дав ¤ р≥шуче.

Ч ¬и дивовижно неможливий.

Ч ¬и ж це давно знаЇте.

Ч јле н≥коли не думала, що ви аж такий. ¬она дивилас¤ аіресивно, оч≥ гор≥ли гн≥вом, щоки червон≥. √арна, розлючена пантерка, ¤ка все таки викликала сп≥вчутт¤.

Ч јле ж, пан≥ ћарто! „и варто сердитись?

Ч —каж≥ть, ¤к не сердитись.

Ч « ласки, милосерд¤, любови.

Ч ƒл¤ вас це жарт!

Ч який жарт?

Ч ∆арт! Ќе любите! Ќенавидите!

Ч јле ж пан≥ ћарто!

Ч Ќе зношу виправдань. я люблю ¤сн≥сть. ќдверт≥сть. ≤ в≥двагу. „ому б не сказати просто: ви мен≥ не потр≥бн≥ Ч ≥д≥ть геть! ƒл¤ чого ц≥ церемон≥њ?

Ч јле ж, пан≥ ћарто.

Ч ќ, ти м≥й Ѕоже! ћовч≥ть! ћен≥ соромно! Ч викрикнула вона, зненацька вибухла плачем, рвучко з≥рвалас¤ ≥ виб≥гла з к≥мнати. я був приголомшений, хот≥в було б≥гти за нею, нараз от¤мивс¤, мене проймала зл≥сть. ћарта переб≥гла до своЇњ спальн≥ напроти ≥ голосно затр≥снула за собою двер≥.

Ќастала сторожка тиша, безладд¤, непевн≥сть, хот≥лось щось зарадити, думка напружено металас¤, шукалось виходу, заносилос¤ на гострий конфл≥кт, пов≥тр¤ насичувалось електронами.

Ѕула година восьма, найкраще б п≥ти ≥ пройтис¤, або ще краще од¤гнутис¤ ≥ п≥ти до парку, перечекати пару годин десь на самот≥, а там на роботу. ≤ коли ¤ од¤гнувс¤ ≥ мав нам≥р в≥д≥йти, двер≥ насупротив в≥дчинилис¤ ≥ в них по¤вилас¤ ћарта. Ч „и могла б вас на хвилину задержати? Ч запитала вона злаг≥днено, голос њњ тремт≥в, оч≥ мала заплакан≥, щоки червон≥.

Ч ƒуже прошу, Ч в≥дпов≥в ¤ в тон њњ голосу.

Ч «айд≥ть на хвилиночку, Ч попросила вона до себе.

„ергова вражаюча неспод≥ванка. ўоб не викликати враженн¤ надзвичайности, приймаю запрошенн¤. —пальн¤ вигл¤дала чисго, св≥жо, двоспальне л≥жко старанно застелене, перед великим дзеркалом асортимент одеколон≥в, м'¤ка, рожева табуретка, н≥чний столик, рожева л¤мпка.

Ч Ќе зважайте на м≥сце, Ч казала вона. Ч я вас задержала, бо хот≥ла перед вами вибачитись.

Ч ѕеред≥ мною? «а що? ¬ина мо¤, за мною вина, Ч в≥дпов≥в ¤.

Ч Ќ≥-н≥-н≥! ћо¤ повед≥нка... ÷е дико. я розум≥ю. ≤нколи трачус¤... Ч њњ настр≥й м≥стер≥йне м≥н¤вс¤, обличч¤ набирало вигл¤ду в≥зант≥йськоњ ≥кони, голос м'¤к≥сть шовку. ’вилинку ¤ непевно й упокорено вагавс¤, мене раптом збито з л≥н≥њ. Ч я вас розум≥ю. ¬ибачте, Ч казав ¤. Ќа мене найшло дивовижне стурбуванн¤, Їдине, що залишалос¤ об≥рвати цю розмову ≥ в≥д≥йти. ћарта миттю в≥дгадала м≥й нам≥р.

Ч «ачекайте. ¬и ж ще маЇте час, Ч похапцем сказала вона.

Ч ћаю багато справ, Ч мимрив ¤ невиразно.

Ч ¬стигнете. Ч ѓњ настр≥й дал≥ м≥н¤вс¤, оч≥ швидко загор¤лис¤, по¤вл¤вс¤ лукавий посм≥х. —в≥жа, кольорова, соковита, гарний стан, бентежлива л≥н≥¤, болюче в≥дчутт¤, наш≥ погл¤ди вперто змагалис¤, т≥ло наливалось гар¤чою втомою. ’≥ба кинутись ≥ з≥м'¤ти, ¤к хижак, свою жертву. Ќ≥, краще в≥д≥йти. ”се це таке провокуюче. я сто¤в з течкою п≥д пахвою ≥ з нам≥ром в≥д≥йти.

Ч «ачекайте! Ч викрикнула вона. Ч я ж хочу з вами говорити.

Ч “о ж ¤ вас слухаю, Ч в≥дпов≥в ¤ з нам≥ром захисту.

Ч  олись ви казали, що... любов не вимагаЇ виправданн¤, Ч казала вона з т≥Їю напруженою увагою ловц¤, ¤кий ось-ось зажене свою жертву.

Ч Ќе заперечую цього й тепер, Ч в≥дпов≥в ¤.

Ч “о чого боњтесь? „и ¤ аж направду така страшна?

Ч ƒл¤ цього с причини.

Ч ѕевно. ѕричини. Ќе любите мене. Ћюбите ≥ншу.

Ч ≤ не це т≥льки.

Ч ќ, Ѕоже! “о скаж≥ть! ¬и сердитесь? “о ж чого?

Ч ¬и сам≥ добре знаЇте! Ч викрикнув ¤. ¬она р≥зко на м≥сц≥ повернулас¤, закреслила рукою над л≥жком дугу, механ≥чно схопила маленьку, вишиту подушечку ≥ кинула њњ в кут п≥д в≥кно. ≤ прис≥ла спонтанно на осл≥нчику, поли халата в≥дкрили гарн≥ кол≥на у нейлонових панчохах, ¤к≥ вона намагалас¤ швидко закрити. ћоЇ ваганн¤ робилось нестерпним.

Ч ƒобран≥ч! Ч вирвалось у мене ≥ ¤ повернувс¤ до виходу.

Ч ѕавле! Ч з≥рвалась вона ≥ схопила мене за руку. ѓњ рука була гар¤ча й нервова. Ч я ж ще не все сказала... я вас не пущу. я вас просто не пущу... ≤ що ви мен≥ зробите? ѕавле! ќ, ѕавле! я ж вас люблю! я люблю! Ч ¬она кинулась мен≥ на шию, њњ халат роз≥пнувс¤, п≥д легкою, нейлоновою сорочкою вигиналось њњ пружне, гар¤че т≥ло. я опустив свою течку, схопив њњ на руки. Ч ѕавле! Ч зл¤кано викрикнула вона. я швидко поклав њњ на л≥жко, з≥рвавс¤, п≥дн¤в течку ≥ виб≥г з к≥мнати. я ще чув за собою њњ викрик, але ¤ вже швидко сторч головою б≥г вниз по сходах, шарпнув вих≥дн≥ двер≥ ≥ вирвавс¤ назовн≥.

÷е вже був прос≥¤ний с¤йвом недалекого л≥хтар¤ веч≥р, здовж х≥дника сто¤ли авта, сходами вгору поважно ступала мо¤ сус≥дка у великому чорному капелюс≥ з≥ своњм кудлатим песиком –ост≥. ¬она була напевно приголомшена швидк≥стю мого б≥гу ≥ неуважним прив≥танн¤м, н≥би за мною гналас¤ погон¤.

ќтже те, чого ¤ спод≥вавс¤ ≥ перед чим ≥нстинктивно боронивс¤, ст¤лос¤. ¬оно мус≥ло статис¤ ≥ воно напевно на цьому не ск≥нчитьс¤. я не св¤тий ≥ н≥¤кий сторож морал≥. ¬ мен≥ сила бунт≥вливих противенств ≥ це був ¤, що засадничо призв≥в до цього. ћарта зо вс≥х сил намагалас¤ боротис¤, вона т≥кала, билас¤ в розпач≥, а ¤ лишень своЇю лукавою повед≥нкою розогнював њњ спокусу.

“≥Їњ ноч≥ ¤ верт≥вс¤ б≥л¤ своњх машин, ¤к розбурханий робот виповнений динам≥том. я був ход¤че т≥-ен-т≥, граната на двох ногах, безглузда торпеда п≥д божев≥льним тиском. ўо мав робити? ћораль, етика, пристрасть, гормони, закони Ч метелиц¤ чеснот, а сам ¤ плоска реальн≥сть, стандартна норма звичайн≥с≥нького побуту з ≥деалами Ч ¤, мо¤ ж≥нка, моњ д≥ти, м≥й д≥м Ч альфа й омеіа ≥ замкнене коло.

јле коли це ≥ де це ¤ вперше зустр≥вс¤ з ц≥Їю долею? „и було це тут у “оронт≥, а чи де ≥нде у наших судьбоносних мандрах? ÷е було ще в ≈вроп≥, у Ћ¤йпц≥іу, ‘улд≥, ‘ранкфурт≥. ÷е було п≥д час ≥сходу у вир≥ шаленого стовпотворенн¤, на тл≥ епохальних руњн континенту, серед метушн≥ д≥-п≥ кемп≥в, в атмосфер≥ затруЇнн¤, ненавист≥, противенств. ’то пив це смертельне вино епохи, не легко збавитьс¤ його оп'¤н≥нн¤.

≤ мене ц≥кавило це приреченн¤, не пригадую вже, ¤к ≥ коли ми зустр≥лис¤, але було це завжди поЇднане з певними хвилюючими складниками, нав≥ть, пригадую, тод≥ в Ѕерл≥н≥ у бункер≥ јнгальтер-Ѕангоф, коли на наш≥ голови з висоти небес, н≥би з рогу добробуту, сипались тонни вибухових об'Їкт≥в, а ми, побравшись за руки, намагалис¤ л≥зти живцем у сиру землю, дихали диханн¤м могили, тремт≥ли разом з пл¤нетою ≥ мали лиш одну-одн≥с≥ньку мету зберегти битт¤ серц¤ ≥ не з≥рватис¤ в безодню смерти.

” “оронт≥ ми зустр≥лис¤ на ірунт≥ громадськоњ роботи; у товариств≥ ше одн≥сњ синьоокоњ молодиц≥, чи не ж≥нки мого при¤тел¤ Ѕойка, ћарта по¤вилас¤ одного весн¤ного дн¤, у моЇму анахоретському логовиську на вулиц≥ ћаркгам у рол≥ делегац≥њ одн≥Їњ ж≥ночоњ орган≥зац≥њ з м≥с≥Їю завербувати мене дл¤ допов≥д≥ у њх орган≥зац≥њ на тему поетеси Ћес≥ ”крањнки Ч карколомне, ¤к на мене, завданн¤, але ¤ погодивс¤. ¬она була у блисскуч≥й жовто-гар¤ч≥й сукн≥, ¤к вт≥ленн¤ турбо-динам≥чних сил своЇњ стат≥ з≥ соромливими погл¤дами з-п≥д густих, довгих пов≥к ≥ пригадую виразно, що це оп≥кало мене цикутою спокус ≥ в моњй у¤в≥ вже тод≥ вирували чортики, ¤к≥ нарперейми наш≥птували мен≥ скористатис¤ з ц≥Їњ доброд≥йноњ нагоди. я, здаЇтьс¤, частував своњх гостей голл¤ндським "болс"-ом, показував таборов≥ фотограф≥њ, говорив про поез≥ю ≥ розпачливо намагавс¤ бути привабливим, що мен≥ не т¤жко давалос¤.

ј пот≥м, ¤к пригадую, ¤ випустив њњ з пол¤ зору... јле п≥зн≥ше на одному з наших початкових танцювальних вечор≥в, вона п≥д≥йшла до мене ≥ запропонувала ¤кусь метушливу румбу. Ч ¬и, здаЇтьс¤, мене щасливо забули, Ч казала вона тим своњм упок≥рливо-кокетливим тоном, що звичайно д≥¤в на мене пациф≥стично. Ѕуло далеб≥ невиправданим, що ¤ м≥г щось под≥бне вчинити ≥ ¤ почав незграбно виплутуватись з цього ганебного становища. Ч як можна забути таку чар≥вну ж≥нку! Ч несумл≥нно брехав ¤ ≥ не пригадую, що ми там говорили взагал≥, але пригадую, що ми найбезбожн≥ше взаЇмно залиц¤лис¤ ≥ нав≥ть, здаЇтьс¤, домовились нелегально зустр≥тис¤, чого одначе не сталос¤ з моЇњ вини.

Ѕо оп≥сл¤ ¤ був парал≥зований ≥ншими корчами вже на ірунт≥ Ћени, ¤ка стих≥йно опанувала моЇю своб≥д-ною волею ≥ обернула мене в механ≥зм, що не могло уникнути уваги ћарти. ¬она, з непомильн≥стю радару схоплювала моњ найвразлив≥ш≥ точки опору ≥ засипала њх тоннами нищ≥вноњ зброњ. ѕригадую на ≥ншому бал≥, вона знов ви¤вила ≥н≥ц≥¤тиву, запросила до танцю ≥, з виразом ж≥ночого ћеф≥стофел¤, шепнула мен≥ на вухо:

"як можна забути таку чар≥вну ж≥нку?", на що ¤ в≥дпов≥в зливою ще зухвал≥ших компл≥мент≥в, запевн¤ючи њњ, що моЇ забутт¤ це лиш одна з форм захисту перед невмолим≥стю њњ чар≥в. Ч Ќе хочу в≥рити, що ви л¤каЇтесь таких небезпек, Ч казала вона з виразною ноткою кепкуванн¤. Ч ¬и ще матимете нагоду переконатис¤, що ¤ не належу до переборщено героњчних суб'Їкт≥в, Ч в≥дпов≥дав ¤ на це. Ч ≤ вам не соромно? Ч питала вона наступально. Ч Ќевимовне, Ч в≥дпов≥дав ¤. Ч ј чи це стосуЇтьс¤ до вс≥х, а чи т≥льки до мене? Ч питала вона з≥ злов≥щим нат¤ком. Ч –озум≥Їтьс¤ Ч до вс≥х, Ч в≥дпов≥дав ¤ щиро. Ч якесь моЇ шосте чутт¤ п≥дказуЇ, що ви все таки брешете, Ч посилювала вона св≥й наступ. Ч ¬аше шосте чутт¤ виразно займаЇтьс¤ наклепами, Ч боронивс¤ ¤ розпачливо. Ч ј мен≥ показували одну обл≥плену косметиками д≥вчину ≥ впевн¤ли, що вона маЇ силу порушити ваш≥ засади, Ч казала вона ≥ одразу схаменулас¤, бо в≥дчула, що цей нат¤к може порушити також мою р≥вновагу. Ч √≥дн≥ уваги спостереженн¤, Ч в≥дпов≥в ¤ з виразним нат¤ком, що ц¤ тема мен≥ не ≥мпонуЇ.

ћи танцювали до к≥нц¤ з настороженою упередлив≥стю ≥ роз≥йшлис¤ трохи нањжено, н≥би двоЇ покараних кот≥в. ѕ≥сл¤ того ми оминали зустр≥ч≥. ѕрисутн≥сть Ћени зменшувала значенн¤ в≥дсутности ћарти.

≤ нав≥ть, коли Ѕо¤ри вир≥шили наймати у мене мешканн¤, ¤ з досить легким серцем погодивс¤ на цю операц≥ю без н≥¤ких особливих докор≥в сумл≥нн¤. ћожливо в цьому була затаЇна задн¤ думка, можливо на цей раз, присутн≥сть ћарти могла б злаг≥днити в≥дсутн≥сть Ћени. ѕитанн¤, ¤к об≥йти загрозлив≥ ситуац≥њ, було таким настирливим, що забувалис¤ вс≥ ≥нш≥ небезпеки ≥ от останн≥й вибух стих≥йних сил, був такий вражаючий, ию, далеб≥, поставало питанн¤, чи вдастьс¤ њх спр¤мувати у в≥дпов≥дне р≥чище. –≥шала справд≥ одна мить... “¤жка, гар¤ча секунда, удар кул≥, ¤ка лет≥ла, вдарила, але лиш зранила... јле вже завтра може статис¤ криза.

ѕитанн¤, чи йти на баль, лишалос¤ загрозливо в≥дкритим. ј може справд≥ йти. ѕорушити мовчанку не т≥льки задл¤ ћарти, а й дл¤ себе самого. ћинулого року на цьому ж бал≥, ¤кий в≥дбувавс¤ в готел≥ –о¤л »орк, ми були разом з Ћеною, вона прибула тод≥ з ћонтреалу, зупинилас¤ в тому ж готел≥ ≥ ми провели разом дв≥ гар¤ч≥, ¤к спрага пустел≥, доби. ÷е був сон, ≥ баль, скажен≥ хвилини, ≥ шалений порив. ÷е був верх нашоњ п≥рам≥ди, тр≥юмф серц¤, найвищий акорд почувань.

≤ коли ¤ сьогодн≥ не п≥шов би туди ж, ¤ опинивс¤ б у порожнеч≥ в≥дчаю, а коли п≥ду Ч знайду порожнечу м≥сц¤. ћен≥ смертельно не хот≥лос¤ б вт¤гати до цього ћихайла.

†

V

¬ир≥шальноњ суботи одного дн¤ жовтн¤, ми троЇ, н≥би члени одн≥Їњ родини, заклопотано вибиралис¤ на той самий баль ≥нженер≥в, ¤кий т¤ж≥в над нами, н≥би знак «од≥¤ка. ¬≥д полудн¤ ћарта на сцен≥ од¤ганн¤, њњ повно скр≥зь, не виключаючи ≥ моЇњ к≥мнати, вона розбурхано, в≥д голови до н≥г, н≥би в≥тер, бушуЇ в ц≥лому простор≥, њњ суконка творить альфу й омеіу ц≥лого бит≥¤, њњ бронзова зач≥ска хижо, н≥би грива лева на статуњ перемоги, тероризуЇ увагу, њњ проф≥ль Ч проф≥ль б≥бл≥йноњ –ахел≥, а все разом, це р≥зьба богин≥ –а з головою ¤струба.

Ќас з ћихайлом майже не стало, ми розчинилис¤ в атмосфер≥ ћарти, наш≥ од¤ги ≥ зач≥ски бл≥дли в с¤йв≥ њњ пеличности.

¬она мен≥ надзвичайно подобалась, головне коли пишно входила до моЇњ к≥мнати, св≥домо бажаючи викликати подив, вона с¤¤ла с¤йвом м≥д≥ ≥, здаЇтьс¤, дзвен≥ла, ¤к нат¤гнута струна. ¬она була неймов≥рно вдоволена ц≥Їю процедурою збиранн¤, переливне граючись, ¤к чара шампанського.

Ч „и ви розум≥Їтесь на бриль¤нтах? Ч питала вона.

Ч Ќ≥, Ч в≥дпов≥дав ¤.

Ч Ўкода, що ви не можете купити мен≥ бриль¤нт за тис¤чу дв≥ст≥ дол¤р≥в. ƒив≥тьс¤, див≥тьс¤! Ч показувала вона число "Ћ¤йф"-у ≥ в ньому гарн≥ пан≥ у багр¤ному оксам≥т≥ з бриль¤нтами на пальц¤х гарних, ¤к фантаз≥¤, рук.

Ч ÷е рекл¤ма, Ч казав ¤.

Ч ¬се рекл¤ма. ¬и рекл¤ма, ¤ рекл¤ма. √елена –уб≥нштайн. ѕер≥  омо... Ќалийте мен≥ чарку... ≤ соб≥...

Ч я не маю, Ч казав ¤.

Ч јле ¤ маю. ћихайле! Ч гукала вона вниз. Ќалий нам по чарц≥... ўо хоч... я хочу мати настр≥й.

Ч ¬и ж маЇте настр≥й.

Ч я хочу мати... Ќад... Ќад... Ќаднастр≥й. як вам подобаютьс¤ моњ парфуми? ѕравда? „удов≥! ѕахнуть весною. ѕ≥вднем. ¬и ж були на п≥вдн≥...

Ч Ќ≥. я був лише на заход≥.

Ч ƒавайте поњдемо на п≥вдень.

Ч ƒавайте.

Ч ј ви б з≥ мною поњхали?

Ч  уди хочете. ƒо ™гипту... ¬ —агару.

Ч Ќ≥. Ќа ‘лориду... Ћежати п≥д пальмами на берез≥ океану. ¬и ще н≥коли не лежали п≥д пальмами на берез≥ океану.

Ч ј ви?

Ч я багато раз≥в.

Ч я й забув. ј правда. Ћегкий бриз, чудова ф≥гура.

Ч ’а-ха-ха! ј правда? „и ¤ вам подобаюсь?

Ч Ѕ≥льше, н≥ж дозволено.

Ч ’а-ха-ха! Ќе питайте дозволу!

¬она схопила мене за руку ≥ ми, нев≥домо чому см≥ючись, п≥шли вниз сходами. ћарта своЇю широкою сукнею виповн¤ла весь прост≥р, дл¤ мене залишалось лиш окраЇць сход≥в, внизу у кухн≥, переод¤гнутий у веч≥рн≥й од¤г, ћихайло наливав чарки "канадського клюбу" з дж≥ндж≥релом ≥ льодом.

Ч «наЇш, ћихаиле, що в≥н мен≥ об≥ц¤Ї? Ѕриль¤нтовий перстень за тис¤чу дв≥ст≥ дол¤р≥в ≥ поњздку на ‘лориду. «а бриль¤нти! «а ‘лориду! Ч п≥дн¤ла вона чарку.

¬она була вт≥ленн¤м запашноњ, рожевоњ радости ≥ запашного, рожевого щаст¤, ћихайло спок≥йно см≥¤вс¤, ¤ достосувавс¤ до загальноњ атмосфери, ми вс≥ троЇ випили ≥ почали збиратис¤ до в≥дходу. ћарта, дарма що ц≥лий день приготовл¤лась, все ще не була готова, поб≥гла ще раз нагору до спальн≥ ≥ довго там барилас¤... ј мене ћихайло покликав до телефону, дзвонила одна мало знайома пан≥ ≥ питала, чи ¤ буду на бал≥, ¤ був трохи здивований, а одночасно вдоволений Ч хтось десь ≥ дл¤ чогось ц≥кавитьс¤ мною.

ћи з ћихайлом чекаЇмо. јле ось, у вс≥й своњй стих≥њ, ¤к пишний розпущений павич, сходить вниз ћарта, ¤ подав њй тепле, легке, з≥ с≥рим каракулевим ком≥ром пальто ≥ ми, н≥би троЇ жрец≥в, ¤к≥ збираютьс¤ приносити криваву жертву, урочисто виходимо ≥ сходимо вниз, де нас чекаЇ нове, блискуче чудо з назвою Ўевролет. Ч “о ¤ маю сид≥ти сама? Ќ≥коли! Ч протестувала ћарта, коли ми нам≥р¤лис¤ прим≥стити њњ на задньому сидженн≥. Ч јле ваш≥ роби, Ч перечили ми. Ч Ќо-но-но! ÷е вам не вигорить, ѕавле, ви тут з≥ мною, Ч протестувала вона.

Ч ƒо ваших послуг, мадам! Ч в≥дпов≥в ¤. ћи зан¤ли заднЇ сидженн¤, ћартина сукн¤, ¤к лютий зв≥р, загнала мене в самий кут, ћихайло залишивс¤ сам за кер≥вницею.

¬≥дчувавс¤ п≥днесений, густо-рожево-оксам≥тний настр≥й св¤та, зм≥шаний ≥з запахом французького одеколону, все бундючно настобурчене, вулиц¤, ¤к звичайно в суботу, завантажена машинами, наше слухн¤не авто терпеливо ≥ вперто продиралос¤ кр≥зь гущу механ≥ки, розливно й невротичне мигали неонов≥ рекл¤ми, був, мабуть, в≥тер, бо х≥дниками п≥д ногами п≥шоход≥в, металось зграйками сухе лист¤.

ћи з ћартою сид≥ли р≥вно, ¤к фараонська пара вир≥зьблена на кольонах св¤тин≥, њњ вольовий проф≥ль з вольовим носом, час до часу обливавс¤ с¤йвом св≥тел, в темнот≥ зо вс≥х бок≥в мигали кольори. ћи мовчали, але мо¤ безбожницька думка бавилась спокусами у¤ви, нервова рука ћарти мордувала мене своњми дотиками, њњ сукн¤ наводила терор ≥ ¤ не мав сили роз≥рвати ц≥Їњ теч≥њ Їднанн¤ з чемности, з приемности, з легковажности, ц¤ гра виразно нас бавила ≥ ми просувалис¤ кр≥зь ту масу настрою ≥ чим ми б≥льше наближалис¤ до готелю ѕарк-ѕлаза, що на роз≥ вулиць Ѕлур ≥ јвеню –оуд, тим та маса ставала густ≥шою, гар¤ч≥шою, бентежлив≥шою.

≤ ось нарешт≥ в≥с≥мнадц¤ть поверх≥в готелю, а з ним не менша проблема паркуванн¤. …ого оф≥ц≥йна паркувальна площа ц≥лковито вичерпана, залишалось шукати м≥сц¤ де ≥нде. ћашини повол≥ п≥д'њжджали до входу готелю, висипали на х≥дники од¤гнених у бальов≥ сукн≥ ж≥нок ≥ в≥д'њжджали в нев≥доме шукати дл¤ себе пристановища.

ћи вир≥шили не розбивати нашого товариства, одразу њхати за пошуками паркуванн¤, а пот≥м п≥шки вертатис¤ до готелю. «а чверть години нам це пощастило ос¤гнути, ми залишили нашу машину на одн≥й з б≥чних вулиць ≥ почали боротьбу з в≥тром, що дув нам напроти. ќсобливо терп≥ли сукн¤ й зач≥ска ћарти, њњ легк≥, на високих тонких закаблуках атласов≥ черевички вимагали милосерд¤, ми з ћихайлом дивилис¤ на цей садизм природи, нас гризло сумл≥нн¤, щб ми все таки не залишили њњ одразу в готел≥, але ради не було ≥ ми наполегливо прокладали нашу путь назустр≥ч сл≥пучому фасаду к≥на "”н≥верс≥т≥", ¤ке гор≥ло пожежею рекл¤ми ф≥льму "јнтон≥й ≥  леопатра". ÷≥каво чи ™гипет мав своњ к≥на? Ќ≥. јле в≥н напевно мав своњх жрец≥в моди, чар≥вну ћарту, боротьбу з в≥тром ≥ готель ѕлазу з балем ≥нженер≥в. „ому ¤ не родивс¤ одночасно тод≥ ≥ тепер, щоб м≥г пор≥вн¤ти.

ƒругу чверть години ми затратили, щоб добитис¤ до середини готелю, але ми цього доконали, зал¤ була вщерть заповнена, зо вс≥х бок≥в чулис¤ нар≥канн¤, було т≥сно, п≥втемно, чорн≥ мармуров≥ ст≥ни, висока зал¤, р¤д св≥тл¤них диск≥в, що звисали з темноти, блискуча, осв≥тлена прожектором оркестра в далин≥ ≥ безпервний, пов≥льний, густий танець в атмосфер≥ диму, алькоголю, парфум≥в.

«найти м≥сце при столику не було над≥њ, наша тр≥йц¤ розгублено, без напр¤мку продиралас¤ кр≥зь масу, трапл¤лис¤ знайом≥, м≥н¤лис¤ прив≥танн¤ми ≥ серед т≥Їњ гущ≥ облич ¤ побачив одно, ¤ке мене б≥льше зац≥кавило Ч округле, ластовин¤сте з м≥цно п≥дмальованими устами, обличч¤ ћан≥ «арубовськоњ, при¤тельки Ћени, ¤ка звичайно на мене гн≥валась ≥ уникала зустр≥ч≥. јле на цей раз, пом≥тивши мене, вона залишила свого партнера, протиснулас¤ навпрост до мене ≥ шепнула мен≥ на вухо: Ч ™ Ћена. Ч ≤ не чекаючи в≥дпов≥д≥, знов поринула у розтанцьовану стих≥ю.

Ч ўо вона вам сказала, Ч швидко й сполохано запитала мене ћарта ≥ схопила мене за руку. Ч  омпл≥мент, Ч в≥дпов≥в ¤ механ≥чно. Ч  ого ви шукаЇте? Ч питала дал≥ ћарта. я не в≥дпов≥в, ¤ дививс¤ понад голови людей ≥ мен≥ здавалос¤, що ¤ пом≥тив одно особливе обличч¤, ¤ке мене вразило, але воно дуже швидко знов розчинилос¤ в мас≥. “ерпка, гар¤чкова напружен≥сть, требаб з≥рватис¤ й б≥гти. Ч ≈й, паничу! ўо з вами? „и ви мене чуЇте? Ч непокоњлась ћарта. Ч „ую. я вас чую, Ч в≥дпов≥дав ¤ непритомно.

ќркестра зробила малу перерву, танцююча маса зупинилас¤, але не розходилась, чекаючи на другу половину танцю. «а хвилину з глибини зал≥ донеслась проймаюча мелод≥¤ таніо-роз ≥ маса знов почала рухатись. Ч ¬≥дкривайте баль, Ч звернувс¤ ¤ до ћихайла. ¬≥н запросив ћарту, вона з ваганн¤м погодилас¤, док≥рливо гл¤нула на мене ≥ ¤ залишивс¤ сам у гущ≥ людей.

¬≥дчувалось багато надзвичайного, ¤ любив феномени, фантастичн≥ рекл¤ми, л≥таюч≥ тар≥лки, любив гру серц¤. ¬имагалось б≥льшого ефекту ≥ ¤ почав шукати буфету. ѕродираючись кр≥зь масу людей, ¤ ще раз наткнувс¤ на ћаню «арубовську з њњ гарними, оголеними плечима, ¤к≥ п≥д штучним с¤йвом св≥тл¤них диск≥в, мали кольор староњ бронзи. Ч ¬она вас шукаЇ! Ч шепнула вона знов ≥ так само зникла.

я р≥шуче не м≥г дати з≥ собою ради, це обурювало. Ќе п≥ти ж ≥ не кинутись у пр≥рву. я ще зб≥льшив зусилл¤, щоб прорватис¤ до буфету, знайшов його у в≥длеглому кут≥ зл≥ва в≥д голосноњ оркестри, обложеного арм≥Їю людей ≥з скл¤нками ситого, лукул≥вського настрою. ћо¤ по¤ва викликала сенсац≥ю, знайшлос¤ багато знайомих. ј! ќ! ƒавно не бачились!  упили нову хату! √ратулюю! ¬иклики, оклики, іратул¤ц≥њ, н≥би ¤ перем≥г боксера Ћюњса. ” моњй руц≥ механ≥чно з'¤вилас¤ скл¤нка з рай-в≥ск≥, по¤вивс¤ друг ≥ при¤тель ще з ≈вропи —тепан —нилик, той самий що "оформив мою хату", ¤кий встиг оформитись також ≥ вигл¤дав, ¤к американський футбольний м'¤ч з округлим теплим носом ≥ б≥лою п≥нів≥новою ман≥жкою на тл≥ чорного, англ≥йського од¤гу.

Ч ѕрогресуЇмо, Ч казав —нилик. як хата? Ќе бери цього поважно. ћаю дл¤ тебе сол≥дн≥ше д≥ло. ¬ипий ось чарку ≥ бери другу. я сьогодн≥ "целебрую". ј все таки в –о¤л »орку було краще. ÷ей готель... Ќ≥чого, н≥чого. ћода... ўось, ¤к в≥рш≥ ѕолусонцевоњ, але там було де розгорнутись. Ќаша громада множитьс¤. ’ати йдуть, ¤к нейлонов≥ панчохи, купив Ч двадц¤ть, продав Ч тридц¤ть. –аджу ≥ тоб≥ ворушитис¤.

ƒо нас п≥дходили, в≥дходили, творили гурти, реготали. ¬ласник "Ћуц≥в енд Ѕрос  о.", власник "ƒженерал  л≥н≥ні", власник "ƒженерал ¬уд —тор". Ѕезодн¤ власник≥в, моњ кишен≥ заповнились в≥зит≥вками, колишн≥ хл≥бороби ”крањни, вс≥л¤к≥ в'¤зн≥ вс≥л¤ких тюрем, табор¤ни ƒ≥-ѕ≥, нац≥онал≥сти, соц≥¤л≥сти, монарх≥сти, прав≥, л≥в≥, об'Їднан≥ залею ѕарк ѕлаза, надхненн≥ рай-в≥ски ≥ оркестрою ябц¤ яблонського.

ћене замотали у вир алькоголю ≥ б≥знесу, н≥би медальйон ватою, моЇ обличч¤ набрало кольору полуниц≥, ¤зик розв'¤завс¤ ≥ молов, ¤к жорна, що лиш не сип, здавалось ¤ потрапив на ≥ншу пл¤нету ≥ закрутивс¤ солодким крут≥жем блаженного будд≥йського раю.

“а все таки ¤ не зр≥кавс¤ туманного нам≥ру вирватис¤ з цього буфетно-б≥знесового едему, бо десь там у непрогл¤дн≥й далеч≥ майор≥ла одна згадка, ¤ку ¤ намагавс¤ п≥ймати рукою. я робив зусилл¤ прорватис¤ ≥ знайти щ≥лину у мур≥ б≥лих ман≥жок, можливо ¤ зробив щось в цьому напр¤мку ≥ зовс≥м не пом≥тив, коли ≥ ¤к, знечев'¤, ¤к привид, ¤к цар≥вна п≥дводного царства, з модерно-атомовою, с≥ро-попел¤стою зач≥скою, по¤вилас¤ перед≥мною Ћена.

Ќаск≥льки все таки ж≥нка в≥дважн≥ше в≥д нас, чолов≥к≥в, Їство, вона сто¤ла перед≥ мною у модн≥й, с≥р≥й, м≥шкуват≥й, а л¤ ѕариж, сукенц≥, з≥ сартр≥вською екзестенц≥¤л≥стичною усм≥шкою, зовс≥м незалежно ≥ виразно дивувалас¤ вигл¤дом моЇњ спантеличеноњ подоби. ≤ Їдине, що мене р¤тувало в≥д загибел≥, це алькоголь з його чудод≥йними властивост¤ми позбавл¤ти людину людського вигл¤ду. Ћена невмолимо сто¤ла передо мною, н≥би кат з≥ сокирою, њњ широк≥ уста розт¤галис¤ у зн≥¤ков≥лу посм≥шку ≥ ¤ почув, н≥би з-за ст≥ни, њњ гаркавий голос: Ч Ќе п≥знаЇте мене, ѕавле? Ч ≥ прост¤гнула мен≥ руку, ¤ка видалась мен≥ неймов≥рно довгою.

Ч „и ¤ п≥знаю? ќ! ÷е њй-богу вона! «в≥дки? як?  оли? Ћено! Ч ¤ захлинавс¤, н≥би потопельник.

Ч Ўукаю вас ц≥лий веч≥р, Ч дал≥ чую њњ намацально Ч реальний голос, н≥би ¤ чув його учора. Ч ƒе ви пропадаЇте?

Ч ƒе пропадаю? ѕ'ю. ќсь з тими кап≥тал≥стичними акулами .ј де ви тут вз¤лис¤? „и можна торкнутис¤? “ак! Ћена! Ч театрально казав ¤, що њњ бавило ≥ вона-поблажливо п≥дсм≥халас¤.

Ч ѕрињхала нав≥дати друз≥в, Ч казала вона.

Ч ј ¤к з недруз¤ми? Ќаприклад, ¤? ј де ваш шановний чолов≥к? як приЇмно звучить: чолов≥к, газбенд, ман, муж!

Ч „олов≥к, газбенд, ман Ч дома, Ч казала вона. Ч ј ви, бачу, виключаЇте себе з числа моњх друз≥в.

Ч ÷е хочете сказати Ч ¤? ѕровокац≥¤.

Ч ¬и так поставили питанн¤... Ќе ¤.

Ч √орда невинн≥сть. ¬ибачте. ј газбенд дома. ≤ ¤к ви могли? «абуваЇте куди ви попали. „и ви знаЇте, що ви м≥ж п≥ратами? ѕрофес≥йними контрабандистами? Ќасильниками й людожерами?

Ч Ќе забуваю. ћен≥ саме такс товариство ≥мпонуЇ.

Ч ўо вас тут роз≥рвуть?

Ч √отова на розтерзанн¤.

Ч ј коли ви з'¤вилис¤? ћаю на уваз≥ “оронто.

Ч ”чора.

Ч √р≥шниц¤! ћ≥й телефон ƒж≥-ё 3252.

Ч «в≥дки могла знати? ¬ телефонн≥й книз≥ вас ще не маЇ.

÷≥ле “оронто знаЇ. —питайте на вулиц≥ першого газет¤ра. ј де ви зупинилис¤?

Ч ” ћан≥.

Ч «арубовськоњ? “а що вперто мене бойкотуЇ? ≤ не каже, за що.

Ч ј може ви знаЇте, за що.

Ч я ще не Ї аж такий ¤сновидець.

Ч ÷≥ле “оронто знаЇ.

Ч “о каж≥ть! “о каж≥ть! ўаслива ≥ рад≥сна, мадам...

Ч —оренсен.

Ч ясно Ч —оренсен. Ќарешт≥. ≤ щаслива.

Ч ясно, щаслива. ћоже запропонуЇте ¤кийсь коктейль... ƒл¤ б≥льшого щаст¤, Ч казала Ћена.

Ч ¬ибачте! –озум≥Їтьс¤. ўо ви п'Їте? „и по старому?

Ч Ќа цей раз звичайна в≥ски. Ѕез н≥чого.

Ч ѕам'¤тайте, що ви м≥ж п≥ратами. –оз≥рвуть.

я кинувс¤ в атаку на в≥ски, проломив буфетну чергу, роздобув дв≥ скл¤нки "рай" з≥ содою ≥ льодом (дабл ≥ ще раз дабл!) ≥ вирвавс¤ назад Ч переможний ≥ рад≥сний, по дороз≥ натрапив на ћихайла, ¤кий прибув сюди, мабуть, з т≥Їю самою м≥с≥Їю, нагадав мен≥ ћарту, побачив Ћену, все зрозум≥в, вдоволено посм≥хнувс¤ ≥ зайн¤в м≥сце у лавах буфету.

Ч ѕавле. јле ¤ просила... Ч кинулась до мене Ћена.

Ч „истоњ. –озум≥ю. «араз д≥станемо ще. ¬ибачте.

Ч ƒобре й так.

Ч «араз! «араз! Ч метушивс¤ ¤ нев≥домо чому, з≥ скл¤нками в обох руках, огл¤давс¤ за м≥сцем ≥ на диво нам пощастило Ч столик залитий кольоровою р≥диною ≥ заставлений порожн≥ми пл¤шками з дуже бурхливим краЇвидом у кут≥ п≥д чорною ст≥ною. я згорнув наб≥к пл¤шки, паперовою серветкою витер калюж≥ "севен-апФ-у... Ч „и ж не чар≥вне гн≥здечко, Ч захоплено казав ¤.

Ч ≤деальне, Ч см≥¤лась Ћена.

Ч Ћиш погл¤ньте, що отам д≥Їтьс¤, Ч вказав ¤ на публ≥ку.

Ч ¬есел¤тьс¤.

Ч „и ж не бурхлива рад≥сть? Ѕачите, що д≥Їтьс¤ з нашим “оронтом? „уЇте? –озт¤жна, степова... „удово! ќтже за рад≥сть! Ч ≥ ми п≥дн¤ли скл¤нки.

Ч «а рад≥сть, Ч казала Ћена.

Ч ќх, та безбожна флейта. ≤ ¤к вона баламутить "–озпр¤гайте, хлопц≥, кон≥". “ож ви також з ’аркова!

Ч « ’аркова Ч казала Ћена.

Ч ≤ скаж≥ть... ѕризнайтес¤. «а ¤ким таким циганським законом, ви так ганебно мене залишили? „и вас не мучить сумл≥нн¤? ќтже за зустр≥ч! Ч ≥ ¤ п≥дн¤в скл¤нку. Ћена пила також.

Ч ѕавле, Ч казала вона по хвилин≥ надуми. Ч я н≥коли вас не залишила.

Ч ћовч≥ть! Ч стукнув ¤ по стол≥ кулаком.

Ч я вас не залишила, Ч спок≥йно повторила вона своЇ ≥ зосереджено дивилась на мене. ≤ ¤ раптом замовк. ћен≥ видалось, що вона говорить ¤кусь правду. я в≥дчув знайом≥ нотки њњ мови... Ќаш≥ оч≥ визивно зустр≥лис¤, було замало св≥тла, щоб бачити њх вираз, але ¤ в≥дчував. Ќаступило раптове в≥дпруженн¤.

Ч ћен≥ хочетьс¤ когось вдарити, Ч вирвалось у мене.

Ч ѕеред вами ст≥л, Ч в≥дпов≥ла Ћена.

Ч „ортова справа! ≤ кому це потр≥бно? Ч лютував ¤.

Ч ¬и ж тод≥ об≥ц¤ли, Ч казала дал≥ Ћена.

Ч ƒо чорта ¤сного...  оли ≥ що об≥ц¤в?

Ч “елефонувати.

Ч  уди ≥ кому?

Ч ¬и! ћен≥! ѕ≥сл¤ балю в  аса Ч Ћом≥. я ж просила. ≤ дала вам телефон. ≤ чекала ц≥лий день. ≤ чому ви не телефонували?

я був п'¤ний, мо¤ голова варилас¤, ¤к котел з брагою, але ¤ враз задуб≥в. ўо справд≥ сталос¤? „ому ¤ задуб≥в? „ому мен≥ зан≥м≥в ¤зик? ≤ ¤ враз пригадав.

Ч я ж телефонував! Ч вирвалось у мене сливе розпачливо. ÷≥лий день.

Ч јле куди ≥ кому?

Ч Ќа Ўша!

Ч Ќа Ўша! я ж вам... Ч ≥ вона замовкла. я мовчав також. я зрозум≥в. ¬она дала мен≥ телефон «арубовськоњ, а ¤ переплутав.

Ч Ћеночко! «наЇте! ћене мало пов≥сити! ћене треба роз≥рвати на шматки! Ч викрикнув ¤, схопив свою скл¤нку ≥ випив до дна. јле моЇ оп'¤н≥нн¤ швидко проходило, ¤ був приголомшений, не мав н≥¤ких сл≥в по¤сненн¤. јн≥ виправданн¤. я вперше зрозум≥в ц≥лу цю вин¤тково безглузду, безм≥рно судьбоносну ситуац≥ю.

Ч ‘у! Ч вирвалось у мене. „и ви будете тут ще завтра?

¬она подумала ≥ в≥дпов≥ла: Ч Ќ≥.

Ч ѕрокл¤тт¤! Ч в≥дпов≥в ¤. „ому б вам не з≥статис¤? ќдин т≥льки день.

Ч який сенс?

Ч —енс? Ч вирвалось у мене.

Ч як би ви це назвали?

Ч ћаЇте рац≥ю, маЇте рац≥ю. ¬ибачте.

Ч ¬и ж мене так добре знали.

Ч як ≥ ви мене. ўо власне сталос¤?

Ч ћабуть помилка, Ч казала вона.

Ч ≤ ви не могли... перев≥рити?

Ч як було перев≥рити? Ч казала вона. Ќе було часу. Ќе було сили. я боролас¤... ƒо останнього. ¬и знаЇте, що все це... ¬се це важилось роками. «рештою, ¤ не хочу спод≥ватис¤.

Ч Ќе треба. я зрозум≥в. ¬ина за мною ≥ т≥льки за мною. я був ганч≥рка. —ам не знаю... я... я... не раз! ” мене завжди так складалос¤, це мо¤ ¤кась патолог≥чна хиба. ¬и знаЇте, що ¤ був... «рештою, ви це добре знаЇте. я був ненормальний ≥ ¤ Ї тепер ненормальний, ¤ був вирваний... я вас люблю! я вас... вами хорий. я хорий! я хорий! Ћено! Ч я мав руки сперт≥ л≥кт¤ми на ст≥л, голову обн¤ту долон¤ми, дививс¤ нев≥домо куди. Ћена мовчала.

Ч ћожливо н≥чого не сталос¤, Ч проговорила вона по час≥.

Ч як ви це розум≥Їте? Ч гл¤нув ¤ на нењ.

Ч Ѕо ¤ ще та сама, Ч в≥дпов≥ла вона.

Ч як це справд≥ розум≥ти? я це вдруге чую. ¬перше, коли ви вернулис¤ з Ќю »орку.

Ч Ѕо це правда, Ч казала вона. Ќе знаю, ¤к ви, але ¤ та сама, направду та сама... ћене виповн¤Ї мистецтво, ≥накше ¤ б... здохла.

я гл¤нув на нењ ≥ хот≥в вгадати њњ справжню думку. ¬она дивилас¤ на мене довгим, впертим, р≥вним погл¤дом. Ч “ак. я та сама. ¬и дл¤ мене той самий, Ч казала вона.

Ч ћожете працювати? Ч запитав ¤ спок≥йн≥шим тоном.

Ч ƒуже добре.

Ч ¬≥н розум≥Ї?

Ч ƒуже.

Ч ј ¤к мама? ¬доволена? Ќапевно.

Ч Ќе знаю, ћожливо. ¬она в нас н≥ма. √оворимо на митах.

” цей час хот≥лос¤ сказати дуже ≥ дуже багато, сказати все повною, ¤сною, чистою мовою, висказати невисказане, по¤снити непо¤снсне. јле не було н≥¤коњ дл¤ цього сили. я бачив перед собою Ћену, вона на дос¤г моЇњ долон≥, але вона була поза межами дос¤гненн¤ ≥ ¤ не м≥г њй н≥чого, абсолютно н≥чого сказати. як знайти доступ, або вих≥д, або вх≥д, або в≥дх≥д, щоб вона зрозум≥ла. ≤ ¤ знав, що вона розум≥ла, ≥ напевно так само, ¤к ¤, ≥ так само н≥чого, кр≥м коротких, холодних, сухих сл≥в не могла сказати. ћи замовкли. «а нами ≥ б≥л¤ нас бушувало те чорне море музики, танцю, сп≥ву, розкрит≥ ≥ закрит≥ пристраст≥ гойдалис¤, ¤к хвил≥ великого окоану, набридл≥ та одноман≥тн≥. ћи сид≥ли в кут≥, п≥д ст≥ною, завален≥ ≥ заставлен≥ масою н≥г, спин, живот≥в, гол≥в, рук, нами на щаст¤ н≥хто не ц≥кавивс¤ ≥ ми на щаст¤ н≥ким не ц≥кавились. я вигнав з пам'¤т≥ все, що було до цього, ¤ заставив вс≥ входи сторожею своњх най ≥нтимн≥ших проблем, ¤ мав на дос¤г долон≥ Ћену... ≤ завтра њњ не буде.

Ч Ќа ¤к≥й мов≥ говорите? ƒома. Ч запитав ¤ њњ.

Ч јнгл≥йська. “рохи н≥мецька.

Ч Ћена —оренсон, Ч в≥дпов≥в ¤.

Ч ¬ам це подобаЇтьс¤?

Ч ÷е так Ї. ≤нтернац≥ональне. ћи проти ≤нтернац≥оналу.

Ч ћожливо проти. јле ми ≤нтернац≥онал.

Ч ј ¤к там м≥й портрет?

Ч ¬исить на ст≥н≥.

Ч ѕоруч з вашим?

Ч Ќ≥.

Ч ≤ не скаржитьс¤?

Ч ≤нод≥.

Ч як саме?

Ч ѕо р≥зному. я з ним воюю. ƒуже настирливий.

Ч ≤ маЇте усп≥х.

Ч Ќе дуже.

Ч ј чому?

Ч јх, ѕавле!

Ч “о може затанцюЇмо? “ака гр≥зна „а -„а.

Ч «наЇте, що ¤ њњ не зношу. ј ви без музики?

Ч ќ, н≥. ћаю "‘≥л≥пса".

Ч ќ... «ачекайте. “о ж ви власник новоњ хати! •ратулюю.

Ч ƒ¤кую. ’то вас ≥нформував?

Ч ћаю розв≥дку. “епер лиш женитис¤. „и запросите на вес≥лл¤?

Ч Ќе маю нареченоњ.

Ч Ќаречених безл≥ч. ќн у т≥й гущ≥...

Ч ј ¤к по вашому з любов'ю?

Ч ¬ибер≥ть христи¤нську. ƒо ближнього.

Ч ћоже подумати.

Ч ј до реч≥... ¬и писали чудов≥ листи. „ому перестали?

Ч Ѕо ¤ не письменник, а механ≥к. ≤ стратег.

Ч —тратег чого?

Ч Ѕоњв за одну... мр≥ю.

Ч ќ, ¤ вас знаю... ’ороший ѕавло... апостол. ѕропов≥дник любови.

Ч Ќе конче до ближнього.

Ч Ѕудемо мати ≥ це на уваз≥.

Ч Ћено —опенсен.

Ч ¬ам сподобалос¤ мое пр≥звище.

Ч ўоб не забути.

Ч ÷е заучить, ¤к погроза, що можете забути. јле ¤ не забуду. ѕам'¤тайте.

Ч ƒл¤ мене цього не досить, Ч казав ¤.

Ч ћи купили дорогий спогад... ј все решта можливо не таке суттЇве. ≤нколи люди каютьс¤, що не вм≥ли зберегти вартостей, а по-моЇму найб≥льшою нашою варт≥стю Ї все те, що ми з вами пережили.

Ч ƒл¤ мене цього не досить, Ч повторив ¤ вже сказане.

Ч ¬и гарно вм≥Їте писати... листи. «года?

Ч јле ж ви "не вм≥Їте писати".

Ч «ате вм≥ю читати... ≤ розум≥ти.

Ч ÷е значить говорити з порожнечею.

Ч ќ, ¤к це суворо сказано. ѕам'¤тайте, що де б ¤ не була ≥ що б че робила, ¤ буду з вами. ћоже це звучить сентиментально, але разом правдиво. ѕавле! ќдруж≥нн¤ це найбанальн≥ша справа.

Ч Ќе дл¤ мене.

Ч «наю, знаю. “ому ви й зат¤гнули цю справу так безжал≥сно.  оли б вс≥ люди так на це дивилис¤ Ч не було б с≥мсот м≥льйон≥в китайц≥в на земл≥, а в неб≥ не було б спас≥нн¤... в≥д ц≥Їњ повен≥ гр≥ха.

Ч “аким ¤ Ї. я вибрав спротив. Ќе к≥льк≥сть, а ¤к≥сть.

Ч  ≥льк≥сть, ¤к≥сть Ч ¤ка р≥зниц¤. √оловне... Ќе знаю, ¤к це назвати. „и це може бути "щаст¤"? якщо це Ї взагал≥.

Ч ѕо-моЇму Ї. «а далекими св≥тами, за глибокими мор¤ми, за високими горами. „и наша зустр≥ч не був гарний доказ?

Ч ¬и були з≥ мною щаслив≥? Ч питала вона по надум≥.

Ч Ќ≥.

Ч ј чому?

Ч Ѕо ми не ск≥нчили початого.

Ч ¬ такому раз≥ ми маЇмо ще над≥ю.  оли б ск≥нчили Ч що дал≥?

Ч –озум≥Їтьс¤, коли б дивитис¤ кр≥зь так≥ окул¤ри. ƒл¤ мене не лишень пристрасть. ƒл¤ мене поЇднанн¤, злитт¤. ћаю на уваз≥ два б≥гуни. якась умовна в≥чн≥сть, ще одно людське житт¤. я знайшов початок, але не знайшов к≥нц¤. ≤ не це хот≥в сказати... Ќе к≥нц¤, а зак≥нченн¤, чи продовженн¤, чи триванн¤. ƒо к≥нц¤ вс≥х к≥нц≥в, у межах нашого триванн¤. Ќе погоджуюсь на цю хвилеву зустр≥ч з вами, з першоњ хвилини нашого знайовмства, ¤ в≥дчув приреченн¤. ћи мус≥ли бути ц≥л≥стю. ћене не треба переконувати, що ви не були б ≥деальною ж≥нкою, мат≥р'ю, дружиною, ¤ не шукав у вас саме ≥деального ≥деалу, але ¤ шукав ≥ знайшов щось значно б≥льше, чого не висловиш словами, але що виповн¤Ї мене по сам≥ в≥нц¤ ≥ що робить мене щасливим. ћоже це ≥ Ї любов. ¬ кожному раз≥ це одна з найб≥льших дорогоц≥нностей, за ¤ку безконечн≥ покол≥нн¤ людей вели, ведуть ≥ будуть вести безконечну боротьбу. ƒл¤ мене це основне.

Ч ќ. ¤к це гарно, ѕавле! Ч вирвалось у нењ њњ знане реченн¤, ¤ким вона звичайно висловлювала своЇ захопленн¤.

Ќаш≥ оч≥ зустр≥лис¤, ми дивилис¤ кр≥зь морок одне одному в глибину глибин ≥ хот≥ли сказати правду правд... ћ≥ж нами запала мовчанка, ¤ка тривала де¤кий час, наш≥ скл¤нки були допит≥, збоку дал≥, бушувала ц≥лковито п'¤на зал¤, м≥ж нами лишалас¤ недосказан≥сть.

Ч „и м≥г би просити? Ч перебив ¤ мовчанку.

Ч ј чи ви вже все сказали? Ч запитала вона. ћен≥ здавалос¤, що вона не наставлена на танець.

Ч ѕригадуЇте, ¤к ви часто казали: ¤ це вже чула? „и ми вже все сказали?

Ч я помил¤лас¤.

Ч Ќе можемо все сказати. Ќе в наш≥й сил≥.

Ч  отра година?

Ч —коро к≥нець.

Ч Ќу, так ≥демо.

≤ ми танцювали. Ћена танцювала байдуже. «овс≥м ≥накше, н≥ж колись. я чув њњ такою, ¤к звик њњ чути, вона мала своЇр≥дне темпо, дивне диханн¤, виключн≥ дотики, ми робили засвоЇн≥ кроки, посм≥халис¤ знаною вибагливою посм≥шкою... ≤нколи забувалис¤ ≥ тод≥ наш≥ т≥ла механ≥чно зливалис¤, ¤ гостро в≥дчував њњ диханн¤ ≥ битт¤ њњ серц¤ ≥ при тому не мав сумн≥ву, що вона орган≥чно, нав≥ки, безповоротньо мо¤.

” цьому танц≥ нас застала година дванадц¤та ≥ "Ѕоже хорони королеву". ¬се зупинилос¤ ≥ сто¤ло непорушно. ћи з Ћеною трималис¤ за руки. ѓњ примхлива зач≥ска була порушена. Ѕ≥л¤ нас сто¤ло довкруги багато людей. ¬пот≥л≥, з≥м'¤т≥, гар¤ч≥.  оли ск≥нчивс¤ г≥мн все знов зм≥шалос¤, лишень ми сто¤ли дал≥ тримаючись за руки. Ч Ќу? Ч сказала вона ≥ гл¤нула мен≥ у в≥ч≥. Ч Ќе будемо сентиментальн≥, Ч повторив ¤ знане њњ присл≥в'¤. ¬она кивнула головою. я потиснув обидв≥ њњ руки ≥ сказав: Ч ƒопобаченн¤ Ћено! Ч ¬она в≥дпов≥ла: Ч ƒопобаченн¤, ѕавле! Ч ≤ ми роз≥йшлис¤ з цього м≥сц¤. я в≥д≥йшов перший. Ќе огл¤нувс¤ ≥ не бачив, коли ≥ куди в≥д≥йшла вона. ≤снуЇ один такий, можливо, ф≥зичний закон: наше т≥ло стаЇ т¤жким, ноги наливаютьс¤ оливом, м'¤зи в≥дмовл¤ють послуху. —аме цей закон д≥¤в в мене з неймов≥рною силою. ќстанн≥ моњ слова ¤ витиснув кр≥зь ц≥лу небулю туманности, в мен≥ в≥дбувалис¤ косм≥чн≥ процеси розбитт¤ суз≥р, ¤ н≥чого не думав, а т≥льки ма¤чив.

јле все таки ¤ пригадав, що у мене було ¤кесь товариство, а в тому також ћарта, ¤ка за ц≥ пару годин перестала зовс≥м дл¤ мене ≥снувати. я п≥шов, чи краще незучаснено поплентавс¤ њх шукати ≥ не був здивований, коли хтось мен≥ сказав, що вони вже давно в≥д'њхали. Ќе т¤жко у¤вити, що думала про це ћарта, але моњ власн≥ протиставленн¤ були так≥ велик≥, що виповнили ц≥лу мою св≥тосферу ≥ дл¤ ≥нших не залишилось простору.

ƒо дому ¤ њхав трамваЇм Ѕлур, без перес≥дки, сам один ≥ ¤ м≥г ц≥лу дорогу перебувати в туманност≥ мого зачарованн¤, передумувати все бачене ≥ сказане ≥ марити чорти-зна ¤кими дикими над≥¤ми. ”¤вл¤ю, ¤к тод≥ вигл¤дав ≥ можливо назва ≥д≥от найб≥льше мен≥ личила.

ƒоњхавши до √ай-ѕарк авеню, ¤ залишив трамвай дал≥ поплентавс¤ здовж улюбленою алеЇю. √оловне, що було порожньо ≥ безлюдно, здовж х≥дник≥в сонно сто¤ли машини, б≥льш≥сть будинк≥в понуро спала, тм¤но ≥ абстрактно св≥тились л≥хтар≥ ≥ поривно дув п≥вн≥чний в≥тер, ¤кий, ¤к с≥рий, дурний к≥т, ган¤вс¤ за кожним сухим листком. ѕ≥д ногами, по старих, зачовганих плитах х≥дника, було повно тих нервових шелест≥в, що њх продукуЇ кожна сумл≥нна ос≥нь. Ќа ц≥й широк≥й, анатом≥чн≥й вулиц≥ ¤ найб≥льше в≥дчував Ћену. я у¤вл¤в, що вона йде поруч з≥ мною, що в≥тер п≥дриваЇ њњ сукенку, ¤ бачив њњ гарн≥, ел¤стичн≥ л≥н≥њ, њњ гнучку рекл¤мно Ч вражаючу постать. ћен≥ хот≥лос¤ вгадати, ¤к≥ саме сили приковували њњ до мене, ким ≥ дл¤ чого ¤ вибраний нести цей т¤гар, через безмежну вигор≥лу пустелю туманноњ далекости ≥ безнад≥њ. ќ! ÷е ганебно! Ћено! я не сентиментальний, ¤ дико нањвний ≥ стих≥йно щирий.

я не квапивс¤ одразу до дому. 1) ўоб не зустр≥тис¤ одразу з ћартою, 2) щоб довше побути з Ћеною, 3) щоб подумати ≥ видумати вих≥д. я виразно зрозум≥в, що моњ маленьк≥ пл¤ники, ¤кими ¤ до цього часу питавс¤, безнад≥йне н≥що. що ¤ мушу дерзати значно б≥льше, що ћарту ¤ мушу назад залишити, а Ћену назад здобути. ÷е Ї закон закон≥в ≥ в≥дступу нема. Ѕур≥ не бур≥, громи не громи, а ¤ ламаюс¤ вперед. Ѕачили ви коли, бодай на екран≥ телев≥зора, г≥гантський сталевий танк, ¤кий бездушно, вперто, наосл≥п продираЇтьс¤ кр≥зь л≥сову хащавину, ламаЇ пальми ≥ бананов≥ дерева на ¤комусь остров≥ “ихого океану? «асадничо, це ¤. Ќе дивл¤чись на моњ м≥мозн≥ прикмети тонкошк≥рого лицем≥ра.

я був вдоволений, коли вс≥ в≥кна мого приголомшеного будинку були безогл¤дно темн≥ ≥ ¤ не мус≥в одразу наражатис¤ на зустр≥ч з ћартою. я не думав, що вона вже спала безтурботним сном, але був переконаний, що вона втекла, замкнулась, стероризувала ћихайла за те, що в≥н минулого року, такого то дн¤ ≥ такоњ то години не виконав такого то њњ завданн¤, нарешт≥ розплакалась, що "в≥н" мало нею турбуЇтьс¤ ≥ тепер десь причањлась за дверима ≥ наслухуЇ за кожним звуком будинку.  оли ¤ обережно, ¤к тать, п≥дн≥мавс¤ наверх, сходи п≥д моњми ногами не скрип≥ли, а кричали івалту, на що щ≥лини дверей спальн≥ Ѕо¤р≥в погрозливо св≥тилис¤, наводили на мене терор ≥ намагалис¤ видати мене на екзекуц≥ю конкл¤ве чеснот, що закаптурено зас≥дало за дверима. я швидко по злод≥йськи, т≥кав до своЇњ к≥мнати, обережно закривав за собою двер≥, не св≥тив св≥тла, не розд¤гавс¤, а чим скор≥ш б≥г до в≥кна, в≥дчинив одну його третину ≥ сто¤в закам'¤н≥ло проти ноч≥, в≥тру, прохолоди. ¬низу, залит≥ бл≥дим с¤йвом л≥хтар≥в, сто¤ли в черз≥ "ћеркур≥й" ≥ ‘орд", а напроти через вулицю, на город≥ сус≥да, ма¤ла в темнот≥ на шнурах залишена нан≥ч б≥лизна.

VI

яка справд≥ дивовижно Ч незбагнута дорога в≥д вулиц≥ јв≥¤ц≥њ в ’арков≥ на ”крањн≥, де ¤ родивс¤, до ц≥Їњ ось вулиц≥ √лен в “оронт≥, ќнтар≥о... „ерез ћиколањв на „орному мор≥, через ¬анкувер на “ихому океан≥, њњ найкраще простежити на глобус≥ здовж п'¤тдес¤тоњ паралел≥ Ч ¬анкувер, ’арк≥в, дес¤тки тис¤ч к≥лометр≥в в≥ддал≥... јле справа тут не у в≥ддал≥, а в час≥.

ћ≥й час Ч час анти Ч розуму, анти Ч правди, анти-людини, засадничого проти, час коми. Ќевротичн≥ правди ≥ г≥стеричн≥ закони в кл≥мат≥ ≥нкв≥зиц≥њ творили ≥нферно, в ¤кому одно слово могло значити смерть. ∆итт¤ стало кредитовим б≥летом ≥ ним платилос¤ за кожний невчасний висл≥в. —орок м≥льйон≥в батьк≥в, матер≥в ≥ сестер принесено цьому в жертву. ј в тому також моњх батька й мат≥р.

я ж опинивс¤ в порожнеч≥, м≥ж небом ≥ землею, без права на власне м≥сце. ћоњм завданн¤м було знайти таке м≥сце ≥ ¤ його знайшов.

“ретього жовтн¤ 1948 року, в≥йськове Ц пасажирське, бачу також ≥ себе. ћен≥ тридц¤ть чотири роки, у моњх руках дв≥ вал≥зи. я легкий, молодий, здоровий... я на берез≥ јмерики, в  анад≥ з призначенн¤м ¬анкувер. јмерика дл¤ мене не просто јмерика, а амб≥ц≥¤, фантаз≥¤, ≥деал. Ќалежу до тих, що шукали тут правди, свободи Ч кращ≥ ≥ г≥рш≥, св¤т≥ ≥ гр≥шн≥, але завжди сильн≥ ≥ завжди р≥шуч≥.

¬с≥даючи веч≥рньою порою в √ал≥факс≥ до довгого, окремого пот¤гу, мене розварювало почутт¤ надм≥рного зворушенн¤. ќ шост≥й годин≥, п≥д смерканн¤, пот¤г рушив, в≥с≥мсот пасажир≥в, дес¤тки мов ≥ рас ≥ нев≥дом≥сть простору. ѕригадувавс¤  олумб, аріонавти, романи  упера, ковбойськ≥ ф≥льми. — це св≥т, що виломивс¤ з ≥стокий корабель американськоњ фльоти "√енерал —тюарт" у годинах ранн≥х причалив до причалу м≥ста √ал≥факсу. Ќа його поклад≥ 810 пасажир≥в з табор≥в ƒ≥-ѕ≥ Ќ≥меччини. —≥рий, туманний ранок, скигленн¤ мев, рев сирен, запах вуг≥льного диму, невиразн≥ зариси побережж¤.

ћ≥ж цими прибульц¤ми, у с≥рому пом'¤тому плащ≥, р≥њ, покинув традиц≥ю, знайшов своњ власн≥ дороги ≥ п≥шов далеко наперед у простори нових епох.

“ак, далеб≥, не легко окреслити той насторожений настр≥й, що весь виповн¤Ї мою ≥стоту. ћожливо, жал≥ю, що ¤ вже не належу до тих перших, ¤к≥ пройшли цей континент. ÷е було так недавно. ѕрал≥си, озера, дик≥ р≥ки, прер≥њ, ≥нд≥¤ни, комар≥. —ьогодн≥ мене везуть виг≥дним, теплим спальним повозом, ¤ не мушу знати дороги, шукати напр¤мку за зор¤ми. Ѕ≥л¤ мене все сол≥дне, спок≥йне, прив≥тливе. ”в≥йде людина у темно-син≥й ун≥форм≥, запитаЇ чи мен≥ виг≥дно, чи ¤ чогось не потребую. ” мене на груд¤х картка з номерком ≥ призначенн¤м ≥ за п'¤ть дн≥в ≥ п'¤ть ночей, вона заведе мене на другий к≥нець континенту.

«а в≥кном вже н≥ч, пот¤г б≥г ≥ кричав, мов г≥гантська потвора. ƒовкруги втомлен≥, з≥бган≥, мовчазн≥ обличч¤. ’от≥лос¤ б розгадати њх думки, зв≥дки вони ≥ хто вони ≥ чого залишили минуле. ѓх оч≥ зраджували пережите. ¬они не здивован≥, байдуж≥, смутн≥. ћожливо вони все ще бачать табори  олими, јвшв≥цу, гар¤ч≥ пристраст≥, холодн≥ бункери, танки, л≥таюч≥ фортец≥. Ќеймов≥рн≥ св≥дки неймов≥рного суду, що його скликано судити в≥ки ≥ епохи.

ѕот¤г женетьс¤ дал≥, на ранок в≥н перет¤в границю —получених —тейт≥в, земл¤ вкрита ≥неЇм, минають будови, гањ, пол¤, ферми. «годом знов вернулис¤ до  анади, а на веч≥р з≥ зменшеним темпом, обережно в'њжджаЇмо до великого м≥ста ћонтреал.

ѕ≥сл¤ ≈вропи, приЇмно бачити ц≥ле, не зруйноване м≥сто, н≥де н≥¤ких руњн, ¤скрав≥ неонов≥ рекл¤ми, многолюдн≥ вулиц≥ ≥ безконечна к≥льк≥сть моторових воз≥в. Ќа перон≥ чути англ≥йську, французьку, н≥мецьку, украњнську мови, ¤ пручаюсь з кожним написом, моњ настроњ розгублен≥, почутт¤ осам≥тненн¤.

ѕерес≥данн¤ на нормальний " енед≥Їн ѕасиф≥к" Ч експрес, ¤кого завданн¤м перес≥кти континент ≥ викинути мене на берез≥ “ихого океану. Ќеймов≥рн≥ простори, іран≥т, р≥ки, озера ≥ л≥с. ¬они лежать спок≥йно, вони сто¤ть задивлено, вони течуть задумано, вони чекають, вигл¤дають, спод≥ваютьс¤. «емл¤ жива й насторожена, вона пл¤нуЇ свою казку майбутнього ≥ розказуЇ њњ в≥трам, деревам, вод≥... ≤ довга, провокуюча дорога кр≥зь іран≥т ≥ л≥си до людського серц¤ ≥ м≥зку.

“о знов по¤вл¤ютьс¤ ≥ розгортаютьс¤ до обр≥њв прер≥њ, покра¤н≥ ланами й дорогами, де ≥ зв≥дки вз¤лис¤ т≥ майстри, що зробили з цього таку шах≥вницю. ÷арство трактор≥в, пшениц≥ ≥ т¤жких, д≥йних коров. ≤ широкого, синього неба.

ј дал≥ велетн≥ г≥р ≥ с¤юч≥ сн≥гом шпил≥. Ѕрит≥йська  олюмб≥¤ з њњ купами порваноњ на кусс¤ пл¤нети. ÷≥ла розпука, що п≥сл¤ Ѕенфу, н≥ч закрила цей маЇстатичний катакл≥зм в≥д мого гар¤чково-ненаситного ока. јле з ранком пот¤г ел¤стично вриваЇтьс¤ у стих≥йно-величну долину ‘ризера, що нагадуЇ епоху динозавр≥в. ¬вижалос¤, що з њњ г≥гантських гањв червоноњ сосни, неграбно висунутьс¤ бронтозаври, зд≥ймутьс¤ почварн≥ ¤щур≥ й заревуть мастодонти. «абувалос¤, що њдеш найдосконал≥шим пот¤гом нашоњ цив≥л≥зац≥њ ≥ не в≥рилось, що тут же поруч б≥гли асфальтов≥ дороги, б≥л≥ буд≥вл≥, телеграфн≥ стовпи ≥ барвист≥ написи.

ќстанн≥й ранок моЇњ дороги океану й континенту, два тижн≥ часу ≥ м≥льйони враж≥нь. Ќа диво ¤сний, прозорий, рахманний, об≥цюючий. —кор≥ше встаю, уважн≥ше голюс¤, од¤гаю найкращий од¤г, зав'¤зую найприваблив≥шу краватку. ≤ готовий до найсудьбоносн≥шоњ зустр≥ч≥.

Ќарешт≥ ≥ сама зустр≥ч. √одина дев'¤та ≥ сорок п'¤ть хвилин ранку. —убота. ¬осьме жовтн¤. ÷≥ дати, ¤к граничн≥, кам'¤н≥ стовпи, вр≥зались у мою т¤мку. ¬еличезний, впот≥лий д≥зелевий льокомотив зупин¤Їтьс¤. Ѕагато людей ≥ м≥ж ними троЇ м≥цних, повнолицих доброд≥њв, ¤к≥ кинулись мен≥ назустр≥ч. ћо¤ мат≥рна мова виразно зазвучала в пов≥тр≥. ћ≥й на груд¤х квиток нарешт≥ виконав свою ролю. ƒоброд≥њ кинулись до мене ≥ ми об≥ймались, н≥би р≥дн≥ брати, ¤к≥ ц≥лу в≥чн≥сть не бачились.

ƒал≥, звичайно, ми њхали просторим, не дуже новим автом, ¤ сид≥в спереду з моњм "спонзором" —енишином, ¤кий в≥в машину, а наш≥ друз≥, з≥ своњми власними машинами, творили нам ескорту. ћинали багато вулиць, багато машин ≥ нарешт≥ довга до самоњ затоки вулиц¤ висаджена кленами й каштанами з однородними будинками ≥ б≥л¤ одного з таких будинк≥в, ми зупинилис¤. Ќе встигли ми вис≥сти з авта, ¤к б≥л¤ нас набралос¤ багато ≥нших чолов≥к≥в ≥ ж≥нок, вс≥ мене голосно в≥тали, ¤ почувавс¤ героЇм, ¤кий вернувс¤ переможцем з пол¤ бою, ми гарм≥дерно входили до гарного, чистого, просторого будинку, мене засипали питанн¤ми, ¤ почувавс¤ розгублено, п≥д моњми ногами все ще хитавс¤ √рунт. ≤ вимагалос¤ в≥дпочинку.

јле про таке не було й мови. ” простор≥й њдальн≥ препишно, незалежно ≥ визивно сто¤в широкий, б≥лий, заставлений посудом ст≥л з парою тузин≥в ст≥льц≥в, ≥ все це разом з драп≥жною гостинн≥стю чекало на мою настовбурчену ≥стоту. «годом ¤ опинивс¤ на головному м≥сц≥ стола, ¤ був приголомшений стих≥йною к≥льк≥стю њж≥, р≥зноман≥тн≥стю питт¤, чисельн≥стю гостей обох статей, ми пили, ми њли, ми п≥дносили тости, ми виголошували промови, з мене зроблено сенсац≥ю року, найб≥льшу людину стол≥тт¤, оп≥сл¤ все перейшло на вокальну частину церемон≥њ ≥ наш≥ горд≥, буйн≥, степов≥ ≥ г≥рськ≥ п≥сн≥ розл¤галис¤ широко над затокою св. √еорг≥¤ ≥ напевно дос¤гали √авайських остров≥в.

≤ це прот¤гнулос¤ далеко до п≥зньоњ ноч≥, ≥ коли ¤, десь по друг≥й годин≥, л¤гав до своЇњ б≥лоњ, чистоњ, простороњ, а головне не рухливоњ, постел≥, ¤ був не т≥льки смертельно втомлений, але разом ц≥лковито переконаний, що час моЇњ безц≥льноњ мандр≥вки ск≥нчивс¤, а почавс¤ час шуканн¤ певного, остаточного м≥сц¤ на ц≥й благодатн≥й, сит≥й земл≥.

ј згодом, з почутт¤м гордости ≥ вдоволенн¤, мене обвозили огл¤дати пречудове, амф≥б≥йне зелено-≥ржаво-бронзове м≥сто розложене на зазубн¤х широкого побережж¤ з≥ сн≥жно-перламутровими верх≥в'¤ми г≥р, б≥лими на схилах буд≥вл¤ми, гостроверхими секво¤ми, м≥стер≥йними тотемами, дзеркальними водами. я ще не бачив б≥льш вражаючого поЇднанн¤ творчости стих≥йних сил природи ≥ людського пл¤нуванн¤, у ¤кому б хмарочоси природного іран≥ту ≥ хмарочоси зал≥зо Ч бетону, на тл≥ с≥ро-синього мор¤, творили таке панорамне зосередженн¤ краси ≥ маЇстату.

ќдначе цей закуток нашого континенту, зо вс≥ма його сл≥пучими дал¤ми обр≥њв, з його рухливими корабл¤ми ≥ спок≥йними причалами, не став м≥сцем мого остаточного оселенн¤. Ќе можу сказати чому.  оли нам визначаютьс¤ пут≥, н≥хто не знаЇ, чи маЇ це бути путь ћаіел¤на, чи ≈мануел¤  анта, а чи звичайного волоцюги з п≥д мост≥в ѕарижу. „олов≥к, ¤кий вибрав мене з табор≥в, у ¤кого ¤ почав працювати, ¤к механ≥к авто-майстерн≥ на ≥м'¤ ≤ван —енишин, не дивл¤чись на його корол≥вську дл¤ мене зустр≥ч, не був призначений долею на мого супутника життьових вимог. ћи з≥йшлис¤ з р≥зних б≥гун≥в пл¤нети, з р≥зних заложень душ≥, ми по р≥зному бачили кольори, по р≥зному чули тони. ј тому ми мус≥ли роз≥йтис¤.

÷е мус≥ло статис¤ з неухильн≥стю смерти чи битт¤ серц¤. „и вм≥в ¤ працювати ≥ чи працював вистачально? «а моњми пон¤тт¤ми вм≥в ≥ вистачально, але наш≥ з —енишином амб≥ц≥њ н≥¤к не мирились. ¬≥н н≥¤к не хот≥в пов≥рити, що ¤ прињхав до ¬анкуверу не т≥льки "доробитис¤", не т≥льки мати "гавз", "кару", багато на стел≥, багато в холодильнику, але також дов≥датись, хто був ƒжордж ¬анкувер, чого в≥н тут шукав, чого см≥¤вс¤ Ѕернард Ўов, чому плакав па¤цо. ƒл¤ —енишина под≥бн≥ проблеми видавалис¤ верхом безглузд¤ ≥ ¤ його розум≥в... јле в≥н не розум≥в мене.

¬загал≥, ¤ не знайшов тут, чого шукав. «а профес≥Їю, ¤ майстер корабельного буд≥вництва, але закон вимагав ≥ ¤ на це погодивс¤, перебути р≥к у мого ручител¤. я став авто-механ≥ком, спочатку пом≥чним, а згодом фаховим з нам≥ром одного разу стати незалежним. ≤ не кажу, що ц¤ рол¤ мен≥ не спри¤ла. я мав що њсти, у що од¤гнутис¤ ≥ не т≥льки ладив авта, а й ходив на зас≥данн¤ "Ќародного дому", помагав ставити "Ќаталку ѕолтавку", сп≥вав ѕетра, дописував до "—вободи", залиц¤вс¤ до вс≥х д≥вчат ≥ зав≥в старого, над≥йного, кремовоњ барви, "ќлдсмоб≥л¤".

ѕо роков≥ такоњ чинности, ¤ вже почав м≥ркувати про власн≥ дороги, пл¤нував власне п≥дприЇмство, —енишинов≥ це не конче смакувало, в≥н почав дор≥кати, скаржитись, не хот≥в мене в≥дпустити. я не мав нам≥ру з ним сперечатис¤ ≥ щоб з≥йти з очей, почав думати про ≥нш≥ м≥сц¤ ц≥Їњ широкоњ земл≥.

“ак чи ≥накше, по двох несповна роках, п≥сл¤ не дуже дружньоњ розмови з моњм господарем, навесну у к≥нц≥ кв≥тн¤, ¤ залишив ¬анкувер. ƒл¤ “оронта.

” “оронт≥ ¤ мав при¤тел¤ таборових час≥в —тепана —нилика. ћи були з ним у контакт≥, в≥н писав мен≥ пеани про своЇ  ольорадо, не м≥г нахвалитис¤ своњми усп≥хами, пов≥домл¤в, що туди з'њжджаЇтьс¤ чи не ц≥ла нова ем≥ірац≥¤ ≥, п≥сл¤ де¤кого ваганн¤, ¤ продав свого "ќлдсмоб≥л¤", спакував вал≥зи, заручивс¤ квитком “ранс- анадськоњ пов≥тр¤ноњ л≥н≥њ ≥ пустивс¤ ще раз через континент назад. ÷е була велична увертюра до мого “оронта. я вертавс¤, ¤к король з ≥ноземних в≥дв≥дин, зав-з¤тюще ломав англ≥йську мову, ¤ читав "Ћайф", ¤ розмовл¤в з пасажирами про  отаею, ¤ мав на соб≥ новенький од¤г, а в кишен≥ книжку  анадсько-корол≥вського банку.

” “оронт≥ мене н≥хто не зустр≥чав, але на летовищ≥ ћалтон ¤ вз¤в такс≥ ≥ направивс¤ просто на вулицю ћаркгам, де —тепан —нилик замовив дл¤ мене прим≥щенн¤ у мого прекрасного земл¤ка ѕилипа —тецика, ¤кий вже встиг обложитис¤ г≥потеками ≥ стати власником на дес¤ть к≥мнат будинку, знизу до верху виповненого, ¤к дорожна вал≥за, такими ж, ¤к ¤, мадр≥вц¤ми. я зан¤в к≥мнатку розм≥ром пуделка с≥рник≥в, без в≥кна, з≥ скл¤ними дверима, що виходили на маленький балькончик поруч з м≥н≥¤тюрною, зашкленою верандою. ÷им урочистим актом, ¤ зб≥льшив цифру населенн¤ цього гостинного дому на в≥с≥мнадц¤ть, ¤ мав заклопотаного земл¤ка-господар¤, пречудову його пан≥ господиню, њх зворушливу донечку ќксанку ≥ л≥нивого, сивого кота "—тал≥на", ¤кий д≥став це гр≥зне ≥менн¤ за те т≥льки, що замордував канарка моЇњ сус≥дки, колишньоњ акторки Ћ≥д≥њ ѕарфен.

ј сам будинок, ¤к назовн≥ так ≥ знутра, вигл¤дав велично. …ого пишн≥ вх≥дн≥ двер≥ були зашклен≥ кольоровим склом, його сходи нагору були застелен≥ м'¤ким, мишатоњ барви, килимком, в≥н мав гом≥нку, завжди зан¤ту, убиральню ≥ завжди зан¤тий, з двома в≥дгалуженн¤ми, телефон.

«заду за будинком красувавс¤ невеликий шматок т≥нистого городу, там цв≥ло чимало кв≥т≥в, росли пом≥дори ≥ бу¤в широкий, пишний кущ бозу.

ѕерший розд≥л моЇњ епопењ був зак≥нчений. ѕочинавс¤ другий. ” пошуках за працею, ¤ка тривала пару тижн≥в, ¤ мав менше щаст¤ н≥ж у ¬анкувер≥, з автомехан≥ка, ¤ став машин≥сто-механ≥ком чокол¤дноњ фабрики "–овнтр≥", що на вулиц≥ —терл≥нг, з не дуже принадними умовами трьох р≥зних зм≥н, ¤к≥ м≥н¤лис¤ що-три тижн≥.

¬ростанн¤ не тривало довго. Ќаша етн≥чна група р¤сн≥ла безл≥ччю потр≥бних ≥ менш потр≥бних парт≥й, груп, параф≥й, товариств, скр≥зь вимагалось д≥лових людей ≥ по короткому час≥, ¤ вже набув званн¤ активного громад¤нина ≥ моЇ ≥м'¤ вимовл¤лос¤ з певним акцентом.

≤ не лишень активного громад¤нина, але й не менш активного холост¤ка, привабливого кандидата на жениха. « наших вт≥кацьких табор≥в нањхало чимало не лишень вовк≥в-с≥романц≥в, але й не менше с≥романок Ч вовчиць, на забавах, на бал¤х роњлос¤ в≥д аіресивних наречених ≥ мо¤ к≥мнатка штурмувалас¤ арм≥¤ми прекрасноњ стат≥ з не меншою наполеглив≥стю, н≥ж англ≥йська фортец¤ ћальта за останньоњ в≥йни. Ќе знаю, чому любов вт≥люють у вигл¤д ¬енери, коли на д≥л≥, це жорстокий “ома де “орквемадо саме тод≥, коли в≥н допитуЇ ≥ палить в≥дьом.

≤ от на пол¤х цих судьбоносних боњв, в розгар≥ най-вперт≥ших змагань за бути чи не бути мого парубоцтва, на краю пр≥рви мого одруженн¤, ¤ неспод≥вано, дивовижно ≥ провокативно зустр≥в Ћену.

†

Ћ≈Ќј

I

ћо¤ ќлена, ¤ку буду звати автентичне Ћеною, не мала м≥толог≥чноњ б≥ограф≥њ, за нењ не змагалис¤ цар≥ ≥ не було спалено “роњ, але њњ минуле до певноњ м≥ри оповите не менш фантастичною м≥стикою, н≥ж ≥ ќлени дочки «евса ≥ Ћеди, дружини цар¤ ћенела¤, бо ≥ вона належала до тих загадково-чудод≥йних сотвор≥нь, ¤ким приречено творити леіенди ≥ приносити в жертву не одну “рою.

ƒосить часто трапл¤Їтьс¤, що химерне житт¤, н≥ з сього, н≥ з того, втне з вами дивовижну штуку, напутать на химерне д≥ло, наведе затемненн¤ думки, оплутаЇ глузд ≥ зробить з вас гротескового па¤цика вашоњ власноњ пристрасти. ≤ це не мусить бути конче щось небажане. Ќавпаки. ÷е може бути зд≥йсненн¤ вашоњ най-припаблив≥шоњ мр≥њ... ÷е може лишитис¤ вашим найкращим спогадом... ÷е може стати легендою вашого житт¤.

ћ≥стер≥¤ моЇњ Ћени починаЇтьс¤ з того факту, що вона народжена, ¤к ≥ ¤, у м≥ст≥ ’арков≥ ≥ що њњ батька так само, ¤к ≥ мого, одного разу "не стало", њх серед ноч≥ забрано з хати ≥ кудись вивезено, з т≥Їю т≥льки р≥зницею, що мого батька, народного учител¤, "не стало" за "буржуазний нац≥онал≥зм", тобто, що в≥н трохи б≥льше, н≥ж було ур¤дове дозволено, вживав украњнськоњ мови, а њњ батька, в≥домого ≥нженера, за будинок у ’арков≥ ≥ в≥ллу в  риму, а до того чужинецьке пр≥звище, що на мов≥ т≥Їњ доби значило "чужоземний шпигун". —аму ж Ћену, з њњ мат≥р'ю ≥ старшим братом, п≥сл¤ арешту батька, так само, ¤к ≥ мене з моЇю мат≥р'ю, викинуто з мешканн¤ на вулицю ≥ залишено на призвол¤ще, лишень, що вони вињхали, не ¤к ми, на село, а перењхали до ќдеси, де њњ мати стала кондукторкою ≥ дес¤ть рок≥в водила одеський трамвай, що зберегло њх при житт≥, а мо¤ мати на сел≥, п≥дчас колектив≥зац≥њ, загинула з голоду.

≤ родилась Ћена р≥вно дес¤ть рок≥в п≥зн≥ше, н≥ж ¤, тобю вона вже не знала "прокл¤того царського часу" взагал≥, а ¤ ще мав на соб≥ маленьку пл¤мку "ганебного минулого", хоча дуже можливо, що ми не раз зустр≥чалис¤ на вулиц≥ —умськ≥й, де сто¤в њх злочинний д≥м, а з њњ старшим, струнким, б≥л¤вим, ластовин¤стим братом, ми разом ходили до народноњ школи, грали "гилку" ≥ вчилис¤ курити.

... ≥ напешт≥, ми однаково затратили п≥в житт¤ "дл¤ добра майбутн≥х покол≥нь", об'њхали п≥в св≥ту, щоб знов зустр≥тис¤ на перехрест≥ вулиць Ѕатерст Ч ƒандес в “оронт≥, ќнтар≥о, б≥л¤ зупинки трамваю насупроти н≥мецькоњ аптеки "ћед≥ка".

 оли ¤ приходив з н≥чноњ зм≥ни роботи, ¤ звичайно до об≥да спав, а пот≥м од¤гавс¤ ≥ простував вниз по ћаркгам до вулиц≥  в≥н, де на роз≥ м≥стилас¤ харч≥вн¤ "»орк", власником ¤коњ був м≥й господар ѕилип —тецик. ÷е була п≥сна, одноман≥тна вулиц¤, заселена переважно с≥рим людом, з численними синагогами, висаджена берестами, з будинками ≥сторичноњ давности, з≥ вс≥л¤кими хитромудрими іаночками, балькончиками. прнбуд≥вками, ¤ких цегл¤на барва в≥д часу перетворилас¤ у брудно-буру, ¤ких малюванн¤ порепалось, а травники злис≥лн за бпаком сонц¤. «а пов≥р'¤м б≥льшост≥ мешканц≥в закутка, см≥тт¤ значило грош≥, тому до нього ставились, ¤к у ≤нд≥њ до св¤тих кор≥в, г≥г≥Їна не вважалас¤ чеснотою, а на естетику не збувало часу. ≤ дивно, чому саме в таких м≥сц¤х водитьс¤ ст≥льки д≥тей. ћожливо, р≥д людський так≥ сам≥ бактер≥њ, ¤к ≥ вс≥ ≥нш≥, ≥ см≥тники Ї лл¤ них найближчою стих≥Їю.

я, звичайно, проходив сюдою не дл¤ розваги, це мо¤ щоденна путь до њдальн≥, м≥ж дванадц¤тою ≥ першою годиною. "√р≥л »орк" пишавс¤ численними написами, неоновим св≥тлом, рекл¤мою цигарок "ѕрогрес". ÷е привабливий, кольоритний, н≥би з опов≥дань ƒжека Ћондона, вертеп з≥ запахами тютюну, ол≥њ, риби, цибул≥, це стовковисько тип≥в й характер≥в, це щедра долон¤, що за маленьк≥ грош≥, пропонувала вам сит≥сть, це м≥сце, де, кр≥м "гамбург≥в" ≥ ''гот-дог≥в", ви д≥стали р≥дн≥ борщ≥ й вареники, а до того зустр≥лись "з≥ своњми" ≥ наговорилис¤ до хрипоти про найважлив≥ш≥ проблеми св≥ту.

—аме того часу це мальовниче пристановище ≥стотно пошир¤лос¤, подвоњлась к≥льк≥сть ст≥льц≥в бару, ст≥ни зм≥нили свою тютюнову барву на с≥ро-небесну, додано збоку куб≥чну, без в≥кон, оббиту фанерою к≥мнату, запроваджено м≥крофони з безконечною музикою ≥ в≥ст¤ми на р≥зних мовах ≥ подвоњлось кельнерок, ¤к≥ заклопотано б≥гали у своњх ¤сно-кремових халатиках, обвантажен≥ посудом ≥ харчами.

« пом≥ж них контрастове вид≥л¤лась звинна, елегантна рус¤вка з≥ син≥ми очима, червоними устами ≥ вольовим, вражливим носом, родом з ƒонбасу, ¤ка часто до мене зверталас¤ ≥ звала мене ѕавлом ≤вановичем.

ќдного разу вона неспод≥вано мене запитала: Ч ѕавле ≤вановичу. „и ви знаЇте Ћену √л≥дерс? Ч Ќ≥, Ч в≥дпов≥в ¤ незучаснено Ч Ќе знаЇте Ћени √л≥дерс? ÷е неможливо. ÷е ж в≥дома мал¤рка, Ч казала вона здивовано. Ч Ќ≥, Ч в≥дпов≥в ¤ тим же тоном. Ч ¬она малюЇ р≥зн≥ так≥... знаЇте... ћодерна, Ч ви¤снила вона. Ч ј вона вас знаЇ, Ч ви¤снила виразн≥ше. Ч ћене? як ≥ чому? Ч питав ¤ здивовано. Ч як ≥ чому. ¬и ж парубок. ћи з нею разом живемо. ≤ про вас говоримо. ¬ас ус≥ знають.

јргумент був засильний, ¤ замовчав, але мо¤ сп≥врозмовниц¤ не вмовкала. Ч ƒуже гарна, Ч казала вона, маючи на уваз≥ ту саму Ћену.

Ч Ќав≥ть дуже, Ч пробував ¤ жартувати.

Ч ”¤в≥ть, що дуже. ≤ шкода, що ви њњ не знаЇте.

Ч ћожливо й шкода.

Ч ј може б ви хот≥ли з нею познайомитись?

Ч ј чому б н≥.

Ч ¬она недавно прибула з ћонтреалу.

Ч ќ! « ћонтреалу. –озум≥Їтьс¤. ¬и, здаЇтьс¤, також з ћонтреалу.

Ч ј ви, здаЇтьс¤, з ¬анкуверу.

Ч ћаЇте рац≥ю, Ч в≥дпов≥в ¤ з посм≥шкою. Ч ј чи м≥г би ¤ знати ваше ≥менн¤?

Ч «≥на.

Ч ј дал≥?

Ч ƒал≥ нема. «≥на.

Ќа цьому наш д≥¤лог на тим часом ск≥нчивс¤, ¤ був задавнений скептик, в≥дкритт¤ «≥ни мене не зворушувало, мен≥ соромно признаватис¤, але засадничо, ¤ не належав до тих, ¤к≥ легко загор¤ютьс¤, ¤ в≥рив в любов, коханн¤, пристраст≥, ¤ читав про них, бачив њх у (ф≥льмах, але лишень бачив, не конче сприймав, моЇ т≥ло було на таке загартоване, душа ≥мунна, гормони сит≥. Ћишалась мр≥¤, а в мр≥ю не в≥рилось досл≥вно. ’от≥лос¤ чогось незвичайного, сильного, вражаючого, з глибоким, ¤к казав один поет, в≥ддихом.

«овс≥м недавно, ¤, було, щось под≥бне зустр≥в. ≤ не так далеко. Ќа т≥й сам≥й вулиц≥ ƒандес, повертаючи до л≥ва, де розбит≥ х≥дники, брудн≥ калюж≥, жид≥вськ≥ й ≥тал≥йськ≥ крамнички з≥ сушеною, солоною рибою, оселедц¤ми, пр≥сним запахом оливок, грушкопод≥бних сирочк≥в, майже в перем≥шку з червоними кожушками, ц¤цькованими по¤сками, спальними м≥шками, юхтовими черевиками... Ќа самому роз≥ при виход≥ на Ѕаторст красуЇтьс¤ запорошений к≥оск журнал≥в, газет, кишенькових видань, курильного краму. “ут ¤ часто зупин¤вс¤, мене приваблювали Ївропейськ≥ ≥люстрован≥ журнали, рем≥н≥сепц≥њ минулого, спогади в≥йни, знайом≥ пр≥звища...

≤ саме на цьому м≥сц≥, зовс≥м ненароком ≥ зовс≥м випадково, ¤ побачив молоду, гнучко-струнку, в пов≥тр¤но-легк≥й суконц≥ д≥вчину, з римською, у вигл¤д≥ к≥нського хвоста, зач≥скою. “ака мимолетна з'¤ва. ¬она щойно вис≥ла з трамваю ƒандес ≥ чекала, видно, на Ѕатерст. ”н≥кальне вражаюча ≥ безкомпром≥сово гарна. ≤ закоштовна, щоб зватись ж≥нкою, це просто кв≥тка-самоцв≥тка, не ћадонна ≥ не господин¤, а ви¤в мистецтва, бриль¤нтовий перстень на пальц≥ у¤ви.

÷е можливо мариво г≥пербол≥чне, можливо це просто шахрайська льоторс¤, ¤ку год≥ прогл¤нути. «а ц≥ле моЇ р≥зно-многогранне бутт¤ на ц≥й строкат≥й земл≥, не так часто приходилось бачити зблизька под≥бн≥ ¤вища, за вийн¤тком на екранах гол≥вудських колекц≥й... јле в самому автентичному, доторкальному вим≥р≥, на брудних х≥дниках давнтавн≥в, на станц≥¤х транспортац≥њ ≥ взагал≥, п≥д ¤сним син≥м небом моЇњ домени, под≥бн≥ ¤вивища зникаюче р≥дк≥сн≥. ≤ тод≥ вони вражали, ≥ наводили переполох ≥ п≥дносили температуру.

’оча звичайно Ч д¤ка Ѕогов≥, так≥ феномени по¤вл¤ютьс¤, торкаютьс¤, в≥ддалюютьс¤ ≥ забуваютьс¤. «алишаЇтьс¤ дал≥ те саме переконанн¤ незд≥йсненности, г≥ркий присмак нев≥ри ≥ нсвиразно-тьманне шуканн¤ новоњ точки у плоскому простор≥. јле ц≥ ого разу, це звичне правило було порушене. ѕо к≥лькох, можливо, двох-трьох дн¤х, на тому самому м≥сц≥, у той. самий чаг, лишень з де¤кими несуттЇвими зм≥нами (с≥ра, обт≥кальна, ¤к рукавиц¤, суконка з≥ загостреним п≥дкресленн¤м форм) ¤ мав нагоду вдруге переконатис¤, що моњ попередн≥ спостереженн¤ не були пере¤скравленн¤м. ÷е не була антика, н≥¤ка ¬енера ћ≥лоська, але це була прекрасно витримана синтетична субстанц≥¤ ж≥ночоњ подоби нашоњ атомовоњ епохи, продукт мейд ≥н Ќю »орк, св≥домого поЇднанн¤ в≥там≥н≥в з аптечних баньочок ≥ контрольованих калор≥й. я б це назвав скромно, ¤к „орч≥л назвав одну ≥з своњх книг Ч "“р≥юмф ≥ трагед≥¤". “р≥юмф цив≥л≥зац≥њ ≥ трагед≥¤ моЇњ неспроможности.

ѕод¤ка творцев≥, що ≥ це минулос¤. «алишивс¤ довший, гостр≥ший спогад ≥ трохи бурчливих ф≥лософських розважань за чашкою кави в куб≥чн≥й к≥мнат≥ "»орку", сол≥дноњ людини, ¤ка вперто тримаЇтьс¤ переконанн¤, що судженого не об'њдеш конем, а не суджену не привабиш н≥¤кими чарами чемл≥. я не ви¤вив пан≥ки в≥д пропозиц≥њ «≥ни минулого разу, але згодом ми цю справу порушили наново. Ч як ваша мал¤рка з ћонтреалу? Ч запитав ¤ њњ. Ќа це, «≥на вин¤ла з маленькоњ кишеньки свого б≥лого плаща в≥зит≥вку одного зубного л≥кар¤ з годинами прийн¤ть пац≥Їнт≥в ≥ на њњ зворот≥, енерг≥йним письмом, написала: "Ћена √л≥дерс, 370 аве Ўша, 00-4117". ≤ подала мен≥.

я прийн¤в картку ≥ заховав њњ до кишен≥ своЇњ робочоњ блюзи. Ќ≥чого не сталос¤... Ќема заперечень. јле й нема запевнень. ÷≥лковита безсторонн≥сть. ≤ що це справд≥ за така мармуров≥сть? ћожливо наш нуклеарний час трохи запересичений любов'ю Ч книги, рад≥о, телев≥з≥¤, рекл¤ма... «о вс≥х екран≥в ≥ гучномовц≥в на нас женуть любов, н≥би отари худоби у ковбойських ф≥льмах, наг≥ ж≥нки пересл≥дували нас нав≥ть у... ¬ибачте. Ќе будемо рискувати словами. Ќе хочемо опинитис¤ перед лавою прис¤глих св¤тоњ ≥нкв≥зиц≥њ.

јле де, скаж≥ть, под≥лас¤ колишн¤, справжн¤, запашна з г≥тарами, соловейками, повним м≥с¤цем... ≤ з≥дханн¤ми.  оли ще стр≥л¤лис¤ ≥ вмирали в≥д отрути? Ќевчасне питанн¤. ¬ибачте. Ќема коментар≥в.

” моЇму випадку це перевантаженн¤ в≥дчувалос¤ досить виразно, мо¤ шановна господин¤ Ќад≥¤ ѕетр≥вна раз-пораз мус≥ла кликати мене знизу: Ч ѕавле ≤вановичу! “олехвон! (¬она полтавка). я мус≥в накидати халат ≥ прожогом б≥гти до першоњ площинки задн≥х сход≥в, де збоку у н≥ш≥ дискретно м≥стилось в≥дгалуженн¤ телефону, ¤кий засадничо мав м≥сце у кухн≥ ≥ був п≥д непод≥льною контролею генерального штабу Ќад≥њ ѕетр≥вни. ¬она мен≥ сп≥вчувала, але разом ≥ скаржилась:

Ч  оли ви нарешт≥ окрутитесь, Ч казала з виразом щирого докору. Ч ’оча б залюбивс¤... ј то лиш зводить ≥нших.

ј на початку травн¤, ¤к звичайно рано, п≥сл¤ н≥чноњ зм≥ни, ¤ спав довше, прокинувс¤ без настрою, снилос¤ н≥би ¤ садив дерева у ¤комусь стад≥он≥, був розтр≥паний, ¤к к≥т п≥сл¤ н≥чноњ мандр≥вки, лежав, пот¤гавс¤, думав про це ≥ те, а дал≥ вставав, мивс¤, голивс¤, на двор≥ було ¤сне сонце ≥ сп≥вали роб≥ни, ¤ хот≥в було посид≥ти на своњй верандочц≥ з томиком доброњ лектури, коли знизу долет≥в знайомий сп≥вочий контральт Ќад≥њ ѕетр≥вни: Ч ѕане ѕааавле! “елехвон! Ч Ќевдоволений, в≥дложив лектуру ≥ вдавс¤ до в≥домоњ н≥ш≥ на сходах. Ч √альо! ƒанил≥в! Ч буркнув до слухавки.

Ч ƒобрий день, ѕавле ≤вановичу! “ут «≥на! Ч почув ¤ в≥дпов≥дь.

Ч ј! ƒуже приЇмно! „им можу служити?.. —лухайте, пане ƒанил≥в...

Ч —лухаю.

Ч јле слухайте уважно!

Ч ”важно!

Ч “ут б≥л¤ мене гарна, атрактивна д≥вчина...

Ч ¬ин¤тково зворушений.

Ч яка хоче з вами познайомитись...

Ч „и не завелика честь дл¤ такого мрачного схимника, ¤к ваш слуга?

Ч Ќ≥¤ких коментар≥в. “ак чи н≥?

Ч –озум≥Їтьс¤ Ч так! ƒо ваших послуг. ƒе ≥ ¤к можу бачити панну...

Ч Ћену √л≥дерс...

Ч ѕанну Ћену √л≥дерс?

Ч ¬она нав≥даЇ вас.

Ч Ќав≥даЇ мене? „екайте, чекайте! ” мене забилось диханн¤.

Ч Ќ≥¤ке диханн¤, це абсолютно серйозно.

Ч –озум≥Їтьс¤. јбсолютно.  оли матиму шану њњ в≥тати?

Ч «автра. Ѕудете дома?

Ч ’≥ба увечор≥

Ч –озум≥Їтьс¤ Ч увечор≥.

Ч √одина восьма?

Ч ƒомовлено!

÷е дл¤ мене сливе удар, разючий шок. “а «≥на, та «≥на з њњ вольовим носом. ≤ що за агрес≥¤, чому так сп≥шно, ¤кий сенс ≥ що це за така мал¤рка ≥ нав≥що ¤ њй здавс¤? √оловокружна сенсац≥¤, загадкова тема, двадц¤ть чотири години роздум≥в, огненний знак питанн¤... я ще н≥коли не затратив ст≥льки часу на под≥бн≥ справи, ¤к цього разу, а другого передвечора ¤ старанно зброњвс¤, щоб належно зустр≥ти ≥нваз≥ю ≥ бути у форм≥, ¤к посадник Ћондону, коли його ур¤дово в≥дв≥дуЇ королева. „исто голене обличч¤, легкий, ¤сно-с≥рий, так званий троп≥к, од¤г вин¤тковоњ елеіанц≥њ, в тон од¤гу краватка ≥ легкий, ажурний, кокетливий загальний тон ≥ вигл¤д. я так звик. ÷е ж бо либонь т≥льки д≥вчина... ј ¤ з≥псутий усп≥хами парубок. “ра-л¤-л¤!

я чекав т≥Їњ восьмоњ години з нахабною певн≥стю, мов би султан турецький, ¤кий чекаЇ свою одал≥ску, але разом, на цей раз, ¤ вийн¤тково чомусь бо¤вс¤ зустр≥ти це ¤вище дл¤ мене ще небувале, по своЇму загадкове з виразними ознаками м≥стер≥њ, а одночасно приходило на думку, чи це не Ї ¤кийсь жарт, придуманий легковажною «≥ною, або, можливо, щось зараз станетьс¤, хтось застукаЇ до дверей, ¤кась Ќ≥на чи ¬ал¤, або ось-ось почую знизу голос "телехфон" ≥ та сама «≥на насм≥шкуватим тоном за¤вить, що наше домовленн¤ н≥що ≥нше, ¤к звичайна њњ примха. я пан≥чно нетерпелививс¤, нетерпл¤че погл¤дав на свою "ќмегу", ступнював напруженн¤, сам на себе за це сердивс¤ ≥ не м≥г цього зупинити. ¬осьма година, восьма година, восьма година, так пов≥льно йде час, ¤ весь слух ≥ увага, там десь внизу мають в≥дчинитис¤ двер≥, ¤ почую невиразн≥ ж≥ноч≥ голоси, легк≥ сливе нечутн≥ кроки по м'¤кому килимку сход≥в ≥ тривожне, дел≥катне застуканн¤ до моњх дверей. ÷е маЇ ось-ось статис¤, чеканн¤, олив'¤но т¤жке чеканн¤, б≥жить секундна стр≥лка, але знизу н≥¤коњ реакц≥њ. “ам усе мовчить вийн¤тково глибокою мовчанкою, хоча ¤ мус≥в би розум≥ти, що ц¤ в≥-зита далеко не належить до звичайних ≥ що так≥й д≥в чин≥ не так легко вибратис¤ на таку авантюру з такими в≥дча¤ними нам≥рами. √одини виразно показують њњ довг≥, складн≥ ваганн¤, њњ нер≥шуч≥сть важитьс¤ секундами, час вайлувате спри¤Ї њњ в≥дваз≥... ¬осьма р≥шальна година, п'¤ть довжелезних хвилин по восьм≥й, нестерпн≥ дес¤ть ≥нших хвилин ≥ нарешт≥ п'¤тнадц¤ть т¤жкостопих секунд, в≥дчеканених, ¤к вистр≥ли з рушниц≥ ≥ ось те, що мало статис¤ Ч сп≥вуче, знайоме "ѕане ѕавле! “елехвон!". «риваюс¤, ¤к чорт. Ќапевно ¤кась мара втискаЇтьс¤ до мого чеканн¤, ¤кийсь фатальний зрив. Ќамагаюс¤ втримати г≥дн≥сть ≥ достойн≥сть чолов≥чого накор≥нка, силуваними широкими кроками йду до фатальноњ н≥ш≥, беру слухальце телефону, кажу "гальо" ≥ чую незнайомий, легко картавий, нер≥вний, притишений ж≥ночий голос. Ч ѕане ƒанил≥в. ¬ибачте мен≥. ћи ще не знайом≥. я Ћена √л≥дерс. ћо¤ при¤телька «≥на, без моЇњ згоди домовилась про мою з вами зустр≥ч. я не погоджуюсь. ¬ибачте. ≤ прошу мене не чекати!

 л≥п-кл¤п ≥ телефон замовк. ≤ к≥нець. ћене набито по морд≥, ¤ весь обуренн¤, ¤ б≥жу до своЇњ к≥мнати, ¤ зриваю з себе од¤г, краватку, розпатлую волосс¤. „орт¤ка маЇ забрати ц≥лу ту «≥ну з њњ мал¤ркою, це виразне знущанн¤ ≥ такого не можна дарувати. ќсь п≥ти й подзвонити њй ≥ на гар¤чу голову в≥дчитати њй свою думку! Ќо, но, но! “≥льки не це.  раще стриматись, зал≥зний спок≥й, льодове мовчанн¤, повна, вбивча ≥інорац≥¤. я вже було виб≥г до телефону, зупинив себе перед самою н≥шею ≥ саме в той час, коли в≥н задзвонив знову, а ¤ без надуми, механ≥чно схопив слухальце, ¤ почув голос «≥ни. Ч „и ѕавло ≤ванович? Ч “ак! ÷е ¤! Ч вибухнув ¤ сердито. Ч ¬ам дзвонила Ћена? ўо вона не прийде? ѕомилка.  окетство! —трах! Ќе бер≥ть поважно. ¬она ось тут твердить: хочу бути людиною! ’очу бути людиною! —амост≥йною! ј разом боњтьс¤. ѕросить вибаченн¤ ≥ просить зачекати. «а п'¤тнадц¤ть хвилин вона буде у вас!

ўо це все значить, що це за тон, за мова, за нахабство. якийсь виразний скандал, ¤ н≥кого не хочу бачити, н≥¤коњ мал¤рки, н≥¤коњ людини, н≥¤коњ авантюри. як т≥льки прийде Ч покажу двер≥ ≥ справа ск≥нчена, ¤ був лютий, ¤ хот≥в вигл¤дати бридко, ¤ розщ≥бнув сорочку, виставив своњ заросл≥ груди ≥ нав≥ть скинув штани та над≥в св≥й бур¤чково-китайський халат. ѕобачить ≥ втече. ј тим часом, розл≥гс¤ на канап≥, заложив ноги в н≥чних капц¤х на поручч¤ ≥ вир≥шив за н≥¤ку ц≥ну не вставати, нав≥ть коли мала б прийти сама Ѕриі≥да Ѕардо.

јле все таки ¤ нервово погл¤дав на годинник ≥ нервово чекав! ўо за чорт¤ча проба нерв≥в! “≥ прокл¤т≥ п'¤тнадц¤ть хвилин гатили по моњх нервах, ¤к молоти по ковадл≥ ≥ були вони не п'¤тнадц¤ть, а двадц¤ть, двадц¤ть п'¤ть, ¤ нав≥ть знов почав сумн≥ватис¤ ≥ м≥й настр≥й дуже гостро почав м≥н¤тис¤ з бурев≥йно лютого, на непевно-перел¤каний ≥ ¤ нав≥ть почав вагатис¤ чи цей м≥й розтр≥паний вигл¤д зможе вистачально виправдати мене перед судом невмолимости ≥ коли т≥ фатальн≥ п'¤тнадц¤ть хвилин наближалис¤ зовс≥м, ¤ зненацька, мов опарений, з≥рвавс¤ на ноги ≥ почав посп≥шно нат¤гати штани. “а було вже п≥зно. ƒо дверей справд≥ дел≥катно застукано, ¤ не розум≥в, ¤к це ≥ коли сталос¤ ≥ хто там за дверима, але ¤ з посп≥хом нат¤гнув штани, ¤к на зло плутавс¤ в кожн≥й холошн≥, назував черевики, ледве накинув п≥джак, але краватки так ≥ не встиг зав'¤зати, ¤к ≥ не встиг привести до ладу своЇ густе, темно-каштанове волосс¤. я передчасно, механ≥чно в≥дчинив двер≥ ≥ досл≥вно... “ак. ѕов≥рте мен≥. я зан≥м≥в. ѕеред мною, ¤к у ¤к≥йсь брутальн≥й казц≥, сто¤ла св≥жо, демонстративно, вишукано од¤гнута, дуже молода, газельно перел¤кана д≥вчина, ¤ку ¤ п≥знав на перший погл¤д... “а сама, з того перехрест¤ ƒандес Ч Ѕатерст, ¤ку ¤ так подивл¤в ≥ ¤ка мене так вразила своЇю динам≥чно-визивною подобою. я, мабуть, зробив провокативно велик≥ оч≥, моЇ обличч¤, мов з іуми, розт¤гнулос¤ у здивуванн≥, а на мене дивилис¤ перел¤кан≥, велик≥, не знаю ¤коњ вже барви, оч≥ ≥ дуже непевний, мало не дит¤чий, уривний голос запитав:

Ч „и це тут?

Ч Ћена √л≥дерс? Ч перебив ¤ њњ вигуком, але м≥й голос з≥рвавс¤, раптово упав ≥ ¤ розгублено зан≥м≥в. ƒурн≥шоњ, банальн≥шоњ, нањвн≥шоњ сцени в моЇму житт≥ ¤ ще не переживав. Ўкол¤р початковоњ школи напевно, на моЇму м≥сц≥, вигл¤дав би достойн≥ше.

Ч „и можу зайти? Ч почув ¤ скромне питанн¤.

Ч ќ! ќ! ¬ибачте! –озум≥Їтьс¤! ѕрошу... ≤ вибачте... я... я вир≥шив... що ви... “ой телефон... јле прошу, дуже прошу. ≤ прошу с≥дати. “ут, тут... Ч ¤ почав посп≥хом зв≥льн¤ти в≥д газет ≥ книжок моњ обидва ст≥льц≥. “ака маса друкованого паперу, ¤ щойно тепер це пом≥тив. "Ћайф", "‘ранкфуртер ≤ллюстр≥рте", ¬≥кк≥ ƒоіан у купальному костюм≥, королева ‘р≥дер≥ка в регал≥¤х, дивовижн≥ риби з≥ син≥ми смугами, гола, рожева д≥вчина з “ањт≥ у прозор≥й вод≥ з в≥ночком червоних азал≥й на смугл¤в≥й гол≥вц≥, голова ћолотова з кирпатим носиком, задиракуватими вусиками, в окул¤рах ≥ п≥дписом "нет!" ≥ р≥зн≥, прер≥зн≥ ≥люстрован≥, ¤к "ѕост", "“айм", "ћеклейн" Ч все це посп≥хом, н≥би ос≥ннЇ лист¤, ¤ згортав обома руками ≥ робив м≥сце моњй м≥стер≥йн≥й гост≥, ¤ка скромно ≥ здивовано сто¤ла б≥л¤ дверей, од¤гнута у легку, коротку, ср≥бл¤сту суконку з високим, п≥д саме п≥дбор≥дд¤, китайським ком≥ром ≥ великими очима гл¤д≥ла на мою метушливу безпорадн≥сть.

«вичайно, ¤ не звик бути безпорадним, ан≥ розгубленим у таких випадках, де в д≥дька д≥лис¤ моњ уславлен≥ ароіанц≥њ ≥ що це за дивовижа д≥¤лась взагал≥. ћо¤ гост¤ також, ¤к мен≥ видалось, не в≥дзначалас¤ великою в≥двагою, ¤ вказав њй м≥сце ≥ вона слухн¤но, ¤к школ¤рка, прис≥ла на краю канапи, стиснула щ≥льно своњ гарн≥ струнк≥ ноги у прозорих нейлонових панчохах, на ¤ких дел≥катно тримала невелику округлу солом'¤ну торбинку, мов би хот≥ла цим закрити своњ провокуюч≥ кол≥на. я намагавс¤ безусп≥шно защ≥пнути ком≥р своЇњ сорочки, ¤кий настирливо не хот≥в слухатись ≥ розпачливо шукав дотепн≥ших сл≥в, щоб розпочати розмову.

Ч “о це ви Ї та легендарна Ќора √л≥дерс, Ч нарешт≥ вирвалось у мене.

Ч Ќе Ќора, а Ћена, Ч почув ¤ спок≥йну в≥дпов≥дь.

Ч јх, вибачте! ј чому справд≥ Ќора? „и не рем≥н≥сценц≥њ з ≤бсена? ¬аше пр≥звище скандинавське? Ч намагавс¤ ¤ виправдати свою розгублен≥сть.

Ч ¬и знаЇте ≤бсена? Ч легковажно запитала вона ≥ враз спохватилас¤, намагаючись затерти св≥й нетакт. Ч ј чому легендарна? ¬и ж мене вперше бачите? Ч питала вона з ноткою, в ¤к≥й проривалис¤ њњ природн≥ властивост≥ спротиву ≥ насм≥шки.

Ч ќ! Ч хот≥лос¤ мен≥ вийти з непевност≥. Ч ћожливо не вперше... ≤ багато чув...

Ч Ѕагато чув? ’≥ба що в≥д «≥ни. ÷е вона творить леіенди. Ќе розум≥ю, де могли ви мене бачити.

Ч ƒе небудь... Ќа вулиц≥... ¬ипадково. „им можу вам служити?

Ч Ќ≥чим. ’от≥ла вас бачити.

Ч ћене?

Ч ¬и здивован≥?

Ч —мертельно. „ому? Ч ¤ починав входити в свою нормальну ролю, мен≥ в≥дмикавс¤ ¤зик.

Ч ћен≥ сказали, що ви знаменит≥сть.

Ч ÷е також творч≥сть «≥ни, у нењ багатий ¤зик.

Ч ћожливо... ўо ви вин¤тково твердий, зарозум≥лий парубок, ¤кого не бере н≥¤ка збро¤. ≤ ¤ читала вашу статтю.

Ч “а, та, та! ¬иходить, ¤ танк, сталевий тигр, мен≥ ц¤ м≥с≥¤ ≥мпонуЇ у наш м≥л≥тарний в≥к. ј ¤ку статтю ви читали?

Ч ¬же не пригадую.

Ч ÷е добрий знак... ўоб не переб≥льшити моЇњ зарозум≥лости. ≤ ваше п≥сланництво мен≥ ≥мпонуЇ... ’то його автором? „и також «≥на?

Ч –озум≥Їтьс¤.

Ч Ќе т≥льки багатий ¤зик, але й багата фантаз≥¤. „им по¤снити њњ аіресивн≥ нам≥ри?

¬она не в≥дпов≥ла а питала своЇ: Ч ј чи це правда, що ви аж такий...

Ч «арозум≥лий? Ч перебив ¤ њњ.

Ч Ќу, хоч би.

Ч ’≥ба не бачите? «≥на ≥ тут не помилилас¤. «арозум≥л≥сть, мо¤ профес≥¤. «≥на ≥ це прекрасно врахувала.

Ч Ќ≥, це ширша оп≥н≥¤.

Ч „и не аіенц≥¤ √алюпа? як тут не бути зарозум≥лим... —т≥льки уваги. јле вибачте, чим можу вас погостити?  урите?

Ч Ќ≥.

Ч Ќе курите? Ч вирвалось у мене щире здивуванн¤. Ч ≤ напевно не п'Їте?

Ч „ай, каву.

Ч ћаю "рай-в≥ски", "скач-в≥ски", конь¤к, чер≥...

Ч Ќе вживаю.

Ч ћоже належите до "св≥дк≥в ™гови"?

Ч ћожливо.

Ч “о може перейдемо до кав'¤рн≥?

Ч ’≥ба тут погано? ћаЇте гарне мешканн¤.

Ч √арне мешканн¤?!

Ч Ѕагато книжок, журнал≥в. ƒе берете час на читанн¤?

Ч ѕросто читаю. Ѕез часу. ≤нколи просто в робот≥.

Ч Ќа робот≥?  оли?

Ч я механ≥к, моњ машини крут¤тьс¤, а ¤ п≥д њх шум читаю ћ≥ченера.

Ч ≤ ‘рансуа —аіан.

Ч “акож. ¬она забавна дама, шматок парижських парфум≥в не зашкодить. јле вибачте... «наЇте що? ћене дуже кортить п≥ймати вас на фото,

Ч «жальтес¤. я фатально не фотоген≥чна. √овор≥ть щось дал≥.

јле ¤ схопив апарат, що лежав на стол≥ готовий дл¤ вжитку ≥ не встигла вона от¤митись, ¤к блиснула л¤мпка.

Ч ÷е буде жах! я протестую.

Ч «ап≥зно! я люблю жахи!

Ч я ж перел¤кана, ¤к коза.

Ч ÷е те найкраще. Ѕезпосередн≥сть.

Ч ’а-ха-ха! Ч вперше засм≥¤лась вона. Ч ¬и невмолимий... ≤ неможливий.

Ч ¬ибачте. я об≥ц¤ю надал≥ бути можливим.

Ч ќб≥ц¤йте, що ¤к вийде погано Ч покажете мен≥. я вражлива на фотоген≥ку.

Ч ќб≥ц¤ю. “акож, ¤к вийде гарно. ¬и ж, здаЇтьс¤, абстрактна...

Ч “≥льки не в фото.

Ч ј чи фото не може бути абстрактним? ћалювати кретин≥в чи фотографувати кретин≥в, ¤ка р≥зниц¤?

Ч ÷е точка сприн¤тт¤.  раса кретин≥зму з фотограф≥њ не конче в≥дпов≥даЇ мистецьк≥й точц≥.

Ч я цього, вбийте мене, не можу збагнути, мо¤ дубова естетика мертва, ¤к кам≥нь, ви мусите втаЇмничити мене у ц≥ первородн≥ сили доброго чи недоброго, добра ≥ зла, бо ≥нколи видаЇтьс¤, що ц≥ точки так переставились, що ми забули куди вони властиво належать. „и мо¤ пропов≥дь щось вам каже?

Ч ƒуже багато, лишень цього не можна по¤снити. ÷е можна лишень в≥дчути.

Ч ¬≥дчувати, в≥дчувати ≥ в≥дчувати! ј де зрозум≥ти? ѕо¤снити? „и математика непо¤сн¤льна?

Ч я не матиматик, але думаю, що њњ по¤сненн¤ остаточне ≥ воно не м≥н¤Їтьс¤.

Ч ј мистецтво? ≤люз≥¤? ≈стетика?

Ч ÷е засаднич≥ зрадники. ѓх завданн¤ Ч м≥н¤тис¤.

Ч ¬ибачте. ≤ сама краса?

Ч Ќазв≥м це злуда. јбо точка баченн¤. ¬аша краса, мо¤ краса, Ѕожа краса!

Ч –озум≥ю, розум≥ю. „и ви часом не належите до... як би вам сказати? ƒо переорган≥затор≥в космосу? « довгим волосс¤м ≥ довгою боподою?

я був вин¤тково здивований, зв≥дки ≥ ¤к вз¤лос¤ мое красномовство, чому так розв'¤завс¤ звичайно спутаний ¤зик, де под≥лось моЇ пригноблююче розгубленн¤. я також пом≥тив, що мо¤ гост¤, звичайно не гов≥рлива, попала в тон ≥ на њњ личках по¤вились протуберанчики захопленн¤. ¬она прийшла до себе, вс≥лась в≥льн≥ше на канап≥, зв≥льнилась з пози. Ќа останнЇ питанн¤ ¤ не д≥став в≥дпов≥д≥, бо знизу почув "телехвон", ≥ мус≥в в≥д≥йти, а Ћена перегл¤дала моњ розкидан≥ купами книжки, а коли ¤ повернувс¤ з розмови з≥ ще одн≥Їю кандидаткою на наречену. Ћена питала мене, ¤кий л≥тературний жанр мен≥ найб≥льше подобаЇтьс¤, на що ¤ в≥дпов≥в незучаснено, що вс≥ жанри за вин¤тком ≥сторичного. ј ¤кий стиль? ¬с≥ стил≥ за вин¤тком нец≥кавого. ћи говорили про все ≥ стрибали з теми на тему, ¤к метелики з кв≥тки на кв≥тку.ѕро куренн¤, про собак, про ж≥нок, про одруженн¤. „ас б≥г невмолимо ≥ швидко, ≥ непом≥тно, ¤ був пара-схвильований ≥ мав настр≥й зривати гори своњм душевним динам≥том. я висловив нав≥ть думку, що ц¤ наша зустр≥ч дл¤ мене значить в≥дкритт¤.

Ч „ому? „ого? Ч питала вона безпосередньо здивовано.

Ч ÷ього х≥ба не вискажеш. ¬и до мене прийшли. ¬и мене не знали. ¬ам сказали, що ¤кась сенсац≥¤... ¬и цьому не пов≥рили... ¬и належите до великих наречених ≥ засадничо ви вже одружен≥. “ак≥ "парубки" ¤к ¤ дл¤ вас нонсенс. ¬ас хтось дл¤ чогось п≥ддурив. ¬и, здаЇтьс¤, з того самого простору, що ≥ ¤... ћи перепливли океан... ¬и мене розм≥Їте! ¬и мене прекрасно розум≥Їте. …д≥ть! “≥кайте. Ѕо ¤ розплачус¤!

јле вона розсм≥¤лас¤ вдруге, була пом≥тно заторкнута ≥ вражена, ¤ це виразно бачив ≥ в≥дчував, це можна бачити ≥ в≥дчувати, хто маЇ око ≥ дотик. ≤ що ¤ пом≥тив, ≥ ц≥лком зрозум≥ло, що вона не любить кл¤сичноњ патетики, ан≥ театрально-великих сл≥в. ¬она пов≥льна, назверхньо холодна, штучно байдужа, модно-ресентиментальна. ѓњ кабалою Ї шорстка, с≥ра, ломка скромн≥сть ≥ іран≥тно-настирлива мовчазн≥сть. ¬она може бути цин≥чна, скорше г≥рка, н≥ж солодка, скорше сахаринна, н≥ж медова. я пом≥тив також, що вона маЇ сильно повзбудлив≥ акторськ≥ прикмети, вм≥ла "грати ролю", гамувати почутт¤ ≥ вдавати протилежн≥сть себе самоњ. ÷≥ дв≥ постат≥ Ч бути в житт≥ ≥ бути в дзеркал≥, прикметн≥ њњ природ≥. я бачив виразно, що вона розгадувала моњ думки. Ч „и ви не займаЇтесь часом кабалою? Ч запитала вона неспод≥вано.

Ч «аймаюсь, Ч в≥дпов≥дав ¤ спонтанно.

Ч ƒуже ц≥каво. Ќавч≥ть ≥ мене ц≥Їњ штуки.

Ч ’очете?

Ч Ќав≥ть дуже.

я чув приливи ≥ в≥дливи мор¤, ¤ дививс¤ в њњ оч≥, вз¤в з≥ столу шматок паперу, вз¤в ол≥вець ≥ сказав: Ч Ќапиш≥ть мен≥ ось це реченн¤ Ч "¤ Ї людина вперта".

Ч „ому ¤краз це?

Ч Ќе питайте, а напиш≥ть.

¬она погодилас¤ ≥ написала. ѕ≥д њњ написом те саме реченн¤ написав ¤. ѕот≥м ¤ в≥др≥зав окремо обидва написи, зм≥шав пап≥рц≥ ≥ подав њй.

Ч ј тепер вгадайте, котрий напис м≥й, а котрий ваш.

¬она була гостро вражена под≥бн≥стю обох стил≥в письма, вона розум≥Їтьс¤, вгадала св≥й напис, але дивл¤чись здивовано мен≥ у в≥ч≥, казала: Ч јле ж ви вм≥Їте наподоблювати.

я заперечливо похитав головою.

Ч ј що це по вашому? Ч запитала вона.

Ч «вичайна спор≥днен≥сть вдач.

Ч як вам це прийшло на думку?

Ч ћожливо в≥дчув.

Ч ¬ такому раз≥ ми н≥коли не... зрозум≥Їмось.

Ч ¬и хот≥ли сказати Ч не з≥йдемось. Ѕо ми вже розум≥Їмось.

Ч ¬и так добре знаЇте людей. „и вм≥Їте читати з долон≥?

Ч ћожливо, Ч зблефував ¤, бо н≥чого такого не вм≥в.

Ч ¬и в це в≥рите?

Ч ¬≥рю.

Ч ƒавайте руку... Ћ≥ву... Ч ¬она подала свою руку, ¤ вз¤в њњ дел≥гатними, н≥би ¤кусь св¤т≥сть, дотиками ≥ положив њњ догори долонею на свою гар¤чу л≥ву долоню. ѓњ рука була тонка, з довгими музичними пальц¤ми, б≥ла, костиста з дел≥катним зап'¤ст¤м ≥ гарно пол≥рованими н≥гт¤ми. ѓњ долон¤ була покреслена справд≥ ц≥кавими, дуже неспод≥ваними ≥ примхливо вложеними, н≥би ≥нкрустованими рисами з виразним трикутником по середин≥, довгого "л≥н≥Їю житт¤" ≥ вулкан≥чне опуклим так званим верхом јполона, з виразним на ньому, дуже своЇр≥дним, хрестиком. я н≥чого на цьому не розум≥вс¤ ≥ не конче в це досл≥вно в≥рив, а лишень ц≥кавивс¤, ¤к певним ¤вищем справд≥ загадковим ≥ ≥нтригуючим. я дививс¤ на цю м≥стер≥йну картину спок≥йно, роздумливо, можливо, здивовано. Ћена була пом≥тно зац≥кавлена. Ч Ѕудете довго жити, Ч обережно почав ¤. ≤, можливо, усп≥шно. јле турботливо, ≥нколи бурхливо. ¬аш≥ бажанн¤ будуть вдоволен≥ аж у високому в≥ц≥. Ѕудете хвор≥ти. ћаЇте велик≥ зд≥бност≥... ѕередус≥м мистецьк≥. «добудете позиц≥ю... ¬идатн≥ акторськ≥ прикмети... ўе не були залюблен≥, але... були одружен≥... Ч тут рука њњ пом≥тно здригнулас¤. Ч “епер ви не вдоволен≥, шукаЇте гострих почувань ≥, можливо, пригод. ’очете бути ориг≥нальною ≥ складною, але любите простоту... ≤ нав≥ть щир≥сть. ≤ нав≥ть сентимент... «асадничо, маЇте добру вдачу, ¤ку намагаЇтесь не ви¤вл¤ти... Ѕудете мати двое...

Ч ќ! ƒосить! Ч вирвалось у нењ ≥ вона в≥дн¤ла руку. Ч ¬и в це в≥рите? Ч питала збентежено.

Ч –озум≥Їтьс¤ Ч н≥. ÷е лиш жарт.

÷е був справд≥ жарт, але в≥н давав ефект, Ћена була виразно заторкнута, не помагало нав≥ть њњ акторство. Ѕула розчервон≥ла, на устах непевна усм≥шка, на виду безпосередн≥сть ≥ щир≥сть.

¬она встала, що значило к≥нець в≥дв≥дин, ¤ визвавс¤ њњ провести, була година дес¤та. „ас минув невмолимо швидко. ћи вийшли на нашу не дуже чисту, слабо осв≥тлену, заставлену автами вулицю, в≥дчувалась св≥ж≥сть весни з чистим, вимитим небом ≥ серпиком м≥с¤ц¤ в його глибин≥, ¤ в≥дчував вдоволену, провокуючу, егоњстичну приЇмн≥сть. ћи пов≥льно ≥ мовчазно пройшли до звороту вулиц≥ √арборд, повернули вл≥во, заговорили невиразною мовою про погоду, ступали нога в ногу, вичували ритм, здоров'¤, силу, молод≥сть, певн≥сть.

ћи д≥йшли до авеню Ўша, повернули вл≥во, минули к≥лька будинк≥в ≥ зупинилис¤ перед одним звичайним, дуже под≥бним до решти, будинком з кам'¤ними, с≥рими сх≥дц¤ми. Ћена жила на другому поверс≥, њњ в≥кно виходило на задн≥й дв≥р ≥ спереду не можна було його бачити.

ћи попрощалис¤ дуже спок≥йно, ¤ д≥став дозв≥л "заходити", не домовились коли, не зраджували посп≥ху Ч дуже знайома ≥ нормальна процедура в таких випадках з бажанн¤м затримати незалежн≥сть, хоча на цей раз мен≥ дуже хот≥лос¤ щось в цьому зм≥нити. ќб≥ц¤в "дзвонити" ≥ пров≥в њњ погл¤дом аж на њњ сходи, до самих дверей, за ¤кими вона сховалась... ѕеред тим вона де¤кий час нетерпеливо возилас¤ з ключем, ¤кий, видно, не хот≥в њњ слухатись.

ј коли ¤ взнесло ≥ надземне вертавс¤ назад з почутт¤м легков≥рного переможц¤, ¤ вперше за довг≥ роки ц≥Їњ практики, в≥дчув своЇр≥дний надрив, н≥би в мен≥ щось дошкульно повернулос¤ ≥ншим не звичним боком. ¬ражало, що ¤ так опукло ≥ виразно пам'¤тав сливе кожне њњ слово ≥ що ¤кось так д≥ткливо ≥ безнастанно в≥дчував њњ присутн≥сть. ќсь ¤ сам, але здавалось, що вона поруч. ѓњ астральн≥сть була незаперечною.

†

II

я д≥став ≥мперативне, абсолютно незаперечне завданн¤: ¤к т≥льки не був у фабриц≥, ¤ був на вулиц≥ Ўша. ÷е не давалос¤ легко ≥ не вигл¤дало гладко. Ћена ставила спротив, була в пост≥йн≥й опозиц≥њ, грала певну ролю, ¤ку виконувала зворушливо майстерно. ѕост≥йне "завтра", пост≥йне "п≥сл¤ завтра", пост≥йне "у в≥второк". ¬она завжди "не буде дома", завтра "не може", п≥сл¤завтра "зайн¤та". ќ, до чорта з такими примхами! Ќе в≥домо, зв≥дки вз¤лос¤ у мене ст≥льки терпеливости, ст≥льки настирливости ≥ ст≥льки часу. ”се, що ¤ мав, ¤ вкладав на ту задрипану Ўша. ћожливо Ч вона справд≥ зайн¤та, особливо вечорами, але мене це не переконуЇ, а њњ не виправдуЇ, головне, що ¤ не втаЇмничений в њњ справи, ¤ перебуваю у туманн≥й непевност≥, вона маЇ своЇр≥дну вдачу наполегливоњ в≥докремлености ≥ практикуЇ разючу техн≥ку визивноњ повед≥нки. Ќе можу з цим погодитис¤ не маю сили бути терпеливим, хоча мус≥в бути терпеливим.

≤ прикметне, що ¤ все таки був терпеливим, можливо, вперше в под≥бн≥й ситуац≥њ. –озум≥Їтьс¤ протестував ус≥ма кл≥тинами моњ ≥стоти, вимагав б≥льшоњ уваги до своњх вимог, але не думав здавати позиц≥й, ан≥ нав≥ть робити в≥дступу. ” мене з'¤вилась незвично задавакувата вперт≥сть, така невластива моњй вдач≥ в таких справах, ¤ вимагав, ¤ дзвонив, ¤ заходив, ¤ чекав, ¤ годивс¤. Ћена мешкала не сама, бував у нењ по в≥вторках, «≥ни в той час не було дома, њњ к≥мната мала, вузька, проста, чиста.  елейний столик, канцел¤рських пара кр≥сел, спартанська канапа, во¤цьке л≥жко, набита сукн¤ми шафка в ст≥н≥ ≥ недок≥нчен≥, з великими перел¤каними очима постат≥ у вигл¤д≥ механ≥чних портрет≥в на с≥рих, чистих ст≥нах. ¬узько, високе, розсувне в≥кно виходило на подв≥р'¤, заставлене посудом на см≥тт¤ ≥ на невеликий зелений кв≥тник, з ¤кого опукло вид≥л¤лос¤ к≥лька кущик≥в п≥вон≥њ, в≥дцв≥лих тюльпан≥в ≥ нерозцв≥лих фльокс≥в. ¬исоке, вигл¤ду старого дуба, дерево зат≥н¤ло миршавий, невеликого розм≥ру, под≥бний до спонтаного килимка травник.

¬с¤ сила, вс≥ роскош≥ ≥ ц≥ле багатство цих двох загадково д≥вочих ≥ чар≥вно нед≥вочих д≥вчат, заключа-лис¤ в њх суконках, капелюшиках, черевичках, торбинках, халатах, п≥жамах. Ќа вулиц≥ вони могли правити за з≥псутих модою вибагливих багацьких дочок, але тут у ц≥й вузьк≥й щ≥лин≥, це була дуже пл¤стично висловлена пара чар≥вних жертв останньоњ великоњ св≥товоњ метушн≥, ¤ка пробиралас¤ кр≥зь драп≥жн≥ життьов≥ хащавини, не затративши почутт¤ оптим≥зму, чар≥в ж≥ночости, г≥ркоти цин≥зму ≥ нав≥ть с¤йва пром≥нистого гумору. ” них була над≥¤ проломити спротиви ≥ знайти своЇ √арантоване м≥сце ситого, безжурного, по можливост≥ легкого, хай це буде одруженн¤, а взагал≥ щось родинне у великому новому не знайомому простор≥, де вс≥ люди мають т≥ сам≥ основн≥ прикмети множенн¤, здобуванн¤, чаруванн¤, насолоджуванн¤. ѓм притаманн≥ були тис¤чел≥тт¤ми випробуван≥, драп≥жно-неугавн≥ властивост≥ д≥вочих мр≥й, наступальн≥ сили, наставлен≥ на найвищ≥ ставки, њх метою було ув≥йти в м≥сц¤ завален≥ дол¤рами, зав≥шан≥ м≥льйонерами, заставлен≥ ка в'¤рн¤ми, курортами, ¤хтами, переплутан≥ св≥товими л≥н≥¤ми дор≥г мор¤, суш≥, пов≥тр¤, з дотиками св≥ту великого, модного, завуальованого "н≥чим" мистецтва...

” випадку Ћени це ще ускладн¤лос¤ њњ особистим приреченн¤м до мистецтва, без сумн≥ву вона не була лишень гарненьким д≥вочим т≥лом з ледве розвиненими горбиками грудей ≥ такою ц≥лющою силою њњ н≥г ≥ ц≥лого м≥стер≥йного Їства, без сумн≥ву в н≥й разом з мр≥Їю, м≥льйонерами ≥ ¤хтами, сид≥ли ще ≥нш≥ чорти з гар¤чими вимогами св≥ту, слави, безсмертности, задавакуватости, корч≥в творенн¤ ≥ мук родженн¤. «добути позиц≥њ трил≥н≥йноњ вим≥рливост≥ ≥ разом не затратити одн≥Їњ пр¤мол≥н≥йност≥! Ч дуже не легк≥ зав данн¤ молодоњ, гнучкоњ, хтиво-привабливо≥ ≥стотки з ц≥Їю назвою Ћена, ¤ку ми можемо вимовл¤ти ¤к щоденне ≥ буденне ≥менн¤, а разом в ¤кому криЇтьс¤ глибинна, надглибинна, п≥дглибинна м≥стика бог≥в ≥ над-бог≥в бутт¤ вс≥х вим≥р≥в ≥ вс≥х простор≥в... ÷е не по¤сниме ≥ ми даремно намагаЇмос¤ знайти йому ¤кесь по¤сненн¤.

ўо ж стосуЇтьс¤ мене, то за цей один короткий, ¤к непом≥тна мить, час, ¤ сливе переродивс¤, тобто не переродивс¤ ф≥зично, але д≥став, наприклад, гар¤чку чепуритис¤, ган¤тис¤, мов ≥д≥от, за модами, хапаючи кожну краватку з ¤коюсь патетичною ненаситн≥стю, старанно ≥ пристрасно голитис¤, отетер≥ло чесатис¤, надокучливо сторчати в дзеркал≥, розгл¤дати кожного прища на своЇму обличч≥, мов би це була пл¤нета ¬енера ≥ ¤ мус≥в дов≥датис¤, чи зд≥бна вона втримати т¤гар мого ≥снуванн¤, мене пот¤гнуло до занудливоњ, ностальг≥йноњ, засадничо легкоњ, але кривавоњ ≥ драп≥жноњ музики, певних любовних, звичайно неправдивих, ф≥льм≥в, томливих, просторо завантажених сексом роман≥в ≥ мельод≥йно, музично-млосних ≥ кабал≥стично-надхненних в≥рш≥в. Ќе знаю, чи ¤ка ≥нша жива ≥стота Ч к≥нь, слон чи бегемот, могла б перетравити таку к≥льк≥сть под≥бних потрав, коли ¤ заводив патефон ≥ годинами дозвол¤в себе батюжити звуками ћал¤іени, що вр≥залас¤ в моњ пори, жили, т≥льц¤ крови гар¤чим приском ≥ творила там шуми верх≥в'¤ г≥р, тисненн¤ глибин океан≥в ≥ гойдала мною, ¤к кораблем на розбурханих водах. ¬се видавалос¤ надреальним, надф≥зичним, наддоторкальним, почував себе не на тверд≥й груд≥ земного п≥дложж¤, а у висотах ≥ надвисотах неу¤вного хаосу й безконечного всесв≥ту. “акого сакраментально дурного положенн¤ не видумати ≥ не висказати найбезбожн≥шому фантастов≥, нав≥ть коли ми лежимо десь п≥д плотом залит≥ алькоголем. Ќе маЇ бо шален≥шого оп'¤н≥нн¤, ¤к оп'¤н≥нн¤ власною кров'ю.

≤ прост≥р пом≥ж вулиц¤ми ћаркгам ≥ Ўша, став дл¤ мене св¤щенно-прокл¤тим, ¤ включив його в гармон≥ю своЇњ ≥стоти, в музику битт¤ мого серц¤, його х≥дники видавались ≥нод≥ тр≥юмфальними килимами, ¤к≥ так чар≥вно вгиналис¤ п≥д моњми легкими стопами, але не провалювались ≥ трималис¤ твердости бетону. ≤нод≥ в≥н видававс¤ мен≥ надто довгим ≥ тод≥ ¤ нагло вривавс¤ до трамваю з дуже в≥дча¤ним вигл¤дом самогубц¤ дл¤ того т≥льки, щоб пролет≥ти три коротк≥ зупинки, а пот≥м метеликовим стрибком випурхнути ≥ стр≥мголов гнатис¤ вниз вуличкою Ўша. “ак хот≥лос¤ блищати Ч червоним, багр¤ним, золотим Ч байдуже ¤ким кольором, мати ¤когось огнедишного "ягуара" чи "—кай-√рен “андер'' а, ¤к це показують в ≥люстрованих журналах, бути поривом, вникати, входити, брати, злити своњ власн≥ сили з силами машин ≥ творити одну сугубу невмолим≥сть.

Ћена звичайно поз≥рно байдуже чекала на мене, здеб≥льша сходила вниз ≥ в≥дчин¤ла вх≥дн≥ двер≥. Ќе було зворушливих сцен зустр≥ч≥, мода не дозвол¤ла патетики, вдавали грубоватих, м≥шкуватих, забарвлених цин≥змом, ходульних суб'Їкт≥в, помпезно холодних й дерев'¤не байдужих. Ѕути штучними входило в нашу естетично-моральну програму, н≥ одного природного руху, н≥ шпетки щирости. Ќайб≥льше Ћена могла наставити щоку дл¤ летючого поц≥лунку, або в ще б≥льш розпачливих випадках, схопитис¤ за обидв≥ руки ≥ не знаючи що дал≥, вир≥кати: Ч ¬и сьогодн≥ Ѕоб-√оп. јбо: Ч ¬и понур≥, ¤к стара вежа. јбо: Ч ќ, ѕавле, ¬и знов пригналис¤ за скоро! јбо: Ч —≥дайте ≥ мовч≥ть. Ќабридли! Ч јбо: Ќе п≥дходьте, не п≥дходьте! я колюча! Ч „итали ви —≥мон де Ѕовуар? јбо: Ч ќ, це вже старе, ¤к св≥т. ÷е вже знала мо¤ бабц¤.

≤нод≥ ¤ ганебно розгублений, ¤к останн≥й бевзь, не знаходжу слова, розпачливо намагаюс¤ р¤тувати престиж ≥ вдаюс¤ до вульгарного нахабства: Ч Ќе вдавайте, Ћено, дурн¤, будьте п≥жоном. Ч ’а-ха-ха! ј що таке п≥жон? Ќ≥. ¬и скаж≥ть, що таке п≥жон!? Ч ќ, Ѕоже! √олуб. √олубиц¤! ћен≥ рад≥сно бути дурнем, а не голубом, Ч картавить вона. « дурн≥в ллють бетон людства, Ч п≥дносить вона голову з примруженими великими очима, ¤к≥ здавалос¤, хот≥ли б мене з'њсти ≥ на ¤ких поблискують сльози безсилл¤. ћи йдемо поруч, ≥нколи обн¤шись, незручно вузькими, навоскованими сходами наверх до њњ в≥дчиненоњ навстеж≥нь к≥мнати, де в≥таЇ нас розпачливо-жахлива подоба њњ останнього малюванн¤, переважно ж≥нка у вигл¤д≥ горил≥, ¤ка напружено, ¤к надутий бальон, родить дитину.

ћен≥ здеб≥льшого хот≥лос¤ б схопити њњ ≥ роз≥грати бурхливу сцену любови, кинути њњ на тапчан, роздерти на шматт¤ њњ од¤ги, мене роспирала жага розогненого бика, але ¤ тримав себе за роги, кидавс¤ на твердий, застелений гуцульським килимчиком тапчанчик, надувавс¤, ¤к м≥хур, ≥ вдавав розгн≥ваного за те, що вона на моЇ запитанн¤, де була вчора, давала завжди ту саму в≥дпов≥дь: Ч ≤ ¤к вам не обридне завжди те саме питати. «наЇте ж, що була з≥ старим любовником у –о¤л-»орку. Ч „орт би тебе забрав! Ч ћене найб≥льше сердить те "з≥ старим", бо ¤ не можу супоставити њњ св≥жого, ¤сного, чистого т≥ла з чимсь старим, це блюзн≥рство, це знущанн¤ з естетики, а њњ це, мабуть, бавило ≥, мабуть, вона знала, що саме в цьому њњ п≥дозр≥ваю... јле коли ¤ вже доходив до певноњ точки невдоволенн¤, вона миттю, мов найвражлив≥ший сейсмограф, починала реагувати, вона могла п≥д≥йти до мене, стати передо мною навкол≥шки, вз¤ти мою руку в обидв≥ своњ долон≥, н≥жно њњ погладити ≥ ще н≥жн≥ше њњ поц≥лувати. Ч Ќе ц≥луйте моњх рук! Ч сердито казав ¤. Ч я не друњд Ч ƒл¤ мене друњд! Ч в≥дпов≥сть вона, посм≥хаючись.

«вичайно вона дуже вишукано ≥ ориі≥нально од¤галас¤, але найб≥льше вона мен≥ подобалась у њњ домашньому, робочому, обмазаному фарбами халатику, узута на босу ногу у стар≥, скривлен≥ ≥ стоптан≥ виступц≥, з волосс¤м голови, зав'¤заним ззаду кон¤чим хвостом. «вичайно вона не курила й не любила курити, але щоб подражнитись з≥ мною, вона могла демонстративно закурити цигарку ≥, кашл¤ючи, докурити њњ до рубчика. я звичайно в таких особливих випадках наполегливо мовчав. Ч ¬ам не подобаЇтьс¤? Ч питала з кривою посм≥шкою. Ч ƒуже ц≥каво, коли з рота гарноњ д≥вчини йде дим. ÷е нагадуЇ ≥ндустр≥¤л≥зац≥ю. Ч ј чому ви не курите? Ч питала вона. Ч 3 бажанн¤ бути ориг≥нальним, Ч в≥дпов≥дав ¤. Ч ј може з моральних причин. —пас≥нн¤ людства в≥д рака леген≥в? Ч кпилась вона дал≥. Ч ѕлювати мен≥ на ваш≥ леген≥, Ч в≥дпов≥дав ¤ тим же тоном. Ч јле ви любите пропов≥д≥... ћорал≥... –¤тувати св≥т в≥д загибел≥... ўось таке Ч га-га-га! Ч невгавала вона. Ч Ќо-но-но! Ќе будемо сваритис¤ з модою, Ч додавав ¤. Ч 3 модою? ј що мода? Ч питала вона. Ч ¬давати з≥псутих. ћати жовт≥ зуби... ƒавитис¤ димом... —мерд¤чий рот... –озпатлане волосс¤, Ч казав ¤. Ч ¬аш≥ прилизан≥ доброд≥йн≥ сентименти? Ч питала вона... Ч ќ! ѕрекрасно знаЇте, що це забобони! Ч казав ¤. Ч ¬и незносний, ви св¤тий, мен≥ соромно вас любити, Ч отруйно казала вона. Ч я дивуюс¤, що ви ще не в б≥тниках, не маЇте сиф≥л≥су ≥ не протестуЇте проти в≥йни, Ч казав ¤ на це.

Ч ƒуже гарно, Ч казала вона. я вже маю дозу оп≥ю ≥ записуюсь в б≥тники... ≤ п≥ду демонструвати за мир. ¬ам подобаЇтьс¤ в≥йна? Ч казала вона. Ч 3 такими, ¤к ви, Ч в≥дпов≥дав ¤. Ч ¬и за атомову бомбу? Ч питала вона. Ч ћен≥ соромно на це в≥дпов≥дати. ¬и в≥дьма! Ч в≥дпов≥дав ¤ ≥ ¤ одвертавс¤.

“о знов ми мали ≥ншу тему, вона виймала з-за л≥жка «≥ни котрусь ≥з своњх звичайно недомальованих картин, ставила њњ на пороз≥ насупроти в≥кна, в≥дходила на б≥к, погл¤дала лукаво на мене ≥ вдоволено мовчала.

Ч ’очете, щоб щось сказати? Ч питав ¤. Ч Ќ≥, Ч в≥дпов≥дала вона, Ч ѕо¤сн≥ть, що це таке? Ч казав ¤. Ч

јтомова доба, Ч в≥дпов≥дала вона. Ч „ому т≥ корч≥? Ч питав ¤. Ч ¬она страждаЇ... « радости. ¬она родить. Ч казала вона. Ч ј чому атомова доба? Ч питав ¤. Ч ”ууп! ѕросто! ∆итт¤ буде в≥чно.  оли люди кур¤ть, мають сиф≥л≥с ≥ нав≥ть атомову бомбу. ∆≥нка завжди буде родити, а чи не так? Ч питала вона. я вт¤гнув у себе пов≥тр¤ ≥ великодушно вир≥кав: Ч ќ! Ќадхненн¤!  оли ви напишете м≥й абстрактний портрет? ƒе ¤ вигл¤датиму, ¤к кретин майбутнього. Ч ѕотерп≥ть. ўе намалюЇмо ≥ вас. ѕобачите, Ч казала вона. Ч ќ, ви отруйна тарантула, Ч в≥дпов≥дав ¤ на це, а Ћена вдоволено посм≥халас¤...

¬она вдоволено посм≥халась, коли ¤ сид≥в на тапчан≥, п≥дходила до мене, обома руками куйовдила моЇ волосс¤ ≥ казала: Ч —лухайте! ¬и лис≥Їте... ¬и сив≥Їте, Ч негайно реагував ¤. ¬она кидалась на мене, бол¤че кусала мене за рам'¤, рвала на моњх груд¤х волосс¤, ¤ зривавс¤ на ноги, хапав њњ за обидв≥ зап'¤ст¤ ≥ схрещував њх за њњ станом. ¬она з≥ вс≥Їњ сили, ¤к п≥йманий хижак, намагалас¤ вирватись, завз¤тюще пручалась, ¤ м≥цно в≥дчував њњ груди, ноги, жив≥т. Ч ќ! ѕуст≥ть! ѕуст≥ть! я здаюсь! «даюсь! Ч кричала вона ц≥лком щиро, перел¤кано ≥ сердито, а коли њњ пустив, вона намагалас¤ вдарити мене в жив≥т кол≥ном, ¤ знов хапав њњ ≥ наш≥ обличч¤ так наближались, що ¤ ледви втримавс¤, щоб не поц≥лувати. Ч Ќе см≥йте! Ч кричала вона. ¬кушу! Ч я кидав њњ на пост≥ль «≥ни, в≥дходив на б≥к, с≥дав в кут≥ на тапчан≥, закладав ногу на ногу ≥ з зн≥¤ков≥лою усм≥шкою спостер≥гав њњ борсанн¤. Ч я не знала, що ви такий сильний, ви сильний, ви сильний, ¤к к≥нь... ћало не зломив моњх рук, Ч скаржилась вона. я ствердливо похитував головою ≥ все посм≥хавс¤. ўоб в≥дд¤читись, вона ставала в позу манекена, зд≥ймала над головою обидв≥ руки ≥ виграючи долон¤ми ¤к≥сь вихил¤си, оберталас¤ перед мною, н≥би на круз≥. ѓњ гнучке, здорове т≥ло пл¤стично, повол≥ вигиналос¤, в≥брувало, це виходило вражаюче ≥ майстерно, ¤ був захоплений, але дал≥ мовчав. “од≥ вона зупин¤лас¤ ≥ питала:

Ч ј чи знаЇте ви цей в≥рш? Ч ≥ не чекаючи в≥дпов≥д≥, декл¤мувала н≥мецькою мовою:

я живу житт¤м всезростаючих круг≥в,

що п≥ймають вс≥ реч≥.

ћожливо до останнього не хватить напруги,

але не буде втеч≥.

я кружл¤ю круг Ѕога, круг древньоњ веж≥,

¤ кружл¤ю тис¤чол≥тт¤;

≥ ¤ ще не знаю чи ¤ сок≥л, чи стежа,

а чи лиш п≥сн¤ Ч молитва.

÷е –≥льке, ≥ передав ¤ його не конче дотепно, в моњй особист≥й мов≥ нема адекватности його настроњв, але мен≥ подобалась та декл¤мац≥¤, ¤ка гармон≥йно зливалас¤ з њњ т≥лом ≥ з њњ настроЇм. я розум≥в той њњ, ¤к пов≥нь, ¤к г≥рська л¤в≥на, всепориваючий, нестримний г≥н њњ сильного ж≥ночого пориву ≥ њњ прагненн¤ ц≥лою гамою загравань накинути мен≥ свою волю. ќ, ¤ знав, що вона ≥ така сильна, що њњ гра майже зайва, але ¤ також не бажав продати себе дешево ≥ без змаганн¤.

÷е наше напружене борюканн¤ перервав знов дзв≥нок телефону знизу, њй зачасто дзвонили, мене це сердило ≥ ¤ не м≥г цього заховати. ¬она з м≥сц¤ зривалас¤ ≥ нав≥ть не вибачившись, прожогом б≥гла вниз, н≥би там вибухла пожежа, ≥нколи довго барилас¤, а коли верталас¤ мала таЇмничу, змовницьку м≥ну, що мене нервувало ще б≥льше. Ч ¬и щось кажете? Ч могла вона невинно запитати, коли ¤ не озивавс¤ першим. я в≥дривав погл¤д в≥д њњ картини ≥ питав: Ч „ому ви тримаЇтесь ¤краз ц≥Їњ теми? Ч маючи на уваз≥ картину.

Ч я вам сказала.

Ч “им в≥ршем?

Ч Ќародженн¤. «ростаюч≥ круги.

Ч ¬и не песим≥стка?

Ч јле ви песим≥ст. Ч ¬она виразно нат¤кала на мою нетерпелив≥сть... Ќа њњ телефони... Ќа њњ незалежн≥сть. я намагавс¤ забути довг≥ телефони, не питати, з ким вони ≥ дл¤ чого, тримати стиль ≥ р≥вновагу. ј коли в≥дходив, вона неспод≥вано казала: Ч ѕриходьте завтра. ’очу вас малювати. Ч ¬она н≥коли ще не казала прийти "завтра". «вичайно це мав бути тиждень, або хоч к≥лька дн≥в р≥зниц≥...

ƒругого дн¤ вона справд≥ мене малювала, у хат≥ було душно, ми вийшли на задн≥й дв≥р ≥ прим≥стилис¤ на травнику п≥д дубом. Ћена була у своЇму замащеному фарбами халат≥, њй це дуже личило, ¤ сид≥в на ст≥льц≥ непорушне й спостер≥гав њњ ф≥іуру, рухи, вираз. ” ц≥й своњй рол≥ вона вигл¤дала чар≥вно, або чаруюче ≥ ¤, можливо, вперше почав думати про одруженн¤ з нею Ч Їретична, бо¤злива, непевна думка, бо у¤вити њњ в рол≥ дружини, господин≥ ≥ матер≥ покищо не було можливости. Ч —лухайте, ѕавле... ѕрошу мене не розд¤гати, Ч казала вона м≥ж ≥ншим. Ч ¬ибачте. ’то вам сказав? Ч питав ¤. Ч ¬аш≥ лас≥, кот¤ч≥ оч≥. ÷е може вплинути на портрет. ћовч≥ть, мовч≥ть!

ѕо двох годинах роботи, вона залишила мольберт, в≥дложила пал≥тру ≥ прост¤гнулась гор≥лиць на трав≥, заложивши п≥д голову обидв≥ руки. ѓњ груди пл¤стично випиналис¤ з п≥д халату. Ч Ћ¤гайте, ѕавле. ƒив≥тьс¤ ¤кий високий... ўо це? ƒуб?

Ч ƒуб, Ч казав ¤.

Ч яка велична рослина. як в≥н такий вир≥с ≥ дл¤ чого? «в≥дки в≥н вз¤вс¤?

Ч ћабуть, з≥ земл≥, Ч в≥дпов≥в ¤ виминаюче.

Ч «≥ земл≥, Ч ≥ вона здивовано свиснула. Ќе з неба? ј чому не з неба? « сонц¤. « пов≥тр¤. « атом≥в. як приЇмно в≥дчувати прост≥р будучи на земл≥. ¬есоч. Ѕезконечна весоч. „ому ви не летун?

Ч Ѕо ¤ виробл¤ю чокол¤ду, Ч в≥дпов≥в ¤.

Ч „о-ко-л¤-ду! ќ, Ѕоже! Ч ≥ вона засм≥¤лась.

Ч ¬ибачте.

Ч ќ, но! ¬и чудовий! „и ви любите птах≥в?

Ч ќсобливо горобц≥в.

Ч ¬и покпиваЇте. „ому не орл≥в?

Ч Ѕо орли не цв≥р≥нькають. √оробц≥ с≥ра, робоча маса. ћасса, масса! ј орли? ’≥ба це птахи? ÷е лиш на гербах, на монетах... ¬ зоолог≥чних парках. ” кл≥тках. «а іратами. —имвол минулого.

Ч ј горобц≥ Ч символ сучасного. јле Ї птахи, не символи. —ин≥ сенички, жовт≥ жовтобрюшки, червон≥ кардинали, пузатеньк≥ роб≥ни, метк≥ шпаки... ÷е така безмежна жива краса. ¬и думаЇте, що ¤ також горобець.

Ч ¬и? Ќ≥! я... ¬и напевно з породи орл≥в.

Ч ќ, напевно. ќрлиц¤... –ади Ѕога, ради Ѕога. ћи довго лежали, погиркувались, сонце було за верхов≥тт¤м дуба, але наша розмова значно р≥знилас¤ в≥д розмов попередн≥х. ћенше, значно менше впертости, протир≥чч¤. Ќав≥ть зм≥нивс¤ тон. ¬с≥ т≥ горобц≥, синички й кардинали, кольори ≥ тони зраджували зм≥ну погоди, проривалос¤ сонце, ще раз розцв≥тали бози. я лежав боком опертий на л≥коть, спостер≥гав л≥н≥њ ф≥іури Ћени, њњ виразн≥, провокуюч≥ частини ≥ форми св≥домо пропонован≥ моњй розогнен≥й у¤в≥. «боку сто¤в мольберт з барвистою пл¤мою на шматку картону де сильними, гострими кольорами висловлено картину нутра, н≥би цей шматок людськоњ подоби лежав на операц≥йному стол≥. ћожливо в цьому бал¤нс думки, розбурханоњ у¤ви, ¤ка не вм≥щаЇтьс¤ у звичн≥ меж≥ ≥ шукаЇ обр≥њв поза обр≥¤ми.

ѕригадую, казала вона, Ч краса тањтьс¤ в кожн≥й форм≥ ≥ чим вона незвичн≥ша, тим разюч≥ша.  ≥нь гарне сотвор≥нн¤, але октопус, бегемот, крокодил Ч вибаглив≥ше. ∆аба-ропуха зразок вибагливих кольор≥в, а павук феномен винах≥дливости фантаз≥њ. ƒехто думаЇ, що люди з ћарса мають вигл¤д павук≥в. Ќе любимо павук≥в, бо вони мал≥ ≥ слаб≥, але коли б вони були так≥, ¤к кон≥, ними њздили б верхи ≥ вони правили б за зразок гарного. ¬ерблюд чи осел не естетичн≥ ш≥ в≥д павука, бо хто бачив павука з довжелезними ногами, коли в≥н сидить п≥д листком цин≥њ, над ¤ким зверху цв≥те барвиста кв≥тка, не зможе забути його надзвичайноњ напружености ≥ уваги н≥би в≥н Ї вт≥ленн¤м найглибшоњ думки природи. ¬≥н глибоко закутаний в таЇмницю, а коли його зауважиш, в≥н миттю зриваЇтьс¤ ≥, ¤к блискавка, зникаЇ. јбо чи бачили ви в л≥с≥ м≥ж галузз¤м ф≥л≥гранну тканину павука? Ѕачили, що з нею д≥Їтьс¤, коли ранком на н≥й збираютьс¤ краплинки води, а збоку, згори на нењ спадаЇ пром≥нь сонц¤? ѕавук сидить збоку Ч великий, сентиментальний, напружений ≥ сп≥ваЇ бал¤ди. ÷е сотвор≥нн¤ еп≥чне з великим почутт¤м ≥сторичности. ¬оно напевно мало предк≥в ще в часи девону.

я слухав ц≥ розважанн¤, ¤к школ¤р, без руху. ÷ього передвечора, коли сонце зайшло за сус≥дн≥ будови, ми неохоче залишили це м≥сце ≥ спок≥йно та вдоволено в≥д≥йшли до к≥мнати. Ѕуло тепло, безтурботно, почували себе ≥нтимно, вдоволено, по родинному.  оли ¤ в≥дходив, вона дивилас¤ на мене з т≥Їю своЇю лукавою усм≥шкою, але без ≥рон≥њ, голова похилена, ≥ питала: Ч Ќу? Ч ÷е значило Ч вдоволений? ј що ж дал≥? Ч «автра? Ч запитав ¤. я н≥¤к не чекав позитивноњ в≥дпов≥д≥, але вона в≥дпов≥ла: Ч ћожливо. я до вечора в≥льна. Ч ј ввечер≥? Ч не втримавс¤ ¤ з питанн¤м. Ч Ќе дома. Ч похитнула вона головою. Ч ј де? Ч ступнювало моЇ нахабство. Ч ƒо побаченн¤, сказала вона ≥ наставила примхливо, обережно уста. ÷¤ провокац≥¤ мене з≥рвала, ¤ схопив њњ в об≥йми ≥ м≥цно, пристрасно пригорнув њњ до себе. Ч ’ижак! ’ижак! —хаменись! Ч викрикнула вона р≥зко ≥ вирвалас¤ в≥д мене. Ч Ќ≥коли не роб≥ть цього. Ќе люблю коли мене мнуть, ¤к губку! Ч сердилась вона. я був збентежений. Ч јле ж Ћено... Ч почав було ¤. ¬она перебила: Ч ўо, Ћено! « мене н≥коли не буде забавки. јн≥ коханки. Ќ≥коли!

÷е з≥рвало в мене гострий вибух протесту, хот≥лось, не прощаючись, в≥д≥йти ≥ не вернутис¤ б≥льше, але цього не сталос¤, ¤ не був на таке зд≥бний, а лишень слухн¤но замовк, церемонно вклонивс¤ ≥ пов≥льною, зрезиінованою ходою п≥шов вниз сходами, тримаючись рукою за поручч¤. «а мною нечуйно, насторожено ≥ злегка засоромлено йшла Ћена ≥ за хвильку ¤ в≥дчув на своњй л≥в≥й руц≥ на поручч≥, легкий, теплий дотик њњ долон≥. ¬низу ми на хвилинку зупинилис¤, мовчазно погл¤дами розпрощалис¤ ≥ навздог≥н мен≥, коли ¤ був у двер¤х, Ћена кинула: Ч «автра вас чекаю!

†

III

÷ього не було досить, моЇ почутт¤ невдоволенн¤ примхливо розросталос¤, дома, а також на робот≥, ¤ весь час про це думав, хот≥лос¤ щось "ви¤сн¤ти", ставити спротив, творити опозиц≥ю. я розум≥в не легк≥сть такоњ процедури, мо¤ контрол¤ над собою була втрачена, але разом з цим находила вперт≥сть, обуренн¤, ¤ хот≥в "¤сности", домагавс¤ "свого права"... ј властиво чого ¤ домагавс¤? “ого "н≥коли, н≥коли"? Ќамаганн¤ волод≥ти нею, зробити њњ своЇю коханкою?

Ќе т≥льки це. „асом вечорами з роботи ¤ дзвонив до нењ, але њњ н≥коли не було дома. ÷ього вечора ¤ також подзвонив ≥ з такими ж насл≥дками. ÷е мене найб≥льше непокоњло. ƒе вона бувала ≥ чому уникала по¤снень? „и ¤ не мав права хоч що небудь про це знати? ¬они з «≥ною кудись в≥дходили, щось там ≥ десь там робили, але н≥коли про це н≥одного звука дл¤ мене. “аЇмниц¤ гробова. ўо це за повед≥нка ≥ ¤к њњ по¤снити? “им часом ¤ почав в≥дчувати до Ћени все б≥льше ≥ б≥льше п^етенс≥й, почав впажати њњ мало не своЇю нареченою, почав зважувати за ≥ проти, плекати ≥люз≥ю, вдавати володар¤, мр≥¤ти про сп≥льне майбутнЇ. ÷≥ла довга, велика, багата скал¤ фантастичних уроень, дл¤ ¤ких фактично не мав виправданих п≥дстав за вийн¤т-ком њњ примхливого кокетства ≥ бажанн¤ з≥ мною зустр≥чатис¤.

« чого вона живе. зв≥дки бере засоби на коштовн≥ од¤ги? Ѕезл≥ч под≥бних питань. —тарий, багатий коханець з патетичним  адел¤ком, ¤кась аіентура п≥дозр≥лоњ репутац≥њ, ¤кесь н≥чне п≥дприЇмство Ч ми в такому справд≥ не звичному св≥т≥, так багато дивогл¤дних ситуац≥й, особливо там у тому ж ћонтреал≥, зв≥дки вони сюди прибул≥њ ≥ особливо з такими легкими ≥стотами, од≥рваними в≥д ірунту, викинутими на такий широкий прост≥р.

јле чому ¤ мушу цим так беззастережно перейматис¤, будучи таким "реальним", "нормальним", "перес≥чним" типом; що за примхи ≥ що за вподобанн¤, зв≥дки т≥ вимоги ≥ прагненн¤ ≥, зрештою, ¤ десь чув чи читав, що ж≥нки типу "вамп" це лиш зовн≥шн¤ машкара, що вони безрук≥ мармуров≥ ¬енери, або манекени у в≥тринах мод, чокол¤дов≥ личка на окладниках журнал≥в, але внутр≥шньо, це холодна невражлив≥сть, жорстока безчуттЇв≥сть, математична розрахован≥сть. ≤ що мене ще поважно л¤кало Ч њњ мистецтво Ч туманн≥сть ≥ абстрактн≥сть, небул¤рн≥сть, невмолим≥сть, хижацьк≥сть. ÷¤ андромедна небул¤рн≥сть, дезорган≥зована ≥ безвладна, парал≥зувала мов певн≥сть, ¤ тратив почутт¤ м≥ри ≥ правди, в≥дчував розгублен≥сть. ј до того "н≥коли не буду коханкою". ўо за г≥стер≥¤, нав≥що т≥ конвульс≥йн≥ запереченн¤? я розторощений ц≥лковито.

я мав зл≥сне бажанн¤ не прийти завтра без попередженн¤ ≥ без вибаченн¤. ѕросто нахабно й щиро не прийти. ÷е ≥нтригувало, це надавало присмак авантюри, це бентежило.

ƒо реч≥, той другий день, коли ¤ нам≥р¤вс¤ ви¤вити цей св≥й балаганний спротив, був наш в≥второк, отже день приречений, так само, ¤к ≥ вчорашн≥й, гар¤чий, у моњй передн≥й, темн≥й к≥мнат≥ було душно й нудотно, а тому ¤ лежав у своњй стовчен≥й постел≥, що стоњть у мал≥й сон¤шн≥й веранд≥, широк≥ в≥кна ¤коњ були зав≥шен≥ жовтими занав≥сами ≥ думав вс≥л¤к≥ ворохобницьк≥ думи. ѕеред мною на задн≥й ст≥н≥ вис≥ла мо¤ улюблена карта ≈вропи воЇнного виданн¤, внизу п≥д нею столик заложений книгами, на двор≥ за в≥кном сп≥вали роб≥ни ≥ скрегот≥ли син≥ птахи, з сус≥дньоњ вулиц≥ Ѕатерст дол≥тали шуми машин. —онце вже зробило головну частину своЇњ дороги, ¤ м≥г в≥дхилити трохи занав≥си, звичайно обережно, бо звичайно в цей час там внизу п≥д широким кущем бозу, бавитьс¤ маленька дочка моњх господар≥в ќксанка, ¤ка пильно чатуЇ, коли в моњй к≥мнат≥ по¤витьс¤ рух. ÷е одна з моњх найнастирлив≥ших поклонниць, ¤ка при кожн≥й нагод≥ намагаЇтьс¤ ув≥рватис¤ до мого замку ≥ почати там своњ верем≥њ. Ќе дуже помагали вс≥л¤к≥ заборони "не перешкоджати д¤дьов≥", або "д¤дьо спить", або "д¤дьо працюЇ". ƒл¤ ќксанки це не резон. ¬она звичайно бавилась своњми л¤льками, погл¤дала на в≥кна д¤д≥ ≥ ¤к т≥льки пом≥тила в них порухи, негайно кидала л¤льки, прожогом б≥гла на другий поверх до моњх дверей ≥ голосно домагалас¤ "д¤дю в≥дцини!"  оли ж ¤ не в≥дчин¤в Ч л¤гала в≥д дверима ≥ кричала те саме до щ≥лини, коли ж ≥ це не помагало Ч вона починала г≥рко й док≥рливо плакати. ƒуже мила маленька ≥стота, ¤ка чинила одначе чимало мороки, особливо коли ¤ був зайн¤тий далеко ≥ншими оксанками.

÷ього дн¤ моЇ лежанн¤ було демонстративне, л≥ниве, наполегливе ≥ прот¤гнулось воно майже до першоњ години, оп≥сл¤ ¤ л≥ниво зводивс¤, в≥дхил¤в краЇчки занав≥сок, впускав св≥ж≥ше пов≥тр¤, б≥льше св≥тла, б≥льше шуму. «а дверима одразу почув "д¤дю впусти", на цей раз не ставив спротиву, по¤вилас¤ старанно обмурзана мо¤ фе¤, ¤ка в≥дразу почала розкидати ≥ так розкидан≥ моњ реч≥, чесатис¤ моњм греб≥нцем, засипати питанн¤ми, чому ¤ довго сплю, чому маю на груд¤х волосс¤, чому не маю мами, кота, чи не хот≥в би ¤ мати одну з њњ л¤льок, чи м≥г би ¤ дати њй свого греб≥нц¤. ћ≥й греб≥нець, перо, гаманець творили дл¤ нењ найб≥льшу привабу, а до того вона зо вс≥Їњ сили намагалас¤ втиснутис¤ мен≥ на руки ≥ почати чесати моЇ волосс¤. я звичайно в≥дкупл¤вс¤ чокол¤дою, ¤ку вона пристрасно любила, одразу споживала ≥ обмазувала нею своЇ заклопотане обличч¤.

я ледве зв≥льн¤вс¤ в≥д ќксанки, мав нам≥р ще купатис¤, це звичайно кращий дл¤ цього час, б≥льш≥сть мешканц≥в на робот≥ ≥ ¤ можу пов≥льно й л≥ниво, мов ледачий тюлень, користатис¤ ванною, дармащо ¤ ще не об≥дав ≥ дармащо саме в цей час можна спод≥ватис¤ найб≥льше телефон≥в. «вичайно в таких випадках на об≥д йду п≥зн≥ше, або об≥даю дома, а в≥д телефон≥в хоронить мене господин¤, ¤ка на кожний дзв≥нок за¤вл¤Ї, що мене нема дома, або ¤ купаюс¤, або п≥шов об≥дати, але цього разу сталос¤ щось несамовите.

 оли ¤ сид≥в у ванн≥й, за њњ дверима в коридорчику щось враз загрюкало, н≥би ставс¤ землетрус ≥ обвалилас¤ стел¤. Ч ўо там таке? Ч закричав ¤, маючи на уваз≥ ќксанку, ¤ка могла зал≥зти без мене до моЇњ к≥мнати ≥ наробити там гарм≥деру, але на це в≥дгукнувс¤ з-за дверей досить знаний, загрозливий альт одн≥Їњ з найдавн≥ших моњх поклонниць, такоњ ≥нженерки хем≥њ √алини ƒуб. Ч ≈й! “ам! —в¤тий схимник! ¬илазь!

ўо за дел≥катн≥сть вислову, подумав ¤, а в голос закричав: Ч я купаюсь!

Ч «наю! јле скор≥ше. я жду.

Ч ÷е ти, √алино? Ч питав ¤ виминаюче.

Ч Ќе вдавай дурн¤!

Ч —лухай! я хворий!

Ч я принесла п≥люлю, ¤ка тебе вил≥куЇ негайно.

Ч я д≥став гостр≥ корч≥.

Ч Ѕо став гострим брехуном.

я все таки вил≥з з ванни, почав натиратис¤ рушником, коли враз, кр≥зь ус≥ ст≥ни долет≥ло до мене в≥доме звучне "телехвон". ÷е значило, що дзвонила Ћена, бо т≥льки њй було дозволено дзвонити без в≥дмовленн¤. ј це також значило, що ¤ мус≥в ¤кось вирватис¤ з ванни в одному халат≥ ≥ прорватис¤ до н≥ш≥ на сходах. Ќе було часу на роздуми, ¤ вискочив з дверей, мало не збив з н≥г √алини, наткнувс¤ на обшмаровану чокол¤дою ќксанку ≥ схопив слухальце телефону. Ч √альо! —лухаю, Ч намагавс¤ ¤ говорити спок≥йно. Ч Ўановний ѕавле! я ж вас чекаю! Ч почув ¤ категоричний гаркавий голос. Ч ј котра це година? Ч хот≥в ¤ виграти час. Ч ¬≥д коли це ви почали дбати за години? Ч чув ¤ дал≥ той самий тон. Ч ¬ибачте! Ќе в ц≥м справа. я... ¤... властиво. ћен≥ трохи соромно... «а вчорашнЇ. Ч яке вчорашнЇ? ўо ви дитина! ≤ б≥льше такого не станетьс¤! ” мене дл¤ вас усе. Ќегайно приходьте! я ще не об≥дав... Ч ѕооб≥даЇте у мене! ўо любите? ћаю рибу, шинку, шпараги, чорний хл≥б. „екаю! Ч ≥ положила слухальце.

¬она не дала мен≥ змоги говорити, такого ще з нами далеб≥ не бувало, ≥ що там могло справд≥ статис¤? ј до того в моњй хат≥ ≥нженер хем≥њ √алина ƒуб, ¤ дуже добре знаю, хто цей ƒуб ≥ в≥н мене не так скоро випустить. ћен≥ ж хочетьс¤ справд≥ б≥гти на Ўша ≥ справд≥ негайно, нехтуючи вс≥ моњ найгр≥зн≥ш≥ постанови. я швидко б≥жу ≥ то просто на вогонь. √алина чекала на мене з вигл¤дом ≥нкв≥зитора, що маЇ проголосити мен≥ смертний вирок. Ч Ѕачу, ви зовс≥м виздоров≥ли, Ч перейшла вона з "ти" на "ви" з≥ сильним призвуком смертоносноњ ≥рон≥њ. —п≥шу зазначити, що ц¤ сама ≥нженерка мала на мене здавна "дуже поважн≥ претенс≥њ", ми були справд≥ стар≥, ще з ≈вропи, близьк≥ знайом≥.

Ч я забув зовс≥м, що маю ще одно важливе побаченн¤, Ч почав було ¤ тоном не зовс≥м переконливого шахрайства, але мене р≥зко перебила √алина: Ч Ќе забудьте також, куди потрапите на другому св≥т≥ за таку нахабну брехню.

Ч ƒо пекла! Ќа саме дно! јле... јле ¤ мушу од¤гатис¤ ≥ прошу вас ласкаво одвернутис¤. Ч я дививс¤ њй у в≥ч≥ з виразом  уп≥дона, ¤кий т≥льки що викупавс¤ ≥ д≥став нову м≥с≥ю любовноњ пригоди.

Ч ƒобре! ќд¤гайтес¤. я також не маю часу. я вийшла лиш на хвилинку з ≥нституту... јле коли думаЇте, що ¤ прийшла вам іратулювати Ч глибоко помил¤Їтесь. я прийшла лиш сказати, що ц≥ла та ваша романтична пригода, велика ваша любов, за ¤кою ви вмираЇте, н≥що ≥нше ¤к звичайна ≥нтриіа совЇтських аіент≥в...

я саме нат¤гав штани ≥ почувши таке, мало не полет≥в сторч головою.

Ч  ого маЇте на уваз≥? Ч запитав ¤ по можливост≥ спок≥йн≥шим тоном.

Ч Ћену. Ќ≥кого ≥ншого, Ч випалила √алина категорично-незаперечним голосом.

Ч ¬и, мабуть, з'њхали легенько з глузду, мо¤ шановна при¤телько, Ч в≥дпов≥в ¤ на це не менш категорично.

Ч ѕерев≥рте краще в псих≥¤тра, чи з вами все в пор¤дку. ¬она Ї на послугах совЇтськоњ агентури дл¤ розкладу нашоњ ем≥ірац≥њ ≥ њњ не раз бачили в товариств≥ совЇтського консула.

 оли це було? Ч вирвалось v мене люте питанн¤.

Ч Ќав≥ть учора.

Ч ¬и бачили?

Ч я.

Ч ƒе?

Ч Ќа озер≥ —≥мко.

Ч  оли це було?

Ч ¬вечер≥.

Ч ¬и бачили?

Ч Ќе ¤, а ≥нш≥.

Ч ¬и сказали, що ви!

Ч ÷е були моњ друз≥.

Ч ’то вони?

Ч ÷е мо¤ справа.

Ч —лухайте, √алино, ви добре знаЇте, що це н≥¤кий жарт, що м≥ж нами вс≥х обзивають агентами, а в тому також вас, мене ≥ кого хочете. ÷е ≥ Ї той розклад ем≥грац≥њ.  ажете Ч бачили њњ з консулом?

Ч ÷e м≥г бути п≥д-консул, скажемо ≥нженер “рухлий.

Ч ўо “рухлий?

Ч ¬с≥м в≥домо що “рухлий.

Ч јіент, розум≥Їтьс¤.

Ч ј ви нев≥рите?

Ч ¬ такому раз≥, чому прийшли до мене, не до пол≥ц≥њ.

Ч ѕол≥ц≥¤ сама знаЇ, а вас треба попередити. ўоб не було зап≥зно. ƒо побаченн¤ многострадальний –омео!

≤ вона швидко в≥д≥йшла.

я залишивс¤ ≥ сто¤в, ¤к вкопаний. ≤ не знав, що робити. Ќав≥ть, що думати.

–озум≥Їтьс¤, що та дурепа роз≥грала найбезглузд≥шу сцену ревности, ¤ку т≥льки можна придумати, але гакол; розум≥Їтьс¤, що Ї тому також багато безглуздоњ правди, ¤ку так само год≥ легко заперечити. ћ≥ж нами роњлос¤ в≥д п≥дозр≥лих суб'Їкт≥в, етикетки агент≥в роздавалис¤ направо й нал≥во, певним пол≥тичним чинникам смертельно залежало на тому, щоб нас тут спарал≥зувати ≥ обезвладнити... ѕовед≥нка Ћени лишень посилювала моњ ≥ так тривожн≥ п≥дозр≥нн¤, а п≥сл¤ ц≥Їњ в≥зити √алини, вони почали розростатис¤ до розм≥р≥в катастрофи. ћене лишень могло дивувати, чому б саме ¤ мав стати жертвою под≥бних аномал≥й.

ўо мав робити? ¬ кожному раз≥ все ¤к сл≥д обдумати, не бути поквапним, не зловитис¤ на провокац≥ю, не датис¤ вз¤ти голими руками. ј чи значило це в≥дмовитись в≥д побаченн¤ з Ћеною? яким чином? ¬ мен≥ вже сид≥в б≥с, ¤кого сила непереможна. Ќа мене напав шал безогл¤дного д≥¤нн¤, хоч би просто з мосту у воду. —аме вил≥зла знизу мала ќксанка, ¤ка нам≥р¤лась засипати мене питанн¤ми ≥ була не мало здивована, коли ¤, досить безцеремонне вз¤в њњ за ручку, вив≥в на коридор ≥ казав њй б≥гти вниз. ј сам ¤ кинувс¤ до телефону з нам≥ром вибачитись за сп≥зненн¤. “а коли ¤ набрав число Ћени, ¤ одразу, майже механ≥чно, почув њњ голос. Ч ј! ÷е ви! Ч що звучало так, н≥би вона спод≥валас¤ когось ≥ншого. Ч я ж вас чекаю! додала вона нервовим, наказовим голосом. Ч Ћено... я не можу, Ч почав було ¤, але вона перебила. Ч „ому не можете? ўо з вами сталос¤? Ч я не можу, Ч мимрив ¤ своЇ. Ч я все приготовила, що з вами?  аж≥ть, що з вами? Ч я просто неможу! ¬ибачте! ≤ншим разом! Ч п≥дн¤в голос ≥ в≥дложив слухальце.

÷е був вчинок в≥дчаю проти власноњ вол≥. …дучи до телефону, ¤ мав ≥нш≥ нам≥ри, зм≥нив њх п≥дозр≥лий запит Ћени. я був безпосередньо схвильований, не пам'¤таю. коли ¤ ще був у так≥й незручн≥й ситуац≥њ, до того мене вражав тон голосу Ћени, в ¤кому не було н≥ жалю, н≥ розчаруванн¤, а лиш гн≥в, що ¤ з≥псув ¤к≥сь њњ пл¤ни чи нам≥ри. јле все таки чи не було б краще саме тепер њњ бачити? ѕитанн¤ ≥ контра-питанн¤ швидко чергувалис¤, наростав гн≥в, спротив, але також б≥ль ≥ покора, по нервах проходив ал¤рмуючий острах ≥ нав≥ть серце билос¤ з перебо¤ми, н≥би ¤ сто¤в над ¤коюсь безоднею. як можу њњ залишити? Ќе бачити б≥льше? Ќе чути? Ќ≥коли! “акого не м≥г би ¤ знести. ≤ байдуже хто вона Ч аіентка ћоскви, проститутка Ўангаю, іаністерка „≥каіо, ¤ке це маЇ значенн¤, коли вона вже в мен≥, в моњй кров≥, моњх мисл¤х ≥ зв≥льнитись в≥д цього вже немаЇ сили.

ћоњ борюканн¤ самого в соб≥ не тривали довше н≥ж п≥в години, дал≥ ¤ не видержав, з≥рвавс¤ раптом, мов ужалений ≥ ¤к був без краватки з розхр≥станим ком≥ром, поб≥г вниз по сходах. ѕо вулиц≥ √арбор проходив саме трамвай, ¤ погнавс¤ за ним до зупинки ≥ влет≥в до нього з розгону саме тод≥, коли в≥н майже рушав, кондуктор робив ¤к≥сь докори, ¤ њх не чув, ледве встиг купити квиток, ¤к вже мус≥в знов вис≥дати ≥ б≥гти дал≥ мало не п≥д авто, що прол≥тало п≥д моњм носом.

ѕ≥д будинком Ћени ще одна неспод≥ванка: перед входом сто¤ло невеличке спортове авто "—пр≥т" б≥ло-червоного кольору, що належало, ¤ знав, ≥нженеров≥ “рухлому. «нов той “рухлий. ≤ що в≥н тут робить? ўо в≥н тут до чорта робить? ≤ що це за мара? јле ц≥ ваганн¤ не тривали довго. яке, зрештою, моЇ д≥ло що в≥н тут робить, в≥н такий же холост¤к, ¤к ≥ ¤, ≥ хто може заборонити йому тут бувати? ћене ц¤ вим≥вка вдовольн¤ла ≥ ¤ швидко поб≥г по сходах до вх≥дних дверей... ≤ подзвонив. —хвильовано чекав ≥ намагавс¤ вгадати, хто в≥дчинить.

≤ на цей раз, ¤к звичайно, ≥ досить швидко, в≥дчинила сама Ћена, ¤ка була, мабуть, внизу, ¤к звичайно при телефон≥, здивована моЇю по¤вою ≥, ¤к мен≥ здавалос¤, пом≥тно вдоволена. ѓњ оч≥ виразно засв≥тилис¤. Ч ћожу? Ч питав ¤ схвильовано.

Ч ќ! ÷е ви! ƒуже гарно! ѕрошу. –озум≥Їтьс¤. «аходьте до моЇњ к≥мнати, ¤ зараз там буду.

я п≥шов по сходах вгору, Ћена зосталас¤ б≥л¤ телефону. ƒвер≥ њњ к≥мнати були в≥дчинен≥, було душно, в≥кно на город в≥дчинене також, ≥ коли ¤ гл¤нув вниз, побачив «≥ну ≥ “рухлого, ¤к≥ мальовничо лежали на травнику. я швидко в≥дступив в≥д в≥кна, не хот≥в, щоб вони мене бачили, намагавс¤ прийти до нормального вигл¤ду, ≥ в той час непом≥тно по¤вилась Ћена Ч розчервон≥ла й с¤юча. Ч ќ, ¤к це гарно! Ч викрикнула вона захоплено, чого з нею р≥дко трапл¤лос¤. Ч ≤ скаж≥ть, що з вами?

Ч ўо робить тут “рухлий? Ч запитав ¤ гостро й неспод≥вано.

Ч ћабуть те, що й ви. «алиц¤Їтьс¤. «≥на маЇ сьогодн≥ п≥в дн¤ в≥льного.

Ћена дивилас¤ на мене здивовано, мен≥ здавалось, щиро, намагалась вгадати, що справд≥ сталос¤, щоб могти в≥дпов≥дно реагувати. ¬она мала дар в≥дчувати людей ≥ вгадувати њх думки. Ч ¬и вчора дзвонили? Ч запитала вона спок≥йно.

Ч ƒе ви були?

Ч ўо за тон?

Ч я вас питаю.

Ч Ќа —≥мко, Ч в≥дпов≥ла вона вперше пр¤мою в≥дпов≥ддю.

Ч « ким?

Ч ќ, з ким... Ќ≥ з ким. Ќа котедж≥ Ћисого. ¬и ж знаЇте Ћисого. « ”Ќќ, що маЇ готель на Ѕей. ” нього на —≥мко гарний котедж.

Ч ўо ви там робили?

Ч  упалис¤.

Ч ¬ечором?

Ч „ому не вечором? Ќайкращий час дл¤ купанн¤.

Ч ≤ “рухлий був з вами?

Ч ќ, ѕавле! ўо з вами? –озум≥Їтьс¤ був. ÷е ж... як вам не соромно! ¬≥н же... ѕросто не хочу по¤сн¤ти, бо це глупо. ≤ м≥ж ≥ншим, Ћисий хот≥в би ≥ вас запросити. Ќа моЇ бажанн¤. „и ви хот≥ли б? ƒопустимо в суботу.

« кожним њњ словом мен≥ в≥дл¤гало, н≥би б≥ль голови п≥сл¤ асп≥рини, робилос¤ ¤сн≥ше ≥ лекше, ¤ шукав в≥дпов≥д≥ на останнЇ питанн¤, але Ћена перебила: Ч јле ж ви голодн≥! ’очете? я маю.

Ч Ќ≥, д¤кую.

Ч ћаЇте недобрий настр≥й.

Ч Ѕо мав недобру в≥зиту.

Ч ” зв'¤зку з≥ мною?

Ч ћожливо.

ѓњ погл¤д зраджував зац≥кавленн¤, на устах тремт≥ла ≥рон≥чно-вдоволена посм≥шка, оч≥ м≥р¤ли мене знизу до верху, але не питала н≥чого. я сто¤в перрд нею зн≥¤ков≥лий, дививс¤ њй у в≥ч≥ ≥ мовчав також. ¬она легко, криво посм≥хнулас¤, п≥д≥йшла до мене, театрально п≥днесла своњ довг≥, наг≥ руки, заложила њх мен≥ за шию ≥ легко, н≥жно, з т≥Їю самою ≥рон≥чною посм≥шкою, поц≥лувала мене в уста. ≤ запитала по н≥мецьки: Ч ¬арум з≥нд з≥ зо безе? Ч я посм≥хнувс¤, обн¤в њњ ≥ пригорнув до себе. Ч Ќо, но, но! Ќе так завз¤то. ¬и мене зломите, Ч казала вона ≥ намагалас¤ визволитись з моњх об≥йм≥в. Ч ’очете говорити по н≥мецьки. јбо по рос≥йськи? Ч казала вона. Ч яка вам з цих двох мов б≥льше подобаЇтьс¤?

Ч Ќав≥що вам це треба знати? Ч запитав ¤.

Ч Ќ≥-на-в≥що. ѕросто, щоб вам докучити. ћи ж можемо говорити на к≥лькох мовах, чи це не гарно?

я не м≥г позбутис¤ п≥дозр≥лого, питального вигл¤ду, здавалос¤, що вона мене в чомусь випробовуЇ, робить допит ≥ хоче замаскувати це невинними жертвами. я не м≥г бути одвертим, а разом не хот≥в видаватис¤ недов≥рливим, що мен≥ не легко вдавалос¤ ≥ Ћена це прекрасно бачила.

Ч ¬и мен≥ не в≥рите? Ч питала вона.

Ч ўо не в≥рю?

Ч ўось не в≥рите.

Ч ћоже тому, що все таки в≥рю.

¬она посм≥хнулас¤ ¤сною, доброю посм≥шкою, ≥нколи в нењ це гарно виходило Ч вишнево ≥ сон¤шно. Ч як гарно, Ч в≥дпов≥ла вона. ÷е њњ "¤к гарно" значило, що њй щось справд≥ подобалось. -Ч Ќу, так що? ѓдемо купатис¤?

Ч Ћисий може нас забрати... јбо просто ми сам≥, автобусом. ¬и ≥ ¤. „и не зворушливо. ƒвоЇ закоханих... Ќа пл¤ж≥... √ар¤чий п≥сок... Ѕронзов≥ т≥ла... ќранжев≥ купальники... ¬и ж маЇте суботу в≥льну.

Ч Ќе т≥льки суботу, маю в≥льний тиждень. ÷е мо¤ в≥дпустка, Ч в≥дпов≥в ¤.

Ч –азпрекрасно! ≈врика!

Ч “ ¤ маю ≥дею.

Ч ќв!

Ч ј що коли б декорац≥њ тр≥шки ускладнити. —кажемо: котеж... озеро... –анн≥ тумани... ¬еч≥рн≥ з≥рниц≥... ƒвоЇ закоханих...

Ч ÷е спокусливо.

Ч я м≥г би замовити котедж... Ќа ц≥лий тиждень.

Ч ј ви не боњтесь?

Ч „ого?

Ч ѕам'¤тайте моЇ "н≥коли-н≥коли". ÷е поважно.

Ч ƒвоЇ... скажемо... ™ таке слово "платон≥чний"... ƒопустимо, ми не з живого матер≥¤лу, а, скажемо, астральн≥ з'¤ви, або, скажемо, боги з м≥толог≥њ, такий божественний јполон ≥ така божественна јфрод≥та...

Ч Ќо, но, но! Ќе залазьмо на ќл≥мп, тримаймось краще астрального.

Ч —кор¤юсь. ƒвоЇ астральних синдерел живцем з казки, ¤к з≥йде жовтий, надутий м≥с¤ць, в туман≥ берега з≥ стрункими топол¤ми, з подувами могильного холодку, з пов≥тр¤м, що його пронизують кажани, побр¤зкуючи к≥ст¤ками...

Ч —топ! —топ! —топ!  ажани побр¤зкують к≥ст¤ками?

Ч Ќе кажани... з'¤ви.

Ч „и астральн≥ з'¤ви мають к≥ст¤ки?

Ч ћають. “анець к≥ст¤к≥в на берез≥ холодного озера, п≥д жовтим м≥с¤цем у ф≥олетовому туман≥.

Ч ј що дал≥?

Ч  идаЇмось в льодову воду ≥ зникаЇмо. Ћишень два круги на вод≥. "я живу у зростаючих кругах". ≤ глибока, могильна, космолог≥чна тиша!

Ћена виразно була зац≥кавлена, оч≥ ≥ уста посм≥шалис¤, голова заперечливо похитувалас¤, це њњ ≥нтригувало ≥ бавило.

Ч ¬и не погоджуЇтесь? Ч питав ¤ њњ.

Ч « вами Ч так. Ћишень не з собою. Ѕо ¤... погоджуюсь.

Ч ј чого нам бо¤тис¤?

Ч «апитайте краще себе.

Ч я вже давно пом≥тив, що ви в мене не в≥рите, Ч казав ¤ агресивно.

Ч ќ, ѕавле! ћаю в≥рити у вас? як? ¬и не в≥рите мен≥.

Ч я вам не в≥рю, але ¤ у вас в≥рю.

Ч ¬и пропонуЇте мен≥ провести з вами тиждень...

Ч Ќе пропоную ≥ не провести... ≤ не тиждень...

Ч я вас не розум≥ю.

Ч Ќе розум≥Їте? ўо можуть бути вищ≥, кращ≥, могутн≥ш≥ слова, ¤к "провести", ¤к просте "жити". ™ ще утоп≥¤, казка, мр≥¤... ™ чудо! „ому не хочете погодитис¤, що поез≥¤, краса, щаст¤, рад≥сть це реальн≥ ¤вища?

Ч ќ, ѕавле! ¬и божев≥льний! ¬и не знаЇте мене.

Ч Ќе знаю ≥ не хочу знати. ƒопустимо, ¤ вас в≥дкриваю, ¤к  олумб јмерику. Ќе знаючи наперед, куди це заведе Ч у пр≥рву, в ≤нд≥ю, у пекло. ƒопустимо, ¤ з вами одружуютьс¤, ≥ за пару тижн≥в ви¤витьс¤, що ¤ одруживс¤ з в≥дьмою. ј може це цариц¤ —авська, або  леопатра. јбо просто пригода. Ќе все на св≥т≥ стандарт. ћожемо бути найг≥ршим подружж¤м на пл¤нет≥, але найкращим у сон¤шн≥й систем≥. "я живу у зростаючих кругах" ≥ ви цього не забувайте. ƒопустимо, т≥ круги розход¤тьс¤, розход¤тьс¤, с¤гають дал≥ ≥ дал≥...

Ч јж куди?

Ч ” безконечн≥сть. “уди, де нас ще не було.

Ч ўо це все значить?

Ч ”¤в≥ть сам≥.

Ч я не можу.

Ч ќооо Ч ви можете! Ћишень... я розум≥ю. ѕлачетесь, що вас кинуто за океан, боњтесь простору... ўо не матимете гарноњ сп≥днички...

Ч ¬ибачте, Ч ¤ не плачусь.

Ч ¬и плачетесь! Ћишень вдаЇте хоробру. ¬ас вислано сюди, викинуто в стратосферу ≥ не дано можливости повороту. ¬ас викинуто в чужий город, ви побачили, що тут краще ≥ збунтувалис¤. ¬ Ќю »орку? Ќе може бути! ўо таке Ќю »орк?  упа кам≥нн¤. ј от там у нас... јле скаж≥ть, мо¤  леопатро, чи наш сл≥пий бунт проти д≥йсности не Ї признанн¤м нашоњ слабости...

Ч ўо хочете цим сказати, шановний ”л≥ю? я людина самост≥йна. ’очу жити в свобод≥.

Ч  азати все одверто. ¬се! ћаЇте бол≥ Ч каж≥ть. —м≥Їтесь Ч каж≥ть. ј хочете продатись Ч продайтесь, але дорого. ўоб було знати пальц≥. Ќе розм≥нюйтесь.

Ч «амовч≥ть! ѕавле, замовч≥ть! Ч ≤ вона одвернулась. ÷ей поворот був меткий, рвучкий, разючий. ѓњ прекрасна ф≥гурка виконала цей рух з балетною досконал≥стю. я був вражений остаточно. ћен≥ хот≥лос¤ в≥рити, що Ћена н≥ в що не зам≥шана, що це певний дивовижний зб≥г обставин ≥ мо¤ не менш дивовижна на це вражлив≥сть. Ћена ж своњм м≥мозним чутт¤м в≥дчувала моњ турботи, але уникала ¤кихбудь роз'¤снень. ћи ловили одно одне з зав'¤заними очима, оминаючи основн≥ небезпеки, годилис¤ на —≥мко, на ≥нтригуюче, споскусливе, прагнули бути незалежними, в≥дпов≥дати перед самими собою, не зважати на н≥¤к≥ конвенц≥ональн≥ догматичн≥ вимоги. ∆ити "по своЇму", не в'¤затись з думками ≥нших, в≥дпов≥дати лишень перед власним сумл≥нн¤м. Ћена розум≥ла становище ж≥нки, в≥дчувала моЇ до нењ наставлени¤, була св≥дома своЇњ в≥дпов≥дальности. јле ми мус≥ли, ми хот≥ли, ми прагнули себе випробувати, м≥ж нами сто¤ла невловна не¤сн≥сть, це нас ≥нтриіувало, вимагало виходу, круги наших зац≥кавлень весь час зростали ≥ вт¤гали нас у св≥й концентричний вир. ÷е нас в'¤зало, це нас бентежило, це нас гнало вперед.

÷ього дн¤ ми не винесли р≥шенн¤, але наш загальний настр≥й був за р≥шенн¤м, ми в≥джили, повесел≥шали, були грайлив≥, Ћена к≥лька раз≥в атакувала мене своњми поц≥лунками, кожний раз боронилас¤ перед моЇю агресивн≥стю. Ќепом≥тно по¤вилас¤ «≥на, ¤кась розхр≥стана, розбита, розм'¤кла, вона була здивована, що застала мене ≥ нас у такому ¤скравому настрою. Ч ќ! ¬и тут. ј Ћена казала, що ви не прийдете. Ч Ќаш добрий, грайливий настр≥й виводив њњ з р≥вноваги, ≥ вона пом≥тно не знала, ¤к на це реагувати. ћен≥ здавалос¤, що вона була невдоволена ≥ мала претенс≥њ до Ћени.

 оли ¤ вже за темна в≥дходив, Ћена провела мене не лишень вниз до дверей, ¤к ≥ кожного разу, але й дал≥ вулицею до перехрест¤ √арбор Ч ќс≥нгтон, де ¤ звичайно брав трамвай. ѕо дороз≥ ¤ запитав њњ, чому «≥на була невдоволена, на що ¤ д≥став неспод≥вано Ч в≥друхову в≥дпов≥дь: Ч Ќе питайте! Ќ≥коли вам цього не скажу! Ч ÷е вийшло на диво р≥зко й нетерпеливо, що мене дуже вразило, ¤ замовчав, саме п≥дходив трамвай, ¤ кинув "добран≥ч" ≥ без потиску руки, швидко залишив Ћену.

” трамвањ ¤ де¤кий час був п≥д враженн¤м останньоњ сценки, "н≥коли вам цього не скажу" гостро й тривожно звучало в моњх вухах, п≥дозр≥нн¤ ≥ сумн≥ви отарами тиснулись до моЇњ у¤ви, роњ бентежливих думок малювали найтемн≥ш≥ картини справи. ј що, ¤к справд≥ ¤ заплутавс¤ у ¤кусь м≥стер≥йно-п≥дрзр≥лу аферу, у ¤к≥й ц≥ла та мо¤ Ћена н≥що ≥нше, ¤к звичайний поганий жарт, њњ загальна повед≥нка в≥д першого дн¤ нашого знайомства вийн¤тково не звична, можливо все це за-пл¤новане, зрежисероване, награне, можливо, що й т≥ перш≥ моњ зустр≥ч≥ на вулиц≥ не були випадков≥, а те знов непрошене посередництво «≥ни, весь той таЇмничий “рухлий, те настирливе бажанн¤ Ћени бачитись з≥ мною, а разом в≥дпорна. майже г≥стерична реакц≥¤ на кожний м≥й дотик... ≤ нарешт≥ ц≥ле те казкове —≥мко з тим лицарем Ћисим та його дивовижним котеджем. ¬се це було насичене загадков≥стю, в≥дган¤ло ≥нтригою, насторожувало непевн≥стю.

≤ що мене ще особливо вражало у ц≥л≥й ц≥й гротесков≥й комед≥њ Ч ¤кась дитин¤ча, нањвна ≥ щира безпорадн≥сть Ћени, не дивл¤чись на всю њњ раф≥нован≥сть, гострий розум ≥ талановитий артизм. «давалос¤, що вона граЇ фальшиву, не свою, накинуту ролю, ¤ка њй абсолютно не личить ≥ ¤кою вона не ц≥кавитьс¤.

≤ ще мене вражала њњ щир≥сть. ≤ чесн≥сть. Ќе дивл¤чись на всю њњ балаганну революц≥ю проти щирости. Ѕути, вдавати, п≥дробл¤тис¤, позувати, лицем≥рити, вс≥ ц≥ чесноти нашоњ втомленоњ доби, ¤к≥ вона так старанно штучно, незграбно наподоблювала ≥ плекала, не були њй властив≥, вони њй перечили, вони з нею не мирилис¤. ≤ вона хот≥ла направду бути з≥ мною ≥ можливо... Ќе хочу заб≥гати наперед. „ас все ви¤вить.

” трамвањ ¤ також пригадав, що ¤ ще фактично сьогодн≥ не об≥дав. …дучи до Ћени, ¤ лиш нашвидку й легко перекусив. Ќа мене чекала н≥чна зм≥на моЇњ прац≥. я мус≥в бути готовий. “им часом ¤ був голодний, до ір≥лу "¬≥ктор≥њ" було задалеко, ¤ пригадав соб≥, що на вулиц≥ Ѕатерст, нижче ƒандесу, зараз за крамницею "ѕласту", недалеко комун≥стичного "ƒому прац≥", в≥дкрилас¤ нова њдальн¤ "ƒомашн≥ об≥ди" з "дуже пом≥ркованими ц≥нами", "Ївропейського", а властиво украњнського стилю.

я не поњхав до дому, а одразу, перес≥вши на Ѕатерст, поњхав на "ƒомашн≥ об≥ди". ќ, та вайлувата, незграбна вулиц¤ Ѕатерст! Ќе знаю њњ минулого, правдопод≥бно, вона правила колись за один з кращих осередк≥в заможн≥ших м≥щан, орган≥зованих масон≥в, середн≥х п≥дприЇмц≥в. “епер же тут, ¤к за домовленн¤м, оселилис¤ моњ невсипущ≥ земл¤ки, натворивши ц≥лий р¤д р≥зноман≥тних установ, п≥дприЇмств, церков, шк≥л, орган≥зац≥й Ч ѕравославна церква св. ¬олодимира, крамниц¤ кв≥т≥в "ћак", дом≥вка й редакц≥¤ гетьманц≥в, крамниц¤ "ѕласт", њдальн¤ одна, њдальн¤ друга, медична кл≥н≥ка одна, медична кл≥н≥ка друга, комун≥стична книгарн¤, католицька книгарн¤, комун≥стична дом≥вка, нац≥онал≥стична дом≥вка, редакц≥¤ "√омону ”крањни", друкарн¤ одна, друкарн¤ друга. ¬се це ≥ багато ≥ншого скупчилось на ц≥й шановн≥й, простор≥й, стар≥й вулиц≥, ≥ ¤ почуваю себе зовс≥м, ¤к дома. “рамвай швидко завозить мене на м≥сце, фактично три зупинки ≥ ¤ вис≥даю Ч маленька, чистенька, чепурненька њдаленька, к≥лька столик≥в, к≥лька гостей ≥ м≥ж ними бачу... ≤ що це справд≥ за мана... ≥нженера “рухлого, того самого, що його недавно бачив на вулиц≥ ѕ≥ша.

Ч ј! ѕавло ≤ванович! ƒобрий веч≥р! ѕрис≥дайте! Ч заговорив в≥н на моЇ прив≥танн¤. Ѕув дуже чемний, рад≥сний, гом≥нкий, беру б≥л¤ нього м≥сце, п≥дходить кельнер, замовл¤ю борщ ≥ вареники.

Ч ≤ ¤к це ви сьогодн≥ зайшли аж сюди? я знаю, що ви вол≥Їте "¬≥ктор≥ю", Ч говорив в≥н дал≥ тим самим бадьорим тоном.

Ч ѕросто тому, що ближче. —п≥шу на роботу, Ч в≥дпов≥в ¤.

Ч –обота. ѕавле ≤вановичу. «наю, що ви прекрасний механ≥к, ви працювали на корабельн≥, а тепер чомусь вз¤лис¤ за чокол¤д, Ч продовжував “рухлий.

Ч ѕришилос¤, Ч кажу виминально.

Ч „и не хот≥ли б зм≥нити зан¤тт¤? Ќа щось краще? ѕо фаху? ћарнуЇтьс¤ така сила, Ч казав в≥н дал≥.

Ч –озум≥Їтьс¤, хот≥в би, але ¤к? Ч в≥дпов≥дав ¤.

Ч ™ багато можливостей... «м≥нити ≥ все... ћожна б знайти протекц≥ю, ¤кесь добре, прибуткове м≥сце, от хоч би на корабельню.

Ч ƒе тут корабельн¤?

Ч Ќе конечно тут. ¬ ћонтреал≥,  вебеку, √ал≥факс≥. ћ≥ж ≥ншим, ¤ маю де¤к≥ знайомства... ¬ ќттав≥. ћожна б влаштуватись. ¬се таки набути добру квал≥ф≥кац≥ю, доброго фаху...  оли б нав≥ть повернутис¤ до дому...

Ч ѕовернутис¤? Ч запитав ¤ здивовано.

Ч ћожливе ≥ це. як не каж≥ть, а... Ќе кажу, що нам тут погано, але все таки дома Ї дома.

 ельнер прин≥с м≥й "об≥д", ¤ почав њсти, “рухлий розгорнув ф≥лософ≥ю повороту, ¤ слухав, мовчав, не перечив. Ч ¬се таки, де людина родитьс¤ Ч там њњ м≥сце, ¤ке б воно не було, Ч зак≥нчив в≥н свою мову.

Ч ™дине, чи ми знаЇмо, де ми родились, Ч спок≥йно в≥дпов≥дав ¤. Ќас вигнано з нашого м≥сц¤ ще д≥тьми, батька заслано, мати померла з голоду. „и таке м≥сце можна вважати своњм?

Ч ѕам'¤таймо, що це була революц≥¤, Ч казав “рухлий з ноткою виправданн¤.

Ч ј чи вона вже ск≥нчилась? Ч в≥дпов≥дав ¤.

Ч јле напевно ск≥нчитьс¤.

Ч «а дв≥-три генерац≥њ. ј чи нам тут погано? Ќав≥ть на своњй чокол¤дн≥ ¤ д≥стаю чотири рази б≥льше, н≥ж там на корабельн≥, Ч казав ¤ спок≥йно.

Ч Ќе все м≥р¤ють дол¤рами, Ч в≥дпов≥дав “рухлий.

Ч ѕогоджуюсь. ™ вартост≥ моральн≥, наприклад, свобода, справедлив≥сть. „и ви не погодитесь, що, наприклад, ми тут на вулиц≥ Ѕатерст, б≥льше чусмо нашу р≥дну мову, ¤к у  иЇв≥ на бульвар≥ Ўевченка. ÷е також варт≥сть.

Ч Ќе все в мов≥.

Ч “акож погоджуюсь, але ≥нш≥ не так думають. ћого батька фактично за мову й заслали. ўо в≥н хот≥в у р≥дному ’арков≥ б≥льше чути р≥дноњ мови... јле цього не хот≥ли ≥нш≥. „ому? ≤ мого батька послали за це на —иб≥р.

Ч јле, наприклад, у нас у ¬≥нниц≥, ¤к ¤ працював на цукроварному завод≥, нам н≥хто не боронив украњнськоњ мови.

Ч јле ви напевно нею мало розмовл¤ли, ¤к що розмовл¤ли взагал≥. ≤ напевно знали чому. ≤ без заборони. ≤ напевно м≥ж вами були так≥, ¤к≥ за це поплатилис¤ —иб≥ром. ¬се це Ї чимсь подиктоване ≥ ми знаЇмо чим. Ќе вдаваймо нањвних. ћ≥рою цих чеснот Ї реальна, намацальна д≥йсн≥сть ≥ њњ ми не можем заперечити.

Ќаша розмова не тривала довго, ¤ квапивс¤, на мене чекала робота, ми попрощалис¤ з “рухлим дуже коректно, але згодом, п≥зн≥ше, на робот≥ ¤ ще довго м≥ркував над ц≥Їю нашою розмовою. ≤ становище “рухлого ставало дл¤ мене багато виразн≥шим. я не мав сумн≥ву, що в ¤к≥йсь м≥р≥ ≥ з ¤кимись нам≥рами в≥н мною ц≥кавитьс¤ значно б≥льше, н≥ж цього вимагало звичайне знайомство, тим б≥льше, що наше знайомство не було н≥¤к близьке ≥ н≥¤к доужнЇ.

ј все це разом ще б≥льше згустило моњ попередн≥ розважанн¤ з приводу "н≥коли вам цього не скажу". ћен≥ здавалос¤, що ≥ так ц¤ мова ¤сна ≥ що ¤ њњ перфектно розум≥ю.

јле все таки озеро —≥мко мене ц≥кавило. ¬оно так близько в≥д “оронта, а разом так близько в≥д моЇњ ¤коњсь приреченоњ мети. Ѕуло, розум≥Їтьс¤, прикро, що все це чомусь пов'¤зане з такими н≥сен≥тними ускладненн¤ми, але разом ¤ вже був переконаний, що н≥¤к≥ ускладненн¤ взагал≥ не зможуть н≥чого тут перер≥шити. ћоЇ р≥шенн¤ вже запало ≥ не так тверде, ≥ не так незломне, ¤к неухильне, коли хочете Ч фатальне, можливо нав≥ть давно призначене долею...

ќтже озеро —≥мко. Ќазване ≥менем першого губернатора пров≥нц≥њ, м≥ж затокою ƒжорджа ≥ озером ќнтар≥о, двадц¤ть в≥с≥м миль довге ≥ ш≥снадц¤ть широке, з трьома островами, оточене л≥сами, фармами з добрими м≥сц¤ми дл¤ в≥дпочинку, весл¤рства й рибальства.

„ого б≥льше треба? я був захоплений, легков≥рний, щасливий. ÷е мала б бути перша мо¤ така пригода, ¤ не був з≥псований курортами, товариством, вигодами, ¤ не бачив н≥  ан, н≥ ћа¤мських б≥ч≥в, ан≥ н≥¤ких ≥нших р≥в'Їр, а тому ц¤ мо¤ неспод≥вана проекц≥¤ п'¤нила мою у¤ву абсолютно. –озум≥Їтьс¤, що т≥ р≥зн≥ "н≥коли-н≥коли" давали багато поживи дл¤ роздум≥в, але разом з цим, в мен≥ вже пустила кор≥нь ≥ почала розростатис¤ нестримна думка одруженн¤ з нею, в ¤ку ¤ почав нав≥ть по своЇму в≥рити.

Ћишень ¤ дов≥давс¤, що саме в цей час, д≥стати котедж на тому озер≥ не така вже легка справа, що це найвищий сезон, що вс≥ котедж≥ зайн¤т≥, що про це треба було подбати скор≥ше. јле це не значить, що справа програна, ¤ ще не починав ц≥Їњ гри взагал≥. ј також, чи це мусить бути конче на озер≥ —≥мко? ќнтар≥о маЇ тис¤ч≥ пречудових озер ≥ сотн≥ тис¤ч котедж≥в, варто лишень загл¤нути до оголошенн¤ будь¤коњ газети. ≤ почав ¤ думати не лишень про котедж... ѕро одруженн¤... ѕро нове мешканн¤... ћожливо власний будинок. ћоњ круги зац≥кавлень справд≥ шалено розросталис¤. Ћена любить все гарне ≥ наше домашнЇ вогнище не повинно з цього правила вид≥л¤тис¤.

Ћена... мо¤ ж≥нка? ƒружина! “ой пречудовий прим≥рник елеіанц≥≥, примхи й вибагливоси. „и це правдопод≥бно, чи це в природ≥ речей? √аразд, гаразд Ч мовчу, не роблю виклику дол≥, п≥д сонцем все можливо, але разом багато неспод≥ванок.

“им часом насторожено вслухаюс¤ в пов≥домленн¤ бюра погоди Ч "гар¤че ≥ душно, температура в≥с≥мдес¤т, легк≥ хмари ≥ легкий п≥вденно-зах≥дний в≥тер. ¬ середин≥ тижн¤ можлив≥ громовиц≥". Ч ≤деально. я весь рух, зац≥кавленн¤, напруженн¤, ¤ переповнений думками, настро¤ми, ≥нтересами.

¬же другого дн¤, саме з цими вибуховими настро¤ми, значно скор≥ше н≥ж було домовлено ≥ значно нетерпелив≥ше, н≥ж належитьс¤, з'¤вл¤юсь перед дверима будинку на вулиц≥ Ўша, Ћена на диво не була здивована, здавалось вона мене ждала ≥ саме тепер, вона зустр≥ла мене, мов ¤сного кн¤з¤, њњ усм≥шка знову со-н¤шно-вишнева, вона од¤гнута по домашньому в робочому капот≥, можливо щойно ск≥нчила прибиранн¤ к≥мнати, зовс≥м цим не збентежена, а з небувалим, безпосередн≥м захопленн¤м, н≥би школ¤рка, ¤ка усп≥шно здала ≥спити, була п≥днесена ≥ мало не кинулась мен≥ на шию.

≤ вже на сходах, коли ми, тримаючись за руки, п≥дн≥малис¤ до њњ к≥мнати, вона захоплено пов≥домила:

Ч ќтже знаЇте що? ѓдемо! ћаЇмо котедж! Ќа ц≥лий тиждень!

¬она любила под≥бн≥ гураганн≥ неспод≥ванки, але ц¤ була найгураганн≥ша. –озум≥Їтьс¤, що першим св≥домим, конечним в≥друхом з мого боку, мав бути протест, справа котеджу Ч мо¤ справа, але Ћена очевидно все це пророчо передбачувала ≥ старанно обдумала. ¬она п≥днесла свою гарну, зарозум≥лу головку ≥ дивл¤чись на мене резолютно, прорекла: Ч Ќо, но, но! Ќ≥¤ких запит≥в ≥ н≥¤ких протест≥в, м≥й милий! Ќ≥чого не станетьс¤! ¬се буде добре! я деспот ≥ нема в≥дклику!

я зрозум≥в, що це мав бути той самий котедж Ћисого з тими р≥зн≥мн примарливими духами в стил≥ “рухлого, це був деспотизм ≥ ¤ не мус≥в на це погодитись, але весь той деспотизм був п≥днесений у так≥й чудов≥й, шовков≥й рукавичц≥ ≥ з такими вийн¤тково спокусливими ≥нтенц≥¤ми, що в≥доме леіендарне ¤блуко ™ви, вигл¤дало проти цього дит¤чою блискоткою. ≤ м≥й ¤зик не мав сили повернутис¤, щоб сказати ¤кебудь слово спротиву, в≥н був ц≥лковито парал≥зований невмолим≥стю цього тиранського приреченн¤. Ч ƒобре, гаразд, мовчу, Ч сказав ¤, коли ми вже були в њњ к≥мнат≥, Ч насолоджуйтесь вашим деспотизмом, але запам'¤тайте добре, що вс≥ ≥нш≥ бюджетов≥ проблеми цього карколомного п≥дприЇмства р≥шаютьс¤ виключно засобами мого грубого банкового конта!

Ч ≤деально! я цього т≥льки й чекала! „и ви вже маЇте купальник?

Ч ƒва. ј в ¤к≥й стад≥њ розвитку ваше б≥к≥н≥?

Ч ƒумаю без. „и погоджуЇтесь?

Ч Ћишень в р¤мц¤х "н≥коли Ч н≥коли" ≥ в абсолютному вигл¤д≥. ѕри м≥с¤ц≥, в туман≥.

Ч “анець к≥ст¤к≥в.

Ч ўось в цьому напр¤мку.

Ч ≤ пам'¤тайте, що ¤ маю нам≥р бути дуже скучною Ч набирайте б≥льше книг.

Ч Ќам≥ри можуть м≥н¤тис¤ залежно в≥д погоди.

Ч ј що кажуть боги?

Ч  анадська рад≥о-компан≥¤ твердить, що маЇ бути ≥деально.

Ч јле все таки будьте озброЇн≥.

Ч „итали ви "Ѕридотник" —артра? Ч запитав ¤.

Ч ƒумаЇте, що це найв≥дпов≥дн≥ша лектура проти скуки?

Ч Ќ≥, лиш маюч≥њ на уваз≥ вашого партнера.

Ч ћаю нам≥р ≥ це перев≥рити.

Ч ƒуже запоб≥гливий нам≥р.

Ч ј вам рекомендую ‘рансуа —аіан. "Ѕонжур “р≥стесФ.

Ч «ворушливо вд¤чний, але ¤ вже зайн¤тий, Ч казав ¤.

Ч „им?

Ч Ћена √л≥дерс.

Ч ѕовторюю Ч вона нам≥р¤Їтьс¤ заморити вас скукою.

Ч ѕам'¤тайте, що ¤ також трохи поет, не пишу в≥рш≥в, виробл¤ю чокол¤ду, але скука Ї також частиною мого надхненн¤. я еіоњст.

Ч ¬важаЇте, що скука Ч прив≥лег≥¤ пост≥в? Ч питала вона.

Ч ¬загал≥ муз.

Ч ÷е звучить розпачливо.

Ч ≤ егоњстично. ÷е свого роду люксус, засолоджене марнуванн¤ часу, на нашому континент≥ не поплатне.

Ч ј що поплатне?

Ч «ал≥зо. Ѕетон. ƒороги. ¬елик≥, довг≥, безконечн≥ земн≥ ≥ небесн≥ дороги. “ ще будови. ј "≥ скучно, ≥ ірусно, ≥ некому руку пожать", це вже не граЇ б≥льше... Ќав≥ть коли запустити бороду. Ѕорода пасувала московським бо¤рам, але ню-йоркським б≥тн≥кам це лиш сл≥па кишка. ћ≥сце дл¤ бруду ≥ см≥тт¤.

Ч Ѕога також малюють з бородою.

Ч Ќе вс≥ ≥ не завжди. ≤ залежить ¤кого. Ќаприклад, мого Ѕога не можна змалювати. ≤ вс≥ т≥, що намагаютьс¤ намалювати Ѕога Ч беруть на себе завелику в≥дпов≥дальн≥сть.

Ћена любила так≥ д≥¤логи, вона њх ≥нсп≥рувала, т¤гнула мене за ¤зик ≥ ми завжди поступово, мов по драбин≥, сходили все вище ≥ вище з нашими м≥ркуванн¤ми. —ьргодн≥ ¤ мав до нењ ц≥лий р¤д претенс≥й, але вона була в такому райдужному настрою, що руйнувати його ¤кимись невеселими запитами було б злочином. ” нењ по¤вивс¤ ¤кийсь круглий дзиілик, покритий розмальованою гавайською шк≥рою, вона примостилась на ньому посеред к≥мнати, разом з ногами, сид≥ла згорнена обн¤вши кол≥на, нагадуючи скульптуру птаха. ¬она дивилась на мене з п≥д лоба, тр≥шки лукаво, тр≥шки ≥рон≥чно, тр≥шки зац≥кавлено, кидала своњ запити чи своњ в≥дпов≥д≥, але здавалось, що њњ думка ≥ њњ у¤ва зайн¤т≥ чимсь ≥ншим, далеким не тутешн≥м. ўо ≥ про що вона думаЇ? я не питав словами, але питав погл¤дом. ¬она одначе мовчала. ћожливо вона хот≥ла щось сказати, але ¤к звичайно, не знаходила потр≥бних сл≥в. Ќаш≥ в≥дносини починали бути складними.

†

IV

†

” суботу, о дев'¤т≥й годин≥ рано, автобусом "•рей ковч", з автобусноњ станц≥њ при вулиц≥ Ѕей, ми з Ћеною, обвантажен≥ малими вал≥зками, н≥би пара молодого, щасливого подружж¤, вињжджали на озеро —≥мко. ƒуже тепло, сон¤шно, шумно, рухливо. ѕов≥льн≥, незграбн≥, т¤жк≥, де¤к≥ двоповерхов≥, автобуси с≥роњ, алюм≥н≥йовоњ барви, поблискуючи в≥кнами, п≥дсувалис¤ до своњх пгрон≥в, вт¤гали до свого нутра довг≥ черги р≥зноман≥тних, р≥знокольорових пасажир≥в, щоб оп≥сл¤ пов≥льно, з приглушеним рокотом, висуватис¤ на вулицю ≥ зникати десь там за рогом будови. ¬се кудись њхало Ч Ќю »орк, ‘льорида, ƒ≥тройт, „≥каіо, ћускока, Ќорд Ѕей, ћонтреал. ўаслив≥, с¤юч≥, переважно молод≥ обличч¤.

ћи з Ћеною займаЇмо двоЇ поруч, м'¤ких, обт¤гнутих с≥рою матер≥Їю м≥сць, наш≥ обличч¤ розчервон≥л≥, наш≥ оч≥ с¤юч≥. Ѕ≥л¤ нас довкруги люди, але ми у своЇму перед≥л≥ почуваЇмось зовс≥м в≥докремлено ≥ внутр≥шньо зайн¤т≥ сам≥ собою. ћи мовчимо, маЇмо вигл¤д звичайних пасажир≥в, але ми переживаЇмо, ми напружен≥ ≥ схвильован≥. ћи гостро в≥дчуваЇмо незвичн≥сть, приваблив≥сть, ≥нтриіуюч≥сть нашого п≥дприЇмства. Ч ¬ам виг≥дно? Ч питаю ¤ Ћену з надзвичайною увагою. Ч ј вам? Ч питаЇ вона мене тим же тоном. ¬она б≥л¤ в≥кна, ¤ в≥д проходу, нам обом дуже виг≥дно, ми так близько одне в≥д одного, ми так себе гостро ≥ вражливо в≥дчуваЇмо. Ѕ≥л¤ мене та сама чар≥вна ≥стота, ¤ку ¤ зустр≥в погл¤дом на вулиц≥, ¤ка мене тод≥ так зворушила, ¤ка своњм незвичним Їством порушила м≥й колишн≥й засто¤ний св≥т, ¤ка примусила мене стати подражненим, настороженим, невротичним, перевантаженим бурхливими ≥мпульсами. ¬ буденн≥й мов≥, це зветьс¤ залюблен≥сть, ¤ погоджуюсь прийн¤ти на себе цю од≥озну назву, це мене особливо вдовольн¤Ї, вона ось д≥ткливо б≥л¤ мене, вона маЇ на соб≥ тонку, б≥лу, нейлонову, без рукав≥в, блюзку, на н≥й коротка, с≥ра, ¤ка не закриваЇ кол≥н, сп≥дниц¤, м≥ж нею ≥ мною така мала в≥ддаль, так мало перешкод, моњ ≥ њњ кол≥на й руки пост≥йно торкаютьс¤, ¤ в≥дчуваю т≥ дотики дуже гостро, вони мене хвилюють ≥ напружують, моЇ тепло т≥ла м≥шаЇтьс¤ з њњ теплом т≥ла, ¤ чую њњ в своњй кров≥, в своњй плот≥. ¬елика насолода робити подорож у такому поЇднанн≥, можливо прост≥р вимагаЇ такого напруженн¤, можливо в≥н цим доповн¤Їтьс¤, ¤к вином, ≥ стаЇ чар≥вно обезвладнюючим.

ћи сидимо ≥ чекаЇмо, ми не рахуЇмо хвилин, мотор автобуса десь там ззаду спок≥йно д≥Ї, пасажири вс≥даютьс¤, стр≥лка годинника наближаЇтьс¤ до своЇњ мети, мотор враз здр≥гаЇтьс¤ ≥ починаЇ, н≥би зв≥р, ¤кого неспод≥вано торкнули по нос≥, гарчати, ц≥ла велика, потужна коробка напхана людьми рушаЇ з свого м≥сц¤, обережно випихаЇтьс¤ з п≥д накритт¤ ≥ слухн¤но, мов пес, повертаЇ вл≥во на вулицю Ѕей ≥ пускаЇтьс¤ б≥гти в напр¤мку п≥вноч≥.

¬улиц¤ Ѕей Ч вулиц¤ автомашин, величезн≥ в≥трини заставлен≥ цим блискучим товаром вс≥х знаних марок св≥ту, це найб≥льший ринок продажу авт цього м≥ста, а разом це одна ≥з спок≥йн≥ших вулиць, протилежн≥сть до њњ р≥вноб≥жноњ сус≥дки »оніу з њњ турбулентним, кругоденним неспокоЇм, кип≥нн¤м ≥ гамором. ћи просуваЇмось в напр¤мку Ѕлуру, з'њжджаЇм на »оні, перес≥каЇм —ен  лер, ≈гл≥нтон, вињжджаЇмо на в≥льн≥ший прост≥р, перед нами ≥ за нами, туди ≥ назад, машини, це безнастанний рух, це сила, це емоц≥¤, це барв≥нн¤ металу, це сон¤шна метаморфоза... ≤ це ми з Ћеною, зачарована частина цього прекрасного круговороту.

як приЇмно, коли ц¤ велика машина з такою певн≥стю несе вас в те маленьке нев≥доме з такими спокусливими перспективами, ми з Ћеною так мало говоримо, н≥би ми чуж≥, а разом ми так≥ драматично поЇднан≥ долею. ÷е р≥вна, асфальтова л≥н≥¤, це окрем≥ поселенн¤, це фарми, це зелен≥ пол¤, це розстелен≥ килими зб≥жж¤, це р≥зноман≥тн≥ точки коров, це запах сонц¤ ≥ цв≥ту. ћи все це сприймаЇмо, ¤к належне, годинник швидко м≥р¤Ї час ≥ за одну таку годинну одиницю, ми вже звертаЇмо з головноњ дороги, протискаЇмос¤ на заповнене рухом побережж¤ з великим простором лазурноњ води, рухом човн≥в, в≥трильник≥в, барв≥нн¤м котедж≥в, перламутром далекого обр≥ю. Ќаш автобус пост≥йно робить зупинки ≥ пост≥йно спорожн¤Їтьс¤, Ћена напружено сл≥дкуЇ за побережж¤м, щоб не пропустити нашоњ зупинки, ¤ почуваюсь загубленим у час≥ ≥ простор≥, мов блукаюча комета. Ќарешт≥ ≥ наша зупинка. ћи посп≥шно забираЇмо наш≥ вал≥зки, властиво ¤ посп≥шно забираю вал≥зки, Ћена йде до виходу, ¤ йду за Ћеною, ми спок≥йно вис≥даЇмо... ≤ ось ми на м≥сц≥... ћ'¤ке, св≥же пов≥тр¤, зелен≥ дерева, п≥вгол≥ люди ≥ повно безжурного настрою, у ¤кому розчин¤ютьс¤ ≥ зникають вс≥ людськ≥ турботи. «емл¤, вода, рослини, птахи, небо ≥ хмари з њх кольорами Ч все це тут призначене творити ≥ роздавати щедро дари вдоволенн¤.

ѕ≥сл¤ ¬анкувера з його океанськими берегами, це вперше ¤ опинивс¤ в такому оточенн≥ ≥ взагал≥ вперше в житт≥ "вињхав" на в≥дпочинок. яскрав≥сть ц≥Їњ под≥њ п≥дсилювалась моњм емоц≥йним наставлени¤м, присутн≥сть Ћени визначала весь кл≥мат настрою. ћо¤ горда супутниц¤ вела мене в те загадкове незнане, ¤, обт¤жений вал≥зами, ступав б≥л¤ нењ, ¤к символ ц≥кавости ≥ от нарешт≥, не так далеко в≥д автобусноњ зупинки, на невеличкому виступ≥ берега, над самою водою, обнеселий з≥ синьою покр≥влею, будинок, на ¤кому при вход≥ воплотом, з широким вигл¤дом на озеро, дерев'¤ний, б≥лий з≥ синьою покр≥влею, будинок, на ¤кому при вход≥ красувавс¤ на жовто-синьому тл≥ напис " оломи¤" украњнськими л≥терами.

Ч  оломи¤! Ч викрикнув ¤ ≥ здивовано зупинивс¤. Ћена здивована не написом, а моњм викриком, в чому справа, той напис њњ не зворушував. Ч „и ви знаЇте, що таке  оломи¤? Ч питав ¤ њњ.

Ч якесь м≥стечко в  арпатах, ¤к не помил¤юс¤, Ч казала вона. Ч „ому воно вас зворушуЇ?

Ч ¬ наш≥й мов≥, це не лишень назва м≥ста. ÷е символ... ѕров≥нц≥йности, закинутости, далекости... ўось ¤к ≥  обил¤ки.

Ћена см≥Їтьс¤, вона виймаЇ ключ ≥ в≥дмикаЇ зовн≥шн≥ двер≥ " оломињ", що виход¤ть на широку веранду ≥з сходами до невеликого помосту на самому берез≥... ¬се тут залишене, двер≥ й в≥кна закрит≥ ≥ замкнен≥, н≥¤кого сл≥ду мешканц≥в.

ћи ув≥йшли до чималоњ, п≥втемноњ, з≥ затхлим, гар¤чим пов≥тр¤м к≥мнати, в≥дхилили й розкрили в≥кна, впустили св≥тло й пов≥тр¤ ≥ перше, що кинулось у в≥ч≥, це недок≥нчений портрет Ћисого, ¤кий сто¤в на мольберт≥ насупроти закопт≥лого ватрана. Ч ћо¤ робота, Ч за¤вила попередливо Ћена. Ч Ќ≥¤к не вашого стилю, Ч додав ¤. Ч –еал≥зм, Ч в≥дпов≥ла вона.

я мав причини дивуватис¤. « головноњ к≥мнати з њњ великим, округлим столом, на вс≥ боки вело четверо в≥дкритих дверей. “ри спальн≥, кухн¤, убиральн¤... ћебл≥, лежаки, гойдалки, рад≥оапарат... √отов≥ дл¤ спанн¤ л≥жка, од¤ги, халати, костюми, рушники, б≥лизна... ’олодильник заповнений харчами ≥ нав≥ть рибальське знар¤дд¤...

Ћена квапилас¤ ви¤снити ситуац≥ю, вона прињжджала сюди робити той самий портрет, сам Ћисий р≥дко тут бував, в≥н зайн¤тий, тепер в≥н вињхав до  ≥ністону, його молода друга ж≥нка вињхала до батьк≥в до ћан≥тоби, його одружений, в≥д першоњ ж≥нки, син, ¤кий також недавно прибув з ≈вропи, маЇ св≥й власний котедж на ћускоц≥.

я розум≥в намаганн¤ Ћени, ¤к також розум≥в Ћисого, ¤кий мав в р≥зних м≥стах, а також в  ≥нгстон≥, к≥лька готел≥в. Ќа такому тл≥ цей котедж засадничо н≥¤ке диво. Ќа мене дивилось з мольберта т¤жке, мускул¤сте, округле, бульдожого вигл¤ду обличч¤ з т¤жким м≥цним носом ≥ сивою чуприною, ¤ке хот≥ло п≥дсказати мен≥ думку, щоб ¤ не був здивований, що нема н≥чого надзвичайного, що в даному випадку все в найкращому пор¤дку, хоча мен≥ не було легко одразу з цим погодитис¤. я був пом≥тно розгублений, чомусь соромивс¤, не мав потр≥бноњ в≥дваги сприймати ¤вище безпосередньо, почувавс¤ непрошеним вломником до чужих волод≥нь.

≤накше, здавалос¤, почувала себе мо¤ чар≥вна супутниц¤. ¬она вигл¤дала легкою й самозрозум≥лою, ¤к метелик, здавалось, дл¤ нењ це н≥¤ка новина, все сто¤ло на м≥сц≥ ≥ вигл¤дало природно.

ѕерше, що вона зробила Ч в≥дкрила рад≥оапарат, це був ранок, час вс≥л¤ких гут≥рок, дит¤ча година, к≥лька вставок попул¤рноњ музики, але той ≥нший голос з т≥Їњ скриньки надав нам б≥льше домашнього забарвленн¤. ƒал≥ ми огл¤дали спальн≥, кухню, убиральню, а п≥сл¤ цього Ћена д≥ловим тоном мене запитала:

Ч —лухайте, ѕавле. як≥ з цих трьох дверей ви вибираЇте дл¤ себе? Ч вказала вона двер≥ трьох спалень.

Ч ¬иб≥р за вами, Ч в≥дпов≥в ¤ помпезно.

Ч я вибираю ось ц≥, Ч вказала вона на двер≥ зл≥ва. ј ви?

Ч –озум≥Їтьс¤, протилежн≥, Ч в≥дпов≥в ¤.

Ч —хвалюю ваше р≥шенн¤, Ч казала Ћена.

Ч ј ви не боњтесь? Ч питав ¤.

Ч „ого?

Ч ќт хоч би павук≥в, мишей.

Ч я ж вам казала... ѕавуки чудов≥ сотвор≥нн¤... ј миш≥ Ч розк≥ш бутт¤.

Ч ј блискавки? ј громи?

Ч ÷≥ боги? ¬они знають мою побожн≥сть.

Ч ƒобре. √аразд. —кор¤юсь. «аймаю оту рожеву... з тим двоспальним ≥ тим трюмо...

Ч “ам Ї трюмо? ¬ибачте. “од≥ ¤ йду туди.

Ч ƒо мене?

Ч ¬ам рекомендую другу протилежн≥сть.

Ч Ќав≥що вам трюмо? Ч питав ¤ легковажно.

Ч ƒл¤ душ≥.

Ч ÷е зворушливо.

Ч —вобода вибору. ¬и, можливо, не п≥дозр≥ваЇте, що обличч¤ ж≥нки вимагаЇ в≥дзеркаленн¤ так само гостро, ¤к ≥ адорац≥њ.

Ч я п≥дозр≥ваю... ≤ ще б≥льше. ƒумаю Ч обличч¤ ж≥нки вимагаЇ оп≥ки, уваги... Ѕоротьби... ∆ертви. ÷е маска ≥дола...

Ч Ќо, но, но! я здаюсь. ћи ж заключили пакт неаірес≥њ.

Ч ¬перше чую. я був весь час переконаний, що ви...

Ч “арантула, Ч перебила вона мене.

Ч Ќе так драстично... ѕрошу вас... јле добре. ѕогоджуюсь. ѕакт неаірес≥њ... Ќ≥коли Ч н≥колиЕ ќтруйна тарантула. Ќебезпечна. Ќапиш≥ть це нњ ваших двер¤х, ≥накше... Ч ¤ замовк.

Ч ўо ≥накше?

Ч ≤накше не вр¤туЇ н≥¤кий пакт неаірес≥њ.

Ч Ќе спод≥валас¤, що вже перший наш день розп≥чнетьс¤ погрозами.

Ч Ѕудьте готов≥ на б≥льш≥ неспод≥ванки... я забрав свою новеньку, картату вал≥зу ≥ направивс¤ до дверей зл≥ва, що поб≥ч з кухонними, де на мене спок≥йно ≥ пок≥рно чекала виг≥дна, вистачально простора спальн¤ з так званим континентальним л≥жком та р≥зними ≥ншими забаганками цив≥л≥зованого гомо сап≥Їнс. Ѕуло гар¤че, душно, затхло, широке низьке в≥кно п≥д стелею закрите в≥д комар≥в густою с≥ткою ≥ зав≥шене темно-зеленою занав≥сою. я все в≥дкрив, розсунув, в≥дчинив, впустив пов≥тр¤, св≥тло, шум озера... ƒал≥ в≥дкрив вал≥зу ≥ виложив њњ зм≥ст...

’от≥лос¤ почувати себе виг≥дно, безтурботно, вдоволено, вигл¤дати добре, привабливо, елеіантно, поводитись легко, грайливо з виразом зарозум≥лоњ певно-сти своЇњ сили ≥ свого здоров'¤. я не га¤в часу жити, неспод≥вано ос¤¤ний щаст¤м день ≥ треба його використати, ¤ швидко переод¤гавс¤, скинув св≥й звичайний од¤г, над¤гнув ел¤стичн≥ темно-син≥ купальн≥ штанц≥, повернувс¤ перед дзеркалом, ¤ке з приЇмн≥стю п≥дтвердило, що моњ м'¤зи, вс≥ форми ≥ весь корпус в найкращому пор¤дку, чувс¤ молодо, бадьоро, м≥цно, агресивно.

ѕ≥сл¤ цього ¤ опинивс¤ на залитих сонцем дошках зовн≥шньоњ, в≥дкритоњ веранди з њњ могутньою панорамою синього озера, по ¤кому безконечно в р≥зних напр¤мках снувались й гасали човни, човники, в≥трильники, ¤хти, безупину напружено гули мотори, барв≥ли т≥ла людей, б≥л≥ли в пов≥тр≥ птахи. “а ¤ка велична композиц≥¤ краси, сили, здоров'¤ ≥ радости. я був захоплений, ¤ зд≥ймав проти сонц¤ руки, мене п'¤нило сонце, пов≥тр¤, свобода.

ј де Ћена? „екав на нењ з дит¤чою нетерпилив≥стю, коли проходив б≥л¤ њњ закритих дверей, ступав на пальц¤х. ¬они таЇмничо мовчали, але пром≥нювали спокусою. я залишив њх з ласкавою резиінац≥Їю, намагаючись не бути настирливим. ќсь вона по¤витьс¤, вийде... я ще не бачив њњ в купальнику... ÷е мусить бути щось вражаюче, напевно ¤кась неспод≥ванка... ћоЇ чеканн¤ тривало, ¤ вслухувавс¤ у це триванн¤, ¤к у далеку бурю... я сто¤в лицем до озера, моЇ т≥ло гнучке ≥ здорове, але ще б≥ле ≥ вражливе на сонце, ¤ке пристрасно обливало мою спину своњм вогнем, в обличч¤ дув легкий в≥тер ≥ ворушив моЇ волосс¤ Е ѕередомною вниз спадало к≥лька сходин, пом≥ст веранди с¤гав до самоњ води, вода була чиста, кольору бурштину, ≥нколи було видно зграњ малих рибок, ¤к≥ п≥дпливали до самого берега, збоку сто¤в гарний, б≥лий іараж, у ¤кому на п≥двищенн≥ вис≥в прекрасний, жовто-синього кольору моторовий човен. Ѕез сумн≥ву ≥ в≥н належить до цього ц≥лого комплексу...

Ќарешт≥ по¤вилас¤ Ћена. ¬она вийшла неспод≥вано й нечутно, п≥д≥йшла до мене, торкнулас¤ мого плеча. ќ, диво! ¬она була в≥д шињ до н≥г у чорному, ел¤стичиному трико. ѓњ довга, гнучка постать була варта такого од¤гу, але це гостро суперечило з ц≥лим оточенн¤м ≥ мен≥ було бол¤че на нењ дивитис¤. “акий дошкульний контраст.

Ч ¬ам не подобаЇтьс¤? Ч питала вона з голубиною невинн≥стю.

я м≥цно вт¤гнув у себе пов≥тр¤... ¬она вдоволено шельм≥всько посм≥хнулас¤, наблизилась з-права до мене ≥ оперлас¤ на моЇ плече. Ѕула гар¤ча. я д≥ткливо в≥дчував њњ дотик. Ч ¬ам не подобаЇтьс¤? Ч питала вона те саме п≥д самим моњм вухом.

Ч ћи прињхали купатис¤, Ч в≥дпов≥в ¤ з певною настирлив≥стю ≥ дививс¤ в неокреслену далеч≥нь озера.

Ч «автра, Ч шепнула вона п≥д самим моњм вухом, так що ¤ в≥дчув њњ диханн¤.

÷е одно слово вдарило ≥ примирило мене, ¤ в≥дчув його ≥стотн≥сть, в природ≥ ж≥нки живуть таЇмниц≥, ¤к≥ вимагають в≥д нас терпеливоњ ласки ≥, здаЇтьс¤, нема таких м≥ж нами, ¤к≥ б њй цього в≥дмовили. ÷е точка, в ¤к≥й зб≥гаютьс¤ два початки одн≥Їњ сут≥. я одразу в≥дчув раптову полегшуючу зм≥ну наставлени¤, хот≥лос¤ бути природним, добрим, н≥жним, зрозум≥лим. Ћена напевно в≥дчула також моЇ перетворенн¤ ≥ невластивим њй тоном з ноткою вибаченн¤ж сказала: Ч ѕавле... “ут гарно.

Ч ѕрекрасно, Ћеночко, Ч в≥дпов≥в ¤ з незвичною солодк≥стю, що звучала м≥ж нами неприродно.

Ч Ќе гн≥ваЇтесь? Ч питала вона з докором, в≥дчуваючи за собою силу.

Ч ќ, н≥! ≤ за що? Ч вдавав ¤ надм≥рну вибачлив≥сть.

Ч Ќу... ўо ¤ така.

Ѕуло необх≥дно перейти на ≥ншу тему, зайн¤тис¤ ≥ншими справами, мене дошкульно спокушав той б≥лий, обв≥трений іараж ≥ той провокативно-жовто-син≥й, патр≥отичний човен у ньому, п≥дв≥шений на ланцюгах з тим прекрасним "ћеркур≥Їм" на двадц¤ть к≥нських сил. Ћена помогла знайти до нього ключ, ≥ по короткому час≥ ми сид≥ли поруч на його м'¤ких, червоних сид≥нн¤х, вињжджаючи з приглушеним гуркотом мотору на в≥льн≥ший прост≥р води.  ращоњ забавки дл¤ нас год≥ було вимр≥¤ти, це було мудре, слухн¤не, по своЇму елегантне сотвор≥нн¤ людських рук, ¤ке з такою легк≥стю виносило нас на це блискуче плесо води. ћи мали нам≥р пр¤мувати на п≥вн≥ч, де далеко в парламутров≥й син¤в≥ брен≥в остр≥в, але покищо ми обережно трималис¤ правого берега здовж б≥лих котедж≥в в напр¤мку п≥вденного сходу, щоб випробувати наше човно. Ћ≥н≥¤ берега хвил¤сто вигиналас¤, з пологоњ переходила в скел¤сту, виступали т≥нист≥, сувор≥ гањ туй, кедр≥в ≥ смерек, б≥л≥ ковтунчики хмарин бовван≥ли в син¤в≥ над ними. ћ≥сц¤ми побережж¤ було закидане безладно голими т≥лами, ¤к≥ разом з п≥ском, водою та сонцем творили п'¤нкий коктейль п'¤нкого вдоволенн¤ на сцен≥ слухн¤ного озера, на ¤кому схрещувались ≥ розхрещувались човни, човники ≥ б≥л≥ ¤нгольськ≥ в≥трильники. ” певному м≥сц≥, п≥дбадьорен≥ силою настрою, ми р≥зко м≥н¤Їмо курс, нагло зб≥льшивши швидк≥сть, зриваЇмось, ¤к сполохана пташка, в напр¤мку острова з примхливою швидк≥стю напроти в≥тру, ¤кий намагавс¤ з≥рвати нам голови не дивл¤чись на захист скл¤ного щита перед нами.

ѕ≥сл¤ м≥ста, п≥сл¤ фабрики, п≥сл¤ вулиц≥ ћаркгам, цей меткий шматок часу д≥¤в на мене з гостротою упоЇнн¤, пекуча чистота ≥ с¤юча прозор≥сть вривалис¤ в мою кров, ¤ д≥ткливо в≥дчув пробуджену дик≥сть моЇњ ≥стоти. Ѕ≥л¤ мене з напруженою стриман≥стю ≥ безогл¤дною силою св≥домости, пружинно згорнута, з руками затиснутими в кулачок ≥ зложеними м≥ж кол≥нами, сид≥ла пречудова символ≥ка гордости, демон≥чного ¤нгола, ¤кого скинули з неба ≥ п≥дт¤ли крила, щоб в≥н мовчав ≥ бунт≥вливе коривс¤. ÷ей егоњзм наснажував мою мужн≥сть ≥ ми забували про границ≥ нашоњ стат≥. ÷е гострий ≥нстинкт. —в≥дом≥сть тут не мас м≥сц¤.

Ѕризки води засипали скл¤ний щит перед нами, в≥тер кошлав волосс¤, мотор р≥зким зойком розс≥вав воду ≥ пов≥тр¤. я гл¤нув на Ћену ≥ нагло зменшив швидк≥сть... ѓњ обличч¤ покрилось гус¤чою шк≥рою. Ч ¬ам не добре? Ч намагавс¤ ¤ перекричати мотор. ¬она лиш знизнула плечима. Ч ћоже повернемось? Ч кричав ¤ дал≥, не чекав в≥дпов≥д≥ ≥ повернув човен. Ќаш≥ погл¤ди на мить зустр≥лис¤, вона вибачливо посм≥хнулас¤ ≥ ще раз знизнула плечима.

“епер ми стримано ≥ спов≥льнено, але насторожено, з диким сполохом, направл¤ли св≥й човен в напр¤мку котеджу, ¤кий гармон≥йно виступав перед нами з≥ свого м≥сц¤ весь б≥лий, н≥би в саван≥, обнесений зеленим занедбаним трикутником живоплоту з двома настовбурченими, лапатими т≥н¤ми оцтового дерева, за ¤ким проходила невидима смуга асфальтовоњ дороги з њњ безпереривним рухом машин, ¤к≥ здалека видавалис¤ хижими зв≥р¤ми серед джуніл≥в.

≤ ось ми б≥л¤ причалу, ¤ намагавс¤ причалити легко ≥ грайливо, але це мен≥ не повелос¤, однак ми все таки досить незграбно боком прибилис¤ до нашого помосту, ¤ допом≥г Ћен≥ вис≥сти, њњ гарна в чорному постать гнучко стрибнула на пом≥ст, њњ обличч¤ було притьмарене незац≥кавлен≥стю, ¤ мовчазно ≥ п≥дозр≥ло погл¤дав на нењ ≥, не випускаючи њњ руки, пов≥в њњ вверх до котеджу. Ѕуло б≥л¤ години дванадц¤тоњ, термометр при вход≥ в т≥н≥ показував в≥с≥мдес¤т, пов≥тр¤ д≥¤ло мл¤во ≥ в≥дпружливо, Ћена вибачилась ≥ без звичайного кокетства в≥д≥йшла до своЇњ к≥мнати.

ћене ж т¤гнуло до води, але разом з цим щось змушувало з≥статись на м≥сц≥, бути на сторож≥ з ¤кимсь собачим ≥нстинктом в≥дпов≥дальности... ≤ щоб помогти соб≥, ¤ п≥шов до своЇњ к≥мнати ≥ перед¤гнувс¤ у довг≥ б≥л≥ штани ≥ в легку, б≥лу без рукав≥в сорочку. ÷е вигл¤дало певн≥ше, сол≥дн≥ше, незалежн≥ше...  оли ¤ знов загл¤нув до головноњ к≥мнати, там було тихо, двер≥ Ћсниноњ к≥мнати сто¤ли з таЇмничою незучасн≥стю, за ними було безогл¤дно тихо, мене це ≥нтригувало, хот≥лос¤ зайти, або бодай застукати ≥ запропонувати ¤кусь допомогу, але ¤ знав, що це було б зайво, перем≥г себе, залишив все в його вигл¤д≥ спокою ≥ вдавс¤ до кухн≥ з вигл¤дом л¤боратор≥йного досл≥дника, ¤кий маЇ нам≥р зробити дивовижне в≥дкритт¤. я загл¤нув до великого, б≥лого, пузатого холодильника, ¤кий мав не т≥льки оф≥ц≥йну назву "јдм≥рал", але й фактично нагадував гордого достойника ц≥Їњ г≥дности в його б≥л≥й ун≥форм≥, в утроб≥ ¤кого ¤ задоволене в≥дкрив неймов≥рну к≥льк≥сть њстивного, переважно консервного добра, з дуже привабливими назвами, ¤к≥ кокетливо посм≥халис¤ до мене ≥ напрошувалис¤ до послуг. я њм вв≥чливо под¤кував, обнад≥¤вши, що ще до них вернус¤, а тим часом закрив т¤жк≥ двер≥ "адм≥рала" з настирливою настановою продовжувати своњ досл≥дницьк≥ пригоди ≥ в дуже скорому час≥, всього к≥лька крок≥в дал≥, натрапив на елеіантну, б≥лу, ¤к голубка, шафку у ¤к≥й к≥лькома с¤ючими р¤дами сто¤ли ≥ розсипали своњ принади р≥зноман≥тн≥ струнк≥ ≥ менш струнк≥ ф≥гурки розпочатих ≥ не розпочатих пл¤шок з р≥зними загально в≥домими ≥нтернац≥ональне Ч розповсюдженими канадськими, шкот-ськими, французькими, еспанськими назвами. ќ, санкта-санкт≥с≥ма! Ћюди, ¤к≥ розум≥ють под≥бн≥ реч≥ мають право зватис¤ сп≥внос≥¤ми нашоњ цив≥л≥зац≥њ ≥ ¤ до де¤коњ м≥ри почав розум≥ти це пон¤тт¤ "Ћисий".

ƒо реч≥, про нього ≥нколи говорили, ¤к про того, що розум≥Ї ц≥ну речей, ≥ ¤к про того, не конче глибокоњ культури торговельного дилетанта, ¤кому благородна торговельна фортуна цього континенту ласкаво посм≥хнулас¤ ≥ обдарувала його своЇю щедрою ласкою. ѕро нього також ≥нколи писала наша етн≥чна преса ¤к про доброд≥¤ р≥зних добрих почин≥в, а також ¤к кандидата на доброго сп≥вгромад¤нина американсько-кап≥тал≥стичноњ мульт≥-≥мпер≥њ з њњ гльобально косм≥чними зас¤гами й зац≥кавленн¤ми... …ого т≥ло, а також дух, були перевантажен≥ гормонами ненаситного прагненн¤ до івалтовноњ д≥њ, пл¤нуванн¤, будуванн¤, шуканн¤, зненавиджений соц≥¤л≥змом ≥ вигнаний за океан пролетарською зал≥зною ≥мпотенц≥Їю, через √амбурі, √ал≥факс, ћонтреал, в≥н опинивс¤ у ¬≥нн≥пеіу серед безмежних прер≥й, безмежних господарських депрес≥й тридц¤тих рок≥в з њх мальовничими чергами об≥драних майбутн≥х м≥льйонер≥в, ¤к≥ покищо були вдоволен≥ мискою юшки з громадськоњ доброд≥йноњ кухн≥. Ћисий любив згадувати т≥ надхненно-безнад≥йн≥ дн≥ ≥ м≥с¤ц≥, коли то здавалос¤, що п≥д ногами вигор≥ла земл¤ ≥ кр≥м г≥ркоти ≥ пригар≥в вона не зд≥бна н≥чого з≥ себе видати. Ћисий одначе не п≥ддававс¤ настро¤м, громадська юшка його не деморал≥зувала, в≥н невтомно кидавс¤ з м≥сц¤ на м≥сце по широких просторах земл≥, аж поки не причалив до мальовничих берег≥в синього озера ќнтар≥о, де прим≥стилос¤ пречудове м≥стечко з його початковими хмародерами Ч “оронто. …ого не ц≥кавило, ¤ким чином воно тут по¤вилос¤, в≥н не був мр≥йником на подобу ћекенз≥ чи ћаіел¤на, казали, що в≥н розпочав свою епопею з маленькоњ ковбасн≥ при вулиц≥  в≥н, але згодом неспод≥вано перейшов на овочевий сад у √р≥мсб≥, аж поки ¤кимсь чином не зайн¤вс¤ готел¤ми та мотел¤ми ≥ в ц≥й рол≥ в≥н остаточно закр≥пивс¤ аж до дн≥в наших.

я знав його, ¤к людину д≥лову, сол≥дну, практичну, заражену примхами вс≥х тих, що мають д≥ло з б≥льшою к≥льк≥стю дол¤р≥в, не конче доброд≥йну, з нахилом до екстраваіанц≥й, гарних ж≥нок, доброњ њж≥, одружену вдруге з молодою вередливою фармеркою, ¤ку в≥н знайшов ще за час≥в в≥нн≥пеіських ≥ ¤ку великодушно возв≥в до рол≥ вельмишановноњ пан≥ доброд≥йки з пишними рожевими капелюхами ≥ власним кремовим  адел¤ком. я знав також його сина, ¤кий вир≥с в ≈вроп≥, недавно перењхав до  анади, одруживс¤ також з фармеркою ≥ ур¤див величне на п'¤ть соток гостей вес≥лл¤ в зал¤х ”Ќќ. ќтже Ћисий мав уже внук≥в ≥ не менше ш≥стдес¤тки рок≥в за плечима ≥, не дивл¤чись на це, його подобизна роботи Ћени, ви¤вила аіресивну силу п≥онера, хижий розум п≥дприЇмц¤ ≥ ¤кусь шибеничну красу самосв≥домоњ людини, ¤ка, опинившись над цим озером ≥мен≥ губернатора —≥мко, не забула назвати св≥й котедж  оломиЇю з п≥д далеких  арпат, де в≥н правдопод≥бно вперше узр≥в наш чудовий св≥т з його безконечно неспод≥ваними привабами.

яким чином потрапила сюди Ћена? ¬ипадкова, екзотична по¤ва, ¤ка щойно к≥лька тижн≥в тому, потрапила у цей прост≥р. јле маючи на уваз≥ «≥ну з њњ особливим пр≥звищем —притна, ¤к також вин¤ткову загадков≥сть њњ найближчого друга “рухлого, ¤ вдовольнивс¤ думкою, що под≥бн≥ ¤вища, за под≥бних умов, можуть нормально ≥снувати, ¤к певн≥ додатки до певних роз≥гр м≥ж силами пол≥тики, грошей ≥ ж≥ночоњ спокуси. ћене це ≥ бентежило, а одночасно ≥нтригувало, ¤ зац≥кавлений, це гра ≥ ¤ ставив на нењ також свою ставку.

ќ, Ћена! я чекав на нењ, але вона не по¤вл¤лас¤. ўо там робила? Ќе наважувавс¤ порушити њњ ладу, можливо це необх≥дне, так багато провокац≥й ≥ ¤ мушу втримати р≥вновагу. —екунди ≥ м≥нути розт¤галис¤ у самост≥йн≥ в≥чност≥ ≥ т≥кали вони в глибини простор≥в, ¤к шматки вирваного з космосу суз≥р'¤ з його незбагненою насторожен≥стю ≥ його провокуючими таЇмниц¤ми. ћожливо, з ц≥Їњ туманности постане новий самост≥йний св≥т.

јле по час≥ вона покликала мене до себе. я обережно ув≥йшов до њњ м≥стер≥йно-п≥втемноњ к≥мнати ≥ застав њњ на постел≥ гор≥ лицем, вит¤гнену на весь зр≥ст ≥ прикриту легким, сатиновим, зеленоњ барви накривалом, ¤ке пл¤стично вилонювало вс≥ вигини њњ стрункоњ, нерухомоњ ф≥іури. ѓњ обличч¤, здавалось, мало с≥ро-мармуровий в≥дт≥нок ≥ незучаснено-втомлений вигл¤д.

Ч ќтже маЇмо пац≥Їнтку, Ч намагавс¤ ¤ втримувати легкий настр≥й.

Ч ƒе ваша чокол¤да? Ч в≥дпов≥ла вона з посм≥шкою кокетства.

Ч ќ! ј може б чогось...

Ч Ќ≥. „око-л¤-ди! Ч проговорила лона химерно.

Ч ќ, прошу. –озум≥Їтьс¤. ќдна хвилинка!

Ч «а хвилинку ¤ д≥йсно був б≥л¤ нењ знов з чорною коробкою "блек медж≥к", виробу моЇњ фабрики ≥ кришталевою скл¤нкою помаранчевого соку з дорогоц≥нного "адм≥рала".

Ч ¬и чудовий! ƒ¤кую. —≥даймо ≥ частуймось разом, Ч казала вона тим самим тоном ≥ привстала на л≥коть.

Ч я щойно досл≥джував джуніл≥ кухн≥.

Ч ¬и голодний. Ѕ≥дний м≥й, голодний.

Ч „и м≥г би запропонувати вих≥д з положенн¤?  р≥м ось ц≥Їњ чокол¤ди?

Ч –озум≥Їтьс¤.

Ч Ќаприклад, добрий ресторан. я дов≥давс¤...

Ч ¬же? “ак скоро? Ч перебила вона мене.

Ч ѕерша година.

Ч ” мене... Ч вона гл¤нула на св≥й годинник, Ч дев'¤та.

Ч ¬аш час добродушно зупинивс¤.

Ч я ж його наводила... “ой м≥й в≥чний впертюх. „и не поганий це знак?

Ч ѕокаж≥ть його мен≥.

¬она подала мен≥ свого маленького, округлого, золотого "≈льдж≥на" на чорн≥й, рост¤жн≥й опасц≥, що нагадував око сови ≥ був безучаснено пасивний. ƒержати в руц≥ такий механ≥зм, здавалос¤ держати маленьке серце, ранене стр≥лою. …ого символ величаво поЇднувавс¤ з у¤вою про час, любов, насолоду ≥ розпач. я дуже люблю ц≥ так≥ ф≥л≥гранн≥ предмети, поЇднан≥ з нашими най≥нтимн≥шими прагненн¤ми.

Ч “р≥снула пружина, Ч зазначив ¤ сухо.

Ч ѕружина? яка пружина? Ч здивовано питала вона.

Ч «вичайна пружина.  ожний живий чи мертвий механ≥зм маЇ пружину. ≤ ваш годинник також. ≤ вона тр≥снула.

Ч јле ж чому? «≥ мною ще такого н≥коли не трапилось.

Ч «носилас¤. “реба дати нову. ÷е трапл¤Їтьс¤ з кожним ≥ завжди. јле лиш≥м годинника. —каж≥ть краще, ¤к ви себе почуваЇте, чи дуже погано ≥ чи маю впадати в розпач?

Ч ’а-ха-ха! –озпач? Ќе звертайте уваги. ÷е примха. ѕолежу, полежу ≥ п≥ду танцювати. „и маЇте музику?

Ч Ѕлю-таніо, заздр≥сть-таніо, редроз-таніо, компарс≥та-таніо... ўо ще? „а-ча, бумба, румба, рокен-рол...

Ч ƒосить, досить, досить... јле ж ви не танцюЇте.

Ч ’то вам сказав?

Ч ’тось казав.

Чякий феноменальний брехун. јле досить таніо, верн≥мось до об≥ду. …демо до ресторану? “ут Ї...

Ч ¬и ж казали, що в "адм≥рал≥" тонни харч≥в, Ч знов перебила вона мене.

Ч јле ж ми не збираЇмось грабувати б≥дного Ћисого.

Ч якого Ћисого? ¬≥н буде вам вд¤чний, що зможе в≥дсв≥жити своњ запаси. ўо там знайшли?

Ч ¬≥д молока райських птах≥в до голубц≥в, вареник≥в ≥ шинок "есекспекерс" включно. Ќайблагородн≥ш≥ консерви, ¤к≥ т≥льки ≥снують на пл¤нет≥.

Ч ј чи кр≥м молока райських птах≥в Ї там також коров'¤че?

Ч Ћишень "карнейшен".

Ч ќтже, м≥й милий паладин, треба б д≥стати ≥ св≥жого молока. ™ там ¤к≥сь в≥там≥ни?

Ч ¬с¤ азбука. ÷ибул¤, помаранч≥, хр≥н, ананаси...

Ч “о чого б≥льше? Ўинка, цибул¤, соки... ј хл≥б? „и Ї хл≥б?

Ч —правжн≥й житн≥й "б≥вер". я прив≥з персонально.

Ч ’л≥ба нашого щоденного дай нам сьогодн≥...

Ч ≤ прости нам провини наш≥...

Ч як ≥ ми прощаемо винуватц¤м нашим.

Ч јм≥нь.

Ч „удово! Ч викрикнула Ћена. ќтже ми вм≥Їмо молитис¤. ј ¤коњ ви в≥ри?

Ч ј ви ¤коњ?

Ч ћ≥й батько був...протестант. ÷е ¤ пам'¤таю.

Ч ј м≥й православний.

Ч ј ми? ј ми? якоњ ми?

Ч ÷е питанн¤. ’≥ба що за батьками.

Ч ј чи це можливо? „и можемо вернутис¤? “ака смуга, такий вогонь, така √≥рош≥ма... „и можливо нам....

Ч ѕросто не знаю.... ¬загал≥... ќсобисто не допускаю повороту. ћинуле Ч минуле! Ќема назад.

Ч ј ¤к Ѕог?

Ч Ќовий початок. ¬се нове. ј Ѕог... ’≥ба ми знаЇмо, ¤к його висловити? ћол≥мс¤ ≥ все. ¬се м≥н¤Їтьс¤, абсолютно все. ¬≥дкрит≥ простори. …ти ≥ брати...

Ч ј ¤ка по вашому буде  анада?

Ч —плав нац≥й... Ќова, тверда, нержав≥юча сталь рас, мов, дух≥в смак≥в... “вердин¤ свободи, закована льодом п≥вноч≥... ѕлюс гран≥тний аеродром косм≥чноњ аеронавтики.

Ч Ћюблю вас слухати.

Ч ¬и ж все це знаЇте...

Ч «а вийн¤тком вас...

Ч я? Ќайпрост≥ша формула. √а два о. Ќаша розмова вирвалась неспод≥вано, хоча засад-ничо вона не була неспод≥ванкою, бо ще у “оронт≥ ¤ бачив на њњ столику к≥лька книжок з дуже мудрими написами ≥ можливо сона з ними хоч поверхово знайомилась. "–еволюц≥¤ всесв≥ту", можливо ц≥кавила њњ просто з куртуаз≥њ, њњ гарна гол≥вка не була найкращим м≥сцем дл¤ великих думок, але бувають ≥ неспод≥ван≥ вийн¤тки. „ому конче —ократ мус≥в бути огидою ≥ чому б краси не можна сполучити з мудр≥стю... ÷е, зрештою, не мо¤ тема... Ќе маю нам≥ру сперечатис¤ з Ѕогом, Ћена, здавалось, в≥дгадувала моњ сумн≥ви ≥, подаючи мен≥ коробку "блек медж≥к", п≥дозр≥ло питала: Ч ¬и мен≥ не в≥рите?

Ч ѕрошу вибачити. я не готовий, Ч в≥дпов≥в ¤.

Ч ƒл¤ мене?

Ч ¬загал≥. ≤ дл¤ вас. ¬и не бер≥ть мене драматично. ќсобливо коли ¤ намагаюс¤ мудрувати.

Ч я старий демагог, нема потреби вибачатис¤, Ч казала вона ≥ ще б≥льше привставала, тримала своЇ накривало б≥л¤ грудей ≥ дивилас¤ на мене очима кота. Ч ¬гощайтесь вашою чокол¤дою... ÷е тема безконечна. ўе наговоримось.

я сид≥в обережно на краю њњ м'¤кого л≥жка, ¤ке пахло цв≥ллю ≥ парфумами бозу, дививс¤ в њњ обличч¤ з легкою ≥рон≥чною посм≥шкою, ми обоЇ вважали нашу розмову за звичайну гру не так думок, ¤к настрою, ми взаЇмно п≥знавались ≥ намагались показатись одне перед одним в найкращому, по можливост≥, неспод≥ваному, трохи екстравагантному вигл¤д≥. Ћена була вийн¤тково близько в≥д мене ≥ в так≥й позиц≥њ, ¤ка могла мене бентежити, в к≥мнат≥ було душно, тьм¤но, велике дзеркало Ч комода в≥дбивало п≥ввиразн≥ зариси наших ф≥гур з пл¤стичною л≥н≥Їю живота, грудей ≥ проф≥лю обличч¤ моЇњ партнерки.

ћи не мали чого б≥льше говорити, њли чокол¤ду, скл¤нка з помаранчевим соком сто¤ла на столику, ¤ був насторожений ≥ запитав: Ч Ћено. —каж≥ть щось про себе.

Ч Ќ≥чого так не зношу, ¤к говорити про себе, Ч в≥дпов≥ла вона сердито. Ч ≤ хто б хот≥в слухати. јбо в≥рити.  ому, скаж≥ть, потр≥бно вислухувати ваш≥ божев≥льн≥ пригоди.

Ч ≈попе¤ людства не раз страждала под≥бним.

Ч Ќаш досв≥д ун≥кальний. Ѕо довгий... “ривалий. ÷е втомлюЇ. ЌабридаЇ.

Ч „и ви вдоволен≥ тепер?

Ч ќб'Їктивно... —уб'Їктивно, дал≥ кривавлюсь. —ерджус¤, що ≥нш≥ люди Ч люди, а ¤ в≥длюдок. ћи за ражен≥ неспокоЇм... ≤ безсилл¤м.

Ч  оли ¤ вас вперше побачив, здавалос¤, що ви окреслена.

Ч ѕ≥зн≥ше переконалис¤, що н≥. ћаЇте рац≥ю. ≤нколи люблю "бути ¤к ус≥", не в≥др≥зн¤тис¤. ћабуть, належу до втомленоњ частини св≥ту, можливо з ѕарижу, ≈вропи взагал≥... —тарих јтен. –ежим мого дитинства не зм≥нив моЇњ природи, в≥н лишень над нею знущавс¤. Ѕ≥льше з≥псув м≥й характер. ѕол≥тичне ¤ зовс≥м невтральна, безбарвна, н≥¤ких сект, н≥¤ких ≥деолог≥й...  руглий космопол≥т, а тому небезпечна.

я був здивований. Ч „ому небезпечна? Ч спитав ¤ њњ майже поважно.

Ч я можу зрадити, видати, продати, не дотримати слова. ћен≥ не можна в≥рити... я не маю принцип≥в... «о мною треба бути обережним.

Ќе дивл¤чись на вс≥ ц≥ страшн≥ слова, мен≥ не було страшно, а скор≥ше дивно, здавалос¤, що вона морально чиста, не любить себе такою ≥ намагаЇтьс¤ маскуватись цин≥змом. я н≥чого не в≥дпов≥дав, лишень вз¤в њњ руку ≥ поц≥лував, чого ¤ н≥коли сливе не робив. ¬она р≥зко, ¤к д≥вчинка, вирвала руку ≥ гл¤нула на мене насуплено. Ч Ќе л¤кайтесь... Ќема потреби бо¤тис¤, Ч в≥дпов≥в ¤ на це з посм≥шкою ≥ одразу встав.

Ч „ас об≥ду. я голодний. ¬ибачте, Ч сказав ¤ ≥ в моњм голос≥ звучала погроза. я залишив Ћену ≥ вийшов. ≤ одразу вдавс¤ до кухн≥.

’олодильник в≥дкрив передо мною вс≥ своњ скарби ≥ по короткому час≥ на електричн≥й плит≥ шкварчало дв≥ сковороди, булькот≥в кофейник, а ¤, ¤к дириіент опери, завз¤то орудував дерев'¤ною м≥шалкою ≥ витанцьовував при тому ¤кийсь патетичний канкан. я мав добрий, ударний настр≥й, мен≥ вдалос¤ здобути к≥лька консерв≥в вареник≥в з≥ сиром фабрикац≥њ одного нашого земл¤ка з √ам≥льтону, ¤к≥ ¤ негайно перетворив на звичайн≥ вареники ≥з сметаною ≥ мальовничо розложив на порцел¤нових тар≥лочках з≥ золотими обводками "мейд ≥н ƒжепен"...

ƒалеб≥, по короткому час≥, на круглому стол≥ головноњ к≥мнати, покритому б≥лим наст≥льником, сто¤ло накритт¤ на двоЇ ос≥б дл¤ грибковоњ юшки "кемпбел", вареник≥в "есекс"', кави "юбан", молока "карнейшен" ≥ чорного житнього хл≥ба "б≥вер".  ра¤на салата з≥ шматками червоноњ редьки доповнювала загальну атмосферу цього консервативного натюрморту.

Ћени не прийшлос¤ кликати, вона в≥дчула ≥ зрозум≥ла мою запопадливу метушню ≥ з'¤вилас¤ на моњй сцен≥ саме в слушний час, переод¤гнута у чорн≥ сатинов≥ штани ≥ б≥лу, найлонову, з≥ золотими обводками, безрукавку, нагадуючи ќдру √еббурн, ¤ку ¤ недавно бачив у журнал≥ "Ћайф" ≥ з ¤кою познайомивс¤ на екран≥ к≥но-театру "ќдеон". Ћена спок≥йно, з≥ заложеними назад руками, п≥д≥йшла до столу, гл¤нула на ц≥лу декорац≥ю, кл≥пнула задоволене довгими в≥¤ми, ¤ лишень п≥дставив њй легкого, плетеного ст≥льц¤, а сам зас≥в насупроти маг≥чного кругу ≥ не чекаючи почав њсти грибкову юшку.

Ћена не сп≥шилас¤, вона спок≥йно, з легкою ≥рон≥Їю, затискаючи руки в пелен≥, дивилас¤ на ст≥л ≥ питала: Ч ј де ж кв≥ти?

Ч як≥ кв≥ти? Ч в≥дпов≥в ¤ механ≥чно.

Ч  в≥ти. Ѕукет. –ож≥.

Ч ќ! ¬ холодильнику не ростуть рож≥.

Ч ÷е т≥ вареники?

Ч ÷е т≥ вареники.

Ч ѓх можна њсти?

Ч Ѕудь ласка, спробуйте. ≤ насолоджуйтесь. Ќастала коротка тиша, ми њли ≥ незабаром знов озвалас¤ Ћена. Ч ј де ж музика?

я мовчки встав ≥ в≥дкрив рад≥о-апарат, мав щаст¤ натрапити на полудневий концерт "с≥-еф-ар-б≥", ≥ п≥д ц≥ ностальг≥йн≥ мелод≥њ Ч та-тарарам Ч та-тарарам Ч ми надхненно св¤щеннод≥¤ли, але коли д≥йшло до кави, Ћена примхливо знов запитала: Ч ј де м≥й ¤понський чай?

Ч Ќаша " оломи¤" визнаЇ лиш каву "юбан".

Ч јле ви прекрасно знаЇте, що ¤ п'ю лишень ¤понський.

Ч ¬перше дов≥дуюсь. јле чому?

Ч ≤з-за кольору. Ћюблю зелений кольор.

Ч ћистецтво. ¬рахую, врахую... ’вилина мовчанки, мелод≥¤ з "ќнЇі≥на" ≥ знов Ћена: Ч јле слухайте. “ам в холодильнику Ї курка. Ч Ќе курка, а п≥вень, Ч в≥дпов≥в ¤ монотоном.

Ч яка р≥зниц¤?

Ч ƒуже ≥стотна.  урка несе ¤йц¤, а п≥вень сп≥ваЇ в опер≥.

Ч «в≥дки знаЇте, що це такий  арузо?

Ч ¬≥н сам признавс¤.

Ч ўо за ≥нтимност≥.

Ч «ворушлив≥. “овариш≥ по нещастю. ¬≥н заморожений, а ¤ закоханий.

Ч —каж≥ть щось дотепн≥ше. ќ! я зовс≥м облилас¤ ≥ через вас.

Ч ўе не ц≥лком зовс≥м. ћоже знайти нагрудника?

Ч ѕерестаньте нарешт≥!

Ч ¬ибачте. я вже перестав. Ѕачите, мо¤ тар≥лка порожн¤.

Ч Ѕо ви не вм≥Їте њсти. ’апаЇте, ¤к голодний.

Ч я був голодний.

Ќаш улюблений тон мови, але наш настр≥й чудовий, ≥нтригуючий, ц≥кавий, ми довго огризаЇмось б≥л¤ столу, а коли от¤мились, була година трет¤. Ћена залишила все, ¤к було, на стол≥, в≥д≥йшла на веранду, прост¤гнулас¤ л≥ниво, ¤к кицька, на іумовому лежаку, закурила свою "де мурьЇ", дивилас¤ в небо й мовчала. њњ солом'¤н≥, стоптан≥ сандалики вал¤лис¤ на рогожц≥, мов би њх розв≥¤в в≥тер.

я зложив до зливноњ раковини на кухн≥ брудний посуд ≥ долучивс¤ до Ћени. Ѕуло гар¤че, тому ¤ знов перед¤гнувс¤ до купальника. ћ≥й лежак лежав поруч з њњ на в≥ддал≥ пари метр≥в, ми мовчали, було сонно, перед нами гуло моторами озеро, далеко в синьому туман≥ ма¤ч≥в протилежний берег, на тл≥ тепло-синього неба плавно гойдались в пов≥тр≥ б≥л≥ птахи.

ћ≥цно прип≥кало сонце ≥ ¤ мус≥в т≥кати до води, вода була чиста, тепла, по пахви глибока з п≥сковим дном, Ћена заздростила ≥ намагалас¤ вц≥лити мене лушпиною з помаранч≥, ¤ в≥дд¤чувавс¤ бризканн¤м на нењ водою, а пот≥м ¤ вил≥з на пом≥ст ≥ танцював незграбно ¤кийсь танець, обтрушував, ¤к мокрий пес, воду, ¤ка швидко ст≥кала з мого рожевого, покритого волосс¤м, т≥ла.

Ћена також скаржилась на спеку, ¤ роздобув в котедж≥ велику, смугл¤сту парасолю ≥ розпустив њњ над њњ лежаком, а пот≥м ми лежали поб≥ч на рогожц≥ гор≥-лицем, Ћена робила мен≥ збитки, намагалас¤ запхати до н≥здр мого носа ¤кусь шматку, це мене лоскотало, ¤ обернувс¤ гор≥-спиною, тод≥ вона кошлала моЇ волосс¤, масувала мою спину ≥ вискубувала на плечах волоски.

Ч јй! Ћено!

Ч ўо, ѕавле?

Ч “о ж болить.

Ч ѕомилково ¤ вз¤ла к≥лька нараз. я буду по одному.

я швидко повернувс¤ догори животом. Ч ќ! ÷е ще краще. ” вас на груд¤х справжн≥ джуніл≥.

я п≥ймав њњ за руки. Ч Ќо! ÷е насильство! Ч казала вона спок≥йно.

Ч јпелюйте!

Ч ƒо кого?

Ч ƒо Ѕога. ƒо ќб'Їднаних нац≥й.

Ч ј, пуст≥ть.

Ч Ќе так скоро.

Ч ѕуст≥ть!

Ч Ќема милосерд¤.

Ч ™ милосерд¤.

Ч ƒе?

Ч я вас вкушу.

Ч  усають лишень собаки.

Ч ≤ суки.

Ч Ќу, добре.  усайте! Ч ¤ ще м≥цн≥ше стиснув њњ зап'¤стки.

Ч ќй! Ќе буду, не буду!

я пустив њњ руки, на зап'¤стках з'¤вились б≥л≥ знаки, ¤к≥ швидко ставали червоними, Ћена дмухала на них ≥ бурчала: Ч “иран! Ѕудуть син¤ки.

я з≥рвавс¤ на ноги ≥ пружно з розгону шубовстнув у воду, ¤ поринав з головою, ¤ виринав, ¤ порскав, ¤к тюлень, мен≥ було приЇмно, рад≥сно, легко, але коли ¤ вигулькнув з води в останнЇ ≥ зиркнув на веранду Ч Ћени там не було. Ч Ћееено! Ч кликнув ¤, але в≥дпов≥д≥ не д≥став. я миттю вистрибнув на пом≥ст, б≥г наверх, з мене текло, ¤ лишав сл≥ди, вб≥г до великоњ к≥мнати, все там мовчало, двер≥ до Ћениноњ к≥мнати були зачинен≥. Ч Ћено! Ч кликнув ¤ ще раз, знов не д≥став в≥дпов≥д≥, збоку лиш бурчало рад≥о, ¤ шарпнув спонтанно за ручку дверей ≥ побачив Ћену перед дзеркалом, ¤к вона спок≥йно натирала кремом обличч¤. Ч ¬и щось згубили? Ч питала вона спок≥йним тоном ≥ додала: Ч «вичайно, до дверей треба застукати.

я був по школ¤рськи збентежений ≥ зовс≥м розгубивс¤. Ч я вас образив? Ч вирвалос¤ у мене.

Ч як ви можете вриватись до мене у такому вигл¤д≥? Ч питала вона тим самим тоном.

Ч я вас образив? Ч повтор¤в ¤ своЇ.

Ч Ќ≥. Ќ≥≥! Ќ≥≥≥!! Ч викрикнула вона до дзеркала ≥ повернулась до мене.

я вт≥к. я от¤мивс¤. я вирвавс¤ з к≥мнати, двер≥ ¤коњ одразу за мною зачинилис¤... я був шалено вдоволений, почутт¤ двоњлос¤, троњлос¤, множилос¤, хот≥лос¤ доброњ музики, ¤ почував себе обновленим, в≥дсв≥женим, дужим. я знов вийшов на веранду, перед моњми очима стелилас¤ бурхлива панорама води, неба, далеких берег≥в. ¬се довкруги жило живим, хижим ритмом, все гомон≥ло, рухалось, б≥гло, лет≥ло Ч молоде, св≥же, пружне. ћоЇ т≥ло ≥ м≥й дух вливалис¤ ≥ доповн¤ли загальний тон, ритм ≥ настр≥й.

Ќезабаром до мене долучилас¤ Ћена. ¬она мала в≥дсв≥жене обличч¤ ≥ зачесане назад хвостом волосс¤. ¬игл¤дала дуже молодо, ¤к школ¤рка, вона вз¤ла мене машинально п≥д руку ≥ запитала: Ч ћ≥стер? як справа з вечерею. ¬и готовили об≥д, а ¤...

Ч ѕропозиц≥¤ прийн¤та, Ч перебив ¤ њњ в тон њњ мови.

Ч ¬ такому раз≥ переходимо до наступноњ точки: що б ви бажали на вечерю?

Ч ћарципани!

Ч  ес-ке-се марципани?

Ч ќдна казкова њжа, ¤ку готовл¤ть з молока райських птах≥в ≥ ще з ¤кихсь небесних мадриіал≥в.

Ч «аскладний рецепт. ¬ерн≥мос¤ до реальности.

Ч ¬ такому раз≥ курку.

Ч ¬и ж казали, що там лиш п≥вень.

Ч «авелика жертва. ≤нша пропозиц≥¤: краби, кетова ≥кра ≥ сосиски. ÷е номер один. Ќомер два: чорний хл≥б, часник, шинка "ессекс" ≥ кава "юбан". ѕлюс масло ≥ ецетера, ецетера...

Ч ƒокиньте до того в≥там≥н≥в ≥ асортимент схвалюЇтьс¤.

Ч ћульт≥в≥там≥н "в≥іор".

Ч —алата. „и маЇмо салату? –едька...

Ч ќ, м≥й Ѕоже! ’ай буде. ѕом≥дори... ўось таке... —алера... “рава, лопухи, к≥нський щавель... ƒавайте краще п≥демо в л≥с ≥ перейдемо на меню жираф. √о-го-го!

Ч ¬ такому раз≥ приступимо до виконанн¤ програми. Ч ≤ вона в≥д≥йшла. я хот≥в було йти за нею, але до кухн≥ мене не впущено, можу п≥ти соб≥ на коротку прогул¤нку.

Ќа прогул¤нку ¤ не п≥шов, але з т≥Їњ самоњ зовн≥шньоњ веранди, спостер≥гав зграю малих човн≥в, ¤к≥ змовницьки згуртувалис¤ в одному м≥сц≥ трохи дал≥ в≥д берега, мов мушки, б≥л¤ чогось њстивного насупроти випозичальн≥ човн≥в "™р≥н бей". ÷е рибалки. ¬они вийшли на веч≥рню ловлю. —онце ще осв≥тлюЇ њх ск≥сним пром≥нн¤м ≥ в≥дкидаЇ по вод≥ довг≥, фантастичн≥, забарвлен≥ червоними в≥дт≥нками, рухлив≥ т≥н≥. ÷е, мабуть, њх випробуване м≥сце, ц≥каво що там ловитьс¤, бо ¤ також належу до того дивовижного сорту людей, ¤к≥ можуть годинами чеп≥ти в певному одному м≥сц≥, сл≥дкувати за вудкою ≥ вважати це за насолоду. я ловив бички у дн≥провському лиман≥, камбалу в затоц≥  ≥лу, лосос¤ у протоц≥ —в. ёр≥¤ б≥л¤ ¬анкуверу.. †ј що коли б так в≥дновити цю зоолог≥чну гру ≥ от хоч би завтра до сходу сонц¤, коли все ще спатиме, при так≥й р≥вн≥й сентиментальн≥й погод≥, вињхати в ¤кийсь закуток цього чудового озера.

÷¤ ≥де¤ мене захопила ≥ ¤ р≥шив њњ виконати, треба т≥льки огл¤нути оте рибальське знар¤дд¤, ¤ке ¤ бачив у задн≥й ком≥рц≥ котеджу, воно там припало порохом, н≥хто ним, мабуть, не ц≥кавитьс¤, але тепер, можливо, прийшов ≥ його час. ≤ коли ¤ його огл¤нув Ч був здивований його численн≥стю й р≥зноман≥тн≥стю, залишалось х≥ба роз≥братис¤ в ньому, розплутати линви та запастис¤ наживою. ѕрийдетьс¤ пройтис¤ вечерком до "ір≥н бею", щоб роздобути цього добра.

ј десь по сьом≥й годин≥ ¤ почув з котеджу ≥нд≥¤нський оклик, Ч јгууа! ÷е, розум≥Їтьс¤, Ћена кличе на вечерю ≥ коли ¤, переод¤гнутий у св≥й б≥лий од¤г, по¤вивс¤ у б≥чн≥й, крит≥й веранд≥ з вигл¤дом на озеро, там сто¤в критий кв≥тчастою скатертиною малий ст≥л, на ¤кому нагромаджено безл≥ч вс≥л¤кого посуду, включаючи сюди аж три в≥дм≥ни нож≥в, виделок, скл¤нок, ¤к також великий, впот≥лий дзбан ¤когось кольорового напою, ¤кий самозадоволено височ≥в над ц≥лим столом. ј кр≥м цього, тут пишавс¤ вражаючий симб≥оз вс≥л¤коњ консервноњ кул≥нар≥њ Ч шинок, ковбас та риби, к≥льк≥стю на добрих дес¤ть косар≥в.

Ч ўо хочете цим сказати? Ч вказав ¤ на ст≥л.

Ч „им саме?

Ч ÷≥Їю ось масою.

Ч ∆ивемо в епос≥ маси, Ч в≥дпов≥ла вона.

Ч ¬и збираЇтесь все це подолати?

Ч ѕерше слово, очевидно, за вами.

Ч «а ¤кого зв≥р¤ мене вважаЇте?

Ч «а чолов≥ка.

Ч ј що це таке? Ч вказав ¤ на дзбан.

Ч ¬≥там≥ни. ѕомаранч≥, цитрини, ананаси. ѕрошу ласкаво с≥дати ≥ наливати. ƒе ваша музика?

«а хвилину ми мали ≥ музику. ћи сид≥ли одне напроти одного, наш≥ погл¤ди зустр≥чалис¤, наш≥ оч≥ ≥ уста посм≥халис¤, наш≥ думки напевно йшли в ун≥сон. ћи були так≥ внутр≥шньо зосереджен≥ на ц≥й процедур≥, поЇднан≥ близк≥стю, ≥нтимн≥стю, сп≥вгрою ≥ коли можна говорити про невловне почутт¤ вдоволенн¤ ≥ щаст¤, то саме тод≥ ми почувалис¤ елементарно щасливими.

ѕеред нашим зором за широким в≥кном веранди, прост¤гавс¤ розлогий краЇвид озера, внизу п≥д живоплотом барв≥в р≥зними кольорами занедбаний кв≥тник з його здич≥лими мальвами, розрослими кущами фльокс≥в, в≥дцв≥лими ≥рисами ≥ нерозцв≥лими жоржинами. ”с≥ в≥кна нарост≥ж в≥дчинен≥ ≥ шум озера наповн¤в довк≥лл¤...

¬раз нас зац≥кавила неспод≥вана по¤ва двох дуже метких, маленьких сотвор≥нь над кв≥тами, ¤к≥ здавалось брен≥ли в пов≥тр≥... ѓх крильц¤ так швидко тр≥пот≥ли, що зовс≥м зникали з зору ≥ видавалось, що ц≥ зелен≥ потворки, на невидим≥й ниточц≥, вис≥ли в пов≥тр≥.

Ч  ол≥бр≥! Ч зауважила Ћена. Ќеймов≥рне! Ч додав ¤. Ч ∆ив≥ ≥скри, Ч казала Ћена. ћи захоплено спостер≥гали т≥ ≥ррац≥ональн≥ сотвор≥нн¤ ≥ разом, здавалось, були по своЇму з ними поЇднан≥ незвичн≥стю ситуац≥њ. Ч ¬они дуже непередбачен≥, Ч казала Ћена. Ч як ≥ ми, Ч додав ¤ механ≥чно. Ч ƒумаЇте? Ч питала Ћена. Ч ¬и н≥? Ч ћожливо. Ч як ви њх у¤вл¤Їте? Ч ќ! Ќеу¤вне! ј так хот≥лос¤ б. Ч як дуже хот≥лос¤ б? як зробити кругосв≥тню подорож? ћати суконку в≥д ƒ≥ора? Ч питав ¤.

Ч ќ, ѕавле! ÷е цин≥чне пор≥внанн¤.

Ч „ому? ѕогл¤ньте на њх виконанн¤. Ќа њх од¤ги. ўо можемо ми додати до цього? ’имеру? «робити виставку на ћед≥сон авеню?  артини, ¤к≥ ми видушуЇмо з нашоњ кволоњ фантаз≥њ?

Ч ќ, но-но-но! Ќе впадайте у м≥зантроп≥ю. ѓх св≥т хоча ≥ дуже недос¤жний, зате незм≥нно стаб≥льний. ≤ пр¤мол≥н≥йний. Ќаш Ч р≥зкий, дикий, крикливий. ј головне Ч ми њх бачимо, розум≥Їмо ≥ любуЇмось. ¬они наш об'Їкт.

Ч ¬и дуже задоволен≥.

Ч –озум≥Їтьс¤, задоволена, що ¤ не кол≥бр≥, а людина. ’оча по сут≥, ¤ також кол≥бр≥. Ѕо ¤ ж≥нка.

Ч Ќепередбачене сотвор≥нн¤.

Ч як ж≥нка Ч так. як людина Ч н≥.

Ч „и хот≥ли б зробити щось непередбачене? як ж≥нка?

Ч ўо наприклад?

Ч Ќаприклад... Ќаприклад одружитис¤ з≥ мною!

 оротка перерва. ¬она була приголомшена, але миттю от¤милась.

Ч ƒруже м≥й! ¬и ж мене зовс≥м не знаЇте.

Ч ј х≥ба... —аме тому, Ч в≥дпов≥в ¤.

Ч ўо будете робити з≥ мною?

Ч ћучитись.

Ч ўо за пас≥¤ мучеництва? ƒл¤ чого?

Ч ƒл¤... ’оч би такоњ рац≥њ, ¤к любов.

Ч ќдначе... Ч ≤ вона урвала мову на п≥в слов≥, замовкла зайн¤лас¤ стурбовано њжею. я чекав на зак≥нченн¤ реченн¤, вперто дививс¤ в њњ обличч¤, але зак≥нченн¤ не прийшло. ћене це ≥нтригувало, ¤ не видержав мовчанки: Ч Ќад≥юсь, що ваше "одначе" скаже щось б≥льше. ’тось сказав, що замовчен≥ правди стають отруйними.

Ч ≤нколи отруйними стають висловлен≥... Ќа вашому м≥сц≥ ¤ б не шукала правди.

Ч Ќе будьмо аж такими песим≥стами.

Ч ўо можете запропонувати ≥ншого?

Ч ќправданн¤. Ќу, любов. Ќу, чому не сказати думку?

Ч Ќа жаль... Ќа жаль... ћен≥ залишаЇтьс¤ мовчанка. Ќема вибору. ≤ вам також.

ћожливо, вона мала слушн≥сть. я замовк... ћовчанка. “упа, невдоволена мовчанка. яка потрапить влазити у нутро сут≥ ≥ спричин¤ти там найбридк≥ший непор¤док. я далеб≥ не знав, ≥цо казати, треба було знайтис¤, вимагати, повчати, зробити сцену, але в нашому випадку це була б дуже недотепна мова.

Ч Ќе роб≥ть такого вигл¤ду, Ч казала Ћена. ÷е вам не личить.

Ч Ќ≥-н≥-н≥! ÷е мен≥ не личить! Ќ≥¤к не личить! ¬ибачте!

Ч Ѕо таки не личить. ¬и не маЇте н≥¤кого виправданн¤... “е що ми тут з вами? ÷е експеримент. ћожливо примха.  онвенц≥онал≥сти можуть вбачати в цьому виклик морал≥, але це не маЇ н≥чого сп≥льного з мораллю.  онфл≥кт, пригода, авантюра. „и ви не хот≥ли колись пережити шматок незвичного?

¬она звичайно не любила по¤снювати свою повед≥нку, а ще менше мала дл¤ цього талант, але в даному випадку щось змушувало њњ до цього. Ч Ќу, добре, казала вона. ƒопустимо, ви маЇте рац≥ю. ƒопустимо любов. ј що поза любов'ю? “ис¤ч≥ протир≥ч. я задихаюсь в≥д бажанн¤ бути вс≥м, знати все, мати безл≥ч. я хот≥ла б малювати, ¤к √оіен, продавати, ¤к ѕ≥кассо, жити на скел¤х √аванських остров≥в, сто¤ти на вулькан≥, мати перед очима океан, чутис¤, на земл≥ ≥ командувати, ¤к небесне божество... ўо ви на це? я хот≥ла б мати чолов≥ка, але ¤ не знаю ¤кого... јдама без штан≥в з раю, іанстера з „≥каіо, чек≥ста з ћоскви. ÷е примхи звичайноњ шельми, зараженоњ ненаситн≥стю незвичного, голодноњ на гостр≥ враженн¤. ¬и хот≥ли це знати Ч маЇте! ¬доволен≥?

я мовчав. ћен≥ здавалос¤, що вона невдало шаржуЇ, що це звичайна поза, вульгарна недоречн≥сть, що вона просто бреше сама на себе ≥ не в≥домо чому. ¬она ≥ сид≥ла не нормально, згорблено, незручно ≥ враз вона зм≥нила цю поставу, поставила л≥вий л≥коть на стол≥, поклала на долоню свою гарну гол≥вку ≥ дивилас¤ на мене з лукавою, визивною ≥рон≥Їю з очарованими очима дикоњ, але невинноњ шельми, далеко не тигриц≥ ≥ зовс≥м не пантери, а звичайного ретроградного амура. Ч ј це значить, що ви крокодил. јнанас. ѕаскудник.

я прижмурив оч≥, знизнув плечима ≥ висловив повол≥ одно њњ преславуте твердженн¤: Ч ≤ це значить н≥коли, н≥коли.

Ч Ѕо н≥коли! Ч в≥дпов≥ла вона визивно.

Ч ƒобре. Ќ≥коли. јле все таки ми одружимось.

Ч ’то вам сказав?

Ч —тарокрайова ворожка з Ѕатерст.

Ч ƒурепа!

Ч Ѕудемо бачити.

ћи замовкли, наш д≥¤лог вичерпавс¤, Ћена дивилас¤ на мене з виразом лукавоњ ≥ њдкоњ ≥рон≥њ, мо¤ права рука, з≥ затиснутою в кулац≥ виделкою, лежала на стол≥, здавалос¤, ¤ збираюс¤ когось прохромити ≥ враз неспод≥вано Ћена прост¤гнула свою руку ≥ положила њњ на мою Ч њњ звичний жест, коли намагалас¤ направити ¤кусь недоречн≥сть. я подививс¤ на нењ довгим питальним погл¤дом, не сказав н≥чого, де¤кий час ми держали разом ту виделку, дивилис¤ одне одному у в≥ч≥, посм≥халис¤ кривою посм≥шкою ≥ загадково мовчали.

Ч Ќу, добре, Ч порушив ¤ мовчанку, в≥дн¤в руку, положив виделку ≥ встав. я вибачивс¤ ≥ в≥д≥йшов. ¬≥дчував, що м≥й попередн≥й настр≥й було порушено. ћен≥ треба пройтис¤ ≥ полагодити моњ душевн≥ проблеми, з ¤кми ¤ не дуже звик давати соб≥ раду. ≤ не лишень душевн≥. ќт хоч би справу пл¤нованого рибальства. «автра раненько ¤ вир≥шив спробувати щаст¤ з рибою. Ќу, ну... ÷е все можна легко зрозум≥ти ≥ не робити аж завеликих проблем. Ќадходив обережний, лаг≥дний, ласкавий веч≥р, рад≥о передавало веч≥рн≥ в≥ст≥ про в≥йну в  орењ, про зударенн¤ чорних з б≥лими, про страйки, про поњздки дипломат≥в... Ќа озер≥ вгававс¤ рух, зграњ чайок в≥дл≥тали у своњ м≥сц¤ в≥дпочинку.

Ч „и дозволите запропонувати прох≥дку? Ч запитав ¤ Ћену, коли вона вийшла до мене на в≥дкриту веранду. ћ≥й голос звучав обережн≥ше ≥ в≥ддален≥ше.

Ч ќ, н≥. Ќ≥. «автра. …д≥ть сам≥, Ч в≥дпов≥ла вона вибачливо.

я висловив ще к≥лька невиразних ≥ абстрактних зауважень з приводу погоди, вибачивс¤ ≥ в≥д≥йшов. «араз за нашим котеджом проходила асфальтова дорога без х≥дник≥в, дал≥ зл≥ва знаходилась "ќрчад Ћодж", перед њњ широкою з великими в≥кнами њдальнею, на зеленому гарно стриженому травнику, п≥д широкими пасмужастими парасол¤ми, б≥л¤ столик≥в, а також окремо у дерев'¤них, б≥лих, глибоких ст≥льц¤х, сид≥ли гуртами ≥ поодиноко люди переважно у б≥лих, легких од¤гах; гор≥ли барвист≥ св≥тла ≥ грала легка музика з невидимих рад≥о-голосник≥в. ƒорогою, туди й назад њздили авта ≥ проходили гурти молод≥ у купальн¤них од¤гах.

я повернув вправо в напр¤мку випозичальн≥ човн≥в, ¤ка знаходилась трохи дал≥ над берегом, минув к≥лька котедж≥в з њх легким, безжурним, розсм≥¤ним рухом ≥ гамором, д≥йшов до випозичальн≥ човн≥в, роздобув наживи дл¤ риби ≥ вийшов трохи дал≥ за "™р≥н бейом" на високий, обривний берег насупроти того м≥сц¤, де звичайно зупин¤лис¤ рибалки, де вода була глибша ≥ де њњ дно було завалене великими каменюками, ¤к≥ м≥сц¤ми виходили на поверхню. Ѕуло тихо, ≥ вода мала металевий в≥дблиск ≥ прост¤галас¤ широким, р≥вним плесом аж до другого далекого берега, вс≥¤ного св≥тлами вечора.

«вичайно в таких випадках ¤ стаю невмолимо сентиментальним, думка бентежливо шукаЇ надзвичайного, минуле висуваЇтьс¤ з далеких схованок, пригадуютьс¤ р≥зн≥ роки ≥ р≥зн≥ под≥њ, в даному випадку роки проведен≥ над водою, чи то т≥ там над широким лиманом ѕ≥вденного Ѕугу б≥л¤ ћиколаЇва, а чи то знов на другому к≥нц≥ ≥мпер≥њ над ‘≥нською затокою в Ћен≥нград≥, де ¤ вчивс¤ свого корабельно-буд≥вничого мистецтва, або знов п≥д час в≥йни м≥сто  ≥л в Ќ≥меччин≥ над широкою затокою ѕ≥вн≥чного мор¤. ≤ нарешт≥ океани Ч јтл¤нтик ≥ ѕациф≥к у зв'¤зку з моЇю  анадою.

я завжди любив воду, њњ широти ≥ глибини, њњ пасивну жорстоку могутн≥сть, њњ будуючу ≥ руйнуючу стих≥ю, њњ життЇдайну ≥ смертоносну силу. я роджений в лютому, моњм знаком «од≥¤ка Ї риби, пригадую голодн≥ роки моЇњ батьк≥вщини, коли будучи малим, босим ≥ об≥драним, ¤ ц≥лими годинами просиджував у затоц≥ р≥чки в очеретах намагаючись п≥ймати к≥лька рибок матер≥ на об≥д. Ќ≥¤ке почутт¤ не вр≥зуЇтьс¤ так гостро ≥ так глибоко, ¤к почутт¤ води та њњ таЇмничоњ незбагнутоњ д≥њ в наш≥й душ≥ ≥ ц≥л≥й наш≥й природ≥. —аме в цих дн¤х ¤ прочитав прекрасну ≥стор≥ю, ш≥стьох в≥дважних норвежц≥в, ¤к≥ на малому плот≥ перес≥кли “ихий океан в≥д берег≥в ѕеру до остров≥в “ањт≥. “ака разюча близьк≥сть води, неба, така гостра межа житт¤ ≥ смерти ≥ разом таке необмежене почутт¤ в≥докремлености людини у всесв≥т≥.

ћо¤ пропозиц≥¤ Ћен≥ ≥ њњ в≥дпов≥дь дуже законом≥рн≥, ¤ не спод≥вавс¤ ≥ншого, мо¤ нетерпелив≥сть не виправдалась. Ќе знаю, чи може бути з нењ дружина, мати, чи хоч би коханка, але ¤ знаю, що сама гра з цими силами спричин¤Ї велику насолоду... Ѕо ж ¤ њњ люблю ≥ чому люблю? ’очу спати з нею в одному л≥жку.

ћо¤ прох≥дка тривала, можливо, довше, н≥ж треба було спод≥ватис¤, коли вернувс¤, було темно, чи краще п≥в темно, над озером вис≥в прозорий п≥в-м≥с¤ць ≥ не дивл¤чись на його мертве с¤йво, довкруги було майже ¤сно, на вод≥ лежала довга вогн¤на, н≥би огнений меч, смуга, трансформована в≥д самого сонц¤, що в цей час було закрите землею. Ћена спок≥йно лежала на лежаку зовн≥шньоњ веранди, нагадуючи одну скульптуру  анови, осв≥тлена св≥тлом електрики, б≥л¤ нењ лежала книжка, правдопод≥бно той самий "Ѕридотник", а в головн≥й к≥мнат≥ п≥д р≥знобарвними абажурами св≥тилос¤ к≥лька л¤мп. ѓх св≥тла й т≥н≥ надавали всьому довкруги вираз тасмничости й приваби, п≥д незгасле рад≥о в кут≥, що надавало ¤кусь притишену музику.

я намагавс¤ було ув≥йти по-змоз≥ непом≥тно, щоб менше турбувати Ћену, але вона здалека почула мене, ¤к т≥льки ¤ ув≥йшов задн≥ми дверима, повернулас¤ в м≥й б≥к, побачила в моњй руц≥ пакуночок, ≥ м≥ж ≥ншим спитала: Ч ўо це ви там принесли?

Ч ƒинам≥т, Ч в≥дпов≥в ¤ спок≥йно.

Ч ј що це таке? ѕорох?

Ч ћожливо.

Ч ј може це порошок? ƒо зуб≥в? я посм≥хнувс¤, моњ хробаки дл¤ риби так мало асоц≥ювалис¤ з динам≥том, а ще менше з≥ зубним порошком, але мо¤ рибальська пригода мала з≥статис¤ дл¤ Ћени неспод≥ванкою, тому ¤ дав по¤сненн¤. Ч „итаЇте? Ч запитав ¤ ≥ вказав на "Ѕридотника".

Ч Ќ≥. ƒумаю. ћр≥ю. —≥дайте ≥ думайте з≥ мною. Ѕачите отой другий берег ≥ те високе дерево? …ого верх≥в'¤ найдовше було осв≥тлене сонцем. ј пот≥м св≥тло з≥рвалось ≥ в≥д≥йшло вверх. ƒе воно д≥лось? “ож св≥тло не зникаЇ, це енерг≥¤. ≤ ц≥кава боротьба кольор≥в. “ой дел≥катний перех≥д. „и наша смерть також перех≥д. ≤ куди? ≤ чому? ƒив≥тьс¤... “е небо. Ѕезконечна простор≥нь дл¤ безконечних у¤влень. „и в тих далечах Ї сп≥р дл¤ думки? «ор≥, пл¤нети Ч розум≥Їтьс¤, але думка. „и Ї там думка? „и зор≥ й пл¤нети думають, ¤к ≥ ми? јле завтра буде бур¤.

«важаючи на моњ рибальськ≥ пл¤ни, мене не вабило њњ передбаченн¤. Ч „ому? Ч запитав ¤.

Ч Ќебо. ƒуже густе. як іума. √острота кольор≥в.

Ч “исненн¤ атмосфери?

Ч ћожливо. ¬ражлив≥сть кольор≥в.  ольори це в≥дчувають.  ольори, звуки. ѓх можна конденсувати. як каву.

Ч ¬ порошку?

Ч ¬ нервах. ¬ кров≥. ћи можемо њх чути.

Ч ”¤вно?

Ч ќрган≥чно.

Ѕуло спок≥йно в цьому зас¤з≥, Ћена лежала в≥льно, њњ силует справд≥ нагадувал скульптуру Ч тиша, трохи задуми, трохи вдоволенн¤, трохи спротиву. ≤ все довкруги пахло в≥дпочинком, н≥би парфумами, великий бог спокоою розл≥гс¤ широко нагий ≥ чистий, розкинув своњ в≥дпружен≥ м'¤зист≥ руки й ноги ≥ вдихав у своњ широк≥ леген≥ велику безконечн≥сть космосу з масою золотих зернинок на б≥рюзовому небозвод≥, а внизу Ч з масою вогник≥в й комар≥в, ¤к≥ в цей час видавалис¤ мен≥ примхливою вит≥вкою сотворител¤. Ќайф≥л≥гранн≥ше сотвор≥нн¤, кинуте на землю з його кровожерливим дзеленчанн¤м, що може бути не меншим пострахом, н≥ж ричанн¤ лева.

ћ≥ж ≥ншим, ¤ ще раз пропонував Ћен≥ прогул¤нку ≥ вона ще раз в≥дмовилась. “акож п≥д час прогул¤нки ¤ бачив опов≥щенн¤ про танц≥ в одному з клюб≥в, але Ћена ≥ цим не ц≥кавилась. “ак. ¬она любить танець, але ≥ншим разом. ћожемо танцювати дома. ѕропонував проњхатись човном до м≥сточка —атону, зайти до кав'¤рн≥, але ≥ тут не мав усп≥ху. „ому? ѓњ добре ≥ тут, коли ж мен≥ скучно Ч можу њхати сам. Ќо-но-но, ¤ так не думав.

ѕ≥зн≥ше, ми пили каву ≥ слухали музику. Ќа цей раз концерт з ћонтреалу Ч —трав≥нський ≥ ѕер ЅульЇ. "ѕраво весни" —трав≥нського ¤ ще с¤ко-тако сприймав, але зойки ≥ бр¤жчанн¤ ЅульЇ п≥д його ж дириіентурою, лишалис¤ поза моЇю сферою. јле Ћена слухала ≥ впевн¤ла, що це багато краще н≥ж „айковський, ¤ дививс¤ здивовано, але не перечив, лише намагавс¤ вгадати, чи њњ твердженн¤ було справжнЇ, а чи т≥льки одна з њњ примх спротиву. ƒивно, що ¤ не можу розум≥ти... ≤ не лише розум≥ти... ¬≥дчувати нелог≥чних звук≥в. Ѕернард Ўов мав сказати, що сила брит≥пськоњ раси тањтьс¤ в њњ сноб≥зм≥ Ч в≥с≥мдес¤т процент≥в ¤коњ не може зносити н≥чого нового, але одночасно вперто, проти власноњ вол≥, т¤гнетьс¤ за новим ≥ тим самим творить поступ. „и не мо¤ це засада також?

 онцерт тривав до години дес¤тоњ, а п≥сл¤ того, ¤к звичайно, давали в≥ст≥, ¤ких ми не слухали. —аме тепер т≥ в≥ст≥ переповнен≥ дивовижною в≥йною в  орењ, ¤коњ ми не розум≥л≥њ так само, ¤к ≥ музики ЅульЇ. «а нашим розум≥нн¤м мордували невинну крањну за те, що њњ ≥нш≥, проти њњ вол≥, пхнули на цю криваву авантюру. јле це абсолютно не наша справа ≥ нам сл≥д цс завжди пам'¤тати. ƒл¤ цього Ї арм≥њ пол≥тик≥в, дипломат≥в, генерал≥в ≥ во¤к≥в. јле все таки, ¤к так погодитис¤ з такими звичайними, нелог≥чними... Ќ≥-н≥-н≥! –≥шуче досить з цим...

ќсь Ћена ≥ ¤, а м≥ж нами наш≥ справи. ƒошкульн≥, хвилююч≥... ќсь ми збираЇмось йти спати Ч двоЇ екзальтованих молодих людей.  оли ми вибиралис¤ на цю нашу авантюру Ч не думалось, що це буде ось таке, ми намагалис¤ не у¤вл¤ти себе в рол≥ зац≥кавлених цим, ¤к р≥шити проблему спанн¤ п≥д одним дахом. ћи маскувалис¤ претекстами, вдавали байдужих, але ось тепер все вийшло наверх, ¤к олива, ≥ ми безрадн≥.

«араз п≥сл¤ концерту Ћена неспод≥вано споважн≥ла, њњ оч≥ нервово поблискували, вона не знала, де с≥сти, де стати ≥ що сказати ≥ аж згодом, ¤кимсь уривним, в≥дча¤ним тоном демонстративно за¤вила: Ч ѕавле! я йду спати! ј ви?

я сид≥в у плетеному глибокому ст≥льц≥, ноги вит¤гнут≥, руки заложен≥ за потилицю, все ще п≥д враженн¤м неврастен≥чноњ музики, ¤ дививс¤ в стелю, н≥чого там не бачив, але в≥дчував Ћену з њњ неспокоЇм. я сам був вт≥ленн¤м неспокою, не мав в≥дпов≥д≥ на њњ питанн¤ ≥ хот≥в все обернути на жарт.

Ч ј ¤к н≥? Ќ≥ченька. ћ≥с¤ць? ўо ви на це?

Ч ќ! Ч видала звук Ћена.

Ч ¬и не ц≥кав≥?

Ч Ѕачити м≥с¤ць?

Ч ј хоч би.

Ч ќ!

ћи все таки встали ≥ вийшли "дивитись на м≥с¤ць". ћ≥с¤ць був справд≥ вражаючим чинником наших клопот≥в, в≥д прав≥к≥в виконуючи незбагнену м≥с≥ю добро зичливого св≥дка нест¤много зворушенн¤ ≥ дел≥катного спокусника. …ого мл¤ве, сонне с¤йво проникало до крови Ч солодко-терпке ≥ млосно-насторожливе. Ќаш≥ дв≥ т≥н≥ непорушне й мовчазно ма¤чили на передн≥й веранд≥, ¤ка п≥д м≥с¤цем зм≥нилас¤ на залиту б≥лим молоком савану з кущами кактус≥в ≥ в≥дблисками очей хижак≥в. ÷е був рай з≥ зм≥Їм, ¤ бачив виразно дерево добра ≥ дерево зла, ¤ не м≥г њх розр≥знити, бо мо¤ ™ва наполегливо мовчала ≥ невмолимо перечила, одначе ≥ ц¤ пасивна провокац≥¤ тьм¤нила м≥й з≥р ≥ приводила в конвульс≥њ нерви.

як довго це тривало? ѕ'¤тнадц¤ть-двадц¤ть хвилин, можливо п≥в години. Ќаш≥ облит≥ м≥с¤цем манекени мус≥ли вигл¤дати жалюг≥дно. ѕершою не видержала Ћена. Ч Ќ≥! Ч вирвалось у нењ. …ду! ƒобран≥ч! Ч ¬она повернулась ≥ швидко в≥д≥йшла.

я залишивс¤, моЇ "добран≥ч" прозвучало, ¤к протест, ¤ св≥домо не огл¤нувс¤, ¤ знав, що вона не п≥шла, а втекла ≥ то не в≥д мене, а в≥д себе самоњ. я дал≥ в≥дчував њњ присутн≥сть ≥ не так б≥л¤ себе, ¤к в соб≥. ¬она волод≥ла мною, ¤к фараон своњми рабами, це втомлива вимога плот≥ ≥ роздираюча спрага розбурханоњ у¤ви.

я п≥шов спати значно п≥зн≥ше, втомлений знемогою ≥з стерплим ¤зиком ≥ вогким чолом. Ѕуло б≥л¤ години дванадц¤тоњ, насторожено-тихо, рад≥о заспокоЇно мовчало, по кутах, п≥д глибокими абажурами св≥тилис¤ барвист≥ св≥тла, недок≥нчений портрет Ћисого сторчав ман≥¤кально проти ватрана. « надвору доносились гомони ≥ виривались, переважно д≥воч≥, оклики й см≥х. ÷е звучало серед тиш≥ гостро ≥ визивно, нерви напиналис¤ нападливо, ≥ хот≥лос¤ з кимсь битис¤.

я залишив св≥титис¤ одну л¤мпу ≥ обережно в≥д≥йшов до своЇњ спальн≥ Ч вузькоњ, затишноњ, з троп≥чною температурою ≥ непорушним пов≥тр¤м. «асв≥тив малу на н≥чному столику, запорошену л¤мпу ≥ намагавс¤ щось зробити з температурою мого простору, в≥дслонив в≥кно, в≥дхилив двер≥, розд¤гнувс¤ сливе до нага ≥ прост¤гнувс¤ на постел≥ не прикриваючись. я мав звичку читати перед сном ≥ коли с¤гнув за книжкою на н≥чному столику, випадково натрапив на шматок рекл¤ми вирваноњ з ≥люстрованого журналу Ч гарна лежача навзнак ж≥нка з голою дитиною на своњх пишних груд¤х з написом "—катт", "софт-вейв, фейш≥¤л квол≥т≥". яким чином потрапив той шматок п≥д мою подушку?

†

V

—кажена н≥ч. я пролежав без сну, мов би у гар¤ч≥й ванн≥й, до п≥вноч≥, н≥¤ка лектура не змогла злаг≥днити моњх нерв≥в ≥ заснув аж над ранок, не пом≥тивши, ¤к це сталос¤ ≥ не згасивши нав≥ть л¤мпи. «≥рвавс¤, ¤к автомат б≥л¤ шостоњ години ранку ≥ одразу почав збиратис¤ на рибальство.

¬се це д≥¤лось швидко Ч нат¤гав коротк≥ штани, накидав легку, без рукав≥в, гавайську сорочку, на ¤к≥й були ≥ гори з вулканом ћауна Ч  еа, ≥ пл¤нета —атурн, ≥ крокодил √ав≥¤л, ≥ м≥с¤ць у повн≥, ≥ гриб атомового вибуху в √≥рош≥м≥. я купив цю енциклопед≥ю краЇзнавства у —≥мсона за три дол¤ри ≥ дев'¤тдес¤т дев'¤ть цент≥в.

ѕ≥сл¤ обережно на пальц¤х, з вправн≥стю злод≥¤, ¤ викравс¤ на дв≥р, забрав своЇ рибальське знар¤дд¤ ≥ вдавс¤ лагодити човна. –анок був визивно барвистий, небо сходу вимазане охрою, забарвленою пурпуровими в≥дт≥нками, верхов≥тт¤ стр≥льчастих топ≥ль загор¤лос¤ золотими чи краще жовто-гар¤чими пожежами, роса ≥ св≥ж≥сть заповн¤ли тишу ласкою. Ќа жаль, ¤ мус≥в порушити цю зачарован≥сть своњм мотором... ¬се так ≥деально мовчало, що мен≥ робилось бол¤че за таку нечемн≥сть.

я м≥г спод≥ватис¤, що моЇ рибальство не буде усп≥шним, за певними прикметами такого завороженого часу, риба не квапитьс¤ на гачок, а до того ¤ не знав терену. я брав м≥сце навманн¤, те саме, де вчора ¤ бачив рибалок, було безлюдно за вийн¤тком к≥лькох човник≥в, ¤к≥ темними точками ма¤ч≥ли на непорушн≥й металев≥й поверхн≥ води. Ќ≥чого не ловилос¤, мо¤ вудка спричин¤ла чимало мороки, вона невмолимо замотувалас¤, не хот≥ла ¤к сл≥д "закидатись", недавалась нажива, а взагал≥ "не було кльову". «давалос¤, що в т≥й глибок≥й вод≥ не було взагал≥ н≥¤кого житт¤. я вир≥шив зм≥нити м≥сце. ћен≥ подобавс¤ один закуток з п≥двищеними берегами трохи дал≥ до сходу, де видн≥вс¤ зелений човник з рибалкою у червон≥й сорочц≥. я намаіавс¤ по можливост≥ спок≥йн≥ше туди п≥дпливсти, стримував мотор, але все таки це порушило загальний, застиглий настр≥й, що панував в цьому кутку. ” зеленому човнику сид≥в, малого росту з невеличкою, сивою бор≥дкою, рибалка, а б≥л¤ нього на нос≥ човна непорушно сид≥в, малий, кудлатий, рудий пес. Ч як там ловитьс¤? Ч запитав ¤ старого. ¬≥н мовчазно п≥дн¤в з води, п≥дв'¤зану до човна, низку чималих рибин. ÷е надало мен≥ над≥њ.

я закинув к≥твицю м≥ж двома великими каменюками, вода була сливе прозора, ¤ ловив без поплавц¤ "на посмик", мо¤ вудка с¤гала дна Ч довге, терпеливе чеканн¤, увага ст¤галас¤ до одного м≥сц¤, думки затихали, всел¤вс¤ спок≥й. „ас минав без посп≥ху, небо ¤сн≥шало, на берез≥ робилось рухлив≥ше.

Ћишtнь на моЇму човн≥ не було зм≥н, мо¤ вудлиц¤ заворожено мовчала, м≥й сус≥д вит¤гав рибину за рибиною, але моЇ щаст¤ вперто мовчало. ѕо час≥ б≥л¤ нас по¤вилос¤ ще к≥лька човн≥в, ми в≥талис¤, питали про щаст¤, м≥н¤лис¤ к≥лькома словами ≥ затихали. –ибалки здеб≥льша не надто гов≥ркий народ ≥ вони вол≥ють мовчанн¤.

ћоЇ щаст¤ р≥шуче безд≥¤ло, лишень зр≥дка, нервово торкалис¤ гачка вудки мал≥ окунц≥, за що де¤к≥ з них поплатилис¤ полоном, а коли ¤ виймав њх з њх стих≥њ, вони завз¤то, ц≥лим своњм маленьким т≥лом, протестували проти такоњ несправедливости, п≥сл¤ чого ¤ дел≥катно зв≥льн¤в њх з гачка ≥ посилав назад до матер≥ з доброзичливим повчанн¤м, не повтор¤ти б≥льше под≥бних спроб, аж поки не виростуть. √од≥ сказати, чи вони мене слухалис¤, маючи свою власну на це думку.

Ѕ≥льшоњ риби вп≥ймати так ≥ не вдалос¤, дармащо ¤ зм≥нив к≥лька м≥сць. —онце вперто висувалос¤ ≥з-за верх≥в'¤ тополь, докучливо огр≥вало топограф≥ю моЇњ гавайськоњ сорочки, моЇ обличч¤ ≥ в≥дкрит≥ руки починали на це реагувати. ћ≥й шлунок також починав в≥дзиватис¤ ≥ н≥чого не залишалос¤, ¤к з≥брати своњ окунц≥, змотати вудочку, знехтувати амб≥ц≥ю ≥ в≥д≥йти перед глузлив≥ оч≥ моЇњ невмолимости Ћени, ¤ка напевно чекала ≥ дивувалас¤, де це ¤ м≥г так неспод≥вано зникнути...

ћо¤ рибальська неспод≥ванка ганебно провалилас¤, зате блискуче вдалас¤ неспод≥ванка Ћени... я п≥дплив обережно до берега, ¤ намагавс¤ нечуйно причалити до причалу, ¤ навшпиньках виходив з човна, ¤ бездихально прокрадавс¤ до котеджу, але коли ¤ з червоним, ¤к варений рак, обличч¤м, ув≥йшов до головноњ к≥мнати Ч побачив Ћену, ¤ка сид≥ла за круглим столом у н≥чному халат≥ ≥ щось старанно малювала. Ч ƒобрий ранок, Ч в≥дпов≥ла вона на моЇ незграбне прив≥танн¤ не п≥днос¤чи голови. Ч ƒе риба?

÷ього питанн¤ ¤ великодушно не дочув, натом≥сть ¤ уважно зац≥кавивс¤ њњ мистецькими справами ≥ п≥д≥йшов з-заду, щоб погл¤нути, що там коњтьс¤. јле враз почув гр≥зне застереженн¤: Ч Ќо-но-но! ƒивитис¤ не дозволено! Ч «а мною було ст≥льки вини, що ¤ не думав перечити, а слухн¤но в≥д≥йшов ≥ опинивс¤ аж у кухн≥ де у раковин≥ зливу все ще лежала гора немитого посуду в≥д учорашньоњ вечер≥, але де також гарно пахло кавою, сто¤в заварений кофейник ≥ на ¤понськ≥й тар≥лц≥ лежало к≥лька сендв≥ч≥в з≥ шинкою ≥ сиром. я не знав, що робити з моњми окунц¤ми, аж поки не зложив њх до "јдм≥рала". ѕ≥сл¤ налив соб≥ кави, прис≥в до столика, пов≥льно њв сендв≥ч≥, запивав кавою ≥ чекав Ч що ось-ось по¤витьс¤ Ћена ≥ зац≥кавитьс¤ здобутками мого рибальства. Ќ≥чого такого не сталос¤. я зак≥нчив сн≥данок, в≥дложив посуд до зливу ≥ вир≥шив перейти на веранду. ≤ коли проходив через головну к≥мнату Ч почув голос Ћени: Ч ™! ѕавле! ’очете бачити?

я зм≥нив напр¤мок, п≥д≥йшов ззаду до Ћени ≥ отетер≥в. Ќа стол≥ лежав дуже добрий шк≥ц ол≥вцем Ч голий чолов≥к, лежачи навзнак, з≥ задертою догори бородою ≥ розкиданими на боки руками й ногами. ¬≥н, видно, м≥цно и неспок≥йно спав, можливо, нав≥ть хроп≥в... Ќе т¤жко було вгадати хто був моделем цього мистецького шедевру. Ќе було сумн≥ву, що Ћена минулоњ ноч≥ побувала у мене в гостин≥.

Ч Ћено! Ч вирвалось у мене майже погрозливо.

Ч ўо, ѕавле? Ч в≥дпов≥ла вона спок≥йно. ѓњ акторство вдавалос¤ досконало.

Ч як вам не соромно? Ч докор¤в ¤ ображено.

Ч Ѕ≥бл≥йна картина. Ќой, що впивс¤ своњм вином.

Ч ÷е... ÷е... „орт зна-що!

Ч ¬ам не подобаЇтьс¤?

я не видержав ≥ голосно розреготавс¤. ÷е з≥рвало до см≥ху також Ћену. ћи дивилис¤ на той шк≥ц ≥ реготалис¤ сердечно. “ой безпосередн≥й, щирий, невинний вираз людськоњ ≥стоти, ¤ка заснула ≥ ¤ку Ћен≥ так дотепно вдалос¤ передати. ћи см≥¤лис¤ ≥ це дало гарний початок нашого другого дн¤, злаг≥днило гостроту моЇњ рибальськоњ негоди, дало можлив≥сть достотне про нењ опов≥сти, розум≥Їтьс¤ ≥з ус≥л¤кими додатками, що мен≥, мовл¤в, з≥рвалос¤ к≥лька "отакеських" судак≥в, дарма-що це не багато казало, бо дл¤ Ћени таке слово, ¤к судак, розц≥нювалось дуже абстрактно ≥ не робило ≥стотноњ р≥зниц≥ з тими окунц¤ми, ¤ких бачила в холодильнику. «ате образ д≥дка у червон≥й сорочц≥ з рудим собакою њй ≥мпонував ≥ вона сердечно рад≥ла, що йому так щастило з рибою, а коли ¤ признавс¤, що вчорашн≥й "динам≥т", ¤кий ¤ прин≥с з прох≥дки, був н≥чим ≥ншим, ¤к звичайними хробаками, вона знов в≥д душ≥ см≥¤лас¤. ÷е був см≥шний ранок.

≤ це була нед≥л¤. √арний день. ƒуже рухливий. √ол≥ т≥ла вал¤лис¤ масово на берез≥ озера засипаного човнами. я пропонував об≥д в ресторан≥, прогул¤нку човном Ч в≥дмовилась. Ќе питав чому. ѕогодилась лишень купатис¤ ≥ ми цю спроможн≥сть використовували до краю. ћи стрибали до води, ¤к жаби, бавились у н≥й по дит¤чому, Ћена, до реч≥, чар≥вно плавала, њњ темно-син≥й купальник пречудове обл¤гав њњ звинне т≥ло. јле вона чомусь соромилась своњх н≥г, неохоче виставл¤ла њх на показ, хоча њњ ноги були ц≥каво, м≥цно збудован≥ ≥ дл¤ чолов≥чого ока творили велику принаду. ќсобливо њњ мускул¤ст≥, продовгаст≥ стегна ≥ довг≥, струнк≥ литки.

¬томлен≥, задихан≥, намазан≥ кремом "н≥веа", ми лежали поруч навзнак на гар¤чих, голих дошках, гиркаючись фразами, змагаючись д≥¤лектиккою питань, ¤кими ми намагалис¤ р≥шати долю св≥ту. Ћена любила ≥нод≥, всупереч власному переконанню, роспочати ¤кусь ф≥лософську ф≥л≥п≥ку, з ¤кою не могла дати раду ≥ плавала у р≥зних диверс≥йних ≥ примхливих словесних вит≥вках, що мене сердило. ”¤в≥м соб≥ ф≥лософа з намальованими карм≥ном устами, ¤кий любить бриль¤нти ≥ дорог≥ хутра ≥ ¤кий хоче реформувати св≥т на зразок ћогамеда чи Ћен≥на.

“им б≥льше, що за останн≥ роки, ¤ взагал≥ втратив пошану до вс≥х реформатор≥в, ¤ких би мастей ≥ завдань вони не були, заразившись переконанн¤м, що без них св≥т вигл¤дав би багато мудр≥шим ≥ щаслив≥шим.

ќб≥дали ми дома ≥ трохи п≥зн≥ше, ≥ з меншим ефектом, н≥ж учора, вол≥ли бути б≥льше на сонц≥, ан≥ж готовити њжу. ѕ≥дходили до холодильника, брали, що було ≥ що подобалось ≥ њли на ходу. Ћишень пили багато екстрактноњ кави на круглому столику верхньоњ в≥дкритоњ веранди. √ора брудного посуду в кухн≥ подвоњлась, а кухонна дол≥вка засм≥тилась лушпинн¤м помаранч≥в, банан≥в, бл¤шанками з консерв ≥ пап≥рц¤ми з чокол¤ди, що нас н≥¤к не бентежило.

”вечер≥, зам≥сть прох≥дки, ми танцювали кар≥оку, ча-ча ≥ взагал≥ латинську кабал≥стику, а ще п≥зн≥ше, слухаючи веч≥рн≥й концерт —≥-Ѕ≥-—≥, ми грали на передн≥й веранд≥ своЇр≥дну гру карт, ¤ку звали "дурень", при чому Ћена мала нагоду д≥стати ц≥лу сер≥ю цих титул≥в, не видержала характеру, почала нервуватис¤, розкидала карти ≥ ми знов п≥шли любуватис¤ озером.

ўо там ц≥кавого. Ѕагато. ѕо-перше ми сам≥ у поз≥, на цей раз обн¤вшись, мов двоЇ школ¤р≥в, коли вертаютьс¤ з лекц≥й, по-друге озеро, ¤к озеро, ¤к вода, ¤к прост≥р, ¤к стих≥¤ з м≥с¤цем, перед ¤ким тремт≥ли без-дихальн≥ земл¤, небо ≥ наш≥ серц¤.  оли ¤ мовчазно вказував пальцем на м≥с¤ць, Ћена також мовчазно ≥ дел≥катно лоскотала мене по спин≥, а ¤ намагавс¤ пригорнути њњ пом≥тн≥ше, щоб вона одразу перечила ≥ впиралас¤. ÷¤ гра нас ц≥кавила ≥ пом≥тно бентежила, так що м≥й купальний од¤г наводив мене на думку, ¤к м≥г јдам у своЇму раю заховатис¤ за ф≥говим листком, нав≥ть коли в≥н був розм≥ру мексиканського сомбреро, коли його ™ва хоч частинно дор≥внювалась спокусами до моЇњ Ћени.

Ћена тихо, п≥дступно, горлово см≥¤лас¤ Ч та моторошна в≥дьма, ¤ка напевно знала про моњ клопоти ≥ щоб ще б≥льше дошкулити мен≥, вона ще визивн≥ше бавилась своњми чарами. ¬она, наприклад, намагалась мене п≥ймати в об≥йми, запрошувала провокативно до танцю, дор≥кала, що ¤ забув об≥ц¤нку "танцю т≥ней п≥д м≥с¤цем", пропонувала обом розд¤гнутис¤, щоб злитись з природою. Ч ƒе ваш≥ об≥ц¤нки? ƒе ваш≥ т≥н≥? ¬аша в≥двага? Ч не могла вона втриматись в≥д реготу. Ч “о починайте, Ч в≥дпов≥дав ¤. Ч ј ви не перел¤каЇтесь? Ч казала вона, намагалась втримати см≥х ≥ скрадливо наближалась до мене. Ч Ћиш починайте, Ч казав ¤ з другого к≥нц¤ веранди. Ч јле ж ви боњтесь... Ѕо-њњ-тесь!

Ч ўоб доказати, що ¤ не боюсь, ¤ почав наближатись до нењ. Ч Ќо-но-но! Ч в≥дступала вона. я наступав дал≥.

Ч ј ви чого? Ч кричала вона з дитин¤чим острахом. Ч «упин≥тьс¤! Ќ≥ кроку дал≥!

я в≥дходив назад, ¤ це знав, ≥ ¤ њњ розум≥в. Ч ќтже хто боњтьс¤? Ч питав ¤ зневажливо.

Ч я не боюсь! я лиш не хочу!

Ч „ого ви не хочете?

Ч ¬ас.

ўоб збити температуру, ¤ з розгону кидавс¤ у воду ≥ це негайно отвережувало. «а хвилину ¤ виходив з купел≥ твердий, ¤к гор≥х, ≥ холодний, ¤к ангел, з мене текла вода ≥ ¤ справд≥ танцював дикий танець не конче т≥ней, а ¤кихсь, можливо, бушмен≥в з пристрасними викриками без ¤кого будь сенсу, аби т≥льки висловити своЇ вдоволенн¤. Ћен≥ ц≥ вигадки подобались, вона долучалась до мене, розпускала своЇ волосс¤, вимахувала головою, ¤к бунчуком, робила широк≥, пружн≥, ¤к пантера, стрибки ≥ викрикувала незрозум≥л≥ викрики. ћи танцювали до втоми, а оп≥сл¤ спонтанно кидалис¤ в об≥йми, захоплено реготалис¤, ледве трималис¤ на ногах, а коли нам не хватало видержки, Ћена виривалась з об≥йм≥в ≥ б≥гла вверх по сходах до котеджу. Ч ƒобран≥ч, —атире! Ч гукала вона на б≥гу. Ч ƒобран≥ч, в≥дьмо! Ч в≥дпов≥дав ¤ њй навздог≥н.

Ѕуло п≥зно ≥ ¤ поб≥г також до своЇњ спальн≥. “ам сто¤ла мл¤ва тиша ≥ все вигл¤дало так, ¤к ¤ залишив рано. ћинулоњ ноч≥ ¤ мало спав, а тому миттю скинув купальник, кинувс¤ у пост≥ль, прикривс¤ легким простирадлом ≥ на цей раз згасив св≥тло. «атр≥щала пост≥ль ≥ все зникло. Ѕуло десь по перш≥й годин≥.

я спав сном камен¤, н≥чого не чув, н≥чого не снилос¤, обливавс¤ потами ≥ був мокрий, мов тюлень. –ано о п'¤т≥й годин≥ механ≥чно прокинувс¤ зг≥дно ≥з звичкою прокидатис¤ на призначений час з точн≥стю будильника. “а сама процедура збиранн¤, що ≥ вчора, ≥ ¤ вињхав на те саме м≥сце, що й минулого разу, застав там того самого д≥дка з собакою, прив≥тавс¤ з ним, ¤к з≥ старим при¤телем, запитав про "лак" ≥ закинув вудку.

Ѕув такий же, ¤к ≥ вчора, барвистий ранок, лишень це був понед≥лок, а тому довкруги значно менше руху. “им часом взагал≥ все спало ≥ ми з моњм сус≥дом були чи не Їдиними представниками живого населенн¤ цього кольорового закутка. я мав добрий, ще в≥д учора, настр≥й, а тим самим моЇ щаст¤ також спри¤ло. я вже не раз пом≥тив, що усп≥х наших п≥дприЇмств у велик≥й м≥р≥ залежить в≥д нашого настрою. як т≥льки ¤ спустив вудку у велику прогалину пом≥ж кам≥нн¤м, ¤к ¤ в≥дчув, що њњ щось нервово шарпнуло. ƒл¤ рибалки це повзбудлива мить. ¬≥друхово ¤ смикнув вудкою ≥ в≥дразу в≥дчув, що вона за щось загачилас¤ ≥ почала швидко поринати у воду. Ќа одну мить ¤ було розгубивс¤, але разом з цим механ≥чно почав крутити корбочку шпул≥. Ћ≥н≥¤ вудки сильно нат¤гнулас¤, вудилище вигнулос¤ ≥ почалос¤ пручанн¤ з ¤коюсь потворкою, ¤коњ ¤ ще не бачив. ÷е мус≥ло бути щось сильне, бо змаганн¤ вимагало зусилл¤. ћ≥й сус≥д Ч д≥док, ¤к також його собака, зац≥кавлено насторожились, ¤ не дуже майстерно волод≥в своЇю зброЇю, намагавс¤ заполучити мою здобич до с≥тки, це мен≥ не щастило, час тривав, боротьба продовжувалась. «годом ¤ вже м≥г бачити у чист≥й вод≥ метушливий зарис ¤коњсь рибини, ¤ка видалась мен≥ вражаюче великою ≥ ¤ка робила розпачлив≥ зусилл¤, щоб уникнути полону. јле дарма. ўе к≥лька хвилин пручанн¤ ≥ мо¤ полон¤нка, п≥дхоплена с≥ткою, завз¤то, але безнад≥йно тр≥поталась на дн≥ човна. Ч Ѕес! Ч за¤вив м≥й сус≥д. ÷е був справд≥ чудовий прим≥рник ц≥Їњ риби, ¤коњ до реч≥ в ≈вроп≥ не зустр≥чаЇтьс¤, б≥л¤ чотирьох фунт≥в вагою, ¤ був задоволений, загачив свою здобич на гачок ланцюга ≥ спустив б≥л¤ човна у воду.

÷е надало завз¤тт¤. Ћибонь, щойно тепер почнетьс¤ те спражнЇ рибальство, ¤ плекав над≥ю залучити хоч пару таких рибин, щоб з тр≥юмфом вернутис¤ перед ¤сн≥ оч≥ моЇњ коханоњ. ƒалеб≥, до вудки весь час щось ч≥пл¤лос¤, ¤ весь час .њњ п≥дшарпував, виймав з води, був розчарований. Ѕули це переважно мал≥ окунц≥, ¤к≥ п≥сл¤ велетн¤-беса наводили лишень пригнобленн¤. ÷е одначе не змогло п≥дорвати моЇњ рибальськоњ морал≥, ¤ терпеливо, вперто чекав ≥ над≥¤вс¤.

„ас, звичайно, робив своЇ засвоЇне чудод≥¤нн¤, теплов≥ сили розгортали свою акц≥ю, пром≥нн¤ сонц¤ прос¤кало в глибини моЇњ ≥стоти, т≥ло наповн¤лос¤ маг≥чною втомою, при¤зна присутн≥сть води, пов≥тр¤ ≥ простору надавали враженн¤ в≥чности, дармащо мо¤ ручна "ќмега" намагалас¤ доказати, що це лиш чар≥вна мить.

ћожливо саме тому, кожний цок≥т секунди видававс¤ такою сильною, неповторною пригодою.

ѕочинавс¤ звичний рух, моторов≥ човни ган¤лис¤ гострим, роздратованим гоном, рибалок зб≥льшилось. ѓм щаст¤ спри¤ло. ћ≥й сус≥д вит¤гав рибину за рибиною, щось при тому мимрив, н≥би перед кимсь вибачавс¤. Ќаш≥ м≥ркуванн¤ зводились до того, що риба ловитьс¤ перед зм≥ною погоди, правдопод≥бно прийде громовиц¤, що њњ в≥д к≥лькох дн≥в вперто ≥ безусп≥шно запов≥дало бюро погоди. ћоњ ж усп≥хи також не так≥ вже разюч≥, п≥сл¤ першого беса п≥шла лиш др≥бна риба, але засадничо. мо¤ сьогодн≥шн¤ фортуна пом≥тно р≥знилась в≥д учорашньоњ ≥ ¤ м≥г з≥ спок≥йн≥шим сумл≥нн¤м вертатис¤ до котеджу. я спод≥вавс¤ ц≥кавоњ ≥нтригуючоњ сцени.

„ас вимагав вертатис¤, ¤ все в≥дт¤гав, чекав ще хоч одного боса, але моњ спод≥ванн¤ даремн≥... Ќарешт≥ запускаю мотор, це лиш пара хвилин в≥ддаленн¤ в≥д котеджа, почуваю себе дуже приЇмно, моЇ обличч¤ ≥ верхн¤ частина т≥ла св≥жо п≥дбарвлен≥ сонцем, танцюючи, п≥д'њжджаю до залитого ранковим с¤йвом причалу, шукаю погл¤дом Ћену, ¤ка здавалос¤ б повинна чекати мене на берез≥.

ƒарма. Ќ≥кого на берез≥ не бачу. ѕричал з б≥лим котеджом пригадують ≥люстрац≥ю рекл¤ми ≥деального л≥тниська, все видаЇтьс¤ незвичним, св¤точним, захоплюючим, а мо¤ повед≥нка пост≥йною, вишуканою грою.

я, наприклад, дуже хвацько п≥дпливаю до берега, гашу мотор, забираю ланцюг з≥ своњми рибальськими трофе¤ми ≥ з п≥дсвистом маршу матадора, бадьорими кроками вб≥гаю на верхню веранду з над≥Їю кинутись в об≥йми моЇњ дорогоњ при¤тельки. ћожливо вона щойно встала з л≥жка, бере ванну, можливо нав≥ть, посн≥давши, читаЇ згорнувшись на стар≥й канап≥ з демонстративним виразом гн≥ву, що ¤ змусив њњ так довго чекати.

јле зараз ми все направимо. ќдин м≥й вигл¤д з ц≥Їю низкою здобич≥, хоч ¤кий гн≥в потрапить обернути у ласку. я ув≥рвавс¤, ¤к блискавка ≥ був дивовижно вражений, що зустр≥ли мене лиш порожнеча ≥ тиша. Ч √ей! Ч вирвалось у мене патетично й рад≥сно... јле ≥ це не спричинило ефекту. я ще б≥льше вражений. Ч √ей! ƒе ви д≥лис¤? Ч викрикнув ¤ вдруге, повертаючись довкруги танечним зворотом з≥ своЇю низкою риби. ћоњ викрики натрапили лиш на н≥м≥ ст≥ни ≥ одразу заглухли. ўо це до д≥дька ¤сного! ∆арт чи комед≥¤! ƒе справд≥ д≥лас¤ мо¤ чар≥вна патронеса? ћожливо, можливо... ћожливо, це справд≥ жарт Ч трохи незграбний, трохи не вчасний, але будьмо терпелив≥. ƒвер≥ њњ к≥мнати були в≥дхилен≥ ≥ ¤ вриваюс¤ до них, ¤к бур¤, разом з рибою. ≤ нагло зупин¤юсь на пороз≥... ѕеред моњми очима лишень безладний хаос, н≥би сюдою пройшло торнадо, або тут побувала банда п'¤них гангстер≥в. Ћ≥жко ц≥лковито розкидане, на спинц≥ ст≥льц¤, мов чорний ворон одним крилом, звисало одн≥Їю штанкою в≥доме чорне трико, троЇ р≥знобарвних купальник≥в вал¤лос¤ б≥л¤ л≥жка, демюральн≥ солом'¤н≥ сандалики разом з пл¤шечками парфум≥в та крем≥в мальовничо вал¤лис¤ перед великим дзеркалом, нова, п≥вкругла, темно-син¤ вал≥за була п≥в-в≥дкрита ≥ з нењ на вс≥ боки вилазило гармон≥йне безладд¤ вс≥л¤ких барвистих ≥нтимностей ж≥ночоњ гардероби. Ќо Ч но Ч но! ѕочекай, почекай! Ќе рвис¤ одразу у в≥дкрит≥ двер≥! ¬она ось тут десь чекаЇ на тебе, можливо нав≥ть за тими ось мовчазними дверима туалети ≥ дискретно посм≥хаЇтьс¤. ≤ що це справд≥ за пропасниц¤ на тебе напала, це, мабуть, тому, що ти так рвавс¤ кинутись у т≥ об≥йми. ћай терпелив≥сть! Ќе зчин¤й пан≥ки! ’≥ба ти не знаЇш, ¤к багата вона на вит≥вки? ј тому спок≥й.

јле спокою не було, ¤ лиш вдавав спок≥й... я в≥дн≥с до кухн≥ свою здобич, недбало залишив це разом з ланцюгом на куп≥ брудного посуду у злив≥, почав митис¤, голитис¤, почав варити чай, почав њстиЕ Ч ¬ернувс¤ до головноњ к≥мнати, ще раз загл¤нув до дверей Ћени, в≥дв≥дав убиральню, зробив к≥лька безглуздих балетних стрибк≥в, н≥би хот≥в через щось перескочити, вийшов на передню веранду, опинивс¤ п≥д зливою сонц¤ ≥ дививс¤ розгублено на метушливе плесо озера, що в цей час гор≥ло приманливими перламутровими кольорами. Ћени не було.

ўо мав робити? Ќ≥чого. „екати. ѕогл¤дати на годинник... ¬иходити па дорогу, безглуздо на вс≥ боки огл¤датис¤, н≥би ¤ в≥д чогось т≥кав, виминати авта, йти в напр¤мку ќрчад Ћодж≥ з нам≥ром когось там зустр≥ти... ƒ≥йшов до найближчоњ автобусовоњ зупинки, де з таблиц≥ розкладу њзди, дов≥давс¤, що останн≥й ав тобус у напр¤мку “оронта м≥г в≥д'њхати о годин≥ дев'¤т≥й. ¬есь цей час ¤ безглуздо огл¤давс¤, нагадував загубленого пса, на душ≥ робилось порожньо, мене оточувала, полонила ≥ опанувала самота. Ћени не було.

ўо за безглузде в≥дчуванн¤! √нав його в≥д себе ¤к т≥льки м≥г. ѕовернувс¤ назад ≥ пов≥льно т¤гнувс¤ в зах≥дньому напр¤мку, д≥йшов до випозичальн≥ човн≥в, де загор≥лий, рудий, округлий з кучер¤вим волосс¤м литовець, обслуговував своњх численних кл≥Їнт≥в. ћен≥ подобалось це м≥сце з тим ц≥лим безпосередн≥м рухом ≥ гуркотом багатьох мотор≥в, ¤ цим зац≥кавивс¤ ≥ трохи прийшов до себе.

¬ертавс¤ назад з почутт¤м певноњ р≥вноваги ≥ непевного переконанн¤, що властиво н≥чого не сталос¤, що Ћена кудись в≥д≥йшла, що вона напевно скоро вернетьс¤, що це демонстрац≥¤ њњ своб≥дноњ повед≥нки ≥ що дл¤ пан≥ки нема причини. я йшов спок≥йно, у де¤ких м≥сц¤х зупин¤вс¤, спогл¤дав на озеро, читав на стовпах вс≥л¤к≥ оголошенн¤ й опов≥стки, що десь там у ¤к≥йсь черво н≥й клун≥ в≥дбуваютьс¤ щовечора танечн≥ забави, десь там зник йоркширський пудель, десь в ≥ншому м≥сц≥ винаймаЇтьс¤ котедж ≥ багато ≥ншого такого в≥дт¤гало ≥ р≥вноважило увагу в≥д моњх клопот≥в. ≤ властиво не так в≥дт¤гало, ¤к охолоджувало, зводило њњ до реального. —ама м≥стер≥¤ зникненн¤ Ћени залишалас¤, вона була фактом, вимагала розсл≥дуванн¤, але ¤ в≥дложив њњ на де¤кий час з над≥Їю, що це лиш др≥бний, можливо жарт ≥ що в≥н скоро сам в≥д себе полагодитьс¤. Ќе може ж справд≥ статис¤, щоб вона не вернулас¤, або щоб з нею сталос¤ ¤кесь нещаст¤... “урбували лишень обставини... –озкидан≥ реч≥... Ќеспод≥ван≥сть. Ќ≥¤кого ви¤сненн¤.

ѕ≥дход¤чи до котеджу, вже здалека було видно, що там н≥чого не зм≥нилос¤. ƒовкруги застигла тиша ≥ н≥¤кого н≥де руху. Ѕула година об≥ду. ќб≥дав дома. «асоби холодильника були пом≥тно надщерблен≥, хоча все ще вистачальк≥, щоб вдовольнити моњ вимоги. ѕо об≥д≥ зайн¤вс¤ господарством, мив посуд, чистив рибу, спробував прил¤гти, намагавс¤ заснути. Ќе спалос¤. Ѕрас книжку. Ќе читалос¤. ¬ставав, крутивс¤ по к≥мнатах... ¬иходив на бер≥г, вдивл¤вс¤ у прост≥р... ¬ертавс¤ назад, пускав рад≥о, загл¤дав до к≥мнати Ћени... «акривав рад≥о, вслухавс¤ до порожнеч≥, вислухував за в≥кном. ј також вичував звучанн¤ голосу Ћени, що буь тут скр≥зь розлитий у пов≥тр≥ разом з њњ одеколонами. ¬она мала св≥й прикметний запах, дуже виразний, ¤к тютюн, ¤к алькоголь, щось дуже своЇр≥дне ≥ неповторне. ≤ по своЇму вражаюче. ÷ей запах допомагав мен≥ в≥дтворювати њњ в у¤в≥ намацально живою ≥ д≥ткливо близькою.

јле все таки њњ не було. Ѕуло напружене чеканн¤, ¤ був спарал≥жований зосередженн¤м уваги, кожний м≥й нерв був на сторож≥. ≤ що справд≥ хот≥ла цим сказати? ÷е питанн¤ не сходило з моњх уст. Ѕули передуман≥ вс≥ здогади ≥ н≥один з них не вносив ¤сности. ≤ останн≥й з них Ч а що, коли п≥д цим криЇтьс¤ щось значно б≥льше? ÷е видиво було найб≥льш загрозливе, не хот≥в його розгортати. ¬она напевно прийде, вона ось зараз по¤витьс¤, кл¤пне вх≥дна хв≥ртка ≥ вона вб≥жить нетерпеливо своњми енері≥йними кроками... я буду розгублений ≥ зн≥¤ков≥лий, вона кинетьс¤ на мене, ¤к... ¤к... я не знаю ц≥Їњ породи людських сотвор≥нь... ≤ ц≥каво, що з того вийде. „и зможе вона, наприклад, ка¤тись, а чи плакати, чи просити вибаченн¤? Ќапевно н≥. ¬она не належить до сентиментальних, а скорше до тих, дл¤ ¤ких б≥ль, розпач, заколот твор¤ть гостроту насолоди дл¤ т≥ла ≥ духа. ¬ кожному раз≥ все це величезна, захоплююча таЇмниц¤, ¤к глибини океану, висоти космосу, незбагнут≥сть смерти.

≤ в кожному раз≥, перш за все Ч вечер¤. ¬з¤тис¤ за д≥ло. –ух, реальн≥сть, тверез≥сть. я вз¤вс¤ за рибу. я знаю, що Ћена любить сардинки, що сардинки ловл¤ть в —ард≥н≥њ, що њх привоз¤ть до нас у малих, плескатих консервах, тож-то моњ окун≥, беси й карас≥, зловлен≥ отут зараз за порогом, ≥ вони св≥ж≥ та здоров≥ ≥ пахнуть сильно рибою, а не ол≥Їю та металом. Ћена одначе любить суперечност≥. ѓй не завжди докажеш, що св≥жа риба з озера —≥мко, багато смачн≥ша, н≥ж найкращ≥ сардинки, привезен≥ ≥з-за мор¤, особливо т≥ смажен≥ на добр≥й ол≥њ "—анб≥м" з цибулею, ¤йцем ≥ тертою булкою. я мушу њй це доказати, моњ окун≥ чудо ≥ найкраща нагода дл¤ таких доказ≥в.

“ак, так. я знайшов велику, м≥цну з грубого металу, сковороду, ¤ знайшов ≥ ол≥ю, а також цибулю ≥ муку, одна т≥льки мить ≥ все це зашум≥ло парадним маршем з барабанними переливами, котедж наповнивс¤ запахами, що њх напевно було чути на озер≥, пустилис¤ в рух в≥тр¤ки-вентил¤тори, в≥дчинилис¤ в≥кна. ѕо короткому час≥ Ч гора готовоњ, кольору бурштину, риби височ≥ла на великому, порцел¤новому блюд≥, декорована кружальц¤ми накра¤ноњ цибул≥ ≥ цитрини. “епер т≥льки бракуЇ Ћени, щоб в≥дсв¤ткувати належно моЇ перше усп≥шне канадське рибальство...

јле, ¤к сказано: Ћени не було. Ќадходив веч≥р... ƒаремно ¤ прислуховувавс¤ до кожного шереху за в≥кном, даремно думав, передумав, роздумав ... Ќав'¤зувались вс≥л¤к≥ здогади, пригадалас¤ пол≥ц≥¤ ... ≤ чимало ≥ншого ... √ангстери, чаклуни, шантажисти, совЇтськ≥ аіенти. „еканн¤ набирало присмаку змори ≥ щоб уникнути розпачу, ¤ вир≥шив скочити човном до —атону Ч к≥лька миль на сх≥д на другому берез≥ затоки. “ам люди, юрба, кав'¤рн≥, крамниц≥ Ч до реч≥ треба поповнити запаси холодильника ≥ можливо справд≥ розв≥¤тись. ј коли б по¤вилас¤ Ћена Ч хай почекаЇ й на мене. ÷е вже н≥ж на н≥ж, око за око!

¬ одн≥й з гардероб котеджу ¤ знайшов в≥дпов≥дний од¤г Ч легкий, с≥рий плащ-дощовик (правдопод≥бно буде дощ!) ≥ б≥лий, морський, з чорним обводом ≥ ¤кимсь гербом, кашкет. « мене вийшов мор¤к. я весь б≥лий, ¤к сестра милосерд¤. ѕогода трималас¤, вода густо син≥ла, лише обр≥й на п≥вноч≥ Ч заходу починав хвор≥ти ¤коюсь бол¤чкою з б≥ло-бурими хмаринами. јле це далеко ≥ ¤ цим не ц≥кавивс¤. Ќатом≥сть перев≥рив мотор човна, долив пального ≥ з гуркотом вирушив... —ливе з м≥сц¤ беру гострий курс, " оломи¤" стогнала ≥ плакала, ≥ рубала воду, ¤к р≥зник м'¤со, ≥ гналас¤ скаженою швидк≥стю, розкидаючи на боки ц≥л≥ гори хвиль. «а п≥в години ¤ в —атон≥, причалив до ¤когось причалу, забезпечив човен ≥ подавс¤ до м≥ста.

“ак≥ незнайом≥, чуж≥, ≥нтригуюч≥ м≥сц¤ з масою безд≥¤льних переважно у купальних од¤гах, здорових молодих т≥л з безтурботною, своб≥дною повед≥нкою, коли то кожне обличч¤ ≥ кожн≥ оч≥ зраджують жагу й жадобу, де все виткане з насолоди, коли все видаЇтьс¤ легким, дос¤жним, коли то ¤кийсь мор¤к з далекого рейду, що вирвавс¤ з об≥йм≥в стих≥њ мор¤ ≥ потрапив у стих≥ю земл≥. ѕригадуЇтьс¤ Ѕ≥бл≥¤, старий ™гипет, романи ƒюррел¤, риба, оливки, арабська музика, синЇ небо, руда земл¤, навантажен≥ осли ≥ гостр≥ запахи перекислого вина. јле це ж п≥вдень, не середн≥й сх≥д, це зелено-син¤, прозоро-¤сна  анада з машинами, кока-колою, ≥ масою здорових, р≥зномовних, запопадливих ≥ жадобних чолов≥к≥в ≥ ж≥нок. я знайшов дерев'¤ну, кольору св≥жоњ сосни з м≥цним запахом живиц≥, њдальню, власником ¤коњ, ¤к це вже видно здалека, ви¤вивс¤ нащадок б≥бл≥йних праотц≥в, родом правдопод≥бно з тих самих земних простор≥в, що ≥ ¤. ¬ив≥шене у в≥трин≥ меню спов≥щало, що там дають ту саму њжу, що й в ќдес≥, Ѕердичев≥ чи варшавських Ќалевках Ч ≥ борщ, ≥ голубц≥, ≥ кишка, ≥ пампушки, ≥ запах часнику, так що мо¤  анада наблизилась до мене на дуже в≥дчутну близьк≥сть, що ¤ член новоњ вавилонськоњ раси з обличч¤м —ф≥нкса з далеких в≥к≥в минулого ≥ з мовою √олл≥вуду та ≈родпею Ч в≥д океану до океану. Ѕол≥сно хот≥лос¤ в≥дгадати, що саме ховаЇтьс¤ за цим ≥нкубаторським родом, пригадувавс¤ нав≥ть доктор ¬аінер з "‘авста" з його гом≥нкою сатирою на гомункулюс≥в, ¤кий настирливо впевн¤в ћеф≥стофел¤:

¬аінер (бо¤зко):

¬≥таю й вас Ч це зор¤на година! “а тихше лиш, мовч≥ть ≥ не диш≥ть! ¬елике диво творитьс¤ в цю мить. ћеф≥стофсль (тихше):

яке ж би то? ¬аінер (ще тихше).

“ут робитьс¤ людина. ћожливо, дуже можливо. ћене зустр≥ла молода, округла з темними очима —ара у голуб≥й суконц≥ з б≥лим фартушком, ¤ка прийшла сюди через пустел≥ в≥к≥в з ’аанаану ≥ вказала мен≥ в≥льне м≥сце б≥л¤ невеликого, квадратового, дерев'¤ного столика ≥ запитала, чим може служити. я навмисне заговорив до нењ одн≥Їю з њњ шости мов ≥ вона без намаги мене зрозум≥ла. —права йшла про борщ, кишку й налисники. ≤ чай у скл¤нц≥ з цитриною. Ч як справи? Ч запитав ¤ њњ, коли вона подала њжу. Ч ƒ¤кую. ƒобре, Ч в≥дпов≥ла вона. ћ≥н¤Їмось ще к≥лькома питанн¤ми ≥ вже ¤ знаю њњ, а вона мене. ћи древн≥ знайом≥. ÷е не вимагаЇ багато зусиль. ћи розум≥Їмось з п≥в слова. «алишаючи њдальню, д¤кую ≥ кажу, що мен≥ смакувала њњ кухн¤ ≥ маю нам≥р нав≥датись ще колись. ¬она д¤куЇ з рожевою посм≥шкою ≥ ми розходимось, щоб, можливо, н≥коли б≥льше не зустр≥тись.

ѕот≥м ¤ купую св≥жий, б≥лий, Ївропейського стилю, житн≥й хл≥б, пшеничн≥, посилан≥ маком рогалики, св≥же тел¤че м'¤со, овоч≥ й городину ≥ все це разом забрало мен≥ не б≥льше годину часу, а коли вернувс¤ до причалу, сонце було над заходом.

ѕогода трималас¤, зах≥дн¤ половина неба над заходом завантажилась великою бурою хмариною з дуже рельЇфними кра¤ми. —ила стих≥њ й фантаз≥њ з незалежними смаками кольор≥в, вийн¤тково гармон≥йних ≥ р≥зко вражаючих, височ≥ла над заходом. я квапивс¤, але не задл¤ хмари, а задл¤ Ћени. «давалос¤, що вона вже дома ≥ чекаЇ на берез≥. я мав настр≥й виповнений почутт¤ми не конче найкращого іантунку.

≤ мчавс¤ з найб≥льшою швидк≥стю дл¤ мене дос¤жною, в обличч¤ било тепле пов≥тр¤, оч≥ скерован≥ вперед. ѕ≥д'њжджаючи до котеджу, було видно, що н≥чого не зм≥нилос¤. ћ≥й настр≥й швидко падав, н≥би барометр перед бурею. ’мара також наближалас¤, вона не с¤гала мого берега, а пов≥льно й похмуро проходила серединою озера в п≥вденно-сх≥дньому напр¤мку. ¬ода озера неспок≥йно погойдувалась, тому ¤ зав≥в човна до іаражу ≥ п≥дв≥сив на ланцюгах. ѕот≥м забрав своњ накупи, без особливого ентуз≥¤зму попростував вверх сходами ≥ був вражаюче здивований, коли б≥л¤ кл¤мки дверей знайшов пришпилену булавкою писульку рос≥йською мовою: "«аходили, ћишко, але тебе не застали. «." «ет? «ет? ’то «ет? «≥на. „ому рос≥йською мовою? ≤ хто така ћишка? „и не Ћена? ¬се разом пахло јіатою  р≥ст≥. —амо слово «≥на викликало багато суперечних асоц≥¤ц≥й, пригадалась всезнаюча при¤телька √алина ƒуб з њњ пророцтвами ≥ погрозами, а з нею “рухлий, а з “рухлим п≥дозр≥нн¤, аіенти, ћосква,  ремль... ќтже Ћену п≥д≥слано, отже це замах на мою скромну особу, отже... ≤ що за н≥сен≥тниц¤, кому ¤ д≥йсно потр≥бен, до чого роз≥йшлись моњ нерви... Ѕезглузд¤, розум≥Їтьс¤, безглузд¤ ≥ ¤ мушу з цим ус≥м ск≥нчити ≥накше д≥йдеш до галюцинац≥й, до шизофрен≥њ... јле разом та писулька, речев≥сть, доказ... який доказ? „ого доказ? ћи прийшли, ми були, ми не застали. ’то ми ≥ кого не застали?

я зайшов до котеджу, ¤ зложив харч≥ до холодильника, ¤ вийшов до великоњ к≥мнати, все було на своЇму м≥сц≥, все ≥рон≥чно на мене дивилос¤, портрет Ћисого бовван≥в у п≥втемнот≥, п≥вв≥дхилен≥ двер≥ Ћениноњ к≥мнати зрезиіновано мовчали, за ними все було дал≥ ≥деально розкидане, сп≥дн≥, рожев≥ панталонц≥ Ћени визивно визирали з вал≥зи... ’тось тут поповнив самогубство.

Ќерви моњ гул¤ли, це дикий сполох нутра, це блискавки й громи серц¤. ” мене неспод≥вано виник безглуздий пл¤н, зовс≥м з роману —тенл≥ √арднера Ч п≥ти до телефонноњ будки ≥ викликати вулицю Ўша. ≈врика! ÷е блискуча ≥де¤! ўоб мав сказати? √альо! ’очу говорити з маркизою де ѕомпадур. я, король Ћюдвик ѕ'¤тнадц¤тий ≥ т.д. ≥ т. д., вимагаю в≥д вас негайно повернутис¤ сюди ≥ з'¤сувати манеру вашоњ повед≥нки. я, сливе механ≥чно, ¤к останн≥й дурень, п≥шов шукати будку, њњ знайшов, попросив телефон Ўша ≥ був фатально здивований, коли з≥ слухавки почув картавий голос Ћени. Ќеспод≥вано ¤ зм≥нив нам≥р, забув що ¤ король, а вин¤в хустинку, прикрив нею слухальце ≥ зм≥неним голосом, рос≥йською мовою почав верзти ось таку н≥сен≥тницю: Ч √альо! ÷е ти, ћишко? Ч ¬она хвилину вагалас¤, а пот≥м об≥звалас¤ також по рос≥йськи: Ч ћакар ≤ванович? Ч ƒа! ≈то ¤, Ч в≥дпов≥в ¤. Ч јх, ћакар ≤ванович! я не могла! ¬ибачте, але ¤ не могла! я вам все по¤сню! Ч ’арашо! ѕаіавар≥м патом! ƒасв≥дан≥¤! Ч ≥ ¤ погрозливо пов≥сив слухавку.

ўо це все значить, скаж≥ть будь ласка, коли ви ще не до к≥нц¤ з'њхали з глузду? ÷е значить, що ¤ не ц≥лком мань¤к, що мо¤ чар≥вна при¤телька √алина ƒуб, маЇ ¤кусь рац≥ю, а мо¤ божеська Ћеночка одночасно ¤кась "ћ≥шка" чи мишка ≥ можливо в лапах ¤когось кота Ч чорт¤ка б все це забрав. ƒурепо ти дурепо, ≥ ¤к тоб≥ не соромно з твоњм чар≥вним личком ≥ твоњм мистецтвом бабратись в таких брудах. я ж не бувший м≥н≥стр, не партизанський генерал, ан≥ вождь парт≥њ, а звичайний репаний машин≥ст звичайноњ фабрики чокол¤ди. ўо за недотепний іротеск.

≤ коли настав веч≥р, а за ним н≥ч, а до всього над≥йшла ще одна хмара та зн¤вс¤ в≥тер Ч озеро почало примхливо дутис¤ ≥ плювати п≥ною, застрибали зиізаіи блискавок, загрем≥ли громи Ч ¤ далеб≥ не м≥г позбутис¤ почутт¤, н≥би дививс¤ на ф≥льм з бескерв≥льським псом, наскр≥зь дит¤че, не г≥дне уваги, але досить настирливе почутт¤, ¤кого т¤жко позбутис¤ ≥ ¤ке опановуЇ пов≥тр¤ ≥ реч≥.

я вийшов на криту веранду, землю обстр≥лювали блискавки ≥ лив шпарко троп≥чний дощ. яка наснажуюча тем≥нь ≥ ¤ка шкода, що з≥ мною не маЇ Ћени.

я намагавс¤ про нењ не думати, заразитис¤ зливою, громами, темнотою, св≥тлами протилежного берега, шумом хвиль, запахом озону. ƒвер≥ на веранду в≥дкрит≥ ≥ до них вс≥Їю силою вриваЇтьс¤ пахуча св≥ж≥сть стих≥йноњ сили, в думц≥ музика ≥ дивовижн≥ видива, щось ¤к втеча, ¤к зрада, ¤к помста... "я не могла, ¤ не могла, ¤ не могла"... Ч впевн¤ла вона, а разом тиснетьс¤ в т¤мку "н≥коли, н≥коли не скажу цього", ≥ що це за чортовинн¤, скаж≥ть, будьте ласкав≥!

’то, скаж≥ть, хоче з моњх почутт≥в зробити аферу, використати сентименти атав≥зму, розбити над≥ю на кожну чистоту? я гра кота з мишею, ¤ приц≥л, ¤ обдурене вбожество. ј њњ куплено, ¤к пару панч≥х, можливо бездарно обдурено, а вона робить це з ¤когось презирства до вс≥х людей на пл¤нет≥ з њх смерд¤чими ≥деолог≥¤ми... ќко за око, зуб за зуб, цин≥зм за цин≥зм, безогл¤дн≥сть за безогл¤дн≥сть, зрада за зраду. Ћена пам'¤тала, за що саме загинув њњ батько... ј х≥ба не пам'¤тав ¤?

ћене без сумн≥ву њй накинуто! ћо¤ профес≥¤ п≥сного механ≥ка, не могла њњ спокусити, мо¤ особист≥сть зникаюче мала... Ќаречений? Ѕоже, ¤ка безглузда н≥сен≥тниц¤, ¤ка фатальна зарозум≥л≥сть. ѓњ нам≥ри далеко дал≥ поза мною... ¬еликий мистець, св≥това кар'Їра, кап≥тал, в≥лли, авта, од¤ги. Ќ≥-н≥-н≥! ¬она дл¤ мене закоштовна! Ќав≥ть у ц≥й позиц≥њ "ћишки".

јле чи маю добров≥льно њњ зректис¤? ÷е питанн¤. –озум≥Їтьс¤, мен≥ ц¤ жалюг≥дна мелодрама н≥¤к не ≥мпонуЇ, мене це ан≥ не бавить, ан≥ не переконуЇ, але чи це все Ћена? „и в цьому њњ суть? ѓњ образ? ѓњ ≥стотн≥сть? ÷е ж вийн¤тково гостра ≥ велика людська сила; ¤ вперше таку зустр≥в. я ж бачив ≥ людей, ≥ под≥њ ≥ краЇвиди, але це вперше бачу Ћену. „и маю право добров≥льно њњ зректис¤?

я не мав в≥дпов≥д≥, ¤ вир≥шив, або мен≥ лиш так здалос¤, що ¤ мушу чекати на Ћену... ƒн≥ ≥ дн≥, а можливо ≥ тижн≥... «автра, п≥сл¤ завтра ≥ вона напевно вернетьс¤. ¬она не втекла в≥д мене, вона втекла в≥д... ћожливо сама в≥д себе, а той ћакар ≤ванович це лиш... хто там щось знаЇ. я мушу чекати ≥ ¤к вона вернетьс¤, отод≥ хто зна, чи не спробую ≥ ¤ примхувати... «найти ≥нше помешканн¤, зайн¤тис¤ рибальством, купанн¤м, в≥дпочинком... ≤ спогл¤данн¤м "мишки" з њњ новими вит≥вками. “им часом ¤ чекаю. ≤ переконано над≥юс¤!

†

VI

–анки п≥сл¤ бур, злив ≥ громовиць звичайно чист≥... ќсобливо в середин≥ л≥та, а особливо на озер≥, а ще особливо на такому озер≥... я дивуюс¤, чому це чудове озеро залишають багат≥, можливо тому, що воно за близько, що воно доступне й що воно дешеве. ≤ добре, що так Ї. ’ай т≥ с¤гають дал≥ у прост≥р, на п≥вн≥ч, у дичину. “ам поле попису. ≤ хай це лишаЇтьс¤ дл¤ нових, дл¤ початк≥вц≥в таких, ¤к ¤.

Ќаступного ранку, ¤ не вињхав на рибальство, закон сьомоњ години застав мене на помост≥ причалу, вимитого у легкому купальному од¤з≥ ≥ чистого, з барвистими загарами мого здорового т≥ла, що в ньому прекрасно функц≥онувала кожна жилка, а серце билос¤ з точн≥стю компютора.

Ћени, розум≥Їтьс¤, не було ≥ це те Їдине, що мен≥ дошкул¤ло. ”чорашн≥ моњ бентежлив≥ ≥ сердит≥ розважанн¤ за н≥ч розв≥¤лис¤, ранок завжди д≥¤в на мене отверезливо, але Ћена з≥ своњми розкиданими речами, своњми писульками ≥ ћакарами ≤вановичами, з≥ставалась дал≥ феноменом. ÷е ще вимагало роз'¤сненн¤ ≥ то р≥шучого.

“им часом ¤ був фатально осам≥тнений. —н≥дав невибагливо, сливе на ходу, чай з рогаликами й маслом ≥ риба, був в≥дсутн≥й, не знаходив м≥сц¤, взагал≥ не знав, де д≥тис¤, верт≥вс¤, ¤к цирковий кльовн, заводив рад≥о, слухав в≥ст≥, брав книжку, виходив на веранду, розт¤гавс¤ гор≥лиць на шорстких дошках, намагавс¤ читати, не м≥г читати; сонце безжал≥сно смажило моњ заросл≥ груди, ¤ знов сердивс¤. ѕрокл¤та в≥дьма! ћ≥зерна авантюрниц¤!

Ѕ≥л¤ години дев'¤тоњ, а може п≥зн≥ше, сонце ставало нестерпним, м≥й зарослий фасад грудей терп≥в неймов≥рно, томик √ревеса спок≥йно лежав на живот≥, ¤ був парал≥зований н≥рванним л≥нивством, коли неспод≥вано ззаду над≥ мною почулис¤ п≥дозр≥л≥ шерехи, ¤к≥ одразу порушили мою н≥рвану ≥ змусили серце швидше битис¤. ўо ¤ не з≥рвавс¤ на ноги ≥ нав≥ть не зробив руху взагал≥, треба завд¤чувати моњй ранен≥й гордост≥ ≥ моњй задерев'¤н≥л≥й впертост≥. Ч јгууаа! Ч почув ¤ знаний њњ кайот¤чий оклик. Ч ÷е ви, Ћено? Ч озвавс¤ ¤ з крокодил¤чим спокоЇм. √олодн≥? “ам у холодильнику смажен≥ окун≥. Ч ≤ при цьому розложений томик √ревеса, що лежав на живот≥, зсунувс¤ на пом≥ст.

Ч ƒо д≥дька з вашим холодильником, Ч почув ¤ њњ голос просто над собою. я розкрив оч≥. ¬она сто¤ла над≥ мною висока, ¤к степова топол¤, у легк≥й, коротк≥й суконц≥, ц≥ла пронизана сонцем, њњ литки ≥ стегна налилис¤ соками винограду, ¤к це каже —оломон у своњх п≥сн¤х п≥сень.

Ч Ќе хочете њсти? Ч питав ¤ њњ з холерною цин≥чн≥стю.

Ч ÷е ви так мене зустр≥чаЇте? Ч питала вона в тон мен≥.

Ч  уди ж вас д≥дько носив?

Ч Ќе можете встати?

Ч Ћ≥нивий. ўо там в “оронт≥.

Ч Ќ≥чого.

Ч Ѕула злива?

Ч —трашна.

Ч Ќевже бо¤лась?

Ч Ѕо¤лась. ј ви?

Ч “акож.

Ч „ого так дивитесь?

Ч —туживс¤.

Ч ўо ж ви робили?

Ч —мажив окун≥.

Ч ≤ плакав?

Ч √≥рко.

Ч ўе й дос≥ видно.

Ч «ворушена?

Ч √н≥ваЇтесь?

Ч ћожливо.

Ч Ќу, гаразд, ну, гаразд! √р≥шна!

ѓњ по¤ва ≥ цих к≥лька незграбних нат¤к≥в обернули м≥й настр≥й догори ногами, в≥дчував, ¤к нагло м≥н¤вс¤ м≥й вигл¤д, намагавс¤ втримати р≥вновагу, але не м≥г втриматись, з≥рвавс¤ на ноги ≥ з розгону, ¤к божев≥льний, кинувс¤ у воду, щоб за мить знов опинитис¤ на помост≥, розт¤гнутис¤ на всю довжину ≥ шир≥нь ≥ задоволено сохнути на гар¤чому сонц≥, мов ситий дикун. Ћена за той час була зникла, але незабаром знов по¤вилас¤ переод¤гнута у св≥й найкращий, бронзовий купальник, в ¤кому њњ чудове т≥ло вигл¤дало вин¤тково привабливо ≥ тод≥ ми вже разом гарцюЇмо у прозорих хвил¤х озера, ¤к двоЇ роз≥граних дельф≥н≥в, пригр≥тих сонцем весни. ≤ здавалос¤, що м≥ж нами зовс≥м н≥чого не сталос¤, що вс≥ моњ г≥рк≥ п≥дозр≥нн¤ дим, що це був лиш маленький жарт.

≤ лишень п≥зн≥ше, за об≥дом, ¤кий ¤ старанно готовив, ми вже м≥ж ≥ншим, н≥би ненароком, торкнулис¤ того ж питанн¤. Ч ¬ас бентежить? Ч питала Ћена. Ч ћожливо, Ч в≥дпов≥в ¤.  оротка перерва. Ч Ќу? „екаю по¤сненн¤, Ч казала вона. Ч Ќема коментар≥в, Ч в≥дпов≥в ¤. Ч ѕавле! —оромтесь. Ѕачу, що хочете щось сказати. ’то тут був учора? Ч я не бачив н≥кого. я був у —атон≥. Ч “о каж≥ть, що? Ч ћожливо й н≥чого. ƒо вас хтось прињжджав, була записка, вас не застали. ≤ це все. Ч ’то ж це м≥г бути? Ч якась 3. ћожливо ви знаЇте. Ч ј з ким? Ч Ќе знаю. Ћише знаю, що ви, мо¤ чар≥вна, щось старанно в≥д мене ховаЇте. Ќе питаю що. јле щоб це не було, мен≥ здаЇтьс¤, що ¤ на цю ролю не надаюс¤. ≤ можливо, що дл¤ вас це лишень зайвий т¤гар. Ч ¬и вже все сказали? Ч ѕриблизно. ј можливо й н≥. я вир≥шив цей котедж лишити. Ч ÷е реченн¤ вирвалось у мене неспод≥вано, про таке ¤ не думав взагал≥, але сталос¤.

Ч ќ! ≤ це все? Ч поважним тоном сказала Ћена.

Ч ўо маю сказати б≥льше.

Ч ј чому? Ч питала вона стурбовано.

Ч ћоже ви краще знаЇте.

¬она б≥льше не перечилась, замовкла, обличч¤ споважн≥ло, мовчазливо похитувала головою, наш грайливий настр≥й зник ц≥лковито. я мовчав також, ≥ ц¤ напружена мовчанка де¤кий час тривала. Ќарешт≥ Ћена знов озвалас¤. Ч ѕо¤сн≥ть, чому ви хочете в≥д≥йти.

Ч ѕросто не хочу тут бути.

Ч ўо вам тут не подобаЇтьс¤?

Ч ¬се мен≥ не подобаЇтьс¤.

Ч ¬ключно з≥ мною?

Ч « вашою повед≥нкою.

Ч я не звикла бути сентиментальною.

Ч Ќе б≥льше звик ¤ до рол≥ мелодраматичного геро¤.

Ћена споважн≥ла ще б≥льше, вона сид≥ла випростано, њњ довга ши¤ вит¤гнута, њњ п≥дбор≥дд¤ п≥днесене, њњ оч≥ широко в≥дкрит≥. ¬ њњ ф≥гур≥ в≥дбивалась безпосередн≥сть.

Ч Ќ≥чого не розум≥ю, Ч сказала вона по час≥.

Ч “аки н≥чого? Ч дививс¤ ¤ њй просто у в≥ч≥.

Ч Ќ≥чого, Ч в≥дпов≥ла вона спок≥йно.

¬она вм≥ла це так сказати, що ¤ мус≥в њй в≥рити, а тим самим че мав можливости по¤снити. ћожливо ¤ справд≥ помиливс¤, не так це зрозум≥в, а вона н≥чого не знаЇ, а ¤к знаЇ, то майстерно вдаЇ невинн≥сть. ≤ ¤ замовчав. ј по час≥ додав: Ч ƒобре! “им часом тема вичерпана.

“ема була справд≥ тим часом вичерпана, лишень маленька словесна сутичка, з мого нам≥ру "все ви¤снити" н≥чого не вийшло, ¤ не мав дл¤ цього потр≥бноњ в≥дваги, вистачальних аргумент≥в, а головне, бажанн¤. ћен≥ хот≥лос¤ скор≥ше це, по можливост≥ дотепн≥ше, зам'¤ти ≥ по можливост≥ краще забути. ћи обоЇ з поважним вигл¤дом, залишили все, ¤к було на стол≥ ≥ вийшли на веранду з нам≥ром не вертатис¤ до ц≥Їњ теми. Ѕула м'¤ка, оксам≥това погода, в пов≥тр≥ вичувалась вогк≥сть, далеко на заход≥ знов гуртувалис¤ з чорним вигл¤дом хмари, н≥би вони робили зас≥дку ≥ зат≥вали на нас напад. я запропонував прогул¤нку човном ≥ хоча погода не об≥ц¤ла бути спри¤тливою, Ћена без н≥¤ких своњх звичних вередувань, одразу погодилас¤.

ћи майже з м≥сц¤ вз¤ли найб≥льшу швидк≥сть ≥ гналис¤ здовж п≥вн≥чного побережж¤ засипаного людьми, а пот≥м вз¤ли напр¤м на центральний остр≥в, що затуманено син≥в на обр≥ю ≥ над ¤ким пом≥тно гуртувалис¤ хмари. Ћена п≥дс≥ла ближче до мене, вз¤ла мене п≥д руку ≥ за весь цей час, це була Їдина њњ реакц≥¤. ƒуже скоро ми були б≥л¤ острова, мали нам≥р вис≥сти на берег, це нам не повелос¤, скр≥зь були написи "приватна власн≥сть", скр≥зь були котедж≥, човни ≥ люди. Ќатом≥сть, ми проњхали в р≥зних напр¤мках пом≥ж малими човнами, ¤к≥ були зайн¤т≥ рибальством. ƒо одного з них ми п≥д'њхали ближче, ¤ запитав про усп≥х, на що спок≥йний, дебелий чолов'¤га у вилин¤л≥й кеп≥ з довгим козирком, показав мен≥ ланцюг здобич≥ досить вражаючого вигл¤ду. ÷е добре м≥сце ≥ ¤ мушу його в≥дв≥дати. я под¤кував, вз¤в знов повну швидк≥сть ≥ ми погналис¤ у напр¤мку нашого котеджа. Ќебо за нашими плечима заповн¤лос¤ темною навалою ≥ вода ставала пом≥тно похмурою. я, час до часу, погл¤дав на Ћену, вона сид≥ла б≥л¤ мене випростана ≥ насторожена, ¤ в≥дчував њњ тепло, а коли наш≥ оч≥ зустр≥чалис¤, вона посм≥халас¤ приЇмною, вибачливою посм≥шкою. «давалось, м≥ж нами настало безмовне погодженн¤, ми, здавалось, входили у звичайну норму наших стосунк≥в. ћен≥ також здавалос¤, що в ц≥й сутичц≥ ¤ здобув ¤кусь перемогу, вартости ¤коњ ¤ ще не м≥г належно оц≥нити.

¬ загальному наша проњздка тривала щось понад годину, вона в≥дпружила наш≥ нерви ≥ в≥дсв≥жила почутт¤. ћи бадьоро вийшли з човна, тримаючись за руку, хот≥ли, здавалось, танцювати, а коли небо почало загрожувати наш причал, ми перейшли до критоњ веранди, розс≥лис¤ на плетених ст≥льц¤х, дивилис¤ на розбурхане озеро, по ¤кому вже с≥¤ло густим, ск≥сним, шпарким дощем, разом з≥ спалахами блискавок ≥ грюкотом гром≥в. ћи обоЇ були захоплен≥, Ћена зац≥кавлено спостер≥гала за метушнею хвиль, блискавки гострим с¤йвом заливали њњ обличч¤.

ћи переважно мовчали, або м≥н¤лис¤ лишень окликами, але ц¤ мовчанка ≥ ц≥ оклики, були справжньою нашою мовою, ¤ку ми виразно розум≥ли. √оворилос¤ про наше замиренн¤, про нашу згоду, а трохи згодом, коли пройшла громовиц¤ ≥ почало скор≥ше, н≥ж звичайно, вечор≥ти, ¤ запропонував коктейль. Ќа ц≥й сам≥й веранд≥, до ¤коњ ¤ прин≥с високу сто¤чу л¤мпу п≥д зеленим абажуром, ми пили повол≥ чер≥-бренд≥ з дом≥шкою овочевих сок≥с, алькоголь лаг≥дно настроював нерви ≥ ¤ почав здалека ≥ обережно еп≥чну опов≥дь про наше минуло. ÷е було щось, ¤к спогад... “ака могутн¤ сила пережитого... Ѕатьк≥вщина, ≈вропа, в≥йна... ѕолонен≥, налети, вт≥кач≥, табори... Ћена д≥стала свою торбинку, довго в н≥й щось шпорталась, видобула нотатник, щось в ньому записала, п≥сл¤ закурила цигарку "де мюрьЇ", що вона дуже р≥дко робила, курила замислено ≥ не знаю, чи чула мою мову взагал≥. ћен≥ хот≥лос¤ висловити моЇ вдоволенн¤. «давалос¤, що за нами десь там за обр≥Їм, за океаном, за ¤кимись просторами часу, залишилась одна ун≥кальна пригода земного бутт¤, щось ¤к один г≥гантський вир торнада... « ц≥Їњ висоти ≥ ц≥Їњ тиш≥, з цього безпечного ≥ твердого м≥сц¤, под≥њ минулого видаютьс¤ нев≥рог≥дними, не можна в≥рити, що був штучний, запл¤нований голод, на ¤кому один режим закр≥пив свою владу ц≥ною м≥льйон≥в заморених голодом д≥тей, ж≥нок, старц≥в ≥ взагал≥ людей. ј знов в≥йна, у ¤к≥й змагалис¤ тирани, танки ≥ л≥таки. ј знов м≥льйони вт≥кач≥в... ј знов ≥сход за океан... ќ, Ћено! „и ти це можеш розум≥ти? Ќа ц≥й ось веранд≥, у цьому теплому оточенн≥. Ќа ц≥й тверд≥й п≥дложц≥? ќ, вона може ≥ мусить. ѓњ шл¤х Ч м≥й шл¤х, але вона не анал≥зуЇ. ¬она бачить, бере, йде вперед. Ќе огл¤даючись... јле все таки ми з нею з≥йшлис¤ не випадково. ј може випадково? ’то м≥г нас звести аж у ц≥й точц≥, над цим озером. як це сталос¤? „ому це сталос¤? ћи ж обоЇ родились там далеко у тому ж м≥ст≥, у тих самих умовах...

ћ≥ж ≥ншим у мене вирвалось питанн¤, ¤к ≥ де Ћена познайомилась з «≥ною. Ќа корабл≥ з √енуњ в ≤тал≥њ до √ал≥факсу в  анад≥. ¬они њхали до ћонтреалу, ¤к прислуга... Ћена опов≥ла про цс спок≥йно, без зрив≥в, бо звичайно вона не любила спогад≥в. —погади њњ нудили. ¬она закривала оч≥ ≥ одверталас¤, коли згадували минуле. Ќема минулого, не треба минулого. јле все таки ¤ дов≥давс¤, що вона плацювала в ћонтреал≥, ¤к домашн¤ прислуга... яка з Ћени прислуга? ÷е см≥шно. ≤ не диво, що њњ господин¤ зчинила бунт. «найшла у нењ акт, "зовс≥м голоњ ж≥нки" ≥ одразу покликала ур¤довц¤ з ур¤ду ем≥грац≥њ. ÷е спасло Ћену в≥д побожноњ монтреалки. Ћену зв≥льнили. ƒурне! Ќе варте згадки! ѕортрети, спровадженн¤ матер≥, «≥на...

¬игл¤д Ћени вимагав милосерд¤, ¤ намагавс¤ бути милосердним... я привстав, ¤ п≥д≥йшов до нењ, ¤ вз¤в њњ руку з довгими пальц¤ми ≥ поц≥лував њњ, ¤к т≥льки м≥г, н≥жно. ¬она ≥рон≥чно посм≥хнулас¤ ≥ та њњ усм≥шка здавалось була докором... ј разом викликом. Ќу, ну... √аразд! „и вдоволений? я можу триматис¤. Ќ≥, ¤ не був ц≥лковито вдоволений, але ц≥лковито њњ розум≥в. ≤ вона розум≥ла, що ¤ розум≥в ≥ цього дл¤ нас було досить. ¬ голос ¤ лиш сказав: Ч ¬ибачте мен≥... Ч ≤ вийшов на передню, мокру, осв≥тлену л¤мпою згори веранду, з ¤коњ пов≥льно зд≥ймалис¤ ковтунчики пари.

ƒощ ущух, небо заспокоњлось, обр≥њ моргали з≥рниц¤ми, дув п≥вн≥чний в≥тер ≥ термометр, що вис≥в на веранд≥ упав на дес¤ть ступен≥в. ѕ≥сл¤ до мене вийшла також Ћена, вона вз¤ла мене п≥д руку ≥ по своЇму, по кот¤чому, боком пригорнулас¤ до мене, чого з нею ще н≥коли не трапл¤лос¤.

Ч Ќебо с≥ре, Ч казала вона.

Ч —корше чорне... Ѕрудне... Ч в≥дпов≥в ¤.

Ч ј ви такий... св¤тий!

Ч —лухайте! Ч вирвалось у мене. ÷е вже ¤ чую в≥д вас втретЇ! Ч ≤ враз ¤ схопив њњ на руки ≥ легко, мов ¤гн¤, пон≥с по веранд≥.

Ч ќ, н≥! ќ, н≥! Ќе св¤тий! Ќе св¤тий! я т¤жка! я т¤жка! Ч перечила вона, тр≥пала ногами, але одночасно охопила руками мою шию ≥ м≥цно пригорнулас¤. ” мене крутилась голова, ¤ швидко н≥с њњ до котеджа, плутавс¤ пом≥ж розкиданими ст≥льц¤ми, пхнув ногою п≥вв≥дхилен≥ двер≥ ≥ опинивс¤ у њњ спальн≥. ќдна т≥льки мить ≥ вона лежала п≥д мною на розбурханому л≥жку, дуже незручно ≥ розкидано, вона не протестувала, але враз зан≥м≥ла, жорстоко перел¤кана, траг≥чно нещасна, њњ ц≥ле т≥ло таке пасивне ≥ воно тремт≥ло, н≥би в пропасниц≥. я не витримав такоњ резиінац≥њ, з≥рвавс¤ на ноги ≥ виб≥г з к≥мнати.

≤ не лишень з к≥мнати... « котеджу... ¬есь схвильований ≥ пригноблений, прибитий соромом Ч не дивл¤чись на погоду, ¤ пустивс¤ здовж спорожн≥лою дорогою без мети ≥ потреби, просто т≥кав дал≥ в≥д ганьби. ≤ не питавс¤, чому вважав це ганьбою ≥ чому т≥кав, ≥ куди т≥кав з такою безпосередньою щир≥стю ≥ такою навалою почутт¤. «абуваючи, що це ж був протест на њњ "св¤тий", чого ¤ не м≥г визнати ≥ з чим не м≥г погодитис¤. я не св¤тий. я вимагав в≥д нењ т≥ла, гар¤чого диханн¤, пристрасти. ¬она це мус≥ла б знати ≥ можливо знаЇ, лишень вдаЇ невинн≥сть. ≤ ¤ зрозум≥в, що вона мене не любить, а ¤к любить Ч любить не так. ÷е не мо¤ любов, це лиш гра в любов, це... це... ≤ разом, ¤ не думаю бути насильником... ј тим самим не можу бути з нею п≥д одним дахом. я цього не видержу.

«автра збираю своЇ манатт¤ й в≥дходжу. ќсь там "котедж до винайму" Ч беру його на три дн≥ ≥ ск≥нчено. ј може б зараз п≥ти й запитати.  отедж трохи завеликий, к≥лька к≥мнат, сто дол¤р≥в тижневе, винаймаЇтьс¤ не менше, ¤к на тиждень. Ѕайдуже. Ѕеру. «автра. “им часом п≥дшукаю щось б≥льш в≥дпов≥дне, вистачить одн≥Їњ к≥мнати на три дн≥. «упин¤вс¤ перед кожною опов≥сткою, йшов все дал≥ ≥ дал≥ ≥ так знов вийшов на бер≥г б≥л¤ "™р≥н бею", розум≥Їтьс¤, тепер тут вже н≥кого не було, але ¤ з насолодою сто¤в ≥ вдивл¤вс¤ в озеро, по ¤кому одна за одною стрибали дик≥ хвил≥ з њх п≥нними гривами. я любувавс¤, ¤к очман≥лий ц≥Їю батал≥стичною картиною, в≥тер дув мен≥ в лице, забивав н≥здр≥ ≥ оч≥, ≥ прикладав до мого гар¤чого чола осв≥жаюч≥ компреси. „ерез хвилин дес¤ть ¤ вже м≥г спок≥йн≥ше думати, а ще згодом, мен≥ почало здаватис¤, що ц≥ла та мо¤ пан≥ка вигл¤даЇ гротесково, що вона нагадуЇ людей ш≥стнадц¤ти рок≥в, що таке мен≥ не личить, що фактично н≥чого не сталос¤. ћен≥ стало соромно за себе самого ≥ ¤ повернувс¤ дл¤ в≥дступу назад. ћ≥й б≥й зак≥нчено ≥ виграно. ¬ертаю своњ лег≥они назад до њх гарн≥зон≥в.

Ћена, ¤к звичайно Ћена... ≤ на цей раз вона зустр≥ла мене зовс≥м незалежно, мов би н≥чого не сталос¤. Ч ѕавле! “ам вечер¤, Ч гукнула вона з≥ своЇњ к≥мнати, ¤к т≥льки почула моњ кроки. ўо там робить? Ч „и можу зайти? Ч гукнув ¤ через двер≥. Ч Ќ≥, милий! Ќ≥! я зараз вийду, Ч почув ¤ в≥дпов≥дь. ѓњ голос звучав н≥жно й при¤зно.

я вдавс¤ до критоњ веранди де вже сто¤в наш круглий столик, покритий б≥лою скатертиною з повним накритт¤м дл¤ вечер≥. ¬се було зроблено дуже уважно ≥ дуже естетично. «годом по¤вилас¤ також Ћена у чорн≥й, сатинов≥й п≥жам≥ ¤понського крою з≥ сто¤чим ком≥рцем, що њй надзвичайно личило, особливо коли вона грац≥йно ув≥йшла, вклонилас¤ й посм≥хнулас¤ з ноткою ≥рон≥њ, п≥сл¤ чого ¤ м≥г кл¤стис¤, що ц≥ла њњ повед≥нка в≥д початку до к≥пц¤ Ч суц≥льна, вишукана, консеквентно проведена гра. я церемонно п≥дставив њй ст≥льц¤, вона не менш церемонно с≥ла ≥ сказала: Ч „и дозволите мен≥ мого ¤понського чаю? Ч пригадуючи цим нашу першу на цю тему розмову. я подав њй чайника ≥ вона знов сказала: ƒозволите вашу чашку? Ч я подав њй чашки, вона розлила чай ≥ почалас¤ вечер¤. јле ¤ все хот≥в щось сказати, Ћена це пом≥тила ≥ запитала:

Ч ўо маЇте на думц≥? Ч я хот≥в лиш вибачитись, Ч в≥дпов≥в ¤. “акого б≥льше не станетьс¤... Ч ¬с¤ вина за мною, Ч посм≥хнулас¤ Ћена. ћене вражала њњ вищ≥сть ≥ њњ зр≥л≥сть. Ч я дуже стих≥йна, Ч казала вона.

Ч Ќе помагають н≥¤к≥ вправи. Ч ≤ мен≥ видалось, н≥би њњ щоки тр≥шки припудрен≥, невже вона плакала? Ќ≥. “аке не можливе. Ч Ќе з вашоњ вини, ѕавле, Ч н≥би вона вгадувала мою думку. Ч ќ, н≥, о, н≥!  оли б з вашоњ... я була б щаслива, Ч швидко казала вона. ћене це знов вразило неприЇмно. ÷е ще один доказ њњ суперечностей. ќтже, що ¤ дл¤ нењ? ѕорожнЇ м≥сце. ¬она маЇ своњ ≥нш≥ причини. јле все таки вона плакала Ч той метал, та бронза, той мармур. ќтже, м≥й Ѕоже, що з нами д≥Їтьс¤. ћ≥й настр≥й зростав ≥ ¤ подумав, чи не варто запитати, чого вона плакала, отже ж вона сама цю тему порушила.

Ч „и можу ¤ запитати чого ви плакали? Ч запитав ¤ сухим, батьк≥вським тоном.

Ч ћожна. –озум≥Їтьс¤. я плакала, що ¤ такий монстр.

я спод≥вавс¤, що вона тим самим тоном скаже, що вона мене любить, що ¤ дл¤ нењ найдорожчий у св≥т≥, що без мене не може жити, але н≥чого такого не сталос¤. ћене дивувало, що њњ думки були вийн¤тково синхронн≥ з моњми. “о ж ще перед хвилиною ¤ спод≥вавс¤ ≥ заклинавс¤ перед озером. Ќ≥, ¤ не плакав зовн≥шньо, але ¤ по-собачому скиглив нутром ≥ це, можливо, ще г≥рше. „и не Ї ¤ такий самий монстр?

ѕ≥сл¤ ми розмовл¤ли про вс≥л¤к≥ справи, вона, наприклад, питала, чи люблю ¤ коз¤че молоко, що коз¤че молоко зган¤Ї прищ≥, що вона любить перед сном ставати навкол≥шки ≥ молитис¤, що њй сн¤тьс¤ б≥л≥ кр≥лики. Ч ўо це значить, коли сн¤тьс¤ б≥л≥ кр≥лики? Ч питала вона. Ч ƒумаю, що н≥чого не значить. ўо це видумка. ¬и з мене насм≥хаЇтесь, Ч казав ¤. Ч ќ, ви такий недотепа. Ѕ≥л≥ кр≥лики, за Їгипетським сонником, означають сексуальну любов. ¬и цього не знали? Ч питала вона. Ч «в≥дки ви знаЇте, мене дивуЇ? Ч казав ¤.

Ч я ц≥кавилась. ћене також ц≥кавив секс... я сексуальна. ¬и цього не пом≥тили? я лишень боюс¤. ¬и не розум≥Їте... я боюс¤ самоњ себе. я можу стати дуже паскудною... Ч ¬и завжди щось вигадуЇте. ћен≥ це не ≥мпонуЇ, Ч казав ¤. Ч ¬и не в≥рите? ¬и не в≥рите? я хот≥ла стати наркоманкою. ѕроституткою. я хот≥ла њхати до ћарселю ≥ стати вуличницею. « матросами. Ч „ому ¤краз з матросами? Ч питав ¤. Ч ¬и цього не розум≥Їте, ¤ не можу по¤снити, це питанн¤ патолог≥њ. Ч јх, лиш≥ть це! „орт зна що вигадуЇте! Ч сердивс¤ ¤. Ч “о ход≥м танцювати, Ч казала вона. Ч ¬же п≥зно. ≤ сьогодн≥ нема танц≥в, Ч в≥дпов≥дав ¤. Ч ƒома. “ут. ’од≥м, ход≥м. «найд≥ть там ¤кусь плитку. “аніо! ƒобре, старе таніо! Ч з≥рвалась вона ≥ закрутилась перед мною. ѕот≥м п≥дб≥гла до мене, закинула руки мен≥ за шию, оперлась животом об м≥й жив≥т, дивилас¤ у в≥ч≥, см≥¤лас¤ й казала: Ч јх, ви ѕавле, ѕавле! який ви см≥шний!  оли б ви т≥льки знали. „и ви мене любите? —каж≥ть за що? Ќу, скаж≥ть! Ќу, скаж≥≥≥ть!

я н≥чого не казав, ¤ лишень м≥цно њњ притиснув до себе, на що вона викрикнула: Ч „ую! „ую! ƒосить!

ѕот≥м ми все таки танцювали п≥д рад≥о таніо, а ще згодом довго, заклопотано збиралис¤ до сну, в≥дходили до своњх к≥мнат, знов виходили, все щось забували, щось хот≥ли сказати. Ч ѕавле! ¬и лиш подив≥тьс¤, Ч казала Ћена ≥ п≥дставл¤ла своњ в≥дкрит≥ плеч≥. Ч ¬и так спеклис¤?  оли? Ч дивувавс¤ ¤. Ч ÷е мене щось погризло. ƒуже свербить. Ч ” мене Ї такий кол¤ндрил, Ч казав ¤. Ч –¤туйте! ƒавайте ваш кол¤ндрил. Ч я приносив кол¤ндрил, натирав критичне м≥сце, Ћена д¤кувала, в≥дходила, щоб за хвильку знов зчинити тривогу, що у нењ з'¤вивс¤ комар.  омар! Ќеймов≥рне! я б≥г до њњ спальн≥ з величезною хлопавкою, комар зникав, ми шукали його п≥д години, не знаходили ≥ ¤ вертавс¤ до себе, а за мить ¤ вже репетував, де д≥лась мо¤ книжка. Ћена з'¤вл¤лась у двер¤х моЇњ спальн≥ майже схвильована. Ч яка книжка? Ч питала вона заклопотано. Ч я тут... мав... ™ревеса... ∆≥нка ћ≥льтона... Ч ми обоЇ розшукували книжку ≥ знаходили њњ на веранд≥ п≥д моњм лежаком. Ћена посм≥халас¤ ≥ в≥дходила... ўоб на п≥в дороги вернутис¤. Ч Ч «абула ще спитати: а що завтра? „и не хот≥ли б з≥ мною вињхати? Ч  уди наприклад? Ч  удись... ƒо ¤когось ресторану... Ќа об≥д. ј може вечором... Ќа танець. Ч я засм≥¤вс¤ на ц≥ле обличч¤. Ч як з рибальством? Ч питав ¤. Ч ≈врика! ѓдемо! я ще н≥коли... Ч ¬ ¤к≥й годин≥ збудити? Ч питав ¤. Ч Ѕудь ≥коли. ’оч би оп≥вноч≥! ќ! ѕрекрасно! ѕрекрасно! Ч як т≥льки дозволить погода Ч о п'¤т≥й рано! Ч «года! –озум≥Їтьс¤! Ч ќтже, добран≥ч, чар≥вна! Ч ƒобран≥ч, милий! Ч «а хвильку, вже з-за дверей, Ћена гукала: Ч Ќа рибу! Ч Ќа рибу! Ч в≥дпов≥дав ¤. Ч ƒобран≥ч! Ч ще вигук з обох бок≥в ≥ п≥сл¤ того, здаЇтьс¤, в котедж≥ настаЇ, тиша, вс≥ теми вичерпан≥, недалеко година перша ноч≥, в головн≥й к≥мнат≥ мл¤во св≥титьс¤ мала л¤мпа, портрет Ћисого повернуто лицем до ватрана, по вс≥х кутах зал¤гли насторожен≥ т≥н≥.

я лежав гор≥лиць на своњй "континентальн≥", лишень в п≥жам≥ без накритт¤. Ќе дивл¤чись на зм≥ну температури з≥ зовн≥, в котедж≥ все ще м≥цне тепло, над приголовком св≥титьс¤ н≥чна л¤мпка в руках, зам≥сть ™ревеса, "“ейлз оф —авт ѕасиф≥к" ћ≥ченера, кишенькове виданн¤, не читаю, а лиш дивлюс¤, погл¤дую на п≥в-розкрит≥ двер≥, повторюю слова розмови з Ћеною, к≥лька раз≥в поправл¤ю подушку, нарешт≥ пригадую, що њдемо на рибу ≥ в≥дкладаю "—авт ѕасиф≥к". ≤ гашу л¤мпку.

–обитьс¤ темно ≥ тихо, кр≥зь в≥дхилен≥ двер≥ прориваЇтьс¤ вкрадений в≥дблиск св≥тла з великоњ к≥мнати, чути пер≥одичн≥ вибухи мотора холодильника з кухн≥, що нагадують стог≥н, ¤к також чути ¤к≥сь шерехи знадвору, н≥би там шепчутьс¤, або цокаЇ годинник, або щось м'¤ко падаЇ на тверду землю. Ќад ус≥м горою шум в≥тру ≥ шум озера, ¤кий маЇ д≥ло з телефонними дротами ≥ антенами телев≥зор≥в, чути ¤к б'Ї хвил¤ на причал≥ ≥ погрюкують залишен≥ човни.

ј згодом, мов т¤жкий лантух, повертаюс¤ на б≥к, пружини пост≥л≥ напружено вгинаютьс¤, починаю вдавати сон з присмаком втомленоњ жаги ≥ незгасимоњ спраги, що проходить по ц≥лому моЇму т≥л≥. Ѕез потреби штучно кашл¤ю ≥, здаЇтьс¤, чую в≥дпов≥дь з другого к≥нц¤ цього м≥стер≥йного простору, щоб за хвилину ще раз повернутис¤ ≥ знов вдавати сон. √олова не може втихомиритись, вона все шукаЇ виг≥дн≥шого положенн¤, подушка гар¤ча ≥ вогка, а ц≥ле т≥ло н≥би варитьс¤ в л≥тепл≥й вод≥. Ќе зчувс¤, ¤к прийшов сон.

—он. як довго тривав сон? Ќе можу сказати.  оли прокинувс¤, над котеджем з фур≥¤льною люттю били громи, будова дрижала, в≥кна мигали огненними пл¤мами ≥ ¤ д≥ткливо в≥дчув б≥л¤ себе лоскотливе, живе, хвилююче тепло. Ч ѕавле! ÷е ¤! Ч почув шеп≥т п≥д самим вухом ≥ не знаю, що сильн≥ше звучало Ч громи над котеджом, а чи той шеп≥т п≥д вухом. ћиттю пробуджуюсь ≥ тр≥потливе, пружне т≥ло втискаЇтьс¤ в моњ об≥йми. Ч Ћена! Ч вирвавс¤ у мене переможний оклик. Ч я, ѕавле! я! ÷е ¤! я боюсь! Ч чув той неповторний шеп≥т, що його може висловити лиш ж≥нка ≥ разом з цим вона ближче горнетьс¤, н≥би њй мало об≥йм≥в, н≥би прагне ув≥йти, розчинитис¤, злитис¤...

як це чудово скомпоновано, коли б'ють громи ≥ шумить вода Ч стих≥њ, осв≥тлен≥ м≥льйонами ампер≥в с¤йва у слав≥ неперевершеноњ казки Ѕогом даноњ земл≥, сонцю, пл¤нетам, людин≥. √ар¤ч≥, мокр≥, з бол¤ми й скреготом зуб≥в люди можуть дихати справжн≥м вогнем викресаного з крови силою нагих грудей, розбитого т≥ла ≥ гостро колючого нас≥нн¤, що вириваЇтьс¤ з нутра утроби.

†

ћ»

I

√од≥ сказати, чи завинили тут блискавки ≥ громи, а чи були вони лиш вражаючм поштовхом, маЇстатичною декорац≥Їю ≥ блискучим акомпань¤ментом до нашоњ пречудовоњ драми. ћожливо, ¤ н≥коли не знайду справжнього слова, щоб це сказати. —талос¤ чудо, ¤кого ¤ багато рок≥в чекав, Ћена була незр≥вн¤но велична у своњй незабутньо-маг≥чн≥й рол≥, сталос¤ нагле персвт≥ленн¤, ¤ке наблизило нас до краю блаженства.

ќстанн≥ три дн≥ ≥ три ноч≥, ¤к≥ ми продовжили на п'¤ть дн≥в ≥ п'¤ть ночей, нашого перебуванн¤ на озер≥, були тр≥юмфом ≥ апотеозою довгоњ й впертоњ боротьби наших неспод≥ваних взаЇмин. ÷е була велика зустр≥ч блукаючих пл¤нет у незм≥рному космос≥ под≥й, що виповн¤ли наш час ≥ наш прост≥р. ѕогода цих наших дн≥в була в≥рним нашим союзником, втаЇмниченим другом ≥ над≥йним пом≥чником, вона вернулас¤ до своЇњ л≥тньоњ норми, кожного ранку термометр показував понад норму тепла, небо було маЇстатно сине, вода приманливо б≥рюзова. ћи купалис¤, ми њздили човном, ми ловили рибу, ми ходили на танц≥, ми слухали музику. ≤ багато см≥¤лис¤. —м≥х рвавс¤ з нас зливою, все виповн¤лось жартами, св≥т видававс¤ легким, ¤к пушина. ≤, розум≥Їтьс¤, ми були твердо р≥шен≥, нав≥ть без мови, одружитис¤, ось т≥льки ¤ впор¤дкую своњ достатки, роздобуду справжнЇ мешканн¤ ≥ вистачальний прожитковий р≥вень. ¬ моњй у¤в≥ по¤вилось багато нових видив, думка заб≥гала до самого краю можливого, ¤ став дов≥рливим змовником фантастичних ≥ не фантастичних пл¤нувань, нов≥ проекти супроводжували мене, ¤к паж≥, ¤к раби ≥ ¤к весталки.

“о ж та пречудова ж≥нка була мо¤. Ќаша пост≥ль Їднала нас повс¤кчасно. Ќас год≥ роз≥рвати. Ќаша пристрасть розгор≥лас¤ ≥ не могла згаснути. ÷е вже поже жа п≥д час посухи, це злива вогню. Ќам сл≥д лиш торкнутис¤ ≥ ми вже готов≥. ћи справл¤ли авансом наш медовий м≥с¤ць у вс≥й його насолод≥, ми вс≥х ≥ все забули ≥ були вдоволен≥, що нас забули також.

ј коли ми знов опинилис¤ на вулиц¤х нашого м≥ста, нас год≥ було вп≥знати Ч двоЇ м≥цних, св≥жих, загор≥лих бог≥в, ¤к≥ щойно з≥йшли з≥ свого ќл≥мпу, щоб своЇю по¤вою оздобити заношену вулицю ћаркгам з њњ численними д≥тьми ≥ р≥зноман≥тними синагогами. ћо¤ безв≥конна к≥мната видалась мен≥ мрачним казематом, у ¤кому ¤ колись лежав на фронт≥ п≥д Ћен≥нградом ≥ ¤ка тепер наводила на мене пан≥ку. я мушу ¤к найскор≥ше њњ залишити, час наглив, дн≥ блискавично т≥кали. Ќе було б≥льше таЇмницею, що ми з ќленою заручен≥ ≥ що наше одруженн¤ Ч питанн¤ м≥с¤ц≥в. ¬с≥ моњ адораторки зложили зброю ≥ в≥д≥йшли на б≥к. ћи з Ћеною по¤вл¤лис¤ на вулиц≥, в кав'¤рн≥, на танц¤х, на веч≥рках, у к≥но, на нас дивилис¤ заздр≥сн≥ оч≥, нас обмовл¤ли, ми були атракц≥Їю вс≥Їњ нашоњ громади.

Ќадходила р≥шальна ос≥нь, ¤ мав вил≥зти ≥з своЇњ власноњ шкури, ¤ складав ≥ розкладав св≥й бюджет, ≥нколи ¤ нагадував вужа, ¤кому наступили на хв≥ст.

јле ¤ був траг≥чним оптим≥стом, ¤ не гонивс¤ за дешевими усп≥хами, ¤к ≥ не мав нам≥ру брати жар голими руками, але ¤ мав безодню далеб≥ ц≥кавих пл¤н≥в, п≥дшукував сп≥льник≥в, домовл¤вс¤ сп≥вроб≥тничати, замовл¤в позички ≥ був переконаний, що з Ќовим –оком ¤ залишу свою чар≥вну ћаркгам ≥ оселюсь десь там дал≥ на п≥вн≥ч на ц≥й прекрасн≥й шах≥вниц≥ нашого розлогого м≥ста, а тод≥ наш з Ћеною рай д≥стане концес≥ю ≥ буде включений до реЇстру законних ≥нституц≥й.

јле неспод≥вано прийшов той в≥д'њзд Ћени. Ќа початку жовтн¤, одного дн¤ ¤ д≥став в≥д «≥ни телефон. Ч ѕриходьте негайно! Ч Ћена вињжджаЇ до ћонтреалу!" справд≥ нагл≥сть критична. „ому в≥д'њжджаЇ ≥ чому пов≥домл¤Ї «≥на. «нов та «≥на ≥ знов м≥стер≥¤.  личу до телефону Ћену. ¬она запинаючись, мов школ¤рка, пов≥домл¤Ї, що дуже захвор≥ла мама ≥ вона мусить негайно в≥д'њхати. „ому не пов≥домила мене? ќсь т≥льки збиралас¤, але «≥на випередила. „ому «≥на? Ќема коментар≥в.

Ѕ≥жу на вулицю Ўша. «астаю Ћену в тому самому чорному трико, ¤ке пригадую ≥з —≥мко, сидить згорнута калачем у загол≥в'ю свого л≥жка, прикритого м'¤ким гуцульським килимом. Ќе б≥жить мен≥ назустр≥ч ≥ не в≥таЇтьс¤. ѓњ оч≥ заплакан≥. Ч ўо з вами? Ч кидаюсь до нењ, н≥би до раненоњ. (Ќе дивл¤чись на вс≥ наш≥ пригоди, ми з нею були на "ви". ÷ього, розум≥Їтьс¤, хот≥ла Ћена). Ч ћама. ќсь телеграма. ѓду. —ьогодн≥.

Ч јле ж, Ћено, Ч починаю схвильовано.

Ч Ќ≥-н≥-н≥! ћилий. Ќе треба. я мушу! Ч перебила вона мене. ѓњ обличч¤ дивно сердите.

Ч ўо з мамою?

Ч Ќе знаю! Ч ¬≥дпов≥даЇ р≥зко.

Ч “ак нагло!

Ћена не в≥дпов≥даЇ, оч≥ њњ б≥гають... «акушуЇ нижню губу, н≥би терпить б≥ль. Ч я вернус¤! я скоро вернус¤!

Ч  оли?

Ч Ќе знаю. ћилий. Ќе роб≥ть такого вигл¤ду!

Ч ѕередовс≥м не роб≥ть ви!

Ч Ѕо ¤ не можу зрозум≥ти! я не можу зрозум≥ти! Ч повтор¤ла вона кр≥зь сердит≥ сльози.

Ч „ого не можете зрозум≥ти?

Ч Ќ≥чого не можу зрозум≥ти. як≥сь ≥д≥оти! ўе менше м≥г зрозум≥ти ¤, що за ≥д≥оти, кого маЇ на думц≥? я дививс¤ далеб≥ з виразом ≥д≥ота ≥ не знав, за що хапатис¤, н≥би ¤ топивс¤.

Ч ћоже б ви щось по¤снили, Ч почав було ¤.

Ч “о ж кажу! Ќ≥чого не знаю. ћожливо ≥ншим разом! Ќав≥що питаЇте?

Ч  оли њде пот¤г?

Ч Ќе њду пот¤гом.

Ч ј ¤к?

Ч « Ћисим. ¬≥н њде до ћонтреалу. јвтом. «нов той фатальний Ћисий, мене це виводить з р≥вноваги. Ч Ћено, Ч вирвалось у мене, Ч ¤к що ви знов граЇте ¤кусь...

Ч «амовч≥ть! Ч крикнула вона. Ч Ќе мушу давати вам зв≥т≥в!

я раптом замовк. ’вилину розгублено м≥ркував. Ѕула наелектризована тиша, Ћена дивилас¤ великими перел¤каними очима. Ч ƒопобаченн¤! Ч вирвалось у мене нагле, нерозумне, в≥друхове реченн¤, ¤ повернувс¤ ≥ майже вилет≥в з к≥мнати. «а мить ¤ опинивс¤ на вулиц≥. ”¤вл¤ю, ¤к ¤ вигл¤дав. ” мен≥ тремт≥в кожний нерв. √одинник вказував, що за годину ¤ мушу йти на веч≥рню зм≥ну прац≥, ¤ мав мало часу, але ¤ не п≥шов до дому, а скочив до автобусу на вулиц≥ ќс≥нітон ≥ поњхав на вулицю  в≥н до ресторану де працювала «≥на. ” ресторан≥ було повно гостей, вс≥ м≥сц¤ при бар≥ зан¤т≥, сильно пахло вс≥л¤кими стравами, з намагою протиснувс¤ до заду, де було трохи в≥льн≥ше, «≥на у своЇму б≥лому халат≥ була дуже зайн¤та. я ледве знайшов м≥сце при бар≥ ≥ розгублено замовив каву. «≥на одразу мене побачила, зрозум≥ла, в чому справа ≥ п≥д≥йшла. Ч „и можу з вами бодай п'¤ть хвилин говорити7 Ч запитав ¤. Ч ƒобре. ќсь т≥льки впораюсь з тим гостем. «айд≥ть до сальончику. Ч я забрав свою каву ≥ перейшов до сальончику, що був також зайн¤тий по в≥нц¤, ледве знайшов ¤кесь м≥сце ≥ одразу по¤вилас¤ «≥на. ѓњ вираз зраджував лукавство ≥ не викликав дов≥р'¤. Ч —каж≥ть, Ч запитав ¤ одразу, Ч що там сталос¤? Ч ѕавле ≤вановичу! я не знаю, Ч спонтанно в≥дпов≥ла вона. Ч ÷е все Ћена. “а телеграма. ƒумаю, що щось накоњв той Ћисий.

Ч який Ћисий!? Ч майже викрикнув ¤.

Ч ¬и ж знаЇте.

Ч я н≥чого не знаю.

Ч “ихо. “ут люди.

Ќа нас справд≥ зо вс≥х бок≥в дивилис¤, м≥й вигл¤д був далеб≥ гр≥зний, ¤ ка¤вс¤ що зайшов сюди, ц¤ розмова остаточно збила мене з пантелику. ≤ приголомшила. –≥шуче не знав, що дал≥ робити. «аплатив каву, без слова вийшов з ресторану ≥ вдавс¤ до телефонноњ будки. ¬икликав Ћену. я чув њњ схвильоване диханн¤. Ч Ћено, Ч казав ¤ притишеним, нервовим голосом, у ¤кому виразно звучала розпач. Ч ѕам'¤тайте, що ви ставите на карту ц≥ле наше майбутнЇ, ¤ не хочу, щоб ви њхали з тим Ћисим, коли мусите њхати Ч њдьте пот¤гом, ¤ куплю б≥лет ≥ проведу вас на дв≥рець.

Ч Ќо-но! Ќе купуйте! ƒе ви Ї? зл¤кано говорила Ћена.

Ч Ќа вулиц≥.

Ч ¬и були в «≥ни.

Ч я був.

Ч “о хай вона ви¤снюЇ. ÷е њњ робота. Ћисий тут н≥ при чому. ћусите мен≥ в≥рити! ћусите! «≥на зла, що ¤ не виконала њњ завданн¤.

Ч якого завданн¤?

Ч ¬они мене тероризують. я мушу т≥кати. ѕо¤сню ≥ншим разом.

Ч Ћено! јле ж ви...

Ч ¬и бачили в ¤кому ¤ стан≥. Ќе питайте! Ћисий мен≥ помагаЇ.

Ч Ћено! Ћено! я зараз буду...

Ч ѕ≥зно! ¬же п≥зно! ћи зараз њдемо! ƒопобаченн¤, м≥й милий! Ч ≥ вона положила слухальце.

я вирвавс¤ прожогом з будки, п≥ймав перше такс≥ ≥ погнавс¤ на вулицю Ўша. «давалос¤, що те чортове доробало сунетьс¤ з≥ швидк≥стю вол≥в, що все змовилось ставити мен≥ перешкоди, ¤ наглив шофера, шофер наглив машину, зупинки трамвањв, червоне св≥тло, б≥чн≥ вулиц≥, т¤гаров≥ авта... ¬ороги, сам≥ вороги, максимум нашоњ швидкост≥ 30, њдемо 15 Ч 20 ≥ це зветьс¤ модерне темпо, що в≥д нього можна збожевол≥ти. ј коли ми п≥д'њжджали до будинку при вулиц≥ Ўша, ¤ бачив виразно, ¤к саме рушило велике темно-с≥ре авто, ¤к мен≥ здавалос¤, спр¤моване на далеку дорогу. ÷е м≥г бути той самий темно-с≥рий  райслер Ћисого, що про нього ¤кось згадувала Ћена. ќдна т≥льки мить! “емно-с≥рий  райслер так швидко в≥ддаливс¤ ≥ зник в напр¤мку Ѕлуру, що ¤ не встиг ан≥ охнути. я лиш п≥дн¤в голову ≥ напружено дививс¤ йому в сл≥д здовж спорожн≥лоњ вулиц≥, через ¤ку почали переходити з криком ≥ гамором школ¤р≥ з найближчоњ народноњ школи, ¤к≥ заступили нам дорогу. я сказав шоферов≥ в≥двезти мене на мою ћаркгам.

ќтже за один день, чи краще п≥в дн¤, все зм≥нилос¤ до невп≥знанн¤, Ћена нагло зникла Ч незбагнуте, безглузде чортовинн¤... ўо можу сказати? ћушу њй в≥рити Ч ск≥льки раз≥в це повтор¤ла, ¤ в≥рив, але де вз¤ти в≥ри, коли не в≥ритьс¤. „ому б не ви¤снити справи, не сказати все словами, дл¤ чого та безглузда загадков≥сть, та зањкуват≥сть сумл≥нн¤. ћожливо там нема н≥чого неспод≥ваного, а це лиш страх перед самим собою, смакуванн¤ власного болю. я переконаний, що це дешева, балаганна видумка позбавлених дотепу мозк≥в, дурне чортовинн¤, безглузд¤, бо ж за що саме мали б "вони" њњ тероризувати, ¤кого завданн¤ вона не виконала?... ƒореч≥, «≥на не в≥рить в телеграму, чи маю в≥рити ¤? √олова крутитьс¤, мозок туман≥Ї, г≥ркота заливаЇ почутт¤, ¤ безпорадний, розгублений, залишений, на ¤зиц≥ весь час декадентський мотив ¤когось забутого куплетиста.

÷е квилЇнн¤ наповн¤Ї мене все б≥льше ≥ б≥льше ≥ переливаЇтьс¤ через край мого безсилл¤, чую б≥ль, б≥ль, б≥ль Ч тупий ≥ безупинний в≥д ¤кого терпне п≥днеб≥нн¤ ≥ в'¤не з≥р...

÷ю дику н≥ч ¤ пров≥в у товариств≥ моњх золотих, солодких, сп≥тн≥лих машин з њх в≥чним гугливим рухом ≥ њх запахом з≥псутоњ оливи, ¤к≥ своњми демон≥чними звуками заглушали демон≥чн≥ стогони моњх розбитих нерв≥в. я хот≥в говорити дал≥ з Ћеною, ¤ бачив њњ зовс≥м живу ≥ плотську перед собою, тому роздобув пап≥р з шуфл¤ди малого стола, що сто¤в поб≥ч моЇњ майстерн≥ ≥ п≥д звуки машин на заол≥Їн≥й, дерев'¤н≥й скринц≥ з моњм знар¤дд¤м, почав писати вс≥л¤ку н≥сен≥тницю, що т≥льки прийшло до моЇњ голови: "ћила Ћена! ¬и в≥д'њхали своњм  райслером п≥д фур≥ю пристрастей, що њм м≥г би позаздрити сам Ћюципер. ¬и залишили мене досл≥вно розчавленого на х≥дниках вулиць. ¬и не сказали мен≥ н≥одного людського слова, ¤ке б можна було розум≥ти.

¬и мене знаЇте. я не па¤ц, не балаганний блазень, не кльовн ѕ'Їро. я можу розум≥ти все, нав≥ть в≥ддаль, нав≥ть божев≥лл¤, але ¤ н≥чого не розум≥ю з ¬ашоњ тепер≥шноњ повед≥нки. «акликаЇте мене в≥рити! –ади Ѕога! я ¬ам завжди в≥рив, ¤ ¬ам безглуздо в≥рю, бо паскудно, нег≥дно, по собачому люблю. ¬и це знаЇте ≥...

я писав, ≥ писав, ≥ писав, скиглив, хул≥ганив, блюзн≥рив ≥ не м≥г знайти к≥нц¤ своњй зачумлен≥й безрадност≥, ¤ хот≥в висловитис¤, але висл≥в не приходив, а приходив туман, марево, болото, тр¤совинн¤.  олеса машин ≥ колеса моњх марень крутилис¤ туманним клочч¤м у моњм зачаджен≥м мозку ≥ викидали п≥ну глибокого, п≥дземного, огненного жалю. ™ реч≥, ¤ких ви направду не можете висловити!

≤ п≥сл¤ цього почалос¤ моЇ “оронто без Ћени. ÷е був терор. я не знав, де себе д≥ти. я звик кожного дн¤, кожного вечора переживати празник, бути з нею, говорити, см≥¤тись, сп≥вати. ’одилось на побаченн¤, на зустр≥ч≥, до к≥на, на вистави, б≥бл≥отеки. ¬ињжджалось на острови, њхалось моторовим човном п≥д м≥с¤цем, не зважалось на час, на години, на м≥сце. я одвик в≥д людей, а люди в≥д мене, що мав робити тепер?

я тин¤вс¤, ¤к люнатик, по брудних вулиц¤х середм≥ст¤, мене н≥чого не ц≥кавило, забави без Ћени не були забавами, д≥вчата не видавались д≥вчатами, дн≥ минали черепашачими кроками, ноч≥ видавались бездонними пр≥рвами. Ќа робот≥ ¤ лиш думав про нењ, њњ ≥м'¤ вимовл¤лос¤ безконечно, вона заповн¤ла мене досл≥вно, поневолила абсолютно. я був нею хворий.

ўо другого дн¤ ¤ њй писав, вимагав в≥дпов≥д≥ ≥ одного разу д≥став в≥д нењ писульку: "ћ≥й коханий! ѕрост≥ть, прост≥ть, прост≥ть! я винна! «наю що ви переживаЇте. я переживаю те саме. я хвора. як можете Ч прибудьте сюди. ћонтреал гарне м≥сто. ѕостараюсь все по¤снити. ÷≥лую, плачу, кохаю! ¬аша"... јдреса й телефон.

÷≥ слова ¤ читав, ¤к голодний, ¤к п'¤ний, ¤к дикий, ¤ њх хапав на льоту, ковтав, вони виходили все нов≥ хоч т≥ сам≥ ≥ ¤ ненаситно поњдав њх, ¤к зв≥р свою жертву. ¬они щ≥льно зас≥ли в моњй кров≥ ≥ ¤ буду чути њх нав≥ть за гробом.

Ќайближчоњ суботи ¤ мав в≥льне, а дотого вимантив в≥льний понед≥лок ≥ вже ранн≥м 9.15 експресом  анадськоњ Ќац≥ональноњ «ал≥зниц≥, у дуже гарному, новенькому вагон≥ з м'¤кими фотел¤ми ≥ величезною панорамою Ѕрит≥йських г≥р на передн≥й ст≥н≥, ¤ мчавс¤ до ћонтреалу, щоб п≥д веч≥р, о годин≥ 5.45, вис≥сти з невеличкою вал≥зкою на величному, многолюдному, шумному ÷ентральному дв≥рц≥ ≥ одразу з дв≥рц¤ нетерпеливо дзвонити Ћен≥. Ч ƒе ви Ї? Ч почув ¤ захоплений, гаркавий голос. Ч Ќа ÷ентральному. Ч «араз там буду. „екайте при виход≥!

я не чекав, ¤ ма¤в, ¤к прапор, м≥й з≥р без перерви тримавс¤ годинника, наполегливо вдивл¤вс¤ у вуличну масу людей, залитих с¤йвом неонового св≥тла з бл≥дими, етерними обличч¤ми, з безл≥ччю н≥г на вогкому х≥днику, п≥д шум ≥ стог≥н безконечних машин ≥ спалах≥в безконечних рекл¤м. –озум≥Їтьс¤, що час пон¤тт¤ рел¤тивне, зараз це не час, а гран≥т, це не хвилини, а т¤жк≥ глиби каменю, ¤ чув њх т¤гар весь цей день, ¤ не можу сто¤ти на м≥сц≥ ≥ не можу в≥дорватис¤ з м≥сц¤.

≤ нарешт≥ вона. ѕ≥д'њхала темна такс≥вка ≥ з нењ з посп≥хом вис≥ла Ћена у своЇму чудовому ос≥нньому плащ≥ рудого кольору з великими кратками, не защ≥пнута, без капелюха, з розбитим волосс¤м, св≥жа, ¤сна, усм≥хнена. ѕосп≥хом платить шоферов≥, ¤ б≥жу назустр≥ч. Ч Ћено! Ч ѕавле! Ч ≤ ми душимось у об≥ймах, таке знайоме тепло, диханн¤, запах. Ч ј ¤ так чекала... ≤ знала, що прињдете... ћен≥ снилось. ¬есь день сид≥ла при телефон≥. Ч ¬и чар≥вна! Ч ќ, ¤к це гарно! Ч ¬она любить це реченн¤ ≥ ¤ люблю його також. ƒе¤кий час стоњмо одне проти одного, тримаЇмось за руки. дивимось у в≥ч≥, посм≥хаЇмось очима, устами, ц≥лою ≥стотою, Ћена вигл¤даЇ справд≥ в≥дсв≥жено ≥ ан≥ сл≥ду настроњв з “оронта. ≤, мабуть, м≥й вигл¤д говорив њй те саме: Ч ¬и чудово вигл¤даЇте! Ч казала вона. ќ, милий! ј куди тепер? Ч √отель, Ч в≥дпов≥в ¤. Ч –озум≥Їтьс¤, готель. ЎукаЇмо разом.

ћи йшли п≥д руку бадьоро, рад≥сно, в ногу широкою, рухливою, ¤сно осв≥тленою вулицею з великими в≥тринами ≥ барвистими рекл¤мами, ми з'Їднан≥ в один рух ≥ один порив, кам≥нь п≥д ногами видаЇтьс¤ м'¤ким, килимом, така велика ≥ прозора рад≥сть. Ќедалеко натрапл¤Їмо у б≥чн≥й вулиц≥ великий готель "Ћ¤ —аль". ќдразу заходимо ≥ одразу д≥стаЇмо добру, тиху, м'¤ку к≥мнату на п'¤тому поверс≥ з ванною ≥ вигл¤дом на залите огн¤ми м≥сто. Ч “ут чудово! Ч викрикуЇ Ћена. –озд¤гаЇмось ≥ вдруге в≥таЇмось довгим, п'¤нючим поц≥лунком. Ч ƒуже д¤кую за листи. „удов≥! ¬они були дл¤ мене великим посиленн¤м. ≤ вибачте, що ¤ так мало писала, ви ж знаЇте, ¤ не вм≥ю, просто не вм≥ю, не знаю що писати, хоч хочу писати. ј дуже скучав? Ч Ќе скучав, а здихав! Ч ќ! Ч ¬она пригортаЇтьс¤, закладаЇ руки за шию, п≥дставл¤Ї уста, спокусливо см≥Їтьс¤ Ч тиха, р≥вна, спок≥йна пост≥ль ≥ така ж атмосфера ≥ ми втомлен≥ розлукою ≥ спрагнен≥ чеканн¤м, так≥ тривожно нетерпелив≥...

ј трохи згодом, майже п'¤н≥, але щаслив≥ ≥ втихомирен≥, ми спок≥йно од¤гаЇмось, Ћена, ¤к ≥ завжди, пречудово од¤гнена, на цей раз пречудова суконка золотого кольору (вона любить кольори метал≥в, тепер ¤краз модн≥), ¤ка пл¤стично обл¤гаЇ њњ ф≥гуру, ми лишаЇмо к≥мнату, сходимо вниз до другого поверху, де м≥ститьс¤ ресторан ≥ де у простор≥й, м'¤ко осв≥тлен≥й, вин¤тково затишн≥й зал≥ знаходимо приЇмне м≥сце за б≥лим столом ≥ п≥д звуки джез-бенду, що дол≥тають сюди з другого к≥нц¤ зал≥, замовл¤Їмо вечерю.

ћи переповнен≥ сам≥ собою, не маЇмо б≥льше мови, погл¤даЇмо на себе, вдоволено посм≥хаЇмось. Ч „удова сукенка, Ч кажу, аби щось сказати. Ч ѕодобаЇтьс¤? Ч питаЇ Ћена. Ч Ѕлискуча, Ч продовжую думку. Ч ƒл¤ вас вибрала, Ч каже Ћена. Ч я вд¤чний м≥цно, Ч кажу ¤. Ч “епер це мода, Ч каже Ћена. Ч ≤ вам це личить, Ч продовжую мову. Ћена посм≥хаЇтьс¤ затисненими устами, маЇ спущен≥ пов≥ки ≥ злегка повернуту в проф≥ль голову, що њй також дуже личить, а разом творить дуже привабливу картину самосв≥домого вдоволенн¤.

ƒуже елегантний, н≥би –оберт “ейлор, у прекрасному смок≥ніу кельнер, приносить вечерю Ч десерт з п≥вденних овоч≥в, грибова юшка (на бажанн¤ Ћени), печен¤ ≥ндика з пюре ≥ брусницею, кава ≥... шампанське, (на моЇ бажанн¤), майже в≥дча¤ний, перший в ≥стор≥њ мого житт¤, под≥бний жест. ÷е був початок, под≥бн≥ готел≥ ≥ под≥бн≥ ресторани з такими кельнерами до цього часу не входили в зас¤г круга мого д≥¤нн¤, але цей такий день силою свого звершенн¤, вимагав данини великого м≥рила, бо ¤ переконаний, що в цьому простор≥, разом з≥ мною ≥ Ћеною, перебували переважно "велик≥ м≥рила" р≥зних вим≥р≥в, а Ћена в њњ золот≥й гомосфер≥, заслужено займала своЇ м≥сце, р≥вних њй не було багато ≥ ¤ м≥г законно твердити, що м≥й виб≥р не належить до найг≥рших.

–озум≥Їтьс¤, хот≥лос¤ багато дов≥датись ≥ багато ви¤снити, ¤ мав засипати Ћену питанн¤ми, але в цей момент ще б≥льше хот≥лос¤ не торкатис¤ наших ран. —амо це св≥тло, це оточенн¤, ц¤ теплота ≥ звуки музики вимагали вд¤чности. ≤ Ћена, ¤ку ¤ ще в пот¤з≥ вважав недос¤жною, мо¤ надм≥рна наснага перемогти спротив, творили м≥й кл≥мат своЇр≥дного, егоњстичного вдоволенн¤, бо просто не хот≥лось в≥рити, що Ћена, ¤ка Ї зараз б≥л¤ мене ≥ та, ¤ку ¤ знав ран≥ше, та сама ≥стота. ƒе д≥вс¤ њњ цин≥зм, примхи, вибухов≥сть, акторство.  оли наш≥ криштальн≥ чари вина торкалис¤, наш≥ оч≥ зустр≥чалис¤ палкою дов≥рлив≥стю ≥, здавалось, розчин¤лис¤ у взаЇмн≥й радост≥ щаст¤.

ѕ≥зн≥ше все таки ми "ви¤сн¤ли" нашу справу, ¤ не вимагав, але Ћена сама почала, здаЇтьс¤, це њњ турбувало. ÷е не було ви¤сненн¤... я все знав. ¬она лише п≥дтвердила моњ здогади... Ч «наЇте, ¤к це сталос¤... ’тось з них, можливо “рухлий, Ч казала вона... Ч ћакар ≤ванович? Ч перебив ¤ њњ з посм≥шкою. Ч ¬и ж знаЇте, Ч посм≥хнулась вона. Ч ÷≥лком випадково, Ч додав ¤. Ч ¬и все знаЇте? Ч питала вона. Ч Ћишень здогади, Ч казав ¤. Ч ¬они мали ¤к≥сь нам≥ри... я знала «≥ну... ўе з корабл¤... “ут в ћонтреал≥ ми з нею терли помости... ћи так хот≥ли вирватись з того... як≥ з нас прислуги... “е моЇ мистецтво. «≥на поњхала до “оронта, писала захоплен≥ листи... ћала роботу... —т≥льки хлопц≥в, так≥ перспективи. ѕрињжджай, маЇш кватиру, все заплачене. ћо¤ мама горою проти... ћаЇмо тут знайомого молодого л≥кар¤ шведа... ƒуже ц≥кава людина, любить моњ картини, познайомилась з ним на виставц≥ в музењ... ¬≥н маЇ так≥ окул¤ри, ¤к телескоп ≥ зворушуЇ мене своЇю довгою ф≥гурою, два рази довшою в≥д мене... ћама в нього просто закохана... ≤ коли ¤ за¤вила, що њду до “оронта, мама мало мене не викл¤ла... ¬она переконана, що той швед м≥й законний наречений ≥ нема в≥дклику.  оли ж ¤ не послухала ≥ таки поњхала, ¤ потрапила у с≥тку дивак≥в, ¤к≥ бавл¤тьс¤ у шпигунство ≥ ¤к≥ хот≥ли зробити з мене ћатту √ар≥. ÷≥ люди вдають патр≥от≥в, не будучи патр≥отами, хочуть замазати ¤к≥сь своњ гр≥хи перед советами ≥ грають в льотерею зради на два боки.  олись такий ћакар ≤ванович пробував ≥цаст¤ де ≥нде, там не вдалос¤, тепер заграв на ≥ншу рулетку. …ого м≥с≥Їю "розкладати ем≥грац≥ю" ≥ "вербувати сп≥вроб≥тник≥в". «≥на кл¤сична м≥щанка без мозку ≥ принцип≥в, лишень з претенс≥¤ми, намагалась спокусити мене ≥ п≥слати мене на вас. „ому на вас? ¬и на њх думку прекрасний об'Їкт "дл¤ використанн¤"... «рештою, мен≥ потр≥бно було дол¤р≥в, мама посилала мен≥ дес¤ть дол¤р≥в на м≥с¤ць, «≥на знайшла к≥лька Ћисих, ¤ њх малювала, але всього було мало. Ѕрати ¤кусь роботу? яку? ћити помости? ѕрибирати к≥мнати?

ј мо¤ мама...  олишн¤ буржуйка... Ѕатько був ≥нженер... ¬они мали доми з ’арков≥ ≥ хут≥р десь на пров≥нц≥њ. я цього вже не бачила. …ого засудили ≥ знищили за його нерос≥йське пр≥звище... Ѕув же час пошести шпигунства ≥ кожний, хто не був рос≥¤нином вважавс¤ потенц≥¤льним шпигуном. Ѕатька судили за ¤кийсь саботаж, ¤ вже не знаю, щось там в ƒонбас≥. ” нас не можна було про цс говорити. Ќас викинули на вулицю... ¬и це, зрештою, знаЇте... ћати дес¤ть рок≥в водила в ќдес≥ трамвањ... ј брат у ћоскв≥. ќт ≥ все...

Ч ўо ж ви мали зробити з≥ мною? Ч спитав ¤ жартом.

Ч Ўпигуна... –озум≥Їтьс¤.

Ч ўо ¤ мав шпигувати?

Ч Ќе знаю. Ќе м≥й б≥знес. я мала лиш завербувати...

Ч ќтже "каіда би не ™лена" (цитата з в≥рша)...  оли б не «≥на... Ќе ћакар ≤ванович... Ќе бачити б нам —≥мко.

Ч ÷е њх ≥де¤ Ч розум≥Їтьс¤. «наход¤ть Ћисого. я його малюю... ƒ≥стаю котедж... «апрошую вас... ¬и потрапл¤Їте в моњ с≥т≥. я шантажую вас коханн¤м... «≥на шантажуЇ мене ЋисимЕ ћакар ≤ванович шантажуЇ нас наганом. ћи зломан≥. ¬ас посилають на фабрику л≥так≥в... ћене женуть на Ѕермуду... я шукаю жертви, моб≥л≥зую, шантажую. ћи д≥Їмо. –озгортаЇмо операц≥ю... „и ж не чудово?

ј Ћисий... ÷е така наша мамалиіа.  оли ¤ намалювала його портрет, в≥н дививс¤, дививс¤ на мене а пот≥м питаЇ: ви добре, д≥вчино, малюЇте, але з чого ви живете? я йому щось, не пригадую що в≥дпов≥ла, а одного разу в≥н кличе мене до свого готелю на Ѕейстр≥т ≥ таЇмничо вручаЇ мен≥ чека на дв≥ст≥ дол¤р≥в. “≥льки прошу н≥кому не каж≥ть, бо ¤к дов≥даЇтьс¤ ж≥нка Ч з'њсть. ≤ цо все. ћ≥ж ≥ншим, Ч додала вона до цього, Ч мама не знаЇ, що ми з вами були на —≥мко. ≤ вона хоче бачити вас. «автра прошу на родинний об≥д. ”вага! ”вага!

Ч «ворушливо вд¤чний! Ч в≥дпов≥в ¤. Ч ј що, ¤к не витримаю ≥спиту?

Ч ћама п≥д сильним терором.

я бачив Ћену в њњ гарн≥й подоб≥, њњ н≥жн≥, тонко р≥зблен≥ рамена ≥ њњ дел≥катно р≥зблен≥, тонк≥ пальц≥. ѓй потр≥бен протектор, сила, захист, њй потр≥бен муж, чолов≥к. ѓй потр≥бн≥ засоби. –озум≥Їтьс¤, вона може "знайти працю", але ¤ку? ћалювати портрети?  ельнеркою в ресторан≥? ѕродавачкою у ≤тона?

—правд≥ проблема. ≤ ¤ не знаю, у ¤к≥й подоб≥ з'¤витис¤ на оч≥ њњ матер≥. ўо сказати? ўо об≥ц¤ти? ўо дати? —ебе самого? яка з мене варт≥сть дл¤ матер≥, ¤ка хот≥ла б бачити свою дочку на трон≥  леопатри. ≤ ц≥лком заслужено. я переконаний, що терор Ћени не граЇ дл¤ нењ великоњ рол≥, маючи за собою дес¤ть рок≥в практики кондуктора трамваю.

“ак≥ ось ≥ ≥нш≥ под≥бн≥ думки проходили через мою мозкову л¤боратор≥ю п≥д сардон≥чн≥ звуки саксофоновоњ оркестри, до ¤коњ у друг≥й зал≥ на круз≥ танцювали пари, осв≥тлен≥ смугами кольорового св≥тла. ¬ипите вино ≥ присутн≥сть Ћени настроювали мене на вс≥л¤к≥ дивовижн≥ к≥мб≥нац≥њ й в≥дчуванн¤, перед очима в р≥зних напр¤мках, н≥би на притьмареному екран≥, рухались людськ≥ силуети ≥ все разом видавалось нереальним, н≥би з ≥ншого вим≥ру простору. ћоЇ обличч¤, дарма що притьмарене осв≥тленн¤м, ¤к ≥ звичайно, було в≥дкритою книгою, в ¤к≥й можна читати кожн≥й грамотн≥й людин≥ ≥ в ¤к≥й Ћена до схочу читала. ≤ дуже розум≥ла. ¬она бачила мене наскр≥зь ≥ на цей раз, ¤к мен≥ здавалос¤, ц≥лковито з≥ мною годилас¤. ¬она р≥шена бути моЇю ж≥нкою, йти жити до одн≥Їњ к≥мнати, бути продавачкою у Ћоблавс, але чи погодитьс¤ на таке њњ величн≥сть мама? Ќапевно вона питала дочку: а ¤кий його фах? ј що в≥н робить? ј ск≥льки заробл¤Ї? ќ, мамо! ¬≥н добрий механ≥к! ће-ха-н≥к! „и не досить нам тих механ≥к≥в? ¬≥н дуже талановитий! ¬≥н хоче бути письменником! ѕисьменником? Ќа ¤к≥й мов≥? „и в≥н живе в  иЇв≥, а чи в “оронт≥? ƒосить, досить! “ут треба жити по-людськи. ќсобливо, хто може! ј ти можеш!

Ч як ваш?, мама зветьс¤? Ч запитав ¤ неспод≥вано.

Ч Ћ≥д≥¤, Ч в≥дпов≥ла Ћена одним словом.

Ч ѕо батьков≥?

Ч ≤ван≥вна.

Ч „и не хот≥ли б ми потанцювати?

Ч –озум≥Їтьс¤. ƒавно час!

ћи танцювали, згадували не так “оронто, ¤к —≥мко. —≥мко, цей ма¤к нашого мандру у просторах чутт¤, своЇр≥дна зор¤ надхненн¤ ≥ печал≥, розбита чар≥вна чара п≥знанн¤ добра, зла, меду й цикути, розгалужена панорама глибинноњ пристраст≥ ≥ глибинноњ насолоди. Ч Ќ≥коли не забуду —≥мко, Ч казала Ћена примружуючи оч≥. Ќ≥коли! “а зустр≥ч! ¬она вир≥шила! ¬се вир≥шила. ÷≥лу мою фабулу... Ч ¬она у своњй золот≥й роб≥ переливалас¤ у св≥тл≥ прожектор≥в рельЇфно ≥ емоц≥йно на тл≥ розтанцьованого паноптикума, що мен≥ було не-захисно ≥ бентежливо. ћи провокували довк≥лл¤, оч≥ багатьох були звернен≥ на нас, а в одн≥й з перерв, до нас п≥д≥йшов приголомшений денд≥ у препишному, Ївропейського крою смок≥ніу ≥ запросив Ћену до танцю. ¬она в≥дмовилась. ¬и¤вилось, що той франт, ¤к ми сам≥, походив з ≈вропи, з „ехословаччини, недавн≥й вт≥кач в≥д "братн≥х рус≥в", а тепер≥шн≥й ≥нженер, забув вже ¤коњ, чи не ћесс≥-√арр≥с, компан≥њ. ћи обм≥н¤лис¤ з ним к≥лькома реченн¤ми в н≥мецьк≥й мов≥ ≥ роз≥йшлис¤ з дружн≥ми побажанн¤ми. Ќапевно вважав нас за пару розпещених м≥льйонер≥в, ¤к≥ бавл¤тьс¤ в закоханих.

ћи пробули тут пару годин, час т≥кав швидколетно, перед в≥дходом повернулис¤ до нашого номеру, п≥влежали на широк≥й канап≥, д≥лилис¤ враженн¤ми минулого тижн¤, укладали пл¤н на завтра... «устр≥немось рано тут, сн≥даЇмо разом внизу в кав'¤рн≥, огл¤даЇмо м≥сто, а об≥даЇмо з мат≥р'ю. Ѕ≥л¤ першоњ години ноч≥ ¤ в≥дв≥з Ћену такс≥вкою на њњ –озмонт. ѕрекрасна, ос≥нн¤, г≥роскоп≥чна н≥ч великого накопиченн¤ бетону, каменю й зал≥за, всипаного густо м≥р≥¤дами вогн≥в ≥ пронизаного маі≥страл¤ми безупинного руху. …ого пульс ≥ ритм синхронно д≥Ї з пульсом ≥ ритмом всього космосу, так що ≥нколи тратитьс¤ почутт¤ земного ≥ видаЇтьс¤, н≥би це все разом висить у простор≥ ≥ з≥ шаленою швидк≥стю кружл¤Ї довкола ¤когось центрального фокуса.

ћо¤ перша н≥ч у цьому готел≥, п≥сл¤ всього пережитого, не була аж надто спок≥йна, ¤ довго не м≥г заснути, в≥тав мисл¤ми в п≥дзор¤них висотах, вважав себе чи не найщаслив≥шою ≥стотою всесв≥ту, ¤ був виповнений тим р≥дк≥сним щаст¤м, що його може ос¤гнути т≥льки людина великого шуканн¤ але, ¤ка н≥коли не п≥дносилась вище звичайного позему нашоњ пл¤нети. я не спав, а др≥мав ≥ не думав, а марив, не пл¤нував, а фантазував. ≤ не знаю чому, все моЇ минуле видавалос¤ неприЇмним, змарнованим часом, а все майбутнЇ малювалос¤ густими, ситими, над≥йними барвами, н≥би це в≥дкривалась передо мною нова пл¤нета. «а мною лежав океан часу ≥ простору ≥ в тому розчин¤лас¤ туманно дивовижна мо¤ минул≥ сть, н≥би вона належала не до мене, а до зовс≥м ≥ншого вим≥ру д≥¤нн¤. ѕо цьому боц≥ ¤ родивс¤ наново в ≥накшому п≥дсонн≥ з ≥ншими складниками пов≥тр¤ ≥ в≥дм≥нним сон¤шним спектром. я почав бачити й п≥знавати вартост≥, дов≥давс¤, що можна багато зробити, що кожний порух думки збагачуЇ сенс бутт¤.

–ано, здавалос¤ б, ¤ повинен довго спати, але прокинувс¤ зараз по шост≥й ≥ перший проблиск св≥домости запевнив мене, що заснути ¤ б≥льше не зможу. я брав ванну, ¤ старанно голивс¤, ¤ од¤гав м≥й найкращий од¤г ≥ б≥л¤ шостоњ ¤ вже приймав телефон в≥д Ћени, ¤ка патетичним тоном питалас¤, ¤к мен≥ спалос¤, що снилос¤ ≥ що вона зараз, зараз буде у мене.

ѕ≥в години згодом вона справд≥ обережно застукала до моњх дверей. —в≥жа, неспод≥вано чаруюча, запашно розчервон≥ла у с≥рому, легкому ос≥нньому плащику ≥ с≥рому, солом'¤ному, крислатому капелюс≥. я пом≥тив, що кольор њњ очей може м≥н¤тис¤ залежно в≥д настрою, в≥д майже пивного до с≥ро-пл¤тинового. Ќа цей раз в≥н був с≥ро-пл¤тиновий ≥ пром≥нював.

ћи разом внизу сн≥даЇмо Ч дуже приЇмна, по своЇму ≥нтимна процедура з вс≥л¤кими кокетливими, грайливими ≥нтонац≥¤ми Ч соки, гр≥нки, ¤Їшн¤, кава... ј пот≥м забираю своЇ майно, в≥дмовл¤ю готель ≥ ми виходимо на людну, рухливу, з безл≥ччю мальованих в≥трин ≥ рекл¤м, вулицю ≥мен≥ ¤коњсь св¤тоњ, здаЇтьс¤ чи не  атерини. —в≥тить ≥ гр≥Ї жовтневе, вигор≥ле сонце, на деревах рудаве лист¤, ¤ке ≥нколи спадаЇ п≥д ноги, ми ступаЇмо легко й безжурно, ≥нколи зупин¤Їмос¤ перед в≥тринами, особливо коли бачимо за ними ¤кесь мал¤рство чи щось ≥нше з≥ св≥ту мистецтва. ≤нколи це вражаюч≥ реч≥ правдивого звучанн¤ ≥ ми д≥лимось враженн¤ми про њх вартост≥. Ћена розум≥Ї ц≥ справи на перший погл¤д ≥ вм≥Ї одним словом њх висловити.

¬нутр≥ м≥сто було наполегливо зайн¤те само собою, це була нед≥л¤, ¤кийсь св¤точний неспок≥й, пов≥льний рух автобус≥в ≥ безконечна черга, туди й назад, такс≥-вок з безконечною к≥льк≥стю авт взагал≥. ћи п≥ймали перше л≥пше такс≥ ≥ поњхали на ћонт –о¤л Ч головне ≥ найвище м≥сце цього ≥нтриіуючого простору, с≥мсот п'¤тдес¤т три фути високе, з розлогими краЇвидами заставленими будовами, под≥бними на величезний склад под≥равлених скринь. Ћюблю т≥ монументи, осв≥тлен≥ ранн≥м сонцем на тл≥ широкоњ р≥ки з розлогими раменами мост≥в, ¤к≥ нагадували геркулесову силу ген≥њв, що поклали на земл≥ ц≥ г≥гантськ≥ споруди. ÷е сотворила одна ≥стота на двох довгих лапах з сокирним носом, широким ротом, клапатими вухами, ≥ ¤кось не можна забути моменту, коли Ћена схилилас¤ на низький, широкий парапет з≥ с≥рого, порослого мохом каменю, що в≥дд≥л¤в нас в≥д зарви, а ¤ сто¤в зл≥ва поб≥л¤ нењ ≥ правою рукою пригорнув њњ до себе, н≥би захищав њњ в≥д т≥Їњ могутньоњ перед нами стих≥њ простору. ћо¤ права щока торкалас¤ њњ голови з розсипаним, св≥жим волосс¤м, ¤ке лоскотало мое вухо з легким, вогко-св≥жим в≥тром, що в≥¤в нам назустр≥ч десь зв≥дти з за р≥ки в долин≥. ÷е чарувало нас ≥ п≥дказувало, що ≥ ми належимо до ≥стот на двох ногах, ¤к≥ потрапл¤ть розставл¤ти по долинах р≥к под≥бн≥ забаганки. ћожливо мен≥ це найб≥льше ≥мпонуЇ. ÷е химерне накопиченн¤ с≥рих, кам'¤них, пронизаних зал≥зом, споруд.

Ќа сам≥й гор≥ був ресторан... Ћист¤ дерев зривалос¤ з галузз¤ ≥ стелилос¤, де впало. ÷е чарувало, наповн¤ло втомою, ≥ржав≥ шматки шелест≥ли пронизливо. Ћена дивилась мен≥ у в≥ч≥, њњ уста кривилис¤ в ≥рон≥чну усм≥шку, а сама м≥цно трималас¤ моЇњ правоњ руки, н≥би хот≥ла мене повалити. Ч „и не гарно? Ч питала вона. Ч ѕогоджуюсь, Ч в≥дпов≥дав ¤. Ч „ому б вам не перењхати сюди? Ч питала дал≥. Ч ј справд≥ чому б? Ч в≥дпов≥дав ¤. ≤ притискав м≥цн≥ше њњ руку, щоб зупинити питанн¤. —ам не знаю, чому ¤ не м≥г погодитис¤ на цю пропозиц≥ю, Ћена в≥дчувала м≥й спротив, очима вимагала по¤сненн¤, але ¤ мовчав.

ƒуже хот≥лос¤ њњ обн¤ти, розлогий, палаючий краЇвид, ажурна але¤, зелений травник, ≥ржаве лист¤ вимагали вислову, ми звернули до округлоњ, старовинноњ тераси ≥ тут перед лицем ц≥лого м≥ста, ≥іноруючи довк≥лл¤, ми ц≥лувалис¤ тими жадобними ц≥лунками, ¤к≥ при значен≥ не так нам самим, ¤к тому довк≥ллю, що нас оточуЇ. Ћена була на диво хижа, оч≥ њњ робилис¤ ще б≥льш≥, н≥ж звичайно, а уста ставали гар¤чими.

ѕеред першою годиною ("щоб не сп≥знитис¤"), ми вже ступали широкими кроками вниз крученою, асфаль товою дорогою без х≥дник≥в пом≥ж садами, травниками, кв≥тниками, в≥ллами. ’то т≥ щасливц≥, що тут живуть ≥ можуть завжди, кожноњ хвилини насолоджуватис¤ цими краЇвидами просто з в≥кна своЇњ роб≥тн≥, спальн≥ чи њдальн≥? „ому це не ми? я звичайно не висловлював цього зухвальства в голос, але думки моњ крутились б≥л¤ цього божества безнастанно. ћожливо, в цей момент ¤ був переконаний, що ¤ сам кумир дол≥, ¤кому кор¤тьс¤ гори, доли, хмарочоси, краЇвиди.

¬низу, при перш≥й нагод≥, ћи зупинили одну з численних такс≥вок, що б≥гли р≥вною алеЇю поп≥д горою ≥ вона, з неймов≥рною швидк≥стю, повезла нас у хащ≥ м≥ста. ћен≥ здавалос¤, що Ћена тепер значно р≥знилас¤ в≥д т≥Їњ, ¤ку ¤ знав весь час, вона була домашн¤, звичайна, пок≥рна, упокорена, ¤ так само вигл¤дав "¤к засватаний", ми обоЇ сид≥ли р≥вно, чемно, мовчазно ≥ лишень зр≥дка порозум≥валис¤ погл¤дами, ¤к≥ висловлювали приблизно таке: —трашно? Ч “рохи. Ч ћен≥ та кож. Ч ј в голос ¤ питав Ћену: Ч як мама вигл¤даЇ?

Ч ƒуже звичайно, Ч в≥дпов≥дала вона. Ч Ћюбить вона кот≥в? Ч ” нас нема кот≥в. Ч Ћ≥д≥¤ ≤ван≥вна? Ч “ак, Ч посм≥хнулась Ћена.

„орна з≥ с≥рим нутром такс≥вка б≥гла пр¤мою людною вулицею, ≥нод≥ на знак червоного ока зупин¤лас¤, минались вулиц≥ Ч св¤та јгата, св¤та Ћюц≥¤, св¤та ∆енев'Їва ≥ ось њдемо п≥д гору, повертаЇмо вправо ≥ вињжджаЇмо на ѕершу авеню. ўе к≥лька судьбоносних хвилин ≥ ми зупин¤Їмось перед новим, двоповерховим, цегл¤ноњ барви будинком з прикметними, зовн≥шн≥ми, крутими, зал≥зними сходами до першого поверху. ¬с≥ будинки ц≥Їњ вулиц≥ мають так≥ сходи ≥ це творить своЇр≥дну неповторну картину екзотичноњ випадковости. ќте широке в≥кно другого поверху зправа належить до мешканн¤ Ћени.

ќбережно входимо по крутих сходах, зупин¤Їмос¤ на площадц≥, Ћена шукаЇ у своњй торбинц≥ ключа, погл¤даЇ на мене з бо¤зкою зац≥кавлен≥стю, обережно в≥дмикаЇ двер≥, обережно входимо до вузьких с≥ней з в≥шаками на од¤ги ≥ великим дзеркалом при ст≥н≥, обережно розд¤гаЇмос¤, ¤ помагаю Ћен≥, Ћена помагаЇ мен≥, довкруги глибока, насторожена тиша, н≥би вона причањлась ≥ здивованими очима сл≥дкуЇ за нашими рухами.

« права сальон з розчиненими навстеж≥нь двополими дверима, рухом руки Ћена запрошуЇ до сальону зав≥шаного, ¤к картинна галере¤, картинами найхимерн≥шого зм≥сту ≥ стилю, серед ¤ких на широк≥й ст≥н≥ демонстративно вид≥л¤ютьс¤ поруч два портрети Ч м≥й ≥ Ћени. Ћена юна, н≥жна, прозора з великими зеленими здивованими очима, а ¤ под≥бний на кретина з овальним лицем, довгою шиЇю, лапатими вухами, з опалими плечима на ¤скравому зелено-синьо-жовтогар¤чому тл≥, що нагадуЇ полум'¤ пожеж≥.  ≥лька р≥зноман≥тних, не звичних, химерноњ будови м'¤ких ст≥льц≥в ≥ така ж с≥ро-мишата канапа, плюс етажерка з грубими томами монограф≥й мистц≥в, оздоблюють цей прост≥р.

Ч —≥дайте ≥ чекайте, Ч шепнула Ћена ≥ цей шеп≥т видавс¤ мен≥ присудом на вигнанн¤. я пок≥рно погруз у ¤сно-бурий фотель, що нагадував с≥¤мського кота ≥ розпочав чеканн¤. Ћена театрально п≥дн¤ла голову, посм≥хнулас¤ ≥ вийшла, а ¤ у своЇму с≥рому, новенькому од¤з≥, почувавс¤ справд≥ "¤к засватаний" ≥ помагали мен≥ лишень картини, ¤к≥ зосереджено, мов ф≥лософи на диспут≥, дивилис¤ на мене зо вс≥х ст≥н ≥ казали: не б≥йс¤! ћи дуже спок≥йн≥ ≥ прост≥. ≤ ц¤ њх стоњчна мова наводила в мен≥ ¤кийсь пор¤док. я напевно вигл¤дав напружено, дуже св¤точно ≥ переборщено банально.

ћожливо це були лиш хвилини, п≥в хвилини, секунди, але вони могли бути також годинами, час ≥нколи в≥бруЇ гар¤чковим темпом, але ось нарешт≥ справд≥ насторожена по¤ва у вигл¤д≥ невеликоњ штивноњ, у с≥рому, англ≥йського крою костюм≥ ≥ ¤сних старомодн≥х окул¤рах, пан≥, ¤ку ¤, здавалось, десь бачив, чи не на одному з портрет≥в ван √оіа Ч спок≥йне, холодне, ластовин¤сте лице, що ви¤вл¤ло р≥шуч≥сть, стримане благородство ≥ досв≥д нелегких переживань.

я повол≥, збер≥гаючи максимально вираз достойности, зв≥вс¤ з≥ свого фотелю ≥ набрав виразу солдата, ¤кий маЇ здавати рапорт своЇму начальников≥. Ч Ћ≥д≥¤ ≤ван≥вна? Ч посп≥шив ¤ озватис¤ першим. Ч “ак. ÷е ¤. ј ви ѕавло... як? “акож ≤ванович? ¬и з ’аркова? Ч говорила вона стримано й поблажливо. Ч я там родивс¤, Ч в≥дпов≥в ¤ негайно. Ч —≥дайте. ¬ашого батька також вивезли? як ≥ нашого. “епер ви в “оронт≥? Ч “ак, Ч посп≥шив ¤ в≥дпов≥сти. Ч ¬ам подобаЇтьс¤ “оронто? Ч питала вона тим самим конкретним тоном. Ч Ќе можу точно сказати. я був у ¬анкувер≥, не зм≥г там влаштуватись за фахом, тому вибрав “оронто, Ч казав ¤. Ч ƒумаЇте Ч в “оронт≥ б≥льше можливостей? який ваш фах? Ч  орабельне буд≥вництво. Ч як≥ ж у “оронт≥ корабл≥? Ч я вибрав ≥ншу л≥н≥ю. Ч ¬аш фах засадничо не був поганий. Ч јле в≥н вимагаЇ б≥льше дов≥р'¤. ћожливо громад¤нства, Ч рапортував ¤ дал≥. Ч ≤ хочете стати письменником? Ч тривав м≥й допит. Ч ќ! ÷е лиш... ≥нтенц≥њ. ƒумаю зан¤тис¤ б≥знесом, Ч в≥дпов≥в ¤ спок≥йно. Ч як ≥ мо¤ Ћена. ¬она також весь час говорить про б≥знес, а малюЇ от≥ страх≥тт¤. ≤ коли б не м≥й, вибачте, банк, де ¤ мию помости, нам було б не дуже тепло. ∆или б, ¤к ≥ жили в ќдес≥.  ≥мната, блощиц≥, примус на чемодан≥.  олись за цар¤ ми мали також "б≥знес" Ч м≥й свекор мав три магазини зал≥зних товар≥в, спроваджували з≥ Ўвец≥њ сталь. ј м≥й чолов≥к був ≥нженер-г≥рник. ј за совЇт≥в, ¤ водила в ќдес≥ трамвањ. “ут прибираю в банку... ƒочка малюЇ.

ѕ≥д час ц≥Їњ нашоњ досл≥дницькоњ розмови, Ћена не була присутн¤ ≥ це можливо, було добре, знайоме. Ћ≥д≥¤ ≤ван≥вна сид≥ла проти мене на легкому, новенькому, алюм≥н≥йовому ст≥льц≥, дивилас¤ мен≥ у в≥ч≥, мала вираз холодного сл≥дчого, можливо енкаведе, ≥ поки так тривала наша люб'¤зна конверсац≥¤, тихо, непом≥тно ув≥йшла Ћена переод¤гнута у дуже елегантну, кольору староњ цегли сукню з дуже кокетливим, б≥лим фартушком, що п≥дкреслено закривав сливе до кол≥н њњ перед. Ч Ўановн≥ панове! ѕрошу ласкаво до об≥ду, Ч проголосила вона по-рос≥йськи.

Ч ƒуже гарно, Ћено. …демо, Ч спок≥йно в≥дпов≥ла Ћ≥д≥¤ ≤ван≥вна. Ч ѕрошу, ѕавле ≤вановичу... Ч ћи направились до маленькоњ њдальн≥ поб≥л¤ кухн≥ з другого боку коридорчика. ≤ малий коридорчик, ≥ ц≥ла њдальн¤, ≥ нав≥ть кухн¤ були заповнен≥ малюнками Ћени, ¤ дивувавс¤, коли вона встигла все це зробити, здавалос¤, вона так мало цим займаЇтьс¤. я звернув увагу на к≥лька њњ зарисовок. Ч ÷е моњ ранн≥, Ч сказала Ћена. Ч ј де той злочинний акт, за ¤кого позбавлено вас г≥дности прислуги? Ч пригадав ¤ цнотливу монтрсалку, у ¤коњ Ћена працювала прибиральницею. Ч ј! “ой... ¬≥н у спальн≥. ’очете бачити? Ч ћи перейшли до њњ спальн≥, без н≥¤кого л≥жка, за ¤ке, мабуть, правили у нењ дв≥ широк≥ лавиц≥ поб≥л¤ двох ст≥н кутом, прикрит≥ м'¤ким гуцульським килимком, ¤кого ¤ бачив у “оронт≥. ¬ кут≥ сто¤ла скринька, можливо в≥д ¤блук, а на н≥й у вигл¤д≥ дракона з природного кор≥нн¤ сто¤ла л¤мпа з абажуром помаранчового кольору. Ч ћо¤ робота, Ч вказала вона на л¤мпу. Ќа ст≥нах, ¤к звичайно, повно картин, а м≥ж ними той самий чолов≥чий акт в дуже вибаглив≥й поз≥... Ќаш≥ погл¤ди змовницьки зустр≥лис¤. Ч „и не малювали ви його на —≥мко? Ч Ќ≥. ÷е тут. ’очете бачити той з≥ —≥мко? Ч питала вона з посм≥шкою. Ч Ќ≥-н≥-н≥! ƒ¤кую, Ч в≥дпов≥в ¤ негайно.

Ч јле ж д≥ти! Ч почули ми голос з кухн≥. Ч “о ж вихолоне об≥д! ј! ќб≥д: Ч в≥дозвалась Ћена, схопила мене за руку ≥ ми швидко поб≥гли до њдальн≥.

—то¤в б≥лий ст≥л, на стол≥ накритт¤, порцел¤на, скло, повн≥ тар≥лки кур¤чоњ юшки ≥ коли ми вже њли ≥ прийшла салата до тел¤чоњ печен≥, Ћ≥д≥¤ ≤ван≥вна м≥ж ≥ншим зауважила: Ч ƒуже добра салата. ÷е Ћена привезла рецепт з “оронта. Ч ћи з Ћеною змовницьки перегл¤нулись, це була салата, ¤ку ми робили з Ћеною на —≥мко, переважно моЇњ композиц≥њ. ѕочалас¤ розмова про “оронто взагал≥. я казав, що “оронто маЇ велику майбутн≥сть, але Ћ≥д≥¤ ≤ван≥вна зауважила: Ч јле поки що, це лиш велике село. Ч ’≥ба п≥сл¤ ћонтреалу, Ч в≥дпов≥в ¤. Ч Ћюблю лиш велик≥ м≥ста, Ч казала вона. Ќаша ќдеса, коли б не совЇти, могла б стати √амбуріом. Ч ¬она ≥ так, здаЇтьс¤, велике м≥сто, Ч зауважив ¤. Ч ≈! ¬еликий см≥тник. Ч ¬и родом з ’аркова? Ч запитав ¤ њњ.

Ч ¬она з ’аркова, Ч вказала вона на Ћену, а ¤ родилась на хутор≥, на ƒонц≥. ћ≥й батько мав к≥нський завод. ¬и напевно добре њздите верхи? Ч питав ¤. Ч ѓздила. ћалою... Ч ћ≥ж ≥ншим, ѕавло питав чи ти любиш кот≥в, Ч перебила нас Ћена. Ч Ќо! ƒо кот≥в ¤ ще не д≥йшла. ћаю он кицьку, з ¤кою не можу дати ради, Ч вказала головою на Ћену. Ч „и така аж погана? Ч кокетувала Ћена. Ч Ќе слухаЇ, вперта, примхлива...

Ч ћама завжди маЇ своњ аргументи, Ч казала Ћена. Ч Ќо-но-но! Ќе завжди, не завжди, Ч перечила мати. ћоњ аргументи дл¤ тебе горох об ст≥ну, ¤ вже не раз казала, що нове покол≥нн¤ думаЇ нарешт≥ п≥ймати Ѕога за бороду. ћи це, дочко, також думали, але з≥рвалос¤... Ч ќдного разу ≥ нам з≥рветьс¤, Ч в≥дпов≥ла на це дочка. Ч ќ, напевно! Ч погоджувалась мати. Ч “о дозволь нам пот≥шитись... ƒо пори до часу... „и ти хот≥ла б, щоб ¤ наподоблювала твоЇ житт¤? Ч ћоЇ? Ќ≥коли Ч ј тод≥ чиЇ? Ч н≥чиЇ жити по, своЇму. Ч я й живу... ѕо своЇму...

ћати п≥дн¤ла здивовано оч≥, њњ погл¤д був усм≥хнений ≥ вдоволений... Ќу... њж! ѓж! “и б≥льше њж! ј вам, Ч звернулась вона до мене, сл≥д перењхати до ћонтреалу. Ч я це також кажу, Ч п≥дтримала њњ дочка. Ч Ќа мою ж думку було б краще, коли б ви перењхали до “оронта, Ч енерг≥йн≥шим тоном в≥дпов≥в ¤. Ч ƒо того села? Ч заперечила маги. Ч 3 того села будуть ще люди, Ч боронивс¤ ¤. Ч ј!  оли це буде! Ч Ћишень терпеливости. ƒуже скоро. ћи швидко ростемо. Ч ≤нколи рветьс¤ терпець. ќсь ¤ було захвор≥ла... Ћена? ѓй що... ¬и њњ напевно знаЇте... Ч јле ж, мамо... “и зачасто повтор¤Їш моЇ ≥м'¤, Ч перебила Ћена. Ч ј чиЇ маю повтор¤ти. “и в мене все. ≤ ти це знаЇш. ≤ пройшли ми з тобою не коротку дорогу... Ч ј, мамо! «нов т≥ сентименти... ѕавло знаЇ вс≥ т≥ наш≥ дороги... ћусимо трохи почекати ≥ це все, Ч енерг≥йним тоном за¤вила Ћена. Ч ≤ це не буде довго, Ч додав до цього ¤. я поробив заходи, щоб справу присп≥шити, дл¤ мене це питанн¤ бути чи не бути, Ч ц≥лком недвозначно казав ¤. Ч як також дл¤ мене, Ч п≥дтримала мене Ћена...

ћати замовкла й по черз≥ погл¤дала на нас невиразно. Ч ¬и курите? Ч запитала вона по час≥. Ч Ќ≥. ¬ибачте, Ч в≥дпов≥в ¤. Ч Ћено! ѕодай мен≥ моњ цигарки! Ч ¬она пом≥тно хвилювалас¤ ≥ ¤ догадувавс¤, чому. ѕо всьому було видно, що њњ переконанн¤ мають тверд≥сть шведськоњ стал≥, а б у¤в≥ напевно в≥тав шведський доктор, про ¤кого згадувала Ћена. я мовчазно дививс¤ на одну з картин, що вис≥ла напроти, не конче розум≥в њњ зм≥ст, але ≥нтригувала сп≥вгра контрастових кольор≥в. Ч ÷≥кава р≥ч, Ч вирвалось у мене. Ч ѕодобаЇтьс¤? Ч посм≥хнулась Ћена. Ч ¬и майстер. ѕристрасть, св≥ж≥сть, небуденн≥сть. ќдин т≥льки раз в житт≥ ¤ бачив колекц≥ю нових майстр≥в. ”  ≥л≥. ¬ипадково. ” одного доктора. я бачив –уольта, Ѕарлаха, Ќольде...

Ч “о ви знаЇте! Ч зрад≥ла Ћена.

Ч Ћишень бачив.

Ч ¬и бачили Ѕарлаха! ўо це було?

Ч ўось, щось... ћаю погану пам'¤ть на теми... јпостол... „и...

Ч јпостола? ѕавле! ¬и бачили апостола.

Ч ≤ не пригадую, де це було. ћожливо у ¤к≥йсь монограф≥њ.

Ч ќ!ќ!ќ! ѕочалось! Ч перебила нас мати.

Ч ¬ам подобаЇтьс¤  окошка? Ч не зважала на це Ћена.

Ч „отири чолов≥ки й одна ж≥нка. јбо "¬≥кно".

Ч яких ви ще знаЇте?

Ч «абулось. ќтто ћюллер.

Ч „удовий ќтто ћюллер! ƒ≥вчата, що купаютьс¤! Ч ќч≥ Ћени св≥тилис¤. ћи почали енерг≥йну розмову на цю тему, мати сид≥ла, курила, стр¤сала до поп≥льниц≥ поп≥л, нудилась, погл¤дала на нас, але не перешкоджала. ≤ коли ми от¤мились Ч була година трет¤. ќб≥д ск≥нчивс¤ непом≥тно. ћи встали ≥ перейшли з Ћеною до сальону, переходили в≥д картини до картини, ¤ робив своњ зауваженн¤, оч≥ Ћени св≥тлис¤, а пот≥м вона залишила мене ≥ по час≥ вернулас¤ з трьома своњми невеликими малюнками. ќдин з них був той самий, що зац≥кавив мене в њдальн≥, а ≥нш≥ краЇвиди, перш≥, мабуть њњ спроби, п≥д котрогось з њњ улюбленц≥в, можливо того самого ћюллера. Ч ÷е моњ ранн≥, Ч казала вона. ј ваш портрет буде також. я за нього в≥зьмус¤. я поц≥лував њњ в щоку, вона торкнулась моњх уст двома своњми пальц¤ми ≥ додала: Ч Ќа матушку не зважай, вона добра, ти њй подобавс¤, Ч вона вперше промовила до мене на "ти", це сталос¤ непом≥тно, що нам сподобалось, але ми промовчали його ≥ продовжували мову в тому ж тон≥ дал≥. Ч як довго маЇмо чекати? Ч запитала вона згодом. Ч Ќайдал≥ до л≥та, Ч в≥дпов≥в ¤. Ч ƒобре! ƒо л≥та! Ч ≥ вона п≥д≥йшла до мене ближче, ¤ обн¤в њњ легкий, гнучкий стан, це були поц≥лунки мистецтва, на очах барв, композиц≥й, збоку сто¤в прикритий полотном мольберт, ¤к символ цього кл≥мату ≥ настрою.

ѕот≥м ми сид≥ли спок≥йно на канап≥ ≥ розгл¤дали монограф≥ю скульптора ќлександра, јрхипенка, ¤ку Ћена недавно одержала просто з Ќю …орку з п≥дписом мистц¤. ћи д≥лово обговорювали кожну деталь ≥ ¤ мав нагоду п≥знати, ¤к прекрасно ор≥Їнтувалась вона у цих справах, включно до в≥домого жаріону критики, ¤ким ц≥ реч≥ висловлюютьс¤. ¬она могла, наприклад, казати:

Ч ÷е реконструкц≥¤ проблеми, ¤ка мучила його довгий час ≥ стала його в≥з≥ею, або, "це творч≥сть сама дл¤ себе без мети, насолода самою композиц≥Їю", а то знов Ч "в≥н хот≥в висловити ¤вища, не рахуючись з реальн≥стю, вважаючи, що висловлене ≥ Ї законом реальности". ≤ т. д. ≤ т. д... ÷е добре звучало ≥ цс мен≥ ≥мпонувало.

ј ще трохи згодом, мати покликала нас знов до њдальн≥, де нас чекала добра кава з ориг≥нальними, хрусткими, солодкими б≥скв≥тами, напевно фантаз≥њ Ћени ≥ виконанн¤ њњ матер≥, а п≥сл¤ цього Ћена легковажно запропонувала мен≥ по чарц≥ голл¤ндського "Ѕойль"-ю, знаючи добре, що ¤ вол≥ю "рай-в≥ск≥", але ¤ не перечив ≥ це створило м≥ж нами мелод≥йну гармон≥ю, коли здавалос¤, що ми з етеру, ≥ нам личить лишень форма ¤нгол≥в з крилами ≥ прозорими тун≥ками. ÷е впливало на час, ¤кий т≥кав подвоЇно ≥ ¤ огл¤давс¤ на вс≥ боки, чи встигну ще за ним, м≥й пот¤г чекав о годин≥ одинадц¤т≥й, завтра рано о сьом≥й тридц¤ть в≥н мав бути в “оронт≥, а годину п≥зн≥ше ¤ мав бути на моњй фабриц≥. ћен≥ здавалос¤, що ¤ вже страшенно сп≥знивс¤, бо м≥ж мною ≥ фабрикою понад триста миль в≥ддаленн¤, а, головне, м≥ж мною ≥ фабрикою косм≥чний прост≥р настроњв, що ¤ мус≥в би перемогти.

¬ечер¤ли о годин≥ сьом≥й, при вечер≥ розмовл¤ли про ќдесу, про лиман на „орному мор≥, про першу к≥ностуд≥ю з в≥домою примадонною ¬≥рою „орною, ¤к≥й в≥домий куплетист ¬ертинський присв¤тив в≥доме "ваш≥ пальци пахнуть ладаном", коли вона лежала на лож≥ смерти. ¬с≥ спомини Ћ≥д≥њ ≤ван≥вни с¤гали переважно "до революц≥њ", бо п≥сл¤ нењ, це були, за њњ мовою, лишень "ужаси". ѓњ мова була наповнена скаргою, тугою, невдоволенн¤м, вона справд≥ багато втратила ≥ багато пережила ≥ тепер њй не хот≥лос¤ б тратити часу на непевн≥ справи, одною з ¤ких Ї також наше з Ћеною п≥дприЇмство.

„ас т≥кав вверх, настр≥й вниз. Ч ÷е просто розпач, Ч казала Ћена. ѓњ неспок≥й зростав, вона щиро хвилювалас¤. Ч як з другою суботою? Ч питала вона. я не мав сили заперечити, дарма що це виразно суперечило з моњм бюджетом, а до того ще додав: Ч ј третьоњ суботи ти у нас. Ќа бал≥ ≥нженер≥в. Ч ќ! “ой баль! Ч вирвалось у Ћени. ћушу там бути!

ј пот≥м почалос¤ збиранн¤, властиво ¤ке збиранн¤, мо¤ вал≥зка готова, ¤ лиш згорнув подарован≥ картини, Ћ≥д≥¤ ≤ван≥вна зробила три сендв≥ч≥, Ћена додала до того три помаранч≥... Ч ѕам'¤таЇш, ¤к ти кормив мене чокол¤дою? Ч нат¤кала вона на —≥мко. Ч ј. де твоЇ трико Ч питав ¤. Ч ¬оно тоб≥ зат¤милось... Ч Ќав≥ть гостро.

ƒорога до —ентрал-—тейшен вимагала п≥в години, але ми вињхали зараз по дес¤т≥й такс≥вкою, ¤ку викликала Ћена, прощанн¤ з њњ мамою було зворушливе, вона нав≥ть перехрестила мене на дорогу, а коли ми з Ћеною внизу вс≥дали до авта, вона помахала нам з в≥кна рукою.

Ћена мене проводила, ц≥лу дорогу до дв≥рц¤ ми мовчали, мов заворожен≥, сид≥ли дуже близько, Ћена м≥цно тримала мене п≥д руку. Ќа дв≥рець прибули двадц¤ть хвилин до в≥дходу пот¤гу, Ћена вз¤ла з автомату пероновий квиток Ч "летц-го", ≥ ми п≥шли на перон здовж довгого, масивного пот¤гу, що сто¤в готовий до в≥дходу. ћи сто¤ли тримаючись за руки Ч поза, ¤коњ ми ще не практикували, дивилис¤ одне одному у в≥ч≥, моргали пов≥ками, але сл≥в не було. “упа, застигла, болюча мовчанка, б≥л¤ нас проходили люди, збоку вс≥дали до вагон≥в, проходила, у чорних ун≥формах, обслуга, спереду бурчав д≥зелевий мотор. я мав б≥лет звичайний, сид¤чий "ковч", фотель, на спанн¤ не було часу ≥ не було фонд≥в.

я не м≥г дати раду настро¤м, ¤ мус≥в в≥дриватис¤ в≥д Ћени, стр≥лка годинника невпинно гналас¤, велика довга машина готова рушити, людина у кругл≥й шапц≥ викрикуЇ невиразне "аборд", моЇ прощанн¤ довге, розпачливе, поц≥лунки терпк≥, нарешт≥ в≥дриваюс¤ ≥ з розгону б≥жу до вагону, шукаю м≥сц¤ б≥л¤ в≥кна, н≥чого не можу знайти, ≥ лишень на маленьку мить мигнула ще раз перед моњми очима струнка, р≥вна постать, ¤ку ще перед секундами ¤ тримав у своњх об≥ймах.

ѕот¤г рушаЇ ≥ ¤ бачу мигцем ще раз Ћену. ¬она ступаЇ разом з пот¤гом ≥ махаЇ навманн¤ йому навздог≥н рукою. ћогутн¤ машина йде вперед, а постать Ћени розчин¤Їтьс¤ ≥ зникаЇ.

†

II

якими чарод≥йними словами ≥ ¤ким золотим пером сказати чи описати наш≥ з Ћеною наступн≥ тижн≥ ≥ м≥с¤ц≥. ќдразу по прињзд≥ з ћонтреалу ¤ писав Ћен≥ щось отаке: "Ћено! ÷≥лу дорогу з ћонтреалу до “оронта “и ан≥ на одну секунду не залишала мене. “и була з≥ мною також весь день б≥л¤ моњх машин. “и з≥ мною, б≥л¤ мене, в мен≥. “и говориш Ч ¤ чую. “и дивишс¤ ≥ бачиш, “в≥й ≥ м≥й погл¤ди зливаютьс¤ ≥ ¤ не маю чар≥в њх роз'Їднати. „ую “воЇ диханн¤, звучанн¤ “воњх сл≥в, битт¤ “вого серц¤"... ѕод≥бними окликами, без ¤кого будь зм≥сту ≥ глузду, ¤ виповн¤в кожного дн¤ дв≥ стор≥нки паперу, а четвертого дн¤, у четвер ¤ почав д≥ставати таких же зойк≥в в≥д нењ. " оханий! ¬мираю пов≥льним вмиранн¤м туги за “обою, бачу пот¤г, що “ебе в≥дв≥з ≥ вигл¤даю його нетерпеливо назад. ѕам'¤тай, що в суботу о годин≥ 5.45 на —ентрал-—тейшен нас чекаЇ гар¤ча зустр≥ч, а дал≥ ще гар¤ч≥ший л¤ —аль"...

Ќаступноњ суботи мен≥ не було легко вирватись з роботи, бо м≥н¤лась мо¤ зм≥на, але ¤ мус≥в вирватись, нав≥ть коли б прийшлос¤ з≥рвати власну голову. Ћена буде мене чекати ≥ було б катастрофою всесв≥ту, коли б вона мене не дочекалас¤.

јле вона дочекалас¤. ћи зустр≥лис¤ з такою ж бурев≥йною вервою, ¤к ≥ минулого разу, вс≥ довкруги звернули на нас увагу, а дал≥ повторилос¤ все з минулого тижн¤, за вийн¤тком х≥ба, що в нед≥лю ми пробули в готел≥ до другоњ години, а оп≥сл¤ поњхали на об≥д до ≥ндонез≥йського ресторану, з безл≥ччю барвистих л¤мп≥он≥в, паперових дракон≥в, кабал≥стичних масок та ≥ншого екзотичного оздобленн¤, з њжею, ¤коњ ¤ ще не бачив з великою к≥льк≥стю надзвичайного порцел¤нового посуду. ”се це, розум≥Їтьс¤, понавидумувала Ћена, щаслива, що могла мене здивувати. ћи багато говорили про екзотику, јз≥ю, —≥¤м, —уматру, Ѕорнео. ћаски, кольори, тал≥смани надавали нам наснаги, ¤ мальовничо говорив про потребу екзотичних мандр≥вок, у¤вл¤в себе, можливо, американським м≥льйонером, ¤кий розгулюЇ у власн≥й ¤хт≥ по прозорих лагунах остров≥в ѕациф≥ку, про ¤к≥ недавно читав у ƒжеймса ћ≥ченера.

ј пот≥м ми поњхали прив≥татис¤ з Ћ≥д≥Їю ≤ван≥вною, ¤ка зустр≥ла нас з виразом стриманоњ непокори ≥ мовчазного докору. “ам ми вечер¤ли, дивилис¤ ще раз на картини, сперечалис¤ за ¤кусь картину ¬лам≥нка, а пот≥м знов прощанн¤, швидка њзда такс≥вкою на дв≥рець, довге друге прощанн¤ ≥ в≥д'њзд.

ѕрот¤гом наступного тижн¤ ¤ обдарував Ћену сер≥Їю екземпл¤р≥в мого еп≥стол¤рного мистецтва, а в суботу рано, о годин≥ сьом≥й тридц¤ть, ¤ в≥тав њњ на нашому "ён≥он" дв≥рц≥, зв≥дки ми перес≥кли лишень вулицю ‘ронт до готелю –о¤л »орк, де ¤ на ¤комусь там поверс≥, мав зарезервовану к≥мнату на дв≥ ноч≥. ћоњ розпачлив≥ вмовл¤нн¤, щоб Ћена з≥сталас¤ в “оронт≥ бодай тиждень, не дали висл≥ду, бо вона. д≥стала в ћонтреал≥ ¤кусь роботу ≥ в понед≥лок мус≥ла њњ розпочати.

јле т≥ два дн≥ ≥ дв≥ ноч≥, ¤к≥ ми провели з нею разом, були апотеозою всього нами пережитого, включаючи сюди ≥ наш≥ патетичн≥ пригоди на озер≥ —≥мко. ћи весь час були нерозлучн≥, об≥дали в цьому ж готел≥, була до реч≥ гарна погода, њздили до √ай Ч ѕарку на прогул¤нку, пили каву в парковому ресторанчику "•ренад≥р", безконечно говорили про мистецтво, любов, л≥тературу, нашу майбутн≥сть, а вечером, переод¤гнут≥ у пишн≥ шати, по¤вилис¤ на балю ≥нженер≥в, що в≥дбувавс¤ у двох найб≥льших зал¤х –о¤л Ќорку, з безл≥ччю прекрасно од¤гнутоњ публ≥ки ≥ знаною оркестрою нашого земл¤ка Ѕерезовського. ћен≥ здавалос¤, що кращого балю не могло бути на пл¤нет≥, ми з Ћеною безконечно танцювали, б≥л¤ нас було багато наших знайомих, вибирали королеву краси, нагороджували найкращу суконку, Ћену весь час запрошували до танцю, а пот≥м п'¤н≥ в≥д коктейл≥в, танц≥в, гамору ми залишили баль по дванадц¤т≥й годин≥ ≥ в≥дпочивали в готел≥ до другого полудн¤. Ќад нами весь час безупинно в≥тало огострене почутт¤ великоњ, безмежноњ насолоди ритму Їдности наших ≥стот. ћи були на ¤к≥йсь вершин≥ гори ≥ бачили довкруги безмежн≥ обр≥њ. ¬се б≥л¤ нас тр≥юмфувало нашими тр≥юмфами.

ѕополудн≥ ми в≥дв≥дали к≥лькох знайомих Ћени, а веч≥р провели у њњ найкращоњ при¤тельки ћар≥њ «арубовськоњ, де з≥бралос¤ чимале товариство, переважно мистецького ≥ л≥тературного св≥ту, де ми пили коктейл≥ ≥ танцювали п≥д рад≥о до п≥зньоњ ноч≥. ¬с≥ нас вважали за наречених ≥ нам здавалос¤, що ми творимо дуже атракц≥йну, згармон≥зовану пару молодих, повних житт¤ ≥ здоров'¤, людей. ј другого ранку, втомлен≥ ≥ засмучен≥, ми прощалис¤ на ён≥он Ч —тейшон з абсолютним переконанн¤м, що в найкопотшому час≥ знов побачимось.

Ќ≥хто не спод≥вавс¤, що це прощанн¤ маЇ бути дл¤ нас фатальним. Ќе сталос¤ н≥¤коњ катастрофи, пот¤г  анадськоњ Ќац≥ональноњ л≥н≥њ дов≥? Ћену до ћонтреалу точно за розкладом, ¤ негайно п≥слач за ним звичну сер≥ю вибухових лист≥в, д≥став сер≥ю таких же в≥дпов≥дей, лишень наступноњ суботи, коли ¤ подзвонив до ћонтреалу телефоном, бо не м≥г прињхати, то лиш дов≥давс¤, що Ћени не було дома. „ому њњ не було дома ≥ де вона нагло под≥лас¤, ¤ не д≥став по¤сненн¤, бо Ћ≥д≥¤ ≤ван≥вна, шо в≥дпов≥дала в телефон, лишень зазначила, що це пов'¤зане з њњ службовими обов'¤зками. ѕ≥зн≥ше дал≥ посилались листи ≥ д≥ставались в≥дпов≥д≥, але наступноњ суботи ¤ знов не поњхав до ћонтреалу, бо перед тим д≥став неспод≥вано лист≥вку в≥д Ћени, на цей раз з Ќю »ор-ку, з печаткою готелю "јстор≥¤" ≥ краЇвидом н≥чного ћангетену з його г≥гантським будинком ≈мпайр Ч —тейт, у ¤к≥й говорилось приблизно такс: "ћ≥й милий! Ќеспод≥вано ¤ опинилась в Ќю »орку, “рапилась гарна нагода, ¤ ще не бачила цього м≥ста ≥ ¤ спокусилась. „удово, велично, прекрасно, лишень сумую за “обою. Ќад≥юсь ¤к найскор≥ше побачитись"...

÷¤ лист≥вка з найвищим у св≥т≥ будинком наповнила мене найвищою тривогою. ћоњ ≥нстинкти били на ал¤рм, а п≥зн≥ше на моњ запити, що це була за така нагода Ч не д≥став по¤сненн¤. ѕриходила настирлива згадка про шведського л≥кар¤ ≥ багато такого ≥ншого, з чим ¤ не м≥г дати ради.

÷с, розум≥Їтьс¤, був дл¤ мене дошкульний, незбагнутий, дикий удар, суц≥льна моторошна змора, ¤ метавс¤, ¤к скажений пес, несамовито все переб≥льшував ≥ по¤снював все Їдиним по¤сненн¤м Ч перемогою ≥ тр≥юмфом Ћ≥д≥њ ≤ван≥вни. ≤ у¤вл¤в Ћену. я знав Ћену, ¤ њй в≥рив, ¤ њњ любив. ¬она напевно мене не зрадила, а ¤к щось там сталос¤ Ч сталос¤ не без важливих причин, ¤ких ¤, розум≥Їтьс¤, не м≥г знати.

« великою нех≥ттю, ¤ перестав писати Ћен≥. Ѕула це довга, марудна, несамовита зима, ¤ не ходив, а лазив, плентавс¤, ховавс¤ в≥д людей, попав у прострац≥ю, вчад≥в ¤коюсь брудною знев≥рою ≥ не знав, не мав сили, ¤к з цим боротис¤. Ќеспод≥вано у кв≥тн≥ наступного року, д≥став в≥д нењ нараз дв≥ лист≥вки з в≥домою вежою ≈йфел¤ ≥ не менш в≥домим ¬ерсалем, датован≥ з ѕарижа ≥ з допискою "н≥коли не забуваюча". я порвав т≥ лист≥вки ≥ викинув у см≥тт¤. "Ќ≥коли не забуваюча" Ч велика ласка Ч гр≥м ¤сний! ћене це батюжило пониженн¤м, але це мен≥ трохи помогло.

¬ к≥нц≥ травн¤ наша етн≥чна громада в “оронт≥, влаштовувала великий, трьохденний фестиваль мистецтва Ч л≥тератури, музики, мал¤рства й танц≥в, з ц≥лого континенту прибуло понад с≥м тис¤ч публ≥ки. ћен≥ запропоновано адм≥н≥страц≥ю ≥ ¤ прийн¤в, це давало мен≥ в≥дпруженн¤ й забутт¤. я мав повн≥ руки орган≥зац≥йноњ роботи, в≥дбувс¤ великий, попул¤рний концерт на площ≥ нац≥ональноњ виставки, вистава мал¤рства у зал≥ мистецького пав≥льйону, симоф≥чний концерт у зал≥ ћес≥ Ч √ол, л≥тературний веч≥р у зал≥ ”крањнського Ќац≥онального ќб'Їднанн¤ ≥ великий баль у зал¤х замку  аса Ч Ћома.

я був дуже зайн¤тий, весь м≥й в≥льний час поза фабрикою був виповнений по в≥нц¤, безконечн≥ зас≥данн¤, њждженн¤ по ур¤дах, друкарн¤х, майстерн¤х Ч далеб≥ не було м≥сц¤ дл¤ ≥ншого думанн¤, кр≥м моЇњ роботи. я почав було жити звичайними нормами, фестиваль вийшов на славу, тис¤ч≥ земл¤к≥в зо вс≥х к≥нц≥в јмерики ≥ нав≥ть ≈вропи, сотн≥ мистц≥в р≥зних мистецтв, безл≥ч знайомих з≥ вс≥л¤ких час≥в ≥ простор≥в, прекрасний в≥дгук преси, прийн¤тт¤ у голови м≥ста ≥ баль у замку  аса Ч Ћома, де у трьох романтичних зал¤х, п≥д звуки двох оркестр бавилось тис¤ча гостей.

Ќа цю ≥мпрезу неспод≥вано прибула Ћена, ¤ побачив њњ здалека на мистецьк≥й вистав≥, де було виставлено також к≥лька њњ картин, був сильно вражений, з м≥сц¤ залишив виставу ≥ довго не м≥г заспокоњтись. я не хот≥в з нею бачитись, лишень зр≥дка мигцем бачив њњ в р≥зних м≥сц¤х м≥ж публ≥кою, уникав зустр≥ч≥ ≥ аж при к≥нц≥ ≥мпрези, на бал≥ в  аса Ч Ћом≥, п≥д час танц≥в у одн≥й з притемнених заль, де ¤ танцював з одн≥Їю студенткою з ‘≥л¤дельф≥њ, п≥д час перерви, коли ¤ мав нам≥р п≥д≥йти до буфету, ¤ неспод≥вано, зовс≥м перед собою побачив њњ. ¬она була, ¤к звичайно ≥ ¤к завжди, у дуже вибаглив≥й сукн≥ ¤когось сталево-синього кольору ≥ видавалась ≥деалом ж≥ночости. я досл≥вно здр≥гнувс¤, не сказав н≥чого ≥ нам≥ривс¤ в≥д≥йти. Ч ѕавле! Ч вирвалось у нењ, њњ голос був притишений, у ньому чулась розпач. „екай! ’очу з тобою говорити. —аме знов заграла оркестра ≥ ¤ запросив њњ до танцю. ƒе¤кий час ми танцювали мовчазно. ћи лиш дерев'¤не, настовбурчено крутилис¤ пом≥ж танцюючими ≥ коли зважити наш≥ минул≥ стосунки, це вигл¤дало розпачливо. Ч я хот≥ла б вам... Ч обережно почала Ћена переход¤чи на "ви", все по¤снити.

Ч ўо тут по¤сн¤ти, Ч казав на це сухо ¤. Ч ѕавле. Ѕагато треба по¤снити. ¬се. ƒе ≥ коли ми зустр≥немось? Ќа самот≥, Ч питала вона. Ч як довго будете в “оронт≥? Ч питав ¤. Ч «автра мус≥ла б њхати. я ж працюю, Ч казала вона. Ч —ьогодн≥ не зможемо бачитись. я зан¤тий, Ч казав ¤. Ч я з≥станусь на завтра. ƒе ≥ коли побачимось? Ч питала вона. Ч ƒе ви зупинились? Ч питав ¤. Ч як звичайно... ” «арубовських, Ч в≥дпов≥ла вона. Ч «адзвоню завтра, Ч казав ¤. Ч ћаЇте њх телефон? Ч питала вона. я п≥дтвердив, вказав час ≥ ми домовились.

“анець ск≥нчивс¤, ¤ мус≥в в≥д≥йти, на мене чекали репортери газет, ¤ким ¤ мав представити к≥лькох наших мистц≥в. ÷е була ц≥кава зустр≥ч у одному з малих б≥чних сальон≥в, де був приготований також невеликий буфет, ¤ мав добрий настр≥й, к≥лька чарок випитого ще з≥силили його приваби, багато розмовл¤лос¤, але у всьому тому дзвен≥в основний мотив моЇњ зустр≥ч≥ з Ћеною. «автра. «автра все ви¤снитьс¤. ≤ вулиц¤ Ўша, ≥ озеро —≥мко, ≥... „и маю ¤ телефон? –озум≥Їтьс¤. ћо¤ записна книжечка завжди при мен≥, телефон Ћени на першому м≥сц≥. «автра!

“≥Їњ ноч≥ ¤ майже не спав, ¤ке спанн¤ п≥сл¤ ст≥лькох переживань, Ћена наполегливо трималас¤ у¤ви, вже жалував, що не ск≥нчив розмови з нею. ѓњ вираз, њњ голос, њњ повед≥нка, вона недавно з ѕарижа, а все разом це один суц≥льний крик великих почувань. ћи мусимо з≥йтис¤.

–ано о восьм≥й ¤ вже мивс¤, голивс¤, прийн¤в сер≥ю телефон≥в, п≥зн≥ше за мною зањхало авто мого при¤тел¤ јртемина ≥ ми поњхали до м≥ськоњ управи на прийн¤тт¤, де вже було багато наших мистц≥в, а в тому здалека ¤ бачив також Ћену. я був по вуха зайн¤тий адм≥н≥страц≥йними справами, не м≥г зустр≥ти Ћени, а коли пригадав об≥ц¤нку подзвонити, було далеко по одинадц¤т≥й, вс≥ наш≥ люди вже роз≥йшлис¤ ≥ ¤ подзвонив похапцем з м≥ськоњ управи, щоб запросити њњ до ресторану "≈вропа" на вулиц≥ Ѕлур, де думав погостити њњ добрим іул¤шем з перцем. Ќа м≥й телефон об≥звавс¤ ж≥ночий голос, ¤кий за¤вив, що Ћени там не маЇ ≥ що њњ там не було взагал≥ ≥ вона н≥чого не може про нењ сказати. ј хто говорить? √осподин¤ дому. ћожливо ¤ помиливс¤, можливо не той телефон. Ќ≥. ¬се в пор¤дку. ƒзвоню ще раз ≥ ще раз, господин¤ дому сердитьс¤. ƒе ж та Ћена? ≤ що взагал≥ д≥Їтьс¤? я ж бачив њњ ще сьогодн≥ на прийн¤тт≥.

÷е гр≥м ≥ то серед ¤сного неба! ÷е мене збило зовс≥м з пантелику. Ќе знав, ¤к ≥ чим це по¤снити ≥ ¤к ви¤снити. Ќа моЇ нещаст¤ ¤ зустр≥в банду при¤тел≥в з Ќю »орку, ¤к≥ бурхливим товариством њхали на об≥д до ресторану "ѕолтава" при вулиц≥ ƒондес, де вони замовили окрему к≥мнату, запросили мене, з гор¤ ¤ не мав сили њм в≥дмовити, м≥ж ними була ≥ мо¤ нова при¤телька з ‘≥л¤дельф≥њ, ми опинилис¤ у ¤к≥йсь затишн≥й к≥мнат≥ на першому поверс≥ ресторану, було багато тост≥в, ¤ впивс¤ ≥ на цьому мо¤ трагед≥¤ зак≥нчилас¤. Ћени не було, Ћена зникла ≥ то назавжди.

«а тиждень ¤ д≥став в≥д нењ те њњ "¤ вийшла зам≥ж"... ј все це разом видавалос¤ ¤коюсь несамовитою грою, водев≥лем, гротескою, ¤ потрапив у вир злостивих почувань, за старими кл¤сичними зразками у таких випадках, звичайно, н≥чого не залишалос¤, ¤к д≥стати револьвера, написати душо-розпачливу писульку ≥, ¤к казали, "пустити в лоб кулю". Ќо-но-но! “ака операц≥¤ в наш≥ атомов≥ часи н≥чого не сказала б. ѕод≥бн≥ почутт¤ наших дн≥в виправдуютьс¤ ≥ншими вартост¤ми. ћен≥ хтось казав, а чи, можливо, ¤ десь вичитав, що б≥льш≥сть великих вчинк≥в ≥стор≥њ людства (не дуже люблю супоставленн¤ цих сл≥в), на ц≥й загадков≥й пл¤нет≥, сталис¤ в насл≥док в≥дчаю, песим≥зму й знев≥ри. “уга за простором в≥дкриваЇ јмерику, брак сили в≥днаходить електрику, атака на ѕерл √арбур в≥дчин¤Ї двер≥ епохи атома.

я втратив Ћену не тому, що њњ не хот≥в, чи вона не хот≥ла мене, а мабуть тому, що ми обоЇ сприймали дуже конкретну проблему абстрактними засобами, ¤ був виразно невистачальний в засобах, не суверенний в наставлени¤х ≥ безрадний у ширших зас¤гах ширшого св≥ту. ѓњ мати, що пройшла через вогненний досв≥д моЇњ вогненноњ доби, виразно не в≥рила в мене, ¤ викликав у нењ переконанн¤, що ¤ не спроможний дати њњ дочц≥ права на житт¤ в нормах, до ¤ких вона звикла в≥д свого дитинства, а т≥ норми, ¤к≥ вона знаЇ п≥сл¤ революц≥њ, њњ н≥¤к б≥льше не приваблюють. ¬ертатис¤ "до заблощиченоњ к≥мнати з примусом на чемодан≥", на њњ думку, нижче г≥дности цив≥л≥зованоњ людини, вона абсолютно в≥дмовл¤Їтьс¤ в≥рити у безсилл¤, ¤к би його не називали ≥ н≥¤к≥ реторичн≥ сентименти не дають виправданн¤ дл¤ слабих ≥ неспроможних.

÷е, зрештою, њњ право так думати, не можу њй докор¤ти, вона дес¤ть рок≥в водила одеський трамвай, вона бачила голод, холод, неспроможн≥сть ≥ тепер њњ не переймають моњ невиправдан≥ кволост≥. ¬ину за вс≥ ц≥ не порозум≥нн¤ несу ¤! ÷с ¤ завинив! ўо м≥г дати њй за њњ любов, красу, талант? ’≥ба, що н≥чого, абсолютно н≥чого! я молодий, здоровий, дужий чолов≥к Ч чи мав ¤ забрати њњ до мого леговиська на вулиц≥ ћаркгам? Ќ≥-н≥-н≥! Ќа так≥ сентименти ми д≥ти нашоњ доби не спроможн≥, не в≥римо б≥льше у св¤ту б≥дн≥сть, ми зв≥льнен≥ в≥д плазунства перед божеством убогости.

я втратив Ћену з розкош≥ недбальства, ¤к тратить поганий грач своњ м≥льйони. я втратив, бо не мав дл¤ нењ на земл≥ м≥сц¤, вона дл¤ мене закоштовна, заблискуча. ¬артост≥ не даютьс¤ даром Ч зарубай соб≥ це на нос≥, вони вимагають контравартостей, Ч ¤к Ќю »орк, готель "јстор≥¤", ѕариж, чи –им, а чи може ћа¤м≥ Ч Ѕ≥ч. „ому вона маЇ бути г≥рша з г≥рших, коли вона маЇ дане Ѕогом право бути кращою з кращих? ≤ вона не потребуЇ н≥ ласки, н≥ сп≥вчутт¤, ан≥ н≥¤кого милосерд¤.

†

¬≤ƒЌј…ƒ≈ЌЌя Ћ≈Ќ»

I

≤ саме про це ¤ безнастанно думав, коли сто¤в у в≥дкритому в≥кн≥ моЇњ порожньоњ к≥мнати при вулиц≥ √лен, п≥сл¤ поверненн¤ з балю в готел≥ ѕарк Ч ѕлаза. я не т≥льки знов бачивс¤ з Ћеною, але ¤ знов њњ в≥дчув ≥ знов пов≥рив, що ¤ не втратив њњ остаточно. ј разом, ¤ передумав ц≥ле наше минуле, зважив кожну подробицю ≥ д≥йшов до висновку, що в моЇму тепер≥шньому стан≥, ¤ не маю на Ћену н≥¤кого права. ÷е було б те саме, коли б ¤ ви¤вл¤в претенс≥ю на √рету √арбо чи ≈ву √арднер. я мушу думати ¤сними категор≥¤ми й казати правду у в≥ч≥, щоб не робити зайвих ≥люз≥й. –озум≥Їтьс¤, на мене тод≥ в посп≥ху найшло дивне затемненн¤ ≥ ¤ фатально переплутав телефони, розум≥Їтьс¤, це було формальною причиною нашого розриву, але правда ц≥Їњ под≥њ лежить де ≥нде ≥ ¤ мушу це належно розум≥ти. Ќалежу бо до тих, ¤к≥ мус¤ть здобувати житт¤, творити житт¤, будувати житт¤ ≥ ¤ повинен себе запитати, чи ц≥ вимоги ¤ виправдав. ўо ¤ в даний момент собою у¤вл¤ю? ѕролетар, тобто н≥що, тобто предмет дл¤ гри доброд≥йних невротик≥в, ¤к≥ пишуть томи книг, робл¤ть революц≥њ, забивають м≥льйони пор¤дних людей, щоб мен≥ помогти. як можна помогти таким, що не можуть помогти самим соб≥ Ч ф≥лософ≥¤ ¤сна, проста, зрозум≥ла, лишень безсила дл¤ безсилих. „и маю належати до цих останн≥х?

я мушу вирватись з цього екзальтованого самозакоханн¤ безсилл¤м, що його вщ≥плювали мен≥ роками там на моњй батьк≥вщин≥ ≥ мушу спробувати стати суверенною силою самою в соб≥.

ќсь у моњх паперах вал¤Їтьс¤ та фатальна лист≥вка Ћени з Ќю »орку з тим самим феноменальним ≥мперським будинком на сто два поверхи на ѕ'¤т≥й авеню, на будову ¤кого вивжито 60 000 тонн металу ≥ осв≥тленн¤ ¤кого вимагаЇ два м≥ль¤рди св≥чок. ўо це за монстер на пл¤нет≥ ≥ хто його такого поставив? ≤ чи Ћена випадково вибрала саме цю банальну лист≥вку, коли вона мала нагоду бувати в музењ модерного мистецтва, огл¤нути кожну виставку авеню ћед≥сон ≥ зам≥сть своњх улюблених Ѕерлах≥в, Ѕлюментал≥в, јрхипенк≥в вислала мен≥ подобу отого сталевого г≥ганта на тл≥ ню-йорськоњ ноч≥, що виступаЇ своњм верх≥в'¤м з океану св≥тел, мов шпиль ћавнт ≈вересту. ¬она напевно пригадала наш ћонтреал, краЇвиди з ћонт –о¤лу ≥ моЇ захопленн¤ будовами. ћила, пречудова Ћено, ти не помилилас¤, ¤ розум≥ю тв≥й обережний виклик. "¬и так гарно пишете листи, чому б вам не стати письменником" Ч писала вона одного разу. „ому ви не Ѕернард Ўов, не ѕ≥кассо, не ‘орд, не —амуель ћайЇр, не √ари  упер... Ќе власник буд≥вель, контор, п≥дприЇмств? ќсь там на т≥й веч≥рц≥ в готел≥ ѕарк ѕлаза твоњ земл¤ки, що так само, ¤к ≥ ти, прибули сюди на вал≥зках, а сьогодн≥, диви, напхали тоб≥ повну кишеню своњх визит≥вок, щоб сказати, хто вони й що вони тепер. “акий соб≥ дуже непоказний, п'¤ть фут≥в ш≥сть ≥нч≥в, без н≥¤ких особливих ф≥лософ≥й, тв≥й таборовий при¤тель —тепан —нилик, з т≥Їю своЇю зворушливою канцел¤р≥Їю Ч "–≥ел-≈стейт —нилик Ћ“ƒ" при вулиц≥ ƒондес-«ах≥д, з королевою над бюрком ≥ новеньким, ¤к ¤понська запальничка, ‘ордом на чотирьох колесах ≥ приватною резиденц≥Їю на ≤нд≥¤н Ч –оуд. јбо той лисий –удик при вулиц≥  аледж з двома поверхами магазину мебл≥в Ч "ќксфорд Ч ‘ерничер Ћ“ƒ", або... ѓх, зрештою, набралос¤, що вс≥х далеб≥ год≥ перел≥чити. јле чому не ¤?

ћила, дорога, чар≥вна Ћено, чому не ¤? „и ти знаЇш, що ¤ тебе збожнюю? ўо ти м≥й культ Ч богин¤ ласки, неба, щаст¤, роси, рогу добробуту, ≥ коли ¤ про тебе думаю, мен≥ здаЇтьс¤, що ¤ справд≥ автор безл≥ч≥ книг на вс≥х мовах св≥ту, що ¤ будую п≥рам≥ди ’еопса, дириіую ћ≥ланською оперою, прокладаю шл¤хи в стратосферу.

“ак, ¤  олумб, що загубив своњ шл¤хи ≥ переплутав напр¤мки, ¤ знаю мову вогню, мову чорнозему, глибини океану, але ¤ перел¤кано зан≥м≥в ≥ не можу рухнути ¤зиком. я лиш загруз далеко в≥д р≥дного болота на вулиц≥ ћаркгам ≥ безрадно, очман≥ло товчус¤ на м≥сц≥.

ћене вирвано з одного п≥вкулл¤, пересаджено на друге, поставлено лицем до заходу ≥ чи прийметьс¤ моЇ порване кор≥нн¤, чи встигну зацв≥сти, в≥дцв≥сти ≥ дати овоч? „и зможу писати, в≥дд≥лений в≥д р≥дноњ мови океаном, континентом,  ремлем, —тал≥ном, див≥з≥¤ми, арм≥¤ми. ѕроти мене ћаркс, Ћен≥н, зграњ в≥дьом ≥ гори забобон≥в.

„и можу, Ћено, прийн¤ти тв≥й виклик? «о вс≥м моњм чортовинн¤м доби, гарм≥деру, в≥ддаленн¤? ” мене вже крутитьс¤ голова, дзвенить у вухах ≥ терпне ¤зик. я мушу вертатис¤ до дитинства, забути моњ тридц¤ть в≥с≥м рок≥в ≥ почати в≥д ј. јле це не нар≥канн¤, це лиш традиц≥йна данина саможал≥нню, в≥д ¤кого не маЇмо сили зв≥льн¤тис¤. —юдою, перед нами, проходили кращ≥ в≥д нас, проривали прал≥си, прокладали дороги, ставили будови, будували машини. “епер њх шл¤хи широк≥, уторован≥, в≥дкрит≥ в≥д океану до океану ≥ було б ганебно, коли б ми не зум≥ли ними користатис¤.

÷е тема моњх наполегливих думок ц≥лоњ ноч≥, п≥сл¤ балю в готел≥ ѕарк Ч ѕлаза, ¤ був весь ними перен¤тий, так що в≥д≥йшли на б≥к ус≥ моњ ≥нш≥ особист≥ клопоти, а в тому також справа з моњми мешканц¤ми Ѕо¤рами, дармащо ¤ добре розум≥в настроњ шановноњ пан≥ ћарти ≥ у¤вл¤в њњ до мене наставлени¤. «устр≥ч з Ћеною все це затьмарила ≥ в≥дкрила перед≥мною зовс≥м нов≥ краЇвиди з новими нам≥рами та ≥де¤ми.

ћарта, розум≥Їтьс¤, намагалас¤ мене оминати, вона очевидно глибоко пережила ц≥лу цю под≥ю, м≥ж нами утворивс¤ нагло непроникливий мур в≥дчуженн¤ ≥ взагал≥ в нашому будинку запала глибока, тривожна, напружена тиша. ¬низу у Ѕо¤р≥в було мовчазно, р≥дко падали окрем≥ слова ≥ до мене вони зовс≥м не втручалис¤. “им менше втручавс¤ до них ¤. ћожливо, ¤ повинен був ¤кось ви¤снити мою повед≥нку, але ¤ не мав в≥дваги, знаючи, що це викличе лишень нову хвилю небажаних настроњв. я заховавс¤ за своЇ право незалежности повед≥нки ≥ ¤когось в≥дча¤ного зухвальства, не зважаючи на н≥¤к≥ насл≥дки, що з цього могли постати. я не робив зайвих зусиль наближенн¤, займав своЇ суворо визначене м≥сце, к≥лька дн≥в ми не бачились з ними взагал≥.

≤ ¤ був з цього нав≥ть вдоволений, це до де¤коњ м≥ри р¤тувало мене в≥д двозначности повед≥нки, а тим самим унезалежнювало мене в очах ћихайла. ƒо того ¤ був весь зайн¤тий своњми новими ≥де¤ми, ¤кось зовс≥м неспод≥вано у моњй голов≥ зароњлос¤ в≥д проект≥в. я був вин¤тково вдоволений моЇю операц≥Їю на вулиц≥ •лен, але раптом ¤ чомусь збагнув, що прост≥р моЇњ к≥мнати 6х12 ст≥п, розм≥р моЇњ хати 20х30 ст≥п ≥ величина моЇњ д≥л¤нки 32х108 ст≥п, пор≥вн¤льне до розм≥ру моЇњ крањни на 3847923 квадратових миль Ї зникаюче малими, ¤к також мен≥ видалось, що моЇ заборгуванн¤ дес¤ти тис¤ч дол¤р≥в у  анадськ≥й г≥потечн≥й компан≥њ Ї завелике, щоб ¤ м≥г почуватись вдоволеним, бо коли ¤ почну його сплачувати нормальними ратами з моњх тепер≥шн≥х прибутк≥в, це розт¤гнетьс¤ на ц≥ле моЇ житт¤ ≥ ¤ н≥коли не вил≥зу з р¤мц≥в 20х30 ст≥п простору. ј тому, чому б той борг ¤кось насильно не скоротити, щоб оп≥сл¤ його знов помножити, а там под≥лити ≥ взагал≥ зайн¤тис¤ вс≥ма правилами аритметики, напол¤гаючи головним чином на множенн¤.

ƒругого чи третього дн¤ п≥сл¤ судьбоносного балю в ѕарк-ѕлаза, ¤ неспод≥вано по¤вивс¤ в канцел¤р≥њ знаного мого друга —нилика ≥ запропонував йому один карколомний пл¤н... ƒо реч≥, мен≥ подобалась його "нова" канцел¤р≥¤ з фанерними ст≥нами, комб≥нованими, з другоњ руки, мебл¤ми ≥ чудовим портретом нашоњ гарноњ королеви у пишн≥й, шовков≥й роб≥ з малиновою лентою черезпл≥ч ≥ ≥мпер≥¤льною короною на голов≥, що вис≥в на головн≥й задн≥й ст≥н≥ над широким, т¤жким, р≥зьбленим письмовим столом мого при¤тел¤. ÷е вигл¤дало, ¤к не ≥мпозантно, то в кожному раз≥ дов≥рливо ≥ хоч латано, але чисто, хоч ≥мпров≥зовано, але об≥ц¤юче.

—нилик зустр≥в мене, ¤к звичайно, рад≥сно, в≥н весь блищав, кожний його цаль демонстративно вказував, що в≥н справжн≥й, новенький, т≥льки що з голки, б≥знесмен у новому, добре кроЇному з англ≥йськоњ матер≥њ, темно-с≥роњ барви од¤з≥ з чистою, б≥лою сорочкою ≥ новенькою, кольору зебри, краваткою. ¬≥н мав втомлен≥, гар¤чково блискуч≥ оч≥, елегантну секретарку ≥ два телефони, ¤к≥ час в≥д часу дзвен≥ли. Ч ќ! ќ! —≥дайте! ћоже ось тут виг≥дн≥ше, Ч вказував на глибокий, рудоњ барви, шк≥р¤ний фотель. Ч ¬и звичайно не курите, а може вже навчились? Ќ≥. «рештою, це не найкраща звичка. ј ¤к там п≥сл¤ балю? як там ваша рус¤вка? ќ-о-о! “≥п-топ, що й казати, чому б не заручитис¤? ћаЇте хату...ќ! ќ! ќ! ¬она вже одружена. „ому б не подумати про ≥ншу рус¤вку?

Ч ћен≥ здаЇтьс¤, що це саме питанн¤ дуже пасувало б вам, Ч в≥дпов≥в ¤.

Ч Ѕ≥знес. ƒвадц¤ть п'¤ть тис¤ч боргу. «рештою, знайд≥ть под≥бну рус¤вку ≥ зробимо контракт.

Ч як мен≥ видалось... Ч почав було ¤, але в≥н мене перебив: Ч «арано! ѕочинаЇмо! јле скаж≥ть: чим можу служити? Ѕо служити люд¤м Ч продавати Ч купувати њх мр≥њ, моЇ найсолодше зан¤тт¤.

Ч ’очу продати свою хату, Ч знечев'¤ за¤вив ¤.

Ч ќ! Ч на секунду здивувавс¤ —нилик. Ч ћен≥ ц¤ думка... ќ! ÷е гарно, Ч продовжував в≥н, Ч лишень хот≥в би знати з ¤кого приводу.

Ч « простого приводу... ’очу купити щось ≥нше... ѕрибуткове, Ч говорив в тон —нилика.

Ч √арна думка, золота думка... ѕросто хороша думка. я вже вам казав... Ќе замуровуватись в хатах. –ости, рости, шукати! я вам продам... ≤ продам добре... «абувши, скажемо, ск≥льки за нењ дали, ¤ вам продам... «а... —кажемо Ч чотирнадц¤ть ірен.

Ч ѕ'¤тнадц¤ть, Ч в≥дпов≥в ¤.

Ч ѕ'¤тнадц¤ть, м≥й друже, ледве вит¤гнем. ¬она без гаражу. јле ставимо п'¤тнадц¤ть, а д≥станемо чотирнадц¤ть Ч добре. ¬и там пролили пот≥в Ч що?

Ч ѕрийшлос¤.

Ч ƒуже гарно... „ергове питанн¤ Ч щоб ви хот≥ли набути?

Ч якусь елеіантну рудеру... ƒл¤ нових пот≥в. —нилик на хвилинку задумавс¤, здавалос¤ в≥н вже бачить мою "нову рудеру", запала мовчанка, його секретарка збоку завз¤тюще зацокала на машинц≥, задзвонив телефон, з вулиц≥ доносивс¤ гурк≥т т¤жких машин, королева в своњй володарськ≥й величност≥ ласкаво дивилас¤ на нас з≥ своЇњ висоти. ћо¤ рол¤ "б≥знесмена" мен≥ ≥мпонувала, ¤ починав бачити св≥т ≥ншими очима. ѕо хвилин≥ —нилик озвавс¤: Ч «наЇте що? ћаю дл¤ вас об'Їкт!

я п≥дн¤в голову. ћоњ оч≥ загор≥лис¤. —нилик дививс¤ на мене вперто.

Ч Ћишень не в “оронт≥, Ч продовжував в≥н... ≤ н≥¤ка рудера... ƒ≥льниц¤ пол¤, город... ” ќкв≥л≥.

Ч ќ! Ч вирвалось у мене. ” ќкв≥л≥! √ород! ўо буду робити з городом?

Ч Ќ≥чого. јбсолютно н≥чого. Ќе орати, н≥ с≥¤ти, а просто збирати. як птахи небесн≥.

Ч јле ж ¤ н≥¤кий городник, Ч боронивс¤ ¤ зухвало.

Ч «араз по¤сню, зараз по¤сню... Ћишень слухайте: чи ви не бачите, ¤к наше “оронто на вс≥ боки розповзаЇтьс¤? Ќа сх≥д, на п≥вн≥ч, а особливо на зах≥д, а ще краще в напр¤мку Ќ≥¤гари. ўе р≥к, ще два, ще дес¤ть ≥ це буде одне безконечне м≥сто. ≤ н≥хто його не зупинить. ≤ тепер, де т≥льки Ї ще ¤кесь порожнЇ м≥сце Ч фарма-не-фарма, город-не-город, сад-не-сад Ч хапайте його. ÷е все скарби, копальн¤ золота. ј чи знаЇте, що ¤ вам пропоную? ƒва ≥ п≥в акра пречудового м≥сц¤, недалеко озера, над р≥чкою по гай-вей два, з≥ вс≥л¤кими деревами, кущами ≥ нав≥ть садом... ѕ'¤ть чудових ¤блунь! √ори ¤блук. ј знаЇте ц≥ну? Ќе пов≥рите. ƒванадц¤ть тис¤ч! ”сього дванадц¤ть тис¤ч! як≥ ¤ думаю зредукувати на дес¤ть. ѕродаЇ колись багата, самотн¤ вдова, хрон≥чна алькогол≥чка, до реч≥ золота людина, продаЇ за безц≥н, бо потребуЇ нагло грошей, боржники намагаютьс¤ забрати це за половину ц≥ни ≥ треба нам хапати. ќдне лиш Ч вона вимагаЇ гот≥вки. ≤ зараз! Ч випалив —нилик ≥ многозначно замовк, зат¤гаючись сигарою з виразом, що ось, мовл¤в, що ¤ тоб≥ пропоную. “епер слово за тобою. ¬≥н питально дививс¤ мен≥ просто у в≥ч≥ своњми малими, с≥рими очима.

ћене весь цей патетичний монолог мало не збив з н≥г, хот≥лось з≥рватис¤ ≥ б≥гти, хапати, загортати, лишень це його останнЇ "вимагаЇ гот≥вки" ≥ "зараз" зненацька мене приголомшило, але не встиг ¤ в≥дкрити рота, ¤к —нилик дал≥ рецитував свою поему: Ч јле це н≥¤кий, абсолютно н≥¤кий страх. Ќав≥ть дл¤ нас з вами. —к≥льки приблизно ви могли б мати власноњ гот≥вки? Ч запитав в≥н тоном л≥кар¤, ¤кий встановив д≥¤інозу.

Ч „отирнадц¤ть тис¤ч, Ч сказав ¤ непевно.

Ч ѕри умов≥, що ваша хата п≥де за чотирнадц¤ть тис¤ч.

Ч ѕриблизно.

Ч –≥шено. ѕ'¤ть ваших тис¤ч в кишен≥. ƒв≥ тис¤ч≥ охоче вам дасть ”крањнська  редитова —п≥лка на  аледж, а решту г≥потека  анадськоњ “ростевоњ  омпан≥њ. Ќа тому вашому город≥ Ї також котедж... Ќе дуже показний, кандидат на руњну, але з вашою допомогою, зможете там мешкати, ¤к Їпископ. “ри к≥мнати й кухн¤. ƒодайте за три сотн≥ старого "фольксдойча" ≥ доњжджатимете до вашоњ роботи, ¤к м≥н≥стр, значно скор≥ше в≥¤ гайвей  в≥н-≈л≥забст, н≥ж тут трамваЇм. ѕ≥в години дороги.

÷ього було абсолютно досить, ¤ був ц≥лком готовий, але —нилик все ще не ск≥нчив: Ч ј головне... „и ви знаЇте, що це взагал≥ значить? «а два-три роки ви своњ акри помножите два-три рази. ћ≥-н≥-мум! –учаю вам головою. ¬и д≥станете за кожний акр дес¤ть тис¤ч. ÷е ж ≥деальне м≥сце п≥д будову.

ѕ≥д будову? ” мене закрутилось в голов≥. Ѕудова мо¤ маг≥чна мр≥¤, щось будувати Ч н≥! я готовий не пов≥рити. ’от≥лос¤ скор≥ше б≥гти, бо що, ¤к воно втече. Ч  оли можемо це бачити? Ч вирвалось у мене спонтанно.

Ч  отра це у нас година? „етверта. ’очете Ч њдемо зараз!

Ч ѓдемо! Ч викрикнув ¤ ≥ мало не вдарив об ст≥л кулаком.

ј за ¤к≥сь там дес¤ть-п'¤тнадц¤ть хвилин, ми вже сид≥ли в розк≥шному ‘орд≥ —нилика, ¤кий виплутувавс¤ з м≥ських вулиць, виринав на гайвей  в≥н ≈л≥забет, набирав розгону ≥ з≥ швидк≥стю с≥мдес¤т миль на годину, в≥з нас у напр¤мку п≥вдн¤. «а двадц¤ть п'¤ть хвилин такоњ њзди, ми повертали вл≥во на л≥н≥ю дев'¤ть, перес≥кли к≥лька вуличок ≥ вињхали на довгу, просту висаджену коренастими соснами алею, здовж ¤коњ, з обох бок≥в, сто¤ло багато ультра новеньких, чепурних, мешканевих котедж≥в-баніалов з пречудовими зеленими травниками, старанно плеканими кв≥тниками ≥ добрими; просторими гаражами. ” мене загор≥лись оч≥. ÷е був к≥нець жовтн¤... Ћист¤ сипалось зливою. ∆овто-≥ржава-кривава барва заливала землю. ƒовго-шпильков≥, густо-зелен≥ з≥ широкими, парасол¤ними коронами сосни шум≥ли на в≥тр≥. ѕочинало темн≥ти.

«а одним новеньким баніалом у саду ¤блунь з побитим приморозками кв≥тниками, ми повернули вправо ≥ в'њхали на просторий, порожн≥й, густо зарослий посохлою тварою прост≥р, в≥дгороджений в≥д алењ занедбаним живоплотом п≥д р¤дом високих сосон. «л≥ва, збоку сто¤ло п'¤ть коренастих, майже здич≥лих ¤блунь, а дал≥ за ними в зарослому гаю з туњ, ¤сен≥в, клен≥в ≥ кущ≥в бозу, сто¤ла простора, двоповерхова з мезон≥ном в≥лла колон≥¤льного стилю з в≥дкритою задньою терасою ≥ округлою, зањздною площею перед ренесансовим портиком входу. ƒал≥ просто в≥д вулиц≥, у густих кущах диких оливок ≥ зарост≥в бозу, видн≥вс¤ невеличкий котедж з пос≥р≥лим, дерев'¤ним будиночком б≥л¤ нього. ƒал≥ за котеджом, спадом до низу, стеливс¤ зарослий сухим високим бадилл¤м вс≥л¤ких бур'¤н≥в город, що с¤гав до зарослого кущами й деревами невеличкого, з глибоким р≥чищем, потоку, за ¤ким дал≥ барв≥в барвами осени густий гай. «л≥ва, за межею городу знаходивс¤ гарно упор¤дкований сад, чи парк з≥ стриженими травниками, дор≥жками, лавиц¤ми, к≥лькома топол¤ми ≥ велитенською, широкою, косатою вербою.

”се це разом творило привабливий шматок незужитого простору, на середин≥ ¤кого гордовито красувалас¤ барвиста таблиц¤ "фор сейл" ф≥рми мого шановного при¤тел¤ ≥ ¤ м≥г лишень дивуватис¤, зв≥дки ≥ ¤к в≥н про так≥ реч≥ дов≥дуЇтьс¤. ћи йшли просто вниз високою засохлою травою перем≥шаною з люцерною, зв≥робоЇм, петровим батогом, ромашкою та вс≥л¤кою ≥ншою рослинн≥стю, ¤ка бурхливо тут росла ≥ давала схорони-ще дл¤ безл≥ч≥ живого л≥таючого, повзучого ≥ стрибаючого сотвор≥нн¤. ћи ≥ тепер вигнали к≥лька дивних птах≥в, можливо фазан≥в, ¤к≥ з обуреним крекотом, вирвалис¤ з трави ≥ полет≥ли в напр¤мку сус≥днього парку. ћи так д≥йшли до низу з його потоком, що був зарослий широкими кущами глоду, по ¤кому велис¤ вверх ≥ розкладалис¤ на вс≥ боки повзуч≥ рослини, под≥бн≥ до дикого винограду чи плюща, чи хмелю Ч ¤ не гаразд розбиравс¤ у тих в≥дм≥нах ботан≥ки, ¤к також мен≥ не легко було встановити ≥ назвати багатто з тих високих ≥ широких, под≥бних до ¤сен¤, дерев ¤к≥ повзносились понад кущами ≥ творили привабливу атмосферу прал≥су, з ¤кого весь час ст≥кала барва ос≥ннього сезону. ќдно з дерев було брутально повалене бурею ≥ його два рази вища в≥д мене кор≥нище мальовничо ≥ загрозливо, н≥би замок л≥сових гном≥в, сторчало над самим потоком.

–≥чище потоку було глибоке й порване, на дн≥ ¤кого в сумрац≥ гущавини, булькот≥ла по кам≥нн≥ вода, ¤коњ не було видно. “ака мел¤нхол≥йна, забута ≥дил≥¤, що так прекрасно пригадувала спогад про цю крањну з час≥в ≥нд≥¤н, дармащо зараз за њњ межею сто¤ли б≥л≥ впор¤дкован≥ бонгала, у в≥кнах ¤ких почали по¤вл¤тис¤ приваблив≥ вогн≥ вечора. ÷е був шматок минулоњ невинности ≥ нав≥ть було шкода н≥вечити його непорочн≥сть ≥ ≥м'¤ наших цив≥л≥зац≥йних примх.

” моњй думц≥ ¤ вже жорстоко розправл¤вс¤ з тим простором, моњ пл¤ни очищали ≥ кра¤ли його на шматки, ¤ вже бачив тут на м≥сц≥ бур'¤н≥в ≥ фазан¤чих гн≥зд бозна ¤к≥ вит≥вки нашоњ вибагливоњ предистинац≥њ. Ѕеру! –озум≥Їтьс¤! –≥шено! ÷е вже моЇ. ≤ враз ¤ гостро в≥дчув, ¤к в мен≥ прокинувс¤ м≥й заколисаний вс≥л¤кими доктринами ≥нстинкт власности, ¬≥н був живий ≥ хижий, ≥ запопадливий, ¤к голодний зв≥р. Ч Ѕеремо! Ч сказав ¤ в голос зовс≥м до себе, хоча стосувалос¤ воно до мого при¤тел¤ —нилика. «давалось, м≥й голос виходив з п≥дземелл¤, з ¤когось льоху за семи замками... ≤ раптом ¤ в≥дчув також спрагу, моњ уста засихали, ¤ вт¤гав широко вогне пов≥тр¤ з≥ запахом цв≥лого лист¤. ÷е може бути моЇ? Ч питав ¤ себе здивовано. ≤ н≥хто не буде перечити? ≤ вважати мене за злочинц¤? я можу робити, що захочу? я знав ц≥ питанн¤, вони звучали нањвно, але вони були в моњй концепц≥њ житт¤ нев≥д'Їмним складником, з ¤ким ¤ мус≥в рахуватис¤. “епер, по довшому час≥, мен≥ нав≥ть не хочетьс¤ в≥рити, що ¤ м≥г такими питанн¤ми так поважно займатис¤.

—нилик був пом≥тно вдоволений, його амб≥ц≥¤ виразно тр≥юмфувала, в≥н позирав на мене скоса ≥ його м≥цн≥, вольов≥ уста кривилис¤ у своЇр≥дну подобу усм≥шки. ћи мовчазно домовились ≥ що залишалос¤, це зайти он до т≥Їњ будови там дал≥ на горбку, на подв≥р'ю ¤коњ перед входом сто¤ло троЇ авт р≥зн≥х кольор≥в грайливо осв≥тлених св≥тлом двох бронзових л≥хтар≥в з обох бок≥в входу. ¬с≥ нижн≥ велик≥ в≥кна т≥Їњ будови привабливо, кр≥зь спущен≥ жалюз≥њ, св≥тилис¤ ≥ вже здалека було видно, що там за ними мусить бути тепло ≥ весело. ћи п≥д≥йшли до високого з р≥зьбленим портиком входу, що нагадував можливо часи ¬≥ктор≥њ ≥ застукали м≥дною стукалкою, прикр≥пленою до дверей кл¤мрою у вигл¤д≥ пащеки лева.

Ќам в≥дчинила, ¤к мен≥ показалос¤, високого росту красун¤ з рожевими щ≥чками у б≥лому, кокетливому фартушку, ¤ка нагадувала мен≥ одну рекл¤мну гол≥вку з цигарок "плеЇр". ¬она була рус¤ва ≥ св≥тло, що падало згори, робило њњ рус¤в≥сть ще б≥льше ¤сною ≥ вражаюче гострою. Ќе було видно њњ очей, але ¤ вже робив заключени¤, що вони син≥, ¤к небо ≥ ¤сн≥, ¤к сонце, бо взагал≥ це був настр≥й захопленн¤. ј ще б≥льше здивуванн¤, коли, побачивши нас, наша рус¤вка виразно зрад≥ла ≥ нашою мовою викрикнула: Ч ќ! ѕан —нилик! ƒуже ≥ дуже приЇмно! «аходьте! Ч ƒобрий веч≥р, панно  атрусе! Ч в≥дпов≥в на це —нилик. „и могли б ми бачити пан≥ —омерсет?

ћен≥ одразу пригадавс¤ —омерсет Ч ћоум Ч улюблений м≥й автор, ¤кого ¤ не так давно читав ≥ ¤кого тематика так нагадуЇ нашу власну атмосферу. Ч ќ, розум≥Їтьс¤. Ч сказала  атрус¤. я зараз... Ѕуде рада. ¬она тр≥шки зан¤та, Ч додала  атрус¤ ≥ в≥д≥йшла до просторого, притьмарено осв≥тленого сальону, зв≥дки було чути гарм≥дер багатьох людей. ћи залишились у широкому гол≥ з≥ сходами до верхнього поверху, прис≥л≥њ до малого столика на ¤кому лежала телефонна книга “оронта. Ќезабаром по¤вилас¤ пан≥ середнього росту, рок≥в понад п'¤тдес¤т, дуже благородноњ постави з вилин¤лим, розбитим, рудим волосс¤м. Ч ќ! ћ≥стер —нилик! Ч зрад≥ла вона. я був знов вражений, сам≥ вигуки. Ч ƒуже гарно. ѕрошу ось сюди, Ч запросила вона до малого б≥чного зл≥ва сальонику з т¤жкими, м'¤кими мебл¤ми, ¤коњсь тьм¤но зеленоњ декорац≥њ, вказала нам на два фотел≥ з≥ столиком, на ¤кому вже сто¤ла поп≥льниц¤ вщерть заповнена недопалками, з пов≥тр¤м у ¤кому дуже гостро дом≥нували запахи тютюн≥в. Ч ќ, м≥стер —нилик: Ч повторила вона. Ѕуло пом≥тно, що вона п≥д алькогольними впливами ≥ маЇ гарний, вибуховий настр≥й. Ч ўо ви принесли мен≥ ц≥кавого? ƒозволите чарку? Ч ≥ не чекаючи в≥дпов≥д≥, гукнула до дверей. Ч  етрен! ƒв≥ скач ≥ сода! „и добре ¤ вибрала? Ч ћи погодилис¤. Ч ќтже, що ви мен≥ принесли?

Ч ѕо перше, шановна пан≥, оцього ось молодого пана... ¤кий хот≥в би стати вашим сус≥дом, Ч в≥дпов≥в —нилик.

ѕан≥ —омерсет гл¤нула на мене зац≥кавлено, ¤ в≥дпов≥в њй посм≥шкою. ” н≥й було щось елементарно-приваблююче ≥ безпосередньо-приЇмне. Ч я шкотка, Ч казала вона, Ч ви украњнц≥. ћо¤  етрен мене переконала, що ми можемо гарно розум≥тис¤.

”в≥йшла  атрус¤ з тацею чарок. Ч ѕрошу, панове... ћене вибачте, ¤ вже готова, я трохи п'ю. ћинулого л≥та ¤ побувала в јнгл≥њ. як вам сказати Ч ≈вропа гарна, але ми вже не т≥. “¤гне сюди й туди Ч океан це наш под≥л. јле тут у нас... ўо можна сказати? я люблю наше в≥длюдд¤... ÷е... Ч вона пом≥тно нам≥рилась говорити. —нилик, мабуть, це знав, а тому в≥н дел≥катно повернув справу до теми. ј коли йому це пощастило, в≥н ще дел≥катн≥ше з виразною настановою перемоги, за¤вив, що в≥н маЇ нам≥р прийн¤ти њњ пропозиц≥ю, лишень з маленькою коректою, тобто в≥н контр-пропонуЇ дес¤ть тис¤ч готовими гр≥шми, ¤к≥ зобов'¤зуЇтьс¤ передати на њњ конто за два тижн≥ в≥д сьогодн≥шнього дн¤. ѕан≥ —омерсет, здаЇтьс¤, зрозум≥ла мого при¤тел¤ ц≥лковито, вона посм≥хнулас¤ ≥ одразу без ваганн¤, з т≥Їю самою вдоволеною посм≥шкою, вз¤ла слухаль-це телефону, що сто¤в тут же збоку на високому роко-ковому столику, викликала ¤когось пана ≥ сказала: Ч ћ≥стер —м≥т! ” мене тут оферта на мою д≥л¤нку.  оли ви будете до диспозиц≥њ? ƒва дн≥? √аразд. ƒ¤кую. ќтже, панове, Ч звернулась вона до нас. ўе по одн≥й скач. «а два дн≥ м≥й адвокат чекатиме вас... Ч “ака то адреса ≥ така то година. ћи випили ще по одн≥й скач, заручилис¤ ще к≥лькома подробиц¤ми, об≥ц¤ли бути точно на призначений час у адвоката, дуже при¤зно з безл≥ччю компл≥мент≥в ≥ под¤к розпрощалис¤...

Ѕуло темно ≥ накрапав др≥бний дощ, чого ми не спод≥валис¤. ’от≥лось огл¤нути ще й "м≥й" котедж, що сто¤в збоку закинуто у темн≥й в≥ддал≥, але в≥н був замкнутий, тому ми лиш зм≥нили табличку "фор сейл" на "солд", ще раз загально гл¤нули на весь той поземок, що мен≥ ¤кось особливо ≥мпонував своЇю принишклою, романтичною загадков≥стю, н≥би е ньому збер≥галас¤, ¤кась казкова таЇмниц¤.

÷≥лу дорогу назад новенькою, блискучою автострадою королеви ™лисавети у ритм≥ ≥ темп≥ безконечноњ рухливоњ низки б≥лих ≥ червоних св≥тел, ¤ був весь п≥д враженн¤м т≥Їњ казковоњ таЇмниц≥. ћен≥ також видавалось, що ¤ потрапив у т¤жкий полон, що вз¤в на себе великий риск, що хата мо¤ ще не продана, що матиму непосильний борг, безл≥ч нових турбот, прац≥, в≥дновленн¤ котеджу, переселенн¤, доњжджанн¤ кожного дн¤ до м≥ста. јле вс≥ ц≥ страх≥тт¤ мосњ казки ¤ мав нам≥р подолати помахом одн≥Їњ чар≥вноњ палочки "гокус покус". Ќа мене найшла божев≥льна легковажн≥сть ≥ ¤ прийн¤в њњ виклик.

«рештою, не було в≥дступу, д≥ло пущене в рух, манера, з ¤кою —нилик робив це чудо, мене збивала з н≥г, здавалос¤, в≥н н≥де й н≥коли не вагаЇтьс¤, швидко ≥ коротко думаЇ, а ще швидше й безпосередн≥ше д≥Ї. …ого динам≥чна настирлив≥сть механ≥чно впливала на людей, заражала њх ≥ змушувала д≥¤ти в його ритм≥.

ћи обидва знали, що наше п≥дприЇмство не зовс≥м безпечне, що воно наскр≥зь фантаз≥¤, але н≥хто з нас про це не говорив, ми вдавали людей абсолютно безпечних, н≥ одна рисочка нашого вигл¤ду не см≥ла зрадити ¤когось ваганн¤. «рештою, будемо думати про це завтра, п≥зн≥ше, а поки що ми робимо. ¬ голов≥ роњлос¤ в≥д безл≥ч≥ найодчайдушн≥ших пл¤н≥в, ¤ у¤вл¤в себе в рол≥ великого п≥дприЇмц¤, орган≥зував буд≥вничу компан≥ю, будував ц≥л≥ д≥льниц≥ будинк≥в, моњ люди по вс≥й пров≥нц≥њ, моњ машини по вс≥х дорогах. “им часом ¤ при земл≥ ≥ м≥ркував над тим, ¤к саме найкраще в≥дновити м≥й занедбаний котедж ≥ ¤к до нього вселитис¤...

ѕ≥д цим настроЇм в'њжджаЇмо до “оронта ≥ п≥д'њжджаЇмо до моЇњ вулиц≥ √лен, де на самому перехрест≥ нам перењхало дорогу авто-танк опаловоњ оливи ф≥рми "ƒн≥про", на що —нилик зауважив, що це добрий знак, коли той танк повний. Ѕудемо над≥¤тись, що в≥н повний.

« таким настроЇм ми розпрощались з≥ —ниликом, ¤ обережно наближавс¤ до дому, на половин≥ Ѕо¤р≥в притьмарено св≥тилос¤, ≥ мен≥ було треба њх бачити. ѕ≥сл¤ славетнього балю в ѕарк-ѕлаза, ¤ уникав зустр≥ч≥ з ними, але тепер ¤ мус≥в це статус кво, будь що будь, порушити. Ѕо¤вс¤, що це не так легко мен≥ вдастьс¤.

≤ був приЇмно розчарований. Ѕо¤ри зустр≥ли мене сливе рад≥сно, пан≥ ћарта, у своЇму елегантному халат≥, поралась у кухн≥, а пан ћихайло, ¤к звичайно п≥сл¤ прац≥, сид≥в у фотел≥ б≥л¤ ватрана п≥д л¤мпою у домашньому од≥нн≥ ≥ читав св≥й нев≥дм≥нний "“елеграм". ћарта вийшла мен≥ назустр≥ч ≥ посп≥хом, здавалось розгублено, казала: Ч ƒуже гарно, що ви про нас ласкаво згадали, а то ми вже, було, гадали, що ви розгн≥вались.

Ч «ав≥що? Ч в≥дпов≥в ¤ тоном найщир≥шоњ невинности.

Ч ўо ми тод≥ без вас в≥д'њхали. јле мен≥ так розбол≥лас¤ голова... ’≥ба то був баль? ƒ≥м божев≥льних. “акого безладд¤ ¤ ще не бачила... јле ви... над≥юсь, не каЇтесь? Ч казала вона з ноткою лукавства. Ч ќ! Ќ≥чого, Ч в≥дпов≥дав ¤ дал≥ невинне. Ч ¬и щойно з дороги ≥ може голодн≥? Ч питала вона дал≥. Ч Ќ≥. √арно д¤кую. Ќедавно вечрр¤в, Ч в≥дпов≥дав ¤. Ч ћаю чудову шиночку... ≤ голл¤ндський сир... ≤ салат з краб≥в, Ч гомон≥ла вона спокусливо. Ч ѕречудове. јле ¤ все таки недавно вечер¤в, Ч настоював ¤ на своЇму. Ч ј з ким це ви прињхали? Ч неспод≥вано запитала вона. Ч 3 таким доброд≥Їм, мабуть вам знаним —ниликом, Ч в≥дпов≥в ¤ з п≥дкресленою увагою. Ч ј чи не була це часом ¤кась —ниличка? Ч невгавала вона. Ч Ќ≥-н≥-н≥! —правжн≥й, грубий, майже лисий —нилик, Ч в≥дпов≥в ¤. Ч „и не захопились ви часом б≥знесом? Ч запитала вона з виразною ноткою ≥рон≥њ. Ч ј чому б н≥? Ч в≥дпов≥в ¤ на це. Ч Ѕ≥знес? ¬и ≥ б≥знес! Ч викрикнула вона. Ч ј чому б н≥? Ч повтор¤в ¤ те саме. ћарта дивилась з таким виразом, н≥би м≥ж нами одразу мала початись в≥дома суперечка.

ћихайло в≥дчув це також, в≥дложив свою газету ≥ мабуть хот≥в, було, також щось сказати, але ћарта м≥цно тримала стерно розмови. Ч Ѕо ви ≥ б≥знес Ч р≥зн≥ пон¤тт¤, Ч казала вона.

Ч ÷е вимагаЇ по¤сненн¤. ўо по вашому я?

Ч якесь... ўось... ќ, не каж≥ть. я вас так знаю. «рештою, не моЇ д≥ло.

Ч ј от у¤в≥ть... Ч почав, було, ¤ нетерпеливо, Ч ¤ саме цим зайн¤вс¤. ≤ пропоную вам одне д≥ло.

ћихайло, що сид≥в ≥ чекав на свою чергу, повернувс¤ остаточно в наш б≥к.

Ч ÷≥кава, ц≥кава, Ч сказала ћарта з подвоЇною сплою ≥рон≥њ з виразним бажанн¤м знищити мене остаточно.

Ч ѕродаю свою хагу. ≤ пропоную це д≥ло вам, Ч в≥дпов≥в ¤ нагальне.

Ч ’очете т≥кати? ¬≥д нас? Ч вирвалось у ћарти.

Ч „ому т≥кати? —права значно прост≥ша: потребую грошей.

Ч Ќав≥що вам грош≥?

Ч  ажу ж, що б≥знес.

Ч јле ж ми т≥льки що купили авто, Ч майже перел¤кано сказала ћарта. ѓњ настр≥й одразу зм≥нивс¤ з грайливого на розгублений.

Ч ≤деальне поЇднанн¤: авто плюс хата, плюс...

Ч јле ж, ћихаиле, Ч перебила мене ћарта тривожним тоном.

Ч ѕочекай, почекай, Ч озвавс¤ нарешт≥ й ћихайло. Ч ƒай сказати чолов≥ков≥ слово. ’очемо знати, в чому справа.

Ч —права дуже проста. Ѕерусь за д≥ло... ѕотребую гот≥вки... ѕродаю хату.

Ч „ому тепер? “ак скоро? Ч хвилювалас¤ ћарта.

Ч “рапилась робра нагода. ≤ мушу њњ вивжити.

Ч Ќе так зараз. Ќе сьогодн≥. ћи ще не готов≥.

Ч яка р≥зниц¤? —ьогодн≥ Ч завтра. ѕлатите ком≥рне... ƒодайте дес¤ток дол¤р≥в ≥ маЇте власний д≥м.

Ч јле ж, ћихаиле! Ч зовс≥м хвилювалась ћарта. ћи ж не маЇмо н≥¤ких на це засоб≥в.

Ч ѕочекай, почекай. Ќе хвилюйс¤. ƒай сказати чолов≥ков≥ слово, Ч твердив своЇ ћихайло.

Ч ќ! я не розум≥ю... ўо за така нагл≥сть... ¬≥н вже все сказав.

Ч Ќ≥чого не сказав. ќдн≥ оклики. як це маЇ бути, що маЇ бути, ¤к≥ умови, Ч казав спок≥йно ћихайло. …ому ц¤ ≥де¤ виразно сподобалась.

Ч ћи не маЇмо засоб≥в, Ч не здавалась ћарта.

Ч ’то маЇ засоби? ј нав≥що благородне слово кредит? —т≥льки банк≥в... √рош≥ Ї, реальн≥сть Ї. « кожним роком грош≥ падають, з кожним роком реальн≥сть росте, Ч п≥дливав до вогню оливи ¤.

Ч ћи думали... јж десь... Ќа весну, Ч бснте жилась ћарта.

Ч ўо купите тепер за дол¤ра Ч на весну коштуватиме п'¤ть в≥дсотк≥в б≥льше. ÷≥ни на реальн≥сть ростуть, м≥сто росте...

ћоњ аріументи вплизали, ћихайло пом≥тно зац≥кавлювавс¤, ћарта дал≥ перечила, але коли д≥йшло до остаточного, ћихайло забрав слово, його ц≥кавила ц≥на, ¤ переказав думку —нилика, мовл¤в це мало б вигл¤дати на п'¤тнадц¤ть тис¤ч, але коли йдетьс¤ про друз≥в ≥ коли об≥йтис¤ без посередника, можна говорити про знижку. √оворили дал≥, наша мова споважн≥ла, обговорювали подробиц≥, виринали все нов≥ ≥ нов≥ питанн¤, ћихайло гарно в цьому розбиравс¤, в≥н направду цим пл¤ном ц≥кавивс¤, хоча в≥н виринув трохи заскоро.

Ч Ќав≥що, скаж≥ть, така нагл≥сть, Ч питала пригноблено ћарта. Ч ≤ що це за така вигадка? „и не думаЇте пересел¤тис¤ до ћонтреалу? Ч вирвалось у нењ з пересерд¤... ќч≥ њњ сердито б≥гали ≥ здавалось, вона хоче на когось кинутись.

ћен≥ видавалось це дивним, ¤ дел≥катно посм≥хнувс¤. Ч ѕереселитись Ч так. Ћишень в протилежний б≥к. ƒо ќкв≥лу! Ч сказав ¤. ћарта невдоволено замовкла, а ћихайло натом≥сть, також збентежений, ви¤вив б≥льше зац≥кавленн¤, за¤вив, що йому ц¤ ≥де¤ подобаЇтьс¤, хоча зараз год≥ щось остаточно сказати, бо це треба обм≥ркувати, а тод≥ дати в≥дпов≥дь.  оли це може бути? ћожливо завтра.

Ќа цьому поки що ск≥нчилос¤. я попрощавс¤ з Ѕо¤рами, п≥шов до себе, щось поњв, перед¤гнувс¤ в робочий од¤г ≥ в≥д≥йшов на н≥чну зм≥ну. ћоњ машини крутилис¤ сьогодн≥ бадьор≥ше, ¤ мав над≥ю, голова працювала, думи будували пл¤ни, мр≥њ Ч фантаз≥њ, ¤ на нових пл¤тформах, п≥домною жива реальн≥сть ≥ все здавалось в найкращому пор¤дку за вийн¤тком одного, чого ¤ спочатку недобачив, що ¤ не мав ан≥ хвилини спок≥йноњ, а весь час, ¤к годинник, крутивс¤ довкруги т≥Їњ самоњ мовњ справи. я не м≥г спок≥йно спати, ан≥ њсти, мен≥ снилис¤ будинки ≥ булдозери, мо¤ њжа не так смакувала, а моњ оч≥ вигл¤дали втомлено. јле втоми ¤ не почував, це був наркоз, ¤кий тримав мене в пост≥йному напруженн≥.

ƒругого вечора ¤ д≥став в≥д Ѕо¤р≥в в≥дпов≥дь. ¬они беруть хату. ÷е њм виг≥дно. Ќе матимуть посередник≥в, не мус¤ть переноситись. “ого ж таки вечора ¤ подзвонив —ниликов≥, що мо¤ хата продана, в≥ч був здивований, але вдоволений, вказав на свого адвоката пана √уменного, що на вулиц≥ Ѕей напроти м≥ськоњ радниц≥, ¤кий мав би полагоджувати моњ формальност≥.

Ќаступн≥ дн≥ були виповнен≥ тими формальност¤ми. я побував в ”крањнськ≥й  редитов≥й —п≥лц≥ при вулиц≥  аледж, побував у  анадськ≥й √≥потечн≥й компан≥њ при вулиц≥ Ѕей, разом з —ниликом в≥дв≥дали адвоката пан≥ —омерсет у ќкв≥л≥. ”с≥ т≥ справи вимагали уваги ≥ часу, але точно за два тижн≥, п≥сл¤ нашоњ в≥зити у пан≥ —омерсет, ми могли њй вручити чека на дес¤ть тис¤ч ≥ тим самим ¤ став власником двох ≥ п≥в акра простору, старого котеджу ≥ нових ш≥сть тис¤ч боргу.

÷е не було зле. Ѕула ос≥нь, початок листопада, довг≥ ноч≥, гол≥ дерева ≥ замазане небо. «вичайно у такий час ¤ переживав втому, депрес≥њ, ≥нколи катари, границ¤ зими й осени наводила на мене такий самий жах, ¤к колись границ¤ в≥йни, пригадую ц≥л≥ тижн≥ мр¤чних дн≥в ≥ ночей з чорним настроЇм, чорними думами, особливо коли ¤ був сам ≥ коли обривались над≥њ... Ќа цей раз, здавалось, ¤ мав найб≥льше причин дл¤ таких настроњв, ¤ був напрапду осам≥тнений, ¤ часто вечорами, прибувши з “оронта автобусом, обходив св≥й маЇток зо вс≥х бок≥в, з високоњ засохлоњ його рос-линности вискакували зайц≥, зривалис¤ фазани, ночами тут гул¤ли скунси, ракуни ≥ нав≥ть лиси. ” моЇму т≥сному, низькому, старосв≥тському котедж≥ не було в≥кон, сипались ст≥ни, текло з≥ стел≥, провалювались помости, пахло гниллю, цв≥ллю, щурами, затиналась убиральн¤, гасла електрика. ћо¤ маленька кухонька не мала н≥ печ≥, н≥ зливу, н≥ ¤ких будь мебл≥в.

я мус≥в все це привести до ладу, мус≥в тут оселитис¤ ≥ тут жити. ўось под≥бне можна бачити х≥ба у ф≥льмах з час≥в п≥онерства... ≤ що вимагалось Ч закачати рукави, озброњтись терпелив≥стю, почати наново т у саму роботу, ¤ку ¤ проробив минулого л≥та. “обто здирати стар≥ шпалери ст≥н, ¤к≥ в≥дл≥пилис¤ ≥ звисали вс≥л¤кими химерними зво¤ми, л≥зти на дах, забивати д≥ри, латати помости, вставл¤ти в≥кна, направл¤ти убиральню, обставл¤ти кухню, чинити електрику. я працював майже кожного дн¤ по к≥лька годин, не пропускаючи прац≥ на фабриц≥, ¤ був замазаний, задимлений, закурений, втомлений, побитий... јле хата повол≥ вилазила з≥ своЇњ темноти, вона з кожним днем ¤сн≥ла, к≥мнати набирали барви, зникало затхле пов≥тр¤, вривалос¤ сонце. Ѕуло добре, що ¤ мав м≥цн≥ м'¤зи, здоров≥ леген≥ ≥ витривалий характер. ÷е помагало. ¬ поЇднанн≥ з моњми фантаз≥¤ми, романтикою п≥онерства, незвичними умовами, манливими перспективами, все це разом робило з мене живий механ≥зм, ¤кий не знав н≥ дн¤, н≥ ноч≥, н≥ часу, н≥ простору, ан≥ н≥¤ких жал≥в, бол≥в, страх≥в, а був весь погрузлий в глибину д≥¤льности й ¤коњсь ненаситноњ жадоби творити щось ≥нше ≥ нове.

Ѕуло ц≥каво вийти ≥нколи, коли ¤ працював увечер≥, на дв≥р, коли шум≥в в≥тер над широкими верхами високих сосон, коли там дал≥ таЇмничо св≥тилис¤ в≥кна в≥лли моЇњ сус≥дки —омерсет, коли ще дал≥, над озером ќнтар≥о розл¤галис¤ в туманах ревуч≥ гудки корабл≥в, а зл≥ва здовж п≥вденноњ меж≥ таЇмничо в густ≥й темнот≥ св≥тилос¤ к≥лька в≥ддалених св≥тел, ¤к≥ вказували, що там сто¤ть весел≥ боніала моњх трьох сус≥д≥в. јле мо¤ точка серед цього пол¤ була малою, кволою; к≥лька малих в≥конець ледве пом≥тних за чорним покровом ноч≥, заставлених туЇю ≥ ще ¤кимись колючими кущами, обсотуваними гронами червоних ¤г≥док.

я був 'вийн¤тково стривожений неспок≥йним, холодним щаст¤м, коли ¤ ще не мав н≥¤ких мебл≥в, а в моњй кухонц≥ вже сто¤ла зал≥зна, чорна п≥чка з бл¤шаною рурою, у ¤к≥й весело гор≥л≥; велик≥, дубов≥ пол≥на дров, а ¤, п≥сл¤ роботи, зал¤паний фарбою, сид≥в на по-ломаному, висидженому, що сильно в≥дгонив мишами, фотел≥ ≥ при св≥тл≥ л¤мпочки, ¤ка звисала на шматку проводу, без н≥¤коњ оздоби, читав першу л≥пшу книжечку з обгнилими пол≥турками, ¤ку ¤ м≥г знайти у см≥тт≥ одн≥Їњ з моњх к≥мнат. ÷е було справд≥ гарно. ÷е мо¤ улюблена сцена. я не тужив ≥ не квапивс¤... јле пригадую той один веч≥р, коли мене вперше нав≥дала мо¤ сус≥дка —омерсет. я був зал≥плений брудами, вона була на п≥дпитку ≥ пахнула шотл¤ндськими в≥ски, моњ к≥мнати починали вже в≥дживати. Ч „удово! Ч казала вона. „удово! ѕросто чудово! Ч я мовчав, вдавав скромного, зрештою, далеб≥, не було чим особливо пишатис¤. я розсв≥тив св≥тла ус≥х трьох к≥мнат, все вигл¤дало порожньо, але пан≥ —омерсет все хвалила ≥ не ви¤вл¤ла бажанн¤ скоро в≥дходити. я запропонував њй св≥й просиджений фотель ≥ вона прийн¤ла пропозиц≥ю, а сам ¤ п≥дс≥в на скринц≥ з мармел¤ди, перед нами весело гор≥ли пол≥на у зал≥зн≥й печ≥ полум'¤ бавилось в≥дблисками по наших лиц¤х, ≥ ми довго того вечора спок≥йно, ¤к стар≥ друз≥ розмовл¤ли. ј зогл¤ду на те, що мо¤ англ≥йська мова не була ще вистачально досконалою, тому мо¤ гост¤ старанно використовувала своњ прив≥лењ, зона любила ≥ вм≥ла опов≥дати зо вс≥ма тими оздобами мови й зворот≥в, що њх виплекала цив≥л≥зац≥¤ де¤ких мов прот¤гом стол≥ть. я багато дов≥давс¤. ўо вона вдова, ≥цо њњ чолов≥к, директор банку, помер на удар серц¤, ще коли вона була молодою, що вона ц≥ле житт¤ провела сам≥тньою, дарма що мала б≥л¤ себе багато людей, що тепер маЇ д≥вчину, ¤ку привезла з ≈вропи ≥ ¤ку вона любить, що все ще часто њздить до јнгл≥њ, до Ўотл¤н д≥њ, до ≤тал≥њ ≥ Ўвайцар≥њ, що вона мала нареченого, ¤кого втратила... ƒовга, складна епопе¤, ¤ка могла ≥мпонувати такому невибагливому св≥дков≥ життЇвих проблем, ¤ким був ¤ з моњм марксо-лен≥но-стал≥нським минулим. ƒо всього ¤ був добрим, нев≥льним слухачем, дарма що мав так мало дл¤ цього в≥льних годин, але м≥й ≥нстинкт мен≥ п≥дказував, що тут треба бути вийн¤тково поблажливим й зрозум≥лим. ¬с≥ т≥ њњ "др≥нки" не були напевно добров≥льною даниною њњ поневоленн¤ ≥ вимагали вони старанного розсл≥дуванн¤ ≥ в≥дпов≥дного трактуванн¤. Ѕо њњ людська подоба виразно вказувала, що в њњ невеликому т≥л≥ дом≥нуЇ велика душа ≥ гарне, вразливе, добре серце. ћен≥ хот≥лос¤ чимсь њй помогти, головне, що мене бентежило, це њњ добров≥льний господарський занепад, ¤кому вона н≥¤к не намагалас¤ протиставитись. «давалос¤ Ч њњ могли використовувати вс≥, кому т≥льки заманетьс¤, що вона ц≥ле своЇ житт¤ щось комусь давала ≥ н≥коли н≥чого н≥ в≥д кого не вимагала. ÷е було таке моЇ перше враженн¤, можливо ¤ помил¤вс¤, але те враженн¤ було ще скр≥плене п≥зн≥шими спостереженн¤ми.

ћ≥ж ≥ншим, вона часто вживала слова "лонки", спочатку ¤ не придавав цьому значенн¤, а можливо й не зрозум≥в належно, але трохи згодом ¤ почав виразно розум≥ти њњ осам≥тненн¤. «давалос¤, дл¤ цього не маЇ причин. « першого дн¤ нашого знайомства, ми застали њњ у бурхливому товариств≥ ≥нтоксикованих алькоголем людей, але њњ осам≥тненн¤ мало ≥нш≥ причини. ћожливо це було заблуканн¤, втома, можливо нав≥ть розчаруванн¤, туга за чимсь незд≥йсненним ≥ недос¤жним. “ак багато Ї людей на пл¤нет≥, ¤к≥ не можуть зм≥ститис¤ в њњ простор≥.

ќчевидно, що ¤ не робив н≥¤ких, абсолютно н≥¤ких намагань, щоб ¤кось до нењ наблизитись. я мав так мало часу ≥ њњ в≥зити були дл¤ мене скор≥ше марнуванн¤м дорогих годин, ¤к≥ ¤ м≥г ≥ мус≥в використати на щось ≥нше, н≥ж вислухувати ц≥, не зовс≥м весел≥ пов≥ст≥, але разом з цим ¤ був зац≥кавлений... ÷е був новий дл¤ мене св≥т людського побуту, ¤ мав завжди пошану до ц≥Їњ завжди гордоњ, амб≥тноњ, своЇр≥дноњ, талановитоњ породи людських ≥стот, ¤к≥ з одного далекого, туманного острова, роз≥йшлис¤ по вс≥х континентах св≥ту ≥ скр≥зь, де вони ступили, там одразу почало зароджуватись велике, ц≥каве, розумне розгортанн¤ життьових завдань ≥ проб-блем. Ќ≥, це не мус≥ло бути конче те все з матер≥њ, тож матер≥¤ не конче мусить бути гарним замком, вибагливим парком, коштовними повозами, але признаймось також, що ц≥ вс≥ реч≥ здобуваютьс¤ не т≥льки з матер≥њ, а також з чогось, можливо, багато вартн≥шого. ¬се виростаЇ з одного того самого джерела ≥ коли ви не любите цього слова "дух" не вживайте його, лишень ¤ не знаю, ¤ким ≥ншим пон¤тт¤м це джерело-джерел ви можете зам≥нити.

 оли ¤ дививс¤ на мою гостю в њњ жовтому, безрукавому, п≥м'¤тому ≥ витертому кожушку, коли ¤ бачив њњ не конче правильне орамленн¤ лиц¤ з тими залишками ластовинн¤ ≥ тими рештками колись бурхливого рудого волосс¤, мен≥ здавалос¤, що ¤ бачу не лишень ќкв≥л, ќнтар≥о, але ¤ бачу також Ќю ѓѓорк,  ал≥форн≥ю, ћис ƒоброњ Ќад≥њ, Ќово-«ел¤нд≥ю,  рету, јвстрал≥ю... ≤ ще здавалос¤, що ¤ бачу јтени з богинею на јкропол≥с≥, бачу ѕал¤тин. сенат, ёл≥¤ ÷езар¤. ™ певн≥ ≥стоти через ¤к≥ проход¤ть в≥ки ≥ простори, н≥би пром≥нн¤ сонц¤ кр≥зь многоранну призму.

я мав велике бажанн¤ не спричин¤ти ц≥й людин≥ ¤кихсь труднощ≥в, ¤ мав повн≥ руки своњх власних турбот, але ¤кось так сталос¤, що ми з≥йшлис¤ лице в лице без ¤когось особливого нам≥ру. “ого самого вечора, коли вона вперше по¤вилас¤ в моЇму дом≥н≥он≥, вона вже запрошувала на "др≥нк". я в≥дмовивс¤ за браком часу, бо мус≥в њхати на фабрику чокол¤ди,. але вже другого дн¤, вона ще задн¤ покликала мене до себе ≥ не на "др≥нк", а завела до свого великого іаражу, ¤кий властиво був ц≥лою шопою, де могло вм≥ститис¤ п≥д тузина авт ≥ вказала мен≥ на купу старих мебл≥в, звалених в кут≥ ≥ призначених, правдопод≥бно, на ¤кусь в≥в≥секц≥ю Ч добротних, старовинних Ч дуб ≥ шк≥ра з≥ вс≥л¤кими заумними оздобами з часу минулого, а можливо ≥ ¤когось старшого стол≥тт¤ Ч ¤в таких подробиц¤х н≥коли не розбиравс¤. “ам були досл≥вно вс≥ необх≥дн≥ дл¤ дому реч≥ Ч ≥ л≥жка, ≥ фотел≥, ≥ канапи, ≥ кр≥сла. Ч «абер≥ть це; Ч сказала вона наказовим тоном з виразом ¤коњсь злости. я дививс¤ на нењ здивованим погл¤дом. Ч јле ж, пан≥! ÷е все дуже варт≥сн≥ реч≥. ÷е найц≥нн≥ша антика. Ѕона тепер... Ч ј! •ош! Ќ≥сен≥тниц¤. «абер≥ть Ч н≥ Ч то завтра все спалю, Ч викрикнула вона сердито.

я просто не мав сили в≥дмовитись, це були справд≥, на мою думку, дуже варт≥сн≥ старовинн≥ предмети справжньоњ розкош≥ ≥ було њх там ст≥льки, що можна було обставити не такий, ¤к м≥й будинок. Ч ƒуже д¤кую! я заберу, Ч погодивс¤ ¤. Ќе ви, а ¤ Ч д¤кую! Ч в≥дпов≥ла вона. ¬оно тут вал¤Їтьс¤ роки ≥ роки.. Ќарешт≥ збудус¤!

ƒо реч≥, це буй один з дуже прозорих дн≥в, п≥д ногами грубою верствою по ц≥лому подв≥р'њ лежало пере важно кленове лист¤, прибите н≥чною росою, ¤ке липло до п≥дошов взутт¤ ≥ заносилось до хати. ѕан≥ —омерсет сама помагала мен≥ переносити т≥ ≥ мебл≥ ≥ розставл¤ти њх у моњх ветлих к≥мнатах. –озум≥Їтьс¤, ми њх не змогли ус≥х зм≥стити, але головне у моњх доменах по¤вилис¤ недопасовано варт≥сн≥ реч≥, в≥ктор≥¤нська канапа, що могла бути окрасою найвиблив≥шого сальону минулого стол≥тт¤, т¤жкий, масивний, магоневий письмовий ст≥л з обов'¤зковими легкими шуфл¤дками, два добрих, глибоких, н≥би фортец≥, шк≥р¤н≥ фотел≥ з висидженими подушками ≥ багато ≥нших потр≥бних ≥ менш потр≥бних предмет≥в, ¤к≥ заповнили весь м≥й мешканевий прост≥р не т≥льки видимими об'Їктами щоденного вжитку, але й невидимими рем≥н≥сценц≥¤ми минулого, ¤к≥ разом ≥з запахом трухл¤воњ матер≥њ викликали примари людей, настроњв, под≥њ, з ¤ких допитливо у¤ва могла творити, ¤к≥ хочете, картини давнього. ” всьому цьому залишились дотики, т≥н≥, кольори, запахи ≥ нав≥ть, можливо, нечутн≥ ультра звуки того вже астрального св≥ту, ¤кий ц≥ предмети оточував своЇю атмосферою. ¬се це було люксусом, привезене з-за океану, багато коштувало, робило кумось багато турбот, а разом приЇмности, надавало поваги... “епер це лиш невиг≥дн≥ т≥н≥, що њх год≥ позбутис¤, але разом н≥¤ково вживати дл¤ потреб щоденно-буденного вжитку.

јле ц¤ романтична операц≥¤ стаб≥л≥зувала моЇ мешканн¤ ≥ надала йому в≥дпов≥дноњ г≥дности. “ри тижн≥ тривало це м≥стер≥йне перевт≥ленн¤, але коли воно завершилось, все тут по своЇму заблищало ≥ набрало визивного вигл¤ду включно з моЇю п≥онерською п≥чкою у кухн≥, недавно поржав≥лою, а тепер запопадливо в≥дновленою барвою ал≥м≥н≥ю. ” моњй дров≥тн≥, ¤ку ¤ прим≥стив у стар≥й, засотан≥й павутинн¤м шоп≥, по¤вилас¤ св≥женька купа сухих берестових, готових дл¤ вжитку дров з мого таки поземку, а туманними вечорами з димар¤ мого котеджу зд≥ймавс¤ п≥д сизе небо сизий димок, ¤кий нагадував сит≥сть ≥ тепло, а все разом довкруги малювало мел¤нхол≥йно кольору картину з обкладинки фармарського календар¤.

÷е був ц≥кавий м≥й особистий, суворо засекречений, ≥нтимно забарвлений св≥т, ¤кого кл≥мату можливо не збудус¤ н≥коли, це була по своЇму рад≥сна осам≥тнен≥сть, коли людина виповнена так своњми пл¤намп ≥ завданн¤ми, ≥цо на н≥що ≥нше не маЇ у нењ м≥сц¤. « початком грудн¤ ¤ вже м≥г залишити своЇ торонтське м≥сце, ¤ке так недавно видавалось мен≥ ≥деальним ≥ незм≥нним ≥ ¤ке тепер затратило моЇ зац≥кавленн¤ ≥ належало кому ≥ншому. Ѕо¤ри вже звикли до моЇњ пост≥йноњ в≥дсутности ≥ лише дивувались, коли ¤, вињжджаючи остаточно найн¤тою малою т¤гар≥вкою, забрав з≥ собою моњ вал≥зи, пачки папер≥в ≥ в≥домого "‘≥л≥пса", а мого ун≥версального ≥ м≥стер≥йного стола залишив њм на в≥чну власн≥сть. я не м≥г њм нав≥ть належно цього по¤снити, вважаючи, що моњ тепер≥шн≥ пригоди Ї чисто моњми особистими справами ≥ дл¤ ширшоњ публ≥кац≥њ не надаютьс¤. јле з Ѕо¤рами ≥ нав≥ть з ћартою, ми зосталис¤ дал≥ друз¤ми. ÷¤ останн¤ провела мене аж до авта з речами ≥ об≥ц¤ла "нав≥дати", вкладаючи в це слово своЇр≥дний ≥нтригуючий присмак. я в≥дпов≥в на це лишень скромним кивком голови ≥ мч розлучилис¤.

„ергова дошкульна проблема виникала з моњм доњздом до “оронта на працю. ўе рано, а також вечором, це не робило труднощ≥в, ц≥лий р¤д автобус≥в м≥сцевих ≥ позам≥сцелих л≥н≥й, регул¤рно й виг≥дно курсував здовж озера старою дв≥йкою, але г≥рше було ночами, коли приходилось не раз довго вистоювати на зупинках, чекаючи на Їдиний н≥чний автобус, ¤кий до того ≥нколи безсоромно сп≥зн¤вс¤. ўе г≥рше стало, коли впав ранн≥й сн≥г ≥ м≥й ќкв≥л вкривс¤ чималою м'¤кою б≥лою верствою цього небажаного добра. ¬≥д мого мешканн¤ до найближчоњ зупинки автобуса, було чверть години ходи глухою, малолюдною, часто засипаною сн≥гом алейкою, ¤ вертавс¤ звичайно серед ноч≥, або ранн≥м ранком, коли все спало ≥ ¤ перший прокладав сл≥д на св≥жому сн≥гу. ј коли доходив до свого зачарованого, таЇмничого, погрузлого у глибокий сон замку, мус≥в хоч трохи в≥дгорнути наперед з п≥д дверей сн≥г, ≥накше в≥н наваливс¤ б просто до середини мого малого передс≥нн¤.

јле ≥ в цьому всьому було повно ≥нтригуючого зм≥сту, що його год≥ вислодитн словами, моЇ м≥сце вигл¤дало загадково, з дом≥шкою таЇмничоњ м≥стер≥йности, завжди було тихо ≥ порожньо здалека гор≥ли св≥тла сус≥дських осель ≥ особливо привабливо св≥тилос¤ к≥лька в≥кон нагор≥ ≥ внизу моЇњ сус≥дки пан≥ —омерсет, з ¤кою у мене п≥дтримувались невидим≥ контакти, дарма що ми дуже р≥дко зустр≥чалис¤ ≥ ще р≥дше розмовл¤ли. јле ¤ знав, що п≥сл¤ нашоњ першоњ розмови вона чекала, що ¤ зголошус¤ до нењ. я не сп≥шивс¤ з в≥зитами, був утомлений, не мав часу. багато думав про Ћену, розпов≥дав сам соб≥ казки свого майбутнього, ≥нколи виходив на св≥й город шукати сухих дерев но дрова, огл¤дав цей прост≥р досл≥дчим оком, насолоджувавс¤ глибокою ти шею, у ¤к≥й звуки далекого пот¤гу, що прол≥тав долиною, видавались небесними громами. ј поза тим ц¤ статика ≥ ц¤ нерухом≥сть. ≤ цей в≥дча¤ний н≥мий спок≥й алењ (њњ звуть ћат≥¤са) з тими п'¤тьома ¤блун¤ми, кр≥зь в≥тт¤ ¤ких таЇмничо ппосв≥тлювалось св≥тло осел≥ пан≥ —омерсет, н≥би там жив ¤кийсь алхем≥к, або ¤кийсь чарод≥й. ÷¤ в≥лл¤ нагадувала мен≥ опов≥данн¤  онан ƒойл¤, ƒафну де ћурьс, јіату  р≥ст≥.

“ак. —пок≥йно лежала але¤ ћат≥¤са, спок≥йно шум≥ли сосни, спок≥йно сто¤ли ¤блун≥, спок≥йно св≥тились осел≥ сус≥д≥в, але все тто могло бути й не спок≥йним, особливо ночами, коли наприклад нал≥тав в≥д озера в≥тер ≥ все обертав у фур≥ю. —осни, ¤блун≥, ¤сени, верби молились ≥ скаржились, з далекого озера дол≥тав шум хвиль, а вс≥л¤к≥ електричн≥, телеграфн≥, телефонн≥ дроти з р≥зн≥ми антенами нав≥жено свист≥ли. ” такий час, коли ¤ був дома ≥ коли в моњй зал≥зн≥й печ≥-кухн≥ гор≥ли велик≥ сух≥ пол≥на, т≥ гомони ≥ т≥ шуми поза ст≥нами моЇњ хати, видавались мен≥ приЇмною музикою. я примостив перед грубкою виг≥дний фотельчик, поставив за ним сто¤чу л¤мпу п≥д високим абажуром, од¤гавс¤ у теплий домашн≥й бронзовоњ барви халат ≥ читав п≥д л¤мпою щось з найнов≥ших л≥тературних по¤в та слухав музику —≥-Ѕ≥-—≥, ¤ку подавав мен≥ ласкаво з сус≥дньоњ темноњ к≥мнати м≥й чар≥вний "‘≥л≥пс".

Ћишень це не так часто бувало. я не так часто бував дома ≥ досить р≥дко шум≥ли хвил≥ ≥ стогнали дерева.  л≥мат цього чудового краю вистачально пом≥ркований ≥ його конституц≥¤ виключала надм≥рн≥сть гострих емоц≥й. «деб≥льшого було лаг≥дно й пом≥рковано Ч б≥ла земл¤, сине небо, ¤сне сонце, бл≥дий м≥с¤ць.

«годом в≥д порога моЇњ осел≥, п≥д пр¤мим кутом, по¤вилос¤ дв≥ не дуже протоптан≥, легк≥ стежки. ќдна виразн≥ша й конкретн≥ша до алењ ћат≥¤са, а друга легша й химерн≥ша до будинку моЇњ сус≥дки, таЇмничоњ в≥лли. ÷ими стежками не багато ходилос¤, вони ледве зарисовувались на загальному б≥лому тл≥, а коли випадав новий сн≥г, зникали зовс≥м. —початку це були лишень к≥лька моњх сл≥д≥в Ч широких, глибоких, незграбних, але згодом до них додалис¤ менш≥ й коротш≥ знаки, що належали без сумн≥ву дел≥катн≥шим сотвор≥нн¤м, н≥ж мо¤ подоба. ƒо мене почала заходити "м≥с  етрен". ¤ку ¤ звап  атрусеюЧ пречудове, ф≥л≥гранне Їство, ¤ке посилала до мене "лед≥ —омерсет" з ус≥л¤кими своњми справами. –аз це були звичайн≥ гар¤ч≥ млинц≥ з борошна т≥тки ∆ем≥ни з в≥домим кленовим соком, ≥ншим разом це був дуже теплий, верблюжоњ шерсти, старомодний светр, правдопод≥бно з музею пан≥ —омерсет. –озум≥Їтьс¤,  атрус¤ приходила, дел≥катно стукала до дверей мого іанку, передавала дорученн¤ своЇњ пан≥ ≥ одразу в≥дходила. јле њњ сл≥ди на сн≥гу лишалис¤. ≤ в≥д цього мен≥ було не лишень приЇмно, а також рад≥сно. я в≥дчував, що в моњй самот≥ зароджуЇтьс¤ дивовижний фокус зац≥кавленн¤, ¤кий починав мене хвилювати. ќдиноке вражливе м≥сце моЇњ у¤ви Ч Ћена, збагатилос¤ новим небул¤рним видивом, ¤ке починало гор≥ти ≥ вид≥л¤ти пром≥нн¤

јле й ц≥ сл≥ди не були Їдиними сл≥дами на терен≥ мого казкового царства.  оли довший час не випадало св≥жого сн≥гу, тод≥ весь цей прост≥р покривавс¤ фантастичними в≥зерунками Ч здовж ≥ впоперек, р≥зних форм ≥ р≥зн≥х розм≥р≥в, що належали майстерност≥ моњх найчисленн≥ших сус≥д≥в. —к≥льки, наприклад, ¤ мав самого воронн¤ Ч чорних, з парламутровим в≥дблиском сотвор≥нь, ¤к≥ любили обс≥сти одну з моњх сосон ≥ зв≥дт≥ль на ц≥ле горло, з фанатичною вперт≥стю, кричати на ц≥лу околицю, н≥би вони хот≥ли перекричати весь св≥т. ÷≥каво, хто вложив до ц≥Їњ малоњ тварини таку велику силу в≥дчаю, г≥ркоти ≥ скарги.  оли ж вони косо по в≥тру зл≥тали ≥з земл≥, вони звичайно залишали по соб≥ ц≥лу мережу найфанта стичн≥ших стежок по б≥лому сн≥гу. ѓх нам≥ри найменш передбачен≥, њх напр¤мки круто ≥ нагло м≥н¤ютьс¤, њх рухи р≥зн≥ й в≥друхов≥. «вичайно ними керуЇ пан-голод, але њх сл≥ди п≥сл¤ цього нагадують ≥Їрогл≥фи чар≥вничоњ книги приреченн¤.

«а воронами зараз в черз≥ сто¤ли горобц≥ Ч не менше криклив≥ й ще б≥льш метушлив≥ зграйки патетичних ненажер без сумн≥ву з породи сем≥т≥в. ¬они жили ¤рмарком ≥ завз¤то торгувалис¤ за кожну найменшу см≥тинку, коли вона творила ¤кусь ≥люз≥ю ≥стивного. ¬они не лишали н≥ стежок, н≥ сл≥д≥в, а лиш зграсований виг≥н б≥л¤ м≥сц¤, де знаходили поживу.

≤нколи неспод≥вано, н≥би навала монгол≥в, по¤вл¤лис¤ гурти диких качок, ¤к≥ спускалис¤ на мою територ≥ю ≥ шукали данини. «а качками прил≥тали матово-б≥л≥ меви й чайки, ¤к≥ кружл¤ли довкруги, н≥би згра¤ ≥нд≥¤н.

ѕо земл≥ блукало, особливо ночами, численне населенн¤ тваринного св≥гу, ¤к ракуни, скункси, лиси ≥, розум≥Їтьс¤, наш≥ чудов≥ друз≥ собаки й коти, ¤к≥ знаходили мене завжди ≥ скр≥зь. ћожливо й тому, що ¤ почав виставл¤ти б≥л¤ моЇњ шопи скриньку з харчовими продуктами. Ќочами там було гам≥рливе, моњ сус≥ди не завжди м≥ж собою мирилис¤, ≥нколи, коли ¤ вертавс¤ з роботи, ¤ заставав њх в запал≥ бойових операц≥й, що нагадували  орею.

я був дуже здивований, що мо¤ сус≥дка пан≥ —омерсет не тримала н≥ кот≥в, н≥ собак, ¤к це звичайно можна було спод≥ватис¤. ¬ њњ просторому, на одинадц¤ть к≥мнат, прим≥щенн≥ все вигл¤дало дуже статично. Ќ≥чого н≥де не рухалось, њњ численн≥ чирок≥ канапи глибок≥ фотел≥, столи ≥ ¤толики, ст≥льц≥ ≥ п≥дст≥льц≥, њњ картини на ст≥нах, книги на полиц¤х, килими на помост≥, все це по своЇму замр≥¤лось ≥ так застигло. ≤ лишен≥: ≥нколи, досить не часто, на њњ подв≥р'¤ зањжджало к≥лька машин, в будинку св≥тилось б≥льше в≥кон ≤ робилось гарм≥дерно. јле така ≥нваз≥¤ не тривала довго. ¬она приходила, прошум≥ла й в≥дходила. Ѕудинок лишавс¤, св≥тла гасли ≥ тиша знов всел¤лас¤. Ќатом≥сть все б≥льше оживав ≥ св≥тивс¤ м≥й малий котедж.

“ой м≥й котедж! як п≥зн≥ше ¤ дов≥давс¤, в≥н стоњть тут ще з 1884 року, що на наш≥ ≥сторичн≥ м≥рила Ч велика древн≥сть. ѕо своЇму ¤ його спонтанно полюбив, але це вимагало також жертв ≥ уваги. ¬ його ст≥нах могли по¤витис¤ неспод≥ван≥ щ≥лини, ¤к≥ з настирливою вперт≥стю негатавно впливали на мою хатню температуру, то ¤ мус≥в л≥зти на його старечу покр≥влю ≥ там шукати ¤кихсь недол≥к≥в, то знов чогось вимагав димар, ¤кий не м≥г гаразд впоратись з димом, а що головне, ¤ безнастанно оздоблював його нутро. ћен≥ хот≥лос¤, щоб в≥н конче "щось був вартий", щоб "з н≥чого став чимсь", щоб в≥н по своЇму себе виправдав ≥ нав≥ть по своЇму заблищав молод≥стю. Ќе так давно ¤ читав статю в "Ћайф≥" ≥ огл¤дав пречудов≥ ≥люстрац≥њ, ¤к то в≥домий герцоі ¬≥ндзорський ≈двард, в≥дбудував руњни старого замку у ‘ранц≥њ≥ зробив з них модерне мешканн¤, у тому ж таки "Ћайф≥", у в≥дд≥л≥ "модерний побут", ¤ натрапив на р¤д кольорових ≥люстрац≥й, ¤к то в самому √оливуд≥, найзаможн≥ш≥ зор≥ екрану, заповн¤ють своњ коштовн≥ в≥лли старим фармарським крамом, ¤ бачив ≥люстрац≥ю скульптур ¤когось француза, зложених з≥ старих, розбитих авт, ¤ читав про одного кал≥форн≥йц¤, ¤кий збудував велетенську вежу з пл¤шок з≥браних на см≥тниках. ћен≥ казали, шо все це звучить трохи песим≥стично, що ф≥лософське це висловлюЇ "тугу" за нев≥домо чим в стил≥ людей з≥ сердитими бородами ≥ нечесаним довгим волосс¤м, а ≥нш≥ знов твердили, що в цьому багато примхи "пересичених буржуа" ≥ взагал≥ весь той позолочений культ найкраще вигл¤даЇ у таких м≥сц¤х, ¤к замки герцог≥в, в≥лли голивуд-ських магнат≥в, осел≥ швайцарськпх вигнанц≥в типу „арл≥ „апл≥на.

я не мав зеленого пон¤тт¤, в чому саме ви¤вл¤Їтьс¤ естетика скульптури з≥ старих позбитих авт, але коли вона така справд≥ ≥снуЇ, ≥ знаход¤тьс¤ компетентн≥ знавц≥ й адоратори цього стилю, то чому ≥ мен≥ не скориста тис¤ з ц≥Їњ дешевоњ нагоди ≥ не спробувати потрапити, без великих труднощ≥в, у "велик≥ заб≥¤ки". “им б≥льше, що ¤ випадково мав ст≥льки до вибору, просторий буди нок пан≥ —омерсет був переповнений скарбами, ¤к≥ ст¤галис¤ сюди дес¤тил≥тт¤ми з≥ вс≥х к≥нц≥в св≥ту ≥ були позбавлен≥ елементарноњ, не кажу вже пошани, але й уваги моЇњ шановноњ сус≥дки. Ќавпаки. «давалось, вона це пристрасно ненавид≥ла. Ч “ейк ≥т! викрикувала вона ≥ вдар¤ла своњм роз≥пл¤паним черевиком старовинну вазочку, можливо справжньоњ китайськоњ порцел¤ни, що вал¤лас¤ в куп≥ мотлоху на горищ≥. Ч «абирайте те см≥тт¤! воно мене душить! я хочу зв≥льнитис¤! Ч я не зовс≥м њњ розум≥в, в≥д чого вона хоче зв≥льнитис¤, що њњ душить. я намагавс¤ казати, що це можуть бути дуже варт≥сн≥ реч≥, що Ї... Ч Ќ≥¤к≥ варт≥сн≥! √енрих наст¤гав того... «а центи! «абирайте, забирайте, забирайте! Ч сердито перебила вона мене.

ќ, м≥й Ѕоже! ўо мав робити. ≤ в насл≥док цього безрадд¤, у моњх античних сальонах по¤вилос¤ чимало вс≥л¤кого добра, ¤к т≥ сам≥ китайськ≥ вазочки, виразни ки ¤когось культу бронзов≥ ≥нд≥йськ≥ коники, староЇгипетськ≥ кадильниц≥ з дивовижного перегор≥лого металу, староримськ≥ вовчиц≥ з –емом ≥ –омулем з вулькан≥чноњ лави ≥ пречудова, трохи надбита, г≥псова коп≥¤ чар≥вноњ фараонш≥ Ќефретете, ж≥нки “хнатона фараона в≥с≥мнадц¤тоњ династ≥њ з нал≥пкою ¤когось олександр≥йського книгар¤ ¬олтазара.

ƒо реч≥, та сама Ќефретете... ѓњ, на довг≥й шињ, дел≥катна, ¤к тюльпан, гол≥вка з тим дивовижним клобуком, чимось нагадувала мен≥ . . чи не... молоденьку ќдрей √епборн ≥ нав≥ть мою Ћену. ¬ибачте, вибачте! ћожливо це звучить, ¤к серв≥л≥зм, але справа тут не в под≥бност≥ зовн≥шньоњ статури, а в т≥й невловн≥й дл¤ слова, зневажлив≥й ≥ м≥мозно вражлив≥й крас≥, так переборщено-щедро вложен≥й у один фокус розм≥ру. я ц≥кавий, ¤к могли звичайн≥ механ≥чн≥ атоми зложитис¤ у таке вишукане, живе. зорове враженн¤.

Ч „и ви розум≥Їте, що це значить жити в такому музењ тридц¤ть рок≥в? Ч питала мене пан≥ —омерсет.

Ч ¬и станете мум≥Їю. я ще не стара, але ¤ вже мум≥¤. ћене не зворушують нав≥ть любовники.

ћожливо, можливо, але ¤ мав на це своњ погл¤ди ≥ своњ пл¤ни. ѕо перше, в моњх очах, вона н≥¤ка мум≥¤, а ц≥кава, трохи втомлена достатком ≥ можливо затроЇна алькоголем ≥ н≥котином людина, а щодо речей, то ¤ не вбачаю в цьому музею, а лишень нев≥д'Їмну конечн≥сть щоденного вжитку, ¤к сонце й пов≥тр¤, вони мен≥ потр≥бн≥, ¤ заповн¤ю ними свою порожнечу, ¤ потребую ірунту, ¤ впускаю до нього кор≥нн¤. ќн та широка, м≥цна, н≥би з бронзи шк≥р¤на канапа виточена з найкращого Ївропейського дуба, це не музей. ÷е мебл¤. Ќа н≥й можна не т≥льки с≥дати, але танцювати аркана або той монументальний, ¤к стара фортец¤, фотель, вс≥ ц≥ бронзов≥ витребеньки, це не т≥льки реч≥, це сп≥вчинники ≥ сп≥втворц≥ мого многогранного д≥¤нн¤. я мав фотел≥, ¤ мав скункс≥в, ¤ мав Ќефретете, ¤ мав... багато.

«а вийн¤тком дол¤р≥в. ћоњ борги лежали на моњй душ≥ олив'¤ним гнетом, половина мого стандартного зар≥бку в≥дходила на його погашенн¤, дл¤ мене лишалис¤ крихти ≥, ¤к що не знайду ≥нших джерел прибутку, це може заморозити мое ≥снуванн¤ в такому вигл¤д≥ на багато рок≥в. я мушу щось зробити ≥ мушу знайти вих≥д, мен≥ ≥мпонуЇ мо¤ л≥тн¤ операц≥¤, за т≥ пару м≥с¤ц≥в ¤ зробив б≥льше гот≥вки, н≥ж за р≥к прац≥ у "–авн-тр≥". Ќ≥чого не лишалос¤, ¤к знов вдатис¤ до —нилика. Ѕудинки! ÷≥ пречудов≥ споруди нашоњ надм≥рности в простор≥. ƒл¤ зору, дл¤ т≥ла. дл¤ духа ≥ дл¤... банкового конта. ўось набути, привести до пор¤дку, пустити на ринок... Ќедавно мен≥ опов≥в "–≥дер ƒайджест", ¤к один ≥рл¤ндЇць з Ѕостону зробив на ц≥й справ≥ триста м≥льйон≥в. „ому б не зробити мен≥ бодай триста тис¤ч? ≤ хтось мен≥ ще сказав: щоб позбутис¤ боргу, наперед треба його подвоњти. ћатематика любить курйози. ѕо новому роц≥ мушу це випробувати.

†

II

ћоЇ перше –≥здво на цьому новому анахоретському м≥сц≥ пройшло тихо, осамотнено, скромно. Ќ≥¤ких ¤линок, н≥¤ких д≥д≥в ћороз≥в, н≥¤ких нав≥ть прив≥тань. ћоњ знайом≥ були збит≥ з пантелику моњми зм≥нами адреси ≥ вињзду на цю пров≥нц≥ю, а ¤, звичайно, не придавав цьому великого значенн¤. ≤, розум≥Їтьс¤, ¤ думав про Ћену. ћинулими роками ми м≥н¤лис¤ прив≥танн¤ми, ¤ висилав њй щось вишукане з ≥люстрованих журнал≥в ≥ скомпоноване у певну ц≥л≥сть з к≥лькох ≥люстрац≥й на тему –≥здва. ѕереважно це були картини загостреного чуттЇвого вислову, ¤к≥ мали б характеризувати моњ до нењ в≥дчуванн¤ на тл≥ наших взаЇмних стосунк≥в. ¬она ж, звичайно, присилала мен≥ пречудов≥, абстрактн≥ зарисованн¤ власноњ композиц≥њ з улюбленою њњ тематикою народженн¤ в рел≥г≥йних верс≥¤х. јле на цeй раз м≥ж нами запанувала глибока мовчанка. ≤ з моЇњ вини. я просив њњ не висилати св¤точних прив≥тань... ѕросто тому, що не маючи н≥¤ких ≥нших контакт≥в, таке прив≥танн¤ прозвучало б банально ≥ лишень ображало б моњ по чутт¤.

јле ¤ багато, без перерви, наполегливо про нењ думав. я мав три дн≥ в≥льних, у моњй хат≥ було тепло, н≥¤к≥ зовн≥шн≥ вит≥вки зими не мали до мене доступу, ¤ лежав у п≥жам≥ ≥ домашньому халат≥ на канап≥ ≥ п≥д шум в≥тру за в≥кном намагавс¤ читати “омаса ¬олфа "ѕогл¤нь до дому, ¤нголе", що у мене не виходило, бо на перешкод≥ була Ћена. Ќаше знайомство, наше —≥мко, наш≥ пригоди, наш≥ б≥льш≥ ≥ менш≥ зустр≥ч≥, еп≥зоди, детал≥, ≥ чим б≥льше про це думав, все б≥льше ≥ б≥льше жал≥в, що њ≥ немаЇ зо мною у ц≥й затишн≥й хатин≥. яка це була б ≥деальна, неповторна комб≥нац≥¤ таких двох вийн¤тково загострених теч≥й чутт¤. ¬≥д ц≥Їњ у¤ви у мене крутилась голова ≥ не хватало у¤ви. я впиравс¤ погл¤дом у гол≥вку Ќефретете. або зривавс¤, хапав то тограф≥ю, що сто¤ла на моЇму н≥чному столику, ту саму, ¤ку ¤ зробив одного разу, ще коли Ћена мешкала при вулиц≥ Ўша, у домашньому робочому халат≥, у стоптаних виступц¤х, з рукою п≥дн¤тою догори, ¤кою нона притримувала розпатлано в≥тром волосс¤. ¬она була так близько, так близько, ось вона на тому клаптику паперу, њњ приплющен≥, не звикл≥ до гострого сонц¤, с≥р≥, пл¤тинов≥ оч≥. ≤ той њњ гнучкий, високий, довгий стан, що так чар≥вно ум≥в вигинатис¤ у ритм музики чи любови... ≤ в такий час мен≥ здавалос¤, що наш розрив не реальний, що в≥н неможливий, що ми не роз≥йшлис¤, а лиш роз≥рвалис¤, ¤ був чомусь переконаний, що саме у цей час вона так само, ¤к ≥ ¤ у тон≥ ≥ ритм≥ тих самих думок ≥ у¤влень. ј коли ¤ намагавс¤ у¤вити њњ подружж¤ ≥ њњ чолов≥ка, нев≥домо чому був переконаний, що це не подружж¤, а примха, фарс, насильство. ÷е був м≥й культ Ч дуже живий ≥ дуже переконливий; в≥н виповн¤в вс≥ моњ атоми ≥ вс≥ мисл≥. ¬она мешкала у т≥й друг≥й золот≥й к≥мнатц≥, де на ст≥нах вис≥ли три њњ мальован≥ гострими мазками кольоров≥ в≥з≥њ, до ¤ких ¤ ≥нод≥ торкавс¤ пальц¤ми, щоб в≥дчут≥њ напруженн¤ њњ думки.

Ќе мав ¤ рухлив≥ших контакт≥в ≥ з пан≥ —омерсет. «а нашими правилами, це св¤то було ≥нтимним св¤том родини, ще перед тим, вона переслала мен≥, ¤к звичайно,  атрусею, шматок дуже солодкого родзинкового печива, а ¤ натом≥сть вислав њй дуже пишну оср≥блену, з краЇвидом романтичноњ зими, картку. ” день –≥здва на њњ подв≥р'њ ≥ в њњ дом≥ було також тихо, в≥д полудн¤ почав падати традиц≥йний, р≥здв¤ний, лапатий сн≥г ≥ широке г≥лл¤ наших чудових сосон почало од¤гатис¤ у б≥л≥, ватов≥ рукави. Ѕуло тихо, справд≥ тихо, божесько тихо. ≤ коли прол≥тав десь там далеко веч≥рн≥й пот¤г, ц≥ла долина здовж озера грим≥ла громами, н≥би у ц≥й тиш≥ проњжджав по с≥рому неб≥ сам творець грому ≥ блискавки у вс≥й своњй громотворч≥й подоб≥ ≥ могутност≥.

«ате Ќовий р≥к видавс¤ у мене на причуд бурхливим, своЇв≥льно-розгульним ≥ безконечно рад≥сним. —ам не в≥рив, що у моњй господ≥ може таке статис¤. я запросив Ѕо¤р≥в Ч ћихайла ≥ ћарту, ¤ запросив молоду пару, ¤ка перењхала недавно сюди аж з ≈дмонтону ≥ ¤ких ¤ знав з нашого табору в ≈вроп≥, а також, розум≥Їтьс¤, ¤ запросив —нилика, але на цей раз не самого, а з його нареченою. «≥ —ниликом не була легка справа, в≥н наполегливо кликав мене на забаву до клюбу торг≥вц≥в, що недавно заснувавс¤, але ¤ вперс¤ ≥ це вир≥шило. ƒо цього часу ¤ лиш м≥ж ≥ншим догадувавс¤, що м≥й при¤тель, цей добрий торг≥вець реальностей, маЇ також ц≥каву, повненьку, рожевощоку чорн¤вку з далеких прер≥й —аскачеванщини, ¤ка прибула до наших берег≥в, ¤к ≥ ми сам≥, шукаючи фортуни, ≥ зач≥пилас¤ за такого сол≥дного кита торговельного царства, ¤ким без сумн≥ву Ї наш шановний друг. ¬загал≥ —нилик розц≥нювавс¤ на б≥рж≥ наречених дуже високо ≥ не мало наших чудових ем≥гранток попекло своњ пальчики на ц≥й операц≥њ, але чорн¤вка з далекоњ —аскачеванщини мала б≥льше щаст¤ ≥ можливо тому, що за нею дось там за обр≥¤ми лежало дв≥ секц≥њ фармарського лану, вкритого золотою пшеницею, ¤кого вона була Їдиною спадкоЇмницею. «рештою, це могло бути лишень невиправдане припущенн¤, бо ж —нилпк, ¤к ≥ б≥льш≥сть наших чесних табор¤н ƒ≥ѕ≥. на початку прибув не просто до столиц≥ ц≥Їњ нашоњ пров≥нц≥њ, а до славетньоњ метропол≥њ св≥тового фармарства ¬≥нн≥пегу, де в≥н ще не був "—нилик ≥  о" ≥ де в≥н п≥знав свою чорн¤вку на ¤комусь бал≥ чи не з приводу одного з'њзду —”—, не конче ор≥Їнтуючись, ¤к≥ саме лани пшениц≥ супроводжували њњ призначенн¤. ј тому дуже можливо, що в ц≥й судьбоносн≥й пригод≥ головну ролю в≥дограла не так фарма, ¤к невмолимий фатум спор≥дненн¤ сердець, ¤к≥ з≥йшлис¤ з двох к≥нц≥в земноњ кул≥ у ¬≥нн≥пегу на вулиц≥ ћейн, щоб створити цю м≥стер≥ю ≥ роз≥грувати њњ на романтичних берегах блакитного ќнтар≥о.

ƒруга пара Ч нов≥ торонтц≥, молодий, рус¤вий ≥нженер-буд≥вельник ≤ван ћедик, старий при¤тель Ѕо¤ра, абсольвент в≥домоњ пол≥техн≥ки передвоЇнного ƒан-ц≥іу ≥ молода його, колишн¤ учителька ≥ пр≥мадона таборових театр≥в ярошевича, чорн¤ва пан≥ ≤рина Ч подружж¤ епохи ƒ≥ѕ≥, ¤к≥ так само, ¤к багато ≥нших, об'њхали половину нашоњ пл¤нети, щоб трохи сп≥знено, шукати м≥сц¤ п≥д сонцем тут м≥ж нами. я познайомивс¤ з ћедиком ще давн≥ше ≥ запросив його не випадково, ¤к також не випадково було продумане ц≥ле це моЇ бурхливо п≥дприЇмство, про що буде мова п≥зн≥ше.

¬они прибули двома машинами, знайомим старим при¤телем, темно-син≥м Ўевролетом Ѕо¤р≥в ≥ не менш знайомим темно-зеленим ‘ордом —нилика, хоч доњхати п≥д саму мою резиденц≥ю њм не пощастило, просто тому, що мен≥ не пощастило прочистити в≥д сн≥гу весь доњзд в≥д алењ ћат≥¤са до моЇњ господи. ј через те, вони були примушен≥ залишити своњ люксусов≥ засоби модерноњ комун≥кац≥њ зараз при в'њзд≥ до моЇњ садиби ≥ вже дал≥ пробиватис¤ довгою, глибокою стежкою, що моњм гост¤м, особливо пан¤м, на диво сподобалось. Ч «овс≥м, ¤к на сел≥! ј тут справд≥ чудово! ј ¤к≥ сосни! ј ¤блун≥! Ч —ам≥ захоплен≥ оклики... ≤ мен≥ було приЇмно њх чути. «давалос¤, що ¤ в ¤к≥йсь м≥р≥ до цього спричинивс¤. —нилик р≥шуче не п≥знав моЇњ антиквар≥¤льноњ резиденц≥њ, а ћедик, з вигл¤дом знавц¤, старанно огл¤нув ≥ належно оц≥нив њњ внутр≥шн≥й зм≥ст. ѕан≥ ћарта у першу чергу гл¤нула на малюнки Ћени ≥ голосно за¤вила, що модерного мистецтва вона не визнаЇ ≥ вважаЇ його за звиродн≥нн¤, натом≥сть пан≥ ≤рина, дуже демонстративно ви¤вл¤ла своЇ захопленн¤ цим мистецтвом ≥ охами та ахами не могла ним нахвалитис¤. “рохи збоку лишалас¤ мовчазна ≥ скромна фармерка панна ќльга у своему пишному м≥нковому хутр≥, хоча можна було приблизно догадатис¤, що ц≥ле це моЇ латане п≥дприЇмство њй не особливо ≥мпонувало.

ј взагал≥ м≥й д≥м Ч мо¤ фортец¤, заповнивс¤ рухом, шумом, блиском, засв≥тилис¤ св≥тла, загомон≥в "‘≥л≥пс". я вперше за своЇ житт¤ зваживс¤ на таке патетичне п≥дприЇмство, вс≥ троЇ пань, на чол≥ з ћартою, завз¤то мен≥ помагали, вони окупували мою маленьку кухню ≥ старанно почали готовити вс≥л¤к≥ сендв≥ч≥, в той час, ¤к њх достойн≥ муж≥, озброњвшись цигарками, заповн¤ли м≥й сальон тютюновим димом ≥ авторитетно р≥шали долю тепер≥шнього св≥ту. ¬≥йна в  орењ, наближенн¤ вибор≥в у —Ўј, заколоти советських сател≥т≥в, виступ на св≥тову арену пол≥тики динам≥чного д¤дька ’рущова Ч все це невичерпальна криниц¤ невичерпальних комб≥нац≥й ≥ можливостей.

я тримав д≥ловий контакт м≥ж сальоном ≥ кухнею ≥ був трохи збитий з пантелику, бо отримав через Ѕо¤р≥в, неспод≥ване прив≥танн¤ в≥д Ћени з пречудовою л≥нограф≥Їю "—ид¤ча д≥вчина", ¤ку ¤ колись бачив у нењ ≥ ¤ка мен≥ тод≥ дуже подобалась. ќтже ¤ мав причину д≥стати добрий, гом≥нкий настр≥й, на що гостро реагувала ћарта, безнастанно атакуючи мене в'њдливими заувагами. я був дл¤ нењ нечемним господарем, в моњй кухн≥ в≥дгонило мишами, ¤ накупив не т≥Їњ ковбаси, моњ сардинки з≥псут≥. я натом≥сть засипав њњ щедро нещирими компл≥ментами про њњ надм≥рн≥ господарськ≥ зд≥бност≥, њњ почутт¤ дотепу, гумору, краси, на що ≤рина ≥ ќльга, з блискучими очима, висловлювали також своњ претенс≥њ, що њх занедбуЇтьс¤ в користь ћарти. ћарта, натом≥сть, не зважаючи на цей жарт, поблискувала, ¤к вовчиц¤, своњми великими кот¤чими очима, злорадно за¤вл¤ла, що коли когось тут занедбують, то н≥¤к не на користь њњ, а т≥Їњ он примадонни, що њњ фотограф≥њ розтавлен≥ по вс≥х в≥втар¤х. Ч ј вона справд≥ гарна, Ч вирвалос¤ спонтанно у ≤рини. ћарта затискала зуби, щоб не вибухнути остаточно, а ¤, щоб в≥дд¤читись ус≥м, посп≥шно розливав у стар≥, кришталев≥, велик≥ ≥ мал≥ чарки ≥скристу, червону, французьку мал¤іу дл¤ пань ≥ не менш ≥скрист≥ "рай-в≥ски" "олд вед≥нг" з дж≥кджерелом ≥ льодом, дл¤ пан≥в. ¬ запас≥ на моЇму столику сто¤ло ще к≥лька пл¤шок, м≥ж ¤кими спонтанно вид≥л¤лас¤ барвиста гол≥вка б≥лоњ см≥рновки ≥ к≥лька золотих гол≥вок м≥сцевого шампанського, ¤ке трималос¤ на дванадц¤ту годину.

я розносив тацу з чарками, —нилик з великою цигарою в руц≥, брав в≥ски ≥ намагавс¤ щось сказати... ѕан≥ ≥ панове! ѕан≥ ≥ панове! “а слухайте! √ей там!  ухн¤! Ч  ухн¤ не слухала, вона мала своњ проблеми. ћарта саме входила в ролю. ¬она в≥дмовилась в≥д вина, налила соб≥ см≥рновки ≥, тримаючи високо перед собою прозору, велику чарку, незалежно проголошувала: Ч «а нашого анахорета! Ч ѓњ п≥дтримали ≤рина ≥ ќльга.

Ч «а великого парубка! «а зал≥зного холост¤ка! Ч ѕанове в цей час вже встигли випити ≥ —нилик, вс≥даючись назад до фотел¤ ≥ зат¤гаючись цигарою, почав говорити нев≥домо до кого, що, мовл¤в, жарт-жартом, а "ми мусимо його зламати". ¬≥н мав на уваз≥ мене, або краще моЇ парубоцтво. ÷¤ тема вс≥м подобалась ≥ пан≥ навипередки п≥дходили до мене з≥ своњми чарками ≥ "випивали" за... ≥тд, ≥тд... “обто скоре моЇ одруженн¤, нев≥домо нав≥ть з ким.

¬с≥ моњ к≥мнати наповнились шумом, зчинивс¤ гарм≥дер, настр≥й скоро п≥дносивс¤, ми вже пробували танцювати п≥д звуки "‘≥л≥пса", н≥хто н≥кого не слухав, вс≥ говорили, в≥дчувалось, ¤к вгинаЇтьс¤ старий пом≥ст в≥д надм≥рноњ намаги танцюючих, ≥ саме в запал≥ ц≥Їњ прекрасноњ метушн≥, десь перед одинадц¤тою годиною, до моњх дверей хтось постукав ≥ коли ¤ в≥дчинив, на пороз≥, на сн≥гу сто¤в високий лисий доброд≥й у фраку, ¤кий старанно вибачавс¤ за турботи ≥ куртуаз≥йно передав усне запрошенн¤ шановноњ лед≥ —омерсет, щоб ми вс≥ ц≥лою нашою ватагою, загостили до нењ ≥ зустр≥ли разом з нею Ќовий р≥к. ÷¤ незвична под≥¤ мене приЇмно заскочила, ¤ запросив доброд≥¤ у фраку до середини, в його руц≥ миттю опинилась скл¤нка в≥ски, ми обступили його колом ≥ дуже шумно "г≥п-г≥п" випили за його здоров'¤. ¬и¤вилось, що цього не досить. —нилик висловив ще одну думку. «а здоров'¤ пан≥ —омерсет! ўе раз "г≥п, г≥п" ≥ ≥це раз випито. ѕ≥сл¤ того" вс≥ ми "вир≥шили" дуже справд≥ шумною ватагою переселитис¤ до моЇњ сус≥дки це була вин¤тково ц≥кава пригода, коли ми, не тримаючись стежки, хто, ¤к м≥г, не в≥дчуваючи н≥¤кого впливу температури, брели по кол≥на сн≥гом, при чому ж≥нки у своњх назувках, пост≥йно вимагали ¤когось втручанн¤, а коли ¤ намагавс¤ помогти ћарт≥, ¤ка в≥дстала в≥д нас ≥ мало що не загрузла в сн≥гу, вона просто кинулась мен≥ на шию ≥ притискаючись гар¤чою щокою до моЇњ щоки, пристрасно шептала: Ч “и, ти, ти! я знаю! я знаю! Ч я намагавс¤ визволити њњ з њњ негоди, але вона впиралас¤, так що ¤ мус≥в њњ майже нести, при чому до моњх черевик вже набилос¤ багато сн≥гу ≥ ¤ плутавс¤ пом≥ж засипаним сн≥гом бур'¤ном, готовий що-хвилини повалитись у ¤кусь кучугуру. ≤ коли ми виплутались п≥д будинок пан≥ —омерсет, ¤кий весь привабливо св≥тивс¤ ≥ на подв≥р'ю ¤кого сто¤ло з п≥в тузина авт, ми були обсн≥жен≥ ≥ пом'¤т≥, ц≥ле наше товариство гарм≥дерно увалювалось до розкритих дверей, не зважаючи на н≥¤к≥ правила повед≥нки, де нас зустр≥чала сама пан≥ —омерсет у гарн≥й, модн≥й, попел¤ст≥й сукн≥, ¤к звичайно п≥д впливом алькоголю з розкритими об≥ймами. ¬она вс≥х нас гарно в≥тала, а —нилика ≥ мене обн¤ла ≥ оздобила наш≥ щоки рожевими в≥дбитками своњх уст.

ѓњ просторий, затишний, з великим ватраном, м≥цно натоплений сальон, а дал≥ за ним велика старомодна њдальн¤, поЇднана ще дал≥ з кухнею, були заповнен≥ людськими постатт¤ми р≥зних статей ≥ кольор≥в, ¤к≥ в моњх п'¤них очах видавалис¤ ≥люз≥йними привидами, що без-ц≥лево снувалис¤ у задимленому простор≥. ѕан≥ —амерсет намагалас¤ нас знайомити, ¤ вислухав з дес¤ток пр≥звищ, н≥ одного з них не зат¤мив, вс≥ м≥шалис¤ у одну масу,  атрус¤, у дуже елегантному фартушку, п≥дносила нам чарки ¤кихось напоњв, ми механ≥чно њх брали ≥ механ≥чно випивали без н≥¤ких церемон≥й, б≥л¤ мене весь час трималас¤ ћарта, а ¤, пригадую, був вражений великим портретом над ватраном ¤когось елегантного молодого пана у фраку, ¤кого ¤ вже не раз мав нагоду бачити, але ¤кий аж тепер вразив мене своЇю самопевною, гордою поставою. Ќе знаю, ¤ким чином це пом≥тила пан≥ —омерсет, ¤ка ≥з-за мого плеча дел≥катно по¤снила, що це њњ √енр≥, ¤ сто¤в ≥ дививс¤ мовчазно з≥ скл¤нкою в руц≥, в ватран≥ догор¤ли к≥лька великих пол≥н дров ≥ кр≥зь мою затуманену у¤ву поставала картина великого минулого. Ч „удовий! Ч вирвалось у мене. Ч „удовий: —к≥льки в≥н мав рок≥в? Ч “ридц¤ть п'¤ть, Ч почув ¤ в≥дпов≥дь. я струснув головою, не в≥дставл¤ючи скл¤нки, обн¤в за плеч≥ ћарту ≥ пан≥ —омерсет ≥ ми в≥д≥йшли в напр¤мку њдальн≥, де на широкому стол≥ було розложено багато вс≥л¤кого њстивного. “ут вже були вс≥ наш≥, —нилик ≥ ћихайло зањдали збоку насто¤нки з тар≥лок, ¤к≥ вони незграбно тримали в руках, пан≥ ≤рина накладала на тар≥лку шматки ≥ндика., а побачивши мене, передала це мен≥ Ч ƒозвольте ≥ мен≥ за вас подбати, Ч казала вона, на що ¤ великодушно погодивс¤ ≥ в моњх руках опинилас¤ тар≥лка, повна вс≥л¤коњ м≥шаними, з ¤кою ¤ не м≥г легко впоратись.

ƒовкруги було багато рейваху, гомону, приходили ≥ в≥дходили р≥зн≥ постат≥, м≥н¤лис¤ словами, набирали њжу, наливали скл¤нки, н≥хто н≥ким не ц≥кавивс¤ довше, вс≥ були разом ≥ кожний зокрема, спонтанно десь в кут≥ за ватраном заграло рад≥о, в коридор≥ почавс¤ танець, ¤кий передавс¤ до сальону ≥ ¤ нав≥ть не зчувс¤, ¤к почав танцювати з ћартою, ¤ка дивилас¤ мен≥ у в≥ч≥ впертим темно-заразливим погл¤дом, а ¤ пом≥тив ¤краз ћихайла з червоним обличч¤м з цигарою, ¤кого напевно над≥лив його —нилик, ¤кий дививс¤ в наш б≥к ≥ чогось дуже см≥¤вс¤. Ч ¬и мене не п≥знаЇте, Ч казала ћарта. Ч ¬се одно њњ тут нема, Ч додала вона, ще поки ¤ знайшов в≥дпов≥дь. я щось буркнув невиразно. Ч я з вами танцюю вперше, Ч казала вона дал≥. Ч ¬перше? Ќе в≥рю, Ч в≥дпов≥дав ¤. Ч —ьогодн≥ вперше... Ч Ќо-но-но! ћи ще десь... напевно... ј коли ж вперше... ¬и гарна ж≥нка... я вас люблю, Ч мимрив ¤ незучаснено. ÷е була безладна м≥шанина сл≥в серед безладного руху ≥ звук≥в, до ¤ких долучились ¤к≥сь зв≥дк≥льсь сп≥ви, ≥ мен≥ видалось, що це там дал≥ сп≥вала пан≥ ≤рина.

 оли ≥ ¤к прийшла дванадц¤та година ≥ хто налив чари шампанським Ч год≥ сказати. ѕравдопод≥бно це була  атрус¤, ¤ка, можливо, Їдина не затратила св≥домости пор¤дку, ¤ за цей час лиш раз зустр≥вс¤ з нею, вона кокетливо посм≥хнулас¤, але н≥¤ких ви¤в≥в особливоњ уваги м≥ж нами не сталос¤. «а Ќовий р≥к пили крикливо, розбилось к≥лька скл¤нок, п≥сл¤ вс≥ безпор¤дно в перем≥шку ц≥лувалис¤ ≥ мен≥ з того зат¤милась одна висока, струнка пан≥ на ≥м'¤ Ћ≥ль, ¤ка вкусила мене за губу. ќп≥сл¤ знов вс≥ в перем≥шку танцювали ≥ ¤ не пом≥тив, де д≥лась наша господин¤ ≥ лишень п≥зн≥ше ¤ дов≥давс¤, що њй сталось недобре ≥  атрус¤ непом≥тно в≥двела њњ нагору.

÷е тривало до третьоњ години ранку, вс≥ к≥мнати були засм≥чен≥, вс≥ мебл≥ переставлен≥, килими затоптан≥, скр≥зь, де т≥льки було ¤кесь м≥сце Ч сто¤ли брудн≥ тар≥лки, порожн≥ чи недопит≥ скл¤нки й пл¤шки, заповнен≥ поп≥льниц≥, розкидан≥ ≥ потоптан≥ грамофонн≥ плат≥вки, гост≥ повол≥, здеб≥льшого не прощаючись, зникали, моњ власн≥ гост≥, розум≥Їтьс¤, не були спроможн≥ вертатис¤ до “оронта, тому ми ще раз голосною ордою, з≥ сп≥вами ≥ танц¤ми, мандрували через сн≥гову пустелю до мосњ господи, при чому зупин¤лис¤, бралис¤ вс≥ за руки ≥ танцювали в коло гопака, вальц¤, або коломийку на одну й ту саму музику, ¤ку сам≥ соб≥, хто ¤к м≥г, робили. ј п≥сл¤ втомлен≥, мокр≥, пом'¤т≥ увалювалис¤ до моЇњ маленькоњ хати, ще довго й без-причинно реготалис¤, не могли позбутис¤ бурхливого настрою ≥ аж п≥д ранок, з р≥зними коментар¤ми про моЇ холост¤цьке хаз¤йство, мою б≥л¤ву сус≥дку  атрусю, розм≥щалис¤, хто де м≥г, не виключаючи звичайноњ п≥длоги, дл¤ в≥дпочинку, ¤кий дуже скоро обернувс¤ у загальне мертве побоЇвище, вкрите р≥зноман≥тними, барвистими трупами.

Ќе зважаючи на н≥¤к≥ невигоди, вс≥ спали до об≥ду наступного дн¤, ¤кий видавс¤ сон¤чним ≥ б≥лим, бо ми нав≥ть не пом≥тили, що над ранок випав св≥жий сн≥г, що закрив вс≥ сл≥ди наших н≥чних пригод. ¬ставали з не меншим галасом, ¤к ≥ л¤гали, вс≥м хот≥лос¤ висловитись, минула н≥ч залишила безл≥ч враж≥нь, при цьому, розум≥Їтьс¤, в≥дсв≥жалис¤, похмел¤лис¤, невтомно верт≥лис¤ по вс≥х к≥мнатах ≥ нарешт≥, п≥д веч≥р, бурхливо й патетично прощалис¤ з безл≥ччю похвал про нашу чудову зустр≥ч з Ќовим роком.

я знов залишивс¤ сам. ћав повний, дужий, соковитий настр≥й. √острий, б≥лий, холодний день к≥нчавс¤. ѕрол≥тав з грюкотом пот¤г. Ќад далекими деревами другоњ алењ с≥дало жовте сонце.

ћо¤ господа була збурена, сильний запах тютюну й алькоголю виповн¤в прост≥р. я ходив з к≥мнати до к≥мнати ≥ все зупин¤вс¤ перед картиною, ¤ку передала Ћена. ѓњ присутн≥сть у цьому хаос≥ вичувалас¤ дошкульно. ’от≥лос¤ с≥сти й писати; а разом не знаходив сл≥в. я був переповнений, перелитий, роз≥рваний. ≤ все таки щасливий.

Ѕула зима, був сн≥г, були морози. ћо¤ хата ледве видержувала таке навантаженн¤, њњ природа, њњ в≥к творили проти цього спротив. я вертавс¤ з роботи ≥ знаходив в њњ простор≥ "собачий холод" ≥ "могильну тишу". ÷е ≥ друге змушували до акц≥њ, ¤ апелював до своЇњ дов≥реноњ печ≥, ¤ вимагав тепла, затишку, ¤ накладав у њњ пащеку сух≥, велик≥, дубов≥ пол≥на, ¤к≥ загор¤лис¤, розгор¤лис¤, заставл¤ли метал червон≥ти, ¤ скидав светра, ¤ читав, ¤ кун¤в, ¤ мр≥¤в ≥ в центр≥ цього методичного виру завжди була Ћена. ѓњ нова картина у вузьк≥й золочен≥й рамц≥, здобула основне м≥сце мого сальону ≥ творила гостру опозиц≥ю до моњх антикварних дорогоц≥нностей, включаючи сюди й фараоншу Ќефретете. Ќа њњ новор≥чне прив≥танн¤ ¤ в≥дпов≥в драматично стриманою сентенц≥Їю, кожне слово важилось ≥ шл≥фувалось, але було позбавлене правди. ћоЇ наставлени¤ не було таке холодне ≥, можливо, вона це розум≥ла.

ћоњ зовн≥шн≥ двер≥ іанку звичайно обмерзали б≥лим, ≥скристим ≥неЇм, а коли розгор¤лас¤ грубка ≥ ¤ в≥дчин¤в кухонн≥ двер≥, ≥ней розмерзав, ст≥кав до земл≥ потьоками, а сам≥ двер≥ блищали чорним блиском, ¤к мокрий тюлень. ÷ими дн¤ми до них мало хто заходив, за вийн¤тком х≥ба  атрус≥, звичайно на дорученн¤ пан≥ —омерсет. ѓњ в≥зити були коротк≥, д≥лов≥, формальн≥. ≤ ¤ не ви¤вл¤в зусиль зм≥нити њх характер.

јле останнього с≥чн¤, не пригадую ¤кого дн¤, коли був на двор≥ великий мороз, веч≥рньою годиною, до заморожених дверей застукано. я одразу п≥знав  атрусю, на моЇ "прошу" вона ув≥йшла обережно ≥ мала стурбований вигл¤д. Ч ўо сталос¤,  атрусю? Ч запитав ¤, Ч ќй, пане ѕавле! ѕан≥ захвор≥ла! ≤ ми покликали амбул¤нс. „и не могли б ви зайти на хвилинку? Ч –озум≥Їтьс¤, ¤ негайно од¤гнув св≥й ловецький кожушок ≥ п≥шов з  атрусею. ѕан≥ —омерсет чекала на нас у своњй спальн≥, у л≥жку, мала втомлене, бл≥де обличч¤. Ч ћен≥ зле, Ч казала вона. Ч «араз прињде доктор. ћушу в≥д'њхати до л≥карн≥.  атрен сама. ѕрошу, ѕавле, за нею догл¤нути, Ќ≥-н≥-н≥! Ќ≥чого страшного. «вичайна простуда. ≤ ¤ скоро вернус¤. Ч я просив њњ не турбуватис¤ н≥чим ≥ншим. ¬се буде зроблене. Ч я вам в≥рю, Ч казала вона. Ќезабаром прињхав доктор, а також амбул¤нс. Ѕуло напружено ≥ рухливо. ћи з  атрусею в≥дпровадили њњ до самоњ л≥карн≥ в ќкв≥л≥, дов≥далис¤, що в нењ не простуда, а серце, що вона мусить залишитис¤ п≥д догл¤дом л≥кар≥в, пробули там п≥в години, попрощалис¤ ≥ в≥д'њхали до дому. ѕан≥ —омерсет намагалас¤ посм≥хнутис¤ нам на прощан¤ ≥ ще раз запевнила, що скоро вернетьс¤.

ћи верталис¤ такс≥скою, ¤ких три мил≥ дороги, переважно мовчали,  атрус¤ лиш з≥дхала, була пригн≥чена, а коли прињхали, ¤ зайшов до нењ, щоб розрадити њњ самотн≥сть. ћила, пор¤дна, поважна д≥вчина, прив'¤зана обов'¤зками до чужого дому, ¤кий став њй р≥дним. ¬она перебуваЇ тут ось скоро п'¤тий р≥к, походить з ”крањни, з  арпат, з √уцульщини, з маленького м≥стечка яс≥н¤, була в табор≥ ƒ≥ѕ≥ в Ќ≥меччин≥ в јвісбурз≥, вињхала до  анади, ¤к прибиральниц¤, потрапила до цього дому ≥ знайшла тут своЇ м≥сце. ƒо реч≥, њњ батько був, ¤к ≥ м≥й, учитель, ск≥нчила таборову г≥мназ≥ю ≥ говорить по-украњнськи, англ≥йськи, н≥мецьки ≥ мад¤рськи.

ћи сид≥ли з нею у затишн≥й, тепл≥й, б≥л≥й кухн≥ ≥ п≥д цоканн¤ старовинного годинника за дверима в њдальн≥, пили добру, пахучу каву з≥ св≥жими, доморобними т≥стечками ≥ розмовл¤ли про њњ господиню. я дов≥давс¤, що пан≥ —омерсет взагал≥ хвор≥Ї на серце, що вона забагато п'Ї ≥ курить, що мала вже припадки... ўо вона дуже нервова, часто нестримана, дуже вибухова... ўо маЇ далеку р≥дню ≥ не т≥льки далеку за спор≥дненн¤м, але й за в≥ддаллю, бо аж у ¬анкувер≥, а тут маЇ лишень старих при¤тел≥в, переважно з час≥в њњ чолов≥ка, ¤кий був директором банку... ѕо смерт≥ чолов≥ка, вона мала одружитис¤ з ¤кимсь артистом, ¤кого вона дуже любила, але ¤кий одного разу вињхав з  анади ≥ назад не вернувс¤. ¬она њздила за ним до јнгл≥њ, до ™гипту, до —ингапуру, але вернулас¤ сама з розбитим серцем. Ѕагато рок≥в прожила одиноко, маЇ при¤тел≥в, ¤к≥ зањжджають переважно, щоб випити, а оце четвертий р≥к живе з  атрусею.

Ќевесела ≥стор≥¤, ¤ вислухав њњ з т¤жким серцем, бо за цей короткий час, в≥д коли ¤ знаю цю пан≥, вона вийн¤тково мен≥ подобалась. ” н≥й було щось вийн¤тково пор¤дне, людське, добро й вона так щиро в≥днеслас¤ до мене. Ќа жаль, ¤ н≥чим не м≥г њй в≥дд¤читись, вона н≥чого не потребувала ≥ це бентежливе почутт¤ мене непокоњло. ™дине, що ¤ завжди терпеливо вислухував њњ опов≥данн¤, без огл¤ду на час ≥ погоду, вона розпачливо потребувала висказатись, не мала перед ким, њњ земл¤ки були переважно люди замкнут≥ ≥ вона схопилас¤ за нас. ћи люди сходу, в≥дкритого серц¤:, прост≥ й не скомпл≥кован≥, п≥дходили до вимог њњ власного бутт¤ дуже добре, а тому м≥ж нами дуже скоро утворивс¤ духовий контакт. ƒарма що вона про мене н≥чого не знала, а ¤ не м≥г ≥ не бажав н≥чого про себе сказати, бо наш≥ ≥стор≥њ були б дл¤ нењ зовс≥м не зрозум≥л≥. ўо ¤ м≥г њй сказати про свого батька, ¤кого за ≥цось ≥ чомусь кудись вивезли, за мат≥р, ¤ка згинула з голоду. ’то в це пов≥рить?  ому це щось скаже? ўо це таке революц≥¤, комун≥зм, фашизм, що в ≥м'¤ њх ще можна нищити м≥льйони зовс≥м невинних людей. ≤ людин≥ стажу пан≥ —омерсет, з њњ зосередженн¤м культур, епох, цив≥л≥зац≥њ, з њњ безконечним переходом в≥д добра до добра, в≥д берега до беррга, в≥д континенту до континенту, з њњ високими м≥рилами кл≥мат≥в серц¤ ≥ духа, наш≥ нањвн≥ погон≥ за "≥деалами" чар≥вних доктрин видалис¤ б дит¤чими забаганками. ѓњ перевантажена культурами ≥стота д≥йшла краю висот нашого циклю людського д≥¤нн¤, њњ т≥ло не видержуЇ цього навантаженн¤, вона хапаЇтьс¤ за порожнечу, за наркоз, за дим... ≤ в цьому також за нас сирих, недороблених, забобонних...

“епер вона була на краю руњни. ¬она вмирала. јле вмирала не лишень вона, вмирала њњ орб≥та, суз≥р'¤, кв≥ти, реч≥, пов≥тр¤, атоми. ¬мирала њњ золота, сл≥пуча середина, њњ сон¤шн≥ спектри, њњ сни ≥ в≥з≥њ. ¬она була т¤жко хвора хворобою епох, довгол≥тт¤м, наверствуванн¤м давности, надм≥рним розширенн¤м мозкових функц≥й, згоранн¤м пульсу й крови...

јле саме це њњ наблизило до мене. ¬ичуваю, що ¤ мушу бути з нею, що це м≥й обов'¤зок ≥ моЇ призначенн¤. ѕервородн≥сть людського ≥ мого власного початку вимагаЇ в≥д мене ц≥Їњ чудовоњ жертви, ми плюс ≥ м≥нус т≥Їњ ж дол≥.

÷ього вечора ¤ пробув у  атрус≥ найдовше Ч ц≥лу годину, а в≥дход¤чи просив њњ звертатис¤ до мене за кожною потребою. ¬она ж обережно питала, чи не дозволив би ¤ њй робити у мене пор¤дки. –озум≥Їтьс¤, ¤ р≥шуче в≥дмовивс¤ в≥д таких послуг, нащо вона в≥дпов≥ла тим самим. «уб за зуб. ѕри цьому њњ оч≥ ≥скристо см≥¤лис¤, а ¤ був змушений мовчазно признати поразку. ћ≥ж нами постав неписаний догов≥р сп≥вд≥њ ≥ за цю одну годину ми вир≥шили можливо одну з найголовн≥ших проблем нашого житт¤.

≤ признаюсь заздалег≥дь, що ц¤ д≥вчина мен≥ подобалась, ≥ не лишень ¤к земл¤чка, людина, але й ¤к ж≥нка. ћо¤ стриман≥сть, це був вищий закон, можливо, найвищий, це була т≥льки Ћена. јле  атрус¤ була на дос¤г руки, н≥би сотворена дл¤ ц≥Їњ драми, повна, розцв≥ла, соковита, здорова. « њњ великим почутт¤м пор¤дку, побутовоњ стрункости ≥ чистоти, вона давала сильну поживу фантаз≥њ ≥ було б гр≥шно заперечувати њњ принади. я любив њњ мову, њњ стримане слово, дел≥катний тон. ћи говорили не про книжки, чи мистецтво, чи пол≥тику, а про наше минуле, тепер≥шнЇ, щоденне й буденне, про хл≥б ≥ с≥ль, про тепло ≥ пор¤док.

ƒругого вечора ми знов њхали разом в≥дв≥дати пан≥ —омерсет. јле ми не могли њњ бачити. Ќам сказали, що вона тимчасово не може приймати в≥зит≥в. ћи т≥льки передали њй китицю кв≥т≥в з допискою побажанн¤ здоров'¤ ≥ в≥д'њхали. Ќа цей раз автобусом. ¬ дороз≥  атрус¤ гл¤нула на мене нер≥шуче ≥ обережно запитала: Ч „и ви не будете гн≥ватись, коли ¤ вас щось попрошу? Ч „и щось аж таке, ≥цоб гн≥ватись? Ч спитав ¤ з ноткою кокетства. Ч ƒосить таке, Ч сказала вона. Ч „и ¤ м≥г би гн≥ватись на вас взагал≥? ¬ас щось бентежить? Ч питав ¤ дал≥. ¬она дивилас¤ вниз ≥ мовчала. Ч Ѕентежить ≥ то досить, Ч в≥дпор≥ла вона по хвилин≥. Ч ќтже ¤ чекаю... ÷≥кавий... Ч казав ¤ заохотливо. Ч ÷е може... я знаю... ћоже це не добре... я розум≥ю. јле минулоњ ноч≥ ¤ так мучилась. я там сама! я боюсь! я боюсь! “ой д≥м... ¬еликий, старий... —т≥льки речей.

я њњ розум≥в. ¬она мала причини дл¤ такоњ мови. Ѕудинок вигл¤дав м≥стер≥йне, тиша, стар≥ по ст≥нах портрети, екзотичн≥ маски, таЇмнич≥ двер≥. Ќ≥, це не була ¤кась гра, мене хвилювала правдива неп≥дроблен≥сть њњ збентеженн¤, ¤ розум≥в глибоко њњ дел≥катне становище ≥ ¤ лиш намагавс¤ не потрактувати його вульгарно. Ч ¬и боњтесь? Ч зводив ¤ це на жарт. Ч «авжди, Ч казала вона. Ч ≤ сама не знаю чого. ≤ колись... ƒома... Ѕоюсь темноти.

ћен≥ пригадалос¤, що ми вс≥ боњмось темноти, що це безмежна порожнеча, надм≥рна д≥л¤нка небутт¤, домена демон≥в ≥ смерти. ÷ього вечора ми вечер¤ли з  атрусею разом, у т≥й сам≥й ¤сн≥й, б≥л≥к, затишн≥й кухн≥. Ќа цей раз  атрус¤ опов≥дала мен≥ про своњ  арпати. ƒе це Ї? я д≥став атл¤с ≥ знайшов т≥ гори, це њх п≥вденний схил по р≥чц≥ “ис≥, маленьке м≥стечко в зелен≥й долин≥. ѓњ батько був там учителем. «а „ехословаччини його вибрано послом до парл¤менту, за короткий час ”крањни в≥н був високим ур¤довцем шк≥льництва, за мад¤р≥в його було арештовано, але випущено на волю ≥ в≥н знов учителював. «а совЇт≥в, його ще раз арештовано ≥ вивезено в —иб≥р... «в≥дки в≥н не вернувс¤. ¬она ж з мат≥р'ю ≥ меншим братом, через Ѕудапешт ≥ ¬≥день т≥каЇ до американц≥в, по дороз≥ њх переймають червон≥ партизани, вона випадково вириваЇтьс¤ з њх полону, але тратить мат≥р ≥ брата, про ¤ких до цього часу н≥чого не знаЇ, що з ними сталос¤, залишилас¤ сама, д≥сталас¤ до табор≥в ƒ≥ѕ≥ ≥тд.

“а сама шорстка д≥¤, одна з м≥льйон≥в, така знана ≥ така зрозум≥ла. ≤ ось ми тут, у цьому таЇмничому будинку, що його будували так≥ ж, ¤к ≥ ми неспод≥ван≥ люди, ¤к≥ мали своњ проблеми ≥ прийшли з-за мор¤. ћи Ї шматки родин, залишки бур≥, жертви епохи. ’то ≥ куди нас п≥слав? Ќа чий наказ?

÷≥Їњ ноч≥ ¤ залишивс¤ тут нан≥ч. ћешканц≥ колишн≥х табор≥в, в≥дв≥дувач≥ бомбосховищ, пасажири переладованих пот¤г≥в, вт≥кацьких пункт≥в, ем≥грац≥йних корабл≥в, ми не сприймали ≥ ц≥Їњ необх≥дности аж дуже драматично. —к≥льки раз≥в ми њхали забитими темними пот¤гами зм≥шаних у купу чолов≥чих ≥ ж≥ночих живих т≥л, ск≥льки разом вал¤лис¤ по р≥зних розбомбованих станц≥¤х без над≥њ на дальш≥ можливост≥ руху, ск≥льки висто¤ли, т≥ло-до-т≥ла, у глибоких, бетонових бункерах, п≥д канонаду бомбардувань.  атрус¤, розум≥Їтьс¤, мала збентежений, зн≥¤ков≥лий, розгублений вигл¤д, њњ оч≥ зл¤кано б≥гали по вс≥х речах ≥ не знаходили певноњ точки оперт¤, але взагал≥ вона трималас¤ ст≥йко ≥ мене лиш дивувала њњ моральна сила ≥ њњ незасм≥чена чистота. ¬она заклопотано показала мен≥ гарно прибрану, простору з великим розстеленим л≥жком, к≥мнату, на ст≥нах ¤коњ вис≥ли стар≥ гравюри в прекрасних орамованн¤х, з≥ старим, втоптаним килимом на помост≥ ≥ високим в≥кном, зав≥шеним т¤жкою бл≥до-жовтою заслоною. я почував себе дуже звичайно, здавалос¤ ¤ дома, н≥чого мене не непокоњло. ўе коли ми проходили коридором верхнього поверху, ¤ ще раз звернув увагу на сол≥дн≥, брунатн≥ двер≥, за ¤кими, ¤ знав, була б≥бл≥отека, ¤ку мен≥ дуже хот≥лос¤ бачити. я дозволив соб≥ запитати  атрусю, чи було б це можливо. –озум≥Їтьс¤! „ому н≥. ¬она в≥дчинила т≥ двер≥, засв≥тила старовинного стилю люстру ≥ перед моњми очима в≥дкрилась незабутн¤ картина Ч сливе три ст≥ни в≥д низу до верху заложен≥ книгами, картами, бюстами. «боку сто¤в масивний, дубовий ст≥л з великим глобусом ≥ два стар≥, т¤жк≥, шк≥р¤н≥ фотел≥. я, мабуть, мав дуже здивований вигл¤д, коли  атрус¤ запитала: Ч ќ! ¬ам подобаЇтьс¤? Ч Ќав≥ть дуже, Ч в≥дпов≥в ¤. Ч “о ¤ скажу пан≥ ≥ ви можете тут бувати част≥ше. Ч ƒ¤кую, Ч сказав ¤. —користаюсь з нагоди.

“≥Їњ ноч≥, пригадую, мен≥ нав≥ть снились книги, дуже багато книг ≥ мен≥ при цьому чомусь дуже пригадуютьс¤ стар≥ часи, наприклад, старий ™гипет, обел≥ски обсипан≥ знаками, слова, вр≥зан≥ в кам≥нь, пап≥руси, заставлен≥ думками. ѕ≥дземн≥ ≥ надземн≥ дороги, що вели ≥ ведуть в простори в≥к≥в, скорочують пл¤нету, в≥дкривають нов≥ простори. ≤ в цьому зас¤гу мен≥ ¤сн≥шаЇ мо¤ власна мандр≥вка по тих шл¤хах до ц≥Їњ ось будови, над цим озером. ћен≥ здаЇтьс¤, що з≥ мною говор¤ть м≥льйонами сл≥в, на вс≥х мовах, минул≥ стол≥тт¤ з виразною вимогою йти дал≥.  оли земл¤ ≥ б≥льйони ≥нших земель ≥ сонць, ≥ суз≥р крукл¤тимуть в просторах, то цей закон кружл¤нн¤ н≥коли не став би зрозум≥лим без цих маленьких, безт≥лесних сл≥в, записаних тис¤ч≥ рок≥в колись на тих пап≥русах.

–ано ¤ прокидавс¤, ¤к звичайно, о шост≥й годин≥,  атрус¤ збиралас¤ було мене будити, але ¤ вже мивс¤ ≥ голивс¤ в убиральн≥. Ч ƒобрий ранок,  атрусе! Ч виталис¤ ми через коридор, ¤к вам спалос¤? Ч ќ, чудово! Ч казала вона. Ч Ќ≥¤ких дух≥в? Ч ќ, н≥! Ќ≥¤ких! ј ¤к спали ви? Ч “акож добре ≥ також н≥¤ких дух≥в, Ч в≥дпов≥дав ¤. Ч ћоже ≥ншим разом вони до вас зголос¤тьс¤, Ч почув ¤ неспод≥вану в≥дпов≥дь. Ч ¬и мене справд≥ л¤какте, Ч в≥дпов≥в ¤ на це. Ч ј ви й не знали, що ¤ страшна...

Ѕуло приЇмно, з≥йшовши вниз, знайти в њдальн≥ гарно приготований ст≥л Ч шинка, ¤йц¤, бекон, хл≥б житн≥й, хл≥б пшеничний, грейпфрут ≥ кава з≥ сметанкою. Ч  атрусе: Ч ўо ви думаЇте! Ч викрикнув ¤. Ч ј що сталос¤? Ч здивувалась вона. Ч ƒумаЇте, що ¤ все це подужаю? Ч Ќевже не подужаЇте? ќ, не в≥рю! “ака сила! Ч жартувала вона. Ч ’≥ба, що ви мен≥ поможете, Ч казав ¤. Ч я вже сн≥дала. „и не було вам холодно? «≥псулось наше огр≥ванн¤. Ч ћоже вам помогти? Ч ƒ¤кую. я вже дзвонила до гайдро. Ч Ѕачу Ч ви господин¤. Ч „ому б н≥?  оли вертаЇтесь з роботи? ќ сьом≥й? Ч ÷е м≥й час. Ч „и могла б просити ключ в≥д вашого палацу? Ч јле ж.  атре! Ѕ≥йтес¤ Ѕога! ћаЇте ст≥льки свого... Ч ¬ибачте! ћи домовились. Ќе люблю несловних!

ўо мав робити? ћи погодились. ¬загал≥ з нею виходило просто. Ќ≥чого зайвого ўо мен≥ залишалос¤ Ч встати, забрати своњ реч≥, поц≥лувати њњ в щоку ≥ сказати допобаченн¤. я так ≥ зробив, за вин¤тком ц≥луванн¤ в щоку. «ам≥сть того Ч мило под¤кував, сказав допобаченн¤, вона мене провела до дверей й помахала рукою.

Ќа мене в≥йнуло запахом подружж¤, далеб≥ це так зворушливо, така прониклива теплота ≥, можливо, це вперше ¤ щось таке л≥дчув.  оли ¤ йшов до автобусу, мен≥ було лекше, мороз пахнув бозом ≥ синЇ, високе небо розкривало об≥йми дл¤ поц≥лунк≥в. ћ≥й автобус б≥г, ¤к грайлив≥й пес, насупроти сид≥ла пл¤тинова бльондинка у коротк≥й, кокетлив≥й жакетц≥, а њњ довг≥ ноги викликали мене на двоб≥й.

 оли ж вечором вернувс¤, мо¤ хатина нагадувала аптекарську скл¤нку, все шо могло блищати Ч блищало, мо¤ завжди розбита пост≥ль дбайливо застелена, у печ≥ гомон≥в вогонь, в пов≥тр≥ тепло на плит≥ готова, гар¤ча вечер¤ Ч м≥цна, кур¤ча юшка, тепл≥ в≥денськ≥ ковбаски з тертою картоплею, тар≥лка, н≥ж, виделка, ложка, скл¤нки, салата. ¬се на м≥сц≥, н≥чого не забуто. ≤ нав≥ть писулька: "—мачного, ѕавле !" Ћишень самоњ авторки ц≥Їњ паради н≥де не було. ¬се зробилось само. „ар≥вний гокус-покус.

≤ ¤к це все назвати ≥ зрозум≥ти? “акий івалтовний контраст до звичного мого ладу. я звичайно приходив, був утомлений, розпалював п≥ч, ставив чай, њв щось холодне, не вживав посуду, не тримавс¤ пор¤дку. ≤ враз цей св≥жий дотик, ≥ все так свав≥льно ожило, ¤ був на-правду здеформований, збитий, з дороги, побачив ≥нший напр¤м... я насвистував кар≥оку ≥ хот≥в танцювати. Ќа вс≥х моњх, ¤к казала ћарта, в≥втар¤х сто¤ли фото-≥конки моЇњ Ћени, звичайно в њх очах ¤ бачив ласку богин≥, але тепер вони дивилис¤ здивовано. ўо, мовл¤в, сталос¤?

ўо, мовл¤в, сталос¤ Ч питалис¤ також к≥мнати зо вс≥ма њх антикварними атрибутами. ѕ≥сл¤ вчорашньоњ моЇњ спальн≥, вони раптом скорчились, ¤ м≥г торкатис¤ рукою њх стел≥, з њх ст≥н плаксиво ст≥кали потьоки сирости, з полатаних в≥кон несло морозом. ќсобливо розпачливо вигл¤дала мо¤ зб≥рка кишенькових видань, ¤ку ¤ безсоромно величав б≥бл≥отекою. ¬ибач ƒжоне —тейнбеку, вибач ƒжесим≥н ¬ест, вибачте вс≥ ≥нш≥. я пролетар. Ќе можу дарувати старим римл¤нам≥, що вони це слово видумали.

–озум≥Їтьс¤, ¤ знов "ночував у  атрус≥" Ч преод≥озне, зухвале положенн¤, що наводило на безл≥ч розважань звичайно н≥чим не виправданих, дарма що мо¤ партнерка так блискуче в≥дпов≥дала дл¤ ц≥Їњ б≥бл≥йно-райськоњ рол≥. «нов та пишна широка пост≥ль, та патетична њдальн¤, вс≥ т≥ наш≥ розмови, блискуч≥ син≥ оч≥ ≥ тонк≥ лебедин≥ руки. я дов≥давс¤, що пан≥ —омерсет все таки покращало, њњ стан не Ї абсолютно загрозливий, що вона д¤куЇ за кв≥ти ≥ над≥Їтьс¤ скоро вернутис¤ до дому. ÷е була гарна новина. Ќе знаю чому, але в цей час це була наппавду дуже гарна новина. ћи обоЇ мали найкращий настр≥й, не дивл¤чись на одну прикр≥сть, що ¤ силою змусив  атрусю прийн¤ти заплату за њњ сн≥данки. ћен≥ було також особливо приЇмно направити одну кл¤мку дверей в≥дчинити к≥лька вийн¤тково неслухн¤них скл¤нок з мармел¤дою, витирати в кухн≥ посуд. я н≥коли не под≥зр≥вав, ¤ка це приЇмн≥сть витирати посуд, коли його миЇ ¤кась особлива партнерка. ≤нколи це може видаватис¤, що ти граЇш на п≥¤н≥но в чотири руки ¤кусь музику. ¬с≥л¤к≥ т≥ вар≥¤ц≥њ погл¤д≥в, т≥ фуіи рух≥в, т≥ консонанси окремих сл≥в, все це вкладаЇтьс¤ у рапсод≥ю про ѕаіан≥н≥.

јле наша музика не тривала довго, по тижнев≥, а властиво по дев'¤тьох дн¤х, вернулас¤ пан≥ —омерсет, њњ хвороба попустила, лишень њй було заборонено пити й курити Ч найсувор≥шнй присуд, з ¤ким вона ледве чи дасть соб≥ раду. я, очевидно, вернувс¤ до моЇњ принишклоњ хатини, ¤ка безнад≥йно втратила дл¤ мене вс≥ своњ принчди. «ате ¤ набув щось багато б≥льше, можливо найб≥льше, можливо р≥шальне... я ще, очевидно, не здавав соб≥ справи у цих моњх розшуках, досл≥дах, спостереженн¤х, але ¤ виразно в≥дчував, що ¤ починаю вростати у ¤кийсь певний ірунт.  атрус¤, звичайно маломовна, по де¤кому час≥ ще б≥льше замовкла, њњ вс¤ мова перейшла до очей, до рум'¤нц≥в щ≥к, до мелод≥њ рух≥в.  оли ¤ вечорами, або ранками вертавс¤ з прац≥, мо¤ хатина була насичена  атрусею, ¤к губка водою, все там мало њњ запах, на всьому намацально в≥дчувалась њњ присутн≥сть ¬с≥ моњ реч≥, мо¤ б≥лизна, моњ од¤ги, моЇ взутт¤, мо¤ њжа. ¬она входила до мене не питаючись, в≥дходила не питаючись, наповн¤ла мою у¤ву не питаючись, бунтувала мою кров не питаючись.

≤ взагал≥ њњ б≥ограф≥¤ це б≥ограф≥¤ мого приреченн¤. ѓй двадц¤ть п'¤ть рок≥в. ¬она розвинена ≥ здорова. ¬она не мала товариства. ¬она в≥ддана своњй господин≥. ¬она вд¤чна дол≥. ¬она њздила ≥нколи на забави до “оронта. ¬она шукала пари. „ерез нењ —нилик д≥став цей "об'Їкт" продажу. „ерез нењ ¤ набув це м≥сце. „ерез нењ ¤ ≥ п≥знав пан≥ —омерсет. —ам √осподь Ѕог Ч ѕантократор, на своњй ласкав≥й долон≥, п≥дносив мен≥ цей неоц≥ненний дарунок.

Ћишень... ѕоза цим... ƒесь там гень за тим озером, ¤к сх≥д сонц¤, у тому простор≥ р≥ки св. Ћаврент≥¤, за тими тис¤чами остров≥в, лежав град хмарочос≥в, сто¤ла ћонт-–о¤л ≥ сон¤чний, ос≥нн≥й день, ≥ шелестюче ≥ ржаве лист¤ ≥ готель л¤ —аль. ≤ ще те —≥мко з блискавками ≥ громами, ¤к один страшний суд ≥ присуд. Ќ≥. ÷е було невловиме добро, вийн¤тково бриль¤нтини перстень п≥знань, наддосв≥тн≥й св≥т огненних гор≥нь. ≤ ¤ не певен, чи  атрус¤ могла бодай припускати, що щось таке на земл≥ ≥снуЇ. ¬она бачила ст≥ни моЇњ хатини, бачила дивовижн≥ на них малюнки, бачила фотограф≥њ розставлен≥ по вс≥х к≥мнатах, бачила мою порожнечу, мою самоту ≥ тугу, мою заворожену печать добра ≥ зла, застиглого в моњх очах, ¤к т¤ж≥сть каменю. ’то мав порушити ц≥ забльокован≥ границ≥ в≥дсутности пана ц≥Їњ господи?

ƒо цього додалос¤ ще одно д≥йство: ¤ д≥став в≥д —нилика пов≥домленн¤, що в≥н маЇ дл¤ мене новий "об'Їкт", про ¤кий ¤ просив його недавно Ч вийн¤тково занедбана споруда хати в зах≥дн≥й частин≥ “оронта, трохи б≥льша розм≥ром в≥д моЇњ попередньоњ з іаражем, але в такому мальовничому образ≥, н≥би там була пов≥нь ≥ вона довший час просто¤ла п≥д водою. я не вагаючись кинувс¤ на цю жертву, ¤к шул≥ка, ¤к шакал, ¤к акула. ¬се це ¤ мав вз¤ти у своњ руки ≥ привернути йому нормальний вигл¤д. ѕрот¤гом трьох тижн≥в, в≥д к≥нц¤ с≥чн¤ до половини лютого, ¤ не вертавс¤ до ќкв≥лу, ¤ жив у брудн≥й, порожн≥й хат≥, був загнаний, забутий, задрипаний, ¤к колгоспний герой прац≥, але прот¤гом двадц¤ть одного дн¤, весь той зачумлений "об'Їкт", що коштував мен≥ тринадц¤ть тис¤ч, обернувс¤ в "суб'Їкт", швидко поб≥льшив свою варт≥сть ≥ додав до мого р≥чного бюджету дв≥ ≥ п≥в тис¤ч≥ гот≥вкою, ¤ку ¤ негайно направив на погашенн¤ частини свого заборгуванн¤.

« тебе будуть ще люди, казав дуже авторитетним тоном м≥й пречар≥вний —нилик, лишень ¤ не думаю, що це най≥деальн≥ший зас≥б стати м≥льйонером. ћи вечер¤ли з ним у одному китайському ресторан≥ на "Ћейк-шор" ≥ снували с≥тку пл¤н≥в майбутнього. Ќ≥-н≥-н≥! ћи повинн≥ вз¤тис¤ за щось поважн≥ше, ще не знали детально за що саме, але в кожному раз≥ не зачумлен≥ стар≥ будинки. ’оча будинки взагал≥ це все таки поважна порц≥¤, головне ж той п≥д ними ірунт. “≥ шматки площ≥ нашого пречудового континенту. —нилик мав повн≥ руки готових пл¤н≥в, в≥н знав, що у мене п≥д носом будуЇтьс¤ ‘орд, що трохи дал≥ за автострадою вгн≥зджаЇтьс¤ –окефелер, що здовж дороги виростають з години на годину "фольксваіени", "іуд'њри", "гол¤нд-кенед≥Їн", "ан-ілокенед≥Їн", "вест≥нігавзи" Ч така безконечна черга безконечних назв з такими головокружними фантаз≥¤ми. ћи з≥ —ниликом сид≥ли непом≥тно, мали вигл¤д на озеро, покрите частинно льодом, а частинно дикими хвил¤ми з б≥лими гривами ≥ м≥ркували, ¤к догнати форд≥в й рокефелер≥в. Ќе було вже часу, земл¤ крутилас¤ ≥ до нас, але ми все таки, навчен≥ досв≥дом наших перших дит¤чих крок≥в, вдавали також божев≥льних дол¤ро-роб≥в...

ј коли ¤ знов по¤вивс¤ у моњй хатин≥ на ќкв≥л≥, пан≥ —омерсет в≥дмовилась мене п≥знати. Ч ’то ви такий? ƒе ви були? ” ¤кому госп≥тал≥ ви лежали? —к≥льки ви стратили фунт≥в? Ч я њздив на —ант-јіате-де-ћонт на лещета, Ч сказав ¤ переконливо.

 атрус¤ знала причини моЇњ в≥дсутности, мо¤ хатка на кур¤чих н≥жках сто¤ла чепурна, ¤к звичайно, њњ казков≥сть з гол≥вкою Ќефретете н≥¤к не постраждала, пан≥ —омерсет, також побл≥дла з великими поп≥д очима синц¤ми, сид≥ла у моЇму гран≥тному фотел≥ ≥ ми вели г≥дну уваги розмову.

Ч як почуваЇтесь м≥с≥с —омерсет? Ч питав ¤ њњ.

Ч Ћ¤вз≥, Ч казала вона сердито. Ч Ќе см≥ю нав≥ть курити. јле ви мусите бути вд¤чн≥, що мене скрутило.

Ч ќ! Ћед≥! ÷е жорстоко! Ч протестував ¤ енері≥йно.

Ч яке жорстоко! ћали нагоду спати з такою д≥вчиною, Ч казала вона.

Ч Ћишень п≥д одним дахом. ≤ не так завд¤ки ваш≥й недуз≥, ¤к завд¤ки духам, Ч дал≥ перечив ¤.

Ч ќй, т≥ мен≥ духи!  етрин також все скидаЇ на дух≥в, але хто до д≥дька вам пов≥рить.  оли ¤ була у вашому в≥ц≥ ¤ брехала направо й нал≥во, ¤к сука. я мала трьох коханц≥в Ч суд≥ть сам≥! ј  етрин за вами гине.

Ч ќ, лед≥ —омерсет!

Ч Ќе каж≥ть мен≥ лед≥, не каж≥ть мен≥ —омерсет.  аж≥ть мен≥ ≈н! ј за  етрен ¤ вам д¤кую. ƒобре що ви њњ берегли в≥д тих дух≥в, њй вже час. ј наша буда таки вигл¤даЇ моторошно, колись це був "контри гавз", бо жили ми у “оронт≥ при вулиц≥ Ѕлур недалеко в≥д Ѕатерст. “ам тепер школа краси, а колись це був наш замок. ј що до б≥бл≥отеки. . ћ≥й милий! …д≥ть, бер≥ть, просв≥щайтесь. ¬и перша жива ≥стота, що п≥сл¤ смерти мого чолов≥ка нею зац≥кавилась.  ому тепер потр≥бн≥ Ѕронте, ƒ≥кенс, Ѕайрон! «милуйтесь над нашим в≥ком! «в≥дки ви родом?

Ч « ”крањни.

Ч „ула. ј де це Ї? –ос≥¤?

Ч ———–.

Ч ƒл¤ мене т≥ л≥тери порожн≥й звук. я знаю –ос≥ю ≥ була в ѕетербурз≥. ≤ ¤к вони, скаж≥ть, могли це перезвати на... јх! Ќе моЇ д≥ло! ¬и любите книги? …д≥ть, бер≥ть, ось вам ключ. ƒень ≥ н≥ч.  оли хочете. –азом з  етрен. ƒ≥вчина, ¤к данський сир... њй треба... ќ, розум≥ю, розум≥ю! ≤ вас розум≥ю. ¬с≥ т≥ там по ст≥нах абстракц≥њ? „и не Ї це часом конкуренц≥¤ моЇњ  етрен?

я був зворушений ц≥Їю мовою, вона була зворушена також. Ч ѕавле! Ќе бер≥ть цього сентиментально: жити треба просто, Ч казала вона. ÷е ¤ була м≥зерно-забльокована, але бачите, що сталос¤. «≥рвалас¤. «ависоко л≥тала. ѕо смерт≥ чолов≥ка... ўе була молода... ¬тр≥скалась до ф≥льмового артиста Ч божество, знаЇте т≥ часи. ј був красунь Ч розум≥Їтьс¤. «а ним т¤гнулис¤ сотн≥ багато кращих за мене, а м≥льйони в≥н мав своњ. ¬ињхав до јнгл≥њ я л≥тала через океан, ¤к метелик. ƒо Ћондону, до ѕарижа, до “ок≥о, до  ањра...  ани, –≥в'Їра... ќбсмалила крила ≥ стала см≥шною.

Ч ¬и не були см≥шною, Ч вирвалось у мене спонтанно.

Ч —м≥шною! ƒурною! Ќе зм≥р¤ла сил. Ќа ц≥ле житт¤ з≥сталась кал≥кою. «'њла сама себе, пропила нерви, прокурила леген≥, н≥одного щасливого дн¤. —кажете любов? Ќе каж≥ть см≥шного. ѕас≥¤, патолог≥¤... √ангрена, що зжираЇ т≥ло ≥ душу, ≥д≥ть до псих≥¤тра ≥ л≥куйтесь, чим можете. «а вс≥ своњ поњздки т≥льки й маю, що знайшла ту  етрен, оте д≥вча, що живе з≥ мною, ¤кому ¤ отруюю житт¤ т≥льки тому, що воно не маЇ де под≥тис¤. я мушу говорити, пити, курити, кричати, дебошити. Ќе раз лежу п'¤на, ¤к свин¤, а вона сидить над≥-мною, ¤к ангел, ≥ прибираЇ за мною гидоти. ¬она каже, що батька њњ заслали, що мат≥р вкрали, а ¤ кажу: рос≥¤ни, можливо, жахлив≥, одержим≥ б≥сом, але ¤ жахлив≥ша в≥д них. ƒурна та  етрен!

Ч ѕротестую! Ч вирвалось у мене.

Ч ¬и божев≥льний! ѕроти чого протестуЇте? Ч казала —омерсет.

Ч  етрен не дурна!  етрен щаслива!

Ч ¬и подв≥йно божев≥льний! яке щаст¤?

Ч ¬ам служити! Ѕути з вами! ћати б≥л¤ себе таку людину!

Ч Ќ≥сен≥тниц¤! Ч викрикнула вона. Ч Ќе люблю таке чути! ј зрештою Ч досить. –озплакалась! ¬ам треба в≥дпочити. ƒобран≥ч! Ч ≤ вона швидко встала ≥ швидко в≥д≥йшла. я пров≥в њњ через город до дверей њњ дому. ћи мовчали. Ѕув великий мороз, св≥тив ¤сний м≥с¤ць.  упами, ¤к см≥тт¤, гор≥ли зор≥.

†

IV

«  атрусею мав клоп≥т, чого ≥ треба було спод≥ватись. ¬она прибирала мою берлогу ≥ готовила вечер≥. ≤ мала свою манеру повед≥нки. Ћишала записочки п≥д подушкою Ч "спи гарно, ѕавле", або на стол≥ "смачного, ѕавле", або при двер¤х "добран≥ч, ѕавле". —телила мою пост≥ль, н≥би це був в≥втар, готовила њжу, н≥би св¤щеннод≥¤ла. ѓњ ц≥ таланти наводили на мене сполох, ¤ ставав њњ боржником ≥ не знав, ¤к протиставитись. я весь час був зайн¤тий, ми р≥дко бачились, а ¤к бачились Ч признаюсь: вона була пречудова, налита, ¤к зр≥ла ¤года, мала здорове, св≥же, пружне т≥ло, ¤ке паш≥ло жагою ≥ ¤кого, ще раз признаюсь, мен≥ бракувало, ¤к диханн¤ й пов≥тр¤. ≤нод≥ здавалось, що не видержу, забивало в≥ддих ≥ вона це бачила, чула, розум≥ла, чекала, в≥рила, њњ лазурн≥ оч≥ були прозор≥ ≥ ¤сн≥, пром≥нююч≥, об≥ц¤юч≥.

јле ¤ знав ще одно: њњ любов значила одруженн¤, вона не надавалас¤ на н≥¤ку ≥ншу ролю ≥ ¤ не м≥г би соб≥ на щось ≥нше дозволити. ј дл¤ одруженн¤ ¤ не був готовий. ƒаремно, даремно. я не був ще готовий. ћожливо, що на перешкод≥ сто¤ло те саме, про що недавно говорила ≈н Ч пас≥¤, патолог≥¤, іанірена, але ¤ це мав ≥ мус≥в з цим рахуватись. я пост≥йно виймав одну фотограф≥ю у чорн≥й, сатинов≥й п≥жам≥ ≥ вона так гостро пригадувала —≥мко, що у мене крутилась голова, н≥би ¤ дививс¤ в безодню. ўоб забезпечитись перед  атрусею, ¤ поставив ту фотограф≥ю на свому н≥чному столику, ¤ говорив про нењ нав≥ть з «≥ною, ¤ка вийшла зам≥ж за сол≥дного торг≥вц¤, сильно згрубла ≥ поводилась, ¤к московська купчиха, повчаючи мене, що вона, тобто Ћена, "поступила з≥ мною нечесно".  атрус¤ прин¤ла фотограф≥ю у чорн≥й п≥жам≥ ¤к належне зло ≥ т≥льки одного разу дуже обережно, н≥би торкаючись павутинн¤, вона питала: Ч ’то вона? Ч ќдна мал¤рка, Ч в≥дпов≥дав ¤. Ч ¬аша наречена? Ч Ќ≥. —естра? Ч “акож н≥. Ч Ћюбов? Ч запитала вона по коротк≥й перерв≥ зниженим голосом. Ќа це ¤ не в≥дпов≥в, що значило знак згоди,  атрус¤ мовчала також, лишень спустила оч≥, ¤к≥, здавалось, на хвилинку згасли. јле це п≥знанн¤ не вплинуло на њњ повед≥нку. ¬она знала, що в цьому Ї щось невиразне. Ћюбов? ћинула любов? ƒалека любов? ј житт¤ Ч житт¤ ≥ воно диктуЇ. ¬оно маЇ вчора, сьогодн≥, але маЇ й завтра ≥  атрус¤ добре знала, що кожне завтра може принести нам неспод≥ванки Ч недобр≥ чи добр≥... ≤ вона тр≥потливо насторожена, ¤к дика пташка, на сторож≥ свого гн≥зда, чекала свого завтра.

Ќ≥,  атрус¤ не зм≥нила своЇњ повед≥нки, а ¤к зм≥нила, то, здаЇтьс¤, ще њњ загострила. «давалось, вона ц≥нила моњ почутт¤, н≥би вони були њњ власн≥, вона злилас¤ з моњми наставленн¤ми, затратила р≥зницю м≥ж моњм ≥ своњм ≥ це ставило мене у становище оточенн¤. я почував ≥нколи, що моЇ Їство повол≥ розчин¤Їтьс¤ ≥ повол≥ зникаЇ, ¤к окрема самост≥йна д≥¤... ≤ що поразка мо¤ неухильна.

” цих умовах год≥ було оминути господу пан≥ —омерсет, вона вже ц≥лком сто¤ла на моњй дороз≥, њњ б≥бл≥отека була вимовною причиною ≥ разом непереможним маінетом. ƒе¤кими нед≥л¤ми ¤ заходив до нењ ≥ бушував там, ¤к садист. ÷е була особлива насолода забратис¤ до т≥Їњ похмуроњ за денного св≥тла, обшитоњ брунатним шалюванн¤м, з≥ запахом тл≥нного паперу, св¤тин≥ ≥ в њњ таЇмничих, глибоких, мало не злитих в≥д довгого сто¤нн¤ лавах книг знаходити ¤кусь неспод≥вану рариту, ¤ких була незчисленна к≥льк≥сть ≥ погрузнути у њњ св≥тах, пром≥рах ≥ просторах. ћ≥й батько був учитель ≥ без сумн≥ву це в≥д нього ¤ успадкував цю ненаситну жадобу знанн¤.

ј лед≥ —омерсет чи тепер просто мила ≈н, сид¤чи у своЇму затишному будуар≥, од¤гнута у просторий, теплий, ватовий халат, н≥би султан турецький, приймала мене з великодушною поблажлив≥стю до моњх книголюбних нахил≥в ≥ крикливо-прихриплим голосом, н≥би п≥сл¤ перепою, питала: Ч ўо ви там робите? Ч вона мала на уваз≥ б≥бл≥отеку. Ч ќгл¤даю книги, Ч спок≥йно в≥дпов≥дав ¤. Ч —лухайте, молодий чолов≥че! „и ви часом не ≥мпотент? “ам на нього чекаЇ гар¤ча, ¤к гр≥м, д≥вчина, а в≥н возитьс¤ з книгами. я цього не розум≥ю! ≤ не розум≥ю... Ќе каж≥ть, не каж≥ть! ј може краще скаж≥ть: що у вас там за лубом?  аж≥ть! ¬се каж≥ть!

я сид≥в проти нењ на низькому, м'¤кому ст≥льчику ≥ ¤краз мав у руц≥ книжку “еккер≥¤ "–оман без геро¤". Ч ÷е дл¤ вас! ÷е ¤краз дл¤ вас! Ч грим≥ла дал≥ пан≥ —омерсет, у в≥дпов≥дь на мою розгублену мовчанку. Ч ј, ¤ знаю... ¬и там з тими своњми... „и ви в≥рите справд≥ в любов? Ч ≤ не дозволивши мен≥ на в≥дпов≥дь, вона одразу в≥дпов≥дала сама. Ч я в це не в≥рю! я це сама пережила! я знаю! я знаю! ÷е велика брехн¤! ј що ви в≥рите... Ч я розкрив було рота, щоб сказати, що це не правда в≥ри, але вона не дозволила. Ч ќт ви будете читати у цього самого “еккер≥¤, що це Ї страшна ≥люз≥¤. ¬ласне ≥люз≥¤! ÷е уроЇнн¤. ÷е такий парал≥ч реального... ќ, м≥й Ѕоже, м≥й Ѕоже! ≤ ¤к це ми люди не можемо збагнути, що... Ќу скаж≥ть, ну скаж≥ть! ..

ћен≥ було не легко висловитись вистачально по-англ≥йськи, ¤ шукав потр≥бн≥ слова, у посп≥ху не м≥г њх знайти ≥ м≥й вигл¤д напевно зраджував велику розгублен≥сть. я дуже добре розум≥в њњ нам≥ри ≥ њњ тенденц≥њ, одначе не м≥г дати њй остаточноњ можливости виконати њњ завданн¤. ќдруженн¤  атрус≥ було тепер дл¤ нењ "головне питанн¤ кожного њњ дн¤, але ¤ мус≥в вдавати турка ≥ уникати справжньоњ в≥дпов≥д≥. я говорив про те ≥ про це, про любов, ¤к силу, ¤к частину природи, ¤к нев≥д'Їмну окрасу розмноженн¤ роду, ¤к поез≥ю, красу взагал≥, мистецтво. ѕан≥ —омерсет прекрасно це розум≥ла, але вимагала не краси й не поез≥њ, а звичайноњ прози.

ћене знов виручив —нилик. ћи з ним безперерви були на л≥н≥њ. я не мав дома телефону, але ¤ мав його у себе на робот≥, ¤к також ¤ мав його на кожному кроц≥ моњх стежок. ¬недовз≥, при к≥нц≥ березн¤, п≥зно вечором, б≥л¤ години дванадц¤тоњ, у мене на робот≥ задзвен≥в телефон. я п≥дн¤в слухальце ≥ на моЇ "гальо" почув голос —нилика. Ѕув пом≥тно втомлений, але ¤к звичайно повний завз¤тт¤. Ч —лухай, ѕавле! ћаю дл¤ тебе нову забавку. Ч якась рудера? Ч запитав ¤. Ч Ќо... Ќе так аж образливо. ѕрекрасна хатка на с≥м к≥мнат з іаражем... ≤ з вигл¤дом на озеро. ’а-ха! Ч казав —нилик. Ч ј ц≥на? Ч ÷≥на тво¤. ѕ'¤тнадц¤ть ірен. ћожливо, можливо! ћожливо спустить... јле раджу вз¤ти. Tiп топ! ѕри певних твоњх... “и розум≥Їш. ƒв≥-три тис¤чки можеш залучити.

ƒругого дн¤ ¤ вже ту забавку огл¤дав, третього п≥дписав "оферту", а четвертого бравс¤ до роботи. ÷е вимагало лишень звичайноњ поверховоњ уваги, а за тиждень цей самий —нилик прив≥з своњм ‘ордом нового купц¤, ¤когось еспанц¤ ≥ ми погодились на с≥мнадц¤ть тис¤ч. Ч ¬ел, Ч казав —нилик. Ќе велика здобич, а все таки здобич. Ч ≤ головне, що мене при тому найб≥льше роз≥брало, це розм≥ри мого д≥ла. ¬они видались мен≥ жалюг≥дно малими. ƒесь приблизно в тому самому час≥, ми сид≥ли з≥ —ниликом ≥ моњм новим при¤телем ћедиком у "гр≥л≥" мого, знов таки старого при¤тел¤ ѕилипа —тецика, що при вулиц≥  в≥н, один блок на зах≥д в≥д Ѕатерст, у його найзатишн≥шому "сальон≥", пили дешеву каву ≥ обговорювали дивовижну, ¤к на наш≥ умови, справу Ч заснуванн¤ новоњ буд≥вельноњ компан≥њ. ≤ на диво, це була мо¤ ≥н≥ц≥¤тива, до реч≥ не останньоњ дати, бо ще будучи у ¬анкувер≥, ¤ познайомивс¤ з де¤кими нашими, не дуже великоњ фаховоњ грамотности людьми, ¤к≥ мали вже чималеньку компан≥ю, ¤ка в р≥зних м≥сц¤х того пречудового м≥ста, будувала не менш пречудов≥ боніала... ћен≥ це д≥ло подобалось. Ѕуд≥вництво, це м≥й коник взагал≥. я ≥нколи впањдаю в ≥стерику, коли бачу гарну будову. “им б≥льше, що в “оронт≥ вже було к≥лька наших очайдух≥в, ¤к≥ цим д≥лом досить усп≥шно займалис¤. ќдин м≥й товариш, земл¤к, з ¤кихсь старих час≥в ем≥грант, ¤кий мав обт¤т≥ пальц≥ л≥воњ руки, вже на старост≥ рок≥в, "впав на думку", що зам≥сть обтинати пальц≥ на чуж≥й робот≥, чи не краще зан¤тис¤ буд≥вництвом, ¤к в≥н казав, на власне копито. ќстаннього л≥та, в≥н п≥шов за своЇю мудрою радою ≥ власними силами, з не дуже великим кап≥талом, в≥н збудував п'¤ть мешканевих котедж≥в в околиц≥ компан≥њ ƒженерал ћоторе ≥ заробив не б≥льше, не менше, Ч дес¤ть тис¤ч чистогоном. ÷е, казав в≥н, н≥¤ка ще сума, ≥нш≥ на такому д≥л≥ виробл¤ли три рази ст≥льки, але по-перше ¤ ще не мав досв≥ду в ц≥й робот≥, а по друге, ¤ такий досв≥д набув, а за це треба платити.

≤ ¤ йому в≥рив. я сам нам≥р¤вс¤ набувати досв≥д ≥ що мен≥ шкодило Ч мо¤ надм≥рна обережн≥сть. я бо¤вс¤ рискувати, а це в рискованому д≥л≥, найб≥льший риск.

Ќе дивл¤чись на те й на це ≥ на все ≥нше, ми заложили тр≥юмв≥рат —нилик Ч ƒанил≥в Ч ћедик Ч перший: торговельний досв≥д, другий: два й п≥в акра буд≥вельноњ площ≥, трет≥й: буд≥вельна осв≥та. „ого бракувало Ч буд≥вельного кап≥талу. јле —нилик вроджений оптим≥ст, в≥н пост≥йно повтор¤в ту саму ≥стину, що кап≥тали ростуть на вулиц≥  в≥н, на пол¤х, на автострадах, в телефонних книгах ≥ треба лиш нагнутис¤, щоб њх п≥дн¤ти. ћожливо, в≥н мав рац≥ю ≥ що нам залишалос¤ Ч доказати це на практиц≥. Ќагнутис¤ ≥ п≥днести. ≤ в кожному раз≥, наша чар≥вна тр≥йц¤ з гр≥лу ¬≥ктор≥¤ при вулиц≥  в≥н, мала на уваз≥ саме цим д≥лом нев≥дкладно зайн¤тис¤. –≥шено ≥ п≥дписано. Ќаша розмова не тривала б≥льше години. ћи встали з-за столу ≥, протискаючись через маси людей б≥л¤ бару, вийшли на мокру, брудну вулицю, зайшли за р≥г вулиц≥ ћаркгам, де чекало на нас авто —нилика, вс≥лис¤ до нього, гучно тр≥снули дверц≥, авто рушило ≥ поб≥гло вверх до вулиц≥ ƒандес. ÷е було м≥ж першою ≥ другою годиною дн¤ ¤когось, вже не пригадую числа в к≥нц≥ березн¤.

“им часом надходила весна. як ¤ вже, здаЇтьс¤, згадував, ¤ назвав своЇ м≥сце в ќкв≥л≥ " оломи¤" ≥ при в'њзд≥ до нењ, на одн≥й з моњх сосон, ¤ прим≥стив табличку з ц≥Їю назвою, виписаною чорними готичними л≥терами на брунатному тл≥, запозиченою, розум≥Їтьс¤, з прапам'¤тного котеджу Ћисого на озер≥ —≥мко. —ама ж  оломи¤, ¤к така, не мала дл¤ мене н≥¤кого мемор≥¤льного сентименту ≥ лишень —нилик, ¤кий, вдаЇтьс¤, походив родом з околиць того символ≥чного м≥сц¤, був цим п≥длещений ≥ сприйн¤в це ¤к мою данину патр≥отизму старим нашим р≥днокрайовим закутинам.

ќтже йшла весна... ¬она заздалег≥дь наводила на мене пан≥ку. я бачив моњ здич≥л≥ ¤блун≥, нестрижен≥ живоплоти, завалене сухим бадилл¤м поле. ўо мав з цим робити? «алишити й надал≥ на волю Ѕожу, ¤к домену фазан≥в, зайц≥в та вс≥л¤кого з≥лл¤, а чи пробувати привести його до ¤коњсь цив≥л≥зованоњ подоби. “им часом ¤ ще не мав на це остаточного р≥шенн¤, поле чекало дол≥, сонце лило на нього своЇ тепло, воно оживало ≥ швидко на очах м≥н¤ло барву. «≥ с≥рого воно ставало сивим, з≥ сивого зеленим. «грањ перелетних барвистих птах≥в нев≥домих пород наповн¤ли його гамором. я ж шукав р≥шенн¤ ≥ був зайн¤тий.

ј в тому також куп≥влею авто-машини. ÷¤ справа давно непокоњла мою вражливу амб≥ц≥ю, засадничо вона була дуже проста ≥ дуже зрозум≥ла, але дл¤ мене вона спричинила багато метушн≥. ÷е далеко не те саме, що купити черевики, або штани, це щось под≥бне до того, ¤к колись купувалось кон¤, чи вибиралось наречену. ÷е безпосередн¤ жива справа, авто це частина нашоњ природи, автостради, вулиц≥, іараж≥ ними заповнен≥, њх б≥льше н≥ж людей, н≥ж собак Ч журнали, рад≥о, телев≥з≥¤, неонов≥ св≥тла сп≥вають њм так≥ ж оди ≥ пеани, ¤к ≥ ƒе-бор≥  ер чи ‘редов≥ јстеров≥, ≥ ¤к з≥ вс≥м цим одразу роз≥братис¤, особливо коли ви не мали належного досв≥ду.

—початку ¤ мав нам≥р дуже пуританський. ўось вин¤тково скромне, ¤кийсь з другоњ руки фольксваген за триста дол¤р≥в. ўось, що возило б мене туди ≥ назад м≥ж “оронтом ≥ ќкв≥лом. јле ¤к т≥льки ¤ торкнувс¤ ц≥Їњ справи, до реч≥ дуже обережно, н≥би початкуючий музика торкаЇтьс¤ струн скрипки, ¤к вона одразу бр¤знула ≥ загула на сто голос≥в. “оронто маЇ сотн≥ м≥сць, заставлених барвистими, ¤к великодн≥ крашанки, вживаними автами, вс≥ вони блищать своњми кольорами п≥д зливою св≥тла ≥ неонових рекл¤м, вс≥ вони рвутьс¤ до рук, вс≥ вони готов≥ вести вас на край св≥ту, вс≥ вони кокетливо, ¤к балерини, манили й заражали ваш≥ естетичн≥ смаки.

¬имагалось т≥льки в≥дваги, ¤коњ ¤, признатис¤, не мав, триста дол¤р≥в, ¤краз мо¤ ц≥на, але триста дол¤р≥в не мо¤ амб≥ц≥¤. ¬агаючись, ¤ вдаюс¤ до одного з моњх таборових знайомих, ¤кий працював у одн≥й ф≥рм≥ при вулиц≥ Ѕей. ¬улиц¤ Ѕей це вулиц¤ форд≥в, крайслер≥в, дадж≥в, шевролет≥в, кадел¤к≥в, њх розм≥щено там за склом, ¤к ≥кони св¤тих, ≥ коли ви там по¤вл¤Їтесь, ви одразу в≥дчуваЇте непереможний вплив њх маг≥чноњ сили ≥ глибоку пошану перед њх маЇстатом.

я зайшов до великого за склом магазину, над ¤ким неонов≥ св≥тла висв≥тлювали форд! форд, форд! монарх, монарх, монарх! меркур≥й, меркур≥й, меркур≥й! ÷е св≥тло било, ¤к молоти, по моњй у¤в≥ ≥ коли ¤ опинивс¤ за склом ц≥Їњ м≥стер≥њ, ¤ почував себе, ¤к св¤тий ƒанило, в печер≥ з левами на картин≥ –убенса. ћене одразу зустр≥в м≥й знайомий, ¤кого ¤ ледве п≥знав, ¤ читав його рекл¤му в одн≥й з газет, ¤ говорив з ним по телефону, ¤ бачив його ще к≥лька рок≥в тому, коли ми по¤вилис¤ у цьому простор≥, але тепер у ц≥й атмосфер≥ в≥н вигл¤дав зовс≥м в≥дм≥нно. ¬≥н мав на соб≥ дуже елегантний темно-с≥рий, прекрасно кроЇний з прекрасного матер≥¤лу од¤г з б≥лим, ¤к перший сн≥г, ком≥рцем ≥ розк≥шною, шовковою, темно-бронзовою краваткою. ¬≥н був св≥жо, дбайливо голений ≥ старанно чесаний, його темне волосс¤ блищало чистотою ≥, здавалось, в≥н став вищий ростом. ¬≥н дуже при¤зно з≥ мною прив≥тавс¤, завдав к≥лька стандартних питань "гав-ду-ю-ду", пов≥в мене в глибину м≥стер≥њ, показав сер≥ю модел≥в, по¤снив њх прив≥лењ, в≥дкривав ≥ закривав мотори, роз'¤сн¤в ≥ з'¤совував д≥¤грами. ј щоб в≥н рекомендував мен≥ конкретно? ‘орда, в≥дпов≥в в≥н без надуми. ‘орд це јмерика. ÷е символ. ј також дов≥р'¤.  райслер,  аделак, ƒженерал ћоторе Ч без сумн≥ву. ÷е марка. –озум≥Їтьс¤. јле ‘орд, це також ф≥лософ≥¤... ћудр≥сть, поез≥¤. ¬ ц≥л≥й людськ≥й ≥стор≥њ ви не знайдете ц≥кав≥шоњ епопењ розвитку цив≥л≥зац≥њ, ¤к у цих чотирьох л≥терах.

“ой самий м≥й знайомий обвантажив мене ц≥лин≥ оберемком в≥дпов≥дноњ л≥тератури, виданоњ на найл≥пшому крейд¤ному папер≥ з превражаючими ≥люстрац≥¤ми цих чудес, ¤к≥ представл¤лис¤ на тл≥ розк≥шних будинк≥в, пречудових краЇвид≥в, надзвичайних ≥сторичних м≥сць, ¤к –имський кол≥зей, ¤к паризьк≥ бульвари, ¤к побережж¤ ћонте- арльо, ¤к лагуни √авањв ≥ завжди в супровод≥ найвибаглив≥ших красунь у найвибаглив≥ших од¤гах. “ексти цих публ≥кац≥й належать до кл¤сики л≥тературного мистецтва, ¤к ≥ √омер чи Ўексп≥р. "Ќевгамована елеганц≥¤! ÷≥лковито нова порода дорожнього хижака, породженого ћеркур≥Їм. « Ївропейським в≥дчутт¤м стил≥зац≥њ. « характерними прикметами форми, знаними лишень у дорогих марках. ѕриклад: завуальован≥ головн≥ св≥тла, Ч стандарт! ѕосл≥довн≥ задн≥ поворотн≥ сигнали, Ч стандарт! 289 куб. цал≥в. ”-8, Ч стандарт! ”зг≥днен≥ сид≥нн¤, Ч стандарт". ≤тд, ≥тд... ÷ей пеан прост¤гавс¤ на ц≥лу стор≥нку друку, а коли д≥йшло до ц≥ни, то виходило, що ц≥ла ц¤ казкова розк≥ш в≥ддавалас¤ майже задурно, за вийн¤тком невеличкого завдатку ≥ зовс≥м непом≥тних м≥с¤чних сплат.

” насл≥дку цих бал¤д на подв≥р'њ моЇњ " оломињ" по¤вивс¤ справжн≥й, новенький, блискучий форд≥вський "ћеркур≥й", кольору, за моњми пон¤тт¤ми, "рембль-ір≥н Ч 108", тобто, на цей час, модерного с≥ро-зеленого чи краще оливкового в≥дт≥нку, ¤кий найб≥льше промовл¤в до моњх вибагливих естетичних вимог.

Ќ≥¤кий вживаний фольксваіен а широка, ¤к степ, ≥ виг≥дна, ¤к канапа, пружн¤, елеіантна машина, ¤ка нечуйно й ел¤стично, ¤к ангорський к≥т, сковзала новенькою автострадою королеви ™лисавети.

« дозволом на њзду не було труднощ≥в, ще в таборах ¤ брав курси шоферства, у ¬анкувер≥ ¤ був власником старого ќлдсмоб≥л¤, а тому, без н≥¤ких особливих зусиль, ¤ д≥став ≥нструкторське благословенн¤ тут же недалеко у  уксв≥л≥ ≥ Їдиного, чого бракувало Ч це справжнього іаражу, бо мо¤ ославлена шопа, ¤ка бездоганно виконувала обов'¤зки дров≥тн≥, могла лишень ображати г≥дн≥сть мого ћеркур≥¤, цього спритного сина «евса ≥ ћањ... јле й тут знадобилось втручанн¤  атрус≥... ѕан≥ —омерсет запропонувала мен≥ один з≥ своњх просторих гараж≥в, у ¤кому моЇ божество почувалос¤ зовс≥м виг≥дно й щасливо.

ќтже ¤ мав рад≥сть Ч велику, р≥дк≥сну рад≥сть. ÷е був раптовий, революц≥йний крок вперед. я почувавс¤ в с≥дл≥. я помножив св≥й зас¤г простору, ¤ неймов≥рно зб≥льшив швидк≥сть. ∆ити швидко, багато, пружньо Ч вимога й запов≥дь доби, жити, щоб зникав час ≥ прост≥р, щоб затерлись границ≥ в≥ддал≥в, щоб пекло ≥ рай злилис¤ ≥ зас≥ли мирно на лавах ќб'Їднаних Ќац≥й в Ќю »орку.

јле чи можливо справд≥ дос¤гнути р≥вноваги добра ≥ зла? «найти середнЇ аритметичне м≥ж правдою й кривдою ≥ ур¤дове скасувати митну сторожу м≥ж житт¤м ≥ смертю? ≤ коли наш≥ предки вже знали потойб≥чний прост≥р, ¤к ми знаЇмо тепер јмерику, коли вони посилали за пок≥йником його ж≥нку, кон¤, прислугу, зап≥канку ≥ кашу з≥ салом, то чому б нам не спробувати ще один ћеркур≥й, ¤кий, за теор≥Їю рел¤тивности ≥ практикою електронних компютор≥в, зум≥в би перевозити нас у позапростори до житт¤ в≥чного без перес¤дки на лож≥ смерти...

“им часом ¤ мав справжню велику рад≥сть. ¬ пар≥ з нею до моЇњ " оломињ" зав≥тала ще одна завжди оч≥кувана под≥¤ Ч лист в≥д Ћени. Ќев≥домо з ¤ких побуджень вона робила ц≥ р≥шенн¤ писати мен≥, розум≥Їтьс¤ з допискою "н≥коли не забуваюча" ≥ з виразним наставлени¤м, що наш≥ стосунки н≥¤к не згасли ≥ н≥коли не згаснуть. ÷е п≥дливанн¤ оливи до вогню наводило на мене т¤жку, гн≥тючу в≥дпов≥дальн≥сть, моЇ ваганн¤ набирало сили закону. Ќа цей раз вона іратулювала за " оломию" ≥ пов≥домл¤ла, що "ми також перењхали" й подавала адресу "ћонт-–о¤л", чи не т≥Їњ самоњ "монт" з ¤коњ ми з нею огл¤дали те м≥сто, з тими супер-урбан≥стичними краЇвидами. ј також пов≥домл¤ла, що мала виставку, що нац≥ональна іалер≥¤ закупила дв≥ њњ картини, що вона збираЇтьс¤ знов до ≈вропи.

Ќа тл≥ цих пов≥домлень мо¤ " оломи¤" хиталас¤, н≥би њњ корабель потрапл¤в зненацька у дикий вир бурев≥ю. ћене проймало почутт¤  ањна, ¤ не м≥г примиритис¤ з усп≥хами јвел¤, тьмарилось сонце, зал¤гали густ≥ т≥н≥. јле час не сто¤в. яка благодать, що нас женуть Ч згода Ч незгода Ч вперед!

 ≥нчавс¤ березень, об≥ц¤ла бути гарна весна, по нов≥й автострад≥ королеви ™лисавети напроти ќкв≥лу ‘орд будував чергову свою ф≥л≥ю у вигл¤д≥ казкового, ср≥бного палацу, у моњй хатин≥ задзвен≥в телефон, на протилежному боц≥ моЇњ " оломињ" за р≥чкою загарчав бульдозер, розчищались джуніл≥, пл¤нувались нов≥ побудови.

Ќе було спроможности не реаіувати на цей поступ. Ќочами, на робот≥ ≥ дома ¤ думав, ¤ викликав —нилика, ¤ радивс¤ з фах≥вц¤ми. ѕриходила ≥ в≥дходила  атрус¤, приходила ≥ в≥дходила пан≥ —омерсет, тепер т≥тка ≈н, ¤к≥ безогл¤дно снували проти мене змову й пос¤гали на мою свободу. —воњми ж≥ночими сейсмографами вони без сл≥в непомильно вгадували коливанн¤ моњх центр≥в. Ч ѕавле!  ава! Ч „истий, голубиний голос. ¬≥дчин¤лис¤ нарост≥ж двер≥ ≥ ¤ бачив њњ у вс≥й њњ пишн≥й, повн≥й, зр≥л≥й крас≥ Ч силует за моделем ¬енери ћ≥лоськоњ у б≥ленькому, легкому хвартушку, що його легко торкав ≥ порушував ранн≥й, св≥жий в≥тер.

«о вс≥х бок≥в замкненим перстенем обл¤гав ворог, його стратег≥¤ досконала, його тактика непомильна. “≥тка ≈н подвоњла своњ в≥зити ≥ останнього разу дала мен≥ ¤сно зрозум≥ти, що њњ  атрус¤ не Ї б≥льше прислуга, що вона њњ дочка, що вона адоптована. Ч „ас ≥ вам прийн¤ти ¤кесь р≥шенн¤, Ч казала вона. ѓњ мова звучала категорично. я посм≥хавс¤ виминаючою невинн≥стю, але на њњ устах тримт≥ла погрозлива невмолим≥сть Ч —к≥льки вам рок≥в? Ч питала вона демонстративно Ч ” моЇму житт≥ не було рок≥в, Ч в≥дпов≥дав ¤ на це тим же виминаючим тоном. Ч Ќе каж≥ть н≥сен≥тниць! ¬и людина зр≥ла!

ћожливо збоку мо¤ постава вигл¤дала мань¤кально, але ¤ вже мав р≥шенн¤. Ѕудуватис¤! ¬ростати у твердь. ≤де¤ будуватис¤ прос¤кла мною наскр≥зь. —кинути нашаруванн¤ пасивности. ѕеред зором в≥дкривалась безмежна јмерика м≥ж двома океанами, в мою душу проникав ритм Ќю »орку. Ѕудови, г≥ганти, дороги, мости, машини. я був неможливо жорстокий, коли доходило до ц≥Їњ точки. Ѕудуватис¤, значить жити за власною подобою, не гнатис¤ за легким дешевим в≥друхом. ћене небезпечно спокушало видовище мого сус≥дства за р≥чкою, де на очах виростала фантастична споруда з≥ широкими скл¤ними ст≥нами, розкритими краЇвидами, кокетливими терасами... „ому б це не був ¤? ћоњ телефонн≥ розмови з≥ —ниликом набрали загрозливого розм≥ру, ¤ був р≥шений будуватис¤.

” цих саме дн¤х до моЇњ хатини п≥д'њхала стара, обдр≥пана, трьохтонка дж≥-ей ≥ з нењ без посп≥ху вил≥з присадкуватий доброд≥й у чорних окул¤рах, ¤кий подав мен≥ в≥зит≥вку Ч "—араб≥н≥ ≥  о Ч Ѕюльдерс енд ƒевелоперс оф ћодерн √овм  омюн≥т≥". ƒуже приЇмно. „им можу служити? „и не Ї ¤ власником оцього поземку? я п≥дтвердив. …ого ф≥рма розбудовуЇ весь цей терен ≥ мала б нам≥р заокруглити свою територ≥ю по цей б≥к р≥чки. „и не мав би ¤ нам≥ру продати цей шматок ірунту?

ƒо певноњ м≥ри це зб≥галос¤ з моњми нам≥рами, лишень останн≥м часом вони поважно в≥дхилилис¤ в≥д своЇњ мети. ћ≥й всезнаючий —нилик минулоњ осени пророчив, що за два Ч три роки ¤ д≥стану по дес¤ть тис¤ч за кожний акр, але його пророцтво шалено розминулос¤ з часом. ќстанн≥й м≥с¤ць, останн≥ тижн≥, а особливо останн≥ дн≥ показали виразно, що питанн¤ цих акр≥в, це питанн¤ не рок≥в, а годин. ≤ саме цей фактор поважно вплинув на моњ нам≥ри. ѕостало багато нових питань, а м≥ж ними ≥ це, чи ¤ мушу конче т≥ акри продавати. ћи вже мали нагоду зустр≥чатис¤ з нашим тр≥юмв≥ратом ≥ думати про власну буд≥вельну базу, але коли б нав≥ть не це, ¤ маю вс≥ дан≥, що моњ акри можуть стати поважною п≥дставою зан¤тис¤ буд≥вництвом нав≥ть на власну руку. —аме тепер над цим ¤ думав. ј коли ¤ запитав представника —араб≥н≥ ≥  о про ц≥ну, в≥н без надуми подав дес¤ть тис¤ч за акр. ÷е значило, що мо¤ ц≥на може бути значно вищою. —к≥льки треба кап≥талу, щоб почати будувати на власну руку? ¬≥дпов≥дь —нилика була: сто тис¤ч. я м≥г на своњх акрах розраховувати на дес¤ть буд≥вельних об'Їкт≥в.

Ч √аразд пане... Ч јртур≥, Ч п≥дсказав мен≥ м≥й г≥сть. Ч јртур≥. ћаю вашу адресу ≥ в короткому час≥ ви д≥станете в≥дпов≥дь. Ч ƒобре. ƒ¤кую. Ќад≥юсь позитивну. “им часом допобаченн¤!

Ќе встиг ще пан јртур≥ завести свою дж≥-ей, ¤к ¤ вже набирав число —ниликового телефону. Ч √альо! “ут ƒанил≥в... “ак ≥ так. ѕо дес¤тц≥ за акр... Ч ўо ж ти на це? Ч ’от≥в би зустр≥тис¤ з тобою... Ч —ьогодн≥ вечором. ќ п≥в на восьму. √р≥л ¬≥ктор≥¤.

я мав н≥чну зм≥ну о годин≥ одинадц¤т≥й. «а дн¤ ¤ мус≥в звичайно спати. јле була така спокуслива провесна, що ¤ не мав в≥дваги тратити дн≥. ѕредставник —араб≥н≥ ≥  о зб≥льшив пульсац≥ю моЇњ крови ≥ ¤ вдес¤те виходив на терени моњх волод≥нь до того м≥сц¤, зв≥дки починаЇтьс¤ схил до р≥чки ≥ де ¤ пл¤нував положити межу моЇњ майбутньоњ резиденц≥њ. ÷е було засадничо в≥дважне п≥дприЇмство, ¤ мав нам≥р задержати за собою цього п≥в акра здовж алењ ћат≥¤са поруч з оселею пан≥ —омерсет в т≥н≥ тих прекрасних сосон ≥ тих ¤блунь з краЇвидом на п≥вдень, на долину, на плакуч≥ верби, на р≥чку ≥ моњ джуніл≥ над р≥чкою. ”¤вл¤лась картина новенького боніало на в≥с≥м-дес¤ть к≥мнат з розгонним баром у п≥двальному простор≥, великими на всю ст≥ну передн≥ми в≥кнами ≥ з виходом на розлогу в≥дкриту веранду з балюстрадою, вазами ≥ широкими сходами з≥ с≥ро-жовтого сирого каменю з≥ задн≥м подв≥р'¤м, оточеним зеленими травниками ≥ клюмбами кв≥т≥в.

≤ саме ц¤ уроЇна картина, ¤ка стала дл¤ мене ≥деалом, гальмувала ц≥ле моЇ п≥дприЇмство разом з буд≥вництвом, пан≥ —омерсет ≥  атрусею. Ѕо в центр≥ вс≥х моњх невральг≥чних мр≥й ¤ бачив один т≥льки фокус Ч Ћену.

Ѕез нењ все це не мало сенсу... јн≥ оперт¤, кл≥мату, стилю. я бачив њњ на наш≥й сон¤шн≥й, заповнен≥й кв≥тами, веранд≥ у њњ б≥лому, пол¤паному барвами робочому халат≥ з пал≥трою перед мольбертом, ¤ бачив њњ веч≥рньою добою у темно-сатинов≥й п≥жам≥ й к≥моно у нашому са льон≥, погрузлу недбало у глибокому, кольору слоновоњ кости фотел≥ з книгою, осв≥тлену широким кругом св≥тла з≥ сто¤чоњ л¤мпи, ¤ бачив њњ у легк≥й домашн≥й накидц≥ зайн¤тою в њњ простор≥й, зав≥шен≥й, ¤к картинна іалер≥¤, роб≥тн≥, ¤ бачив њњ у довг≥й, прозор≥й, н≥чн≥й сорочц≥ нашоњ ¤сноњ, легкоњ, простороњ спальн≥.. я бачив њњ спок≥йну, величну постать на тл≥ нашоњ барвистоњ, сон¤ш'ноњ осел≥ з њњ вишуканими кольорами, при сход≥ ≥ заход≥ сонц¤, при м≥с¤чних ночах, за злив, гром≥в ≥ блискавок, за лаг≥дних, мирних, теплих вечор≥в ≥ ночей.

Ћена сто¤ла у центр≥, у центр≥ вс≥х центр≥в, у найу¤вн≥ш≥й у¤в≥, у моњх т≥льц¤х крови, у в≥ддиху, у смутку ≥ радощах, у мр≥¤х ≥ д≥лах щоденних. ј разом сто¤ла виразна д≥лема: або то вона, Ћена, або то буд≥вництво, ф≥рма,  атрус¤, пан≥ —омерсет. јбо то ¤ продаю частину своњх акр≥в ≥ будую св≥й п≥дхмарний замок, або то задержую вс≥ акри, одружуюсь з  атрусею, закладаю родину... ’а Ч ха... як≥ приваблив≥ перспективи.  оли б не цей туман нев≥домости, в ¤кому ¤ заплутавс¤ з душею й т≥лом.

Ѕо ж де Ї та мо¤ чарод≥йна ф≥кц≥¤ Ћена, за ¤кими дал¤ми, просторами, океанами? „и вона справд≥ вернетьс¤ Ч туман, туман ≥ непрогл¤дн≥сть. ≤нод≥ здавалос¤, що вона ось тут на дос¤г руки, що вона лиш вийшла ≥ зараз буде назад, а знов ≥нод≥, п≥д час моњх депрес≥й ≥ знев≥ри, ¤ був переконаний, що вона в≥д≥йшла ≥ розчинилас¤ в простор≥ назавжди. ƒе д≥йсн≥сть?  уди скерувати погл¤д?

–озум≥Їтьс¤, ¤ люблю буд≥вництво, це стара мо¤ пас≥¤, маю в руках добрий початок, бачу мету... ≤ разом...

«асадничо, ц¤ тема була основною наших нарад з≥ —ниликом. ¬≥н мав найб≥льше досв≥ду в таких оправах, а також викликав у мене найб≥льше дов≥р'¤. ѕ≥сл¤ вс≥л¤ких м≥ркувань, ≥ не без мого натиску, ми прийшли до переконанн¤, що мо¤ ≥де¤ буд≥вничоњ ф≥рми Ї дуже добра, реальна ≥ виправдана, але ми ще до нењ не ц≥лком готов≥. ѕотр≥бного нам основного кап≥талу год≥ одразу д≥стати, це було б понад наш≥ спроможност≥, а будувати два-три будинки це не вих≥д з положенн¤. ÷е можна робити без н≥¤коњ ф≥рми, власними руками. „и не краще зачекати, торгувати дал≥, чим дастьс¤, а за р≥к за два, м≥цн≥ше п≥дкувавшись, приступити до справжнього д≥ла.

÷е було р≥шенн¤ опортун≥стичне, воно мене не вдовольн¤ло, ¤ не м≥г чекати, не було часу, поле не могло лежати, ¤ мус≥в д≥¤ти ≥ то зараз. “ак чи так. ÷≥лу н≥ч на робот≥ ¤ власне про це лиш думав, а другого ранку, коли ¤ пробудивс¤ дома п≥сл¤ к≥лькох годин сну, ¤ одразу подзвонив —ниликов≥. Ч –альо, —тепане! я р≥шивс¤! Ч Ќа що ти р≥шивс¤? Ч ѕродати два акри! “и що, здур≥в? Ч «даЇтьс¤... јле ¤ все таки продам! ≤ доручаю цю справу в твоњ руки. ¬имагай п'¤тнадц¤ть за акр. Ч ўо думаЇш робити з гр≥шми? Ч ¬икинути... Ќа см≥тт¤. Ч Ќема часу на жарти. Ч ƒумаю будуватис¤. ƒл¤ себе. Ч «ачекай. я там буду!

ѕеремогла Ћена.  атрус¤, розум≥Їтьс¤, не була втаЇмничена у ц≥ моњ в≥дча¤нн≥ р≥шенн¤, вона, ¤к завжди ≥ ¤к звичайно, педантично ≥ в≥ддано робила у мене пор¤дки ≥ по своЇму очевидно пр¤мувала до своЇњ виразноњ мети. ћен≥ було соромно за себе, ¤ уникав з нею розмов ≥ довших зустр≥чей ≥ намагавс¤ вдавати невинну жертву величезного завантаженн¤ працею.

÷ього ж п≥двечора прибув —нилик. ¬≥н мав заклопотаний настр≥й, здаЇтьс¤ моњ пл¤ни йому не ≥мпонували особливо, досв≥дченим оком в≥н ще раз огл¤нув мою територ≥ю, зац≥кавивс¤ справами дал≥ за р≥чкою, переважно мовчав, роздумливо дививс¤ ≥ коли в≥дходив, н≥би м≥ж ≥ншим, з докором у голос≥ запитав: Ч Ќав≥що тоб≥ будуватис¤? “и не маЇш де жити? Ч як нав≥що? Ч питав ¤ здивовано. Ч ’≥ба дл¤ примхи, Ч казав в≥н дал≥. Ч «марнувати грош≥. «роби лиш око до т≥Їњ он дами, Ч кивнув в≥н головою у б≥к моњх сус≥д≥в, ≥ маЇш будинок. ј грош≥ в б≥знес. Ч я й роблю б≥знес, Ч в≥дпов≥в ¤. Ч “в≥й б≥знес... якась напевно примха, кв≥тники, поез≥¤... який це б≥знес? Ч ™ р≥зний б≥знес. ўо дл¤ кого... Ч Ўкода твоњх талант≥в.. Ч —аме тому. ’очу њх вивжити.

Ќа цей раз ми з ним, можливо вперше, не з≥йшлис¤ в погл¤дах. ¬≥д'њжджаючи, в≥н за¤вив, що дешевше, ¤к п'¤тнадц¤ть тис¤ч за акр, цього тепер не можна пустити. “ой он сус≥д, можливо, дав би й б≥льше. “реба б лишень зачекати...

я не перечив, ¤ спок≥йно доручив ц≥ле це д≥ло в його руки, ми попрощалис¤ д≥лово ≥ ¤к т≥льки в≥н в≥д'њхав, ¤ негайно викликав телефоном сеньйора јртур≥, пропонував йому звернутис¤ в наш≥й справ≥ до мого посередника, а одночасно просив подати мен≥ докладн≥ ≥нформац≥њ, за ¤ких умов його ф≥рма могла б збудувати хату дл¤ мене особисто. Ч «автра, о одинадц¤т≥й годин≥ ¤ буду у вас, Ч в≥дпов≥в на це јртур≥.

я в≥дчув виразно теч≥ю мого д≥¤нн¤. ÷е був прорив. я був р≥шений. ≤ коли це сталос¤, вс≥ моњ гамуюч≥ комплекси розступилис¤ наб≥к ≥ на мене найшло гар¤чкове бажанн¤ акц≥њ. я вже власними силами, не чекаючи јртур≥, почав розробл¤ти пл¤ни моЇњ будови. я перегл¤нув безл≥ч вс≥л¤ких журнал≥в з проектами, ≥люстрац≥¤ми, описами будинк≥в, кв≥тник≥в, посаджень, род≥в рослин, комб≥нац≥й форми. я вже бачив будову, под≥лену на частини з њњ кольорами ст≥н, з њњ висотою, шириною, розм≥ром в≥кон, к≥льк≥стю дверей, розпод≥лу краЇвид≥в. я вже бачив розлог≥сть сходин, виложених з≥ сирого, жовто-с≥рого з прожилками каменю, що нагадував мармур, ¤ вже в≥дчував враженн¤ ц≥лоњ будови, поставленоњ на цьому ще порожньому м≥сц≥, обсадженоњ в≥чно-зеленими рослинами гостроверхих туй, розлогих боровц≥в, округлих довгошпилькових сосон. я вже в≥дчував запах рож, засаджених двома вигнутими р¤дами здовж заднього зањзду перед сходами.

я виходив ще раз на м≥сце, де мало це чудо постати, ≥ ¤ вже кроками вим≥р¤в його довжину, ширину, напр¤мки, в≥ддал≥. ћен≥ хот≥лось, щоб моњ висок≥ сосни здовж алењ ћат≥¤са гармон≥йно давали основне тло будови, щоб моњ ¤блун≥ залишились, заразом допасован≥ до ц≥-лости, щоб мо¤ стара хатина затримала своЇ м≥сце. ¬есь цей день до самого вечора ¤ в≥ддав ц≥й моњй в≥з≥њ, а пот≥м на робот≥ мо¤ у¤ва невгавала д≥¤ти, переход¤чи до меблюванн¤, до частин речей, до картин, до оздоб, до ф≥ранок, до кольору килим≥в.

«нов мало спалос¤, коли прийшов о п'¤т≥й рано з роботи, благо ¤ тепер беру св≥й прост≥р, м≥ж “оронтом ≥ ќкв≥лем, значно скор≥ше, це виносить мен≥ не ц≥лу п≥в Ч годину особливо, коли ранн≥ дороги в≥дкрит≥ дл¤ руху. ƒо дес¤тоњ години ¤ сплю, а годину п≥зн≥ше, недбайливо од¤гнутий ≥ пост≥йно заклопотаний, зустр≥чаю сеньйора јртур≥, ¤кий прибув точно своЇю дж≥-емкою, говорив дуже посп≥шно ≥ розложив перед≥ мною дес¤тки альбом≥в з проектами пл¤н≥в, рисунк≥в, фотограф≥й Ч один кращий другого, найвибаглив≥шоњ творчости нащадк≥в ≥ сучасник≥в Ћеонардо да ¬≥нч≥, ƒж≥о ѕонт≥, ѕьера Ћюњдж≥ Ќерв≥, з њх найвражлив≥шим в≥дчутт¤м форми ≥ стилю, ¤к≥ за двадц¤ть п'¤ть тис¤ч кошторису на власн≥й д≥льниц≥, могли вдовольнити дуже вибаглив≥ смаки арх≥тектурного ум≥нн¤.

я залишив ц≥ проекти у себе ≥ знов до самого вечора ≥ ц≥лу н≥ч пробавивс¤ ними. ’от≥лось знайти щось, дати справжн≥сть, збудувати варт≥сть. ћоњ нерви напружен≥, серце билось м≥цн≥ше, чоло гор≥ло. я мушу наситити жагучий голод на добр≥ реч≥, створений на моњй стар≥й бать к≥вщин≥... ј разом, здавалос¤, що мо¤ нова батьк≥вщина вимагаЇ в≥д мене в≥дпов≥дного вкладу... ≤ при тому ¤ мав дивне в≥дчутт¤ всемогутности: ¤ м≥г створити не лшиеиь цей будинок, ¤ м≥г стати ћоріаном, президентом «'Їдинених —тейт≥в ≥ нав≥ть перемогти смерть... ÷е порушенн¤ м≥ри можливого. ÷е був в≥дгук розпачу з висот неба, це викрик тр≥юмфу зв≥льненоњ свободи.

“ри дн≥ ≥ три ноч≥ тривала ц¤ вакханал≥¤ дерзань. …шлос¤ не про власний мешканевий об'Їкт, а про власне мешканн¤, створене мною дл¤ мене, вимр≥¤не й зважене до останньоњ увц≥њ. ÷ей д≥м мус≥в бути по мен≥ дл¤ мене.  р≥м звичайних сальон≥в, њдалень, спалень, кухонь, туалет≥в, ¤ мус≥в мати форму, л≥н≥ю, кольор, ¤ мус≥в мати прост≥р дл¤ моЇњ роботи ≥ моњх речей. ј до того, один з цих кап≥тол≥в мого простору мав д≥стати виразно в≥дм≥нну форму, з широкими скл¤ними прист≥нками, прикметними дл¤ мал¤рського ательЇ. ≤нша знов мо¤ власна роб≥тн¤. ќбидв≥ ц≥ в≥дм≥нност≥ мали б знаходитис¤ на протилежних кра¤х будови ≥ мали б бути розд≥лен≥ системою житлових простор≥в з двома виходами на п≥вн≥ч до алењ ћат≥¤са ≥ на п≥вдень до моњх краЇвид≥в.

‘≥рма —абар≥н≥ охоче годилас¤ на моњ вимоги, було все обдумано, обговорена кожна деталь ≥ об≥ц¤но, що в скорому час≥ ¤ д≥стану точн≥ пл¤ни, проекти ≥ зариси будови, ¤к також час початку њњ народженн¤.

ѕригадую ц≥ дн≥, ¤к т≥, коли, здавалось, тремтить п≥домною ц≥ла земл¤, напружений, ¤к т¤тива лука, ¤ метав довкруги своЇю увагою за вийн¤тком х≥ба себе самого, чого ¤ не вважав за мету. я був досл≥вно занедбаний, мо¤ зовн≥шн≥сть пос≥р≥ла, ¤к вимоклий пап≥р, не завжди ¤ був ¤к сл≥д голений, не конче дбайливо чесаний, не обов'¤зково гараз од¤гнений. ѕро  атрусю ¤ вже казав. ÷е регул¤рна, ¤к годинник, точн≥сть, при ходила ≥ приходила, казала добрийдень, казала допобаченн¤, готувала каву, стелила пост≥ль, прибирала к≥мнати, але ¤ не завжди знаходив вистачально часу, щоб уважн≥ше в≥дпов≥сти на њњ прив≥танн¤. ≤ нав≥ть не питав себе, за що саме ц¤ благородна душа уд≥л¤ла мен≥ ст≥льки уваги. ј коли ¤ випадково, було, на нењ гл¤нув Ч бачив завжди б≥л≥, св≥ж≥ фартушки, сп≥днички, усм≥хнене личко ≥ в≥ддан≥ с¤юч≥ оч≥. я готов, було, прис¤гнути, що ¤ не був вартий одного њњ м≥зинц¤ ≥ не м≥г знайти по¤сненн¤, чому. ¬она бачила моњ завантажен≥ проектами столи, моњ безконечн≥ поњздки, безконечн≥ телефони ≥ н≥чого н≥коли не питала. як ≥ ¤ не давав њй н≥¤ких по¤снень.

Ќе бачивс¤ також, а ¤к бачивс¤, то лиш здалека ≥ зр≥дка, з моЇю другою благородною сус≥дкою пан≥ —омерсет. я перестав вчащати до њњ б≥бл≥отеки, а тим самим ц≥лими тижн¤ми не мав нагоди бувати в њњ дом≥. ћав причини догадуватис¤, що вона, п≥сл¤ в≥домих л≥карських вимог, не почувала себе аж надто добре, напевне не легко в≥дмовл¤лас¤ в≥д засвоЇних звичок, мала гомеричний настр≥й, а тому вол≥ла р≥дше показуватись на люд¤х. «а все це звичайно несла в≥дпов≥дальн≥сть ≥ вс≥ т¤гар≥ мовчазна  атрус¤, ¤ка одначе н≥¤к не зраджувала ¤кихбудь зм≥н настрою. ћожливо це стало њњ щоденною ≥ буденною процедурою, до ¤коњ вона давно призвичањлась ≥ вважаЇ њњ, ¤к частину свого приреченн¤.

ј Ћен≥ просто з роботи в≥домим телеграфним стилем писав: "ƒ¤кую за Ун≥коли незабуваючуФ ≥ сердечно заздрощу ¬ашим краЇвидам з ћонт –о¤л... як також пригадую де¤к≥ мандр≥вки по тих висотах. ≤ іратулюю, іратулюю, іратулюю за вс≥ ¬аш≥ усп≥хи.

ћушу признатись, що ¤ також п≥дбудовуюсь, обертаю невинну ц≥линн≥сть моЇњ " оломињ" у в≥ллю на подобу Ѕоріез Ч може пригадуЇте таку з римського ѕ≥нч≥о, у ¤к≥й спочиваЇ в≥дома Уѕавл≥наФ в≥домого  анови. ≤ живу над≥Їю, що ≥ моњ зойки, одного разу, почуЇ небо ≥ внизпошле загублену мою в≥з≥ю, ¤ку ¤ зустр≥в було на озер≥ —≥мко.

ј тим часом благословл¤ю. ’ай ¬ас милуЇ великий “об≥ ≥ батько його батька ≥ хай почастуЇ в≥н ¬ас хл≥бчиками св¤того крокодила, печеними дл¤ тих, що потр¤сають небом ≥ землею Ч богов≥ земл≥ “ат≥ ≥ богов≥ неба –у".

¬ибачте за це балагурство, з моЇю "Ѕоріез" ще завчасно хвалитис¤, але що маЇ сказати людина про реч≥, на ¤к≥ нема сл≥в? «рештою, не сьогодн≥ Ч завтра мо¤ в≥лл¤ з мр≥њ перейде в д≥йсн≥сть, але чи зд≥йснитьс¤ ще раз "зустр≥ч на —≥мко", л¤ —аль, –о¤л »орк, ћонт –о¤л? ÷е ≥ Ї те п≥дставове непорозум≥нн¤, ¤ке сушить мою нав≥жену голову.

ћоњ справи з в≥ллею швидко наближались до зд≥йсненн¤, не минуло й тижн¤ в≥д моЇњ розмови телефоном з≥ сеньйоре јртур≥, ¤к до моЇњ резиденц≥њ п≥д'њхала знов знана дж≥ Ч ей ≥ з нењ без посп≥ху, збер≥гаючи г≥дн≥сть д≥ловоњ людини, з великою течкою п≥д пахвою, вис≥в той самий доброд≥й, ¤кий поб≥жно похвалив мого "ћеркур≥¤", в≥дзначив вартост≥ погоди ≥, не виймаючи цигари з рота, розложив на моЇму кухонному стол≥ купу вс≥л¤ких писаних на машин≥ папер≥в, ¤к≥ ¤ мус≥в перегл¤нути, щоб оп≥сл¤ разом з ним побувати ще раз у мого адвоката √уменного при вулиц≥ Ѕей, п≥сл¤ чого моЇ конто в ”крањнськ≥й  редит≥вц≥ драстично зб≥льшилось, а натом≥сть мо¤ пос≥л≥сть в ќкв≥л≥ драстично зменшилась. ¬есь той м≥й улюблений прост≥р в≥д хатини вниз до р≥чки перестав бути моњм юридичне, хоча не перестав бути моњм фактично, бо його краЇвид й надал≥ залишивс¤ моЇю законною власн≥стю. ћо¤ хатина ≥ мо¤ шопа, вперше за своЇ ≥снуванн¤, опинились неспод≥вано п≥д самою межею, трохи навск≥с, у дуже незручному становищ≥ ≥ тим самим, здаЇтьс¤, стали темою моњх розважань, чи можна њх у такому вигл¤д≥ надал≥ залишити, дарма що мен≥ дуже не хот≥лос¤ порушувати њх ≥дил≥чного статус-кво. јле ц¤ справа ще не така нагла ≥ тим часом вони й дал≥ лишаютьс¤ головним моњм пристановищем ≥ генеральним штабом операц≥й. Ќаприклад, та сама шопа, давно перестала бути дров≥тнею, а поступово обернулас¤ в ун≥версальний склад вс≥л¤кого знар¤дд¤ ≥ взагал≥ майна мого бурхливого господарства, без ¤кого год≥ було у¤вити нормальн≥сть ходу ц≥лого цього п≥дприЇмства.

÷ього ж таки часу моЇ буд≥вництво остаточно оформилось, по коротких торгах, його пл¤н був прийн¤тий, бюджет затверджений, час побудови встановлений. «а нашим конкретним домовленн¤м, за три м≥с¤ц≥ в≥д цього судьбоносного дев'¤тнадц¤того кв≥тн¤, тобто у друг≥й половин≥ липн¤, мо¤ мр≥¤ "Ѕоріез" :дала стати намацальною, живою д≥йсн≥стю.

ћ≥ж ≥ншим, ц≥Їњ нед≥л≥, в≥с≥мнадц¤того кв≥тн¤, за сх≥дн≥м, православним, юл≥¤нським календарем, припадав ¬еликдень ≥ ¤ вперше на своЇму житт≥, зробив спробу в≥дновити одну з традиц≥й моњх предк≥в ≥ поњхав до “о ронта на вулицю Ѕатерст, до церкви св. ¬олодимира, о дванадц¤т≥й годин≥ ноч≥ на св¤ченн¤ пасок. «а цим обр¤дом, про ¤кий у моњй пам'¤т≥ залишилось не багато спогад≥в, заховавс¤ прадавн≥й культ сх≥дл≥х христи¤н, св¤ткуванн¤ воскресени¤ ’риста, що його було скасо вано ≥ заборонено у моњй стар≥й батьк≥вщин≥. я не конче намагавс¤ розбиратис¤ у цих в≥ков≥чних суперечност¤х апр≥орно в≥руючих за чи контра ’риста, але в моњй вже пригасл≥й природ≥ церковного христи¤нства, лишалос¤ вражаюче живим христи¤нство орган≥чного типу з його генеральним гаслом любити ближнього ≥ взагал≥ любити нормами милосерд¤ вс≥х його род≥в. «а мого недовгого житт¤, але на довг≥й життьов≥й дороз≥, ¤ так мало зустр≥чав доказ≥в такого милосерд¤, що мен≥ починало здаватис¤, н≥би вс≥ т≥ слова лиш слова без н≥¤кого зобов'¤занн¤. ќдначе ц≥ останн≥ багат≥, рухлив≥, повзбудлив≥ роки трохи злаг≥днили гостроту мого розчаруванн¤ ≥ ¤ почав ≥нод≥ звертати з≥р в напр¤мку тих простор≥в, у ¤ких могли ще зберегтис¤ т≥ вартост≥ у чист≥й њх культур≥, ≥ мен≥ стало лекше. я перестав сердитись. Ѕути сердитим те саме, що бути хворим, а т≥льки здоров'¤ маЇ прив≥лењ сили.

ƒо церкви вноч≥ нањхало ст≥льки народу, що довкруги на ц≥лу милю не було м≥сц¤ поставити авто, ан≥ не було спроможности протиснутись до середини. я сто¤в в густ≥й мас≥ людей, н≥би замурований, просто на сходах п≥д в≥дкритим небом. ƒо реч≥ була гарна н≥ч з прикметним весн¤ним приморозком, вгор≥ с¤¤ли зор≥, вулицею поза нами туди ≥ назад грюкот≥ли трамвањ, перед нами далеко над масою гол≥в розл¤галось ’ристос ¬оскрес. ƒесь над ранок св¤тили паски, зчинивс¤ рух, не вс≥м пощастило д≥статис¤ до середини, багатьом прийшлос¤ вдовольнитис¤ залею п≥д церквою ≥ сприйн¤ти Ѕожу благодать з уст м≥крофон≥в. Ќев≥домо чи це механ≥чне Їднанн¤ з≥ св¤т≥стю було вистачальне, одна.че не було ≥ншого доступу до Ѕожих престол≥в нашого часу.

ѕ≥сл¤ св¤ченн¤ вс≥, майже за шором, христосувались, ¤к велить звичай, трич≥ у честь св¤тоњ тр≥йц≥. я мав щоки обл≥плен≥ помадками, д≥став безл≥ч запрошень на розгов≥нн¤, але вибрав Ѕо¤р≥в, бо не м≥г в≥дмовити ћарт≥ з њњ пречудове Ч св¤точно Ч благальним погл¤дом, п≥сл¤ того, ¤к ми трич≥, п≥дкреслено щиро, в≥ддали шану традиц≥њ братолюб≥¤. Ч ¬ас зовс≥м обернено у абстрактну картину, Ч казала вона ≥ б≥лим, батистовим к≥нчиком пахучоњ хустини старанно зв≥льн¤ла моњ щоки в≥д сл≥д≥в христи¤нськоњ любови.

Ѕо¤ри, розум≥Їтьс¤, також св¤тили паску, њм пощастило б≥льше, н≥ж мен≥, благодать св¤ченн¤ з≥йшла на њх хл≥б, крашанки, ковбасу ≥ с≥ль безпосередньо з кропила, ≥ разом з≥ сходом сонц¤ ми вже пр¤мували двома машинами здовж порожньою вулицею Ѕлур, б≥л¤ парку повернули на √ай-ѕарк авеню ≥ за хвилину ми вже вис≥дали, серед ранн≥шньоњ св¤точноњ тиш≥, перед будинком Ѕо¤р≥в, йшли сходами вверх, у в≥тальн≥ ще раз христосувались, в њдальн≥ вже чекав б≥лий, св¤точний ст≥л, церемонно займались м≥сц¤, наливались чарки, починали з≥ св¤ченого ¤йц¤, пили за св¤те воскрес≥нн¤, њли ≥скристий, галицький борщ, печеню ≥ндика, под≥льськ≥ налисники. « кожною новою чаркою "іолден ведд≥ні"-у поповн¤лось надхненн¤, у великих очах ћарти загор≥лись подв≥йно вогн≥, ћихайло заговорив про пол≥тику, нас було троЇ, але нас була повна хата ≥ все видавалось одн≥Їю суц≥льною благодаттю неба, ¤ка прихилилась до нас з≥ своЇњ висоти.

ѕ≥сл¤ розгов≥нн¤, за традиц≥Їю, належавс¤ заслужений в≥дпочинок, Ѕо¤ри в≥дходили нагору до своЇњ в≥дпочивальн≥, а мен≥ ћарта., з≥ вс≥л¤кими грайливими примовками, двозначними нат¤ками та спокусливими об≥ц¤нками, примостила пост≥ль внизу, у в≥тальн≥, п≥д в≥кном на нов≥й ¤сно-жовт≥й канап≥. Ќе розд¤гаючись ≥ насп≥вуючи свою улюблену "чарочку медовую", що ви-слувлювало повну мою вдоволен≥сть, та обм≥н¤вшись з ћартою ще одним надхненним "’ристос ¬оскрес", ¤ виг≥дно вл≥гс¤ ≥ дуже швидко заснув св¤точно-традиц≥йним сном. «даЇтьс¤, що коли ћарта в≥дходила, останн≥ми њњ словами було щось ¤к "хай вам приснитьс¤"... а що саме дал≥ Ч не пригадую... ј разом пригадую, що мен≥ справд≥ приснилось ≥ була це  атрус¤.

Ќе м≥г би далеб≥ сказати, що це саме було, але було це багато руху, багато людей, метушн≥, христосуванн¤, все що т≥лькищо пережилос¤, а в тому пригадую обличч¤  атрус≥ з дуже рад≥сним, св¤точним виразом, ¤ка намагалась протиснутись м≥ж людьми до мене ≥ не могла цього ос¤гнути. “ака виразна реал≥стична картина, ¤ це уже переживав, а коли прокинувс¤, здавалос¤, що все ще бачу те миле личко з його впертим на мене погл¤дом.

ћен≥ було соромно й н≥¤ково ≥ коли б не ћарта, ¤ка сто¤ла над≥мною у пишному домашньому халат≥ ≥ настирливо питала, що мен≥ снилос¤, ¤, можливо, з≥рвавс¤ б ≥ поб≥г шукати той сон у д≥йсност≥. Ч ўо вам снилос¤? Ч допитувалась ћарта. Ч ўо вам снилос¤? ¬ам щось незвичне снилос¤! я сто¤ла й дивилас¤. ¬аше обличч¤ було дуже тривожне. ўо? —каж≥ть, що?

я не в≥дпов≥в, а швидко встав, демонстративно пот¤гнувс¤ ≥ струснув головою. ≤ попросив щось пити. ћарта принесла скл¤нку помаранчевого соку, ¤ за одним духом випив ≥ все ще п≥д враженн¤м сну, хот≥в був прощатис¤ ≥ в≥д≥йти. јле ћарта зчинила спротив, насто¤ла, щоб ¤ затримавс¤, згори з≥йшов ћихайло, ми ще раз розговл¤лис¤, одначе м≥й добрий настр≥й не вернувс¤ б≥льше. ћарта виразно гн≥валась. Ч ўо з вами сталос¤? Ч питала вона з докором. Ч Ќ≥чого, абсолютно н≥чого! ћожливо, ¤ втомлений... ≤ мушу в≥д'њхати... Ч ќ! «наю. –озум≥ю... Ч надулась вона. јле ¤ не м≥г н≥чого зарадити. я мус≥в в≥д≥йти.

Ѕ≥л¤ другоњ години ¤ все таки розпрощавс¤ з моњми друз¤ми. ÷е був криштально ¤сний день доброњ, св≥жоњ весни в њњ початков≥й подоб≥, коли перш≥ навали тепла п≥вдн¤ вперше здолали сили зими, коли по городах розгортаютьс¤ жовт≥ вогники св≥жоњ форсит≥њ, а по вс≥х травниках простел¤ютьс¤ перш≥ ¤скраво-зелен≥ килими молодоњ трави, коли в≥дчин¤ютьс¤ іараж≥ ≥ переданими, у с¤йв≥ сонц¤, барв≥ють авто-машини.

я њхав широкою, просторою, пом≥тно порожн≥шою, н≥ж звичайно, дорогою, передомною ≥ за мною б≥гли машини в напр¤мку Ќ≥агари, ¤к звичайно, мене цей рух наповн¤в бадьор≥стю, у вухах все ще звучали прощальн≥ лементи ћарти ≥ уривно в думц≥ виникали то зникали фраіменти недавнього сну.

ƒома, на моЇму њдальному стол≥, на цей раз покритому б≥лою, вишитою скатертиною, ¤ знайшов дв≥, синю й червону, крашанки ≥ писульку "’ристос ¬оскрес!" ¬оњстину воскрес,  атрусю! ¬оњстину! ƒ¤кую мила! ƒ¤кую! я вз¤в слухальце телефону ≥ набрав њњ номер Ч √альо!  атрусю! ’ристос воскрес! Ч ќ! ¬оњстину! Ч почув ¤ рад≥сний голос. Ч ƒе ви були? Ч ” церкв≥ ѕрив≥танн¤ т≥тц≥ ≈н. „и не хот≥ли б кудись з≥ мною? Ч ќ! ƒуже. ј куди? Ч  уди будь. ƒо кав'¤рн≥, на танець. Ч ј коли? Ч ƒесь п≥д веч≥р. Ѕ≥л¤ п'¤тоњ. Ч ƒобре. ƒуже добре. Ч ≤ ми домовились.

Ѕлаженна св¤точна втома, пригадую њњ ще з час≥в дитинства, ¤ка перетривала роки безсв¤точности ≥ вос кресла тепер у вс≥й своњй сил≥, можливо, ¤к атав≥зм да лекого минулого. ј можливо ¤ був направду втомлений останн≥ми м≥с¤ц¤ми, жив нервами, а коли прийшло в≥д-пруженн¤ то разом з ним ≥ реакц≥¤ на пружн≥сть. ¬и магалось в≥дпочинку. я прил≥г з книжкою на канапу ≥ п≥д наркозом к≥лькох стор≥нок читанн¤ непом≥тно за снув. ƒвер≥ моЇњ хиж≥, коли ¤ був дома, н≥коли не зами калис¤ ≥ по час≥ ¤ прокинувс¤ в≥д в≥дчутт¤, що б≥л¤ мене Ї хтось сторонн≥й, а коли ¤ в≥дкрив оч≥ Ч побачив д≥вчину у нар¤дному гуцульському строю Ч пречудове гаптована, барвиста сорочка, спереду ≥ ззаду темно-червон≥ ткан≥ запаски... Ч Ќевже це ви? Ч вирвалось у мене спонтанно, ¤ з≥рвавс¤ на ноги ≥ ми кинулись в об≥йми. «абули за слова, лишень горнулис¤, задихалис¤ ц≥лунками, а коли прийшли до себе, ¤ захоплено викрикнув: Ч  атрусенько! јле це справд≥! „удово! ѕросто чудово. ƒе це ви вз¤ли? Ч ¬ишила, Ч в≥дпов≥ла вона кокетливо, вс¤ с¤юча, мов спалах огню. Ч ≤ невже сама? Ч ј таки сама. Ч “о ви... чар≥вниц¤!

Ч ј чи любитьс¤, Ч казала вона по гуцульськи. Ч ≤ нав≥ть дуже. Ч “о маЇте ще й оце, Ч подала вона мен≥ пакуночок, що лежав на столику. я негайно розгорнув

Ч ќ!  атрусе! Ч вирвалось у мене. Ч “о це ж не можливо. Ч ј чому неможливо? Ч Ѕо неможливо. Ѕо ¤ не заслужив. Ѕо така сорочка... Ќ≥ Ч н≥ Ч н≥! ÷е неможливо, н≥¤к неможливо! Ч „ому не можливо? јну од¤гн≥ть. „и буде личити, Ч казала вона переповнена видимим щаст¤м, ¤ке лилос¤ пов≥нню з њњ надхненноњ ≥стоти.

я мус≥в од¤гнути... ÷е була ф≥л≥гранно вишита, гуцульського крою з≥ сто¤чим низьким ком≥ром ≥ широкими, без чохл≥в, рукавами сорочка, зовс≥м, до найменших др≥бниць допасована, домережана Ч справжн≥й тв≥р справжнього мистецтва, в≥д ¤кого пром≥нювала справжн¤ краса. ≤ коли ¤ вийшов з другоњ к≥мнати у такому вигл¤д≥,  атрус¤ так зн≥¤ков≥ла, що здавалось, вона з≥рветьс¤ ≥ втече. ѓњ щоки залились густим рум'¤нцем, њњ оч≥ гор≥ли с¤йвом, ¤ п≥д≥йшов до нењ, вз¤в њњ теплу руку ≥ легко пот¤гнув до себе. ¬она на мить насторожилась, ледве пом≥тно здригнулась ≥ кинулась до моњх грудей. я обн¤в ≥ пригорнув њњ до себе, п≥дн≥с рукою њњ лице, њњ оч≥ були вогн≥, њњ уста були гар¤ч≥ ≥, здавалось, вона не може втриматись на своњх ногах. я обережно п≥дв≥в ≥ посадив њњ до фотелю. ¬она сид≥ла ≥ де¤кий час не дивилась, мала закрит≥ долонею оч≥. Ч ќ,  атрусю! Ч казав ¤. Ч ћен≥ соромно, Ч в≥дпов≥ла вона. Ч —оромно? ¬ам? „ого? ўо ви така надм≥рно чудова? Ч ќ, не каж≥ть! Ќе каж≥ть таке! Ч ¬ такому раз≥, знаЇте що? —≥даймо ≥ њдемо!  уди?  уди бачать оч≥. ƒо “о-ронта. ƒо кав'¤рн≥. Ќа танець...

ћи домовились на танець. “им часом ми "билис¤" крашанками.  атрусина крашанка побила мою ≥ вона д≥стала "битку". ¬она прийшла до себе, мала гарний, св¤точний настр≥й, запропонувала, що сама зробить каву, ¤ не перечив, ми разом заклопотано поралис¤ б≥л¤ моЇњ зал≥зноњ плити, п≥сл¤ пили каву на малому столику малоњ њдальн≥ ≥ безконечно гомон≥ли про вс≥л¤к≥ домашн≥, близьк≥ справи ≥ м≥ж ≥ншим ¤ њй опов≥в про моњ буд≥вельн≥ проекти, ¤к≥ мають вже завтра початис¤ ≥ ¤кими вона була захоплена. Ч ќ, це буде щось гарне, Ч казала вона. Ч я хочу гарне, Ч казав ¤. Ч ўось, ¤к та ваша сорочка. Ч ќ! ’≥ба це можна р≥вн¤ти? Ч —права не в розм≥р≥. √арн≥ реч≥, мал≥ чи велик≥, однаково гарн≥. Ч ћи говорили про т≥тку ≈н. —умна, пригноблююча тема, т≥тка ≈н хвор≥Ї,  атрус¤ переживаЇ, не багато над≥й на покращанн¤. ≤ вони часто про мене говор¤ть...  атрус¤ не зраджувала зм≥сту мови, але загально виходило, що вони мен≥ в≥р¤ть ≥ що моњ справи, на њх думку, на добр≥й дороз≥.

ј згодом, ми перед¤гнулис¤ у звичайн≥ од¤ги ≥ поњхали на танець, але не до “оронта, а тут же в ќкв≥л≥, у невелик≥й, нов≥й, чепурн≥й кав'¤ренц≥ з вигл¤дом на озеро, де ми п≥д звуки хрипливих ≥нструмент≥в в≥ддали данину рокен Ч рол¤м, тв≥стам, пили коктейль ≥ зовс≥м зап≥зна вернулис¤ до себе. ƒорогою назад ми зворушливо мовчали, а прощаючись за темноти, ми обм≥н¤лис¤ довгими ц≥лунками, п≥сл¤ чого  атрус¤ вирвалась з авта ≥ майже поб≥гла до дверей свого входу, н≥би в≥д чогось т≥кала. я був зворушений, залишив на подв≥р'њ авто, а оп≥сл¤ ще довго блукав у темнот≥ весн¤ноњ, св≥жоњ ноч≥, переживав, передумував... ћоњ дороги виразно розходились двома напр¤мками, дв≥ жагуч≥ мети Ч одна далека ≥ разом близька, а друга близька ≥ разом далека.

“им часом неухильно, обертаючи н≥ч у ранок, н≥би працьовитий плугатар, ступав ≥ орав ниву приреченн¤ нестримний час. я в≥дчуваю гостро його невмолим≥сть, моњ роки начинали набирати виразности, вимагалось р≥шенн¤. ј тим часом там дал≥ на мене чекав новий ранок, ¤ мав њхати на денну зм≥ну моЇњ роботи. ≤ мала початись нова мо¤ ера. «автра рано.

†

V

÷е було велике л≥то... «апочатковане великою весною. ≤ взагал≥ щасливий р≥к. ÷ього року не стало —тал≥на, наша королева була на другому роц≥ волод≥нн¤, президент јйзенговер вступав у другий п≥вр≥к президентства, а мо¤ чар≥вна симпат≥¤ ќдрей √ебборн вперше зас¤¤ла на гол≥вудському неб≥.

“од≥ також були модн≥ пер≥ст≥, кольору зебри, панчохи ≥ ¤сно-червон≥, а також рожев≥ кольори.. ћожливо тому, що на обр≥ю цього континенту почало сходити ще одно "сонце кремл¤", на цей раз, зам≥сть люльки, з великою гаванською цигарою ≥ мел¤нхол≥йною бородою.

÷ього самого щасливого, об≥ц¤ючого року, а властиво ц≥Їњ епохальноњ весни, на мою невинну, ц≥линну " оломию", мов дик≥ орди „≥нг≥з-’ана, зробили навалу арм≥њ машинер≥њ "—араб≥н≥ ≥  о", ¤к≥ вчинили пекельну гуркотню, в≥д чого все довкруги нагадувало побоЇвище при ¬ерден≥. ѕ≥рам≥ди каменю, стоси цегли, глибок≥ сл≥ди машин, пузат≥ т¤гарники, незграбн≥ булдозери, пе-регуки запорошених, у жовтих шоломах, людей.. ћо¤ хата вилазила з ірунту ≥ росла, ¤к на др≥ждж¤х, а дал≥ вниз до р≥чки, з казковою легк≥стю, на моњх очах виростало дес¤ть боніал≥в, ¤к≥ викликали в мене корч≥ ка¤тт¤ ≥ заздрощ≥в, що, либонь, це могло бути моњм. јле ¤ мовчав. ≤ не зр≥кавс¤ в майбутньому реваншу.

ѕризнаюсь, що цей гом≥н машин Ч г≥гант≥в, нагадуЇ мен≥ джезбенд јрмстроніа, сп≥в ѕресл≥, вит≥вки роккен-ролу. ¬они розривають землю, пов≥тр¤, нерви, вони бр¤з-чать металом, вони витискають глибок≥ сл≥ди, з п≥д њх крок≥в вилаз¤ть фундаменти будинк≥в, вони зчин¤ють землетрус... ≤ можливо, з цього приводу, одного разу, ¤ знайшов у своЇму запорошеному сальон≥, довгого, с≥рого вужа, згорнутого ковбасою, ¤кий мел¤нхол≥йно лежав у центр≥ мого старого турецького килима.

я було розгубивс¤, що з цим непроханим гостем, у такий час ≥ в такому м≥сц≥, маю робити, але пригадав одно ≥нд≥йське пов≥р'¤, за ¤ким по¤ва такого сотвор≥нн¤ мала б принести цьому домов≥ щаст¤. ўоб нам не сваритис¤ ¤ зам≥сть скач-в≥ски, поставив йому мисочку молока, але коли другого ранку, ¤ загл¤нув до сальону, молоко сто¤ло недоторкнуте, а м≥й г≥сть зник безсл≥дно. ≤ лишень трохи згодом, випадково, за хатиною на призьб≥, ¤ натрапив на його прощальну в≥зитивку у вигл¤д≥ верхнього од¤гу, ¤кого в≥н великодушно залишив мен≥ на спогад.  уди в≥н в≥д≥йшов сам, про це не з≥сталось н≥¤ких даних.

≤ можливо, що по¤ва того гост¤ не була аж такою випадков≥стю, можливо в≥н справд≥ мав добрий нам≥р мен≥ щось п≥дсказати, бо незадовго п≥сл¤ цього, саме коли бурхливо цв≥ли моњ ¤блун≥, ¤ким ¤ власними руками зробив ман≥кюр, пед≥кюр ≥ тривалу зач≥ску, неспод≥вано нав≥дала мене Ћена. ÷е було дл¤ мене своЇр≥дним шоком, наш≥ стосунки з  атрусею, п≥сл¤ ностальг≥йного великоднього дебюту, набирали що раз б≥льшого розгону, ¤ вже почав було звикатис¤ з певною невмолим≥стю дол≥ ≥ враз ц¤ в≥зита. ¬она прињхала великим чорним "Ћ≥нкольном" з≥ своњм чолов≥ком ≥ нав≥ть мала щаст¤ застати мене дома, у моЇму робочому комб≥незон≥, серед рейваху ≥ муравлиноњ мегушн≥ мул¤р≥в. ¤к≥ вивершували ст≥ни моЇњ будови. ¬она сливе не зм≥нилас¤, була у ¤сному, с≥ро-помаранчевому, легкому костюм≥ ≥ кр≥слатому, солом'¤ному капелюс≥, а њњ, ш≥сть фут≥в росту, тонкий, легко похилий наперед, чолов≥к, з рудавим волосс¤м ≥ в сильних окул¤рах на сильному нос≥, мав легкий, весн¤ний, с≥рий од¤г ≥ такого ж с≥рого капелюха. «огл¤ду на зовс≥м роз'њжджений глибокими кол≥¤ми м≥й зањзд, вони залишили свого "Ћ≥нкольна" на алењ ћат≥юса ≥ пов≥льною, обережною ходою, оминаючи вибоњни, входили на моЇ об≥йст¤.

ѕобачивши њх ≥ п≥знавши Ћену, ¤ був глибоко вражений, в≥дложив на б≥к мотику, ¤кою обкопував кущ≥ диких оливок, ≥ п≥шов њм назустр≥ч. Ћена п≥знала мене здалека, з≥рвалас¤ б≥гти, залишила чолов≥ка ≥ за мить ми вже душилис¤ в об≥ймах, ¤к двоЇ давн≥х найкращих друз≥в. я був драматично зворушений ≥ т≥льки м≥й ультра-робочий, запорошений вигл¤д, допом≥г мен≥ втримати р≥вновагу. ’вилину ми захоплено обдивл¤лис¤, п≥д≥йшов њњ чолов≥к ≥ вона безпосередньо й захоплено викрикнула: Ч ѕавль! ÷е також ѕавль. ƒва моњх ѕавл≥. «найомтес¤! Ч ¬≥н був за мене вищий, але тонший ≥ тенд≥тн≥ший, мав одверте, приЇмне обличч¤ ≥ ¤сн≥ дов≥рлив≥ оч≥. Ч √ав ду ю ду? Ч прив≥тавс¤ в≥н по-англ≥йськи ≥ подав руку. √ав ду ю ду, сер, Ч в≥дпов≥в ¤ ≥ назвав своЇ пр≥звище. Ч ÷е т≥ ваш≥ ¤блун≥? Ч захоплено питала Ћена по-украњнськи. Ч “≥ сам≥, Ч в≥дпов≥в ¤. Ч ўо за чудов≥ дерева! ј ¤к цв≥туть! ≤ вони врод¤ть ¤блука? Ч ƒумаю, що так. Ч ј що ви там робите? Ч питала вона вже по-англ≥йськи. Ч Ѕудуюсь, Ч в≥дпов≥в ¤. Ч “ак скоро. “о ж недавно ви мали, здаЇтьс¤, хату в “оронт≥. Ч “аке наше темпо, Ч в≥дпов≥в ¤. Ч „и можна огл¤нути? Ч питала вона. Ч –озум≥Їтьс¤. ƒуже прошу...

ћи зайшли на будову, все там рухалось, купи матер≥¤лу й земл≥ завантажували весь прост≥р. я просив ступати обережно, взутт¤ Ћени мало в≥дпов≥дало характеров≥ терену. я все уважно й поважно по¤снював, намагавс¤ бути спок≥йним, показував рисунки, проекти, загальний малюнок майбутньоњ будови. Ч ќ, це чудово! Ч казала Ћена. Ќаправду дуже добре. ¬ражаюче! •ратулюю вам, ѕавле. Ч ѓњ чолов≥к спок≥йний, зр≥вноважений, все без посп≥ху огл¤дав, похитував головою ≥ час до часу зауважував: Ч ќ, Їс! √уд. Ѕер≥ іуд. ƒжаст файн. ќ, найс, о, найс! Ч ¬≥н мав приЇмний, низький баритон, ¤кий звучав сол≥дно й переконливо.

ј мен≥ було дивно, що ось б≥л¤ мене та сама колишн¤, близька "мо¤" Ћена, ¤ка неспод≥вано стала зовс≥м "не моЇю", що м≥ж нами постав невидимий кордон, що ми вражаюче в≥ддален≥ ≥ оф≥ц≥йно обережн≥. ¬она намагалас¤ бути грайливо Ч легковажною ≥ невтрально Ч при¤тельською, але ¤ не був переконаний, чи на цей раз њњ акторськ≥ зд≥бност≥ вийдуть з цього переможно.

«боку, зл≥ва, дуже примирливо, скромно ≥ привабливо сто¤ла мо¤ стара, майже заглушена будовою, хатина ≥ ¤ попросив гостей до середини. Ч ћебл≥! Ч викрикнула Ћена, коли ми зайшли до сальону. Ч Ѕарокко! «в≥дки маЇте цей музей? ј т≥ вази! “о ж це справжн≥ китайськ≥! ј картини! „и не —езан часом?

“ут же на ст≥нах вис≥ли ≥ њњ власн≥ картини ≥ тут же трохи дал≥ на комод≥ сто¤ла њњ фотограф≥¤ ≥ можливо вона це пом≥тила, а тому ще б≥льше зосередила свою ≥ нашу увагу, на здогадного —езана.

Ч ќ! який там —езан, Ч казав ¤. ÷е просто... я не знаю. Ќев≥домого майстра.

Ч јле ж так! ÷е —езан. ¬певн¤ю вас! Ч ¬она уважно до того пригл¤далас¤ ≥ винесла присуд: Ч —езан!

я розсм≥¤вс¤. ÷≥ дв≥ картини, ¤к≥ вона означила, ¤к "—езан", ¤ недавно прин≥с в≥д т≥тки ≈н, разом з ≥ншим, ¤к вона казала "джонк-ом" ≥ пов≥сив њх тут просто тому, що вони дуже добре пасували до загального стилю. ¬они були задимлен≥, замазан≥, довгий час сто¤ли у ¤к≥йсь ком≥рц≥, њх р¤мц≥ спорохн≥л≥. Ћена була захоплена ≥ зворушена, њњ власн≥ картини ≥ њњ фото неухильно вимагали по¤снень ≥ вона почала швидко по¤сн¤ти своЇму чолов≥ков≥, що ми були дуже близьк≥ друз≥, зрештою, в≥н це знаЇ, вона ст≥льки про це говорила. ¬≥н спок≥йно огл¤дав моњ вази, моњ коники, мою Ќефретете ≥ не зраджував н≥¤кого ≥ншого зворушенн¤, кр≥м звичайних своњх стандартних "найс", "іуд", "екселент". ј ¤ лиш бо¤вс¤, щоб Ћен≥ не заманулось загл¤нути до моЇњ спальн≥, де сто¤ли њњ ≥нш≥, можливо њй не знан≥, т≥ з озера —≥мко, щаслив≥ ≥ рад≥сн≥, повн≥ сонц¤ ≥ повн≥ чару знимки.

я заклопотано просив гостей с≥дати, д≥став в≥ски й дж≥нджерел, налив три старовинн≥, р≥зьблен≥, ≥нкрустован≥ лазурком, скл¤нки. Ћен≥ ≥ це сподобалось. –ан≥ш н≥ж випити, вона огл¤дала скл¤нку, н≥би ¤ку дорогоц≥нн≥сть. ћи з доктором випили, холодний нап≥й дуже добре смакував, Ћена випила також "за зустр≥ч" ≥ "за знайомство". ѓњ чолов≥к вин¤в цигарки "плейЇре", ¤ вибачивс¤ за невживанн¤, в≥н був здивований, зазначив, що це "дуже добре", що це "погана звичка", що в≥н "хот≥в було також кинути", але "не мав видержки". ћи спок≥йно розмовл¤ли про дорогу, про “оронто, про те, ¤к довго вони мене шукали, про алею ћат≥¤са, про мою будову, про те, що вони њдуть до Ќ≥аіари, що в≥н там ще не був. Ћен≥ в цей час пом≥тно не сид≥лос¤, њњ не бавила наша розмова, њњ увага виразно була скерована до моњх зб≥рок, вона хот≥ла бачити все, зац≥кавилась моЇю зб≥ркою книжок, старанно придивл¤лас¤ до кожноњ др≥бнички, зайшла до другоњ б≥чноњ к≥мнати, довго там барилас¤, а пот≥м... ќ, жах! ¬она таки не минула ≥ моЇњ спальн≥. я в цей час почував себе, мов на шпильках, майже не слухав доктора, а коли по час≥ вона вийшла, не сказала н≥чого, лише њњ гарн≥ щоки забарвились ще гарн≥шими рум'¤нц¤ми, а с¤юч≥ оч≥ зат¤гнулись мжичкою. Ч Ќу, так налийте ще, ѕавле! Ч сказала вона. ¬она пом≥тно намагалас¤ вз¤ти себе в руки ≥ так само пом≥тно, це њй не вдавалос¤. я налив скл¤нки ≥ просив випити. Ч ” нас машина, Ч казав на це доктор. Ч ј, там машина... ¬ип'Їмо! Ч п≥днесеним голосом казала Ћена ≥ випила чарку. я запропонував гост¤м ресторан, надходив час об≥ду. Ч ÷е забере час, Ч казав на це доктор. ≤ ми не голодн≥. Ч Ћена, здавалось, не дуже з цим годилас¤, але не перечила ≥ лишень питала: Ч ј скаж≥ть, будь ласка, афонський схимнику, де це ви справд≥ роздобули вс≥ т≥ скарби?

Ч ∆итт¤ складаЇтьс¤ з випадк≥в, Ч в≥дпов≥в ¤.

Ч ћожливо. јле цього не досить. ѕов≥рте, що ота там брудна пл¤ма може бути —езаном, Ч не вгавалась Ћена.

Ч ѕ≥д сонцем все можливе, але ¤ в це не в≥рю, Ч сказав на це ¤.

Ч ÷е не питанн¤ в≥ри. ¬и краще зверн≥тьс¤ до експерт≥в.

Ч  оли б це —езан, Ч заговорив доктор, Ч це значить понад сто тис¤ч. Ќевже ти думаЇш... т≥ люди аж так≥ нањвн≥...

Ч ѕавле! Ч перебила Ћена. Ч ћи н≥чого не знаЇмо, ¤к це сталос¤! ћожливо, це справа далеко не нањвности. јле ¤к би воно не було, та он ваза справжн¤ китайська... ј та он ф≥іуринка справжн¤ ≥нд≥йська.  оп≥¤ божка  р≥шни.  ажете, що вони принесен≥ з горища. Ѕагато дорогоц≥нностей хоронитьс¤ по горищах.

Ч јле люди, що це купували напевно знали, що купують, Ч казав на це доктор.

Ч Ќе конче, не конче...  упували, бо мали грош≥. ѕереважно з ц≥кавости. як сувен≥ри. «а два Ч три дол¤ри купували ван •оіа. ¬≥н њм н≥чого не казав, закидали на горище... Ќа горищах наших пом≥щик≥в знаходили майстр≥в ренесансу, Ч казала Ћена.

Ч ћушу в≥ддати справедлив≥сть ваш≥й компетентност≥, казав на це ¤.

Ч Ќ≥¤ка особлива компетентн≥сть. ѕро це знайдете в любому числ≥ "–≥дерс дайджест". јле ¤ цим ц≥кавилась окремо. ¬ ћонтреал≥ Ї такий професор з ћек-“≥л, на пр≥звище ¬аньЇ. я слухала його виклади... јле ми, ѕавле, мусимо њхати, Ч перебила сама себе Ћена.

я не перечив. ÷¤ в≥зита не була дл¤ нас легкою. Ћена пом≥тно хвилювалас¤, моњ нерви також не мовчали ≥ доктор це напевно пом≥чав.  оли вони в≥дходили. ¤ дав њм на спогад поп≥льничку з≥ староњ бронзи. я пров≥в њх до њх авта. Ч яблун≥, ¤блун≥! Ќезабутн≥ ¤блун≥! Ч викрикнула Ћена. ¬она намагалас¤ маскувати збентеженн¤, ще раз гл¤нула на напис " оломи¤", подала мен≥ швидко руку ≥ заховалас¤ до машини. ћи з доктором прощалис¤ спок≥йно, ¤ по¤снив йому вињзд до автостради, побажав њм щасливоњ дороги, просив зањжджати. ћашина рушила. я помахав за нею рукою... ј пот≥м повернувс¤ ≥ п≥шов на будову. ”се це разом не тривало довше години.

јле неспокою лишилос¤ на довгий час. ћ≥й вигл¤д ≥ мо¤ повед≥нка пом≥тно зм≥нилис¤, ¤ намагавс¤ уникати  атрус≥, вона все це бачила ≥ все розум≥ла. ѕ≥сл¤ ¬еликодн¤ м≥ж нами постали вин¤тково ≥дил≥йн≥ стосунки, можливо трохи засолодк≥, але зогл¤ду на њх неп≥дроблену справжн≥сть, абсолютно можлив≥. ¬≥зита Ћени внесла до цього велике спустошенн¤.  атрус¤ мала збентежений вигл¤д, це мен≥ дошкул¤ло ≥ тим б≥льше, що вона з≥ сумом пов≥домила, що пан≥ —омерсет змушена знов в≥д'њхати до санатор≥њ. ј це значило, що ¤ мус≥в би знов зан¤ти м≥сце архангела того дому. ÷е компл≥кувало справу подв≥йно. Ќа щаст¤, це покищо обмежувалось лишень вечорами, бо ¤ мав н≥чн≥ роботи, але там дал≥...

ћовчанка. ћовчанка. ≤ питанн¤. “им часом дуже скоро ¤ д≥став лист≥вку в≥д Ћени, що св≥дчило, що вона тепер стала значно старанн≥шою кореспонденткою, н≥ж було в минулому. "ћилий! ƒ¤кую! «а “в≥й (!) "столик" (малось на уваз≥ мою спальню). Ќезабутн≥й! —≥мко! Ћюблю! Ќезабуваюча!" "ѕ.—. ¬≥тай ћќѓ ¤блун≥!" ќ, м≥й ти Ѕоже! ” мене крутилась голова. —в≥домо затримавс¤ з в≥дпов≥ддю. ѕо к≥лькох дн¤х знов лист≥вка ≥ знов "милий", лишень, на цей раз, пов≥домленн¤, що в≥дл≥таЇ на л≥то до Ўвец≥њ, без чолов≥ка, до його батьк≥в ≥ вже не "в≥тай" а "в≥тайте", хоча все "ћќѓ ¤блун≥". ј трохи згодом прийшов пакунок Ч м≥й другий портрет, той самий, що вис≥в поруч з њњ, але старанно вик≥нчений ≥ дбайливо оформлений. ўо це мало значити?

” в≥дпов≥дь ¤ п≥слав њй под¤ку за в≥зиту, за листи, за портрет, за пам'¤ть, в≥д себе ≥ в≥д ¤блунь, пов≥домл¤в, що вони цв≥ли й в≥дцв≥ли, чекають плоду ≥ жалують, що њх при¤телька так безжал≥сно ≥ далеко в≥дходить. ≤ питав, що це все значить. „и вона вернетьс¤? ≤ зак≥нчив зливою патетики, ¤ка порушувала береги пристойности. я жадав њњ поверненн¤, запевн¤в, що живу т≥льки нею, що все що роблю Ч роблю лишень дл¤ нењ, що ¤ над≥юсь ≥ в≥рю.

ћоЇ роздвоЇнн¤ знов загрозливо зб≥льшилось, ваганн¤ набирало сили. ≤ можливо в≥д'њзд Ћени, розширенн¤ простору, в≥ддаленн¤ м≥ж нами, могло нам помогти. ≤ можливо це розв'¤зка. ћожливо той св≥т Ч њњ св≥т, св≥т њњ предк≥в, њњ крови. ’тось з њњ роду, по л≥н≥њ батька, походив з≥ швед≥в, вз¤тих в полон п≥д ѕолтавою, ¤кий не повернувс¤ до дому.  рањна шаленого  арла, благородного Ќобел¤, чар≥вноњ •рети •арбо. „и не варто њй справд≥ подумати над цим ≥ чи не значить це справжн≥й к≥нець м≥ж нами, розд≥леними глобальним простором ≥ океаном.

ћи знов залишилис¤ з  атрусею одн≥ на весь наш замкнений св≥т з його буд≥вельною гар¤чкою, що саме в цей час набрала кульм≥нац≥йного розгару. ÷е був також невральг≥чний к≥нець травн¤, осел¤ пан≥ —омерсет з њњ помпезним зањздом, оточена атмосферою кв≥т≥нн¤ городних мак≥в, син≥х, б≥лих, жовтих ≥ нав≥ть чорних ≥рис≥в, р≥знобарвних гвоздик≥в, б≥лих нарциз≥в, мармурових магнол≥й, а головне, б≥лого й бузового бузку, ¤кий став валом м≥ж оселею й зовн≥шн≥м њњ св≥том. –об≥ни, кардинали, шпаки ≥ леі≥они ≥нших крикун≥в, конкурували з автами й булдозерами, а  атрус¤ над¤гала своњ коротк≥, кремов≥ штанц≥, легку нейлонову, прозору блюзочку й тероризувала мою розтерзану плоть.

Ћаст≥вки л≥тають, бо л≥таЇтьс¤

≤ √аннус¤ любить, бо пора,

писав про таке один поет.

≤ м≥ж ≥ншим той загадковий —езан. Ћена нагнала цим на мене безодню перел¤ку. –озум≥Їтьс¤, що ¤ не м≥г допустити можливост≥, щоб у моњй ветх≥й хиж≥, зовс≥м п≥д ногами могли вал¤тис¤ сотн≥ тис¤ч добрих канадських дол¤р≥в. ƒл¤ такого ¤ був затверезий... ≤ не належав до тих, що виграють на ≥рл¤ндських перегонах чи льос-вегських рулетках. ¬загал≥ ¤ не був улюбленцем легковажноњ фортуни ≥ на дурничку з легкоњ руки н≥коли не робив ставки.  л¤сичне, б≥бл≥йне приказани¤ про п≥т ≥ кров було чи не Їдиним моњм банковим контом, на ¤ке ¤ покладав основн≥ над≥њ досьогочасних моњх п≥дприЇмств.

„и могли б бути вийн¤тком моњ маленьк≥ тепер≥шн≥ операц≥њ у простор≥ ц≥Їњ ось " оломињ"? ќ, ¤ке це пор≥вн¤нн¤, наприклад, з центром –окефелера в ћангетен≥. що в основному Ї моњм ≥деалом ≥ ¤кий, до реч≥, викупив тис¤ч≥ акр≥в отам трохи дал≥ за автострадою ™лисавети. «апиш≥м скромн≥сть. Ќ≥цше називав це чеснотою дурн≥в, але хай нав≥ть ми з цим не годимось, то скаж≥ть на мил≥сть јллаха, що це слово може значити у простор≥  анади з њњ м≥ль¤рдами акр≥в л≥су, пол¤, степу, тундри, іран≥ту, оливи, зал≥за, золота, ¤к≥ вимагають в≥д нас завз¤тт¤, щоб обернути це у шл¤хи, побудови, корабл≥, л≥таки, солодку кашку ≥ примхи б≥тн≥к≥в.

я хот≥в ≥ не лишень хот≥в, а мус≥в, рости, вростати, ширитись, здобувати ≥, розум≥Їтьс¤, множитись, а тому мус≥в шукати засоб≥в. ÷е зветьс¤ грош≥. “ак≥ пап≥рц≥ з головою королеви. ƒе њх д≥стати? Ўукаючи за ними, мен≥ не раз ночами бол≥ла голова, а дн¤ми не раз заливавс¤ потами. ѕригадуЇтьс¤ хоч би будиночок при вулиц≥ •лен в “оронт≥, що видавс¤ мен≥ верхом шаленоњ спекул¤ц≥њ, неймов≥рною ф≥нансовою операц≥Їю ≥ копальнею золота. ј що ж дал≥? ћоњ смаки розросталис¤. ј тому, коли Ћена, можливо жартома, назвала те французьке ≥м'¤ —езан ≥ вказала на одну ≥з запорошених мальовил на моњй ст≥н≥, про ¤ку ¤ не мав н≥¤кого особливого пон¤тт¤, лишень те, що вручила мен≥ њњ, також жартома, т≥тка ≈н, то пов≥рте мен≥, ¤ка твереза голова могла б втримати тверез≥сть, коли н≥ з цього Ч н≥ з того, все це обертаЇтьс¤ в божев≥льну у¤ву про сотн≥ тис¤ч манни з неба.

я почав було, особливо ночами, мань¤кально ман≥пулювати, ¤к то того —езана обернути в буд≥вельну компан≥ю з баіерами, екскаваторами, буд≥вельними площами. ÷е була далеб≥ чорт¤чо приваблива мр≥¤. ƒн¤ми звичайно, коли голова холодн≥шала, ¤ переставав в≥рити у чари —езана, одначе на вс¤кий випадок, ¤ вир≥шив усю мою антику, за вийн¤тком мебл≥в, повернути назад до будинку т≥тки ≈н, вважаючи, що мо¤ резиденц≥¤ не Ї найв≥дпов≥дн≥шим м≥сцем дл¤ сезан≥в, вовчиць, божк≥в. Ќеспод≥вано ¤ затратив св≥й леіендарний спок≥й. ћен≥ вже ввижалис¤ люди в чорних масках з наганами, ¤к≥ вриваютьс¤ до моњх замк≥в ≥ поривають мого —езана.  атрус¤ була неймов≥рно здивована, коли ¤ сказав, що вертаю назад божк≥в ≥ —езана. “ож добра т≥тка ≈н може бути ображена. –озум≥Їтьс¤, що мила  атрус¤ не робила клопот≥в з цими ф≥іурками, не ц≥кавилас¤ њх походженн¤м ≥ своњ гуцульськ≥ сорочки ставила багато вище, н≥ж ≥нд≥йського божка  р≥шну.

як ≥ не у¤вл¤ла того факту, що вона тепер набула вартост≥, ¤к≥ год≥ обчислити дол¤ровою гот≥вкою. ” тих ст≥нах, де вона перебувала, безтурботно припадав кур¤вою не один —езан ≥ не один божок  р≥шна. ўаслива  атрус¤, що вона таким не морочила соб≥ голови, а спок≥йно, зосереджено вишивала червон≥ й чорн≥ хрестики по канв≥ б≥лого полотна.

≤ не дуже щасливий ¤, що маючи на дос¤г руки таку  атрусю, ган¤вс¤ за фантомами болот¤них вогник≥в. ÷е далеб≥ могло викликати лють. я сам дививс¤ на себе з презирством. ƒе та хоч найменша запорука, що моњ примари обернутьс¤ у моЇ щаст¤? ј коли б так, тод≥ що з  атрусею? «алишити њњ отак на призвол¤ще. « њњ добрим, кохаючим серденьком ≥ њњ пречудовими вишивками. ќ, мила  атрусю! ≤ хто тебе таку сотворив? ≤ дл¤ кого? ≤ невже дл¤ мене?

“епер вона не приходила до мене робити пор¤дки, тепер ¤ заходив до нењ ≥ за кожним разом заставав њњ у ≥ншому, завжди св≥жому, привабливо показному од¤з≥. Ќе можу знати зв≥дки у нењ таке вражаюче в≥дчутт¤ од¤гу, хто њй п≥дсказував, що саме це њй найб≥льше личило. ” гар¤ч≥ дн≥ ≥ тепл≥ вечори вона ц≥ла з≥ткана з ф≥л≥гранноњ прозорости, кожний м'¤з њњ легкого т≥ла ласкаво бентежив у¤ву. ¬она могла сто¤ти б≥л¤ плити ≥ варити каву, або обома руками поправл¤ти розбите ззаду волосс¤, а разом з цим робити враженн¤, н≥би з нењ спадаЇ њњ од¤г, ≥ вона вступаЇ у прозору воду басейну, або л¤гаЇ навзнак п≥д сонцем на зелен≥й трав≥.

ј ≥нколи њњ син≥, чист≥, прозор≥ оч≥ виразно вимагали зрозум≥нн¤. Ќу, чого ж чекаЇш? ’≥ба не бачиш?... ћи часто сходились. я об≥ймав њњ стан. ѓњ пружне т≥ло в≥дпов≥дало негайно. ѓњ уста були завжди готов≥. ≤ њй не легко було зрозум≥ти, чому ¤ так настирливо оминав остаточного р≥шенн¤.

ўоб соб≥ помогти, ¤ завантажувавсь роботою, не був вдоволений нормою фабрики, а маючи на конт≥ певну гот≥вку, призначену дл¤ заплати будови, ¤ вир≥шив тим часом використати њњ дл¤ швидких торговельних операц≥й. ÷е був час найжив≥шоњ торг≥вл≥ будинками, в≥дпов≥дн≥ ф≥рми росли ≥ множилис¤, м≥й —нилик в≥дкривав другу канцел¤р≥ю при вулиц≥ –онцесвейл. ѕрот¤гом червн¤, ¤ купив ≥ продав три будинки. Ќа цей раз без н≥¤ких направ й репарац≥й. „иста, гола, безогл¤дна спекул¤ц≥¤. «аробл¤в ¤, заробл¤в —нилик, заробл¤в адвокат, заробл¤в податковий ур¤д. “≥шились, що росте м≥сто, ростуть кап≥тали, бу¤Ї достаток.

÷е був запопадливий час, м≥й телефон бр¤зчав без перерви, м≥й "ћеркур≥й" невтомно б≥гав м≥ж ќкв≥лем ≥ “оронтом, конто в кредит≥вц≥ поповн¤лось св≥жою гот≥вкою. ј разом з цим ¤ шукав можливости розпрощатис¤ з "–авнтр≥" ≥ знайти щось тут ближче ≥ можливо прибутков≥ше. ћо¤ увага була скерована на ц≥каву, алюм≥н≥йового кольору, казкового вигл¤ду конструкц≥ю, на веж≥ ¤коњ по¤вивс¤ маг≥чний знак з чотирьох л≥тер "‘ќ–ƒ". ÷¤ конструкц≥¤ прим≥стилас¤ зараз при моЇму вињзд≥ на автостраду ™лисавети по дев'¤т≥й л≥н≥њ ≥, мабуть, була споруджена тут спец≥¤льно дл¤ мене. ¬она росла на моњх очах, щоденно ¤ к≥лька раз≥в проњжджав повз нењ ≥ так до нењ призвичањвс¤, що почав вважати њњ за свою. ≤ здавалос¤, що росте вона сама в≥д себе просто з земл≥, ¤к дерево, бо з дороги не було видно н≥¤ких людей. «боку понуро сто¤ли й чекали лишень авта. “≥ авта, та споруда ≥ та д≥лова, спок≥йна, ¤кась урочиста атмосфера довкруги з автострадою, по ¤к≥й туди ≥ назад, сливе без перерви, б≥гли машини, наповн¤ли мене тим самим ритмом, так що ¤ починав почуватис¤ њњ частиною ≥ можливо вперше збагнув, що це продовженн¤ всього космосу разом з кружл¤нн¤м з≥р, пл¤нет ≥ т≥лець крови у моњх жилах. ≤ коли до цього часу, ¤ не розум≥в ≥ бо¤вс¤ такого кружл¤нн¤, то тепер це ставало моЇю природою, ¤к щоденна њжа, або чищенн¤ зуб≥в. ≤ Їдине, на що ¤ ще не м≥г зважитись Ч залишити мою фабрику. ¬се що ¤ не робив поза нею, вважалос¤ мною за лотер≥ю, узалежнену в≥д випадку. я ж вимагав псвности п≥д ногами. ≤ можливо, це було основною перешкодою дл¤ мого великого старту. я мав нам≥р залишити "–авнтр≥", але одночасно мо¤ увага зверталас¤ механ≥чно до "‘орда". ƒарма що моњ прибутки поза "роботою" багато раз≥в перевищували "моњ зароб≥тки".

≤ з початком червн¤ черговий лист в≥д Ћени з печаткою незнайомого м≥сц¤ Ћюнд у Ўвец≥њ. ѕов≥домл¤ла, що вона у батьк≥в чолов≥ка, що њњ гарно там прийн¤ли, що почуваЇтьс¤ добре, що њй там подобаЇтьс¤ ≥ шо, можливо, вона там залишитьс¤ "на довгий час". ј головне, що вона в т¤ж≥ ≥ спод≥ваЇтьс¤ "родити ¤нгол¤тко" Ч вийн¤тково невластивий дл¤ нењ висл≥в. Ќевже це початок к≥нц¤? ƒивував лиш загальний тон листа Ч не так рад≥сть, ¤к скорше в≥дчай, скорше надрив, ан≥ж щаст¤. «давалос¤ вона комусь ≥ на щось скаржитьс¤, за щось метитьс¤. "¬ остаточному, писала вона, людина мусить одного разу визнати меж≥ можливостей". я њй не в≥рив, не в њњ дус≥ ≥ стил≥, але де докази ствердженн¤ недов≥р'¤.

ј що залишалос¤ мен≥? "¬изнати меж≥ можливостей"? Ѕудова, поњздки, пошуки, шум ≥ грюк≥т.  раЇвид зритоњ земл≥. „ервона глина, п≥сок, кам≥нь, цегла, бетон, зал≥зо Ќу ≥ що ще? ўе кип≥нн¤, ще юшка земл≥, пов≥тр¤ неба, нерв≥в. ≤ ¤ в точц≥ кип≥нн¤.

Ѕ≥л¤ мене була  атрус¤, ми з нею несамовито кружл¤ли б≥л¤ полум'¤ св≥чки. я мав вимовку, ¤ м≥г пригнатис¤ запорошений, спот≥лий, з червоним лицем, кинути к≥лька сл≥в, щось на ходу з'њсти, об≥ц¤ти скоро вернутис¤ ≥ знов зникнути. Ѕули, правда, нед≥л≥ ≥ дн≥ в≥дпочинку, ¤ м≥г пов≥домити њњ телефоном з неозначеного м≥сц¤, щоб вона була готова, бо њдемо на берег ¬асаіи. Ѕуло дуже добре, коли ¤ дотримав слова з точн≥стю п≥д години.  атр¤ до такого звикла, звичайно все було готове, ми гналис¤ дес¤тою л≥н≥Їю, згодом повертали на двадц¤ть четверту, швидк≥сть с≥мдес¤ть, напр¤м  ол≥нівуд. вздовж калейдоскопи краЇвид≥в, зелених долин, соснових гањв, осам≥тнених ферм, л≥нивих кор≥в. ћи вган¤лис¤ на широкий, плаский, завалений машинами, п≥сковий бер≥г, ледве знаходили ¤кесь м≥сце, нашвидку переод¤галис¤, бралис¤ за руки ≥ з дит¤чою верною, б≥гли довгою м≥линою назустр≥ч хвиль, що котилис¤ з≥ син≥х простор≥в затоки ёр≥¤. ’олодна вода, св≥жий бриз, молод≥ люди, гарн≥ т≥ла, с¤юч≥ оч≥ ≥  атрус¤ в њњ стих≥њ, одразу м≥н¤ли настр≥й, ми бавилис¤, ¤к дельф≥ни, безнастанно реготалис¤, виходили засапан≥ на бер≥г, падали на гар¤чий п≥сок, пражились сонцем, щоб за хвилину знов з≥рватис¤ ≥ знов гнатис¤ до води.

¬ерталис¤ бит≥ сонцем, катован≥ голодом, зањжджали до першого л≥пшого придорожнього зањзду, набирали котлеток з цибулею, пом≥дорами, г≥рчицею, хижо њли ≥ пили холодн≥, іазов≥ напоњ. ј дома, звичайно, розходились "надобран≥ч".

який ди¤вол м≥г пов≥рити, що це було справд≥ так? ћи не в≥рили сам≥. ≤ не вимагали в≥ри. Ќас несла бистра теч≥¤ невмолимости ≥ ми в≥дчували, що Їдиний р¤тунок, це м≥цна, тверда, витривала постава, а коли вже не хватало в≥ддиху, ми могли зважитись на св¤тий, невинний поц≥лунок, що набирав значенн¤ печат≥ духа в≥рности, непрелюбод≥йности, чистоти мисл≥, завдатку справедливости. я переконаний, що мо¤ партнерка не належала до нањвних ≥ сприймала цю лотер≥ю, ¤к досв≥дчений круп'Ї певний своЇњ перемоги. „и мав ¤ право сказати, що житт¤ дл¤ мене Ї щось б≥льше, н≥ж звичайний усп≥х.

–озум≥ю, що моЇ вдаване пуританство ≥ мо¤ щира жертва фортун≥ усп≥ху, багатьом видастьс¤ переборщенн¤м захланности, але на виправданн¤, ¤ мус≥в би пригадати, що м≥й характер формувавс¤ атмосферою, законами, практикою ≥ культурою запереченн¤ самого принципу характеру. ¬се у нас, включно до ребер, безжал≥сно ламалос¤, ви родилис¤, росли ≥ зр≥ли у безконечн≥й руњн≥ ≥ в≥д вас вимагалос¤ лишень одного: покори. ≤ чим вам гостр≥ше бол≥в зуб спротиву, тим ви менше могли спод≥ватис¤ самоствердженн¤ незалежности. я не знаю, чому Ї люди, ¤к≥ так само не можуть бути своб≥дними, ¤к мурини не чорними, або кури л≥таючими. ≤ ¤ ще б≥льше не можу зрозум≥ти, чому саме ц≥ люди, з≥ своЇњ ц≥Їњ ≥мпотенц≥њ твор¤ть культ, ¤кому безконечно складають кривав≥ жертви. ≤менем великоњ свободи будувати велику несвободу, це основна насолода, наближена до сексуальноњ, що у н≥й запах живоњ крови так само п'¤нить, ¤к ≥ запах вина.

ј тому хай буде в≥льно мен≥, ≥менем неупокореноњ людини, проголосили моратор≥й моњх несплачених борг≥в, спричинених вогнем, мечем, мором, голодом, ув'¤зненн¤м ≥ сьогодн≥, ув≥йшовши у цей ¤сний, сон¤шний св≥т своб≥дноњ безпосередности, ¤ не маю сили стримати своЇњ енерг≥њ у межах пристойности. «розум≥йте, що це проблема ун≥версального значенн¤. ћо¤ енерг≥¤ була скована, м≥й прост≥р був обмежений, м≥й час був замкнутий. ѕередомною, за мною ≥ надо мною т¤гот≥в н≥велюючий закон передр≥шенн¤.

ѕовтор¤ю ще раз: ¤ люблю будови, ¤ люблю буд≥вництво. јле ¤ не мав права будувати. я мав право на "житлоплощу" наподобу кожноњ тварини Ч нори, д≥ри, кута, п≥вк≥мнати, к≥мнати. ÷е норма амб≥ц≥њ житлового р≥вн¤ у простор≥ мого минулого, а тому вирвавшись ≥з цих умовностей, ¤ не можу не пити ≥ не впитис¤ вином ц≥Їњ новоњ насолоди.

¬ к≥нц≥ червн¤, до реч≥ дуже св≥жого, мокрого, зеленого, мо¤ буд≥вельна в≥з≥¤ перевт≥лилась у ц≥лком нагл¤дну, кольору с≥рого каменю, червоноњ цегли, темно Ч зеленого накритт¤ з≥ широкими, передн≥ми, замазаними в≥кнами, подобу, що дуже виг≥дно ≥ вражаюче конкурувала з≥ своњми сус≥дами на тл≥ тих зелених сосон ≥ ¤блунь. ќсобливо робив переконливе враженн¤ њњ широкий, розлогий фасад з його просторою верандою ≥ сходами Ч поЇднанн¤ старогрецькоњ кл¤сики ≥ модерного американ≥зму, з дуже приЇмного, с≥рого, теплого з≥ жовтими прожилками каменю, що нагадуЇ мармур Ч в≥с≥м трьохб≥чних сходин, що спадали до заглибленн¤, у ¤кому мав постати кв≥тник. ¬низу з обох бок≥в веранди велик≥ в≥кна з французькими дверима, ¤к≥ виходили на б≥чн≥, низов≥, бетонов≥ веранди з п≥двищенн¤м, на ¤кому розм≥щен≥ вази дл¤ кв≥т≥в.

«агальна форма побудови не мирилас¤ ≥ не була конче сп≥взвучна з б≥льш≥стю дооколичних, модерних буд≥вель. ƒисонанс вносили боков≥ поперечн≥ ст≥ни з великими в≥кнами ≥ трохи п≥двищеним, одноплощинним, похиленим на один б≥к дахом. ÷е був незвичний мотив ≥ виправдувавс¤ в≥н внутр≥шн≥м призначенн¤м простору Ч зл≥ва, це було здогадне ательЇ, а на протилежному боц≥, не менш здогадна б≥бл≥отека. ÷≥ два простори в≥догравали основну ролю ц≥лого цього п≥дприЇмства, а тому в њх жертву було принесено ст≥льки св¤того трафарету загально прин¤тих мешканевих норм. ≤ можливо вперше за ц≥ле моЇ житт¤ ¤ в≥дчув гостру, егоњстичну насолоду ≥ незграбно приховану горд≥сть, що ц¤ мешканева споруда припасована на м≥й зр≥ст ≥ кр≥й, що саме так ¤ хочу вигл¤дати на ц≥й земл≥. Ќ≥¤к≥ замки, палаци, а така ось стисло розмежована ≥ доц≥льно продумана шкаралуща моЇњ ф≥зичноњ ≥ духовоњ ≥стоти. –озум≥Їтьс¤, ¤ м≥г втискатис¤ у один кут з одн≥Їю пост≥ллю, можливо ¤ м≥г би виповнити палац на двадц¤ть к≥мнат, але те ≥ друге не було б моњм конкретним ц≥леспр¤мованим мешканн¤м. ÷е лиш була чи була б випадков≥сть. Ќедопасований од¤г. Ќормально ¤ вимагаю ст≥льки простору ≥ ст≥льки м≥сц¤, у ¤кому б ¤ був ан≥ стиснений, ан≥ розгублений. ћ≥сце њж≥, м≥сце прац≥, м≥сце в≥дпочинку, м≥сце розваги, м≥сце родини, м≥сце дружини, м≥сце д≥тей, м≥сце гостей. ¬ цьому кл¤сичному, ≥сторичному, фундаментальному розпод≥л≥ простору мешканн¤ ¤ бачу основну вимогу людини вс≥х час≥в ≥ вс≥х простор≥в, що вм≥ли, хот≥ли ≥ мус≥ли будувати чи то п≥рам≥ди, чи то пантеони, чи лазн≥  аракал≥, а чи будови ≈вропи й јмерики, взагал≥ вс≥х тих, дл¤ ¤ких буд≥вництво й житт¤ були нерозлучними вимогами.

ћен≥ можуть сказати, що Ї ще люди, ¤к≥ взагал≥ не вимагають мешканевого простору, або вдовольн¤ютьс¤ заблощиченою "житлоплощею", але ц≥ люди правдопод≥бно мають насолоду в самому голому факт≥ бути на земл≥ з титулами "Ѕожого сотвор≥нн¤". ÷е њх незаперечне право. јле, на жаль, ¤ мушу ще раз ≥ ще раз ствердити, що до ц≥Їњ породи людей абсолютно не належу. « ними у мене ст≥льки ж сп≥льного, ¤к ≥ з ус≥м ≥ншим живим ≥ мертвим на ц≥й пл¤нет≥ ≥ признаюс¤, що вигл¤д кол≥бр≥ з њњ ф≥л≥іранним листочком гн≥зда, ¤ б≥льше шаную, ан≥ж вигл¤д мешканн¤ багатьох двоногих сотвор≥нь моЇњ власноњ зовн≥шньоњ подоби.

¬ к≥нц≥ м≥с¤ц¤ червн¤, саме коли розпочались перш≥ л≥тн≥ громовиц≥, мо¤ хата була п≥д дахом ≥ ц≥ле нутро було виповнене грюкотом молотк≥в, ¤к≥ не давали мен≥ н≥де спокою.  оли ¤ мав час, ¤ приходив на будову, втискавс¤ до њњ середини, в≥тавс¤ з людьми у син≥х, потертих комб≥незонах, переважно ≥тал≥йського походженн¤, ¤к≥ вимощували помости, вставл¤ли двер≥, закр≥пл¤ли шафки, лагодили кухню, встановл¤ли убиральн≥, чистили сходи ≥ нарешт≥ барвили.  ольори к≥мнат моЇ дошкульне м≥сце, ¤ вибирав њх тижн¤ми, ¤ зовс≥м губивс¤, коли доходило до р≥шенн¤, признаюсь ¤ не мав вир≥шальноњ думки, а тому часто д≥¤в на сл≥по. ўе тод≥, коли мав д≥ло з моњм першим мешканн¤м на вулиц≥ •лен, ¤ давав легко з цим раду, бо все, що там робилос¤, безперечно годилос¤ ≥з загальним тоном, але тут одразу виникла гостра черга суперечностей, бо ж хот≥лос¤ конче зробити все "не так", знайти ≥ншу точку баченн¤ ≥ обов'¤зково зчинити революц≥ю кольор≥в, щоб засобами терору знайти те щось небувале. як, наприклад, мала б вигл¤дати мо¤ б≥бл≥отека Ч роб≥тн¤? я погодивс¤ на пропозиц≥ю самоњ буд≥вельноњ ф≥рми, що в такому випадку найкраще було б шалюванн¤ з червоноњ сосни Ч затишно, виг≥дно, сол≥дно. Ѕагато мороки виникало з ательЇ. ўо це мало б бути? ¬елика, на весь поперек, з двома широкими в≥кнами ≥ похилою стелею незграбна к≥мната п≥д кольор меду. ћалось на уваз≥ Ћену з њњ екстремними нахилами, наприклад, вона твердила, що њй подобаЇтьс¤ чорний кольор ст≥н, з чим ¤ не м≥г годитис¤ засадничо ≥ вибрав гар¤чий, чи краще солодко-м≥шаний чай з медом ≥ можливо також чокол¤довим тортом.  оли б вона тут опинилас¤, вона напевно все це зм≥нила б за своњми смаками, наприклад, могла б закрити високу передню ст≥ну великим панно з мотивами њњ улюбленоњ символ≥ки народженн¤, або ≥нших абстрактно Ч символ≥чних дивогл¤д≥в... ¬она зав≥шала б ус≥ ст≥ни картинами ≥ мала б багато сонц¤ з вигл¤дом на кв≥тник, ¤кий маЇ бути закритий в≥д сус≥дньоњ осел≥ висадом туњ. Ќа ц≥й половин≥ зосереджен≥ вс≥ домени господин≥ дому, ¤к малий будуар, кухн¤, њдальн¤, ванна, включити й майбутню дит¤чу к≥мнату, що тим часом виконувала б функц≥ю малоњ в≥тальн≥ з њњ широким в≥кном ≥ краЇвидом долини.

ƒруга, сх≥дн¤ половина призначена дл¤ мене, за вийн¤тком загальноњ великоњ в≥тальн≥ в густо оливкових тонах з ц≥лою скл¤ною ст≥ною ≥ розлогим вигл¤дом на п≥вдень з сус≥дн≥м парком, його топол¤ми ≥ великою, плакучою вербою. ƒв≥ поруч спальн≥, розд≥лен≥ б≥лою, п≥д мармур, ванною ≥ нарешт≥ њњ величн≥сть роб≥тн¤ завершували весь цей комплекс моЇњ приречености, включаючи сюди ≥ невтральну територ≥ю с≥ней, паперованих п≥д неб≥лену, сиру р¤днину з њх маЇстатним виходом на арену веранди ≥ менш маЇстатними б≥чними сходами до простор≥в п≥двалл¤.

ƒо реч≥, ц≥ле те п≥двалл¤ ¤ в≥ддав у повне волод≥нн¤ Ѕахуса й ƒомовика, ¤к тим, що командують царством розваги ≥ царством доброд≥йности, ¤к електрика, вода, іаз поруч з двома коморами дл¤ домашнього майна. ћаіна Ч маін≥сс≥ма бар, що його мав нам≥р розписати полтавськими, старо Ч козацькими чи краще запор≥зькими фресками, займав б≥льшу половину цього простору, ≥ в≥дзначавс¤ широкими в≥кнами з виходом на малу, нижню, бетонову веранду.

—п≥шу додати, що з к≥нцем червн¤ ≥ початком липн¤ все це, в≥д верху до низу, у¤вл¤ло лишень одну суц≥льну картину найл≥ричн≥шого безпор¤дку з дуже незначними нат¤ками на ¤кесь завершенн¤ ≥ ви знаЇте, ¤к не легко доводити реченн¤ до точки, коли хочете, щоб воно звучало в≥дпов≥дно до ваших вимог. ¬и, мабуть, також знаЇте, ¤к не легко ставити точку над ≥, а вже найдошкульн≥шим болем голови в таких випадках Ї та частина ритуалу, що зветьс¤ меблюванн¤м ≥ декорац≥Їю, особливо, коли ви належите до впертих ≥ непоправних бунтар≥в проти конвенц≥онал≥зму. ƒе, наприклад, д≥стати канапи, фотел≥ ≥ все таке ≥нше, ¤к≥ б були слухн¤ними рабами ваших дволичних ≥ многоличних, а часто безличних вимог ≥ примх естетики, ориі≥нальности, вигоди.  ажуть, великий Ѕальзак вимагав конче, щоб його широка, покрита червоним плюшем лежанка викликала у його любовниц≥ марк≥зи (пр≥звище забулось) любовний шал на перший погл¤д. ѕризнаюсь, ¤ не мав аж таких тиранських вимог в≥д своњх лежанок, але так само, ¤к ≥ той ген≥¤льний сибарит, ¤ був невил≥чимо заражений переконанн¤м, що мебл≥ й декорац≥њ можуть в≥догравати генеральн≥ рол≥ не лишень у √ол≥вудських ф≥льмах, але й у наших буденно-щоденних побутових ≥нтермед≥¤х.

јле вже з к≥нцем липн¤, ц¤ проблема значно дозр≥ла ≥ перетворилас¤ у невил≥чиму гангрену хвилюванн¤. « наближенн¤м в≥ддал≥, вона перетворилас¤ у вражливо Ч дел≥катну аферу на тл≥ не дуже блискучих ф≥нансових можливостей. ÷е вимагало розважности, р≥вноваги, непосп≥ху. Ќагл≥сть у таких випадках смерти р≥вна. ¬ибирати канапи ≥ вибирати наречену сливе та сама функц≥¤. «а допомогою вдаЇтес¤ до в≥дпов≥дноњ л≥тератури, що њњ в англ≥йськ≥й мов≥ Ї невичерпальна к≥льк≥сть ≥ нарешт≥ у вас постаЇ амб≥тний пл¤н, що його год≥ вложити в одну п'¤тир≥чку ≥ щоб вдовольнити нагл≥сть ≥ с¤ко-тако заставити з¤ючу порожнечу, ви дозвол¤Їте встелити помости м'¤кими килимами мишатого кольору ≥ набути к≥лька генеральних кусн≥в обстановки, п≥сл¤ чого ваше мешканн¤ вигл¤даЇ, ¤к л¤ндшафт м≥ста “оронта, з≥ широкою площею будиночк≥в, м≥ж ¤кими, в р≥зних м≥сц¤х н≥би √ул≥вери серед л≥л≥пут≥в, повзнос¤тьс¤ будови Ч г≥ганти передв≥сники майбутнього м≥ста.

ўо ¤ мав робити, наприклад, з ательЇ, ¤кого призначенн¤ в≥тало ц≥лковито в стратосфер≥ м≥стер≥йности. ўоб зал¤кати його моторошну порожнечу, ¤ пов≥сив на його широких медових ст≥нах чотири малюнки Ћени, ¤к≥ здавалось, бажали ув≥йти у т≥ ст≥ни ≥ розчинитись у њх безодн≥ простору. ўо мав робити з книгозб≥рнею? «б≥рка моњх автор≥в кишенькового виданн¤, не дивл¤чись на њх блискуч≥сть попул¤рности ≥ слави, вигл¤дала б на полиц¤х моЇњ книгозб≥рн≥, ¤к гурток морських свинок у стайн≥ дл¤ слон≥в. ¬с≥ т≥ книги ¤ залишив у стар≥й моњй хиж≥, там дл¤ них м≥сце, а простори новоњ альма-матер з≥сталис¤ без ужитку. « в≥рою, що на них прийде час. ј покищо в одн≥й з моњх спалень, ¤ку ¤ назвав каб≥нетом, прим≥стилась не лишень мо¤ "бед-континентал" пост≥ль, а також м≥й новий магоневий робочий ст≥л, м≥й чорний телефонний апарат, м≥й "ф≥л≥пс", моњ два шк≥р¤н≥ ст≥льц≥ ≥ одна канапа...

« де¤ких причин ¤ конкретно почав ц≥кавитись мистецьким мал¤рством, моњ порожн≥ ст≥ни дес¤ти к≥мнат виразно цього вимагали ≥ ¤ прийшов до певного переконанн¤, що хоч-не-хоч, а мен≥ прийдетьс¤ перейти на угоду з тим найекстремн≥шим з екстрем≥в ц≥Їњ штуки, бо ≥накше моњ ст≥ни залишилис¤ б фатально голими. « цим ще буде багато мороки. Ќе вс≥ зо мною погод¤тьс¤, що мода в таких випадках переважаз мистецтво ≥ коли мода сваритьс¤ з мистецтвом то остаточна лава прис¤жних Ч "вокс попул≥ Ч вокс дењ" Ч виправдуЇ моду. я перегортав стор≥нки найкращих каталог≥в мистецтва Ч Ўаіал, Ѕрок,  леве,  отаво ≥тд, ≥тд. Ч вс≥ вони в один голос, устами Ћеона Ћ¤ніа, запевн¤ли мене, що т≥льки ѕ≥кассо ≥ його епоха це альфа ≥ омега найвозвишен≥шого мистецтва. ≤ в одному ¤ мушу з ними погодитис¤, що, наприклад, у моњй хат≥ найкращ≥ з кращих –афаел≥в, вигл¤дали б безнад≥йно розгубленими ≥ в пор≥внанн≥ з кльовном Ѕюффе, не дивл¤чись на його дерев'¤ний червоний н≥с, творили б запереченн¤ основ естетики.

“акож у зв'¤зку з цим, ¤ огл¤нув к≥лька крамниць мал¤рства ≥ взагал≥ мистецтва на Ѕлур ≥ на »оні, ¤ побував у м≥ськ≥й іалер≥њ ц≥Їњ штуки, в≥дв≥дав к≥лька вистав картин, ¤ говорив з де¤кими знавц¤ми ц≥Їњ культури, ¤к професором  ерр,  андинським, —обко. ¬ загальному ¤ почав розум≥ти, що дл¤ р≥вноваги почутт≥в, Ї конечним розум≥ти синтезу вартостей в дус≥, час≥ ≥ простор≥. ≤накше вартост≥ загубл¤ть силу д≥¤нн¤ ≥ ми зависнемо в порожнеч≥ збайдуж≥нн¤. Ѕал¤нс вартостей Ч бал¤нс нашого щаст¤.

“ак минало це моЇ навантажене пружн≥стю л≥то, ¤ був здивований швидк≥стю його к≥нетичноњ д≥њ, моЇ особисте Їство м≥н¤ло форми. я був щасливий, що мо¤ б≥олог≥¤ витримувала вс≥ ц≥ навантаженн¤ ≥ ¤ не мус≥в вдаватис¤ до л≥кар≥в. Ѕуло ц≥каво спостер≥гати, ¤к в≥дходив день за днем, ¤к наростав новий лад. я вростав у це нове м≥сце т≥лом, серцем, нервами ≥ коли ¤ бачив фундамент мого будинку ¤ бачив себе самого врослого в ту землю на берез≥ цього озера. ≤ коли сходило чи заходило сонце, ¤ вже називав його моњм сонцем ≥ було приЇмно сприймати його щедр≥ благодат≥, не дарован≥ з ласки, ¤к жебраков≥, а брати ¤к основу сили, визначеноњ дл¤ мене у космос≥, ¤к р≥вноправн≥й його частин≥.

≤ прийшла ос≥нь. ÷¤ мел¤нхол≥¤ ≥ туга на цей раз звучала мажорно, ¤к передгра моЇњ великоњ особистоњ драми. я люблю цей ситий настр≥й, символом ¤кого були вс≥ п'¤ть моњх ¤блунь, ¤к≥ демонстративно ви¤вили свою щедр≥сть цього великого сезону. ѓх г≥лл¤ гнулос¤ в≥д т¤гару плоду, в≥тер намагавс¤ помогти њм ≥ ц≥ла њх територ≥¤ вгор≥ ≥ внизу була засипана њх запахом ≥ кольорами. Ќе було кому користатис¤ з њх щедрости ≥ можливо вони мали причину бути невдоволеними. ѓх т≥ло, њх серце ≥ њх душа видали все що могли, а ми байдуже згортаЇмо на купи њх дари ≥ залишаЇмо на ласку стих≥й.

«рештою ос≥нь ц≥Їњ благословенноњ земл≥, особливо њњ початок, завжди вражаюча щедр≥стю дар≥в, кольор≥в, запах≥в, лист¤ обливаЇтьс¤ пурпуром, залит≥ сонцем дерева нагадують руб≥ни, сит≥ вив≥рки витанцьовують канкани. ¬се бавитьс¤, живе й не живе, все жартуЇ ≥ провокуЇ жарти.

я ≥нколи, нед≥льними ранками, бував дома, дозвол¤в соб≥ в≥дпруженн¤, вал¤вс¤ довше в л≥жку, загублений у своњй нов≥й "житлоплощ≥" з книжкою в руц≥, або од¤гнутий у п≥жаму, домашн≥ виступц≥ ≥ картатий халат, ¤ блукав по к≥мнатах, важив њх порожнечу, м≥ркував над њх долею, ходив в≥д в≥кна до в≥кна, вдивл¤вс¤ у знайом≥ краЇвиди, ¤к≥ видавались мен≥ завжди новими ≥ був переповнений почутт¤м вдоволенн¤, а разом остраху. ¬доволенн¤ завжди родить острах, боњмось так само великого щаст¤, ¤к ≥ великого нещаст¤, одного, щоб не згубити, а другого, щоб не знайти. ” ц≥ дн≥ ¤ був вдарений вдоволенн¤м, це була велика солодка рана, це б≥ль тр≥юмфу перемоги. ≤ Їдиного чого не було... я оминав це ≥м'¤. ¬оно загостро вр≥залос¤ в мою рану щаст¤ ≥ вносило затруЇнн¤. ÷е вимагало ¤коњсь неймов≥рноњ операц≥њ, на ¤ку ¤ не мав сили зважитись.

÷е був такий ранок, така мл¤ва, засолодка ≥дил≥¤, такий шматок неповторноњ гри вдоволених ≥нстинкт≥в. «а в≥кном моЇњ новенькоњ рожево-помаранчевоњ к≥мнати з њњ т¤жкими брокатовими помаранчевими зав≥сками, глибоко ≥ насичено дихала сильна ос≥нь. —онце зливою св≥тла заливало ¤блун≥ з њх барвами плоду, заносило запахом сосни ≥ шипшини, рад≥о на —≥-Ѕ≥-≈л передавало концерт ћоцарта камерноњ оркестри з ¬анкуверу.

ћо¤ спальн¤-роб≥тн¤ мала троЇ дверей Ч до ванноњ, до великоњ порожньоњ роб≥тн≥ ≥ до великоњ в≥тальн≥. ÷≥ останн≥ лишаютьс¤ переважно в≥дчинен≥, вони продовжують м≥й прост≥р ≥ частинне в≥дкривають краЇвид головноњ веранди.

÷е, мабуть, було по дев'¤т≥й годин≥, м≥й будильник цокот≥в спок≥йно на н≥чному стол≥ ≥ н≥хто ним в цей час не ц≥кавивс¤. я був заглиблений в "Ќа лез≥ бритви" —омерсет-ћоума Ч автора близького в≥дчутт¤ми того св≥ту, що мен≥ в≥н чомусь ≥мпонуЇ далекими й широкими обр≥¤ми глобальних зас¤г≥в з њх перспективами безконечноњ молодости ≥ сили. я був сам ≥ не сам, ¤ н≥коли не буваю сам, ¤ не знаю в≥дчутт¤ самоти ≥ коли хочу бути на хвилинку осам≥тненим, звичайно створюю штучно наставлени¤ самоти. «араз мала прийти  атрус¤, вона це добре пам'¤таЇ ≥ також знаЇ, що моњ нед≥льн≥ ранки належать мен≥. ¬она звичайно приходить задн≥м входом до кухн≥ ≥ њдальн≥, ¤ звичайно чую њњ тихий сп≥в, що завжди њњ супроводжуЇ, вона варить каву, застел¤Ї ст≥л њдальн≥, подзвонюЇ порцел¤ною...

÷ього ранку було ≥накше. ¬она ув≥йшла передн≥м входом через веранду, н≥чого не насп≥вуючи, перес≥кла стовп сон¤чного с¤йва великоњ в≥тальн≥ ≥ зупинилас¤ на пороз≥ моЇњ спальн≥. ≤ була вона од¤гнута не у звичайний од¤г, а мала на соб≥ домашн≥й, вишневого кольору, сатиновий халат, ¤кий пл¤стично видовжував њњ струнку постать ≥ хвил¤стими спадами с¤гав до самого помосту. ѓњ обличч¤ було св≥же, оч≥ ≥ уста см≥¤лис¤, волосс¤ зачесане догори ≥ зав'¤зане ззаду червоною стр≥чкою. ¬ руц≥ вона мала велике, ¤скраво-червоне ¤блуко.

я був зн≥¤ков≥лий, ¤ звик до  атрус≥, ¤ бачив њњ кожного дн¤, ¤ н≥коли не був здивований ≥ раптом це збентеженн¤ одним т≥льки вигл¤дом на тл≥ того с¤йва ≥ тих кольор≥в. я пом≥тив њњ тихе наближенн¤ не так погл¤дом, ¤к в≥дчутт¤м. я швидко в≥дложив книжку ≥ в≥дчув своЇ серце. ¬оно по своЇму здр≥гнулос¤.

Ч ƒобрий ранок, Ч прив≥талас¤ вона спок≥йно.

Ч ƒобрий ранок, Ч в≥дпов≥в ¤ запитально. ¬она спок≥йно п≥д≥йшла до мого л≥жка, загадково й лукаво посм≥халас¤, мала незвичний, зн≥¤ков≥лий вигл¤д, оч≥ њњ блищали острахом.

Ч Ќа! Ч сказала вона ≥ прост¤гнула на долон≥ ¤блуко.

я н≥коли не думав, що  атрус¤ на щось под≥бне спроможна, що вона зможе так переконливо виконати цю трафаретну сценку з тим ¤блуком, ¤ка мене проникливо прон¤ла ≥ змусила порушити найнезрушим≥ш≥ моњ св¤тощ≥. я вз¤в те ¤блуко, воно було направду спокусливе. Ч ¬куси! Ч см≥¤лась вона. јле ¤ не встиг вкусити.  атрус¤ кинулась, ¤к була, на мене ≥ тод≥ ¤блуко випало з моњх рук, а  атрус¤, мабуть нал¤кана, ц≥ла тремт≥ла ≥ зовс≥м розгублено шукала у мене захисту. ¬≥д кого вона т≥кала ≥ чого бо¤лас¤? Ч «акрий мене, закрий мене! Ч лептала вона. ѓњ пружне, тепле т≥ло згор¤ло ≥ в'¤нуло, н≥би бите вогнем.

ѕ≥зн≥ше, вона по¤сн¤ла цю пригоду так: Ч я, казала вона, скаржилась на тебе т≥тц≥ ≈н, а вона запитала: „и ти читала Ѕ≥бл≥ю? Ќ≥, в≥дпов≥ла ¤. ¬≥зьми ≥ прочитай Ч ћойсе¤, глава трет¤, розд≥ли трет≥й, четвертий ≥ п'¤тий. я вз¤ла, прочитала ≥ мен≥ сподобалось. „и ти гн≥ваЇшс¤?

я попросив також Ѕ≥бл≥ю. ƒивись, кажу, за розд≥лами трет≥м, четвертим ≥ п'¤тим, сл≥дують розд≥ли шостий, сьомий й дев'¤тий. „и ти не боњшс¤?

Ч  оли њх не бо¤лась ѕра Ч ™ва, чому б мала бо¤тись ¤?

ћи см≥¤лис¤ ≥ були щаслив≥.  атрус¤ могла прийти рано, могла прийти серед дн¤, могла прийти вечором, могла прийти серед ноч≥. ћи п≥знали "добро ≥ зло" ≥ покинули наш рай, в ¤кому так довго мучились. ј наша пречудова т≥тка ≈н, ¤ку  атрус¤ кликала "мам", п≥сл¤ своЇњ санатор≥њ була щаслива нашим щаст¤м ≥ була переконана, що наше одруженн¤ це лиш питанн¤ часу. ÷е тримало њњ на дус≥,  атрус¤ њй призналас¤, що Ѕ≥бл≥¤ помогла, вона твердила, що мужчини взагал≥ не знають мудрих дор≥г до п≥знанн¤ добра ≥ зла, але њм треба помогти. ј ми обоЇ замолод≥ ≥ засильн≥, щоб не стати ≥деальною парою дл¤ народженн¤ ≥деального продовженн¤ в≥чности у в≥чному.

ѕрекрасна ≈н! ¬она бачить житт¤ ¤сно, просто й лог≥чно, але не своЇ. —воЇ вона пройшла в темност≥. ƒл¤ нењ ми з  атрусею, вих≥д у ¤сн≥сть. ÷¤ наша ¤сн≥сть занадто разюча ≥ п≥сл¤ довгих рок≥в невблаганного затемненн¤, вона њњ екзальтоване вабила.

« нею було вийн¤тково приЇмно сид≥ти довгими ос≥нн≥ми вечорами перед нашим ватрапом великоњ в≥тальн≥, ¤ку ми сп≥льними зусилл¤ми привели до дуже ≥мпонуючого вигл¤ду з њњ м'¤кими тонами св≥тел ≥ приЇмним, хвилюючим теплом, коли назовн≥ у соснах шум≥в в≥тер ≥ било у в≥кна дощем, а ватран безтурботно жар≥в ≥ поблискував вогнем. ≈н було абсолютно заборонено алькоголь, але ми пили добрий, англ≥йський чай. що його приносила нам  атрус¤ на ср≥бн≥й, старовинн≥й тац≥ у рококових, порцел¤нових, тонких, ¤к пап≥р, чашечках. ≈н любила цей чай ≥ ц≥ чашечки, один њх вигл¤д створював у нењ њњ про¤снюючий, елег≥йний настр≥й, ¤кий вона так любила переживати. Ч ƒуже люблю цю вашу берлогу за њњ нов≥сть, але чашечки мус¤ть бути давн≥. ћодерн≥зм дл¤ мене лишень назовн≥. ¬загал≥, не люблю речей. ћене вони втомлюють.

ћи любили њњ слухати. ѓњ опов≥д≥ були неповторн≥, њњ мова ненасл≥дувальна. Ќ≥коли не щадила себе, коли вимагалось точност≥. Ч "я була брудна. я курвила". ¬≥дкривала гарн≥ ≥ не конче гарн≥ стор≥нки л≥топису ≥ в чомусь нагадувала —карлет з роману "ѕроминуло з в≥тром" ћаргарети ћ≥чел. ѓњ житт¤ також проминуло з в≥тром, але не дивл¤чись на його траг≥чн≥ нотки, воно було ≥ багате ≥ гарне. ¬она бачила св≥т, знала людей. ¬≥нстон „орч≥л, ћуссол≥н≥, ‘ербенкс. Ѕернард Ўов, не були дл¤ нењ вин¤тком. ¬она лет≥ла на вогонь, њњ любовн≥ пригоди коштували м≥льйони, свого кумира не називала по ≥мен≥, а т≥льки "в≥н", "той", "його", мала нахил до г≥стеричности, до вульгарних ексцес≥в, вони були гостр≥, вражаюч≥, ¤скрав≥. ¬она могла лет≥ти за своњм коханком до  ањра, наймати детектив≥в, заставати "його" в об≥ймах копт≥йських красунь, набити йому морду, вернутись до ќкв≥лу, г≥рко плакати, писати розпачлив≥ листи ≥ благати ласки. ¬она хот≥ла знати, що це таке копт≥йськ≥ ж≥нки, перегортала енциклопед≥њ, докопувалась, що це нащадки давн≥х Їгипт¤н ≥ купила в ќлександр≥њ ту саму гол≥вку Ќефертете, що стоњть тепер по середин≥ моЇњ порожньоњ книгозб≥рг≥, ¤к символ ун≥версальноњ краси ≥ сили.  оли т≥ копт≥йки мали схож≥сть до т≥Їњ гол≥вки в тому клобуку, тод≥ ¤ розум≥ю любовника моЇњ при¤тельки ≈н, ¤к також розум≥ю њњ розпач, бо ц¤ сама ≈н, коли б њњ посадити на трон фараон≥в, могла б г≥дно заступити Ќефертете, ¤к не красою то г≥дн≥стю й величн≥стю володарности. ћо¤ дорога пан≥ ≈н належала до раси, ¤коњ волод≥нн¤ прост¤галос¤ в≥д к≥нц¤ до к≥нц¤ св≥ту ≥ саме це давало њй силу великоњ великодушност≥, ≥ такоњ ненаситнссти добра ≥ зла, ¤к ласки так ≥ жорстокости, ¤к високого лету так ≥ низького пад≥нн¤. ¬она нарешт≥ шукала забутт¤ в алькогол≥. ≤ можливо присутн≥сть простоти  атрус≥ ≥ моЇњ тваринницькоњ живучости надавали њй силу поборотис¤ з т≥Їю безглуздою пристрастю ≥ спробувати вт≥литись в ролю щасливого материнства, ¤кого вона не зродила, а знайшла п≥д ногами своњх св≥тових мандр≥в.

Ч Ћюбов, казала вона, жорстока сила. ¬она розриваЇ жертву, ¤к лев козу. Ќема милосерд¤. ÷е стих≥¤. ћожете бути багат≥, вчен≥, мудр≥, велик≥ сильн≥ Ч нема вибору. „им ви сильн≥ш≥ Ч тим безсил≥ш≥. ÷е такий же закон, ¤к закон грав≥тац≥њ. Ќе можемо його об≥йти. ¬и маЇте також своњ клопоти.

÷е було сказано тоном великоњ пЇреконливости, що виривалась з т≥ла, мозку, кости, серц¤, ¤ не мав в≥дпов≥д≥, лишень стверджував згоду мовчанн¤м. Ч ћожна цього й не мати, Ч казала вона п≥сл¤ перерви, занурена сама в соб≥ з погл¤дом впертим у полум'¤ ватрана, але це не значить, що це не так. ¬елик≥ трагед≥њ побудован≥ на ≥стинах, а ними Ї велик≥ почутт¤. «наю ≥ ваш≥ клопоти, о, ¤ њх знаю. ≤ не т≥льки те, що ваша мати вмерла з голоду "великих ≥дей"... ¬и сам≥ голодн≥ ¤коњсь правди ≥ може ви њњ Ч хто знаЇ Ч знайшли разом з≥ мною. ћи мали ≤нд≥ю, ми мали ћаркса...  ого, кого ми не мали. јле не т≥льки  олюмб в≥дкривав цю землю, њњ в≥дкривали  ≥д –≥ніо, доктор √олидЇй Ѕет ћестерсон. ћоже ви знаЇте такого дивака  оннела Ч Їпископа англ≥канськоњ церкви. ¬≥н хот≥в схрестити ’риста, ћаркса, Ћен≥на, ƒзержинського ≥ створити г≥брид модерного суперхристи¤нина пристосованого до кл≥мату занепадницькоњ ≈вропи нашого часу. „и ви пом≥тили що зм≥шавши любов ≥ ненависть ви можете створити новий атом доброчинности. Ќаша доба не любить просто милосерд¤. ¬она зам≥н¤Ї його системою ”Ќ–ј, ≤–ќ, ќЌ, поЇднанн¤м —тал≥на, ≈ль  апоне. ÷е все перетворенн¤ й перетворенн¤ субстанц≥й духа в≥д епохи в епоху. ћоже ви бачили в  ањрському музењ мум≥зовану голову фараона –амзеса ƒругого, а разом з цим може знаЇте св¤тиню Ќуб≥йського Ќ≥лу јбу —емб≥лу, де вис≥чен≥ з каменю чотири голови цього ж володар¤. ћум'¤ й кам≥нь це така ж синтеза, ¤к ≥ Ѕудда та... скажемо. ¬≥нстон „орч≥л.  ажете Ч боротьба кл¤с. ÷е те саме, що мум≥¤ фараона. ÷е боротьба за триванн¤, за силу, за збереженн¤. ћаса каменю чи маса людей вимагай утриваленн¤.

Ќаш≥ розмови повтор¤лис¤, переходили з теми на тему. ј головне, шукали, ¤к вона казала синтези. ѕоЇднанн¤ минулого й сучасного. Ч Ћюблю св≥ж≥сть думанн¤, казала вона. ≤ св≥ж≥сть мешканн¤. ћо¤ берлога занадто запорошена.

Ч ÷≥ порохи варт≥ терпеливости, Ч зазначував ¤.

Ч ћожливо. јле коли це лиш ≥стор≥¤...

Ч Ќаша крањна ще не маЇ ≥стор≥њ. ¬и напевно ще пам'¤таЇте п≥онер≥в “оронта.

Ч ќ! –озум≥Їтьс¤. Ѕагатьох, Ч оживилась вона.

Ч «а тис¤чу рок≥в...

Ч «а тис¤чу рок≥в! Ч перебила вог≥а мене. ¬и думаЇте? “епер кожний м≥с¤ць Ч стол≥тт¤.

Ч Ќаша ≥стор≥¤ закроюЇтьс¤ на довгу мету. ÷е буде ≥мпер≥¤ надземних, поземних ≥ п≥дземних дор≥г, ганіар≥в, пол¤рних іараж≥в, м≥жпл¤нетних летовищ. √енеральний штаб атомовоњ доби.

Ч ќ-го-го! Ч я не знаю, ¤ не знаю. ÷е вже будемо не ми, м≥й милий друже, Ч казала вона, заплющивши оч≥, н≥би намагалас¤ щось у¤вл¤ти.

Ч ј чому не ми? ¬аш≥ предки освоњли цю землю ≥ надали њй стиль ≥ тон. ƒобрий стиль ≥ добрий тон, Ч казав ¤.

Ч ќ ви! ќ ви! ¬и мр≥йники. јле ¤ вам в≥рю. ќ, ¤ вам в≥рю! —каж≥ть... яку ви любите музику? Ч неспод≥вано запитала вона.

Ч √р≥га, Ч в≥дпов≥в без надуми ¤.

Ч ≤ ¤ також. «айдете до мене Ч почастую вас "ѕер √≥нтом". Ќаш≥ люди не завжди вас розум≥ють.

Ч ј чи њм конче треба нас розум≥ти. ¬ажлив≥ше, щоб ми розум≥ли њх. ¬они нам н≥чого не боргують. ≤ њм не конче треба в≥дчин¤ти нам вс≥ двер≥, буде краще, коли ми навчимос¤ в≥дчин¤ти њх сам≥. Ќаша стара ≈вропа зобов'¤зуЇ, вона навчила нас зарозум≥лости.

Ч Ќе нар≥кайте на вашу стару ≈вропу, Ч казала вона.

Ч ќ, н≥! ÷е не нар≥канн¤. ÷е чванство. ¬ибачте. ÷≥ розмови, кажу, повтор¤лис¤ ≥ стали необх≥дн≥стю наших взаЇмин, ≥нколи при цьому була також  атрус¤, ¤ка уважно до всього прислухалас¤, але сама не забирала слова. “≥тка ≈н своЇю маЇстатною незалежн≥стю викликала у  атрус≥ почутт¤ незаперечного авторитету, але разом з цим њњ мовчазна покора була великою њњ перевагою, можливо, над нами вс≥ма.

¬ кожному раз≥, вони любили моЇ товариство, а ¤ любив њх, лишень ¤ не мав дл¤ цього вистачально часу. Ќаш≥ р≥дк≥сн≥ зустр≥ч≥ були приЇмним в≥дсв≥женн¤м наших взаЇмин, але поза тим ¤ по старому любив свою егоњстичну самоту, виповн¤в нею весь св≥й прост≥р, розбавл¤в њњ музикою ≥ згадками про Ћену, з ¤кою в≥д весни об≥рвались ус≥ контакти. ≤нколи ц¤ њњ в≥чна присутн≥сть у моњй пам'¤т≥ ставала дл¤ мене обт¤жною ≥ ¤ вже шукав можливости њњ забути. ¬она напевно вже стала мат≥р'ю того "¤нгол¤тка" ≥ напевно њњ наставлени¤ до мене зм≥нилос¤. ¬есь той ільобальний, ун≥версальний ≥ абсолютний прост≥р, ¤кий л≥г м≥ж мною ≥ нею, давав вистачально спроможности заглушити наш≥ стар≥ бол≥.

¬она в≥д≥йшла до ≈вропи ≥ тим самим розчинилас¤ у тому ностальг≥йному св≥т≥. “епер це лиш спогад, що з кожним днем все дал≥ ≥ дал≥ в≥ддал¤Їтьс¤ у прост≥р часу. ѕригадую ≈вропу з останнього враженн¤ Ч затока Ћ¤ ћанш повита серпанком першоњ осени, розторощений √амбург ≥ далек≥ береги Ѕритан≥њ, ¤ка видавалась втомленою, зачарованою, заморською цар≥вною... ј разом б≥ль, ≥ туга, ≥ розпач. ¬≥дчував, ¤к рвалось кор≥нн¤ тис¤чол≥ть в глибинах мого Їства з переконанн¤м, що моЇ вигнанн¤ в ц≥ простори океану закриЇ назавжди дороги назад. „и мо¤ Ћена зможе њх в≥дкрити? „и наш≥ тис¤чол≥тт¤ минулого не пот¤гнуть нас за собою? ¬она ж у т≥й своњй земл≥ предк≥в, з тим своњм "¤нгол¤тком".

≤ враз, не хот≥лос¤ в≥рити, коли одного вечора, прийшовши з роботи, ¤ знайшов у своњй поштов≥й скринц≥ чималий конверт летунською поштою, адресований з≥ —токгольму, самий вигл¤д ¤кого викликав у мене пропасницю. ўаст¤, що поблизу не було  атр≥. я нетерпл¤че роз≥рвав конверт у ¤кому, кр≥м листа, було багато витинок з≥ шведських газет ≥ ¤кий, з величезною виразн≥стю, нагадав мен≥ Ћену нав≥ть, здавалось, њњ запах. ≤ писала вона досл≥вно таке: " оханий ѕавле! Ќе знаю, ¤к почати, що почати, але знаю, що м≥й довгий, впертий терпець урвавс¤ ≥ ¤ мушу “об≥ писати. “ужу за “обою, ¤к тужила завжди, а в≥ддаленн¤, ¤кого ¤ шукала, ¤к л≥ку, спричинило лишень загостренн¤ болю. «далека наше минуле видаЇтьс¤ казкою, а наша останн¤ зустр≥ч п≥д тими ¤блун¤ми, ¤к≥ в моњй у¤в≥ цв≥туть завжди, лишаЇтьс¤ незабутн≥м сном. я мус≥ла т≥кати, бо бо¤лась г≥стерики, м≥й добрий чолов≥к терп≥в т¤жко, ≥ ми погодились на цю розлуку, ¤к курац≥ю. я об≥ц¤ла йому "поправитись".

≤ мала чималий усп≥х... ” —токгольм≥ мен≥ вдалос¤ орган≥зувати виставку (дов≥даЇшс¤, ¤к що зможеш зрозум≥ти, з газетних витинок), п≥знала багато ц≥кавих людей ≥ все, здавалось, гаразд, за вийн¤тком... јле ¤ тримаюсь, змагаюсь, терплю, не здаюсь. “и знаЇш, ¤ка ¤ нерозумно вперта.

ѕрив≥т ћќѓћ ¤блун¤м. Ќапевно давно одцв≥ли ≥ вродили червон≥, червон≥ Ч хот≥ла б вкусити. ќзвис¤! ¬≥чн≥сть “ебе не чула. “во¤ завжди Ч завжди “во¤, неможливо “во¤! "Ќ≥коли не забуваючаФ!"

ѕ≥сл¤ цього, що мав робити? ѕ≥ти й пов≥ситись? ўо сказати  атрус≥? як зустр≥тис¤ з т≥ткою ≈н? як в≥днайти р≥вновагу? ≤ що це за така пошесть загн≥здилась у моњй природ≥? Ћист прийшов сливе напередодн≥ славетного балю ≥нженер≥в у тому знаменному готел≥ –о¤л »орку, на ¤кому ¤ ≥ цього року нев≥дм≥нно мус≥в бути, на цей раз з  атрусею. Ћист прибув вчасно.  ул¤ далекого приц≥лу. јтентат на м≥й спок≥й.

†

VI

јле все таки ми з  атрусею танцювали на бал≥ ≥нженер≥в, т≥тка ≈н вир¤джала нас на цю ≥мперзу з такою увагою, н≥би в≥д цього залежала майбутн≥сть всього людства. ¬она дмухала, чарувала, вимовл¤ла закл¤тт¤...  атрус¤ мала широку, рожеву, брокатову сукню ≥ нагадувала чи не саму ћарлен ћунро, а ¤ пишавс¤ новеньким вечоровим, чорним од¤гом з сл≥пучо б≥лою ман≥жкою ≥ вигл¤дав не г≥рше м≥н≥стра њдена в часи його молодих рок≥в. ј коли ми виходили з дверей будинку т≥тки ≈н, де на нас чекав м≥й осв≥тлений "ћеркур≥й", ми вигл¤дали, ¤к корол≥вська пара, ¤ку маЇ в≥тати салют гарматн≥х сальв.  оли ж њхали заповненою машинами автодорогою в напр¤мку “оронта,  атрус¤ сид≥ла поруч мене, ¤к зачарована принцеса, ¤ку чар≥вний принц визволив з лабет заморського цар¤ —алтана ≥ в≥з п≥д в≥нець. ¬ираз њњ блаженного обличч¤ зраджував горд≥сть, щаст¤ ≥ безпечн≥сть. я вд¤чний дол≥, що в≥домий постр≥л з≥ —токгольму не заторкнув њњ зачарованости, мен≥ пощастило об≥йти цю под≥ю мовчанн¤м, а самий м≥й л≥ричний, розгублений вигл¤д не викликав п≥дозр≥нн¤. „и мав ¤ моральне право на цю дволичн≥сть, хай вир≥шають боги небес.

Ќа бал≥ було видимо Ч невидимо земл¤к≥в обох статей, з перевагою молод≥, ¤к≥ зосереджено ≥ в≥ддано танцювали п≥д в≥дому оркестру Ѕерезовського, що њњ в≥д входу не було видно за масою барвисте од¤гнених рухливих ф≥іур, що ритм≥чно плавали у залитому димом простор≥. ѕри широкому рухливому буфет≥, заставленому величезною к≥льк≥стю пл¤шок ≥ скл¤нок, ¤ зустр≥в лег≥они представник≥в нашого молодого б≥знесу, ¤к≥ за останн≥ пару рок≥в набули стилю своЇњ касти, мали повн≥ округл≥ переважно густо-рожев≥ обличч¤, масивн≥ торси ≥ загадков≥ погл¤ди з не дуже стаб≥льними рухами. ћ≥ж ними багато знайомих, ¤к≥ зустр≥чали мене бурхливими прив≥танн¤ми "¤к маЇмось", замовл¤лись звичайно нов≥ скл¤нки рай чи скач? «вичайно рай ≥з севен-ап, або дж≥нджерел ≥ звичайно з льодом. «≥ мною нев≥дступне була  атрус¤ ≥ це визвол¤ло мене в≥д надм≥рного впливу буфету, ми пост≥йно сп≥шили на поклик оркестри, м≥шалис¤ в загальний коктейль, в≥талис¤ з≥ знайомими, танцювали ча Ч ча... Ќе в≥домо, чому ¤ не бачив шановного —нилика, хоча в≥н об≥ц¤в "там нев≥дм≥нно бути", але неспод≥вано наткнувс¤ на не менше шановну «≥ну, ¤ка танцювала обт¤гнута щ≥льно блискучою, ¤к парча, сукнею з≥ своњм новеньким, щойно з п≥д в≥нц¤, чолов≥ком дуже виразного ≥тал≥йського типу. Ќалет≥ла також й √алина ƒуб, також щасливо одружена з власником ¤коњсь майстерн≥ ≥ напевно нарешт≥ вдоволена долею. ј також, з певноњ в≥ддал≥, уникаючи наближенн¤, пом≥тив мою чар≥вну супротивницю ћаню «арубовську, ¤ка все ще гн≥валась на мене ≥ напевно була конф≥денц≥¤льною кореспонденткою моЇњ стокгольмськоњ в≥з≥њ.

«а других в≥дв≥дин буфету наткнувс¤ нарешт≥ на —нилика. ÷е був фурор! «абивало дух. …ого оточили молод≥ студентки, в≥н фундував коктейл≥, в≥дбивавс¤ в≥д танц≥в, мав облиту вином б≥лу ман≥жку, на прав≥й щоц≥ виразний знак мальованих уст ≥ ц≥лу купу наплутаного на шињ серпантину. Ч „и ти часом не з √авањв? Ч запитав ¤ його. Ч ј!  атрус¤! Ч засп≥вав в≥н у в≥дпов≥дь. Ќе було часу на запити.  атрусю вирвали ≥ понесли вихором у танець. —нилика полонили студентки. ≤ в так≥й дик≥й вирв≥ ¤ опинивс¤ лицем в лице з ћартою.

¬она була повита у хмару жовто-гар¤чого серпанку з≥ с¤ючими очима на рожевому, ¤к бальон, обличчю з дуже виразними карм≥новими устами. Ч ќ, нарешт≥! Ч викрикнула вона надхненно. Ч ўо це маЇ значити? Ч запитав ¤ театрально. Ч Ќарешт≥ побачила вас. ÷≥ла в≥чн≥сть. ÷е так дотримуЇте ваш≥ об≥ц¤нки? Ч казала вона. Ч ’≥ба це було давно? Ч —кажете, не давно? ÷≥лий р≥к чекаю. Ч ћене це зворушуЇ. „и не дозволите на ча Ч ча? Ч ћи танцювали цей гротесковий танець тупанн¤ на одному м≥сц≥ одне проти одного, ћарта грала очима, тупала ногами, вихил¤лась торсом, ¤ намагавс¤ триматис¤ ритму, щоб не випасти з ладу, а коли це тупанн¤ ск≥нчилос¤, ћарта вз¤ла мене п≥д руку ≥ сказала: Ч јле ви, ѕавле, направду роджен≥ в сорочц≥. Ч як це треба розум≥ти? Ч ≤ де ви берете тих красунь? Ч Ћаскава Ѕожа долон¤. Ч «радьте й мен≥ њњ таЇмницю. Ч ј може ви њњ знаЇте. Ч  оли б знала Ч не просила б ласки ≥нших. ≤нколи ми не знаЇмо, що маЇмо. Ч ћожливо, можливо. „ому н≥коли не загл¤нете? Ч «наЇте, ¤к≥ ми завантажен≥. Ч „и ви дл¤ вс≥х так≥ завантажен≥? Ч Ќа жаль, дл¤ вс≥х. ≤ дл¤ себе самого. Ч ј чи ви хоч коли згадуЇте? Ч Ќав≥ть багато. Ч ј чи догадуЇтесь, що вона за вами тужить? Ч як см≥ю? Ч ≤ тужить, ≥ чекаЇ, ≥ даремно вигл¤даЇ. Ч њњ голос здригнув ≥ урвавс¤, у мене забракло сл≥в, настала мовчанка. «аграла знов оркестра, на цей раз таніо, ≥ ми танцювали вдруге. я в≥дчував њњ тепле, пружне т≥ло ≥ здавалос¤, що воно випром≥ньовуе ¤кесь особливе хвилююче ≥ п'¤нюче в≥бруванн¤... ≤ при цьому ¤ гостро ≥ дошкульно в≥дчував Ћену.

ј коли ск≥нчивс¤ танець, ¤ в≥дв≥в ћарту до њњ товариства, прив≥тавс¤ з ћихайлом, що сид≥в при столику ≥ був весь пон¤тий гар¤чою дискус≥Їю з ¤кимсь доброд≥Їм у великих окул¤рах. Ч ј ¤к по твоЇму, ѕавле, Ч питав в≥н мене. „и ми повинн≥ тут лишитис¤ назавжди, а чи вертатис¤ назад, ¤к що буде нагода? ћи ось тут з ≥нженером —емковим ведемо про це дискус≥ю. Ч я ще не маю р≥шенн¤, Ч в≥дпов≥в ¤. Ч ¬и ще вагаЇтесь? Ч запитав мене ≥нженер. Ч —кор≥ше Ч про це не думаю, Ч в≥дпов≥в ¤. Ч ј ¤ думаю, Ч казав ≥нженер. ≤ переконаний, що н≥хто з нас ≥ при н≥¤к≥й погод≥ назад не вернетьс¤. Ѕо¤р ось твердить, що нас там чекають. ’то ≥ дл¤ чого маЇ нас там чекати?

Ч Ќапевно Ї й так≥. “а справа там не ск≥нчена, Ч в≥дпов≥в ¤. Ч јле ¤ке нам до того д≥ло? Ч казав ≥нженер. Ч ¬елике. ћи там дещо залишили, Ч в≥дпов≥в ¤. Ч ’≥ба не знан≥ могили предк≥в, Ч казав ≥нженер.

Ч ÷е також аріуменг, Ч казав ¤. Ч ’≥ба дл¤ тих, хто дивитьс¤ взад, Ч казав ≥нженер. Ч ўоб бачити наперед, треба конче дивитис¤ назад, Ч в≥дпов≥в ¤. Ч јле що нам тут бракуЇ? Ч питав в≥н дал≥. Ч Ќ≥чого. «а вийн¤тком минувшини.

ћен≥ ц¤ мова, а особливо њњ тон, а головне м≥й тон, не дуже подобавс¤, а тому ¤ в≥д≥йшов. ѕри в≥дход≥ ≥нженер подав мен≥ чарку в≥ски з≥ содою. ћи п≥дн¤ли чарки. Ч «а згоду! Ч казав в≥н. ћи випили, а ћарта заперечила: Ч јле ¤ з вами не погоджуюсь! „и потр≥бна нам згода? Ч ћи не говоримо про вас, шановна пан≥, Ч казав ≥нженер. я не дослухав к≥нц¤ цього д≥¤логу ≥ в≥ддаливс¤.

” цей час велика зал¤ вигл¤дала н≥би в н≥й бушував гураган ƒора, у р≥зних њњ к≥нц¤х вже лунали степов≥, розлог≥ п≥сн≥ ≥ нагадували украњнське село, коли набирали рекрут≥в. я пив пом≥рковано, мене стримував "ћеркур≥й" з його гаслом "хто њде Ч не п'Ї, а хто п'Ї Ч того везуть", але  атр¤ пила ≥ впилас¤, ≥ була чудова. ѓњ розхапували на танець, а в тому нав≥ть —нилик, заприс¤жений ворог "тепер≥шн≥х танц≥в", ¤кий встиг вирватись в≥д своњх юних поклонниць ≥ запопадливо крутивс¤ з  атрусею у дикому вальс≥.  атрус¤ була екзальтоване захоплена, вона закладала мен≥ за шию руки, прилюдно ц≥лувала ≥ казала: я те-бе лю-б-лююю! „ому ти такий? Ч ¬с≥ нас вважали за наречених ≥ ми т≥льки й чули:  оли ваше вес≥лл¤?  оли нарешт≥ у вас гул¤Їмо?  оли, коли, коли. ќ те коли! «аперечень не було. јле "коли" дискретно замовчувалось.

ќ годин≥ четверт≥й рано ми були дома, по дороз≥, в товариств≥ —нилика, ћедик≥в ≥ Ѕо¤р≥в, ми затримались у китайському ресторан≥ на Ћейк Ўор-≥, з'њли вечерю з р≥зних "шр≥мс≥в", випили добру каву, багато, голосно гомон≥ли, ћарта вимагала њхати до нењ, —нилик залиц¤вс¤ до  атрус≥, ћедики намагалис¤ стримати наш≥ бурхлив≥ темпераменти в межах пристойности, китайц≥ погл¤дали на нас загадково, ми довго не могли розстатис¤, довго прощалис¤, ж≥нки обл≥пили нас своњми карм≥нами, а коли все таки роз≥рвалис¤ ≥ коли ми з  атрею прибули до нашого дому, вона в≥дмовилась йти до себе, а обн¤вшись, п≥д мажорний ос≥нн≥й шум в≥тру, головними сходами, через веранду, ¤к два злит≥ у один привиди, побрели до мого зачарованого темнотою дому. ≤ тут  атрус¤, ¤к була у своњй брокатов≥й сукн≥, кинулась на мою "континентальну" пост≥ль, розкидала руки, закрила оч≥ ≥ блаженно прошепот≥ла: Ч я щаслива! я, ѕавле, щаслива! Ч —в≥тились ≥ гасли св≥тла, шум≥ли сосни, бив в≥тер.

†

* * *

“ак приходили ≥ так в≥дходили швидколетною панорамою, мабуть, останн≥ моњ парубоцьк≥ дн≥, минав ≥ в≥дходив, у безв≥сть безв≥стей, м≥й найпотужн≥ший, великий р≥к, ¤ починав було розмашно жити, ¤ пов≥рив, що ¤ хочу, можу ≥ вм≥ю жити, ≥ ¤ п≥знав, що можна жити гарно, ≥ повно, ≥ над≥йно... ÷≥Їњ ж осени, зараз п≥сл¤ балю ≥нженер≥в, ¤ зам≥нив свою солодку фабрику "равнтр≥" на алюм≥ньйовий палац ‘орда. я зайшов було до його контори, виповнив апл≥кац≥ю ≥ по трьох тижн¤х, ¤ вже сто¤в, ¤к глад≥¤тор, у велик≥й, довг≥й, новеньк≥й зал≥, у ¤к≥й верт≥лось сотн≥ колес, натискав один іудзик ≥ витискав г≥гантським пресом каркас машини, ¤ мав лиш одну, денну зм≥ну ≥ всього дес¤ть хвилин њзди, а тим самим в≥с≥м круглих в≥льних годин дл¤ моњх ≥нших комерц≥йних комб≥нац≥й, ¤к≥ засадничо вир≥внювали й крили м≥й вибагливий бюджет.

„и був ¤ вдоволений? ∆итт¤ не вдоволенн¤, це пот¤г, що б≥жить по рейках ≥ на перехрест¤х ричить ревом зв≥р¤, це перегони, у ¤ких з≥гнут≥ жокењ женуть своњх скакун≥в на зламанн¤ карку, жињт¤ нарешт≥ сон. ’тось, десь б≥г, втомивс¤, впав ≥ заснув ≥ йому снитьс¤ сон. —нитьс¤ голуба далеч, вкрита приманами, а коли прокидаЇтьс¤ Ч бачить н≥що, а можливо все. ј може ≥ Ї Ѕог з бородою, ¤кий садить райськ≥ дерева, пом≥дори, тютюн, р≥пу. ј може за сороковою галаксою ќр≥она у семисв≥тських в≥ддал¤х, б≥л≥Ї, ¤к завод ‘орда, топ самий рай на в≥чному сонц≥, за ¤кий ми зводимо смертельн≥ боњ з бородатими н≥г≥л≥стами.

¬ечори осени були, мов л≥д холодн≥ ≥ разом, мов дружн¤ долон¤, тепл≥. Ѕагато з них проводив з  атрусею, дал≥ нареченою, але б≥льш≥сть з т≥Їю в≥ддаленою в≥д мене п≥в-глобусом. ћ≥й добрий, теплий ватран у в≥тальн≥ постачав не так тепло, ¤к настр≥й безпеки, перед ¤ким ¤ готов ставити в≥втар молитовноњ вд¤чности ≥ любив, розложивши, ¤к весталька, вогонь, п≥д звуки когось з Ѕетговен≥в погрузнути в глибини фотелю в тепле др≥манн¤ на зло ≥ перек≥р в≥трам ≥з зовн≥. ’вил≥ музики, хвил≥ в≥тру, хвил≥ простору, хвил≥ јтл¤нтицького океану зливалис¤ у одну хвилю ≥ з нењ, мов та б≥ла чайка, виринала то поринала мо¤ Ћена. Ѕачив њњ зусилл¤, в≥дчував њњ квиленн¤. Ѕ≥г њй назустр≥ч ≥ сто¤в, ¤к кам≥нь, на м≥сц≥. “акий ось був сон п≥д музику Ѕетговена.

Ќа њњ останн≥й провокуюче Ч розпачливий лист, ¤ писав здержливо Ч провокуючу в≥дпов≥дь: "ћо¤ “и Ћено! ƒ¤кую за лист. “≥шус¤ “воњми усп≥хами. я в≥рив у “ебе з першоњ секунди нашого зудару. ≤ в≥рю зараз. “воњ ¤блун≥ д≥йсно зародили, були т¤жк≥, гнулис¤ п≥д т¤гарами, але так само, ¤к ≥ “и Утрималис¤, бадьорилис¤, терп≥ли ≥ не здавалис¤Ф. ћо¤ " оломи¤" повна, гарна, сита, засилаю “об≥ њњ фото. Ќа т≥й веранд≥ часто стою, згадую ≥ншу веранду ≥ бачу —≥мко. ≤ не розум≥ю. ўо це за сили, що поклали м≥ж нами той океан?

“и писала, що чекаЇш "¤нгол¤тка", чи дочекалас¤? ≤ ¤коњ воно стат≥?

¬≥таю! я, ¤блун≥,  оломи¤... ≤ чекаЇмо! ÷≥лую..."

ј на це в дуже скорому час≥, д≥стаю дуже поквапливу, точку над ≥: " оханий ѕавле! я справд≥ дочекалас¤ "¤нгол¤тка" ≥ “во¤  оломи¤ справд≥ гарна. јле год≥ сто¤ти на њњ веранд≥ ≥ бачити —≥мко. “об≥ потр≥бна ≥нша в≥з≥¤, у широк≥й, рожев≥й сукн≥, повним бюстом, рожевими личками. я б≥льше не вернус¤ до  анади, хочу перењхати до ѕарижа ≥ там з≥статис¤. Ќазавжди. ÷≥луй шорсткими ц≥лунками великомучениц≥ ¤блун≥ ≥ вклонис¤  оломињ. ≤ прощай! ≤ Ун≥коли-н≥коли не забуваючаФ..."

Ќ≥що не даЇтьс¤ робочому даром!

”-дар! «а у-даром! ”-дар! «а у-даром!

ћожливо останн≥й. ¬она напевно д≥стала ≥нформац≥њ в≥д свого амбасадора в “оронт≥, њњ милост≥ ћан≥ 3. ƒовгий, довгий, др≥бним письмом, докладний опис, пункт за пунктом, в≥рною старанною рукою. "Ўирока, рожева сукн¤, повний бюст, рожев≥ личка". ј ¤кже, а ¤к-же! ј Ћена маЇ гостру, ¤к лезо бритви, у¤ву, њњ образн≥сть феноменальна. ѕисати ще њй чи не писати Ч ось питанн¤. Ѕ≥, ор нот ту б≥!

„и можливо ревнувати через јтл¤нтицький океан? Ч питав ¤ свого беззубого демона, що сид≥в, ¤к пес скулившись, б≥л¤ моњх н≥г перед ватраном, курив чадну люльку ≥ неуважно мене слухав. ѕевно, що можна, в≥дпов≥дав в≥н. ѓй, казав демон, випадково трапилось п≥знати лиш один б≥к правди Ч любов, а все решта дл¤ нењ умовн≥сть. я переконаний, що вона зл¤калас¤ самоњ себе ≥ т≥каЇ на край св≥ту. јле мен≥, казав ¤ сердито, треба робити виб≥р!... Ќа це демон, виймаючи з рота люльку ≥ випускаючи чадний дим, казав спок≥йно: Ќема вибору. ћожливо, наша пл¤нета також хот≥ла б з≥рватис¤ з≥ свого ланцюга ≥ полет≥ти, хто зна куди, в≥льною пташкою, але вона мусить, ¤к сторожовий собака, кружл¤ти на прив'¤з≥, ¤ку њй хтось визначив. ƒумаЇш, казав ¤ сардон≥чне, що ≥ Ћена прив'¤зана ланцюгом до ¤коњсь ноги Ѕожоњ? ј ¤к ти думаЇш? Ч питав демон. ƒумаю, що вона могла б кожноњ години скористатис¤ послугами шведськоњ летунськоњ л≥н≥њ ≥ за в≥с≥м годин бути тут б≥л¤ мене. ј щоб ти тод≥ зробив? Ч питав з≥ сарказмом демон. ƒумаю, продовжував в≥н, що канадська летунська л≥н≥¤ могла б виконати те саме, але ти ось сидиш ≥ квилиш, ¤к мокрий цуцик, зам≥сть скористатис¤ адресою, що лежить у твоЇму стол≥.

јх, все це дурне!

јле мен≥ здаЇтьс¤, що ¤ все таки доходжу до ¤когось р≥шенн¤, не знаю ще точно ¤кого, але ц¤ ос≥нь видавалас¤ мен≥ остаточною. ÷е ж мо¤ п'¤та тут ос≥нь. я можу вносити за¤ву на громад¤нство. я можу мати право не т≥льки† б у т и† в  анад≥, але й† м а т и † анаду. Ѕути одн≥Їю в≥с≥мнадц¤тьм≥льйоновою частиною њњ власництва. Ѕути сп≥вчастиною  омонвелту.

≤ це сталос¤. ÷е був четвер 29 жовтн¤, п'¤ть рок≥в ≥ ш≥сть дн≥в, в≥д коли ¤ ступив на цю землю. ÷е був справд≥ ¤блучно Ч сон¤шний день, ¤ не п≥шов на роботу, а с≥в до авта, зањхав до ќкв≥лу, знайшов м≥ську управу, знайшов к≥мнату номер п'¤ть. ћолода, гарна у б≥л≥й блюзочц≥ секретарка, гарними пальчиками з пол≥рованими н≥гт¤ми, заповнила коротку за¤ву, ¤ њњ п≥дписав, додав дв≥ фотограф≥њ ≥ р≥шенн¤ запало. «алишаЇтьс¤ т≥льки чекати. Ќе маю причин чогось бо¤тис¤. ¬с≥ моњ 1831 день канадського бутт¤ ¤сн≥ ≥ чист≥, ¤к цей сон¤шний день. ћожу дивитьс¤ назад, вперед, на вс≥ боки ≥ бачити себе серед одн≥Їњ багатоњ, розмашноњ ≥дил≥њ. ¬≥д океану до океану, в≥д полюса до границь —Ўј, м≥льйони й м≥льйони гектар≥в неос¤жного простору Ч тундр, прер≥й, л≥с≥в, г≥р, озер, лан≥в ≥ р≥к! “ака вийн¤тково проста, виразна, пречудова земл¤. ћудроњ прац≥ ≥ великоњ свободи!

я брав ≥нод≥ ілобус ≥ шукав по п'¤тдес¤тому р≥вноб≥жнику на другому боц≥ пл¤нети м≥сце свого народженн¤. ÷е м≥сто ’арк≥в. ћого батька забрали серед ноч≥, мо¤ мати померла з голоду. ћен≥ було тод≥ ш≥стнадц¤ть рок≥в.

“епер ¤ в це не в≥рю, так само, ¤к ≥ т≥тка ≈н, ¤к ≥ м≥льйони й м≥льйони ≥нших т≥ток, бо це справд≥ грубий наклеп на людську г≥дн≥сть. ’то б справд≥ м≥г таке вчинити? ≤ дл¤ чого?

—ьогодн≥ ¤ в це ще менше в≥рю, ¤ ось т≥льки що вернувс¤ з м≥ськоњ управи, це одинадц¤та година ранку, ¤ залишив своЇ авто на вулиц≥, заб≥г на хвилину до свого каб≥нету, набрав телефон —нилика. Ч —лухай, —тепане! ћаю в≥льний день, Ч казав ¤. Ч јле не маю в≥льного ¤, Ч в≥дпов≥в в≥н. Ч ¬ такому раз≥ чекай на мене о перш≥й у "¬≥ктор≥њ". Ч ўось маЇш? Ч ўось маю. Ч „екаю.

ј за мить ¤ вже мчавс¤ здовж озера дв≥йкою, б≥л¤  лекстону повернув вл≥во, перес≥к автошл¤х ™лисавети, доњхав до п'¤тки, повернув вправо, в  уксв≥л≥ повернув вл≥во ≥ дал≥ по к≥лькох зворотах опинивс¤ у затишн≥й, заросл≥й садами м≥сцевост≥, на схил≥ долини, по ¤к≥й з≥ шумом тече бурхлива р≥чка ѕорт  ред≥т. ћене заманив сюди привабливий шматок простору, зарослий бур'¤ном, травою ≥ рештками старого саду з покрученими деревами, на ¤ких все ще червон≥ли перезр≥л≥ овоч≥, закритого в≥д п≥вноч≥ ст≥ною прал≥су десь з час≥в ≥нд≥¤н. ѕо земл≥ у густ≥й, сух≥й, н≥коли не кошен≥й трав≥, догнивали купи ¤блук, а все разом вигл¤дало, н≥би залишений јдамом ≥ ™вою рай з кущами перестар≥лого бозу ≥ лозами повитого на дерева дикого винограду. ѕри зањзд≥ до цього едему сто¤ла табличка "на продаж" Ч "„емберс Ч ћеред≥т", а його загальний прост≥р на перше око, об≥ймав не менше сотню акр≥в з дуже спокусливими буд≥вельними перспективами. ќдин той стих≥йний краЇвид з т≥Їю бурхливою р≥чкою набивав смак, але й разом оскому, бо ц≥на його напевно не менш вражаюча, н≥ж самий краЇвид.

ћ≥ж ≥ншим, м≥й записник нотував ц≥лу сер≥ю вс≥л¤ких "об'Їкт≥в", але цей останн≥й вражав мене особливо ≥ њдучи назад в напр¤мку “оронта, в моњй голов≥ мимох≥ть снувалис¤ приваблив≥ пл¤ни його освоЇнн¤. ÷¤ справа у м≥й тепер≥шн≥й стад≥њ розвитку видавалас¤ мен≥ рисковною ≥ дуже невиразною, особливо з точки погл¤ду ф≥нанс≥в, ¤ ще не знав њњ ц≥ни, але ¤ знав, що вона напевно засолона, на що вказувала також та сама табличка "на продаж", ¤ка вже стоњть там з самоњ весни.

ѕеред першою годиною ¤ був в њдальн≥ "¬≥ктор≥¤", замовив об≥д ≥ чекав на свого чудод≥¤ в цих справах —нилика.

÷¤ сама славетна "¬≥ктор≥¤", ¤ку мен≥ приходилось не раз в≥дв≥дувати, прит¤гала нас своЇю щирою, хаотичною безпосередн≥стю ≥ своЇр≥дним пролетарським шармом, в≥д ¤кого ми ще не встигли зв≥льнитис¤. ¬она нагадувала тунель чи вагон п≥дземноњ дороги, у ¤кому безнастанно товклис¤ р≥зноњ шерсти люди, переважно з ц≥Їњ самоњ вулиц≥  в≥н, на ¤к≥й, ¤к казали, можна ≥нод≥ почути також англ≥йську мову. «асадничо тут з≥бралис¤ мови чи не всього св≥ту Ч ось т≥ двоЇ д≥вчат б≥л¤ столика говор¤ть по-н≥мецьки, т≥ он понур≥ доброд≥њ при бар≥ лаютьс¤ "пЇруном" польською мовою, д≥вчатка у б≥лих, не дуже чистих халатиках за баром гомон¤ть по-украњнськи, маленький, хрипливий рад≥о-апарат на полиц≥ п≥д стелею б≥л¤ пл¤кату "кока-кол¤" ≥ цигарок "плеЇрс", передаЇ польську передачу з Ѕоффало, купа зашмарованих шофер≥в спереду б≥л¤ бару регоче виразно ≥тал≥йським реготом. ¬се це нагадуЇ давн≥ роки, можливо нашу революц≥ю, можливо останню в≥йну, табори ƒ≥-ѕ≥. ј також ¤кусь п≥вн≥чну, трохи мрачну, трохи надривну атмосферу, у ¤к≥й сили ƒемона ≥ сили ¬отана змагалис¤ в перегонах за перш≥сть перемоги.

—тепан —нилик мене досл≥вно сердив, в≥н неймов≥рно на ц≥лу п≥в годину сп≥внивс¤, ¤ з'њв св≥й борщ з≥ сметаною, свою тел¤чу котлету з пюре ≥ салатою, випив нав≥ть прохололу каву з≥ сирним пир≥жком ≥ тод≥ в≥н щойно, весь заклопотаний, по¤вивс¤ ≥ перше за¤вив, що це м≥сце дл¤ нього тепер дуже незручне, що в≥н тепер б≥льше перебуваЇ на –онцесвейл, що взагал≥ у нього час Ч то грош≥, а тому ¤ мушу... ≥тд, ≥тд, а коли ¤ по¤снив своњ пл¤ни з останньоњ моЇњ поњздки, в≥н за¤вив, що все це в≥н добре знаЇ, що в його реЇстрах тис¤ч≥ под≥бних об'Їкт≥в, а цей там на ѕорт  ред≥т, нотуЇтьс¤ на б≥рж≥, ¤к один з найдорожчих, бо той вельмидостойний, бувший корол≥вський судд¤, таЇмничий радник ћекм≥лан, що Ї його власником, вважаЇ, що це одна з найсфектовн≥ших м≥сцевостей майбутнього люксусового поселенн¤, а тому в≥н за той шматок пригорбка вимагаЇ не б≥льше Ч не Ч менше, ¤к триста тис¤ч дол¤р≥в. ¬ той час, коли под≥бн≥ об'Їкти ще можна д≥стати за сто Ч сто-двадц¤ть тис¤ч. Ч “ам Ї сто акр≥в? Ч запитав ¤. Ч —то акр≥в. јле вони поза пл¤ном розбудови великого м≥ста. « цим можна почекати, воно так скоро не продастьс¤. Ч „и мусимо брати конче вс≥ сто акр≥в? Ч питав ¤. Ч Ќе в цьому справа. —права в ц≥н≥, Ч казав —нилик. Ч ћен≥ це м≥сце... Ч я знаю, знаю, Ч перебив в≥н мене. ÷е не ж≥нка, це комерц≥¤Е «рештою, зв≥дки вз¤ти так≥ грош≥? Ч я сам не знаю. я н≥коли не знав, зв≥дки беруть грош≥, але зв≥дкись беруть, Ч казав ¤. Ч 3 цим ще зачекай, Ч казав в≥н наполегливо.

¬≥н запропонував мен≥ ≥нше м≥сце, п'¤ть акр≥в ≥ недалеко в≥д ќкв≥лу. ћи р≥шили ≥ це огл¤нути. я мус≥в знати ц≥ни, м≥сц¤, ринок. —нилик мав сотн≥ ферм в р≥зних м≥сц¤х ќнтар≥о, дал≥ в≥д “оронта, за дес¤ть тис¤ч дуже добра ферма з будинками, але це мене не спокушало. я не збиравс¤ займатис¤ хл≥боробством. ћене ц≥кавили будови осель, мотел≥в, готел≥в. ≤ здавалось, ми могли щось тут зробити. ƒо реч≥, —нилик бештав мене за моЇ марнотратство часу на завод≥, мовл¤в ¤ марную своњ таланти, але ¤ не хот≥в в≥дриватис¤ в≥д твердого ірунту, поки не здобуду ще тверд≥шого. як також, ¤ не хот≥в в'¤затис¤ ¤кимись тривалими вузлами з моЇю чар≥вною при¤телькою т≥ткою ≈н, поки не здобуду своЇњ власноњ, незалежноњ ≥ м≥цноњ позиц≥њ. ÷е можливо пахне м≥щанством, але добрим м≥щанством ≥ тому його запахи мене не бентежать, а п≥дбадьорюють.

’оча моњ стосунки з т≥ткою ≈н невтомно продовжувались ≥ не лише б≥л¤ мого ватрана ≥ не т≥льки вечорами, але ¤к трапл¤лось з нагоди, ми разом зривали ¤блука ≥ переносили њх до пивниц≥, ми викопували кор≥нн¤ жоржин ≥ ховали його на другий р≥к, ми њздили на вистави мебл≥в до “оронта, ми просиджували в б≥бл≥отеках за пошуками л≥тератури про ≥тал≥йське ренесансове мистецтво, чи читали перед ватраном черговий номер ¤когось чергового журналу, ми розмовл¤ли про новий ф≥льм "¬о в≥ки в≥чн≥", ми њздили до ћес≥ √олу на концерт хору бандурист≥в  итастого ≥ ми нав≥ть танцювали у ¤к≥йсь кав'¤рн≥ "ѕанама" в “оронт≥. –озум≥Їтьс¤, що  атрус¤ була пост≥йною нашою дуже активною, але переважно мовчазною, супутницею.

–≥здво цього року припадало на п'¤тницю, отже ми мали в≥льн≥ три дн≥ ≥ вс≥ њх заповнили нашими домашн≥ми справами, включаючи сюди велику, шпил¤сту з≥ справжн≥ми шишками сосну, ¤ку ми з  атрусею привезли з ќкв≥лу, обнизали величезними син≥ми ≥ золотими електричними л¤мпками ≥ з великою помпою, п≥д звуки кол¤док з плат≥вки хору √ородовенка з ћонтреалу, встановили у моЇму просторому сальон≥. —амий —в¤т Ч веч≥р зробили з кутею, снопом пшениц≥, урочистою вечерею з варениками, голубц¤ми, запеченим у т≥ст≥ судаком ≥ вс≥л¤кими ≥ншими дванадц¤тьома стравами, на чому наполегливо настоювала  атр¤, а до нењ згодом, ¤к т≥льки зрозум≥ла про що йдетьс¤, долучилась також т≥тка ≈н. Ќе об≥йшлос¤ без голосних ≥ багатих подарунк≥в, ¤к то ц≥лого комплоту б≥лизни з тузином нейлонових панч≥х ("садизм") дл¤  атрус≥, домашнього жовтогар¤чоњ барви, сатинового на ват≥ халату ("тис¤ча й одна н≥ч"), дл¤ ≈н ≥ ст≥льц¤-гойдалки, ≥нд≥¤нськоњ люльки ≥ н≥чного каптура ("райське блаженство"), дл¤ мене. ѕри тому, розум≥Їтьс¤, вислухали ц≥лий концерт кол¤док на багатьох мовах, з ¤ких особливо припав до вподоби "ўедрик" Ћеонтовича, ¤кого весь час передавали р≥зн≥ рад≥останц≥њ јмерики й  анади. ≤ мали пречудовий настр≥й, см≥¤лис¤ до сл≥з, бавилис¤, ¤к д≥ти, провели сливе всю н≥ч, ≈н божилас¤, що за ц≥ле своЇ житт¤ не мала такоњ живоњ ≥ рад≥сноњ ¤линки.

Ќев≥домо чому, а може наперек≥р тому, що ¤ не люблю в≥дписувати ≥ взагал≥ не маю замилуванн¤ до св¤точних прив≥тань, ¤ д≥став пару тузин≥в р≥здв¤них ≥ новор≥чних карток з р≥зними гуцульськими краЇвидами, позолоченими дзв≥нками, св≥чами, ¤слами, а м≥ж тим також картка траг≥чно абстрактного малюнку, правдопод≥бно ¤когось народженн¤, ориг≥нальноњ роботи з криптон≥мом ≈. √. з п≥дписом "“ой, що родивс¤", без зворотноњ адреси з печаткою "ѕар≥ Ч 7. 21. 12. 53".

ћо¤ у¤ва бунтувалас¤, ¤ читав в халат≥ статтю "„ервоний √ем≥івей", пив рай-в≥ски з дж≥нджерелом, але не м≥г н≥ запити, н≥ зачитати маленькоњ картки з дивовижним зображенн¤м ¤когось народженн¤.

«рештою, ѕариж дл¤ нењ найвластив≥ше м≥сце на пл¤нет≥. Ћатинський квартал, мансарди, —артр, бородат≥ мученики, патлат≥ красун≥ Ч атмосфера, ¤ка допоможе р≥шити проблему "народженн¤ людини", бо наша юна  анада л¤каЇ њњ своЇю безпосередн≥стю ≥ пр¤мотою пон¤ть. ѓй ≥мпонуЇ раф≥нован≥ша правда ≥ стареч≥ша непокора.

ј також наближавс¤ Ќовий р≥к. ћ≥й сороковий. ¬одорозд≥л за ¤ким починаЇтьс¤ дорога вниз. ≤ хто знаЇ, чи не в ту долину, де починаЇтьс¤ "земл¤ об≥ц¤на", ¤ку можна бачити, ¤к на ласкав≥й Ѕож≥й долон≥, з непередм≥рного висока.

 атрус¤ ≥ ≈н вимогли терором ≥ насто¤ли, що цей Ќовий р≥к маЇ бути в≥дзначений в л≥топис≥ наших под≥й огненною печаттю випаленою на брам≥ тр≥юмф≥в нашоњ розбудови. ≈н не могла забути нашого минулого року, а тому њй хот≥лос¤ повторити його у поширен≥м розм≥р≥, на цей раз у моЇму будинку. ћи намагалис¤ домеблювати недомебльоване, ми декорували нижню забавову залю ми заставили бар пл¤шками й чарками, ми запросили дванадц¤ть пар гостей р≥зних мов, м≥ж ¤кими не бракувало нав≥ть мови ¤понськоњ. ≈н пригадала де¤ких своњх старих друз≥в Ч посла до пров≥нц≥йного парл¤менту прогресивно-консервативноњ парт≥њ ƒжона Ћавлока з прекрасною дружиною ƒжосел≥н, ≥нженера компан≥њ ћес≥ Ч √арр≥с ≈лана √овела з дружиною ƒж≥н, редактора "—атердей Ќайт" ¬≥ль¤ма ƒейв≥сона з дружиною –оссл, ≥нженера того ж ћес≥ Ч √арр≥с Ќ≥кањдо —адао з дружиною  ≥м≥... « моњх при¤тел≥в, розум≥Їтьс¤, запрошен≥ Ѕо¤ри, ћедики, —нилик все ще з нареченою ќльгою ≥ к≥лькох ≥нших сливе випадкових, ¤к наприклад, новий м≥й знайомий прекрасний акордеон≥ст ≤ван —молик ≥з заводу ‘орда ≥ при¤телька  атрус≥ панна Ћариса ѕетренко з √ам≥льтону, ¤ку ми покликали дл¤ товариства —молика.

Ѕула п'¤тниц¤, був легкий, двадц¤ть ступен≥в, мороз, падав ≥ не падав п≥р'њстий сн≥жок, довкруги на вс≥х будовах гор≥ли кольоров≥ св≥тла, сосни шум≥ли таЇмничим шумом, вс≥ в≥кна нашого будинку сито розсв≥чен≥, широкий зањзд майористо ≥люм≥нований. ѕушистий, б≥лий, ¤к непол≥рований мармор, сн≥г обтул¤в веранду ≥ бавивс¤ ≥скристими переливами з гостротою с¤йва електрики, спр¤мовуючи всю свою наснагу на п≥дкресленн¤ ч≥ткости ≥ простоти пейзажу. ћо¤ стара, забута хатина, що сто¤ла трохи дал≥ на границ≥ моњх волод≥нь, видавалас¤ старенькою жебрачкою, ¤ка прийшла жебрати права дл¤ свого ≥снуванн¤ ≥ њњ побл≥дл≥ т≥н≥ молодого п≥в-м≥с¤ц¤ п≥дпирали њњ своњми милиц¤ми.

√ост≥ почали з'њжджатис¤ б≥л¤ години дев'¤тоњ, машини з притишеним, блаженним муркотом п≥д'њжджали ≥ зупин¤лис¤ пок≥рною чергою вздовж переднього фасаду, њх р≥знокольоров≥ силуети в≥дбивали св≥тла будинку. ћи з  атрусею в≥тали гостей зараз при вход≥, т≥тка ≈н оперувала на терен≥ великоњ в≥тальн≥, ¤ка вперше мала в≥дограти цю свою генеральну ролю. ќгонь ватрана ≥дил≥йно поблискував, њњ л¤мпи дискретно заливали прост≥р ¤сн≥стю, њњ буфетний столик виблискував рай-в≥ск≥, скач-в≥ск≥, см≥рновкою, сколом, альбертою, мартелем, австрал≥йськими, п≥вденно-африканськими ≥ нашими домашн≥ми винами, р≥зноман≥тними водами, скл¤нками, чарками, чарами. ќдн≥ наливали сам≥, ≥ншим п≥дносили, настр≥й пом≥тно, тепло, обережно зростав. Ч ” вас тут екселент. як давно ви в  анад≥? Ч питав мене м≥стер ƒейв≥сон з≥ своЇю скл¤нкою скачу, коли ми сто¤ли перед широкою панорамою в≥кна з його сн≥жинками, що пов≥льно спадали донизу. Ч ѕ'¤ть рок≥в, Ч в≥дпов≥в ¤ спок≥йно. Ч ѕохвально. ƒуже похвально, Ч казав в≥н на це. ƒо нас п≥дходили ≥нш≥ панове, ¤к ≥ ми з≥ скл¤нками, створивс¤ чолов≥чий круг, почалась розмова, ¤ку провадив м≥стер ƒейв≥сон Ч високий, тонкий, з худим обличч¤м, у звичайному, темному од¤з≥, ¤кий пом≥тно ц≥кавивс¤ моЇю особою. Ч ј ¤к ви дивитесь на ц≥ справи взагал≥? Ч питав в≥н мене п≥зн≥ше. Ч як≥ наприклад?... Ч хот≥в ¤ уточнити питанн¤- Ч Ќу... Ќаприклад... “воренн¤  анади... модерноњ нац≥њ... з р≥зних елемент≥в... Ч ѕозитивно, Ч в≥дпов≥в ¤. Ч ƒумаЇте, це нам вийде? Ч продовжував ƒейв≥сон з виразним нам≥ром вит¤гнути з мене думку. Ч ÷е нам вже вийшло, Ч в≥дпов≥в ¤ тоном безперечности. Ќа мою думку,  анада готова, модерна нац≥¤. Ч ƒо нас долучивс¤ ћедик, ¤кий любить розмови на цю тему. Ч як-що  анада, казав в≥н, позбудетьс¤ почутт¤ меншевартости ≥ ¤кщо њњ основн≥ складники англо Ч французи перестануть сперечатис¤ хто з них кращий Ч  анада буде не т≥льки модерною нац≥Їю взагал≥, а зразком модерних нац≥й всесв≥тнього значенн¤. Ч „ому так думаЇте? Ч питав ƒейв≥сон. Ч ¬она маЇ стиль, розмах, св≥ж≥сть почувань. ¬она може оминути почутт¤ вузького шов≥н≥зму. Ўануючи г≥дн≥сть вс≥х своњх складник≥в, можна знайти њх синтезу. Ч ј питанн¤ раси? Ч продовжував ƒейв≥сон. Ч ћ≥ж нами багато знавц≥в ц≥Їњ проблеми. Ќе треба њњ уникати... јн≥ банал≥зувати... Ќе м≥шати елемент≥в непоЇднальних ≥ не стримувати поЇднальних. Ќе насилуючи б≥олог≥њ, засобами зовн≥шнього прикладу, впливу, наставлени¤ можна д≥йти до вир≥вн¤нн¤ протиставлень, Ч казав ¤ тим самим своњм незаперечним тоном, що так мен≥ не подобавс¤. Ч ј колись, згодом, Ч п≥дтримував мене ћедик, можна д≥йти до вир≥вн¤нн¤ самоњ б≥олог≥њ. –аси схильн≥ м≥н¤тис¤ п≥д впливом кл≥мату, психолог≥чноњ атмосфери ≥ нав≥ть пол≥тичноњ системи. Ч ÷е практикуЇтьс¤ у з'Їдинених стейтах, Ч докинув хтось. Ч ” нас це може дати ще ефективн≥ший висл≥д, Ч казав ¤. ћаЇмо н≥велюючий прост≥р, нас формуЇ; стих≥¤. ” третьому, четвертому покол≥нн≥ год≥ сказати, хто зв≥дки походить. ≤ не лише зовн≥шньо... Ч јле багато з моњх земл¤к≥в, казав ƒейв≥сон, переконан≥, що коли кер≥вн≥ функц≥њ переберуть не англо-сакси Ч крањна опинитьс¤ на краю загибел≥. Ч ќ, це, можливо, страхи оправдан≥ засадничо, Ч казав на це ¤, але практично цього не може статис¤ тепер, бо англо-сакси ≥ французи лишаютьс¤ дал≥ ведучими силами, але потенц≥¤льно це все Ївропейськ≥ елементи ≥ њх нема потреби бо¤тис¤. ¬с≥ вони збагачують смаки. јнгло-сакська солонина. ‘ранцузьк≥ вина. Ќ≥мецька шинка. ”крањнськ≥ голубц≥. ѕольська ковбаса.  итайський чап-суй. ћад¤рський іул¤ш, Ч казав ƒейв≥сон. „и “оронто тепер англо-сакське? Ч питав в≥н дал≥. Ч “епер воно по дороз≥ в канадське. …ого арх≥тектура наближаЇтьс¤ до јмерики, а коли вз¤ти на увагу, що його арх≥тектори у велик≥й м≥р≥ належать... Ч ƒо нас наближавс¤ ≥нженер —адао ≥ вс≥ ми засипали його питанн¤ми на цю тему. ¬≥н дескретно посм≥хавс¤ ≥ нарешт≥ сказав: Ч ћи ¤понц≥ не любимо про це говорити.  оли ж говоримо Ч тратимо р≥вновагу. Ч Ќайкраще д≥¤ти, Ч додав ћедик. Ч ћожливо. ƒ≥¤ти. ƒумати. Ўукати. ћи в јз≥њ й ≥тал≥йц≥ в ≈вроп≥ маЇмо т≥ сам≥ завданн¤: навчитис¤ мовчати. Ч ћовчати? Ч хтось викрикнув. Ч „и це не Ї також золото? Ч питав —адао. Ч јле ж чи можливо мовчати люд¤м з таким чудовим голосом, ¤к мають ≥тал≥йц≥? Ч запитав той самий голос. ¬с≥ засм≥¤лис¤.

≤ поки ми так р≥шали основн≥ проблеми  анади, решта гостей, особливо наш≥ дами, п≥д впливом чарок, а також п≥д дириіентурою т≥тки ≈н, почали про¤вл¤ти б≥льше руху, м≥н¤тис¤ м≥сц¤ми, п≥дносити голоси ≥ по час≥ все обернулос¤ у загальну, гом≥нку каруселю. ћетка, гов≥рлива чорн¤вка, пан≥ ƒейв≥сон, п≥дб≥гла до свого чолов≥ка. Ч ¬≥ль¤м! Ќе думай, що ти тут сам. “и нам зовс≥м забрав пана ƒанилова. Ч Ќо-но-но! я вам його не забрав! ќсь в≥н Ч маЇте! Ч ƒо ваших послуг, м≥с≥с ƒейв≥сон, Ч казав ¤. Ч я лиш хот≥ла сказати, що у вас тут так приЇмно, що хочетьс¤ танцювати. ј ваша наречена! „удо! ≤ де ви таку вз¤ли! ќ, пане ƒанил≥в!  аж≥ть мен≥ просто –осел. “ак буде краще. ј ¤ вас буду звати ѕавль. √аразд? Ч казала вона. ¬она вз¤ла мене п≥д руку ≥ ми об≥йшли довкруги вс≥х гостей, з кожним щось розмовл¤ли, а коли д≥йшли до ћарти, вона сказала: Ч ѕопереджую, пан≥ ƒейв≥сон, що той пан дуже небезпечний. Ч ÷е ви знаЇте з досв≥ду? Ч питала пан≥ –осел. Ч 3 г≥ркого, Ч сказала ћарта. Ч ÷е мене ≥нтригуЇ. Ч ƒехто дорого за це поплативс¤. Ч ¬и знаЇте, що ц≥на в таких випадках не граЇ рол≥, Ч казала –осел.

ƒо нас п≥д≥йшло ще к≥лька пань. Ч “ут робл¤ть проти вас змову, Ч казала гарненька ¤понка  ≥м≥... Ч враховую ≥ таку небезпеку, Ч казав ¤. Ч ѕан≥ хочуть танцювати. Ч ѕриЇднуюсь до змовник≥в. ѕан≥ ≥ панове! ¬≥дкриваЇмо пох≥д вниз. Ч ƒо мене п≥дб≥гла  атрус¤. Ч јле т≥тка ≈н просить на перекуску. Ч Ќ≥¤коњ перекуски! ѕ≥зн≥ше, п≥зн≥ше! Ќа танець! ’то за танець? Ч ¬с≥! Ч ¬ кожному раз≥, казала  атрус¤, буфет до ваших послуг. Ч √ууу! Ч ¬с≥ кинулись вниз прожогом, де чекав на нас прост≥р зама¤ний бальонами, бар, м≥й "‘≥л≥пс", купа плат≥вок Ч таніо, мамбо, рокен-рол, б≥м-бом-ба, ча-ча. я зайн¤в становище диригента, але довго на ньому не вдержавс¤, бо т≥тка ≈н вимагала першого танцю з нею, а пот≥м прийшлос¤ танцювати сливе з кожною з моњх гостей ≥ коли б не треба було м≥н¤ти плат≥вки, ¤ мус≥в би танцювати без перерви. ј коли музика на хвилинку зупинилас¤, хтось з гостей за¤вив: Ч ѕан≥ ≥ панове! Ѕар! Ќе забувайте бару! Ч ј тод≥ наливались чарки, все вирувало, музика грала, понад головами прошум≥ли серпентини, вибухло к≥лька бальон≥в, наближалас¤ година дванадц¤та ≥ моњм завданн¤м було розлити шампанське.

” цьому випадку моњм пом≥чником став —нилик, в≥н був червоний, ¤к бур¤к, на голов≥ мав дивовижний, позолочений, пап≥ровий каптур, його смок≥ні був чимсь облитий, на шињ мав хомут серпентину, ми сто¤ли за баром, розливали шампанське ≥ не т≥льки до бокал≥в, але також на ст≥л, перед нами все крутилос¤, а —нилик казав: Ч —лухай! ÷ей р≥к! ѕам'¤тай!... Ч ўо маю пам'¤тати? Ч ÷ей р≥к! Ч ќ! ÷ей р≥к! „удовий! ўо маЇш на уваз≥? Ч Ѕагато. ѕередус≥м... ¤ женюсь! Ч вирвалось у нього. Ч •ратулюю! Ч казав ¤. Ч јле й ти, чорте, маЇш нарешт≥ також того... я сказав  атерин≥, що коли... ѕам'¤тай. Ч ј що вона? Ч я њй казав: не в≥н так ¤. Ч ј що, питаю, вона? Ч «ап≥зно! ќсь наближаЇтьс¤ дванадц¤та! “а ваша т≥тка ≈н. —ам √осподь Ѕог власними руками п≥дн≥с вам њњ на золот≥й тац≥. ¬она ж  атрусю адоптуЇ. „исте золото з бриль¤нтами. ƒумаю, що той сад над ѕорт  ред≥т буде твоњм. Ч ѕам'¤тай за дванадц¤ту, Ч в≥дпов≥в ¤. ѕан≥ ≥ панове! Ч проголосив ¤. ѕан≥ ≥ панове! ƒванадц¤та! ≤ване! —тав музику. ѕан≥ ≥ панове! “ост за Ќовий р≥к!

¬с≥ кинулись до бокал≥в, ¤ пригасив св≥тло, рад≥о проголосило дванадц¤ту, приготована плат≥вка заграла "ƒобрий веч≥р тоб≥, пане господарю". ¬с≥ випили, а пот≥м за чергою ≥ без черги, вперем≥шку, хто з ким ≥ де з ким ц≥лувалис¤, раз, ≥ другий, ≥ хто зна ще ск≥льки. ћи з  атрусею прив≥талис¤ перш≥, вона кинулась мен≥ на шию ≥ шептала: Ч ћилий, милий, милий! Ч ѕ≥сл¤ ми в≥талис¤ з ћартою, з –осел, з ƒжосел≥н,  ≥м≥, ќлею, Ћарисою, ≤риною, т≥ткою ≈н, зо вс≥ма њх чолов≥ками, з ц≥лим простором, з пов≥тр¤м, настроЇм. ћи були обл≥плен≥ карм≥ном ж≥ночих уст, обсотан≥ серпентином, обнизан≥ забавками, рад≥о нам щось грало ≥ ми щось танцювали. ”се разом у¤вл¤ло рухливий, гом≥нкий зл≥пок силует≥в обн¤тих шалом вдоволенн¤.

ћен≥ здавалос¤, що з цього м≥сц¤, ¤к з найвищоњ точки бутт¤, ¤ бачу своЇ минуле Ч неймов≥рн≥ роки, дивовижн≥ под≥њ, незбагнут≥ люди. ’вил¤ за хвилею п≥дпливали ≥ в≥дпливали порван≥ згадки, губилис¤ в далек≥й в≥ддал≥ т≥н≥, закривалис¤ обр≥њ, обривалось здивуванн¤.  рапл¤ за краплею, н≥би лава вулкану з подихом с≥рки, в≥дпивалис¤ й гасли жорсток≥ роки. ≤ чому те "щаст¤ людства" мусить оплачуватис¤ такими не людськими жертвами?

≤ от нарешт≥ ц≥ останн≥ п'¤ть коротких рок≥в, ¤к≥ минули, ¤к одна мить, ≥ ми ось тут разом Ч ƒруз≥, в об≥ймах, в поц≥лунках, танцюЇмо танець тр≥юмфу ≥ любимось любов'ю Їднанн¤.

Ч ѕавле! “анцюЇмо! Ч чую захоплений, зм≥нений, екзальтований голос  атрус≥. ќ! ўо з тобою? “и сумуЇш! Ч тривожно питалась вона, намагалас¤ вгадати м≥й настр≥й у цьому притьмареному осв≥тлен≥. Ч Ќ≥! Ќ≥коли! Ч заперечив ¤. “анцюЇмо! Ч ≤ ми бурхливо, безладно, порвано танцювали гар¤чу ≥тал≥йську польку, вс≥ шалено крутилис¤ ≥ в цьому вир≥, разом з нами, м≥шавс¤, б≥г, крутивс¤ космос, системи пл¤нет, суз≥р'¤ јндромеди.

ј п≥сл¤ цього т≥тка ≈н нагадала, що нагор≥ чекаЇ на нас перекуска. ќдразу, ¤к голодна згра¤, вс≥ кинулись наверх Ч бурхлива орда вир¤джених, безтурботних... Ѕ≥гли по сходах, накинулись на ст≥л њдальн≥, набирали њжу, розходились хто куди, творили панораму, а разом живий паноптикум стола, ≥ндик≥в, курчат, риби, холодц≥в, салат, оливок, ог≥рк≥в, пом≥дор≥в, червоних гвоздик≥в, б≥лих орх≥дей, жовтих, зелених, червоних, брунатних суконь, чорних од¤г≥в, б≥лих ман≥жок ≥ м'¤кого, ласкавого св≥тла, у ¤кому, заклопотано на вс≥ боки оберталас¤ маленька т≥тка ≈н у своњй жовто-бронзов≥й вовн¤н≥й суконц≥ з великою низкою дерев'¤ного ≥нд≥¤нського намиста, под≥бна до жрекин≥ ацтек≥в; бачив повногруду, звинну  атрусю обт¤гнуту, ¤к риба лускою, блискучою, ел¤стичною, голубою шатою, бачив наших гостей, бачив друз≥в ≥ коли ¤ усв≥домлював мою з ними пов'¤зан≥сть, мен≥ робилось тепло в≥д повноти й сили цього судьбоносного Їднанн¤.

Ч Ѕачу, що наш≥ пан≥ сьогодн≥ не дуже дбають про л≥н≥ю, Ч казав ≥нженер —адао. Ч  оли так смакуЇ? Ч в≥дпов≥дала його дружина  ≥м≥. Ч ’то сьогодн≥ думаЇ про л≥н≥ю? Ч озивавс¤ з другого к≥нц¤ редактор ƒейв≥сон. Ч як хто? ј ¤! Ч ј також ¤! Ч я вже замучена д≥Їтою! Ч озивалис¤ ж≥нки. Ч Ѕ≥дн≥ жертви пересиченн¤! Ч ј ви не злорадьте! ÷е загроза! Ч ѕильнувати л≥н≥њ? Ч  раси!  раси! ўо таке л≥н≥¤? Ч ј що таке краса? Ч ќ, ¬≥ль¤м! “и скучний! Ч јле не сьогодн≥, не зараз! я вже давно так не танцював ча-ча! Ч ј справд≥! “и розминувс¤ з профес≥Їю. Ч ≈поха рокен-ролю! Ќ≥чого не поможе!

ƒуже ефектовно, ¤к звичайно, вигл¤дав м≥й прекрасний —нилик з його неймов≥рними талантами обливатис¤. …ого сорочка, нав≥ть при цьому матовому св≥тл≥, вигл¤дала, ¤к райдуга зо вс≥ма њњ кольорами, а коли додати вс≥ т≥ звоњ серпентини, нав≥шан≥ нав≥ть поза вухами, в≥н м≥г би правити за р≥здв¤ну ¤линку. …ого кругленька наречена ќльга старанно набирала йому з кожноњ страви ≥ в≥н все те не менше старанно споживав, не дивл¤чись на те, що основним його тепер≥шн≥м мотивом було твердити вс≥м ≥ кожному, що дл¤ здоров'¤ треба збер≥гати найгостр≥шу норму харчуванн¤.

ћо¤ пречудова, на цей раз мр≥йливо-л≥рична, давн¤, перев≥рена ≥ невтомна адораторка ћарта, ви¤вила справд≥ "найстрог≥шу норму", але не т≥льки харчуванн¤, а передовс≥м своЇњ звичайно темпераментноњ ≥ не конче обрахованоњ повед≥нки. ¬она була безнад≥йно загублена м≥ж трьома соснами дол≥, при чому присутн≥сть тр≥юмфуючоњ  атрус≥ парал≥зувала вс≥ њњ, ≥ т≥ найрисковн≥ш≥, зам≥ри. ћи т≥льки раз з нею танцювали таніо Ч раз ≥ т≥льки "з новим роком" обм≥н¤лис¤ гар¤чим поц≥лунком. ѕоза тим, вона була "одн≥Їю з гостей" ≥ одн≥Їю з≥ зграњ чудових представниць кращоњ половини людей. ¬она сид≥ла з пан≥ ≤риною ≥, здаЇтьс¤, чимало уваги прид≥л¤ла њњ чолов≥ков≥ ≤ванов≥, у той час коли њњ власний ћихась зар¤дившись поважною дозою "альберт≥вки", в≥в безконечн≥, пропаіандивн≥ монологи з котримсь з наших англо саксонських друз≥в.

ј взагал≥ багато, дуже багато ≥ дуже в≥д душ≥ говорилос¤, ще б≥льше см≥¤лос¤, робилос¤ намаганн¤ сп≥вати, ходилос¤ з м≥сц¤ на м≥сце, вставалос¤, с≥далос¤, танцювалос¤, залиц¤лос¤, спостер≥галос¤ широкий, б≥лий, н≥чний краЇвид з в≥кна, виходилос¤ п≥д сн≥жок, розкривалос¤ дружн≥ об≥йми Ќовому роков≥.

–оз'њжджалис¤ б≥л¤ третьоњ години ноч≥, були намаганн¤ задержати гостей до ранку, це нам не пощастило, вс≥ запевн¤ли про свою повну й незаперечну в≥дпов≥дальн≥сть за свою безпеку, ≥гнорувалис¤ вс≥ можливост≥ пол≥ц≥йного втручанн¤, пан≥ довго й гам≥рливе од¤галис¤ у своњ футра, с≥ни заповнились метушливими, од¤гнутими ф≥іурами, ¤к≥ без перерви об≥ймалис¤, ц≥лувалис¤, прощалис¤ ≥ нарешт≥ повол≥ виливалис¤ у в≥дкрит≥ двер≥ п≥д ¤сн≥ зор≥ новор≥чноњ ноч≥.

—н≥г перестав падати, температура пом≥тно падала також, небо очищалос¤. ќдне за одним вибухало бурчанн¤м авто ≥ повол≥ висувалос¤ на алею ћат≥¤са. я пров≥в њх ус≥х по черз≥, аж поки наше подв≥р'¤ не затихло ≥ здивовано на вс≥ боки огл¤далос¤, чи це справд≥ вже все нарешт≥ ск≥нчилос¤.

Ќ≥ч була дал≥ св¤точно-рухлива, сус≥дн≥ осел≥ дал≥ св≥тилис¤, наш будинок також довго п≥дтримував загальний ритм настрою, аж поки десь за пару годин, п≥д с≥рий св≥танок нового дн¤ ≥ в≥н нарешт≥ неохоче втихомиривс¤. …ого в≥кна одне за одним гасли, б≥л¤ нього, ¤к в≥рний пес. згорталас¤ й зал¤гала тиша.

†

VII

« к≥нцем лютого ¤ д≥став з м≥ськоњ управи ќкв≥лу запрошенн¤ з'¤витис¤ до них. “ам чекав на мене сол≥дний пан у звичайному од¤з≥ в окул¤рах ≥ з лисиною, ¤кий попросив мене с≥дати перед його бюрком ≥ ¤кий почав завдавати мен≥ одне за одним питанн¤. ≤м'¤ пр≥звище, р≥к народженн¤, м≥сце народженн¤, подружн≥й стан, рел≥г≥йне в≥ро≥спов≥данн¤, головне зан¤тт¤, коли прибув до  анади, ¤ким кораблем, на ¤кий документ, ск≥льки пров≥нц≥й маЇ ц¤ крањна, ¤ка в них найб≥льша, ¤ка найменша, ¤ке головне м≥сто Ѕрит≥йськоњ  олюмб≥њ, ¤к зветьс¤ прем'Їр федеральноњ влади, ¤к голова м≥ста ќкв≥лу, ¤кими прив≥ле¤ми користаютьс¤ громад¤ни ц≥Їњ земл≥, ¤кий њх соц≥¤льний устр≥й, що таке демократ≥¤.

Ќа кожне питанн¤ ¤ в≥дпов≥дав, усе йшло без найменшоњ затримки, сол≥дний пан був пом≥тно вдоволений, його оч≥ посм≥халис¤, на зак≥нченн¤ ще одно питанн¤:

Ч „и маЇте нерухому пос≥л≥сть? я в≥дпов≥в так. ўо саме? я в≥дпов≥в також. Ч ¬ ¤к≥й приблизно вартост≥?

Ч ѕриблизно п≥в сотн≥ тис¤ч, Ч в≥дпов≥в ¤. Ч ≤ ви до цього часу не одружен≥? Ч Ќ≥, ваша достойносте (сол≥дний пан був суддею), але ми на добр≥й дороз≥, Ч в≥дпов≥в ¤ з усм≥шкою. Ч Ќад≥Їмось, що та дорога не буде дал≥ аж така довга. ≤ наперед вам іратулюю. Ќаша крањна потребуЇ активних людей. ƒ¤кую. ѕобачимось за три м≥с¤ц≥, Ч —ол≥дний пан приЇмно усм≥хнувс¤, подав мен≥ руку ≥ ми роз≥йшлис¤.

 оли ¤ виходив з м≥ськоњ управи ≥ вс≥дав до свого "ћеркур≥¤", ¤ мав дуже повний, певний, вдоволений настр≥й, а вечором дома, ¤ ще ≥ ще раз сам з≥ собою, перев≥р¤в ≥ передумував довгу чергу причин ≥ насл≥дк≥в, ¤ вступав у ще одну сферу, ¤ка була поза мною, ¤ в≥дривавс¤ в≥д ¤когось старого берега, мен≥ трохи дивно, ≥ сумно, ≥ н≥¤ково, ≥ бол¤че, а разом мен≥ спок≥йно ≥ рад≥сно. „и ¤ забув про землю предк≥в? Ќ≥. Ќе забув. ≤ не залишив. ≤ не зрадив. «емл¤ моњх предк≥в дал≥ мо¤ земл¤, з нењ зл≥плена мо¤ плоть ≥ мо¤ кров, ≥ м≥й дух, ≥ моЇ минуле. јле мене змусили вступитис¤. ћене вирвали. ћене вигнали в океан, у прост≥р, у безмежн≥сть. «а мною замкнули й зареілювали зал≥зн≥ двер≥, за мною спалили мости. Ќе ¤, не моЇ т≥ло ≥ нав≥ть не м≥й дух у зудар≥, у зудар≥ мо¤ в≥ра. я не скоривс¤. я не м≥г скоритис¤. я не мав сили скоритис¤. Ќе знаю зв≥дки ≥ дл¤ чого ц¤ мо¤ сталево-тверда нескорен≥сть, але вона Ї, вона буде. ≤ н≥коли, н≥коли ¤ не вижену њњ з моЇњ крови. ћ≥й дух так само не зносить насильства, ¤к т≥ло отруњ.

јле разом з цим... ƒобрий Ѕоже! „и маю право нар≥кати? ќн той сьогодн≥ судд¤ ласкаво п≥дн≥с мен≥ моЇ право, моњ ключ≥ до новоњ, гарноњ, багатоњ, великоњ своб≥дноњ земл≥, розложеноњ свав≥льно м≥ж двома океанами, ¤к той б≥бл≥йний рай м≥ж двома р≥ками, з ¤кого вигньно јдама, а вселено працю, п≥т, розум ≥ побудовано автошл¤хи в≥д краю до краю. ѕобудовано право, пор¤док, закон.  атрус¤ була здивована, коли зайшла вечором ≥ застала мене не в роб≥тн≥, ¤к звичайно, а у фотел≥, перед ватраном великоњ в≥тальн≥ з пл¤шкою п≥вденно-африканського вина ≥ двома чарами на столику.

Ч ќ, ѕавле! ўо це значить? Ч захоплено питала вона.

Ч Ќ≥чого, Ч казав ¤ спок≥йно. ўе покищо н≥чого. Ћишень... Ч ¤ налив другу чару ≥ подав  атрус≥. Ч ¬ипий з≥ мною. я щасливий.

 атрус¤ брала чару, дивилас¤ на мене питальне, ми випили, мен≥ треба було щось казати, ¤ вперто мовчав, заносилось на провесну, ¤ не мав права дал≥ зловжирати њњ терпелив≥стю, питанн¤ судд≥ з ќкв≥лу робилос¤ нестерпно важливим.

јле ¤ не м≥г н≥чого сказати, м≥й ¤зик не повертавс¤, ¤ все на щось чекав ≥ чогось спод≥вавс¤. ј що, ¤к вона справд≥ вернетьс¤? я не був в≥д нењ зв≥льнений. я тримавс¤ за м≥с¤ц≥, за дн≥ ≥ нав≥ть за години. ћи сто¤ли на гостр≥й гран≥, на дуже вражливому м≥сц≥, у дуже д≥ткливому становищ≥: чи м≥г би ¤ справд≥ залишити  атрю, наколи б з'¤вилас¤ Ћена? Ќе було в≥дпов≥д≥ ≥ ¤ не був р≥шений, ¤ лиш в≥дчував, мен≥ лиш щось настирливо дошкул¤ло, ¤ лиш не м≥г в≥д цього зв≥льнитис¤. Ѕ≥л¤ мене нев≥дступне була  атрус¤. ћи њздили на танець, ми робили в≥дв≥дини, ми годинами говорили про те т≥льки, що ¤кась ≥нша  атрус¤ "не так" на мене гл¤ьула, або ¤кийсь ≥нший ѕавло забагато притискав њњ п≥д час танцю. ћи робили сцени, ми творили шексп≥р≥вськ≥ д≥¤логи ≥ кожну цю драму ми к≥нчали бурхливим еп≥логом у моњй постел≥.

„и в так≥й ситуац≥њ мала право вертатис¤ Ћена? « весною в≥дновл¤лос¤ багато роботи, ц¤ запопадлива господин¤ в≥дкривала б≥л¤ дому безодню безобразноњ наготи, сита, пахуча земл¤ вимагала уваги, вже у кв≥тн≥ ми з  атрусею почали наш≥ муравлин≥ заходи з лопатами, рискал¤ми, грабл¤ми, чи то при заход≥ сонц¤ п≥сл¤ фабрики, а чи суботн≥ми та нед≥льними дн¤ми в≥дпочинку. ¬ир≥внювалис¤ и очищалис¤ травники, закладалис¤ нов≥ клюмби, окопувались дерева, п≥дстригались живоплоти. ћо¤ роб≥тн¤ завалена проспектами кв≥т¤рства, п≥дручниками городництва, торбами нас≥нн¤, купами кор≥нн¤.  оли ¤ торкавс¤ земл≥, вона хапала мене, ¤к павук муху, ≥ катувала мене своЇю ненаситн≥стю. ¬она вимагала в≥д мене кв≥т≥в, кольор≥в, запах≥в, краси, уваги.  в≥ти милують з≥р, очищають сумл≥нн¤, спри¤ють травленню.  оли хочете бути здоровим Ч виходьте кожного ранку з≥ сходом сонц¤ ≥ гл¤ньте на кв≥ти. ѕрив≥тайтесь з ними людською мовою, ¤к з≥ своЇю сестрою, вони вас почують, зрозум≥ють, дадуть в≥дпов≥дь на вс≥ ваш≥ клопоти њх р≥дною мовою, ¤ку розум≥Ї однаково Ѕог ≥ людина.

” травн≥ у мене цв≥ло нав≥ть кам≥нн¤. Ќа початку травн¤ ¤ вже м≥г сид≥ти на своњй корол≥вськ≥й веранд≥ пахучою веч≥рньою добою п≥сл¤ моЇњ фабрики, у легк≥й б≥л≥й, розхристан≥й сорочц≥, н≥би римський сенатор у своњй тоз≥, ≥ любуватис¤ запаморочливо-д≥ловим, лаг≥дним, упор¤дкованим довк≥лл¤м. Ѕарв≥ли дахи котедж≥в, набудованих здовж долини, прињжджали, в≥д'њжджали, або сто¤ли непорушно в р≥зних м≥сц¤х авта, поливалис¤ стрижен≥, оксам≥тово-зелен≥ травники, загор¤лис¤ ≥ р≥вно св≥тились широк≥, в≥дкрит≥ в≥кна, веранди, х≥дники, вулиц≥.

—в≥жо, красочно ≥ мальовничо, н≥би добра картина старого майстра, вражав невеликий парк моњх сус≥д≥в зл≥ва з його р¤дом гостроверхих, молодих тополь ≥ великою, ¤к хмара, плакучою вербою з њњ жовтим ≥ зеленим звисаючим галузз¤м. «вичайно, коли заходило сонце, на тому м≥сц≥ в≥дбувалас¤ богослужба поЇднанн¤ земл≥ ≥ неба з великою участю роб≥н≥в, кардинал≥в, жовтобрюшок, щиглик≥в, ¤к≥ так само, ¤к ≥ ¤, любили це св¤точне м≥сце.

„асто ¤ звертав увагу на оселю сус≥да зправа. ¬елика, гарна, нова господа, захована в ¤блун¤х саду ¤к залишок з колишньоњ ферми. ≤ вибагливий, валом, здовж меж≥ кв≥тник з дуже пишними мальвами, рожами, ≥рисами ≥ жоржинами. ѓњ власник Ч високий, костистий, пов≥льний доброд≥й на пр≥звище ‘окс, за профес≥Їю л≥сник, за походженн¤м англ≥Їць. ¬есь тиждень в≥н поза домом, прињжджаЇ лишень на суботу й нед≥лю, займаЇтьс¤ кв≥тами, садом, д≥тьми, маЇ гарну, рус¤ву ж≥нку, двоЇ гарненьких б≥л¤вих д≥вчаток ≥ великого, ¤сно-зеленого "ћеркур≥¤", ¤ким кожноњ нед≥л≥ рано, ц≥лою родино, вињжджаЇ до найближчоњ англ≥йськоњ церкви.

Ќу ≥ зл≥ва, звичайно, в≥лла т≥тки ≈н. «ву њњ в≥ллою за њњ маЇстатно кл¤сичний ренесансовий портик. « весною вона пл¤стично, фотоген≥чне ≥ м≥стер≥йно-мальовничо прибираЇ патриц≥¤льно-≥мпер≥¤льний вигл¤д на тл≥ густо-зелених, гостроверхих туй, ≥ великих вал≥в бузку, що заповнюють весь прост≥р своњм прозоро-св≥жим запахом ≥ в поЇднанн≥ з цв≥том ¤блунь, ≥ глибиною синьо-емалевого, веч≥рнього неба дають настр≥й п≥вдн¤ та кв≥тучого, томливого вдов≥лл¤.

“аке моЇ цьогор≥чне довк≥лл¤. ўе минулоњ весни воно було зовс≥м ≥нше. я до нього з кожним м≥с¤цем, з кожним тижнем ≥ кожним днем все глибше ≥ глибше вростаю ≥ все б≥льше ≥ б≥льше в≥дчуваю його своњм.

як пригадую, це був, ¤к ≥ здеб≥льша, дощевий, холодний, зелений травень, але моњ ≥ мого сус≥да ‘окса ¤блун≥ дуже мохнато цв≥ли, кожна галузка, здавалось, обсипана роЇм джм≥л≥в. ≤, здаЇтьс¤, це було в п'¤тницю, ≥ ¤к не помил¤юс¤ сьомого дн¤. я вернувс¤, ¤к ≥ кожного дн¤, чверть по п'¤т≥й з роботи ≥, ¤к кожного разу, мав нам≥р, зогл¤ду на завтрашн≥й в≥льний, суботн≥й день, одразу в≥д'њхати до “оронта у справ≥ моњх б≥знесових операц≥й, ¤к≥ дуже добре розвивалис¤. ÷ього дн¤, пригадую, ¤ мус≥в, було, п≥дписати контракт на куп≥влю нового поземка десь там у околиц≥  уксв≥лу.

я поставив своЇ авто на подв≥р'њ т≥тки ≈н, зогл¤ду на легший зањзд, був трохи втомлений ≥ од¤гнений у св≥й звичайний, робочий, с≥рий пасистий од¤г ≥ т≥льки що з≥бравс¤ в≥дходити до свого дому, щоб там повечер¤ти, коли неспод≥вано виб≥гла гарно, легко, по весн¤ному од¤гнена  атрус¤: Ч ѕавле! Ч гукнула вона. я зупинивс¤ ≥ питально дививс¤ на нењ. Ч ўо там такого? Ч в≥дпов≥в ¤. Ч “и там маЇш гостю, Ч сказала вона дуже спок≥йним, нормальним голосом. ≤ не дивл¤чись на цей њњ спок≥й, ¤к ≥ на те, що ¤ не м≥г знати, що це за гост¤, в мен≥ щось болюче здригнулос¤. я дививс¤ на  атрусю здивовано ≥ питально. Ч ѕрињхала тво¤ кузинка, Ч додала вона. ќдного разу, при одн≥й нагод≥, ¤ по¤снював  атрус≥ фото Ћени, ¤к моЇњ одруженоњ кузинки. ¬она також знала, що та сама кузинка в≥дв≥дувала мене минулого року з≥ своњм чолов≥ком. Ч ќ! Ч вирвалось у мене, ¤ намагавс¤ бути спок≥йним, але  атрус¤ напевно бачила, ¤к м≥н¤вс¤ вираз мого обличч¤. Ч ј деж вона? Ч нарешт≥ запитав ¤ виразно збентеженим голосом. Ч “ам у тебе, Ч в≥дпов≥ла вона. Ч  оли ж вона прињхала? Ч запитав ¤ знов. Ч «араз по полудн≥, Ч в≥дпов≥ла вона. Ч ¬ибач,  атрусе, Ч сказав ¤ ≥ без посп≥ху в≥д≥йшов.

ћен≥ здавалос¤, що  атрус¤ сто¤ла ≥ дивилас¤ за мною, ¤ ж ≥шов дуже пов≥льно, розт¤гав дорогу, боровс¤ з навалою почутт≥в, моЇ серце билос¤ присп≥шено, багато плутаних думок тиснулос¤ до голови.

я п≥шов, ¤к звичайно, ¤к ≥ кожного вечора, коли вертавс¤ з роботи, наперед гл¤нути на моњ кв≥ти, особливо на т≥, що вимагали ¤коњсь допомоги, але на цей раз мо¤ увага н≥¤к не була звернена на кв≥ти. я намагавс¤ знайти р≥вновагу почутт≥в ≥ пробував бодай приблизно встановити л≥н≥ю повед≥нки. як ≥ чому вона тут по¤вилас¤, що це направду мас значити, ¤к≥ њњ нам≥ри ≥ ¤к маю на все реагувати? ѕитанн¤, питанн¤ й питанн¤ ≥ хоча ¤ њх так часто, ≥ так докладно передумував, ¤ не мав н≥коли ≥ не мав тепер н≥¤коњ в≥дпов≥д≥.

я входив, не ¤к звичайно, б≥чним кухонним входом, а п≥дн¤вс¤ сходами на веранду, мав штучний, нат¤гнутий вигл¤д, хот≥в ув≥йти головним входом до великих с≥ней ≥ враз побачив њњ у широких в≥дкритих двер¤х... ≤ був здивований. “а сама висота, струнка постать з трохи побл≥длим, обв≥треним, неплеканим обличч¤м, ¤ку ¤ знав колись, але од¤гнута, вона була у потертих, з≥мн¤тих, вузеньких темно-с≥рих штан¤х, у пожмакан≥й б≥л≥й, не дуже чист≥й блюзчин≥ ≥ витоптаних, не чищених, без обцас≥в ≥ панч≥х шлапаках. ѓњ лице було не плекане, губи потр≥скан≥, волосс¤ довге, пр¤мовисне, давно не чесане. њњ обидв≥ руки були захован≥ в кишенн¤х.

ѕобачивши мене, не зм≥нила пози, сто¤ла дал≥ на м≥сц≥, на устах мала демонстративну, зн≥¤ков≥лу, визивну, а заразом понижену посм≥шку. ј коли ¤ п≥д≥йшов до нењ зовс≥м близько, ми ¤кось спонтанно кинулись в об≥йми, довго мовчазно, без поц≥лунка, тиснули одне одного, ¤ був зворушений, збитий з пантелику, не знав що казати, що почати. Ч Ћена! Ч вирвалось у мене нарешт≥. ƒе ти тут вз¤лас¤?

Ч я т≥льки що з ѕарижа, Ч в≥дпов≥ла вона з т≥Їю самою винуватою посм≥шкою. ѕрињхала погл¤нути на ¤блун≥, Ч додала вона до цього. я де¤кий час мовчав, лишень здивовано дививс¤, в≥дчував, що вона ц≥ла в противенствах ≥, не знав, що сказати. ¬она, н≥би пишалас¤ собою, н≥би хот≥ла мене чимсь приголомшити, на лиц≥ гн≥в, образа, злоба. ≤, здавалось, ¤ бачив њњ так дуже недавно, можливо вчора, ми зустр≥лис¤ там на тому озер≥, час нагло об≥рвавс¤, минуло багато мимолетних дн≥в, н≥чого не зм≥нилос¤. Ќав≥ть те њњ лахм≥тт¤ видавалось знайомим, ц≥лком у тон≥ ≥ ритм≥ нашого сп≥льного стилю повед≥нки.

Ч ј мене не спод≥вавс¤, Ч здавалось продовжувала вона ¤кусь свою думку в голос.

Ч —под≥вавс¤, Ч в≥дпов≥в ¤ п≥дкреслено.

Ч јле заскочений, Ч казала вона тим же ≥рон≥чним тоном.

Ч ћожливо. ј ти сама? Ч питав ¤ нетерпеливо.

Ч як бачиш, Ч в≥дпов≥ла вона.

я хот≥в було запитати "а де ж ¤нгол¤тко", це слово вр≥залось у мою т¤мку, але њњ вигл¤д н≥чим не зраджував вигл¤ду ћадонни, скор≥ше це був вигл¤д громад¤нина з п≥д мост≥в —ени в ѕариж≥. ≤ ¤ стримавс¤ з≥ своЇю ц≥кав≥стю ≥ натом≥сть запитав: Ч ÷е нова мода? Ч ≥ вказав погл¤дом на њњ шати.

Ч Ќ≥, Ч в≥дпов≥ла вона.

Ч яке це маЇ значенн¤? ≤деолог≥¤, символ≥ка, —артр, “олстой?

Ч ќ, н≥... ѕросто. “ак виг≥дн≥ше. я посм≥хнувс¤. ¬она бачила, що мене це не переконуЇ, що сприймаю це не ¤к простоту, а ¤к ускладненн¤ ≥ ¤к примху, зрештою, вона знала на це моњ погл¤ди, а тому ми ц≥Їњ теми не розвивали. я спохвативс¤, що вона ж мо¤ гост¤ ≥ заметушивс¤, щоб њњ в≥дпов≥дно прийн¤ти. Ч јле ж... Ћено! ¬ибач! ≤ що за розмови! “и ж з дороги.

Ч Ќ≥. Ќе голодна.  атрус¤ мене накормила, Ч в≥дпов≥ла вона.

я гл¤нув здивовано.  атрус¤? ¬они вже знайом≥? ≤ напевно розмовл¤ли? Ћена, ¤к звичайно, в≥дгадувала думку. Ч ќ, вона чудова! ¬она мен≥ дуже подобаЇтьс¤.

Ч ¬и розмовл¤ли?

Ч ƒуже довго. ¬она мене зустр≥ла, ¤к твою кузинку.

Ч јле с≥дай, Ч сказав ¤. я вказав на велику в≥тальню, на м≥й великий, улюблений, мишатий фотель в кут≥ п≥д л¤мпою з р≥зьбленим, покритим шк≥рою, столиком. ¬она обережно, недопасовано с≥ла, вин¤ла з≥ своЇњ пом'¤тоњ, витертоњ торбинки ¤к≥сь французьк≥ цигарки в поганому опакованн≥, д≥стала цигарку, ¤ подав њй запальничку, п≥дставив попельничку ≥ сказав: Ч „и можу щось запитати?

Ч „ому н≥.

Ч ƒе те ¤нгол¤тко, про ¤ке ти писала?

Ч ќ, ти чудовий! ≤ ти пов≥рив?

Ч „ому не мав в≥рити?

¬она не в≥дпов≥ла одразу, в≥дсутньо думала, вт¤гала ≥ випускала дим ≥ по час≥ сказала: Ч ÷е просто була примха. “и мусиш мене знати. ƒумаЇш, що ось тепер ¤ прињхала до тебе? я прињхала побачити, ¤к цв≥туть ¤блун≥, ¤к будеш ти реагувати на м≥й новий вигл¤д, побачити що тут д≥Їтьс¤. ј тебе... ѕов≥р... я вже забула.

Ч „и також примха?

Ч Ќ≥. √ола правда.

Ч √ола правда?

Ч —умн≥ваЇшс¤? Ќаше минуле? ћи ж не бачились, ‘ата-моргана.

Ч “и зовс≥м розгубилас¤. ѕариж тебе обдурив, Ч сказав ¤ ≥ в≥дчував, що в мен≥ наростаЇ обуренн¤, що хочетьс¤ сказати правду. Ч “и обернулас¤ в мавпу ≥ вигл¤даЇш, ¤к паризька проститутка.

Ч “о що ¤? ћавпа чи проститутка? Ч питала вона спок≥йно.

я намагавс¤ бути також спок≥йним. Ч ≤ те, ≥ друге. ≤ щось третЇ...

Ч “и дуже не любиш ѕарижу?

Ч ћен≥ байдуже. “ам сам≥ ген≥њ. ¬се знаюч≥... ≤ краще знаюч≥... ƒетрити.

Ч √нила ≈вропа, Ч спок≥йно ≥рон≥зувала Ћена.

Ч Ќ≥¤ка ≈вропа. Ўостий континент. —амост≥йна ≥ ≥зольована пл¤нета. Ѕез пов≥тр¤ ≥ в≥ддиху. ƒе дур≥ють з нудоти.

Ч ќ, ¤к зворушливо. Ѕ≥дний ѕариж!

ћен≥ хот≥лос¤ б≥льше ла¤тись, сказати щось д≥ткливе, наговорити багато поганих, брудних сл≥в, але Ћена погл¤дала на мене кр≥зь дим г≥ркоњ, поганоњ цигарки з такою раззброюючою, незалежною ≥ щирою ≥рон≥Їю, з такою безпосередньою вищ≥стю ≥ поблажлив≥стю, що це в≥дбирало у мене слова. ÷е мене ще б≥льше сердило, ¤ не мав њњ акторських талант≥в, але ¤ почав також нат¤гати маску ≥рон≥њ, байдужости, незалежности, ¤ зас≥в у новенькому фотел≥ насупротив нењ, заложив ногу на ногу, не курив, але вз¤в до рук аметистового кольору попельничку з чеського скла, бавивс¤ нею ≥ чекав на њњ мову.

Ч ќ, ѕавле! “и все таки чудовий! Ч вирвалось у нењ. „и дозволиш мен≥ тут у тебе переночувати?

ћене дивувало, що до цього часу, вона не ви¤вила н≥¤кого зац≥кавленн¤ моњм мешканн¤м ≥ н≥одним словом не зрадила своЇњ про нього думки.

Ч ѕереночувати? Ч здивувавс¤ ¤.

Ч Ќевже не дозволиш?

я пов≥льно в≥дложив свою попельницю, пов≥льно зв≥вс¤ на ноги, пов≥льно, сюди й туди зробив к≥лька крок≥в по моњй к≥мнат≥. Ћена безучасно сид≥ла на своЇму м≥сц≥, докурювала цигарку ≥ косим погл¤дом позирала в м≥й б≥к.

Ч ѕереночувати. «алишитис¤! Ќазавжди! Ч вирвалось у мене.

Ч ўо мала б тут робити? Ч об≥рвала вона мене одразу.

Ч ћаЇш там ательЇ, Ч в≥дпов≥в ¤ на це певно. ¬она похитала головою, посм≥хнулас¤ ≥ сказала: Ч Ќе дл¤ мене. «амале, зат≥сне, заблискуче.

я в≥дпов≥в на це мовчанн¤м, ¤ знав, що це лиш гра, ¤ вигл¤дав напевно см≥шно, моЇ становище наскр≥зь фальшиве, але н≥чого з цього не м≥г зм≥нити. Ч ¬ибач, Ч сказав ¤. я т≥льки що з роботи ≥ мушу вечер¤ти. „и дозволиш запросити й тебе? Ч я був внутр≥шньо збентежений ≥ невдоволений ≥ стримував себе в≥д нових вибух≥в. Ћена все це добре бачила ≥ добре розум≥ла, њњ рол¤ була значно прост≥шою, бо в≥дпов≥дала њњ природ≥, а також була добре награна. я був, ¤к ≥ завжди, не дуже допасованим њњ партнером ≥, ¤к звичайно, терп≥в поразку.

Ч ¬се це так дивно, Ч казав ¤ за вечерею у моњй мал≥й њдальн≥, з в≥кна ¤коњ було видно цв≥туч≥ ¤блун≥, ¤к≥ цв≥ли, барв≥ли ≥ все вигл¤дало св≥жо, легко, прив≥тно. ћи њли приготовану, ¤к звичайно,  атрусею вечерю, ¤ку ¤ на цей раз сам лишень п≥догр≥в Ч кур¤ча юшка, картопл¤на з кислою сметаною салата ≥ тел¤ча печен¤... Ч ≤ Їдине, що мен≥ хот≥лос¤ б, казав ¤ дал≥, ¤кось це зрозум≥ти. „и це конче треба, щоб це наше сп≥льне велике добро, було так збабране? „ому, дл¤ кого, дл¤ чого? „ому ми створили цей клубок непорозум≥нн¤? ћи ж могли б орган≥зувати дуже гарне, дуже ц≥каве ≥ дуже ориг≥нальне житт¤. „ому, чому, скажи чому, це не сталос¤?

Ч я ≥нколи також про це думала, Ч сказала Ћена, але знаЇш, до ¤ких висновк≥в ¤ доходила? ћен≥ здавалос¤, що м≥ж нами н≥чого не забабрано, що кожний з нас п≥шов такою звичною ≥ природньою дл¤ нього дорогою. ≤накше не могло бути. ћи мали своњ дороги, ми ними йшли ≥ одного разу вони на мить схрестились. „и ти каЇшс¤, що мене зустр≥в?

Ч ќ, н≥! ќ, н≥! Ч казав ¤. Ќавпаки. ÷¤ наша зустр≥ч... Ѕлагословенство. ѕринаймн≥ моЇ. ћен≥ лиш хот≥лос¤, щоб це дало насл≥дки.

Ч як≥ насл≥дки?

Ч ќдруженн¤. –одина.

Ч „и ¤ хоч тр≥шки под≥бна на мат≥р родини?

Ч „ому н≥?

Ч ј тому, що ¤ не хочу ≥ не можу бути мат≥р'ю родини. я мистець. я в≥льна, абсолютно в≥льна, безв≥дпов≥дальна, жива ≥стота. јле чи це не дало тоб≥ направду н≥¤ких насл≥дк≥в? ћаю на уваз≥, добрих насл≥дк≥в.

Ч —аме тому. ўо дало. ƒало. ¬се що бачиш, це ти! ¬се ось кругом, Ч показав ¤ рукою довкруги.

Ч ≤ дуже гарно, м≥й милий ѕавле. ≤ дуже гарно. ≤ пов≥р, що ¤ хот≥ла б, щоб ми одружилис¤. ≤ нав≥ть дуже хот≥ла. ≤ був час, що ¤ була р≥шена. ≤ може це було велике наше щаст¤, що так не сталос¤, бо ¤ ось сьогодн≥, ¤к ти кажеш, паризька проститутка, але це було б сталос¤ також, коли б ми були одружен≥. ћи вже б давно розводились ≥ давно були б ворогами. „и не пригадуЇш, ¤к ¤ тоб≥ казала ще там на —≥мко, що з мене н≥коли не буде доброњ ж≥нки, але нав≥ть доброњ коханки. “о ж ¤ без стат≥. ўо моњ сексуальн≥ пориви лиш пориви ≥ б≥льше н≥чого. ўо це хвилев≥ подразненн¤. „и ти не бачив моњх пост≥йних тем Ч ж≥нка, що родить. ÷е лиш мо¤ далека, внутр≥шн¤, атав≥стична туга ≥ б≥льше н≥чого. я, розум≥Їтьс¤, могла б д≥лити з кимсь пост≥ль, могла б впадати у пристрасть, зрештою, ти це знаЇш... я могла б також родити. ћо¤ б≥олог≥¤ ц≥лком в пор¤дку... јле ¤, мо¤ психолог≥¤ до цього не достосована. ћоЇ покликанн¤. ћо¤ мр≥¤. «розум≥й, що моњ примхи не конче примхи .. ÷е мо¤ дол¤. ѕризначенн¤. ѕриреченн¤. я така. ÷е б≥льше н≥ж ¤. ≤ по сут≥, ¤ дуже проста. я дитина, що бавитьс¤ л¤льками. ¬≥дриваю њм руки, ноги, голову, щоб загл¤нути до середини. „и хот≥в би ти весь час мати б≥л¤ себе таку збиточну потворку. Ќ≥ хвилини спокою. Ѕезупинна невротика, в≥чна г≥стер≥¤. ћене ц≥кавл¤ть ситуац≥њ, вит≥вки, гримаси, погл¤ди, св≥т, банани, маски, кривл¤нн¤. я з цього роблю т≥сто ≥ печу от≥ коржики "дл¤ св¤того крокодил¤", про ¤к≥ ти писав. я кожного дн¤ хочу бути в ≥ншому к≥нц≥ пл¤нети, бачити, втомлюватись, знов бачити, падати, плакати, кричати. ћене втомлюють т≥ сам≥ маски ≥ м≥ж ≥ншим, ти Ї Їдиний... Ќо-но-но!

„ому, наприклад, мене ц≥кавить ѕариж? ѕросто тому, що там кожного дн¤, без найменших зусиль, ¤ можу бути св≥дком... Ѕа! ”часницею тих двох в≥домих комед≥й Ч божеськоњ ≥ людськоњ, що про них хтось так писав. ÷е може св≥т штучний. ћожливо ти не вижив би там н≥одного дн¤, коли б бачив ћулен –уж Ч мар≥онеток, що ц≥л≥ стол≥тт¤ вимахують ногами. “и Ї живий, нерозбитий атом, ти Ї вт≥ленн¤ лог≥ки, але ¤ мум≥¤ фараонш≥ обл≥плена бальзамами ≥ саме тому, м≥й милий, оцей м≥й протест. я не хочу н≥¤ких штучних прикрас у моЇму безобраз≥ю. я хочу Їднати древн≥сть ≥ сучасн≥сть в сам≥й соб≥, шукати надчутт¤, позачутт¤, п≥дземелл¤, влазити в кам≥нь, др¤патись в могилах, розривати к≥ст¤ки. Ќав≥що це, ти спитаЇш? Ќа все. „ому плачемо, чому см≥Їмос¤, чому робимо в≥йну? ÷е те саме. «дастьс¤, щи т≥ древн≥ парижани знають все. “ам нема молодих. “ам сам≥ сам≥ мудр≥ д≥ди-стар≥йшини.

ћ≥й милий! “е, що звемо "модерне мистецтво" не конче модерне у наших просторах часу, воно модерне в неол≥т≥, палеол≥т≥, взагал≥ мова ≥нстинкт≥в, в≥друх≥в, печерних фресок, кам'¤но Ч в≥кових людей. —ьогодн≥ ми повернулись лицем взад, любуЇмось минулим, кожному хочетьс¤ бути ¤к не новогв≥нейським дикуном з≥ свин¤чим кликом у нос≥, то в кожному раз≥ сучасником п≥рам≥д, мум≥й. ≤÷о там “олстой, що —артр. ÷е лиш нат¤ки. ќпрощенн¤ п≥де за вс≥ меж≥ можливого ≥ одного разу, ще за нашого житт¤, ƒ≥ор покаже моду з кам'¤ного в≥ку, а на трон≥ ‘ранц≥њ сид≥тиме король без штан≥в з каблучкою в нос≥. ÷е протест, це конрта Ч проірес, це св≥доме протиставленн¤ јмериц≥. ѕатлат≥ д≥вчата й бородат≥ школ¤р≥, це лиш ход¤ча символ≥ка, це транспаренти де-революц≥й. „и ти не бачив людей в сандалах. що йдуть походом дв≥ст≥ миль ≥ протестують проти ато-мовоњ бомби. „и њм так, думаЇш, шкода "сучасноњ цив≥л≥зац≥њ"? јбо "житт¤ м≥льйон≥в громад¤н"? ѓм н≥чого, абсолютно н≥чого не шкода, коли вони протестують, то робл¤ть це з мистецтва дл¤ мистецтва, њм приЇмно почуватис¤ у шкур≥ св¤тих јнтон≥њв, великомученик≥в «осима й —ават≥¤, вони хот≥ли б попасти на ≥кону. —тарий, древн≥й Ч ход¤ча мум≥¤ ф≥лософ, п≥дданий екс Ч брит≥йськоњ ≥мпер≥њ в≥ктор≥¤нськоњ епохи, лорд Ѕертранд јртур ¬≥ль¤м –оссел велично ≥ маЇстатично очолюЇ цей прецес≥йний сандально Ч босий пох≥д винах≥дник≥в древности. ÷е все пон¤тт¤. «аконом≥рн≥сть.

“и дивуЇшс¤, чому ¤ також з ними. „уюс¤ зобов'¤заною. ћене кличе кров. ћодерним мистецтвом займаюсь не ¤, а ти. Ћюди, що робл¤ть сучасне. Ѕудинки, дороги, компютери, джети, телев≥зори. ¬лаз¤ть до атому. Ћет¤ть поза землю. ÷е Ї д≥йсне, сумарне мистецтво часу, де¤к≥ скульптори намагаютьс¤ вловити його у форму скульптури, змонтованоњ з розторощених у авар≥¤х авт. ÷≥ до ѕарижу не йдуть. “≥ йдуть у прер≥њ јльберти, на б≥гуни, на јмазонку, поп≥д дно океану. Ќа м≥с¤ць. Ќа пл¤нет≥ Ї два антиподи Ч ѕариж ≥ Ќю »орк. ќдним потр≥бен перший, ≥ншим другий. я бачила той ≥ другий. Ќю »орк з висоти ≤мперського —тейтового будинку ≥ ѕариж з глибини Ћатинського кварталу. ≤ вибрала... Ѕачиш. „и ти можеш з цим погодитись?

ћи, голубе, нер≥вна пара. « р≥зних епох. Ќаша зустр≥ч випадкова. Ч «ак≥нчила вона своњ сентенц≥њ зниженим, приглушеним рефреном. я був здивований ≥ потр¤сений... ≤ не т≥льки пожирав њњ думки, але й спостер≥гав та любувавс¤ њњ замурзаним, залишаЇним, немитим обличч¤м, ¤ке нагадувало голову розбитоњ химери щойно викопаноњ з старогрецьких розкопок. я бачив њњ у таких р≥зних позах, у р≥зних настро¤х, але такою, ¤к це, бачив њњ вперше. ≤ пов≥рив.

≤ ¤ коривс¤. я не мав чого сказати. “а мова мене роззброњла ≥ розд¤гнула. ¬ певному м≥сц≥ ¤ вибачивс¤, п≥шов до своЇњ роб≥тн≥, зателефонував —ниликов≥, щоб в≥н в≥дложив наш≥ трансакц≥њ з поземком на ≥нший час, пот≥м вийн¤в з буфету пл¤шку австрал≥йського вина ≥ просив свою гостю перейти з≥ мною на веранду. ÷е, можливо, найкраще дл¤ нас м≥сце. ћи можемо розчинитис¤ в краЇвидах, бачити зелень, кв≥ти, людей, машини.

Ч ƒуже приЇмно, Ч казала Ћена. „и знаЇш, ¤ка мен≥ пригадалась ситуац≥¤?

Ч ÷≥каво.

Ч ћ≥сце в ™вангел≥њ, коли ди¤вол виводить ’риста на вежу ≥ показуЇ йому чудове довк≥лл¤.

Ч ќ! Ч вирвалось у мене. јле давай вип'Їмо ≥ за лишимось друз¤ми, Ч додав ¤.

Ч Ќав≥що нам бути друз¤ми? Ч питала вона подразнена.

Ч Ќема потреби. “ак просто. ѕ≥сл¤ твоЇњ мови... јле чи варто бути ворогами?

Ч јле й не друз¤ми. ÷е значило б, що минуле було дл¤ нас малозначним. ўо його можна зам≥нити дружбою. “и сам казав не писати св¤точних карток, ≥ ¤ це оц≥нила.

Ч „и ворожнеча краще визначить вартост≥, н≥ж дружба?

Ч јбсолютно, Ч казала вона подражнено й закурила цигарку. јж тепер ¤ пом≥тив, що вона була дуже втомлена, њњ нерви напружен≥, њњ вигл¤д с≥рий. ћен≥ було шкода, що ¤ так њњ зустр≥в ≥ хот≥лос¤ це направити.

Ч я знав, ¤ чекав... я тобою жив. ≤ нараз що? ¬ороги?

Ч ƒва смертельн≥ антиподи. як≥ борютьс¤ дал≥. “и не т≥льки мене чекав. “и також бо¤вс¤. “и пан≥чно бо¤вс¤. ≤ тод≥ на —≥мко.

Ч Ќе точне визначенн¤... Ќе бо¤вс¤, а бентеживс¤.

Ч „ого? Ч питала вона ≥ мускули њњ щ≥к нервово грали.

„и не досить було причин? ќдин той “рухлий... я не док≥нчив реченн¤, Ћена неспод≥вано встала, швидко п≥д≥йшла до мене ≥ вдарила мене в лице. ≤ неспод≥вано в≥д≥йшла до будинку. ƒл¤ мене це був справж н≥й шок, н≥чого под≥бного не м≥г спод≥ватис¤ я був остаточно розгублений. —початку хот≥в було також з≥рватис¤ ≥ б≥гти за нею, але чомусь стримавс¤ ≥ це було добре. Ќе легко було збагнути, що вона зробить дал≥. Ќай правдопод≥бн≥ше, вона так само в≥д≥йде, ¤к ≥ прийшла, а цього мен≥ н≥¤к не хот≥лос¤. “аке фатальне об≥рванн¤ на п≥в слов≥... Ќ≥-н≥-н≥! я мус≥в щось зробити. я нашвидку випив ще чарку вина, з≥йшов униз ≥ мав нам≥р ув≥йти до будинку задн≥м входом. ≤ коли ¤ вийшов з-за рогу на другому боц≥, ¤ побачив Ћену за будинком п≥д ¤блун¤ми. ѓњ вигл¤д був дуже розгублений. ј пом≥тивши мене, в≥друхово ≥ швидко поб≥гла мен≥ назустр≥ч, кинулась мен≥ на шию ≥ схвильовано казала: Ч ќ, ѕавле; ¬ибач! як можеш Ч вибач! я сама не знаю, що з≥ мною д≥Їтьс¤.

Ч ѕередовс≥м вибач мен≥, Ч тим самим тоном казав ¤. ÷е мо¤ вина, абсолютно мо¤ ≥ ¤ не можу соб≥ цього дарувати. ћоже зайдемо до мене.

я зав≥в њњ до свого каб≥нету ≥ вказав на софу. Ч “и втомлена. ѕрил¤ж. ≤ ¤к можеш, засни. Ќ≥чого не думай. ¬се буде добре. я в≥д≥йду.

Ч я ж хот≥ла побути з тобою. „и ти знаЇш, що у мене немаЇ цигарок?

Ч я там, здаЇтьс¤, маю. «ачекай.

«вичайно ¤ мав цей продукт дл¤ гостей у в≥тальн≥, але на цей раз не було. я знав, що вона не зможе витримати довше без куренн¤ ≥ н≥чого не залишалос¤, ¤к поњхати до м≥ста й купити. Ч Ћеночко, Ч казав ¤, вибач, цигарок нема, але негайно будуть, њду до м≥ста. «а чверт≥. години буду назад. „и зможеш витримати?

Ч я ще маю одну.

Ч Ќу, от. «акури, в≥д≥тхни... “ут ось маЇш прекрасну лектуру... Ч я подав њй першу л≥пшу книжку з тих. ¤к≥ ¤ мав дл¤ засипанн¤ Ч ''„ужинець з јр≥зони", чи щось под≥бне.

Ћена погодилас¤, ¤ негайно в≥д'њхав, кр≥м цигарок, мав ≥нш≥ справи, чверть години вит¤гнулась трич≥ ≥ коли ¤ вернувс¤ Ч Ћена спок≥йно спала на т≥й сам≥й соф≥, ¤к була од¤гнена, повернута на б≥к, ноги п≥д≥гнут≥, голова на краЇчку вишитоњ  атрусею подушки, л≥ва долон¤ п≥д щокою, права м≥ж кол≥нами, "„ужинець з јр≥зони" на килим≥ помосту, з невинним, дит¤чим виразом свого замурзаного обличч¤.

я в≥д≥тхнув з полегшею. ѕризнатис¤, Ћена мала рац≥ю, закидаючи мен≥ бо¤гузство. я ≥ на цей раз бо¤вс¤. «давалос¤, що коли повернус¤, вона може зникнути. њњ повед≥нка могла бути дуже непередбачена.

јле вона ось не зникла, вона ось тут, на моњй соф≥, невинно-дит¤ча ≥ не хот≥лос¤ в≥рити, що це та сама мо¤ довгол≥тн¤, довгождана, виплекана й вимр≥¤на химера, ¤ка спричинила мен≥ ст≥льки глибоких, вражаючих потр¤сень ≥ ¤ка лишила в моњй ≥стот≥ на все житт¤ св≥й ч≥ткий в≥дбиток.

“ака мила, р≥дна, близька, а разом така невловима ≥стота, що њњ ¤ так д≥ткливе й ≥нтимно п≥знав, так вражаюче в≥дчув, так наскр≥зне пережив. ƒе¤кий час ¤ сто¤в ≥ дививс¤. ћоже б вз¤ти њњ ≥ кудись в≥днести. ћоже б покинути все ≥ п≥ти за нею байдуже куди. я був переконаний, що вона саме цього вимагала. я шукав ≥ знайшов м≥сце, будував гн≥здо, а вона шукала простору, сп≥вгри елемент≥в хаосу ≥ космосу. ¬она прибула, щоб вдарити мене. ÷е був ви¤в розпачу ≥ безсилл¤ супроти мене. ћи будемо завжди це пам'¤тати.

“епер ми не маЇмо ≥ншоњ розв'¤зки, ¤к та "антиподн≥сть", м≥ж нами тепер не океан ≥ не п≥в глобуса, м≥ж нами тепер сумл≥нн¤ ≥ закон. ћ≥ж нами  атрус¤.

Ѕуло тепло, ¤ залишив њњ не прикритою, п≥дставив ст≥лець, положив цигарки, с≥рники, попельничку... ≤ вийшов.

—початку до в≥тальн≥. ÷¤ кубатура простору не давала можливости ви¤ву, зробив к≥лька, сюди ≥ туди, крок≥в по м'¤кому килим≥, неспок≥й зростав ≥ вигнав мене на веранду. ƒовкруги багато тр≥потливого, теплого, д≥ючого руху. як знайти оперт¤? «давалось, ¤ потрапив у порожнечу безпов≥тр¤ного ≥ безграв≥тац≥йного се редовища, ¤ шукав зосередженн¤, щоб вирватись з цьо го крут≥жу. як ≥ кожноњ п'¤тниц≥, було багато вс≥л¤ких справ до полагодженн¤, ¤ п≥шов униз до нижнього телефону ≥ почав на вс≥ боки дзвонити, а в тому також до  атрус≥. ѕросив вибаченн¤, що не можемо зараз бачитись. Ч Ќ≥чого, н≥чого. –оби своЇ д≥ло, Ч в≥дпов≥ла вона, хоча з голосу було чути, що це њњ тривожило.

÷е був такий незвичний веч≥р, м≥ж двома силами. я був дуже одинокий, ¤ мус≥в вибирати, мене мус≥ли ненавид≥ти, ¤ бо¤вс¤ спричинити кривду, хот≥в бути справедливим, вимагалось мудрости Ч найг≥рше навантаженн¤ дл¤ м'¤ких ≥ не мудрих.

ѕризнаюс¤, мен≥ хот≥лос¤ мати б≥л¤ себе частину простору, з ¤кого ¤ вийшов ф≥зично, Ћена була б не лишень ж≥нка, вона доповн¤ла б мою од≥рван≥сть ≥ визвол¤ла б ≥з самоти. Ќ≥¤ка ≥нша ж≥нка на пл¤нет≥ не може њњ заступити.  оли ¤ зливавс¤ з нею Ч зливавс¤ весь Ч т≥лом ≥ духом, наш≥ корч≥ насолоди оп≥кали, ¤к вогонь, того самого протуберанц¤, вирваного з того самого джерела.

як м≥г њњ зректис¤? «а ¤ким правом? ўо вона "антипод", що вона в простор≥, що њњ набридають т≥ сам≥ обр≥њ, банальн≥ють т≥ сам≥ обличч¤. јле чи це дл¤ мене виправданн¤? яке моЇ д≥ло до того, що њй подобаЇтьс¤ ѕариж, мум≥њ –амзес≥в, чарод≥йн≥ маски јфрики Ч ¤ке моЇ д≥ло. Ќе маю претенс≥й до њњ вподобань, а маю претенс≥њ до нењ самоњ Ч очей, уст, грудей, стегон, погл¤д≥в. ≤ Їдине справжнЇ питанн¤: чи хоче вона мене?

„и вона хоче мене? „и вона "мене любить", а чи справд≥ прилет≥ла побачити, ¤к цв≥туть ¤блун≥? √осподи Ѕоже! Ќав≥що ти сотворив лукавство? „ому обов'¤зково неправда мала б первородне право визначати правду? я абсолютно переконаний, що вона прилет≥ла з ѕарижа, щоб вдарити мене в лице, а не бачити ¤блун≥. ¬с≥ т≥ минул≥ роки зосередились в тому удар≥ за те, що ¤ не був вистачально сильний загнуздати ≥ оговкати њњ космогон≥чн≥ вибухи. Ќас призначено на злитт¤, рука Ѕожа гнала нас довкруги пл¤нети, щоб звести лице в лице.

ѕередомною та сама дилема, чи повернути назад ц≥лу ескадрилю призначенн¤, а чи в≥ддатись на волю в≥тр≥в? Ѕ≥л¤ мене нев≥дступне сто¤ла мармурова  атрус¤ з њњ б≥леньким фартушком, ¤ка тримала мене при земл≥. яка широка тво¤ земл¤! як≥ гран≥тн≥ простори! Ќе б≥йс¤ обр≥њв. «а ними твоЇ корол≥вство.

÷е був той м≥й другий прост≥р Ч прост≥р цв≥тучих ¤блунь, протуберанцевих вибух≥в, ¤кий творить богинь ≥ бог≥в, м≥ти ≥ запов≥д≥, живий мармур, океани ≥ музику. ¬с≥ ц≥ дерзанн¤ ¤ пережив п≥д час т≥Їњ в≥чности, коли у моЇму каб≥нет≥ на шорстк≥й, нов≥й канап≥, спала Ћена, а ¤ ходив замкнений у кл≥тку веранди ≥ не пом≥тив, ¤к заходило ≥ зайшло сонце, ¤к погасли вершки тополь, ¤к погрузли в темноту будови, ¤к затихли мотори, ¤к з поб≥льшеним грюкотом пролет≥в на Ќю »орк веч≥рн≥й експрес...

«вичайно, такими вечорами пахн≥ли бози ≥ нав≥ть петун≥њ... ќ дес¤т≥й було вже темно зовс≥м ≥ мо¤ стара хатина з њњ шопою, творили незграбн≥ т≥н≥, над ¤кими почали писати своњ зиізаіи чорн≥ сполохи кажан≥в.

” в≥тальн≥ за широким в≥кном св≥тилас¤ одна л¤мпа п≥д червоним абажуром, њњ св≥тло осв≥тлювало лишень широку спину бронзово-жовтого фотелю, залишаючи темноту саму дл¤ себе. я зайшов до середини нечутно, знайшов у кухн≥ вино, вернувс¤ до в≥тальн≥, прис≥в п≥д л¤мпою, налив вина ≥ так сид≥в. я мав нам≥р читати останнЇ число "ёнайтед —тейтс енд ¬орльд –≥порт", але думка була дал≥ завантажена ≥ншим ≥ журнал лишавс¤ недоторкнутим на столику.

” так≥й поз≥ застала мене Ћена.

Ч ќ, ¤к ¤ спала! Ч казала вона все ще заспана. я забулас¤. «давалос¤, що ¤ все ще на л≥таку. “ак спала, так спала.

Ч „и вип'Їш чарку вина? „и щось њсти? Ч спитав спок≥йно ¤.

Ч ќ, не знаю, Ч с≥даючи насупроти, казала вона. ћоже краще њсти.

¬она закурила цигарку, ¤ вийшов до кухн≥, в≥днайшов њжу, помаранчевий сок ≥ прин≥с до в≥тальн≥. Ч ”уу! я голодна! Ч казала вона. Ќалий вина. я звичайно не п'ю в цей час, але зараз хочетьс¤. ≤ ти також. ћен≥ снилос¤... як≥сь будови. Ќ≥би в ’арков≥... Ќ≥би з пап'Ї маше... ясно-зеленого кольору. ћен≥ часто сн¤тьс¤ фантастичн≥ будови. „и вм≥Їш в≥дгадувати сни?

Ч “и будеш дома, Ч казав ¤. ћатимеш своЇ м≥сце.

Ч я? Ќ≥коли! ÷е см≥шно. ƒ¤кую за цигарки. я вже в≥двикла в≥д цих... ћен≥ так солодко спалос¤... “аке чисте пов≥тр¤. “и маЇш справд≥ гарну хату. ј що та хатина з музеЇм?

Ч —тоњть.

Ч «о вс≥ма скарбами?

Ч Ќ≥. —карби зоховано де ≥нде, а хатина творить мороку. —тоњть не на властивому м≥сц≥ ≥ творить дисонанс... ј разом шкода руйнувати.

Ч «алиши њњ. ¬она така живуча. я часто њњ згадувала. ’от≥ла б мати таку десь на безлюдд≥ на краю прал≥су з ведмед¤ми. Ќе думай, що ¤ лиш ѕариж. јле досить про мене. —кажи щось про себе. “и ж маЇш повно пл¤н≥в. „и думаЇш тут лишатис¤? Ќа в≥ки в≥чн≥?

Ч “ак, Ч в≥дпов≥в ¤ спок≥йно.

Ч ÷≥каво чому?

Ч Ѕо це дл¤ мене вих≥д.  анада незнана земл¤, проблема —Ўј й Ѕритан≥њ, а дл¤ мене незам≥ним≥сть. ћ≥стер≥йна, загадкова, ≥нтриіуюча. я починаю лиш жити. Ѕезпосередн≥сть, ¤сн≥сть, св≥ж≥сть.  рањна, в ¤к≥й родитьс¤ нова раса. „и не думаЇш, що одного разу сюди пересунутьс¤ центри епох, на њњ гран≥т≥ постануть п≥дземн≥ й надземн≥ арсенали енерг≥њ, зникне п≥вн≥ч, зас¤Ї ще одне сонце. ћен≥ здаЇтьс¤, що майбутнЇ людство пересунетьс¤ на полюси.

Ч „ому на полюси? Ч питала здивовано Ћена, ¤ка цим ц≥кавилась.

Ч Ѕо там багато порожнього м≥сц¤. як т≥льки р≥шать проблему тепла ≥ св≥тла...  анада, ≥деальний дл¤ цього плацдарм. јтомов≥ тепло-генератори, штучне сонце, необмежен≥ космодроми, станц≥њ стратосфер, м≥жпл¤нетн≥ вузли дор≥г. ƒе ≥нде дл¤ цього не хватить простору.

Ч ÷е, ¤к рамон ∆юль ¬ерна, Ч казала Ћена. јле погоджуюсь. ÷е може статис¤.

Ч ≤ незадовго.

Ч “и завжди був мр≥йником.

Ч Ћишень замалим... в≥дпов≥в ¤. —юди приходили велик≥ мр≥йники. Ќю-…орк, √ол≥вуд. ѕриходила людина п'¤ть фут≥в Ч п'¤ть ≥нч≥в росту з малою, обдертою вал≥зкою ≥ здвигала "ѕарамонт", "ћетро √олдв≥н Ч ћаЇр". –≥ки долар≥в з усього св≥ту 3 нафтовоњ ропи, урану, зал≥за, а то нав≥ть ≥з звичайноњ карикатури, добрий мр≥йник творить ¬олт ƒ≥сне¤, √арр≥  упера, √енр≥  айзера. ј це лиш скромн≥ початки. « кожним роком населенн¤ цього простору зростаЇ на ш≥сть м≥льйон≥в, тод≥, ¤к площа скорочуЇтьс¤ два-три рази.  уди д≥ватимуть енерг≥ю? ¬ глибину ≥ висоту. “рансконтинентальн≥ дороги п≥дуть п≥д землею, транслетунськ≥ у стратосферу. Ќаша  анада Ч дуже коштовний гран≥т.  ожний њњ фут, одного разу, буде дорожчий, н≥ж один фут Ќю …орку.

„и ти в≥риш в загробне житт¤? Ч запитала неспод≥вано Ћена.

Ч Ќ≥, Ч в≥дпов≥в ¤ без надуми.

Ч ј Ўексп≥р в≥рив.

Ч ѕо перше ¤ не Ўекстп≥р, а друге, ¤ не переконаний, що в≥н в≥рив.

Ч ÷е також прост≥р поза нами.

Ч ÷е не мо¤ домена. ≤ ¤ не берусь њњ визначати.

Ч Ќ≥коли не думаЇш поза той б≥к?

Ч ƒумаю. Ћишень не роблю з цього конкретноњ проблеми. ÷е не м≥й вим≥р. ƒл¤ мене важлив≥ша в≥ддаль до центру планети, н≥ж до центру пекла. ќб'Їктивно, ≥ це прост≥р, але в час стратосферних лет≥в, це звучить казково.

Ч ј питанн¤ Ѕога?

Ч ÷е окреме питанн¤. ¬оно було однаково актуальне в часи людини Ч молюски, ¤к ≥ в часи папи ѕ≥¤ ƒванадц¤того. ƒо нього не можна н≥чого н≥ додати, н≥ в≥дн¤ти. я вичитав з "–≥дер ƒайджест", що сонце горить над нами п'¤ть, чи ск≥льки там, м≥ль¤рд≥в рок≥в ≥ буде гор≥ти ще с≥мдес¤т м≥ль¤рд≥в. Ѕог сотворив сонце. ≤ чи т≥льки одно... ¬с≥ сонц¤, вс≥х суз≥р. яке ¤ маю право робити з цього питанн¤?

Ч јле прост≥р поза нами ≥снуЇ?! “ам дал≥...  оли стратимо св≥дом≥сть?

Ч ћи бачили багато труп≥в, але чи бачили к≥нець св≥домости? ÷е закон нашоњ пл¤нети, ¤кий ≥снуЇ на ёп≥тер≥.

Ч ћаю на уваз≥ особисту св≥дом≥сть.

Ч „и мо¤ особиста св≥дом≥сть аж така важлива, щоб ≥з-за нењ м≥н¤ти закони ц≥лост≥?  оли гасне мо¤ особиста св≥дом≥сть Ч гасне все... јле не гасне св≥дом≥сть ц≥лости Ч минулого, тепер≥шнього, майбутнього. ћ≥й прост≥р в ц≥лост≥ непом≥тна мить. “канина ц≥лости не обриваЇтьс¤ через мою смерть, а ≥снуЇ без обмеженн¤ завжди. ќтже м≥й "особистий" поза-прост≥р зникаюче не≥стотний, ¤к не ≥стотний прост≥р електрона у моњй у¤в≥. ј ¤кщо в≥н ≥ маЇ сутЇве значенн¤, то х≥ба у суб станц≥њ генетичного розум≥нн¤, що його оф≥ц≥йно звуть дсоксир≥бонюклейк ес≥д ƒЌј. ≤ це покищо все.

Ч јле чи ≥снуЇ прост≥р трансцендентний? ѕозагробовий? Ч домагалас¤ вперто Ћена.

Ч я не знаю, Ч в≥дпов≥в ¤ коротко. ¬она чомусь хот≥ла чути в≥д мене щось остаточне. Ч 3 тамтого боку ще н≥хто не вернувс¤, Ч додав ¤ по хвилин≥ мовчанн¤.

Ч јле туди в≥дход¤ть, Ч не здавалась Ћена.

Ч ¬≥дход¤ть. –ослини, тварини, люди... ÷е велике незнане.

Ч —кажи, ѕавле, що ти робиш на завод≥ ‘орда? Ч раптом зм≥нила вона тему.

Ч ¬итискаю каросер≥њ. ѕокритт¤ авто-машин. ™ так≥ преси ≥ одним з них ¤ командую. Ќатискаю іудзика.

Ч ÷е вражаюче.

Ч ≤ морально виправдане.

Ч я не перечу. я лиш дивуюс¤.

Ч ўо в цьому дивного?

Ч ’≥ба те, що ти м≥г би витискати, скажемо, печатки свого духа на гран≥т≥ часу.

Ч ÷е банальн≥сть. ћене б≥льше дивуЇ, що ось ти прилет≥ла з ѕарижу, ми дискутуЇмо ≥ не торкаЇмось сут≥. я на це ждав. ≤ чекав в≥дпов≥д≥.

Ч “и добре знаЇш мою в≥дпов≥дь. ≤ знаЇш, чому вона така.

” мене об≥рвалас¤ мова ≥ ¤ замовк. «апала напружена, вагальна мовчанка. ” моњй голов≥ швидко снувалис¤ протид≥юч≥ уривки думок, ц≥ла ≥стота була парал≥зована г≥пнозом абсолютноњ неспроможности знайти бажаний вих≥д. Ћена це бачила, њњ це також обеззброювало, з нењ пом≥тно спадала њњ нерозлучна маска цин≥зму, вона виразно намагалас¤ знайти бодай в≥дпов≥дн≥ш≥ слова, щоб висловити "те остаточне".

Ч “и погодивс¤ б на мене ще й тепер? Ч питала вона, щоб виграти час. я гл¤нув на нењ здивовано. Ч Ќу, добре. я розум≥ю, Ч продовжувала вона. Ч “и розум≥Їтьс¤ ждав. “и не в≥рив, що ми роз≥йшлис¤. “и все в≥рив, що ¤ вернус¤. ≤ ¤ це знала також... ≤ також в≥рила. ≤ нав≥ть ось "вернулас¤". јле прот¤гом цього часу житт¤ завз¤то працювало, щоб наш≥ дороги назад затерти. ћи не можемо вернутись. “и мене розум≥Їш. я боюсь сказати Ќ≥, але й не можу сказати “ак. Ѕачиш, ¤ка границ¤. я заскорузла, обмазана фарбами в≥дьма, ти новенький, с¤ючий б≥знесмен. я не та гола ж≥ноча матер≥¤ дл¤ постел≥, дл¤ кухн≥, дл¤ полог≥в, дл¤ мадонности. я не √омо, а √омо-ћонстр. ÷е був би шантаж, коли б ти на це погодивс¤. Ќе чекай чуда. Ѕез мене ти творець, з≥ мною пустоцв≥т.

јле все, що писала тоб≥ в листах Ч чистоњ води правда. Ќа мене часто находить туга, що ¤ не можу дати ради. ћи √орд≥њв вузол, така... ќ, ѕавле! ¬ибач таку мову. я говорю не так. ћи так≥ близьк≥. јле ¤ка це година? ќдинадц¤та? «а годину в≥дл≥таЇ м≥й л≥так. „и можу викликати такс≥?

я не протестував, не робив розпачливих рух≥в, не вимагав б≥льше ви¤снень, њњ л≥так до ћонтреалу в≥дл≥тав о годин≥ дванадц¤т≥й ≥ тридц¤ть п'¤ть хвилин з летовища ћалтон, ¤ких двадц¤ть п'¤ть хвилин њзди, ¤, розум≥Їтьс¤, визвавс¤ њњ в≥двезти ≥ ми почали старанно, по-родинному, з почутт¤м смутку збиратис¤ в дорогу. ћи сперечалис¤ за сендв≥ч≥, ¤ких вона не хот≥ла брати, чи маЇ над¤гнути плащика, чи не буде њй холодно, чому не причеше волосс¤, чи будемо й дал≥ зустр≥чатис¤.

ѕот≥м ми д≥лово виходили з будинку, ¤ гасив ус≥ св≥тла, закривав двер≥, обережно вс≥дали до авта, обережно, стримано, серед н≥чноњ, сторожкоњ тиш≥ починав своЇ ча-ча-ча мотор, обережно натискалось на іаз, машина повол≥ висувалас¤ на вузьку, легко осв≥тлену алею, повертала вл≥во ≥, майже, беззвучно набирала розгону з легкими на вибо¤х гойданн¤ми. Ћена сид≥ла б≥л¤ мене р≥вно, випростано, застигло, руки зчеплен≥ м≥ж ногами. Ќ≥ч гарна, тиха, св≥жа, дорога спорожн≥ла.

 оли ми вињхали на автошл¤х королеви ™лисавети, ¤ почав питати Ћену, що вона робила в —токгольм≥. ћалювала. –обила виставку. ћала усп≥х. ¬ ѕариж≥? “акож малювала. Ќе мала усп≥ху. як жила? ¬се, що нажила в —токгольм≥, прожила в ѕариж≥. ƒуже ц≥каво. Ќаша розмова спок≥йна, незучаснена, дружн¤.

Ќа летовищ≥ небагато руху, ми мали хвилин двадц¤ть за¤вих, прис≥ли у кав'¤рн≥ з вигл¤дом на аеродром, випили каву, за чверть години до в≥длету, попрощалис¤.

ѕрощалис¤ просто за руку. Ч ƒобран≥ч, ѕавле, Ч казала вона, зн≥¤ков≥ло посм≥хаючись. Ч ƒобран≥ч, Ћено, Ч казав ¤. Ч ƒ¤кую за гостину, Ч казала вона. Ч ўасливоњ дороги, Ч казав ¤.

я пров≥в њњ до виходу на аеродром, вона сховалас¤ вниз на сходах, ще раз показалас¤ внизу з ≥ншими пасажирами у см≥шному, незграбному, куценькому плащику з маленькою, на подобу мал¤рськоњ скриньки, вал≥зкою. я м≥г бачити, ¤к вона входила по сх≥дц¤х до великого, чотиромоторового л≥така “ранс- анадськоњ л≥н≥њ. « мого м≥сц¤ вона видалась маленькою, залишеною, осв≥тленою св≥тлом летовища пл¤мкою, ¤ка повол≥, без огл¤данн¤, д≥йшла до входу л≥така, тут нашвидку огл¤нулась, навманн¤ махнула рукою ≥ зникла у темному отвор≥.

я зачекав поки те могутнЇ, червоно-б≥ле, крилате сотвор≥нн¤, ¤ке так спок≥йно забрало у своЇму нутр≥ мою Ћену, не почало повол≥ рухатись, обережно, незграбно повернулос¤, виповзло на свою довгу, с≥ру, бетонову трасу, прибрало розгону, в≥дорвалос¤ в≥д поверхн≥ земл≥ ≥ швидко розчинилос¤ у зас≥¤ному др≥бними св≥тлами, темному простор≥.

як т¤жко помиритис¤ з д≥йсн≥стю, що фактично все на наш≥й земл≥ п≥дпор¤дковане цьому самому невмолимому законов≥ зустр≥ч≥ й розставанн¤. ¬се так проходить ≥ так в≥дходить Ч безмежна, безбережна, бездонна ≥ в≥чна теч≥¤ не визначеного ≥ не збагнутого н≥ким ≥ н≥коли бутт¤.

†

VIII

÷ей пов≥тр¤ний напад Ћени тривав усього с≥м годин, але вс≥ моњ дотепер≥шн≥ пл¤ни й над≥њ були розгромлен≥. ѕрилет≥ла, зчинила бурю ≥ в≥длет≥ла.

¬ертаючись т≥Їњ ноч≥ з летовища, ¤ одночасно вертавс¤ з далекоњ, к≥лькар≥чноњ мандр≥вки п≥д знаком Ћени. я був голодний, втомлений, розбитий, знев≥рений. ѓхав зрезигновано б≥чними, порожн≥ми дорогами без посп≥ху ≥ без мети, перес≥к к≥лька поперечних л≥н≥й, вињхав на шл¤х дв≥йку ≥ механ≥чно звернув над озеро зв≥дки розгортавс¤ широкий, чугунно-темноњ барви краЇвид води ≥ неба, обрамований зл≥ва далекими вогн¤ми великого м≥ста. я знав це м≥сце, ¤ любив т≥ обр≥њ, ¤ ≥нколи вдававс¤ сюди в≥ддихнути, тут сто¤ла пара бетонових лавиць ≥ звичайно тут бували переважно молод≥ люди... јле ц¤ н≥чна година була мовчазна ≥ спок≥йна, н≥би чорна гран≥тна плита в глибин≥ п≥дземелл¤, на ¤к≥й були вир≥зьблен≥ недос¤жн≥ ≥стини над≥њ. ƒалек≥, невидим≥ береги, жовтий диск далекого м≥с¤ц¤ ≥ довга, м≥д¤на смуга далекого с¤йва по безмежно р≥вн≥й, легко розгойдан≥й поверхн≥ води.

«вичайно, це не була неспод≥ванка, ¤ знав ≥ ¤ чекав, ≥ ¤ був вдоволений р≥шенн¤м, ≥накше не могло бути... ≤ цин≥зм, ≥ св¤т≥сть ≥ вс≥ т≥ ≥нш≥ чесноти Ч все це входило у гру моЇњ ненаситноњ наснаги, хот≥лос¤ поЇднати поземи ≥ простопади ≥ дати ще один вим≥р земного покликанн¤.

јле тепер усе зм≥нилос¤. я намагавс¤ про те не думати. ћене, ¤к ≥ завжди, незвично вражала сила й динам≥ка руху земного, ¤ готов признати це божеством поганського стилю, ¤к частину найвищоњ щедрости творц¤ всесв≥ту. ÷е загнуте луком побережж¤ всипане вогн¤ми дор≥г ≥ буд≥вель на тл≥ н≥чноњ безодн≥ з пл¤мою м≥с¤ц¤, в глибин≥ ¤коњ в р≥зних напр¤мках проходили т≥н≥ прод≥равлених св≥тлом корабл≥в, л≥так≥в, пот¤г≥в ≥ тис¤ч≥ автовоз≥в. ’≥ба не щаст¤ бути частиною такого космосу?

ј Ћена не вернетьс¤. ÷≥ блискуч≥ дороги невол¤ть њњ. ¬она любить бездор≥жж¤.  осм≥чний лад не њњ лад. я любив њњ т≥ло, њњ л≥н≥ю, њњ неспод≥ван≥сть, њњ протоплазму ≥ тверд≥сть безформноњ форми. јле цього њй мало. ≤ ми мус≥ли зректис¤ боротьби м≥ж нами ≥ п≥дписати мир.

я довго, довго над цим думав, дарма що намагавс¤ не думати.

я прињхав до дому б≥л¤ другоњ години ноч≥, в≥д'њжджаючи, здавалос¤, ¤ згасив було вс≥ св≥тла будинку, але одно з них у в≥тальн≥ все таки не було згашене ≥ воно слабо св≥тилос¤ р≥вним, спок≥йним тоном на тл≥ ноч≥, ≥ це надавало будов≥ живоњ сили. я залишив авто на своЇму подв≥р'њ ≥, ¤к звичайно, з≥йшов униз до кв≥т≥в. Ќа трав≥ була роса, кв≥ти др≥мали в темнот≥ пригашеними кольорами, вс≥ довкруги будинки були згашен≥, лишень св≥тилос¤ одно в≥кно у т≥тки ≈н ≥ ¤сно блищали окрем≥ св≥тла л≥хтар≥в вулиц≥. ƒе¤кий час ¤ сто¤в ≥ вслухавс¤ у довк≥лл¤, хот≥в вловити мову ноч≥, не багато того зрозум≥в лишень поглибив тугу ≥ п≥шов повол≥ вверх сходами на веранду. «а к≥лька хвилин п≥сл¤ цього у в≥тальн≥ згасло св≥тло, але загор≥лос¤ ≥ довго гор≥ло одно з в≥кон на другому боц≥ будинку, ¤ке належало до моЇњ спальн≥.

÷ей драматичний еп≥зод мав т≥ добр≥ насл≥дки, що ви¤снив остаточно становище  атерини. ¬она терпеливо чекала дн¤ й години, коли це станетьс¤, була переконана, що це станетьс¤, не хот≥ла знати, що д≥¤лось з њњ загадковим вибранцем, ан≥ його м≥стер≥йною кузинкою, ¤коњ фотограф≥њ до останнього дн¤ здобили його робочий ст≥л. ¬она бачила, мовчала, терп≥ла, чекала. ¬она навчилась чекати, була загартована чеканн¤м, це була њњ основна збро¤, вона перемогла нею ≈н —омерсет, вона здобула мене. ћила, дорога чекальниц¤.

¬есь наступний тиждень ¤ посл≥довно зникав вечорами, просто з роботи њхав до “оронта ≥ проводив час в нарадах з моњми партизанами нашоњ буд≥вельноњ сп≥лки. Ќаш≥ справи набирали форми, мен≥ особисто вдалос¤ набути нову д≥л¤нку ірунту, ¤ обвантаживс¤ новими боргами. „ас наглив, машинер≥¤ д≥¤ла , а житт¤ видавалось коротким.

Ќайближчоњ суботи ми з  атериною танцювали на прин¤тт≥ у —тепана —нилика, ¤кий неспод≥вано набув ≥ в≥дкрив сезон свого нового котеджа на озер≥ —≥мко, що його назвав "ялтою" ≥ ¤кий знаходивс¤ на протилежному берез≥  есв≥ка насупроти в≥домоњ " оломињ". ќзброЇний далековидом, ¤ м≥г на другому берез≥ бачити на сонц≥ б≥лий п≥д син≥м дахом будинок ≥ нав≥ть, здавалось, у¤вл¤ти себе з Ћеною на його полог≥й веранд≥. ƒе¤кий час ¤ зосереджено вдивл¤вс¤ у ту визначену точку моЇњ дол≥, ¤ка стала зворотною силою мого приреченн¤ на цьому континент≥. ¬≥д нењ почалос¤ нове реченн¤ новоњ дњ≥, ¤коњ перший розд≥л драматично зак≥нчивс¤ на летовищ≥ ћалтону я лиш надхненно ≥ зобов'¤зано вд¤чний дол≥ за цей солодкий удар ≥ можу тепер з непомильною певн≥стю твердити, що без таких шок≥в наше житт¤ не було б багато варте

÷ього гар¤чого червневого дн¤ там на "ялт≥" було пара дес¤тк≥в гостей, був буфет, звучала музика, крутивс¤ танець, гомон≥в см≥х; по озер≥ нав≥жено шугали моторов≥ човни ≥ рожев≥, молод≥ людськ≥ силуети. ∆итт¤ не знало й не любило перебоњв ≥ ¤ не мав сили ≥ не м≥г йому протиставитись.

ј внедовз≥ ¤ д≥став запрошенн¤ на п'¤тнадц¤те червн¤ з'¤витис¤ у одному ур¤д≥ м≥ста “оронта, де у не великому будинку на другому поверс≥ при вулиц≥ Ѕей поблизу Ѕлуру дуже сол≥дний судд¤ канадське Ч корол≥вськоњ юриспруденц≥њ у своњй урочист≥й чорн≥й роб≥ у присутност≥ двох виструнченнх велетн≥в у червоних мундирах ≥ широких капелюхах охоронник≥в правопор¤дку, казав мен≥ положити руку на Ѕ≥бл≥ю ≥ повторити слова прис¤ги на в≥рн≥сть ≥ послух коренев≥й та њњ дом≥н≥њ  анад≥, п≥сл¤ чого вручив мен≥ документ, ¤кий стверджував, що "ѕавло ƒанил≥в Ї канадським громад¤нином, на п≥дстав≥ акту про канадське громад¤нство ≥ що в≥н Ї управлений користатис¤ вс≥ма правами ≥ прив≥лег≥¤ми, ¤к також п≥дпор¤дковуЇтьс¤ в≥дпов≥дальност≥, зобов'¤занн¤м та обов'¤зкам канадського громад¤нина".

–оджений у царств≥ вс≥х –ос≥в, ≥мператора ћиколи II –оманова, пройшовши кр≥зь роки ”ль¤нова Ч Ћен≥на, Ѕронштайна Ч “роцького. ƒжуіашв≥л≥ —тал≥на, ¤ вибрав нарешт≥ ƒењ √рац≥¤ –еі≥ну ≈л≥забет ≤≤ Ч володарку ¬еликоњ Ѕритан≥њ й усього  омонвелту. ƒовга, нер≥вна, складна дорога, ¤ка зак≥нчилас¤ щасливо.

√овор¤чи про право, обов'¤зки, про демократ≥ю ≥ свободу, приходитьс¤ часто дивуватис¤, що ц≥ приваблив≥, дорогоц≥нн≥, самозрозум≥л≥ ≥ конечн≥ прив≥лењ людини, даютьс¤ так не вс≥м ≥ так не легко ≥ мен≥ приЇмно ствердити, що дол¤ призначила мене до вибраних. “им вражаюче, що ¤ походжу з простору пл¤нети, у ¤кому ц≥ пон¤тт¤ не мають д≥ючоњ сили. ≤ мен≥ дуже п≥дкреслено здавалос¤, що цього дн¤, ¤ переступив ун≥версальну межу певних поиродн≥х волод≥нь ≥ тим самим зайн¤в м≥сце у простор≥ тих покол≥нь, в≥к≥в, тис¤чел≥ть, що прокладали через Ќ≥ль ≥ ≈вфрат, через јтени ≥ –им епоху –ейну, —ени ≥ “емзи... ” простори јтл¤нтику ≥ “ихого океану. ÷¤ теч≥¤ мене зобов'¤зуЇ ≥ коли ¤ в њњ зас¤гу фактично й юридичне, ¤ важу њњ вартост≥ унц≥¤ми найвражлив≥шоњ ваги, бо мен≥ здаЇтьс¤, що наша пл¤нета не була б багато варта без цього плодоносного д≥¤нн¤.

ј п≥сл¤ цього в≥дбулос¤ наше з  атрсю жорстоко Ч педантичне зарученн¤, ¤ке к≥лька м≥с¤ц≥в п≥зн≥ше, завершилось не менш педантичним, суворо Ч формальним, за вс≥ма приписами й вимогами св≥тських ≥ не св≥тських ур¤д≥в ≥ закон≥в... вес≥лл¤м. « великим, бурхливим прин¤тт¤м, урочистими тостами, численними подарунками, голосною музикою ≥ танцем до ранку. ÷е була щедра ≥ заслужена данина  атерин≥ ≥ т≥тц≥ ≈н, ¤к≥ не у¤вл¤ли ≥накше ц≥Їњ процедури ≥ було зворушливо дивитис¤, ¤к вир¤джалос¤  атрусю в цю дорогу, нар¤дивши њњ у надм≥рно розк≥шну робу т¤жкого ср≥бно Ч б≥лого брокату з черевичками п≥д цей кольор ≥ б≥лий, летючий вельон з≥ с¤ючим бриль¤нтами в≥нчиком. ћ≥й, кремовоњ барви сако, з б≥лою вес≥льною кв≥ткою, пишн≥ чорн≥ штани з л¤ковими черевиками ≥ б≥л≥, ел¤стичн≥ рукавички творили з мене елеіанц≥ю г≥дну гол≥вудських ф≥льм≥в, або журнал≥в моди. Ќаш в≥нчальний кортеж блискучих машин т¤гнувс¤ сливе на милю, а старенький, добр¤чий пан-отець ‘≥л≥мон з церкви св. ¬олодимира, що при вулиц≥ Ѕатерст в “оронт≥, в≥д щирого серц¤ "в≥нчав нас духом св¤тим", урочисто "возлагав на главу в≥нц≥" п≥д надхненне "≤са≥Ї ликуй" розкотистого хору диригента √оловенка.

ћо¤ хата ц≥Їњ ноч≥, назовн≥ ≥ внутр≥, пишалас¤, н≥би циганка, кольорами й огн¤ми, обложена армадою барвистих авт з гомоном музики ≥ з≥ зривами см≥ху, а ц≥ла картина своЇю динам≥кою творила сум≥ш реп≥нських запорожц≥в ≥ п≥вн≥чних в≥к≥ні≥в, од¤гнених у фраки ≥ брокати, атакованих бурею музики ≥ вогнем власноњ крови. я був захоплений красою цих людей, вони незалежн≥ ≥ своб≥дн≥, а м≥ж ними вражаючою точкою вир≥зн¤лас¤  атерина. ћо¤ гарна, м≥цна, справжн¤ дружина.

÷ього жовтн¤ на бал≥ ≥нженер≥в у готел≥ –о¤л »орку, ми з  атериною виступали, ¤к законно оформлена пара повноправних громад¤н, все б≥л¤ нас ≥ в нас вл¤галос¤, в≥дпадали й забувалис¤ довгол≥тн≥ наш≥ збуренн¤, заживали ≥ гоњлись шрами двобоњв, втихали ≥ в≥дходили в небутт¤ жал≥ ≥ бол≥, все ставало неповоротною минул≥стю, у ¤к≥й виростали й майор≥ли в туманн≥й дал≥ замки в≥чноњ легенди про молод≥сть.

ћи вперто вростали у шир ≥ твердь, наливались соками, нестримна сила нестримного гону прокладала нам дорогу, дл¤ нас це було безнастанною грою в чергуванн≥ дн≥в ≥ ночей в≥д ранку до ранку, у пост≥йному рус≥ часу, карбованого битт¤м серц¤.  ожна секунда Ч частина в≥чного, у ¤к≥й ми з≥ швидк≥стю св≥тла несли себе у прост≥р безконечного.

∆итт¤ тод≥ гарне, коли св≥доме, без зумисних перешкод раю чи пекла, на шл¤хах проложених мудр≥стю людей, ¤к≥ в≥д прав≥ку були досконал≥шими буд≥вничими, н≥ж корали чи бобри, ≥ ¤к≥ не конче здавалис¤ на ласку неба, вважаючи њњ частиною свого дозв≥лл¤, коли лежали наг≥ на гар¤чому п≥ску п≥д пальмами зелено Ч синьоњ лагуни √авайського едему.

” ц≥й м≥стер≥њ, можливо, у њњ ¤др≥, крутилис¤ також ≥ ми з  атериною. –ано вставали, п≥зно л¤гали, в≥дходили ≥ приходили, гарчав мотор, дзвен≥в телефон, приходив листоноша, л≥тали ласт≥вки. ћи в≥дпочивали, любилис¤, т≥шилис¤, сумували. “акий щоденний крут≥ж ≥ в≥н нам подобавс¤.

Ќаш давн≥й ≥дол Ч баль ≥нженер≥в, ¤кому ми щороку призначали частину часу, поту ≥ нав≥ть крови, цього року видавс¤ дл¤ нас з  атериною, щось ¤к ще один непроминальний ≥, можливо, нарешт≥ останн≥й, еп≥зод драми минулих рок≥в... ¬ його розгар≥, знов таки б≥л¤ буфету, де звичайно збиралас¤ сметанка нашого б≥знесу, перед≥мною, ¤к док≥р сумл≥нн¤, по¤вилас¤ Ћена. ƒуже в њњ стил≥. Ќеспод≥ванка. Ўок. «дивуванн¤. я ледве втримав р≥вновагу. ” гарн≥й, дорог≥й, виразно модн≥й, коротк≥й сукн≥, соковито п≥дмальован≥ уста, фантастично збурене волосс¤. ћоњ оч≥ вигл¤дали напевно, ¤к оч≥ кр≥лика. Ч јалльоо, ѕаавле! Ч св≥домо, театрально розт¤гала слова, оздоблен≥ в≥домою ≥рон≥чною, ¤к турецький перець, усм≥шкою. я в≥дчув обуренн¤. Ч Ћена! Ч вирвалось у мене спонтанно ≥ це звучало, ¤к док≥р. Ч Ќе п≥знав? Ч продовжувала вона свою меф≥стофельську ролю. Ч “и не в ѕариж≥? Ч ще одне моЇ фур≥озо. Ч як бачиш, Ч сп≥вала вона. Ч ўо тут робиш? Ч розгублено питав ¤ дал≥. Ч “анцюю, Ч в≥дпов≥дала вона з≥ шармом скинутого з неба ¤нгола.

я дививс¤, бачив ≥ не в≥рив. “онка, струнка, ф≥л≥гранна, велик≥, зм≥нлив≥, тепер майже с≥р≥ оч≥, п≥дкреслен≥ юн≥стю. ‘антастично, неймов≥рно, приголомшуюче. ћен≥ в≥добрало мову, вона це бачила, на њњ обличч≥, ¤к на рекл¤м≥ цигарок, вигравав шибеничний гумор.

Ч „и можу іратулювати? Ч питала вона.

Ч ƒ¤кую, Ч в≥дпорно сказав ¤.

Ч ўасливий? Ч питала дал≥ з почутт¤м вищости, н≥би розмовл¤ла з≥ школ¤рем, ¤кий усп≥шно склав ≥спити ≥ д≥став диплом зр≥лости.

Ч –озум≥Їтьс¤, Ч казав ¤ з ноткою демонстрац≥њ. ј ти?

Ч ќ! як звичайно. ” мене на це своњ пон¤тт¤. ўе к≥лька г≥рких питань ≥ солодких в≥дпов≥дей ≥ ¤ дов≥давс¤ нечуване: виходило, що мо¤ ц¤ сама чар≥вна в≥дьма, до реч≥ дуже загор≥ла ≥ здорова, ц≥ле минуле л≥то провела у нас сливе п≥д боком на озер≥ —≥мко у славетньому котедж≥ " оломи¤". Ч ќ, це довга ≥ марудна ≥стор≥¤, Ч казала вона на моЇ "¤к це сталос¤?" Ќу, а ћонтреал, а ѕариж, а вс≥ т≥ глобальн≥ зат≥њ? ¬она посм≥халас¤ зводницькою, шовковою усм≥шкою. Ч ÷е ще не т≥каЇ. ѕл¤нету ¤ ще держу за хвоста. јле коли б ти бачив...  оли б ти бачив...

Ч —лухаю.

Ч ћою вулканну динам≥ку. я готова до новоњ виставки. ≤ тут у “оронт≥. ” зал¤х м≥ськоњ іалер≥њ... ≤ вона передала мен≥ вибагливо оформлене запрошенн¤ власноњ композиц≥њ на м≥с¤ць листопад дн¤ чотирнадц¤того.

Ч  олосально! Ч вирвалось у мене все ще скептично.

Ч ј що б ти думав. ¬и¤вилось, що наша " оломи¤" пречудове м≥сце не лишень дл¤ купанн¤... ƒл¤ надхненн¤ також. я навезла з ≈вропи купу ≥дей ≥ все це там перетворилос¤ в мистецтво. ƒо реч≥, д¤кую за —езана.

÷е був ще один шок. Ч“и його д≥стала? Ч швидко запитав ¤.

Ч –озум≥Їтьс¤. ≤ д¤кую.  орол≥вський дар. ≤ ще раз д¤кую.

ћ≥ж ≥ншим, той —езан, зовс≥м випало з голови... ƒо цього часу не переконаний чи це не звичайна ф≥кц≥¤, пригадую розмову з  атрею на цю тему, ми досл≥вно не були готов≥ сприймати це, ¤к д≥йсн≥сть, це вигл¤дало фантастично, можливо звичайна примха Ћени ≥ ми р≥шили позбутис¤ його найлегшим способом Ч вислати його на њњ адресу. ¬она його в≥дкрила ≥ њй в≥н належить. ≤ ми щасливо вислали... ≤ щасливо забули. ≤ н≥ коли про це не згадували. ≤ нав≥ть не знали, чи вона його д≥стала. ћен≥ лиш хот≥лос¤, щоб в≥н був не лишень випадковим м≥том, а також доказом, що житт¤ може мати неспод≥ванки доброњ вол≥ ≥ великоњ приЇмности, тим б≥льше, що ¤ був перед Ћеною, ¤к не кажи, весь у боргах ≥ можливо, ¤ н≥коли не в≥дчував цього так д≥ткливо, ¤к саме на тому бал≥, коли вона сто¤ла перед≥мною так сильно озброЇна велик≥стю незалежности.

Ч Ќад≥юсь, що в≥н... ўо тво¤ виставка... –озум≥Їтьс¤. –озум≥Їтьс¤! Ч ¤ затинавс¤, ¤к школ¤р, ¤кий погано вивчив лекц≥ю. Ч ј тоб≥ там не було скучно? Ч нарешт≥ вирвалось у мене.

Ч Ќа  оломињ? ќ, ѕавле. я не мала часу.

Ч ћала товариство.

Ч –озум≥Їтьс¤. ћольберт, пал≥тра, спогади. Ќе можеш у¤вити, ¤ка ¤ стала працьовита. Ќе ручаюсь за розм≥ри його триванн¤, але поки що... √а-га! я в≥д ран¤ до вечора... ј до того купалас¤, њздила човном. “аке багате д≥¤нн¤.

Ч —амовигнанн¤ в осам≥тненн¤.

Ч ѕов≥р, що нам ≥нколи цього т≥льки й бракуЇ. ѕ≥сл¤ ѕарижу... ѕригадую, ти говорив про прост≥р майбутнього. я знайшла. ¬теча! ƒалеч≥нь, прал≥с, б≥гуни. јле ¤ була також ≥ в Ќю …орку. ≤ вгадай чому.

Ч “акож втеча?

Ч Ќ≥. ѓздила з≥ —езаном. ≤ у¤ви: в≥н здав ≥спит. ќц≥нка: сто п'¤тдес¤т тис¤ч!

Ќа хвилинку ¤ далеб≥ отетер≥в, моњ оч≥ напевно сильно поб≥льшились, це звучало провокативно.

Ч “≥шус¤, що в≥н себе виправдав, Ч хот≥лось звести мову на жарт.

Ч ≤ " оломи¤" стала моЇю. я њњ купила Ч прињжджай, побачиш, Ч “ам тепер зм≥ни, зм≥ни, все перевернуто, нав≥ть не вп≥знаЇш. Ќедавно мала репортер≥в “и напевно не читав. ” мене був в≥домий ћек... ћек... ћек онор.

Ч ÷е мен≥ н≥чого не каже.

Ч ј в≥н тебе знаЇ. ÷е редактор мистецтва "ћекл≥ну". ѕри¤тель ƒейв≥сона. √оворили ≥ про твоЇ прийн¤тт¤. Ўкодую, що мене там не було. ѕан≥ —омерсет в≥дома колишн¤ протекторка мистецтва.

Ч “и вир≥шила направду мене приголомшити.

Ч ÷е ще далеко не все. ћене вир≥шили познайомити знаЇш з ким? —лухаю.

Ч √ант≥ніом √артфордом.

Ч ѕорожн≥ звуки.

Ч ƒоброд≥й мистецтва. «будував село дл¤ мистц≥в  осбоа б≥л¤ Ћос јнджелес за проектами Ћойда ¬райта.

Ч ќ! ¬райта. «нане ≥м'¤. Ѕачив його проекти в "Ћайф-≥". ‘еноменальн≥. ј взагал≥, це, скажу, головокружн≥ новини. як ≥ коли ≥...

Ч Ѕагато поту ≥ нерв≥в. ћен≥ пропонували переселитис¤ до  осбоа. “ам, мовл¤в, пречудов≥ умови. јле ¤ њх знаю... я ж в≥дв≥дала ≥ √р≥нв≥ч ¬≥ледж, ≥ Ћ≥вий Ѕерег в ѕариж≥ ≥ Ѕель ≈р... ÷е все, розум≥Їтьс¤... ƒовг≥ бороди... ≤ все таке... јле чи ¤ конче мушу з одноњ нудоти пересел¤тис¤ в ≥ншу? «асадничо не зношу ун≥формности... ј коли ще в≥дв≥дала тебе... “ого останнього виданн¤.. ѕропало. я р≥шила жити по-своЇму. “и дав мен≥ поштовх. ћен≥ стало соромно в≥чно вдавати когось. “епер моњм завданн¤м Ч незалежн≥сть! –облю виставки, ось “оронто, а там побачимо. ћр≥Їю Ч вил≥зти на ћед≥сон ≈веню ≥ маю де¤к≥ дотики. √ратулюй. јле чому ми стоњмо? „ому не запрошуЇш на танець?

ћи танцювали ≥ це так пронизливо пригадало попередн≥ наш≥ зустр≥ч≥, що мене пройн¤ло знайоме обезвладнююче збентеженн¤. Ч як там мама? Ч питав ¤, щоб розв≥¤ти цей настр≥й. Ч Ќ≥чого ƒ¤кую. ¬она звикла. ≤ помирилас¤. Ч Ќе забула ще мене? Ч ќ, н≥. “и був завжди њњ фаворит. Ч я мав ≥нше враженн¤. Ч ѕомил¤Їшс¤. ¬она сентиментальна. Ќе думай, що вона така шведськосталева. Ќ≥-н≥-н≥! Ч ј що доктор? Ч питав ¤ дал≥. Ч ¬≥н також не здивований. ћо¤ найпрекрасн≥ша модель. «робила з нього недавно к≥лька нарис≥в, був у мене на " оломињ", йому вона подобаЇтьс¤. ∆ива проблема людини майбутнього. ≤ м≥ж ≥ншим, також тв≥й добрий при¤тель. “и йому також подобавс¤. як це не дивно, а в≥н, можливо, найкраще тебе розум≥Ї. ј взагал≥ ¤ знайшла своЇ м≥сце ≥ в≥рю у сни. ѕригадуЇш м≥й сон у тебе на канап≥7 “и в≥дгадував, що це значило дому. я знайшла дому. Ќайкраще, що можна знайти. “аке чудове м≥сце орган≥чно пов'¤зане з краЇвидом ≥ осв¤чене моњм першим коханн¤м. Ћишень, будь ласка, не дуже пишайс¤, м≥ж нами справа далеко не ск≥нчена... ћен≥ твоњ проекти дуже ≥мпонують, а ¤ маю де¤к≥ також. Ќаприклад, збудувати щось... щось... якийсь такий "в≥ледж" дл¤ нашого мистецтва? „ому б тоб≥ не стати √артфордом?

Ч ƒуже ≥мпонуюча рол¤, лишень...

Ч ўо лишень? “ака безодн¤, тих вс≥л¤ких мистц≥в... письменник≥в... артист≥в... науковц≥в. ÷е ж в д≥йсност≥ скарб Ч один шматок —езана Ч сто 'п'¤тдес¤т тис¤ч. ј ск≥льки дасть одна книга! ÷е ж робить з нас пантократ≥в земл≥ ≥ неба. ј м≥ж ≥ншим... “ам на  есв≥ку... знаю будинок. Ќад озером. ѕарк. ѕ'¤ть акр≥в. ¬≥с≥мнадц¤ть к≥мнат.  раЇвиди... «а одного —езана? Ч ¬она дивилас¤ на мене своњм знаним, заповненим видимим чаром зором ≥ ¤ розтавав, ¤к в≥ск, у мене щем≥ло п≥д кожною жилкою. ¬она була невмолимо жорстока, та пл¤миста, струнка ч≥та з гар¤чим, с≥рим оком. ¬≥с≥мнадц¤ть к≥мнат!  раЇвиди! ѕарк! Ќад озером!

÷е щось, ¤к пошесть, у мене зароњлос¤ в≥д нових пл¤н≥в ≥ ¤ зрозум≥в ≥дею Ћени в њњ д≥йсних вим≥рах у цьому найнов≥шому ви¤в≥. ѓњ п≥дробленн¤ п≥д моњ смаки п≥сл¤ њњ паризьких ескапад напевно не було випадко вин трюком ≥, танцюючи з нею тв≥ста манерою звичайноњ польки, у моњй у¤в≥ заповн¤вс¤ берег озера —≥мко людьми мистецтва ≥ науки. я зовс≥м в≥друхово м≥цно притиснув њњ до себе, вона гл¤нула мен≥ у в≥ч≥ ≥ побачила в≥дпов≥дь. ÷е була мр≥¤ Ч знаю, але що не Ї мр≥Їю, ¤к зерно початку ≥ взагал≥, ¤к пром≥нь промен≥в маФ бутнього св≥тла.

Ч јле де  атерина? я њњ не бачу, Ч раптом зм≥нила мову Ћена.

 атр¤ в цей час захоплено танцювала св≥й черговий тв≥ст з черговим адоратором, њњ звинне, здорове т≥ло, н≥би метелик кв≥ткою, бавилось стаккато крови, м'¤з≥в ≥ звук≥в, а коли це нагло урвалос¤, все довкруги зупинилос¤ ≥ ми з Ћеною вдалис¤ шукати њњ ≥ знайшли розчервон≥лу, захоплену ≥ щасливу в гурт≥ молодих людей, обсотану серпентином з букетом червоних рож ≥ великим червоним бальоном. ѕобачивши Ћену, кинулась до нењ, обн¤ла њњ м≥цно ≥ рад≥сно викрикнула: Ч яка ¤ рада вас знов бачити! ¬и чудова! ј ѕавло казав, що ви в ѕариж≥. ћи вас часто згадуЇмо. ј де ваш чолов≥к?

Ћена, здавалось, була приголомшена, дивилась на  атрю з виразом розгубленн¤... Ч ¬≥н дома. ј ¤ вам вд¤чна... Ч намагалась вона втримати р≥вновагу. Ч ўасливий, що може пускати вас саму. ћене б на таке не хватило, Ч см≥¤лась гарно й барвисто  атр¤.

Ч ¬≥н мене знаЇ. я дуже безпечне сотвор≥нн¤, Ч Ч казала Ћена.

Ч ќ, ¤ в≥рю, ¤ в≥рю... јле, ѕавле. ћаю ≥дею. “акий чудовий веч≥р. јле в≥н ось к≥нчаЇтьс¤... ј хочетьс¤ ще. ѓдемо до нас. ≤ з нами Ћена.

Ч јле, шановна пан≥... Ч почала Ћена з виразним нам≥ром протесту.

Ч Ќ≥¤ка пан≥, н≥¤ка шановна, а ваша кузинка  атр¤. ≤ нема мови. ѓдемо! «апрошуй, ѕавле, наше товариство... “ака нагода. —в¤ткуЇмо! Ч перебила, вона Ћену дуже резолютним, незаперечним тоном.

“ака мова на вс≥х вплинула, вона мен≥ подобалась також, наш настр≥й виразно вимагав жертви, баль направду за годину к≥нчавс¤, а наше товариство н≥коли не звикло розходитись одразу п≥сл¤ г≥мну, ми завжди зањжджали кудись "на каву", а на цей раз ми спонтанно пригадали нашу хату. ≤ це р≥шило.

ƒалеб≥ така премудра мудр≥сть дол≥, що вона з≥ вс≥ма своњми безконечно р≥зними ≥ незчисленне численними, добрими й недобрими неспод≥ванками могла обдарувати вас одного разу затишною й дов≥рливою домою, у ¤к≥й зараз за порогом, разом з песиком ћ≥ркою, на вас чекатиме запоб≥гливо-ласкава благодать родинного вогнища з чаклунськими прикметами гоњти втому ≥ наснажувати новою силою. ¬аша перлинне вибаглива, простора дом≥н≥¤ особистого вим≥ру з≥ св≥жими тонами кольор≥в, стриманими св≥тлами, м'¤кими килимами, маг≥чними л≥н≥¤ми стилю, у ¤к≥й ви знайдете безл≥ч неспод≥ванок у вигл¤д≥ кота, картин, мебл≥в, родинного щаст¤, дит¤чих горщик≥в разом з глибиною ф≥лософ≥њ, з≥браноњ на полиц¤х книгозб≥рн≥. ѕ≥сл¤ довгих блукань у просторах безгрунт¤ атомово-нуклеарноњ доби, така чар≥вна точка на тверд≥й земл≥ не може не зайн¤ти центрального м≥сц¤ у кругах нашого зростанн¤.

ѕропозиц≥¤  атерини њхати до нас п≥сл¤ балю не була примхою, њњ зустр≥ли овац≥йно, не робило труднощ≥в розшукати наших друз≥в ≥ по короткому час≥ валка машин заклопотано виплутувалась з невротичноњ метушн≥ нижнього м≥ста на пр¤м≥ш≥ й своб≥дн≥ш≥ дороги набережж¤.

ѕром≥жне, у зривах в≥тру до к≥кна сипало др≥бним дощем, чорна, ¤к копальн¤ вуг≥лл¤, н≥ч була обв≥шана спалахами барвистих рекл¤м, ¤к≥ з фур≥Їю дракон≥в, накидались на все живе, озброЇн≥ ковбасками —в≥фта, мукою –об≥н √уда, бензиною чотирьох рож, напоЇм кока-кол¤ ≥ ц≥лою невмолим≥стю ≥нших приваб епохи, на креслених вогнем на чорному простор≥, до ¤кого в глибину т≥кали мокр≥, блискуч≥ полотна асфальту, завантажен≥ колонами стр≥мкоб≥жних машин.

—к≥льки раз≥в ≥ за ¤ких т≥льки погод ¤ не њхав ц≥Їю дорогою, ¤ку ¤ знав, ¤к старого букварц¤, ≥ ¤ка завжди викликала у мене почутт¤ подиву своЇю надм≥рн≥стю поЇднанн¤ вогню, металю й кольор≥в ≥ в ¤кому людськ≥ ≥стоти розчин¤лис¤, н≥би с≥ль у кип'¤чому к≥тл≥. ≤ хот≥лос¤ знати, ¤к≥ саме причини викликали цю симфон≥ю руху, чому б≥жать м≥льйони твердих гумових кол≥с по твердому бетон≥, ким ≥ дл¤ чого пущен≥ вони б≥гти по ц≥й упокорен≥й поверхн≥, п≥д ¤кою загрозливо тањтьс¤ бездонна маса вогненного розчину зал≥за й базальту. ¬ражаЇ сила тверд≥, на ¤к≥й невтомно здвигаютьс¤ велетенськ≥ споруди буд≥вничого гону маленькоњ людини з њњ незломною волею, вложеною у цил≥ндри череп≥в ≥ цил≥ндри мотор≥в.

÷¤ дорога прост¤глась стр≥мко вперед, вона пройде попри зал≥зн≥ гути √ам≥льтону, кр≥зь висотн≥ мости затоки озера ќнтар≥о, здовж глибокого корита Ќ≥¤іари, перес≥че границю, вирветьс¤ на простори —тейт≥в јмерики ≥ там дал≥, поб≥л¤ √удзону, з розгону вр≥жетьс¤ в зал≥зо-гран≥тне т≥ло Ќю …орку.

ѓхати нею, значило бути частиною цього ун≥версу, ¤кий з точн≥стю компютора виконував вимоги моЇњ вол≥. Ќа цей раз ¤ в≥в свого потужного "ћеркур≥¤" з≥ спок≥йною певн≥стю, в ритм≥ ц≥лости, моњ руки звично тримали кер≥вницю, моњ оч≥ зосереджено скерован≥ впе ред... ћинались перехрест¤, в≥¤дукти, написи, зб≥гались ≥ розб≥гались л≥н≥њ дороги, швидком≥р показував ш≥стдес¤т, метромет множив цифри, прожектори заливали с¤йвом мокрий асфальт. «а мною, цим же темпом, рухались машини моњх друз≥в ≥ машини взагал≥.

Ќас њхало поруч троЇ Ч Ћена м≥ж мною ≥  атрею.  оли вињхали на автошл¤х ™лисавети, ¤ включив рад≥о-апарат. Ќатрапили на концерт Ч перший номер бемоль Ч м≥нору „айковського, ми сид≥ли р≥вно, мовчазно, на нас балев≥ од¤ги, ми дивилис¤ у прост≥р.

«а двадц¤ть хвилин часу, ми зменшили швидк≥сть, зробили круг, залишили авто-шл¤х ≥ повернули на л≥н≥ю дев'¤ть.  ≥лька хвилин п≥зн≥ше, ми спок≥йно в'њжджали у нашу р≥вну, довгу, висаджену високими соснами, алею ћат≥¤са. ўе мить ≥ швидком≥р нагло спадаЇ, метромет застигаЇ на п≥в зворот≥, прожектор р≥зко м≥ н¤Ї напр¤м ≥ на секунду в його гострому с¤йв≥ виринають з темноти, через галузз¤ безлистих ¤блунь, знайом≥ зариси, вугли й л≥н≥њ мого дому.

“оронто, 1963-66

---  ≤Ќ≈÷№ ---

” *.txt форматував ¬≥тал≥й —топчанський

‘айл вз¤то з е-б≥бл≥отеки

Реклама на сайте