Жанр:

Автор:

«Полювання в Гельсінки»

3517


Настроики
A

Фон текста:

  • Текст
  • Текст
  • Текст
  • Текст
  • Аа

    Roboto

  • Аа

    Garamond

  • Аа

    Fira Sans

  • Аа

    Times

²рена Карпа ПОЛЮВАННЯ В ГЕЛЬС²НК² (Андро´³нний ³нтерактив) 16.05.2002. В³н (або я?) зайшов до хати, й подивившись у дзеркало, подумав: «..........., ..........? .......... ..............?.. ............ ...» Все, ескейп, я ж не вм³ю мислити. Спитайте моº¿ викладачки естетики. Так от. Дивна визр³ла потреба паруватися. Щоб хтось чекав у хат³, щоб шмаркався в мою раковину ³ сцяв у м³й ун³таз. Щоб хтось (той, ³нший) спав на моºму вузькому л³жку ³ дратувався в³д св³тла мон³тора, коли я працюю вноч³. Та як т³льки все це реал³зовуºться, злагоджений орган³зм мого ³снування негайно в³дторгуº чужор³дний елемент. Я ненавиджу в³дпов³дальн³сть за тих, кого приручую, я ненавиджу ¿х за руйнац³ю злагоджено¿ системи мого «в³льного» життя. Треки, накати... Господи, ³ це я, кому ненависн³ схеми ³ правила! Де вона, ³мпров³зац³я?! Стар³шаю. Ми перестал³ лаз³ть в окна к люб³мим женщ³нам. 18.05.02. Край мого в³кна закриваº р³вно половину величезного сонця. Того, що видираº оч³ моºму комп’ютеру ³ пропалюº мен³ черепну коробку. О так, я теж потроху перетворююсь на св³й власний ³деал. Св³т речей, мо¿х мовчазних друз³в. Я маю все. Я — ºдиний власник. ªдиний значить самотн³й. Я кричу вноч³. Диким голосом, падаючи в пр³рви. Психоанал³тик каже, що то в³д перенакопичення л³б³до. Каже, мастурбуй. Не хочу. В мене великий п³ст, чи що. Аж поки не повернеться б³лява тонка ³стота, що зр³дка приходить до мене у сни. Тод³ ходжу ц³лими днями з таºмничою посм³шкою на вустах. Мацаю себе за шк³ру. Я не хочу ¿сти, але мен³ сумно. Та-ак, я не те щоб ненавиджу весну, просто... Вона мен³ якась непотр³бна. Ну от, уже стало соромно за св³й дитячий его¿зм. Травень — це все, це вселенський ко¿тус, ³ байдуже, якщо мене у ньому не зад³яно. Я цього року не пахну. Зате знаходжу всюди б³ляв³ сл³ди т³º¿ само¿ тонко¿ ³стоти. ¯¿ сл³ди зал³тають у моº помешкання разом ³з тополячим пухом. Чи схож³ ви? Н³, навряд чи ти маºш щось в³д топол³. Вони ростуть усюди, а ти — лише в Скандинав³¿. Риба у мене на ши¿ родить зайц³в. 19.05.02. Тут завжди погана вода, пошарпане небо ³ невикинуте см³ття. Та ще й вигляд у мене якийсь хворобливий. Певно, треба припинити ¿сти м’ясо. Я не мисливець. Ян, е... мисливець. Так, я рослина. Я, а не ти. Хоча, я, певно, помиляюсь. Як завжди. Мило по миля юсь. 20.05.02. Стар³ю я, чи що? Росту? Зросту мен³, Боже, зросту! Н³хх³ра нема друз³в. Я прогресую. Я ц³п’як. Я ла-аг³дний такий ц³п. Як. Гла-адко так з ус³ма колись бридкими. Гла-адко... ² не гидко. Бо хто ж за мене порад³º, як я нав³ть спати не лягаю? Що, може, ти? А хуй там. Тебе нема. Ти таки рослина. З перехресним запиленням. В³тром тебе, в³тром. Не ч³пай ти нас, мисливц³в. Хочу тебе лизати. А може, й не тебе, лише би був тв³й запах. 23.05.02. О, у вагон³ теж стою я. В так³й сам³й червон³й куртц³, дивлячись поверх моº¿ голови. Це вже вдв³ч³. Може, й бридк³ше, н³ж вдв³ч³, БО: Нав³що, питаºться, ³ти в³д одних телепн³в, щоб приходити до ³нших. Не стаºш же в³д того н³ чист³шим, н³ мудр³шим. Швидше, дуже навпаки. ² все ж тим, хто тебе хºрить, треба бути вдячним: вони º оруддя Господнº. БО: Нащо, питаºться, порушувати св³й правильний плин, план, плюнь. Перш за все, соб³ в пику, коли знову в³дчуºш слабк³сть. Складаю соб³ гасло: «Хочеш потрахатися — подивися в синю коробочку». Там у мене гашиш. Вибач, Скандинавська Кв³тко, просто я ще геть молода паросль. А вона, як в³домо, зростаº в г³вн³. Ти десь ³з боку Австрал³¿. Нав³ть як продати все, що в мене º (комп’ютер, книги, Жовте кр³сло), не стане ³ на п³вдороги до тебе. Чого та т³нь, що росла позаду мене, таки не вихопила ножа? Ще зовс³м трохи — м³сяць ³ чотири днини. Св³т знову стане добрим ³ мокрим. 24.05.02. Кир³ян. Зам³на матюк³в. Пошта до колишн³х друз³в. 24.05. день П³сня про Кир³яна. Кир³яна нема вдома. В³хи славетного пут³. Ут³-пут³. Я розтягуюсь на 50 миль. Я живу в Лапласов³й систем³. Боже, чому хтось живе мо¿м життям? Вибач, Боже. Це дур³сть. Т³льки я можу сво¿м. Все уявне — добре, хай соб³ ³снуº в ³нших людях. На те мен³ ¿х ³ зустр³чати. Ти буваºш така кумедна, Скандинавська Кв³тко. 28.05.02. Ось так, д³тки, незанання англ³йського слова з деф³сом може перевернути ц³лий плин ³стор³¿. Хоча н³. Всього лише одну людську долю. Дулю. Саме час показати дулю тим, хто надто самовпевнений ³ неуважний. Two-fold approach. Так от воно. Див³ться в словники ³ береж³ться слова «подв³йн³сть». Зрештою, що було, а що й нема. Певно, що прощавай, Скандинавська Кв³тко. Шукай свого щастя в теплих краях. Митець повинен бути голодним. ² самотн³м. Так що все, як маº бути. Бо н³кому мен³ варити ¿сти. 29.05.02. В³дчуваючи чужу пульсац³ю кров³, я думаю про те, що маю любити тебе, б³лява Скандинавська Кв³тко. Я кричу про це в л³фтах — у мене клаустрофоб³я, репетую на вулиц³ — мене кудись забирають ³ про щось розпитують. Пот³м однаково в³дпускають, ³ знова стаº однаково. Я ... тебе, бл³да Скандинавська Кв³тко. 30.05.02 sie lieb dich. ª. ª. ª. Атож. Ком-ком. Комком поперек. Горлаю ³ прогортаю. До останнього. Чи будеш моºю «до в³ку, до смерти?» Певно що. Певно, що. Б. Щоооооорс. Не бувало такого героя. ² мене як не бувало. З неба щось. Щось як слова ³з задка. Б³ло-руде намисто. Воно не для тебе. Воно через те, що я не можу с³сти до роботи. А що ж буде, як м³й д³м стане коло тебе? Де тод³ набрати ст³льки метр³в намиста? Ти не думаºш про це. Ти думаºш лише про те, як ми кохатимемося в туалет³ л³така, ³ як витерп³ти третього пасажира поруч з нами, ³ чи купляти третього квитка, ³ про мову, якою «кохати» буде не так зачовгано, як англ³йською чи н³мецькою. Ти... думаºш за себе, Скандинавська Кв³тко. То й добре, а я спатиму. За нас двох. 31.06.02. Я — кв³нтесенц³я своº¿ еротичност³. Одиниця м³нус. Можу дрочити щодня ³ кохати себе. Та пот³м однаково приходять лют³ згадки за тебе. Зелено-достатня ентроп³я. Позитивна. Руки пахнуть так, як мав би пахнути тв³й язик. Машини по колеса у вод³. Вода вже по якийсь поверх — хуй т³й вод³, я на сьомому. Спускатиму позавтра човен. Позавтра рейс на Скандинав³ю. Попливу туди. Тим паче, там тебе нема. П’ян³ випускники зд³йняли вереск п³д дощем. Так щороку. ². Сухий батон. Б³лий ³ каменем. Нащо? Ще трохи, ³ буде спорт. Аааааааааа. Як зле. Яке г³ввно. Бе. Батоооон... Б. е... ² якого я, питаºться, загиджую ³нформац³йний прост³р? Цим недоробкам читати мо¿ статт³, а статт³ схож³ на недоварений вм³ст обважн³лого шлунку. Насильство... Ну що за тема така? ² чого саме мен³ про нього писати? Бляха, я ж ненавиджу писати. Я ненавиджу свою собачу роботу... 02.06.02. Г³вно. Яке г³вно. Як нудно. Що не день, то швидше й беззм³стовн³ше, й при тому щоразу треба сплачувати податок на його додану варт³сть. Терм³новий час. Ха-ха. Я не вм³ю говорити, це правда. Не вм³ю писати, це також правда. Я не маю сили, не маю сенсу. В³дчуття це п³дходить до горла щороку по к³лька раз³в, знаходить мене всюди. Вже н³куди не по¿хати, бля. Хочеться здерти з себе скальп. Неможливо знайти зручну позиц³ю: н³ лягти, н³ с³сти. Як нудно. Як дурнувато. Де м³й сенс, як не з³ мною? Чому не... Все. Все. Все. Невер мор. Залишилось ще 26 гривень. Це по дв³ гривн³ на день. Я виживу. Т³льки що буде, коли настане день? Дурн³ розмови з тобою Н³чого не вийде Бо т³ вони Що Вважались А Вважалися Брудом А насправд³ Як ти як ти Можеш Здогад А ти Головою не Лупитись А возити По ст³н³ Голод Голос Господь Спасе мене. Друз³ в сус³дн³й к³мнат³ дивляться веселе порно. Найл³пша подруга тим часом сходить з глузду десь на ³ншому к³нц³ м³ста. Я живу. Я працюю, сидячи в жовт³м кр³сл³, довкола л³таº хардкор. Коли на к³лька секунд зникають густ³ в³др³зки звук³в, я згадую тебе. Твоº голе нап³впрозоре т³ло, моя Скандинавська Кв³тко. Тод³ спиняºться геть усе, ти знаºш. Я н³коли не перекладу тоб³ цього. 04.06.02. Спок³йн³с³нько ³ нарешт³ сито в³дригую полуницями-м’ясом-кеф³ром-т³стом. Л³ниво пописую опов³дання в той час, як вс³ паряться п³дготовкою до теорграматики. Не знаю, що це таке, ³ незнання моº не вводить у спокусу. Спаси мене, Господи, бо життя вдалося. Допоможи нам, дурням, бо розумники сам³ все зможуть. Хай буде воля Твоя, ³ хай завтра, коли ск³нчиться ¿жа, мен³ не думаºться про життя ³накше. 05.06.02. Раптом пом³чаю, що м³сяць вже зовс³м не п’ятий, виправляю цю лажу, де лиш можна. ²нколи не можна, хтось вже народився по два рази. Хтось перегинаº ´уму. Наче º в тому якесь диво. Диво. Диви — двадцять два дн³ зосталось, Скандинавська Кв³тко. Ти сама це написала, зрахувавши ще й хвилини. Одне певно — 27 число настане. З нами чи без нас, не для мене, то для ³ншого. От побачиш. Я просто вже не знаю, що писати тоб³ ц³ три тижн³ з гаком. Виходить щодня однаков³с³нько, я не знаю твоº¿ мови, ти не знаºш моº¿, ми пишемо сп³льною — виходять фразки американського сценарного сурро´ату, що ж поробиш. Конрад тут не зараджуº — мо¿ думки надто пласк³, вони радо хапаються за ту англ³йську вбог³сть, яку ти щодня читаºш. Хочу не нав’язувати сво¿х думок героºв³, н³чорта не виходить, в³н кохаº тебе ж, париться т³ºю ж хандрою, блюº в³д того ж дешевого коньяку, ховаº в син³й коробочц³ той самий гашиш, що й я — сама недбала досконал³сть, Скандинавська Кв³тко. Тобто, дбайлива недосконал³сть. 7.06.02. Слова в молитвах — то цифри номер³в Богових моб³льних. Вони не зм³нюються роками, але º багато провайдер³в — тому й молитви бувають р³зними. Залежно в³д того, де перебуваº Бог, ³ який в нього настр³й. А коли моляться багато людей водночас по тому ж номеру, тобто, т³ºю ж молитвою, вмикаºться гучномовець, ³ Богов³ не доводиться брати слухавку. А для декого з нас у Нього просто бувають заблокован³ вх³дн³ дзв³нки. Мен³ перед очима як³сь помпезн³ довжелезн³ в³рш³ про Дамаск. ² ф³л³стер³в. А ще — царицю Савську. А пот³м дуже ч³тко Beasty Boys у вухах. Не спати — це наркотик. Гребе не по-дитячому. (Яке сьодн³ число?! Певно, десь так 15те... червень 02.) Провтик. Чи то пак, проекц³я, проекц³я, проекц³я. Не дозволяй сторонньому впливати на тво¿ думки. Що ти робитимеш 27-го числа? Станеться попадалово Або Прийде рятунок. Дуже красивий. Хай зд³йсниться воля Твоя. Синусо¿да. Си-ну-сда. Чи Сидтхартха? Хто зна. В³н любить Гессе, Скандинавська Кв³тко. А я боюся любити його. Що полюблю його, що... Я просто боюся. В³н ламаº мою волю, ³ я прошу його не робити цього. Я вс³х забуваю, це якийсь остр³в забуття, це попадалово, це типу рай. Це те, чого мен³ завжди хот³лося. ² я не в³рю цьому. Н³чому з того, що в³н каже. Нав³ть тод³, коли плаче. Коли його демон³чно прекрасним обличчям котяться сльози. Коли в³н спить, ³ на ньому св³титься печать Благословення. В³н так зм³нюºться, Скандинавська Кв³тко. В³н — то моя душа, ³ я просто боюсь, що в³н не встиг одного разу застрибнути назад у м³й морок. А вв³ сн³ в³н кохався з якоюсь у вод³, власне я його до не¿ намовляла, а пот³м не було сили в³двести очей в³д видовиська ¿хнього злягання. Бо ти не знаºш його краси, Скандинавська Кв³тко. Праворуч мене стояв чолов³к, що сказав: не дивись на нього, бо буде, як з ус³ма ³ншими. Тобто, як т³льки я збагну його людську природу, ц³кав³сть пропаде. Але то навпаки, ти знаºш. Мен³ дуже страшно з того, що в³н не людина, я боюся, що спущуся до його житла ³ не знайду шляху назад, у розум. Але ж в³н з плот³ й кров³. Мною то перев³рено, мною наслано на нього б³ль, ³ в³д болю залягли людськ³ т³н³ на його прекрасному обличч³. В³н каже, що кохаº мене. Мен³ й слово це писати важко. Дивлюсь на нього й насолоджуюсь, пливу ³ божевол³ю. Що мен³ робити?... 19.06.02. Н³коли не перечитуйте попереднього, все минаº надто швидко. Я не можу мати стат³, ³ тому тексти, що в³др³зняються визначеною статев³стю, викликають сором. 24.06.02 Як я снюся тво¿й матер³, бо я плутаю букви ¿¿ ³мен³, щоразу, як знайомлюся з нею? Чи в³дчуваº вона те, чим я º, а чи ¿й було завжди байдуже до того, хто (що) з тобою? 03.07.02. В³дсутн³сть сексу — це також секс. ²з власними м³зками. Я бездумно покусую твоº вухо. Досконале т³ло твоº б³льш не збуджуºться в³д мого, не менш досконалого. Ти тихо гладиш мене по спин³. Незнайомий джаз протискаºться кр³зь щ³лину п³д дверима, щоб учепитись за нас маленькими волосяними петельками. Ти б³льше не хочеш мене, ³ я думаю про це спок³йно, з дещо розплавленою посм³шкою. Субл³мац³я — це просто коли тебе не хочуть. Якщо ти не спатимеш з³ мною, в мене º вс³ шанси стати великим письменником. Я с³даю на л³жку обличчям до в³кна. Можеш роздивлятися татуювання на мо¿й спин³. Зовс³м не потр³бно об³ймати мене ³ вкладати поруч, я хочу п³ти. Ти кажеш до мене чужою мовою «Не уходи», я ще на мить залишаюся, але то т³льки так... Думки пливуть спок³йно й виважено. Як у старост³. 06.07.02. Drinking a strong coffee at last. Mountains, huge green mountains just outside of my window. Biting coffee beans. Jaaazzz. Recently I was crying in this perfect fucking jazz. My oldest friend, my big Red Dog escaped and was killed. I don’t even know how. It happened in the Spring. Now I know what death is. I can’t understand how people can accept it and I know how they can outlive it. OUTput. The full meaning goes on... Everything goes on, but the sheep-skin where he used to sleep is empty. It lies on the balcony and this is the most convincing sign of devastation. Too much green sun as for the desert, you know. Just after the shutting down of my life, I have one more demand to God - to put my arms round my dog’s huge shaggy neck. His red frizzy neck. Then the Lord promised to turn me into a big bird and to provide me a 2-hours flight over the Carpathians. Peaches don’t grow in these mountains. I don’t care about anything in this place, ca m’est egale complaitement, you can hardly feel the least movement. Apart from somebody’s marriage and somebody’s death nothing happens here, as actually all around the world. You get tired very soon, you’re always waiting for the archetypical dreams and after all you receive’em in snatches. Or, probably, in batches. Old yellow tickets for the ancient cult movie... Tom Waits doesn’t think so. Have you ever asked Iggy Pop? Nothing except for this diary, nothing at all. You know, Scandinavian Flower, I’m afraid of not writing any more, pas une page. Old green-brown-yellow huts, hurts, hurry — no hurry. Red dry wine, taste of wood, would you be my wife? I have this construction inside my nose, you know, since my youth. Early boring time, lack of harmony, frigid feeling of life, hopeless petting. Bitter rigoristic obligation for the womb. I don’t mean uterus, you know. The uterus is quite the opposite. Miller did the same thing, I’ve just stolen it. Or, maybe, I missunderstood. That’s OK with me, it’s just a DIARY. But this time I decided to send you a small part of it. Tell me, Rakkaani, what kind of going to the mountains would you prefer? Stupid question. It’s for me to decide, comme toujours. The birds living in my head wave hello to you. Their wings are tangling my hair, the color of their feathers doesn’t suit me at all, I hate blue-haired people. They look like slow sugar pop music, you know. Green tea-harvest time- what the fuck am I writing — this year’s yield hasn’t become Demetra yet, lack of correspondence. What the hell am I writing all this shit for, don’t you know? Well, Scandy, probably the reason is to give you the feeling of simultaneity, who knows... People always had passion for illusions. Everyone has his private tragedy. It's in the blood now — misfortune, ennui, grief, suicide. Henry Miller Everything’s clear, heih? Everything had been felt before, we’re even afraid of new names. For what fucking reason should we introduce them? The faces stay the same. No matter what language you use and what language uses your fat fingers and your vain convolutions under your dirty hair. Love you, Henry. You’re exactly the same kind of a mongrel as I am. I love lesbians as well. I’ve almost broken my leg sitting on the chair. Miracles here and there, coffee too green and the mountains trop noirs. Amen? 14.07.02 La presence Dans Ma propre peau Est In- Sup- Por- Table Inutile L’harmonie Bat La porte Du Diable Au diable L’harmonie Car C’est Que Sur Les couches casses Les bouches brisees Les mouches trompees Ou Se nait L’art De Mon «i» Qui sait Que c’est La caresse Mourante S’efasse Aveuglante Бля, хуйня яка. Стягуº-перетягуº вс³ м’язи, ч³хаºться голова, листи французькою не л³зуть — який ³з мене, в баню, поет-декадент? П³ду л³пше погуляю з привидом Жовтого пса, бо самому ходити не випадаº. Кров би то всьо. Злами, злами... Зла ми не хочем. Н³кому-н³кому, йд³ть вс³ додому, тьху на вас. Одноногий д³до казав ³ти за р³ку, а тод³ повертатися. Ми так ³ зробили, т³льки не вс³ перейшли р³ку назад. Зимна вода брала теплу плоть. Вбрала теплу плоть, щоб красив³ чолов³ки парувалися з незугарними ж³нками. Перш³ були св³тл³ й сильн³, з променистими очима, друг³ — низькоросл³ й пересмажен³ на сонц³, з давно запроданими в³тру посм³шками. Р³ка вчила ¿х кохати, р³ку сушив розпач, ж³нки мочили в н³й св³й брудний одяг, але н³коли не прали його. Чолов³ки кохали вже не вперше, тому й поглядали на р³ку ³з зухвалими посм³шками. Р³ка прощала ³ тим, ³ ³ншим. Але зареклася н³кого б³льш не очищати. ² не вчити кохатися. Мен³ це стало в³домо ледь не на восьмий день подорож³ до то¿ р³ки, от я й стою тута писком до сонця, аж поки р³ка не знайде соб³ входу в котромусь ³з отвор³в мого т³ла, а виходу в ³ншому, що вже л³в³ший за перший. 20.07.02. Дим бо¿ться мене, я боюся себе, я з собою нуджуся. Густ³ пахощ³ того диму на якийсь час зал³зають мен³ в горло, але, знудившись, в³дразу ж вил³зають кр³зь н³здр³ й т³кають у в³кно. З в³кна стовбичать гори. Чи, радше, ¿хн³ д³ти. Не можу п³д³ймати зал³за. Бо, може, то й не зал³зо н³яке, але мен³ про це соб³ лишень на смерть казати. ²ржа ³ тем³нь, як до них говорити? Я ж ³з нап³вт³ней, ³ мучусь тим вже в³д народження. Н³ св³тло, н³ тем³нь не хоче мене, до першого я не доскакую, рятуючись в³д друго¿. ¯жа, яку думаю спожити, залягаº мен³ в очах, ³ н³куди вже зв³дти не т³каº. Так, наче пливе човнами до примарних голодних кра¿в. А й д³йсно, люди в б³д³, як риби. Я про воду, бо рибам в н³й не те що би звично, а затишно. Б³л³ риби. На св³танку м³ж них н³де стати, а до вечора геть чисто вс³ вмирають, ну що ти поробиш. Тому заспокойся, Скандинавська Кв³тко, тепер вже напевно тво¿м летючим кореням проростати кр³зь мене. ТУТ ВЕЛИКИЙ ПРОПУСК, Я ЙОГО ЗАПОВНЮ, ЯК ПЕРЕСТАНЕ БУТИ ВПАДЛО Тисячам красен³в сказано: сьогодн³ сонце с³ло не за той будинок. Воно переплутало кириличн³ л³тери, а Христос був надто втомлений, щоб йому допомогти. Як я. Точн³ше, як це коло довкола мене. Пробач, Боже, я ненавмисне. П³ду заварю соб³ кави, заговорю соб³ зуби. Закопаю себе в землю. Взимку в н³й тепло, я все стерплю. Сплю. Сплюнь. Ти маºш бути вдома, Скандинавська Кв³тко, Erich-Weinert-Strasse, 17. Tak. 03.09.02. Я просто не можу знайти Його в людях, Скандинавська Кв³тко. Нав³ть коли думаю про тебе, це викликаº лиш легку ³рон³ю. Прийди ³ поглинь мене в Коло. 04.09.02 — П³ди купи якогось ¿дла. Ось тоб³ 6 гривень, ³ н³ в ч³м соб³ не в³дмовляй. Яйця, чорний хл³б, раптом там сливи... Проб’ю гонорар, буде л³пше. А знайду роботу — так ³ взагал³ кльово стане. Якщо таки почну ¿¿ шукати. — Гей, скоро я почну працювати, бо вже страшенно хочеться купувати мо¿й маленьк³й багато класних штук... — Грош³ — то зло. На ф³´а нам зло. (Закриваю двер³, намагаюся нагнати нудний голод нудними вправами. Пробую пописати статтю про Берл³н, дзвоню в сп³лку письменник³в, питаю, чи це каб³нет по боротьб³ з молодим автором, вони задають перехресн³ питання, г³вно якесь, кольорову фотку на мою книжку, дзвонить Положик, вимикаю ТАРТАК, ставлю Тома Вейтса. Хух. Все, як маº бути, I’m back in Japan). 2.48. Stupid play. Трахни свою вчительку з укра¿нсько¿ мови, убий свого собаку. Останнº не обов’язково, щоби вийти живим з³ школи лузер³в. З дипломом бакалавра. Щось мене грош³ не тримаються. Хоча... сьодн³ вже 5-те число. Нº, бляха, т³льки четверте. Ну, пер аспера ад астра. Слово aspera як espere. Карл Ясперс. Н³чого мене не бере. ² бер³-бер³ теж нº, бо я думаю, що то м³сто. М³сто яг³д, як ото Чорнична Затока, м³й д³м. Добре, коли маºш р³дний д³м, нав³ть якщо ти був там лише одного разу, ³ навряд чи колись повернешся. Зате повернувся ти: — Що ти слухаºш? — Том Вейтс. Ти мене ц³луºш, я надкушую сливу. Юзер ³нстракшн. Якого д³дька вони друкують моº графоманство? Ти йдеш готувати омлет ³з пом³дорами. Готуºш ти н³кудишньо, ще г³рше за мене. Але тим л³пше по запов³д³ Бож³й «Не пере¿дай». Знаю, що нема тако¿ запов³д³, а все одно ф³шка вºрочна. Особливо, коли почнуться запарки ³з тим, де би по¿сти. Все, к³нець гастроном³чн³й писанин³. Mais musica menos conversa. ² песики в злучц³. Бути чи не бути передмов³? ²стина в лайн³. «Як добре среться нам на Шведському кордон³...» Пам’ятаºш? Я, Скандинавська Кв³тко, маю соб³ дивовижно¿ вроди домогосподарку, що готуº мен³ й прибираº, а ще часто каже «Ятебелюблю» ³ облизуº, як велика породиста сука. З нею незручно спати — вона займаº надто багато м³сця, але споглядання ¿¿ допомагаº травленню ¿ж³. ²нколи вона може сумувати ³ читати книжки, а ще патякати про ´ранд³озн³ плани. Вона закохуºться в те, що ще вчора викликало в не¿ огиду, вдивляºться мен³ в оч³ у пошуках свого вродливого в³дображення. Я люблю ¿¿ так само, як ти мене. В своºму почутт³ та ставленн³ до не¿ я в³дтворюю тебе. Так само в³дмовчуюсь на ¿¿ «Ятебелюблю», як ти на моº «Je t’aime», «Rakastan sinua», «I. Love. You» чи «Ятебелюблю». Вибач за тяжку зачовган³сть двох останн³х. Я забуваю французьку мову. В мене ³спит до ма´³стратури. Хуй там складу. Принаймн³, спробую, як казав м³й улюблений герой. А в³дтак помастурбую. Урра!!! ¯м укра¿нський хл³б. Здрастуй, батьк³вщино, пробита курво. Ого, знаходжу синтетичне б³ляве волосся. Вкладаю його до конверта тоб³, Скандинавська Кв³тко. В³дтак вигризаю з хл³ба Ейфелеву вежу ³ в³дношу ¿¿ на кухню домогосподарю. В³н т³шиться, ц³луº мене, й в³дразу ж забуваº про Вежу. — С³дай ¿сти. — Зара’ прийду. Увечер³ я прошу його станцювати мен³ стриптиз. Рад³о в кухн³ репетуº ³ захлинаºться: новоспечена FM-станц³я годуº старокопченим рок-н-роллом. Йому до вподоби ця музичка, в³н замотуºться мо¿м помаранчевим шарфом, вдягаº бузкову шапку ³ блакитн³ окуляри. А ще на н³м темно-синя краватка, чорна сорочка ³ с³р³ мо¿ обтягуюч³ кльош³, що насилу йому защ³паються. Все це диво йому насправд³ личить, хоча красивим людям личить нав³ть смерть. В³н стрибаº ³ розмахуº руками, як син перехресного запилення кв³ток диско ³ г³пп³, в³н funky, як ти кажеш. В³дтак в³н зн³маº з себе сорочку, залишаючи краватку об³йматися з шарфом на його шовковистому торс³. В³н танцюº в коридор³, в яскравому св³тл³, я дивлюсь на нього з темно¿ к³мнати. Краса в яскравост³ прямокутника. Краса не повинна страждати, думаю я добу по тому. Ми сидимо понур³ у п³двал³ книжкового клубу, на презентац³¿ книжкового клубу, п’ºмо нап³всолодке книжкове шампанське. Лайно. — Юр³й Н³к³т³нський, дитячий письменник? — Ага бля, он самий. Це ти мен³ переказуºш той д³алог. Ти ще хвилю тому називався «в³н». У тебе червон³ оч³, твоя колишня д³вчина сказала, що ти в декаданс³, ти допитуºшся в мене, що не так. Я тим часом втомлююся думати про кризу само³дентиф³кац³¿, й починаю думати про шкоду позитивно¿ ³нфляц³¿*. Я сиджу осторонь колективу журналу, для якого пишу, я не º частиною його. Я - це я, тихий сад³вник. Бо як же г³вняно було би мен³ в³дпов³сти на питання: «²пеха Капна, письменниця?» — «Атобля», чи щось кавалок вв³члив³ше. Н³, я просто д³вчинка Капна, яка сьогодн³ встала о 10.59, посрала, покачала прес, намагалася розбудити свого хлопця, намагалася стягти з нього джинси, залила в³всянку кеф³ром ³ додала перетертих ³з цукром чорних яг³д, запарила каву, вдяглася в червоний ре´лан ³з числом «51», витягля хлопця з душу, замкнула двер³ ³ погнала на презентац³ю дов³дника ресторан³в у пошуках шарового ¿дла та свого чесно заробленого гонорару за переклад того дов³дника. З ¿длом вийшло. Так спокушаº казати сам³й соб³: «Я — письменник» чи «Я — журнал³ст». Ск³льки одразу шарового тепла б³жить ногами й руками, так наче св³т прийшов до ладу. Ти соб³ на свому м³сц³. Яка страшна нещир³сть... Яка легка втеча в³д в³дпов³дальност³ за власну особист³сть, який жорстокий утин свого шляху. Я не буду писати того, що так кльово розписав уже Юн´, я нав³ть не в стан³ того повторити, я не в прав³ л³кувати кого-небудь в ц³й ³стор³¿, я просто можу сказати, що воно ª. ² якщо я спробую назвати його ³менем, мене просто роз³рве й викине поза меж³ Кола. До Кола треба йти пов³льно й обережно. А. Я, здаºться, пооб³цяла соб³ не писати автоб³ограф³чного лайна. Прости мене, Скандинавська Кв³тко, таке вже в мене ненормальне полювання. Мудр³ люди вирушають на полювання у п’ятницю ввечер³, я ж у нед³лю зранку. Полювання в Гельс³нк³ почалось ще задовго до нашого прощання ³з Чорничною затокою, ти знаºш. *** (²нколи я думаю, що ¿й не м³сце поряд з³ мною, на вс³х цих псевдобогемних веч³рках ³з шаровою ¿жею. Така врода б³льш пасувала б до коштовного авто та вбрання, до вечер³ в дорогому ресторан³ й б³лосн³жного спокою вишуканих спалень). — Що ти тут забула, коло мене? Ти кажеш, що любиш мене, я д³стаю з наплечника шматок поцуплено¿ для тебе п³ци, ти посм³хаºшся й жад³бно з’¿даºш його. По тому я раджу тоб³ не паритись ³з приводу роботи, й не казати вс³м, що за п³вм³сяця ти будеш працювати. — Просто розслабся соб³ ³ живи, а л³пше приготуй мен³ чаю. Л³пше б ти була н³ма, тод³ би краса твоя була найчист³шою р³ччю у цьому квартал³. Твоº фото чорно-б³ле. Моº брунатне. Як всьому дати раду? Я йду спати. Надобран³ч, Скандинавська Кв³тко, в тебе вже зо три чверт³ години, як п³вн³ч настала. 06.09.02 Пусто. Я н³чого не скажу. Я просто варю горох. Я пакуватиму тебе ве´етар³анським ¿длом. Я усв³домлюю всю жорсток³сть власних д³й: ти чолов³к (великих розм³р³в чолов³к), у тебе потужне т³ло, потужна ерекц³я, потужне бажання до всього. Коротше, тоб³ потр³бно м’ясо. Я також чолов³к. Низький, хирлявий, з затяжними депрес³ями й огидою до самого себе. Я нав³ть не хочу з тобою кохатися. Мен³ не потр³бно м’яса. Я перетворююсь на цапа. Тож ¿стиму ве´етар³анськ³ кор³нц³ ³ зернята. Моя мати знаº, що я живу з тобою... не просто, як ³з другом. Вона каже, що ти жереш утрич³ б³льше, н³ж я, але, см³ючись, передаº спечен³ пляцки сво¿й «нев³стц³». Думаю, вона й сама б не проти переспати з тобою, красунчику. Урра! Бог почув мо¿ молитви. Мо¿ туп³ й захланн³ молитви: «Пошли мен³, Господи, хоч трохи грошей, бо здехну на пси...» Н³ з того, н³ з сього дзвонить старий приятель ³ пропонуº сто бак³в практично за н³що. Сталося. Дякую, Господи. Тепер би ще хай зд³йснилась воля Твоя на ³спитах... «Ку-ку!» — сказав Том Вейтс. В тебе чергова ген³альня ³дея з приводу заробляння бабла, ти кудись пом³вся, як завжди, проспавши. Ти дзвониш мен³ з автомат³в щоп³вгодини, я сиджу почергово то на п³длоз³, то в Жовтому кр³сл³, пишу г³внян³ сумн³ листи подруз³ в Берл³н, варю, варю, варю тоб³ ¿сти. Ввечер³ ми танцюºмо на кухн³. Ти ³ я, однаков³ симетричн³ рухи. Мо¿ пальц³ пахнуть ганч³ркою для миття посуду. Дивно, адже посуд завжди миºш ти. Тепер ти намагаºшся вв³мкнути телев³зор у спальн³. Маºш дуже орган³чний вигляд пом³ж тамтешнього пурпурного оксамиту ³ японських лямп. Чому ти не хочеш п³ти в порно-б³знес? Перша в³с³мнадцять ноч³. Наше сп³льне життя скидаºться на веч³рку гандикап³в: в мо¿й к³мнат³ Rammstein (якого д³дька?), в кухн³ ти крутиш ручку тюнера червоного магн³тофона, ми по¿даºмо гр³нки з бринзою ³ базиликом, ти повдягав ус³ шапки й картузи нараз, ти знову в мо¿х штанях, ми сперечаºмось, хто завтра виповзе за хл³бом ³ танцюºмо в холодильнику тан´о. На сн³данок у нас буде в³всянка з кеф³ром. Сн³данок — то показник нашого ф³нансового становища. Коли воно покращиться, будуть мюсл³ з йогуртом. «Мюсл³» звучить як «Мальмьо». «Мальмьо» звучить сексуально. Артим сказав. Ми з тобою два дорослих мужика, правда ж? Два пºдр³ли, як подумки зве нас б³льш³сть «нормальних». Слава Богу, гопота у нашому район³ надто тупа, щоб щось про нас дошарити. ²накше тоб³ довелося б попрощатися з твоºю красивою пичкою. Та й чи т³льки з пичкою? Ти стовбичиш б³ля телев³зора. В ньому все дво¿ться. Ти чекаºш на «Б³в³са й Батхеда». Я чекаю лист³в Скандинавсько¿ Кв³тки. А ти не пишеш мен³ сво¿х блядських лист³в! Це п³сня така. 07.09.02. Ми вс³ чуж³ одне одному. Закохан³ люди см³шн³ й жалюг³дн³. Ти дратуºш мене (я чесно борюся з роздратуванням), я дратую Скандинавську Кв³тку (вона роздратування не показуº, воно ве´етативне). Понурий-понурий вигляд з в³кна, дощ совковими дахами. Брудно-жовтий, брудно-червоний. До завтра р³вень води п³д³йметься й винесе мене зв³дси. Не буде жодно¿ музики, т³льки тихе хлюпання. Датськ³ пир³жки. Ти любиш? 08.09.02. Здаºться, ти в³д мене вт³к. Зараз н³ч, а ти десь волочишся, а я дивлюся тупе телебачення. Ти не взяв моº¿ кредитки, сказав, що маºш грош³, взяв лише свою камеру ³ по¿хав фоткати на Под³л. Тебе немаº вдома в мами. Ти говорив з³ мною рос³йською перед виходом — то явний знак твоº¿ образи. Я говорила рос³йською з твоºю мамою — то знак стьобу й небажання бути нею вп³знаною. Щиро бажаю, щоб зара’ ти просто валанцався темними вулицями, й почувався, як останнº лайно — то дуже об³цяючий для душ³ стан. Я знаю, пов³р. Як т³льки нестерп сягне найвищо¿ точки — прийде нове зв³льнення. Я нав³ть заздрю, що ти тепер страждаºш. Я почуваюся байдуже. Ну так, для мене ти практично «м’ясо», як ти кажеш. Але дуже красиве м’ясо. ¥енофонд, як каже про тебе моя найл³пша подруга (а твоя колишня д³вчина). Ще я по-дитячому чекаю мит³, коли ти вже нарешт³ скажеш мен³ щось на кшталт «Ятебенекохаю ³ наврядчикохавран³ше. Це була ³люз³я». Я тод³ скажу: «Краса не здатна до кохання. Краса порожня всередин³. Краса суть ³люз³я». ² ти знов почуватимешся м’ясом. Можливо, мармуровим. Де ти? Зроби мен³ м³ньет... 09.09.02. ² залишилось в³д нього т³льки дв³ варен³ картоплини. ² сказав тод³ цар: так от буде з кожним, хто в моºму корол³вств³ ран³ше раннього називатиме себе «Ми з...» ³ розв³шуватиме сорочки по чужих шафах! О так, нас ³ще чекаº процедура забирання тво¿х речей. Запросити друз³в? Я укурений орган³зм. ² от тепер в нас стався бум стервофон³чно¿ любов³. Тьху, крутиться таке у баняку. Слухай, а ти справд³ п³шов в³д мене чи «панарошку»? Я знайшов англ³йську л³кувальну цукерку десяти рок³в непридатност³. В старому плетеному пуделку. З³ смаком ¿¿ по¿даю. Ти? Та йди ти, та п³шли вони. Хай б³гають. Спод³ваюся, ти тепер забиваºш такий самий болт на все, як ³ я. Зате Скандинавська Кв³тка палаº любов’ю. Ай-яй, як невчасно. Хоча й вона, можливо, смокче на н³ч сво¿ ³люз³¿. А я? Я любив свого собаку. Скандинавська Кв³тка маº геть бузков³ оч³. Вона ¿х прикриваº. Фокс³ Браун матюкаºться. Who needs my socks, guys? А взагал³, It’s just PORN MUM Та, мама щойно дзвонила. Вс³, розум³ºш, б³дкаються з приводу мого вступу до ма´³стратури. Вс³, кр³м мене. Хай зд³йсниться воля Божа. А ти до мене л³пше не вертайся, бо страждатимеш ще б³льше. Я хочу, щоби було завтра. Я кохаю це життя, ³ мен³ не потр³бно жодного ³ншого fucking кохання. Х³ба що лиш... Не можу витягувати з тебе слова. Можу з³ ст³н, а з тебе не можу. Скандинавська Кв³тка п³дписала листа «Тв³й пес». Зв³дки вона то взнала? Черговий ³ноземний наб³г на моº помешкання, курва мать. М-да, готельний б³з — то явно не моя справа. Ц³ ублюд³ ходять взутими по хат³, поширюючи-розс³юючи гепатити, гайморити й простатити. Прости, Господи. Щось трава вже попускаº, гониво не см³шне робиться. Ото таке. Це вже як у статтях ³з мо¿м грьобаним авторством. (Див. мо¿ кал³чн³ роздуми «Шк³длив³сть позитивно¿ ³нфляц³¿»). З³тхаю. Допоможи мен³, Скандинавська Кв³тко, допоможи. Пол³куй м³й пор³заний синтаксис. Спати. Треба спати. Л³кар так порадив. Рок³в в³с³м тому. Безсоння солодше за м’ятн³ цукерки. Кр³зь мо¿ пальц³ ллºться кава. 10.09.02. Без тебе. День ¹3. Дуже вдалий день. У мене подерт³ н³гт³ ³ такий самий мозок. Хо-хо! Любий, любий, любий... (Це я не тоб³). Ну якого рожна ти щось там намагаºшся сказати про сво¿ почуття, хе-хе, до мене? Та ж я — сука-одиначка, я мастурбую власн³ м³зки ³ почуваюся абсолютно задоволеною. Принаймн³, не в³дчуваю себе винною в тому, що краду чиºсь життя, змушуючи проживати моº. ² навпаки, ти знаºш. Тому давай краще просто поп’ºмо пива й попатякаºмоо про друз³в. Життя моº, прекрасна зрадлива коханко, з кожним днем ти все б³льше норовиш покинути мене, а я, дурень, ще палк³ше в³ддаюся тоб³, звикаю до тебе, як до старо¿ канапи, дивуюсь тоб³, як побаченому з-п³д води сонцю. 13-те, п’ятниця. День як день. Щаслив³ший за добрячий кавалок ³нших дн³в. Чого вс³ достьобуються до П’ятниц³ Тринадцятого? Я, скаж³мо, сьогодн³ взнаю, що мене зараховано до ма´³стратури, до мене повертаºшся ти ³ печеш млинц³, ³ багато не пиздиш, поки я ¿м. Коротше, ³деальне життя ³ помитий посуд. Ти палахкотиш вродою, як а´он³зуюче л³то, до того ж у тебе шмарки, ти трохи кашляºш ³ п’ºш зелений сиропчик. Абсент. Qui est absent? Хард-кор власного споживання. Докторе, ви де?!! 15.09.02. Все, як завжди. З року в р³к. Елевсинськ³ м³стер³¿. Пошук м³сця для ноч³, йду першим туманною дор³жкою, позаду мен³ дивляться в спину. Вони мають мен³ в³рити, я маю в³рити Богов³. Я в³рю, ³ в³н не прокидуº мене. Ми знаходимо м³сце для ноч³, ми втекли в³д бур³, ми здатн³ чути сво¿ голоси в густих зав³сах туману, ми кричимо: «О-го-го-го-го!!! Гор-ри!!!» Ми в³таºмо першородну стих³ю, ми вийдемо до моря на тридцятий день. Ми торкнемося його на сорок восьмий. Хороший хлопчик. Чолов³к коханки мого найл³пшого друга. Сам себе називаº Хтивою потворкою. Так, геть милий. Вони з дружиною по черз³ закохуються в мене, так, н³би пробивають, гей я чи н³. Бачу його вперше, приводжу додому, ми ст³бемося з журналу «Е´о». От де справжн³ п³дари. ¥ламурррн³, як любив казати м³й колишн³й коханець, ображений просунутий журнал³ст. А тепер моя домогосподарка д³стаº мене тим, що я не виглядаю «´ламурно». Та п³шов ти, домогосподарка. Сиди втикай у свою кул³нарну книгу. «Я — особист³сть!» — кажеш. К³лька дн³в тому кричав: «Я не м’ясо!» Теж мен³, спокуса для ве´етар³анця. Тебе ж ³ справд³ хочеться прокусити щонайменше в трьох м³сцях, щоб забили фонтани. До смерт³ забили. В³д тебе пахне сексом, але ж то пахне м³й секрет. Секрет у сенс³ ф³з³олог³чному. Все лише з п³дручник³в, щоб далеко не ходити. Не вдивляйтеся сюди. Слово «³нтерпретац³я» нагадуº швидше «трепанац³ю», ан³ж «мастурбац³ю». Люди, люди, люди... ви так³ см³шнюч³. Я знову слухаю ²´´³ Попа й ставлю мате на лист в³д Скандинавсько¿ Кв³тки. Нав³ть не на лист, а так, на перел³к для супермаркету. Що купити до вечер³, ³ що де лежить. Записка простим ол³вцем. Простий день простого перетворення. Just a perfect day, осанна. Той хлопчик, коханець моº¿ дружини, в нього ³з його бой-френдом хоб³: красти зв³дус³ль чайн³ ложечки. (Моя чайна ложечка в даний момент пахне вареними яйцями). — Якось ми сид³ли в нашому улюбленому кафе б³ля Академ³¿. Ми там пари прогулюºмо. М³й хлопець якраз в³д’¿здив у Канаду — потр³бно взяти ложечку. Але ж то наше улюблене кафе! Ми п³шли тод³ в ¿дальню академ³¿, взяли зв³дти жлобську ложечку, ³ п³дсунули ¿¿ зам³сть т³º¿... Пров³вши веч³р в моºму помешканн³, ми проводили знайомих д³вчат до хати. — Ну, все, я на метро, - в³н простягнув мен³ руку. В н³й було щось холодне й металеве. Я швидко в³дняв свою руку. Але в³н схопив ¿¿ знов, ³ тод³ в мо¿й долон³ з’явилася моя чайна ложечка. * * * Як в³н мене б³сить.   Як в³н мене б³сить. Як в³н мене б³сить.   Як в³н мене б³сить. Як в³н мене б³сить.   Як в³н мене б³сить. Як в³н мене б³сить.   Як в³н мене б³сить. Нав³ть ³ще б³льше. В³н сидить на кухн³ й терендить по телефону ось уже другу годину. Р³зновс³ляким людям, сво¿м дурнувато-рад³сним голосом. Неск³нченн³ ритуали пустопорожност³. Я отримую рахунки. Але то хуйня. Мен³ мають дзвонити про роботу. Але й то хуйня. Хуйня. ХУЙНЯ. Як в³н мене б³сить. Створюº вигляд, що займаºться чимось, сам намагаºться цьому пов³рити. Я тихо й злостиво плачу, бо сам знаю, як воно. Чи знаºш ти про це, о Скандинавська Кв³тко? В його н³кчемност³ я бачу свою власну, в³д його жалюг³дност³ тхне моºю власною. Ось в³д чого мене вивертаº, ось чому в³н мене б³сить. Слина по хат³. Ясно-зелена отрута. Хто з нас толерантн³ший, ³ хто з нас висто¿ть? 17.09.02. Глупа н³ч. Я до¿ла шмат чорного хл³ба. Я не розум³ю, чи хочуть оч³ спати. Ти вже давно... А чим же ще тоб³ займатися, чорт забирай? Там, бляха, ос³нь починаºться. Вкотре, вкотре, вкотре... Ми з Лесею гуляли шмаркатим м³стом, попиваючи айран-какао-морозиво-зелений чай, ми дивилися французьк³ ф³льми, ми сид³ли за м³шковинними столиками в т.зв. л³тературному кафе, куди, кр³м нас, поприпиралися ще й ус³ляк³ поп-звйозди. — Дºвчьонк³, я Вакарчука абслуживаю!!! — Раптом ор´азмувала перед нами молоденька оф³ц³янточка. — Ага, я його добре знаю... — пробасила Леся (обличчя д³вчинки повол³ вигиналось у зворотн³й в³д посм³шки б³к), - В³н г³внюк, тож обслуж³ть його якомога паскудн³ше. Оф³ц³янтку здуло. Шкода малу, так душу хт³ла нам в³дкрити, а тут так³ дв³ злюч³ суки... Лишу ¿й чайов³ п³сля свого ¥ремм³. Говоримо з Лесею про тебе, Скандинавська Кв³тко, ³ про мого домогосподаря. В³н же ¿¿ колишн³й коханець. Вона, як ³ я, радила йому знайти соб³ багату жирну бабу, трахати ¿¿ ³ жити соб³ спок³йненько. Певно, також ображався. — Та, — каже Леся, — в³н, ск³льки його пам’ятаю, перебуваº в стан³ пошуку роботи... Попроси його, принаймн³, про це не говорити. Його д³вчина, Олена, як вона б³дна витримуº? Крутиться, працюº, а в³н так, ввечер³ прийде, потрахаº, ³ всьо... А що в³н, за великим рахунком, ще вм³º? Вм³º, Лесю, в³н ще й ¿сти готувати. Прибирати вм³º. Ходити в ощадкасу. Та й д³вчину його зовс³м не Оленою звати... А щодо «потрахаº», то в³н у мене чудовий спец ³з орального сексу. Ми не трахаºмось, ³ — о диво! — це мене влаштовуº. Маю соб³ вдома хазяйновиту фотомодельку з величезним членом. Членом для краси. 17.09.02. ²стино йобнутий день. Збер³гаю тут мову та пунктуац³ю ори´³налу: «Только что прочитал тобою писанное вот уже несколько месяцев. Мне понравилось. Если говорить о творчестве. В остальном, — наверное, это нормально. Думаю, что мне нужно идти. Вероятно, что-то происходит со сценарием. Я не планировал быть рядом с неуравновешенной и не зрелой особой. Ты сама-то знаешь, чего ты хочешь? Что представляет из себя твои желания? Хотя, нетрудно догадатся. Ты хочешь жить просто своей жизнью: встречаться с друзьями, любить Генри, писать вечерами, есть черный хлеб, чистить зубы с утра, до того момента, пока я не поднялся с постели (проехали), пить кофе без сахара, забивать на все мысли о деньгах и достатке, принимать меня за Домохозяйку-Посудомойщика-Мясо-Ах, а как он отсасывает!!! (он был одаренным мальчиком вобщем) и Бог его знает еще что. Я не претендую на роль талантливого, гениального человека. А хер его знает на какую роль я вообще претендую. Мне пока что это самому не известно. В общем, я не могу себя назвать удавшимся или выдающимся, а другие — тем более. В любом случае, мне было хорошо с тобой. БОГЕГОЗНАЕТКТО» Така от хуйня, малята. Найсм³шн³ше те, що в³н не п³шов. Н³, чому, в³н ³шов, але то була action inacheveе. Недоконана д³я по-нашому. Та й по-вашому теж. От що б ви робили, вертаючи п³зно ввечер³ до хати, мислячи про гаряче ¿дло й гарне т³ло, що певно там на вас чекають, ³ раптом зустр³чаºте це омр³яне т³ло ³з напл³чником ³ набитими пластиковими пакетами? (¯дла теплого, лог³чно, теж уже катма). — Ти куди? — Посм³хаюся ³ беру його за руку. — Ану п³шли-п³шли... Тягну в б³к п³д’¿зду. Сто¿ть, як вкопаний. «Сумний», — думаю я, ³ мен³ раптом теж стаº сумно. Особливо в³д вигляду целофанових пакет³в ³з пожмаканим одягом. — Н³, я вир³шив п³ти. Певно, ти стомилась в³д наших стосунк³в. «Умний мальч³к», — думаю. — «Ц³каво, д³йшов до цього саменький чи тупо прочитав мого навмисне лишеного на робочому стол³ щоденника?» В³дтак прочула в соб³ щось схоже на збирання сл³з. «Ги...» — Слухай, ну давай ти п³деш не сьогодн³? Я якраз додому пру журнал «ªд³нствºнная», там рецепти ус³ляк³... — На хуй рецепти!!! Пакети злов³сно шурхотять. «Та й наф³´а я його кличу?!» — Проскакуº мудра думка, ляклива ³ швидка, як моя сов³сть. За якусь мить в³дбуваються: Сльози (Не пий мо¿ сльози, це МО¯ сльози!!! — рече хлопчик. Я розмазую ропу п³днеб³нням). Виказування правди-матки та апелювання до ³нших статевих орган³в ( - Слухай, - рад³сно гукаю я, - а може, ти хоч перестанеш спати з однаковими бабами? От диви, яка, наприклад, р³зниця м³ж мною, Оленою чи Лесею? Вс³ стерви, вс³ за тебе старш³, та ще й ус³ — журнал³стки. ² вс³ляк³ там Мазовицьк³, чи як ¿х... Зм³ни щось в цьому ряду! — Так... Напиши: в³н трахав т³льки журнал³сток... — Нº-е... Я напишу: журнал³стки трахали т³льки його. Хоча, в принцип³, нонсенс. Не т³льки. Тупорилий хепп³ енд. Найсм³шн³ше ж те, що хлопчик повернув-таки з³ мною до хати. П³сля того, як оф³ц³йно визнав свою пустопорожн³сть, несамост³йн³сть, невизначен³сть, нездатн³сть покохати ³ ще багато всяких патетичних «не». Промямлив щось на кшталт Ти, стерво, я ж тебе люблю!, пооб³ймався з³ мною, п³дставив голову для глад³ння, не зчинив опору, коли я забирала з лавки його пакети, ³, як завжди, пропустив мене першою до л³фту. — От бач, ти НАВ²ТЬ П²ТИ НЕ ЗДАТНИЙ! — Переможно мовила я, гримнувши вх³дними дверима. Гурк³т ¿х доречно перекрив м³й голос... ... ...Рецепц³я вкладеться п³зн³ше. Take him by the hand, make him understand... Ми мчали тод³ автобаном в³д Берл³на, мен³ зац³пен³ло мовчалося. Ти майже не задавала тупорилих запитань, лиш обережно керувала арендованим авто. Я мовби забула геть ус³ ºвропейськ³ мови нараз. Окр³м, можливо, ф³нсько¿, бо панк-рокова банда, волаючи ф³нською з динам³к³в (по-моºму, найпанков³ша мова!) заспокоювала вурдження всередин³ мене. Н³мецьк³ рад³останц³¿, точн³с³нько так, як ³ наш³, валили г³вно. А на касетах були Doors ³ т³ ф³нськ³ вишкварки. Мен³ дико хот³лось роз³рвати соб³ груди, щоб видобути зв³дти бодай одне в³рне слово. Вил³зали сам³ пожмакан³ нашвидкоруч зл³плен³ якимсь фальшивосл³вником-початк³вцем. Говорити було так важко, як писати п³сню для в³дст³йного виконавця. Так, н³би св³домо л³пиш г³вно, а хочеш здаватися б³лочкою. («Вс³ п³дараси, одна я — б³лочка!» — ²рена Карпа). В³дтак ми при¿хали в червонодахий ³ червоност³нний Люнненбер´, де ти мала роботу, а я дв³ години в³льного часу. Валанцалася соб³ м³стом у пошуках морозива, туалету чи хоча б яко¿сь не зовс³м ортодоксально¿ ºвропейсько¿ м³сцини. Велик³ син³ окуляри, Джойс у напл³чнику, фотокамера (наф³´а?). Виймаю Джойса ³з напл³чника, простягаю в руц³, фоткаю. Церква. Лавка б³ля не¿. Лавка, на як³й я читаю The Portrait of the Artist...» Мапи м³стечка. В³д них пахне морем. Чи º воно тут, питати соромно. SEI STILLE DEM HERRN ER WIRD DIR GEBEN WAS DEIN HERZ WUNSCHT* Це було до того, як я вс³лася на лавку. Було у церкв³. Там були лавки, ³ я дивилася на ¿хн³ п³дн³жки, уявляючи, як нед³лями туди складають сумки та парасол³. А тод³ п³дняла оч³ й прочитала. Б³льше н³чого в т³й церкв³ перекласти не вдавалося. Давно. Це все збулося м³сяць тому, ³ тепер я знову чекаю твого л³така, Скандинавська Кв³тко. В³д нього буде пахнути особливими прянощами - тими, що º лиш у тебе на кухн³. Позавчора я д³стала Спец³альний дозв³л на нюхання л³так³в. Так що всьо чотко. Прил³тай. *Будь тихо людиною, В³н дасть тоб³ те, що твоº серце бажаº (н³м.) Фра´мент сценар³ю. Швидка зм³на план³в, картинки накладаються, розмиття заг.плану, камера раптово фокусуºться на розпластаному т³л³ в окулярах. З динам³к³в шириться характерний запах (вино «Приморське», шмурдякового типу). З т³ла п³д³ймаºться верхня частина (та, що з окулярами), хижо зизить у камеру ³ каже: — Хе. Титри: «Прив³т. Я — Скам. А ви ³дете на хуй». Ролик прокручуºться не менше трьох раз³в посп³ль. Гарантована потужна су´´ест³я на розуми й М³зки, так як вже у написанн³ сценар³ю використано методу 35-¿ букви, букви «Х». Так³ от пляцки. К³нець цитати. — Ага, а пот³м ви питаºте, чьо у вас д³ти уроди... Бо в л³кар³в д³ти хвор³, а у вчител³в дурн³. Так в народ³ кажуть. Як зав’яжуть, корочº. Ну, я п³шов. Всьо, давайте! ² в³н зник. Ми нав³ть ³мен³ його не знали: в³н був з’явився з-за синього к³оску з морозивом, а п³шов у зат³нок бочки з квасом. Жовто¿. Т³º¿ само¿, котру перевернула подружка чолов³ка коханки мого друга, коли збиралася на т³й бочц³ посид³ти. Ледь тод³ не вбило продавщицю квасу т³ºю жовтою цистерною. Яка була би в³дчайдушна смерть п³д час виконання службових обов’язк³в! Ех... 23.09.02. Ех, прозябать нам без миньетов! — Сп³ваю я, рад³сно натикаючись на в³дсутн³сть ¿¿ речей у себе вдома. Гора немитого посуду ³ купа радостей: нарешт³ можна голосно перд³ти ³ читати добр³ книжки. ² все те диво не супроводжуватиметься р³дним до болю Ну ду-уже гарно! ² Та ск³льки можна втикати, ну буся, ну ЯЯЯЯЯ ж тебе люблю!!!! Всьо. Лишилась в³д не¿ джинс³вка ³ светер. В³ддам якось. Треба влаштувати карнавал. По-любому. Одруження ³снують для розлучень. Принаймн³, так³ одруження, як це. Кохана чорнявка (н³, вона геть не нова — я п³вжиття ¿¿ кохав!) лежить тепер на мому л³жку, читаº ¥люксмана, мовчить ³ тихо розводить безлад. — Знаºш, — кажу ¿й, — ото, певно ³ º справжня близьк³сть м³ж людьми. Двома дорослими ³ самост³йними сучими вилупками. ²нтелектуалами. Ти читаºш книжку, порпаºшся в дов³днику, я втикаю у своº паперове лайно, готуючись до завтрашн³х пар... Ми на в³дстан³ доторку, але н³хто н³кому не ниº «Ну-у-у.... Ну не втика-а-а-ай... Ну йди сю-у-уди...» Так, ³ тим не менше, ми ц³луватимемося, коли забагнеться. Вона посм³хаºться ³ читаº мен³ щось ³з шумово¿ поез³¿. — Гармон³я небесних сфер... — каже п³зн³ше, - щось таке знайоме... За день у не¿ день народження. Дарую б³лизну ³ книжку. Як завжди, наперед. Ти, Скандинавська Кв³тко, здаºться, в³дл³к дн³в мен³ прислала? 25.09.02. Валенте, проте, ан³мозо. Valente проти Animozo. Смоктати пов³льно, 4 рази на добу. (²нструкц³я). 27.09.02. To live in your neighborhood, live in your neighborhood... Жити ³ пити каву з присмаком учорашн³х машин, поклавши живе яблуко б³ля мертвого, хай вчиться, як то. Купи мо¿х речей навалено, нема домогосподарки, ну й слава Богу, п³шла в³д мене тишком-нишком, подарувавши добрячий жбан тихо¿ радост³. — Ааааааааааа!!!!!!!!!!!!! — Кричу я. — Чааааааааааааааанннньььь!!!!!!!! — Озиваºться джбан. Яблуко не дихаº. Певно, г³вняна йому музика. Але ж Thank God It’s Friday, ³ не хочеться йти н³ на Г³чкока, н³ на Бурмаку, а хочеться додому л³пити бур³тоси ³ пити каву з присмаком кол³с вже завтрашн³х авто, ³ почуватися тепло, як у св³тло-бежев³й сорочц³ при бежевому св³тл³, так н³би вс³ друз³ похвор³ли на застуду ³ парять ноги у св³тло-бежев³й вод³. А поки що я просто розглядаю чорно-б³л³ знимки молока з туману. Перекладаю ¿х вкрай обережно, щоб не накотатися того туману, ³ не заблукати в ньому. Години зо дв³ тому Одна д³вчинка сказала мен³: — Та й узагал³, все так с³ро, що хтив³сть — то ºдине, що рятуº. ² по¿хала додому ¿сти морозиво, що я звечора ³ зранку, переночувавши в не¿, не спожив. — Коли плакатимеш, як будеш його ¿сти, — кажу я, — знай, що то мо¿ сльози течуть за нез’¿дженим морозивом. Ходжу по хат³ в ´умових тапочках для серф³н´у. Ковзаюся на л³нолеум³ — н³ц не виходить. Заходжу в туалет, беру до рук журнал «ªва», читаю про веч³рки ³ колективне несв³доме. Згодом заглядаю в ун³таз. Бачу там фавна, що граº на соп³лц³. Голову йому накриваº крапчаста серветка (туалетний пап³р щойно ск³нчився). Змиваю фавна. Патолог³я? П³сля в³дв³дин туалет³в людям легко. Generalization. Подивившись на ч/б фотку Скандинавсько¿ Кв³тки, Чорнявка сказала: — Снурр³ Стурлсон. — Дожилися! — Кажу Чорявц³, поклавши слухавку. — Журнал³сти беруть ³нтерв’ю в журнал³ст³в. Дºвочка мен³ така звонила, з б³лявим голосом... Чорнявка см³ºться ³ йде на кухню робити ³н´аляц³ю. По хат³ мали б розповзатися аромати евкал³пту ³ ментолу, та от б³да, мен³ з дитинства бракло нюху. — Знаºш, — кричу ¿й до кухн³, — я ж ненавиджу давати ³нтерв’ю! Так туплю жахливо в усн³й форм³! Вона см³ºться, але я того не бачу (вона в кухн³) ³ не чую (волаº музика з³ зб³рки Одн³º¿ д³вчинки). «Журналати. Апокриф³чн³ тексти ордену журнал³т³в». — Пишу на деб³льному жовтому зошит³. — Тьху ти... В мене довг³ н³гт³. Один ³з них надщерблений. В наркомана з к³на «Рекв³ºм за мр³ºю» н³гт³ були б³л³ й пещен³. Американське попадалово. Ненавиджу к³но. А завтра мене тероризуватиме журнал³стка якраз ³з приводу моº¿ останньо¿ (концептуально¿, бля) рол³. Сказати ¿й, що все брехня? Friction. Не точ³ть нож³ — в мене невротична реакц³я. Р³дко трахаюся. (А ³ншим важко ще, коли п³нопластом по шклу... Ха-ха). 30.09.02. Останн³й день ваг³тност³ квитково¿. Завтра в силу вв³йде новий м³сяць, молодий ³ безрогий, а вже пот³м обросте. Сто вид³в м³сяц³в — вибирай. Для тебе вони вс³ нав³ть ³ншим боком пообертаються, кохана. Сядуть тоб³ на плеч³ ³ тихо св³титимуть золотом, а ти нав³ть не обернешся. Як тод³, на пристан³. Я даремно кликав тебе — ти все б³гла й б³гла, навперейми диким гускам у бузковому св³тл³. 4.10.02 (Наступного дня твоº волосся ч³плятиметься до пальц³в). Ти тягнеш мене в оперу, на Пучч³н³, мен³ ж хочеться одного: трахати тебе ³ трахати. Трахати. 5.10.02 Всю н³ч мен³ без перестанку снились груповухи. Я з³ шк³ри пнувся, аби в них взяти участь, та якась худоба ввесь час мен³ перешкоджала. (Витягаю ¿¿ волосся з рота). Просто ледь не згор³ли до тла вс³ мо¿ чолов³ч³ переваги. А ти, курво, спала. Тоб³ то було десь. Певно, дивилася вв³ сн³ змодернен³ постановки класик³в п³д пильним оком якого-небудь Некрош³уса. (Жолдак тебе не пре). Ув³ сн³ я почергово збирався виграти к³лька сво¿х колишн³х коханок (як³, на в³дм³ну в³д тебе, аж пищали, щоб зал³зти мен³ в штан³). Якась траплялася лажа. Просинаюся з велетенськими очима ³ членом. Ранкова ерекц³я: руки на пояс³, ноги на ширен³ плечей. Раз-два, раз-два... Ти щось типу посм³хаºшся. Починаю тебе облизувати. Геть по-тихеньку, не нависаючи. Рука повзе (от бовдур!) в³дразу до грудей, а в³дтак усе нижче, прям³с³нько до сонного тепла м³ж тво¿х н³г. Раптом ти переймаºш мою руку й прибиваºш ¿¿ долонею трохи вище сво¿х грудей. Я з³тхаю ³ щось невдоволено бурмочу. Ти байдуже засинаºш назад. Намагаюся щось пояснити своºму в³дстовбурченому упирю. Той глумливо зизить на мене з-п³д ковдри. «Мучусь, караюся...» От холºра, та вже ж майже десята ранку, вставай!!!!!! Ну, не десята, а п³всьома, але яка р³зниця. Дзвонить телефон (ага! От зараз ти прокинешся!) Домовляюся про якусь зустр³ч, в³дтак натхненно тоб³ про не¿ розказую... хуй. Тобто, н³чого. Плюю на все, намагаюся заснути. За якийсь час (о диво!) в³дчуваю на соб³ твою руку ³ ногу. Ага!!! Вп³ймалась, пташечко. Починаю тебе мняцкати, лизати, ц³лувати, ссати, нюхати, покусувати, дряпати. Ти не проти. Т³льки кажеш, сонно посм³хаючись: — You’re a sexy beast... — Am I so fat? — Питаю, згадуючи однойменну англ³йську стр³чку. А в³дтак додаю попсове: — It’s you who makes me be that way... За хвилю тебе клинить пан³чний жах заваг³тнення — тягнешся за презервативом. Я з³тхаю. Дуже мен³ самому т³ д³ти потр³бн³... — Take your rain coat! Ги-ги-ги... ОК, крих³тко, давай стрибай... Ти видряпуºшся на мене, смачно ц³луºш, ³ запихаºш в себе м³й вимучений оч³куванням шматок плот³. Тихенько стогнеш, притискаºшся якнайближче. Я обережно рухаюся до тебе. Вгору ³ вгору, усе щ³льн³ше. Час в³д часу ти кажеш: — Slowly... Тод³ я зупиняюся, щоб послухати тв³й найтих³ший подих. Все те диво в³дбиваºться в екран³ зламаного телев³зора. — Live porno... — Кажеш ти. А я думаю, що це просто жива й пульсуюча краса. Пульсац³¿ наростають, ти дихаºш все важче, я щосили намагаюся думати про основн³ принципи структурал³зму (ну не задач³ ж мен³ розв’язувати, щоб не к³нчити скорше за тебе!), ти випускаºш к³гтики мен³ у плеч³, ти протяжно стогнеш (а чо’ тихше, н³ж завжди?..), твоº т³ло м’якне. ª! Я також к³нчив. Наше житло скидаºться на берлогу наркоман³в. Чи, в л³пшому випадку, задрочених хакер³в. На мирному запилюженому й засм³ченому тл³ живописно розкинулись обгортки в³д презерватив³в, з³бганий одяг, р³знобарвна б³лизна, нашийник, припертий тобою з³ Стокгольм³вського пат³ (до реч³, ми його ще на тоб³ не спробували в³стрями досподу), тво¿ квитки назад, шклянки й ф³л³жанки, годинники ³ телефони, книжки ³ диски. В кухню л³пше взагал³ не заходити. Там страшно. П³дсв³домо сумую за домогосподаркою. Ти л³нива аж до крику, ³нтелектуалка б³сова. От зараз, наприклад, ми сидимо з тобою в р³зних (але однаково засраних) к³мнатах, кожен за сво¿м ноут-буком (тв³й крутий, ³ ти на нього гониш, м³й старенький, ³ я на нього молюся), цоркаºмо клав³шами. Дай Боже здоровля тво¿й орган³зац³¿ — ти вибиваºш черговий проект на Укра¿н³. Я ще хлопець-молодець (в сенс³, молодший за тебе. Ск³льки там, 6 рок³в р³зниц³?) ще соб³ навчаюся в ун³вер³. Я б³дний, як церковний пацюк, але «красивий ³ гордий», як каже моя подруга Леся. Типу перспективний письменник молодий. «Да, только некоториº могут аставацца пºрспºкт³вним³ до канца жизн³...» — каже м³й не-друг Д³ма. Та н³, не недруг в³н мен³, а так, колишн³й приятель. Нав³ть хлопець, можна сказати, колишн³й (то я колись сумн³вався щодо своº¿ гетеросексуально¿ доц³льност³...) Ми п’ºмо каву з л³мовим соком. Серед ноч³. Темно-с³ро¿. З л³мами. Зеленими. Або ³з згущеним молоком, яке ти, Скандинавська Кв³тко, ненавидиш. Але тебе вже нема. З цього ранку. З шосто¿ години. Холодно. Досипаю сво¿ дв³ години у рожевих вовняних шкарпетках. Будильник поламано. Як не провтикати пари — там же дощ. Хтось скрикуº в мому сн³. Дзв³нок у двер³. Ще раз. Прийшли з в³йськомату. Я тут не живу. Нема тут того пр³звища. Тута ³нш³ люди живуть. Вибачаю. Йду досипати. 09 вже 10.02 р.Б. Чи то вс³м людям в головах щось граº? Слава Богу, ³нод³ в хат³ маºш дивовижно схожу музику, розтиражовану ³ нагнану на компакт-диски. Так ³ тепер, «It’s time to decide, it’s time to go...», ставлю Бре´ов³ча. Дивна к³номанська (чи то пак, ксенофобська, тьху, к³нофобська) круговерть. Картинки з Л³нча, слова з Кустур³ци. Плакати загноºними очима. Обома в³дразу. Чи по черз³, в³д в³дрази. Але в³дрази, любо¿ спадкоºмиц³ будь-якого блядства, ¿¿-то якраз ³ нема! Весел³ться ³ радуйтесь, яйцекл³тини, ви не отримали сперматозо¿д³в, так вам ³ треба! Тебе вперше не зраджено, Скандинавська Кв³тко, вперше не трахнуто якусь першу-л³пшу особу по твоºму в³д’¿зд³, хоч як мен³ того хот³лося! Аж зуби зводило, як у тому анекдот³, то й артикулювалося погано. Нев³дтрахана особа дико висадилась: — Ето у меня такоº пºрвий раз... Мною ¿й прочесано якусь таку шизофренно-шафранову пол³тику, що аж м³й власний язик топорищився ³ вислизав (нав³ть в³д орального сексу вдалося утриматися!) — Ну давай я здºлаю тºбº пр³ятное! Нº, вона, ти знаºш, не така уже й погана. Особливо, як, заплющивши оч³, запускати ¿й пальц³ в волосся, ³ забувати про його кол³р. Ц³лувати шию, вуха, оч³... За статурою вона, ти знаºш, десь така, як ти. Тобто, в³н. Льоша його звуть. Льо-ша. Бе... Чому таке ´умове чвакаюче ³м’я? Не буду його так називати, якщо ³ще побачимося, зв³сно. Прив³з мене додому глупо¿ ноч³. Я вже було налаштувалась поспати в його тепленькому особнячку п³д самим дахом, ³ до ун³веру зв³дти ближче, а в³н: — Ну што, будºм тºбя дамой атваз³ть? — Е... — кажу протяжно. — А как³º мо´ут бить вар³анти, да? — Ц³лком неправильно трактуº в³н моº «Е...» Мене кавалок глюкаманить п³сля Л³нч³вського драйву ³ недосипу попередн³х ночей. Намагаюся щось проартикулювати стосовно побачених (³ зниклих) постатей у нього в двор³, сп³ваю в голов³ барижну п³сеньку про дома ждьот халодная пастºль, кл³паю ¿й ч³тко в такт — не доходить йому. Чьось у людей, ти знаºш, так заведено: вже як не даºш ¿м пизди, вони не дають тоб³ притулку. О, дивна пол³семантика виразу «дати пизди»! Мною малось на уваз³ стов³дсоткове й безкомпром³сне проникнення чолов³чих зовн³шн³х статевих орган³в в аналог³йн³ ж³ноч³, а не нанесення т³лесних пошкоджень р³зного ступеню важкост³. ² ЧОГО ВС² ЛЮДИ ХОЧУТЬ ТРАХАТИСЯ?!! — л³р. п³дступ. Але повернемось до виразу «дати пизди». Якщо в ход³ статевого акту саме чолов³чий статевий орган проникаº в ж³ночий, тобто поглинаºться останн³м, а не навпаки, ми натикаºмоось (о, ³ще одне ж³ноче слово!) на деякий нонсенс. «Поглинаºться» — син. «вбираºться», «забираºться». Отже, н³яка пизда н³куди там не даºться. А даºться хуй. Прич³м даºться жваво ³ охоче, як товар з³ стенду «Все по 50 коп». А нащо нам таке добро? Чого, питаºться, пхати в себе, що не впало? Але нав³ть не з огляду на вс³ перерахован³ ф³лософсько-граматичн³ чинники я сказала «н³». ² не «Н², блядьйобтвоюмать!!!!» ³стеричне, а ц³лком виважене ³, як не крути, мистецько оббр³хане ³ майстерно роз³гране «н³» сексуально¿, як ти мене кличеш, потвори. Бо, може, Скандинавська Кв³тко, я ото... люблю тебе. Хоча ступ³нь нетрахання з л³вотою не завжди тотожний сил³ кохання... (Майже за добу). Стьоби Провид³ння. Заваривши соб³ велетенське горня мате, розслабляюся за чтивом виробництва Кундери. Телефонний дзв³нок з ³ншого к³нця квартири. Б³жу туди, вмикаючи по дороз³ вс³ св³тла. Вже десь ³з м³сяць у мене жест п³д³ймання слухавки скеровуºться згасаючою над³ºю. Марнославною ³ кумедною, схожою на тупорилу мр³ю замаскульчено¿ американсько¿ домогосподарки. Мен³ мають подзвонити з телебачення. Запросити на зйомки. Н³, Скандинавська Кв³тко, я не зовс³м шизанулась, я оч³кувала на запропонування роботи, тим паче, що вже пройшла вс³ляк³ там в³дб³рков³ тури. Дзв³нка не було, минали тижн³. Намагалася переконати себе, що мен³ потр³бно саме бабло (десь кажуть 300 бакс³в), а не ¿¿ ²стерична Величн³сть Слава. Що це робота, на як³й не треба н³ц особливо робити, а просто бути собою — гнати щось у прямому еф³р³, стьобатися, висаджувати людей, ³ отримувати за те бабло. Просто вже на другу-третю пробу я чулася перед камерами, як перед глядацьким залом КВНу, в який сумл³нно ф³´ачила чотири роки. Думка про роботу ведучо¿ додавала збудження, думки ставали легкими, як порожн³ консерви, ³ кумедно брязкали, остання з незд³йснених мр³й дитинства здавалась вже перед носом... дзв³нка не було. Я мазох³стично прислухалася до пл³ток щодо стартування нових проет³в на канал³, мене н³бито кудись-там взяли, все одно я молодець, бо мене, таку н³яку простеньку д³вчинку в³д³брали з-пом³ж ешелон³в писаних красунь з³ спец³альною кульково-поплавковою осв³тою... Я вступила до ма´³стратури. Слабенька вт³ха. На початку радувала, пот³м перестала. Звичка. Як ³ те, що до слухавки тягнешся з над³ºю, як остання ³стеричка. Враження, що в мене повипадало волосся й пос³р³ла шк³ра. М-да, любесенька картиночка. Корочº, збивайся, подружко, казала я соб³. ² тут цей дзв³нок. — Добрий веч³р, це телеканал «К-35», ми завтра зн³маºмо презентац³йний ролик програми, якщо хочеш, приходи завтра в 12 до готелю «Либ³дь». — А де це? — Туплю я. — Ун³вермаг «Укра¿на». — А... Ну добре, я буду з журналом «Огоньок» в руках... — (ск³льки раз я вже казала це!) — Не треба, там тебе знають. Буде Макс та ³нш³ знайом³ тоб³ люди. — Ага, ну ОК тод³, завтра, либ³дь, дванадцять нуль нуль. — До побачення. — Папа! «Треба п³дстрибнути з радост³», - думаю я, розсерджена сво¿м битовушним сприйняттям тако¿ оч³кувано¿ яви. П³дстрибую. Вс³даюся за св³й чай, метикую, що завтра пасуватиму пару англ³йсько¿. Як в³дмазатися? Сказати одногрупницям: «Передайте, що в мене зйомки...»? — А!!!! — Горня гарячезного чаю, перевернуте мр³йливо загарбуваною пачкою печива, виливаºться мен³ прямо на причинне м³сце. — А!!!!!!!!! - (Боляче, холºра) — А-а... Ха! Ха-ха-ха! Дякую тоб³, Господи, що час в³д часу роздупляºш мене в³д мого марнославства! Та ще й куди воно всьо вилилось! А, ну так, я ж сьогодн³ почала складати «ген³альну п’ºсу» поглиблено еротичного зм³сту. Сид³ла на мудр³й лекц³¿ з методики викладання у вищ³й школ³ (прºпод я, бл³н!), ³ смакувала вс³ сором³цьк³ детал³ свого вчорашнього майже-сексу ³з сво¿м колишн³м ворогом. (Ой, який св³жий сюжет! Браво, мама, браво!) В³дтак почала складати цю недолугу п’ºску, з пафосним розрахунком показати ¿¿ на майбутн³й презентац³¿ майбутньо¿ книжки. Але пафос з’явився п³зн³ше, коли я побачила своº ³м’я серед заголовк³в «Четверга», ³ подумала, що круто, коли у тебе в ³мен³ ³ в пр³звищ³ однакова к³льк³сть л³тер. Сашко, м³й кумпель, ще якось мене простьобав, але пафос лише примножився. А до пафосу була мазох³стична хтив³сть. Типу, кльово, що вчора не потрахалась, тепер º що поуявляти-позгадувати, а ³накше пускала б лише сит³ в³дрижки, чи, що певн³ше, шкодувала би за скоºним. От який мент³вський кл³щ вил³з. Я про кл³ше. Так от. Чайок той м³й — не випадков³сть, а ще одна наочн³сть до уроку психоанал³зу. Браво, мама, браво... Дзвоню ³ те все виказую Артимов³. См³ºмося-ст³бемося. А все ж... Все ж мен³ подзвонили ³з «К35». Папа, до завтра, не знаю, коли буду вдома, постараюся найшвидше. Кладу слухавку. Телефон в³дразу дзвонить. — Алло, це знову з телеканалу «К35». У нас з³рвалась зйомка. Ми якось ще тоб³ подзвонимо. Vaxjo, Швец³я, 22.08.02. К³нець л³та ³ казок. Все вклинюºться в жовтень. Тим паче жовта фарба заливаº шмат прапору кра¿ни, що ¿¿ колишн³й король-авантурник Карло Х²² не знати як опинився був колись на Укра¿н³, забратавшись необачно з гетьманом-авантурником (Слава Укра¿н³!) ²ваном Мазепою. Карла шведи нин³шн³ вважають несповна розуму, «Гетьмана Мазепу» забороняº до показу в рос³йських к³нотеатрах рос³йська цензура. Та й ф³льм бездарний, якщо чесно. Менше з тим, попри м³й балкон ³з письмовим столом ³ скандинавським аристократичним сонцем у подряпках того столу летять дик³ гуси. Крячуть соб³ чи що вони там роблять, прораховано обираючи стереотипне тло сво¿м польотам — червоне п³вн³чне сонце. М-да, неф³´ово я дату позначила. На стол³ тому за хвилин п’ять-в³с³м можна буде вздр³ти отаке: ...² тод³ вона побачила стовп св³тла з³ своº¿ голови. Його в³дбиття у змертв³лому мор³. Голову повернути було неможливо. А нав³ть якби вона те ³ змогла, то так би вже й мусила лишатися: персами до моря, очима на зах³д. На темне море спустилася с³тка. Вона просунула кр³зь с³тку пальц³. Т³ почали одразу рости, ³ росли-довшали аж до обр³ю, скрючуючись у пожадливому дурному прагненн³ схопити сонце. На голову сильно тиснув св³тляний стовп. Сонце тим часом безжально п³д³ймалось. Як т³льки воно вил³зе на верх³вку св³тляного стовпа, море поглине ¿¿. Тепер вже н³чого було спод³ватися на прих³д Велико¿ Риби, що могла би поглинути ¿¿ разом з³ стовпом ³ сонцем. Велика Риба всохла. Десь на П³вн³чному Заход³, так ³ не допливши до П’ято¿ сторони св³ту. Хоча... так казали нам лише маленьк³ чорн³ люди, може, брехали? Тим часом стовп з³ св³тла робився все гаряч³шим: наближалось до зен³ту сонце. По вод³ запалилися кола, вт³каючи в³д не¿ вр³зноб³ч. П³д морем н³кого не було. Вона не чула н³кого. Св³т на к³нцях моря давно уже жив головою донизу. Тому його кор³ння скоро й всохне. Вона хот³ла розтулити рота, щоб просп³вати слова котро¿сь ³з л³д, але солона вода захлиснула ¿й обличчя. Смак то¿ води багато що нагадував, н³с у соб³ ³стор³ю кожно¿ смерт³ за останн³ 2000 рок³в. В³дл³к ¿х по смерт³ Христов³й в³вся. Вона ж чекала в³дл³ку по Воскрес³нню. 7 по с³м дн³в. 77777777с³м³рок. (С³мок, семиоких сем³т³в). 10.10.02 р.Б. Чую шкрябот³ння в шибку. Голуб. Дивлюсь на годинник — р³вно восьма ранку. Пора вставати. Дякую, Господи, за такий будильник. — Мене ж не будять голуби р³вно о восьм³й ранку... — каже сумний Сашко. I met a Christian in Christiansands, And the Devil in Helsinki Питаю в Сашка, чи в³н ³ справд³ тут, бо в мене вже добрих два дн³ стрьомне в³дчуття, що в³н просто один ³з вигаданих персонаж³в. Тобто, ³з персонаж³в, що вигадалися соб³ сам³, а тепер витанцьовують довкола мене, втягуючи в ¿хн³ власн³ страст³-мордаст³. Пишуть мен³ як³сь листи з Канади, просять н³кому не розказувати про ¿хн³ зради ³ другорядн³ кохання, коротше, роблять з мене дем³урга. Нº, чуваки, так не тойво... — Саш, а ти справд³ тут? — Хто? — Прикидаºться в³н. — Нº, ну раптом мене глючить. Ти де? — В п...де! — каже самими губами. - Як в т³й реклам³ «Кока-коли». КРОВЬ «ПОМОЩЬ БРАТЬЯМ» — читаю на ятц³ в метро зам³сть «Продается дешево». М-да, пел³кан, що годуº д³тей власною кров’ю... Про що ми, про цикл³чн³сть? А, так, мен³ таки передзвонили з «К-35». Ввечер³ наступного дня. Постнаступний ще не настав. 13.10.02. ВИКИнУТИ? Ж³ноча проза. Попахуº передменструальним синдромом. Знову напливи ненавист³ до власно¿ стат³. Бе... В голову пхаºться пейзажна л³рика в куп³ з картинами м³щанського побуту. К³мната раннього дитинства. Радянська традиц³я: важкий килим кольору засохло¿ кров³ на п³длоз³. Зародження покоцаних ³ модиф³кованих в майбутньому честолюбних думкок. Тлуста ³ похмура д³вчинка мр³яла перетворитись на довгоногу б³знес-кралю в с³рому костюм³. Привид ¿¿ заглядаº тепер мен³ через плече ³ плаче: «I wish I was special, you’re so fucking special!». Хоча англ³йсько¿ тод³ вона не знала ³ слухала вбиту попсу, фр³ком ¿¿ вважали ледь не з першого класу. Як ³ ¿¿ молодшу сестру. Як д³ти, так ³ педагоги. — Наш³ д³ти вивчились не завдяки, а супроти! — Каже ¿хн³й тато, коли ¿м вже 21 ³ 16, подивившись ³нсцен³зац³ю уроку заруб³жно¿ л³тератури в нац³ональн³й школ³ («Алºксандр Сºр´ººв³ч Пушк³н (!!!!!!!), какой бил чºловºк!!!!) А п³д час фактичного навчання в т³й школ³ у маленькому пров³нц³йному м³стечку д³ти (особливо старша) п³дпадали п³д педагог³чну категор³ю моральних кал³к, ³ батьки були у стов³дсотков³й згод³ з думкою педколективу. Вс³м було т³º¿ д³вчинки ДУЖЕ шкода. — У тºбя н³ка´да нº будºт друзºй, тºбº здºсь всº слºдуют только патаму, что баяцца тºбя... В жизн³ тºбº, дºвачька, пр³дьоцца очºнь тяжело... — Виливала ¿й душу Н³на Олександр³вна, для найповн³шо¿ дов³ри замкнувшись ³з нею та з класною кер³вничкою в порожньому каб³нет³, попередньо вигнавши зв³дти вс³х однокашник³в. А пот³м, трохи згодом на екстрених (хе-хе!) батьк³вских зборах ³з учнями Серг³йко Тороус, перфектний математик, п³днявся ³ сказав: — Ви тут, Н³но Олександр³вно, сказали, що ¿¿ ус³ бояться, а тому слухаються. Я попрошу встати тих, ХТО БО¯ТЬСЯ ²пу Капну. — Я-а-а?!!! Анна Стºпанавна, - то до кер³внички, - развº я такоº ´авар³ла? — Нº-е... — тихо «приголомшилась» Ганна Степан³вна. Зрозум³ло, кому пов³рили ус³хн³ батьки. Та злидота сталася наприк³нц³ дев’ятого класу, на випускному д³вчинка на знак свого пробачення нав³ть подарувала Н³н³ Олександр³вн³ прекрасн³ б³л³ кв³ти, а на Ганну Степан³вну, людину люблячу й шляхетну (ну подумаºш, потрапила разок п³д вплив ляпшо¿ подружки...) ³ взагал³ гр³х зло тримати - кр³м замилування н³чого ³з себе не витиснеш. Та все ж еп³зод у пам’ят³ залишився дуже яскравим. На ф³´а я все це пишу, Скандинавська Кв³тко? А пес його знаº. Помста — штука см³шна й непотр³бна. Вона безсильна й беззм³стовна. Опис дитячих травм ³ образ — то пом³чний ключ л³тературознавцям психоанал³тичного п³дходу. От виросту колись, стану таким ось анал³тиком ³ кинусь себе анал³зувати... Бридня, звичайно. Але це допомагаº знайти в³дпов³дь на ред³охед³вське I don’t belong here, чому? В моºму дорослому житт³. Хоча... Я давно вже перестала тупити з такими питаннями. «Кращ³сть завжди означаº ³накш³сть» — ця Артим³вська фраза рятувала при кожн³й в³дмов³ в³д участ³ в концерт³ («Ну... тут би щось покомерц³йн³ше...»), при в³дмов³ в улаштуванн³ на телеканал («Ну в нас же не MTV, сама розум³ºш, тут найрейтин´ов³ший кл³п екс-ЛАСКОВОГО МАЯ...») ³ при неприйнятт³ статей до друку («Чьо-та ми тут всºй рºдакциºй ч³тал³, н³как нº ма´л³ вдупл³ть, чьо ти тут сказать хатºла...») М³стечков³сть, м³стечков³сть... Немита естетика рос³йсько¿ п³дошви. Спотворений Майдан Незалежност³, к³чуват³сть перепродано¿ д³ряво¿ преси, тотальна метакриза (тьху ти, спад!) укра¿нського книгодрукування, рад³о й телепередач, пер³одики, ³ нин³ ³ присно суща пол³тика русиф³кац³¿... Тупенько¿ тако¿ русиф³кац³¿, дешевенько¿, як китайське шмаття, але тако¿ ж кохано¿ й усеосяжно¿. Про´ресивн³ мар´³нали, при¿хавши в столицю, швиденько асим³люються ³ вже дзявкають з³ сво¿х шпар см³шним вар³антом укра¿нсько¿ рос³йсько¿, переживаючи лишень за тепло сво¿х дуп. Н³, революц³¿ у нас не буде. Тому що ми — холопи. Нав³ть не пролетар³¿, в яких зам³сть м³зк³в важельки для а´³тац³¿, нº. Ми — профес³йн³ раби з багатов³ковим досв³дом вилизування чужих анальних отвор³в. Що, десь це вже читали? Так, не я одна про це пишу. В цю ж саму мить, я впевнена, цоркають клав³шами ще десь ³з к³лькасот обурених фалан´ обурених нац³онал³ст³в. А ззаду над кожним нависаº незриме ºвропейське (американське) одоробло, ³ верещить: «Що-о-о?!!! На-ц³-о-на-л³зм?!!! Н³, серед наших сп³вроб³тник³в фашистам не м³сце!» ² фалан´и пов³льно сповзають на культуролог³чну тематику, прославляючи дядькосем³вськ³ благод³йн³ фонди, що радо в³дмивають засмальцьован³ грошики по кра¿нах третього св³ту. Я втомилась. Моя лють безсила, вона викликаº лише посм³шку в так званих усп³шних сп³вв³тчизник³в. — Укра¿нська мова — мертва мова, — сказав якось на лекц³¿ викладач Конституц³йного права Укра¿ни в Державному ун³верситет³. — Хуй вам в сраку! — сказала я найближчому партовому оточенню, а з ним лише вступила у полем³ку. Того чувака в³дтак зв³льнили. Народ на мене тикав пальцями, думали, що я настукала. «А он вºдь бил маладой ³ ³нтºрºсний...» — з³тхали сексуально стурбован³ ³няз³вськ³ ф³фочки з в³чною нестачею самц³в. Але то настукала не я, а ректорський протеже ³з мого курсу. Тихо й непом³тно, без скандал³в. Хоча й подумали на мене, я вдячна тому п³длабузничку за виконання брудно¿ роботи — я б так не змогла. 15.10.02. — Не трахни друга свого... Друг пом³ж тим розпов³даº, як уперше запхав соб³ пальц³ до ануса: — Карочº, почав кричати, так класно було, а через ст³нку на кухн³ батьки картоплю смажать... Друг ще багато чого розпов³даº, але я в основному переконую його, що трахатися нам не варто. Так, я гей, так, в³н — мого типу, але як т³льки я пересплю з ним, його рейтин´ почне падати. — Ну от, ти ображаºшся... Н³хто не витримуº мого у¿банства, лише найзапекл³ш³ у¿бани... — Кажу йому. — Ну от, - з³тхаº в³н, - виб³р простий: або тебе поголять, або станеш у¿баном... 19.10.02. У лекторки астма. Я сиджу на ¿¿ лекц³¿, ховаюся за мон³тором, ¿м ковбасу з хл³бом ³, quel dommage*, готуюся до наступного сем³нару. Феноменолог³я зам³сть ко´н³толог³я. Ноема, ноезис. Модно. Кому? Кому в Кумр³дж, кому по дрова. Певно, вибираю друге. Писати про Данте на деревах водою. Не в Кумр³дж, а в Кембр³дж. Misspelling. *Як шкода (фр.). 19.10.02. Я не можу бути сукою чи стервою. Я — ³стота андро´³нна. Тобто, означена божественн³стю. Зрештою, як ³ вс³ ми. Починаю вчитки твою мову, Скандинавська Кв³тко, щоб звучала вона в н³мотност³ мо¿й. Outona omilla mailla. Чужинець на мо¿й земл³. Чи швидше, на тво¿й, niin mie mieltynen. Я стану на твою р³дну землю обома сво¿ми чужинськими ногами ³ щосили кричатиму: — Гельс³нк³, я прийшла вполювати вас! — ³ з далекого берега в³дгукнуть луною древн³ поганськ³ капища мо¿х предк³в... — [ ], — таке твоº мовчання. Пустка, що чекаº на кулю. Я пережовую гор³хи. Ос³нь ³ хмари попротискали мен³ шибу, силкуючись запхати поперед себе потворн³ (повторн³?) будинки спального району. Я люблю Ки¿в. Брудний ³ деколи чистий, як ³ моº помешкання. Ск³льки можна отако¿ нуд³ти? Попечений зсередини писок, часников³ прив³ти шлунку п³сля легкого нац³онального сн³данку, риба з вимочено¿ в ча¿ слоново¿ к³стки, все рухаºться з ампл³тудою в сраку (³ррац³ональна величина). Так же можна ³ до ручки д³йти. («Ручка» — заняття на кшталт гортання ж³ночих журнал³в, фарбування н³гт³в, вип³кання яблучного пляцка, хоча останнº — ³дея непогана). Знову докучають думки про те, з якого би фонду збити бабло. Проекти на кшталт «Алх³м³я в укра¿нських народних п³снях» ³ привид непочато¿ ма´³стерсько¿ не дають спок³йно спати. ¥ранти, стипенд³¿... як всьо в падло. Якесь безнастанне тикання то в к³но, то в науку, то на ТеБе, то в модну ³ндустр³ю... Знову-ж таки, останнº — весело: Концепц³я показу моделей «Маша’S ³ Капна» Мета: Смерть конякам (худопатикатим бабегам химерного зросту). Такою ж º неоф³ц³йна назва. Доказати, що ³стина краса й сексуальн³сть ж³нки повинна пом³ститися в зрост³ 160-165 см (виняток лише за перешкалом ³нтелектуальност³. Див. «Форс-мажор»), а не в тичконогих ³ пласкогрудих модельках, на яких «³ м³шок сидить». Повернути модоспоглядальне людство в рамки естетики здорового т³ла з ре´³ональними сантиметровими в³дхиленнями, за винятком в³дхилень у б³к дистроф³¿. Гасло: Бул³м³я й анорекс³я — ганьба! Розрахунок: Розм³ри 90-60-90 розрахован³ на зр³ст 160, а не 190. Розм³ри, що перевищують (переширюють) даний сантиметраж, мають, в³дпов³дно, сп³вв³дноситись з³ зростом. Б³льше санитметр³в — б³льше к³лограм³в, але то ³ в³вцям ºсно. Робоч³ обов’язки: Мар³я Согомонова («Маша’S») п³дбираº пристойний авторський одяг людського покрою ³ доб³рно¿ тканини для ретельно (а ³нколи ³ чисто випадково) п³д³браних д³вчат-модельок. ²пега Капна («Капна») ретельно (або за браком часу й в³рою у щасливий випадок — зовс³м необдумано) п³дбираº вищезгаданих д³вчат-модельок. Також вона п³дшукуº до пристойного одягу найнев³дпов³дн³ш³ аксесуари, а за необх³дност³ й сама конструюº к³лька моделей одягу. Займаºться постановкою ³ змушуº д³вчат кричати т³ непристойност³ й робити т³ пики, як³ вже зараз розробляються ³м³джмейкерами концерну «Маша’S ³ Капна». ²пега Капна, за браком модельок (а ¿х маº бути 13) ³ сама може гордо продеф³лювати под³умом, так як ¿¿ параметри реально втискаються в концептуальн³ рамки. Форс-мажор: 1. Якщо бракуватиме модельок, ³ на под³ум доведеться виходити ²пез³ Капна (Капн³?), спонсор зобов’язуºться ´арантувати присутн³сть психолога. Психолог повинен пояснити ²пез³, що «Дºнºг за це не буде», так як орган³затором (одним ³з двох) являºться ²пега Капа. (Та ж сама ²пега Капна, ¹ паспорта СС 237884). 2. Якщо раптом у зависоко¿ й захудо¿ д³вчини виявиться зависокий р³вень ³нтелекту й завищена самооц³нка, ¿¿ прохання щодо участ³ в показ³ може бути розглянуте апеляц³йною ком³с³ºю, що знаходиться за адресою вул. Пискувата, 22, (Пол³кл³н³ка ¹8, Каб³нет боротьби з п³дл³тковим парадонтозом та бул³м³чним ботул³змом). Поради: Музика повинна гармон³ювати з постановковими жестами модельок (викиданням окремих пальц³в рук, плювками, ³стеричним наглим см³хом ³ зумисним шпортанням на под³ум³). Пропонуºмо музику гурт³в « Sonic Youth», «Фактично Сам³» та проекту «Грош³»). А ще на пораду мого приятеля, коханого сина голови одн³º¿ поважно¿ пол³тично¿ орган³зац³¿, можна збити бабло з ц³º¿ орган³зац³¿, написавши г³перактуального трактату на тему: «Л³тера «¥» ³ входження Укра¿ни до ªвросп³льноти» If one cannot have what one loves, one must love what one has*. Так казав В³лсон. Не думаю, що це вже геть-чисто по-лузерськи, нº. Але чого ж у мене серденько ³ мл³º, ³ болить, що я не шугнув ³з оперно¿ гальорки на голови партеру? Ген аж понад оркестровою ямою, над осв³тленими партитурами, п³д недограну увертюру... — Ага, ³ впав би-с, як м³х ³з г³вном, не встигши ³ перднути в б³к оркестрово¿ ями... — ²стина, друже. Але ж сам знаºш, як воно: «Si tu ne m’aimes pas, je t’aime, si je t’aime, regarde-toi!» — Щось тебе, старенький, геть не т³ проблеми харять. — Та п³шов ти... — Я не про тво¿ кар’ºрно-мазох³стичн³ запари. Ти ж знаºш, про ЩО я. — Не треба так акцентувати слово «Що». Це приспане питання. ² некрасиво це... А за два тижн³ я до Львова по¿ду, оперу «Мойсей» слухати. — Або до Хмельницька, шмутки «Найк» купувати... — Слухай, досить вже мене п³дйобувати, не видиш, неньов³ кºшко? — Лягай вже спати, батьку-тарасе, чекаю ж на тебе. — Сам лягай, мен³ ще урок³в до ф³´а... Ех, непотр³б я д³рявий... — ² я теж. Ми два непотреби д³ряв³. Давай спати будемо. — Нº, ти почитай ³ще. — Ага, В³ан — кльова шняга, але що ти там мен³ об³цяв, як зап³знився? М³ньºт ³ п³вника на палочц³? — И... — Ага, от тепер уже «И»! Впºрьод! — Слухай, в³дколошкайся в³д мене десь хоч на п³вгодини, бо ше зара тво¿ мам³ позвоню, скажу, шо ти з хлопчиками спиш. — Ом. — Га? *Якщо чувак не годен мати то, що любить, мусить любити то, що маº (англ.) — Хлопчик ОМ. Однина ºдинна. — Запахло В³аном... — Ага бля, ос³нню в Пек³н³. — Чуºш, як шумить хард диск? — Ну? — Там музика. ² голос. «Не стрррашшшно...» — сп³вають. — Голоси в голов³ — перша ознака шизофрен³¿. Хоча на не¿ хвор³ вс³, якщо в³рити описов³ прояв³в. Хоч книжечку ц³каву почитати? Медицинську, наукову. — Нº вже, мерс³ба, луччº ви к нам... Раптом пом³чаю, що в³н уже ³з добру хвилю спить. Ну той, ³з ким я н³бито говорив. Упс? 25.10.02. Написано тобою з Африки: Ф³нською, лексичн³ значення сл³в нев³дом³. Морфолог³я вражаº. Синтаксис як такий в³дсутн³й. Мною, з Киºва: Англ³йською, ³ коням зрозум³лою: «Знаºш, я ще не зовс³м перес³каю л³н´в³стичн³ кордони до тебе... Були колись слова, що я знав ¿х ф³нською, та вони, боюся, втомили тебе. Приймай поц³лунки п³ску ³ забудь про води поц³лунки. Vesihiisi. По тому було щось ще в³д твого брата, запропонував при¿хати на пиво до Берл³ну чи на рибалку у Вестерв³к, Швец³я. Rakastansinua. Добре, що ти цього вже не почуºш. Я просто ходжу на ф³нське к³но. Дежавю? Ак³ Каур³смяк³. Моя д³вчина (коханка? подружка?) Саша сьогодн³ в³дмовилася вийти зам³ж. За чувака з Канади. Перспективного такого, економ³ста. От блядь, яка халепа... Сказала мен³ це ³ подивилася так в оч³. Я, деб³л, ³ще спитав, чого вона в³дмовилась. Промовчала. Ну так, я ж Н²ЧОГО ¿й не об³цяв. А пот³м, коли я овочево лежав на л³жку гор³лиць, вона спитала, чи не за тобою я сумую. Н³, я просто думав, що вже н³коли не скажу тоб³ ракастанс³нуа чи чогось ³ще довшого а т³льки так терве що укра¿нською здоров. ² букви «Ю» зам³сть крапок. Яка потворн³сть. Схоже на об³рван³ крильця мух у жирному т³стечку. ¯¿ мати мене ненавидить. Ненавидить. 30.10.02. День при¿зду Перкалаби. Хочеться раптом до мами. Своº¿. Дивне бажання. Не траплялося ³з дитсадка. Укра¿нц³! Браття ³ сестри! Дал³ ман³фест на захист органц³зац³¿ «Самост³йна Укра¿на», пропозиц³я дати пизди КПУ, бо вони мудаки ³ все таке. Ман³фест надрукований на рожев³м пап³рц³, знайдено його на п³длоз³ в туалет³. Певно, був закладкою до книжки. До Хвильового рос³йською мовою. ²ншого прим³рника в наш³й б³бл³отец³ Нац³онального Л³н´в³стичного ун³верситету не знайшлось. Ну що ж, хоча б опалення ув³мкнули нам, селянам кр³посним. Бо мерзли на курчу маму, сидячи у пальтах в авдитор³ях, ³ розмовляли про постструктурал³стськ³ п³дходи й ´лобальн³ методи навчання когось чомусь. ², зв³сно ж, як у соцреал³стичних байках фабричного пошиву, пан ректор сид³ли в своºму бюро з супермодним кондиц³онером ³ кофºм в пастºль. Хоча, щодо останнього не впевнена. Та й узагал³, який ³з мене в б³са, сп³вець пригноблених народ³в? В мене от хробак у голов³ поселився. Став соб³ так вертикальненько, покручуºться час в³д часу туди-сюди. Садюга-хробак. В³н як цвях, забитий у мене згори. Скам порадив закривати оч³, щоби не давати хробаков³ св³тла. Я заливаю хробачину кавою. Сиджу ³ ходжу з голим торсом. Це зручно мен³ як чолов³ков³. Нº, сенс не в тому, що я ³´норую свою стать — де там, сьогодн³ мо¿ груди з’явилися в черговому журнал³, вони тепер далеко популярн³ш³ за мою музику. Н³, промоушн — справа свята (так я себе, принаймн³, силкуюся переконати). Просто коли ми ходимо ³з хлопцями у гори, м³й торс почуваº себе н³чим не г³ршим, в³н так само п³тн³º, ³ так само прагне сонця. Коротше, перш³ п’ять-десять хвилин хлопц³ бентежаться, а в³дтак ¿м стаº зовс³м байдуже, ми вс³ — ³стоти андро´³нн³. В мене бумеранг на ши¿. Подарував один милий закоханий (ось уже п’ять рок³в скоро, як, на жаль, закоханий) хлопчик. Типу, все тоб³, суко, повернеться. Якась лавина кохання на мене звалилася. Ж³нки, чолов³ки, асфальт ³ червон³ ст³ни Червоного корпусу, ³ червона фарба, розхляпана на асфальт ³з тих червоних ст³н. Стягнуте назад обличчя ³ ненависть до л³тератури. Якого д³дька то м³й фах? Я ж тупа, як д³равий валянок, я ж не петраю у жодн³й методолог³¿, ³ взагал³ не вважаю себе г³дною когось критикувати. Тут би ³з собою роз³братися. Дограв Н³к Кейв. Спливаº недодане ³нтерв’ю журналу «Аф³ша». Розкрутка, мать ¿¿. Ну ЯК я маю в³дпов³дати на питання про свºцк³º раути, якщо я була ³ лишаюся кончºною мар´³налкою? Просто те, що ран³ше називали яремчанським бичºством, тепер називають ки¿вською панкухою... 31.10.02. Геллов³н, одним словом. Нº-а, я не анал³тик. А мозок м³й — шльондра ³з зашмарканим боа. В³н уже нав³ть не здатен в³дпов³сти на питання «А що тоб³ самому подобаºться?» Шльондра, яку розшарпали на вс³ боки геть ус³, хто йшов мимо, ¿¿ жорстоко ³ болюче вигравали куди лиш могли, змагаючись у новизн³ збоченства, вона вже не здатна до жодних розр³знень. Хто ¿й подобаºться? З ким було добре? Шльондра хоче тихо здохнути, бо ³ншого, здаºться ¿й, немаº. А у мого мозку, в принцип³, над³я º: Бирчик, колº´а Бирчик працюº в стан³славськ³й психл³карн³. Купи г³вна, а попри те Я В²РЮ В БОГА. ² Бог в³рить в мене. Я знаю. У ванн³й Сашко шкребе соб³ обличчя. Певно, голиться, щоб позбирати ус³ сво¿ риски траг³чност³. Лишенько, що ж ³з нього тод³ лишиться? В³н же ввесь ³з тих рисок, перемальовуº ¿х ³з постел³ на ст³ну, в³дтак на кахл³ ванно¿, пот³м в³дбиваº ¿х у дзеркал³ брунатного л³нолеуму, ковзаº розкиданими по п³длоз³ книжками, руки губляться пом³ж жадних стор³нок, ледь встигаº донести т³ риски до кухн³, щоб нарешт³ ¿х втопити в ча¿. Я люблю Сашков³ риски траг³чност³, в³н щодня чекаº, коли я ¿х постираю нан³вець в якомусь ³з сво¿х напад³в драт³вливост³. Самогону. Так ми назвали самокритику, чи то пак, самод³ставання. ²нколи Сашко нагадуº про те, що в³н — моя запродана душа, що, хоч ³ вил³зла назовн³, щоб податися до нового ´азди, все н³як в³д мене не в³дчепиться, все намагаºться (в в³домий спос³б) зал³зти у мене назад. Ми довго кохаºмося ранками. Хоча... чи принесе в³н апельсин³в на мою могилу? Мабуть, вперше з прищавого т³нейджерського в³ку мен³ схот³лося: Здохнути Дати дуба аб жшпринесе в³н апельсин³в на мою могилу? до нового ´азди, все н³як в³д мене не в³дчепиться, все намагаºться (в в³домий спос³бПростягнути ноги П³ти тпру-тпру на курчу ля´у Дочекати християнсько¿ кочини життя нашого, безбол³сно¿, бездоганно¿, мирно¿... На тому танатолог³чн³ фантаз³¿ вриваються, не надихаº нав³ть Гелов³нська н³ч. Обурена мо¿ми в³дпов³дями ки¿вська брошурка «Аф³ша» сказала, що м³й гурт не вдоста знаний, ³ що вони почекають на всановлення статусу мене як письменника. Я сказала ¿м, щоб встановлювалисаазав ¿м, щоб встановлювалиста знаний, ³що вони почекають на всановлення статусу мене як письменника. я зручненько в³длизати у мене. До реч³, про кохання. Я забуваю ³м’я твоº, Скандинавська Кв³тко. Полювання йде пом³ж сосен до к³нця. 01.11.02. Книжки, пл³вки, нотатники розкидан³ по п³длоз³. Мен³ так зручно. Мен³ зверху легше щось шукати. А взагал³ все скидаºться на помешкання психа. — А еп³лепс³ºю не хвор³ºте? — спитала мене поважна пан³ професорка. — Н³, тьху-тьху-тьху... — Ну, тод³ ви все-таки не дотягнули до повно¿ ген³альност³. В³дтак Артим мен³ сказав, що еп³лепс³я — хвороба ³нфекц³йна, й захвор³ти нею може будь-хто. Я чхнула. Будь здорова, правда. А пот³м спов³стила Артимов³, що, певно, не хочу ³ не буду викладати в цьому ун³верситет³. — Слава Богу, вона зрозум³ла це, поки небо ще не стало зовс³м темним... — сказав в³н. * * * — Where is your homeland? — Well, that’s in Sweden, near Vastervik. In English you can call it «Blueberry bay». — Are you from Sweden? — I’ve been there... Once. 3.11.2 День початку реаб³л³тац³¿. Я лежу спиною на дуже зимному дн³ колодязя. Зверху залет³в протяг ³ просто завис над³ мною, заповзявшись мене повсякчас холодити. Простягаю руку до слизько¿ ст³ни, забиваю п³д н³гт³ якусь п³дступну паросль. Навряд чи допоможе зв³дси вил³зти, та все ж хапаюся за не¿, точн³ше, просто драпаю ст³ни. Ск³льки вже часу я тут чекаю на мотузку згори? Вс³х ³нших вже повитягали зв³дси так давно, що я вже впевнений: лежав тут споконв³ку сам-один. М³й голос час в³д часу сп³раллю заб³гаº наверх, а там одразу дубне й скапуº слизом мен³ на голову ³ руки. Чекаю тута з’яви бодай якогось хробака чи мокриц³. Все мене полишило, геть усе. А я нав³ть й не казав отому всьому «Геть!» Можна кожну стор³нку ненаписано¿ ма´³стерсько¿ змазати наркотою. Кока¿ном, л³пше всього. Буде, як в «²мен³ Руж³» — т³льки той, хто буде слинити палець при гортанн³ буде не вмирати в³д отрути, а виганятись в³д коксу. А якщо ще й шрифти зробити р³знокольоровими... — Так казав Борейчук. В³н, певно, не зовс³м хт³в, щоб я ¿банулась. Но ³ так, як каже ²здрик. Dead can dance, як каже ще хтось. Не Заратустра. Абстрагування часто виступаº як багатоступ³нчатий процес, результатом якого º абстракц³я в³д абстракц³¿. Це з Сашкового реферату. Сашко математик. Реферат, бля, з педагог³ки. y i?oia aoao ieaeaoe oaaa o nia? nea?ao y aoa ao?iee y ia caiaaoi naiiaiaaiaiee ia e?ae? naaa ai aaoaai Aiaa iai? aaeaei y iaa?ou eiai ia aa?o a?eaea noai??iiy i?eeeaa aine?a?aiiy oeianoaa aey ineoiaiae?co iaaii oa aa?aiiy a?aaa?oino? o anuiio i?i?ieoe oa anuiai eeo nii i?ieeaaeny eeoa a aaanueeo niao ao?a?aao eiio?ieu iaa nai?? ?iaea?aoaeui?no? aey oaaa oa i?inoi i?ieeiuny caieoe oie nii ye niiaiaaany iai?ee?io? ana noaia iaiei Такий-от був Сашковий текст. В переклад³ в³н мав би значити: я п³шов буду плекати тебе в соб³ скажеш я був дурний я не надто самовпевнений не люблю себе до вашего Бога мен³ далеко я нав³ть його не бачу бридке створ³ння приклад досл³дження уйобства для психоанал³зу певно це бажання в³двертост³ у всьому очорнити це всього лиш сон прокидайся лише в гадських снах втрачаеш контроль над своºю ³ндив³дуальн³стю для тебе це просто прокинься запиши той сон як сподобався наприк³нц³ все стане одним Та все ж — quel deja vu — в³н не п³шов. Нº, у мене, зв³сно, вже попроростало пазуряччя тупо¿ невимовност³ в грудях, я безсловесною твариною засклян³ло споглядала квадратики ³ л³тери на чорному джинс³ моº¿ сукн³, в закапелках мозку я вже виправдовувала його виб³р «П³ти», але ж. В²Н БУВ АНГЕЛОМ. ² п³ти не зм³г би, нав³ть якби захот³в. Бо то не йому вибирати час прильот³в ³ в³дльот³в ³, тим паче, не мен³, хоча я й вимочила добряче йому крила р³диною для миття посуду «¥ала». Н³, не мен³. Хоча я й мала чотири ока у в³дображенн³ веч³рньо¿ шиби, а в³н ¿х мав лише два. А ще ми вчора пофарбували йому бороду в червоний (рудий?) кол³р. — Ну що, хтось то побачив? — питаю. — Н³. Мене н³хто окр³м тебе не бачить. ²нколи в³н каже, що º простою галюц³нац³ºю, що у мене простий парано¿дальний синдром. Я йому кажу, щоб в³н просто не вийобувався. Тод³ в³н просто розкладаº по торбинках жовт³ яблука. На кухн³. Я прищемляю йому зеленкуват³ в³д х³м³кату крила кухонними дверима. В³н не йде. Але не тому. А тому що. В²Н ª АНГЕЛОМ. А ангели танцюють нав³ть мертвими. 08.11.02 (За м³сяць моº деньнародження. Стати великим ³ сильним. Визначитися з жит³ºм). Так я думав рок³в у 16-17-18, коли розм³рковував про сво¿ 22. Хтось колись сказав мен³, що треба обов’язково визначитися до того часу, на крайняк — до тридцяти трьох або, в дуже р³дк³сних випадках, — до сорока чотирьох, але так довго не живуть. Такий от булшит, як сказали б американськ³ мучач³. Я ж мучач³к чистокровний укра¿нський, хоча й кохаю д³вчину-бусурманку, ³ д³ти мо¿, як вона ¿х вродить, таки й бусурманами породяться. Тьху на тебе, дурню, вона ж за тебе не хоче, та й кров у не¿ чиста, майже ар³йська, а ти так, другий ´атунок, з³ сво¿ми карими очима й темно-русявим волоссям. Коротше, я не той, про кого Положик сп³ваº: «В мене св³тле волосся, блакитн³ оч³, ³ кожна зустр³чна ж³нка мене хоче». Хоча про останнº... Тво¿ нещасн³ сп³вроб³тниц³-н³мки та-ак на мене витр³щалися вчора у клуб³, ледь сво¿ми колготками не подушилися. А ти, як ³ будь-яка стервочка на земл³, в³д цього лише б³льше шален³ла й виц³ловувала мен³ вуха й шию. Одна з них ще мен³ сказала, прощаючись, ламаною рос³йською: — Натеюс, ми й³што с вам³ ув³т³мса... Я ¿й голл³вудсько посм³хнувся. На крих³тн³й сцен³ «44» догравав «Мертвий П³вень». В³дтак вже на виход³ ми зустр³ли мою колишню коханку з якимось причесано вдягненим мешканцем Нашого м³ста. Вона рад³сно з тобою джер´от³ла англ³йською, я соб³ байдуже йшов поряд, не сильно прагнучи познайомитись ³з тим мешканцем, лиш час в³д часу кидав тоб³ як³сь стьобуват³ маяки французькою, щоб подивитись, як в³д того тихо шален³º моя колишня. Сука. Я таки постраждав через не¿. Вона була звичайною кабачною сп³вачкою, щоправда, ³з найл³пшим на Вкра¿н³ соуловим вокалом. При¿хала сюди з пров³нц³¿, стрибала в³д невдач³ до кидалова, зичила в мене грош³. Робив для не¿ все: знайомив ³з людьми, вс³м ¿¿ розмальовував як щось ц³лком бомбове й неймов³рно комерц³йне, готував ¿й фарширован³ шамп³ньони (я (!!!) готував!!!) ³ мастив ступн³ пахучою оливою. Вона була страшенно худа й висока. Вища за мене. Здалеку була н³чо так, симпатична, та шк³ра обличчя була по¿джена якоюсь давньою хворобою. Кохалась якось без особливих порив³в — посилалася на втому, на депрес³ю, на бознащо ³ще. Хот³ла мене лиш тод³, як ³нш³ баби, змокр³вши м³ж ногами в³д вигляду мого торсу на б³´-бордах, л³зли до мене зус³б³ч. Тод³ лише тихо до мене п³дходила, ц³лувала десь згори (була ж вищою), так само згори вс³х зм³рювала с³рими очицями ³ трохи зар³зко казала: — Падьом. Ми роз³йшлися. Мене забембали ¿¿ творч³ пориви неспок³йно¿ душ³. Вона писала ц³лком г³внян³ в³рш³, а претендувала ще й на роль композитора. Вона роздавала св³й номер телефону таким в³дст³йним почварам, що я би не торкнувся б³льше ¿¿ т³ла нав³ть за наявност³ медично¿ дов³дки в³д венероло´а. Вона була звичайна курва. Курва ³з потужним соуловим вокалом. Шкода, що не застосовувала його п³д час ор´азму, та то вже таке. А, ще якось ми були зустр³лися (де?), вона щось верзла мен³ з голосним придихом про те, що ¿¿ почуття лише тепер прокинулись, ³ що вона дико мене хоче. Я взяв такс³ ³ пов³з ¿¿ до себе. В такс³ ми ц³лувалися. Вона сказала: — Ну нарешт³! Вдома я дуже довго не виходив ³з душу. Пот³м вона зробила мен³ м³ньºт, я к³нчив, а ¿¿ грати не схот³в. Розплакалась ³ заснула. Зранку тихо зникла. Добре, що не готувала сн³данку, бо було б мен³ «Ой не ходи, Грицю...» Вчора ми не пили разом. Ми порадили ¿м чергову заб³гайл³вку на Толстого ³ п³шли на метро. То й добре, правда ж, Скандинавська Кв³тко? Вдома ми довго кохалися, аж поки не поснули. А вноч³ сн³г вмовив небо в³ддатися йому, ³ зрадив небов³ з землею, тихо-тихо ¿¿ накривши, м³цно до не¿ притиснувшись. Так, як ти укриваºш мене сво¿м т³лом, благаючи щоб я вв³йшов у тебе якнайглибше й найн³жн³ше. 12.11.02 Скочив зайчик у тернину, Та й порвав кожушину. А лисичка регоче, Зашивати не хоче. Дитяча п³сенька. Слова Мар³йки П³дг³рянки. Остання стор³нка ´азети рекламних оголошень з приводу нових раковин ³ пожиттºво¿ деп³ляц³¿ п³д пахвами. П³сенька ззаду, з нотками. Для таких, як я, щоб витягли з³ скриньки ³ бубн³ли б ту п³сеньку в л³фт³ маршрутом на сьомий поверх. П³дг³рянка. Дитинство. Дитяча оперета (оперетка звучить образливо). Ск³льки мен³ було: в³с³м, десять? Роль Ноч³ для найповн³шо¿ ³ найпохмур³шо¿ д³вчинки. Особлив³ вокальн³ дан³ не обов’язков³. ², тим не менш, аж дв³ п³сн³ сп³вати, а в³дтак ще й записувати рад³оп’ºсу. Видатних письменник³в ³ музикант³в у Франц³¿ в цей час сексуально травмують у туалетах ¿хн³х л³це¿в. Митець, патоло´³я... Мен³ х³ба що не подобалось, коли мама сид³ла в глядацькому зал³, а в³дтак вдома представляла опозиц³ю загальному глядацькому враженню. Н³, вона н³коли н³чого не називала г³вном. Так, проста едукативна критика. Скоро маº повернутися ангел Сашко. ¥арден-енджел, як я його деколи кличу. Сад³вником в³н бути не хоче, й тому виправляº: Не «´арден», а «´ард³ºн». Ну то таке. В ангела-Сашка опр³ч мого вайлуватого спелл³н´у й сво¿х турбот вистачаº. До прикладу, його зр³ст чи довжина статевого органу. — Фе, — каже в³н, - знаºш, як важко, коли в тебе довгий член? Ц³ деб³ли совков³ зробили ун³тази так, що сидячи на них, не можеш не торкнутися ним то¿ холодно¿ гидко¿ ф³´н³. Бее!!! Зразу вил³таºш з туалету ³ летиш, як ошпарений у ванну митися. Х³ба що робити все якось п³двиснувши... — Чи надбудувати додатковий поверх. А ще ангел Сашко не зовс³м любить тебе, Скандинавська Кв³тко. В³н часто сп³ваº мен³: I met a christian in Christiansands and the devil in Helsinki Ти ж, у свою чергу, сказала, що в³н ц³лком тоб³ подобаºться, лишень що трохи р³зкуватий. Нº, вона сказала «forceful». Як його найл³пше перекласти? — Фе, яке негарне слово... — образився ангел Сашко. А все-таки в³н ³з тобою кохався. — Впишеш той еп³зод до свого роману? — поц³кавилась ти наступного дня. — Так, ц³лком можливо... Ну, може не все достеменно... — в³дмазувався я, розпалюючи тим часом свою чуттºву пам’ять аж до неможливого. — Так, як³сь там детал³, кольори, запахи... Я описав все достеменно й в³д³слав до ´азети «Сп³д-³нфо». Жарт. (В³н у л³карн³ на Кульпарк³вськ³й. Його мен³ не закличуть, сказала пан³ з його мистецького об’ºднання, його перем³щають з палати в палату. Що з ним, мен³ не сказано. Сказано: побутовий момент, за тиждень буде на робот³. Так що при¿здити до Львова не варто, а варто зв’язуватися ³з нею, як мен³ щось горить, сказала та пан³. Кульпарк³вська... Що вона мен³ нагадуº?) 15.11.02. Чи º на св³т³? 18.11.02. я. Задихаюся. Я здаюся Роздаюся навсеб³ч Роздягаюся Розглядаюся ² Розпорошуюся Сухими росами (Порошками) що ¿х лиш папугам вранц³ не бридко. Цикл п³дходить до завершення. Гол³ янголи пишуть сумн³ в³рш³ до т³º¿ днини. Т³льки я не пишу н³чого. Н³ц-н³чого, н³цн³чого. Так, наче хтось почовгав уноч³. В хат³ виростають жовт³ книги. Сам³ лише жовт³, що на повний шлунок здаються оранжевими. А може просто соб³ достигають. Я пишу «ж³ночу прозу». Можна ще ¿¿ в ³тал³ки вганяти, г³вняна суть в³д того не закосичиться. К³нець книгодрукуванню. Але то т³льки мене стосуºться, бо ж то мо¿ книжки подур³ли: розростаються, де т³льки не л³ньки. Я займаюся психоанал³зом, щоб не йобнутись. Стоп. Я? Займаюся? Психо... ага! Щьас. Прикриття, в³дмазка, останн³й екск’юз перед платниками податк³в, що, фактично, утримуватимуть мене у психдиспансер³, ЯКЩО (б). Хоча як³ вже заяложен³ ц³ думки-самолюбування-саможал³ння на тему псих³чно¿ нездоровост³. Куди мен³... В мене ж бо «дуже характерне ж³ноче мислення», сказала Зборовська. От, тепер доведеться соб³ справжню п³ську в³дрощувати. В середу п³ду в соляр³й з³ знайомою гейшею. Янгол Сашко був в³д того не в захват³. — А що, — образилась на його в³дсутн³сть реакц³й я, — невже ж³нка-танк не може сходити в соляр³й? В³дтак мене дико розсм³шила картина танку в соляр³¿. Ну десь так я, приблизно, й буду виглядати. А Сашко сказав: — Ага, будуть вс³ляк³ мальч³к³ за тобою б³гати... Конкуренти. Бо я тебе ³ таку люблю. Страшну. Думаю, треба його розважити запевненням, що п³сля одного-ºдиного солярного сеансу в 10 хвилин за 15 гривень (на б³льше сеанс³в срана ³нтел³´енц³я не спроможна в силу об’ºктивних чинник³в) пика кривост³ своº¿ не позбудеться. Зате ж буду лежати там, спостер³гати гол³с³ньких пещених грошовоосяйних кралечок ³з вигр³тими ультраф³олетом порожнинками для м³зк³в, ³ думати: Я — ОСОБИСТСТЬ. В³дтак погортаю якийсь ³з жºнск³х журнал³в, якщо не виженуть одразу п³сля того, як в³дмовлюсь в³д джакуз³-сауни-тренажер³в ³ ф³тнес-консалтин´у. О, жºнск³º журнали - то всьо, то ф³н³ш, то вишак! А що ж ви хт³ли? Я пишу ж³ночу прозу... Мен³ страшно. Страшно. Страшно. Певно, в так³-от вечори ³ приходить Смерть. Починаºться вона десь у зелен³й св³чц³, що горить у спальн³, якраз за коридор в³д мене. Там на л³жку плавиться янгол. Скоро-скоро моя черга. Ангел в³дсипав мен³ трохи свого п³р’я. Ц³каво, що мен³ ще намагатися встигнути? Викурити б цигарку, ось тут пачка б³ля мене лежить якраз, на японський прапор схожа, та ж я не курю, холºра. Музика? Це якщо хочеться померти у власних блювотних масах, що, в принцип³, ³ так за нºф³´ можна досягти. Дв³ платформи п³д ногами роз’¿зджаються. Все на св³т³ — дан³сть. Св³т прозорий, як бурштин. Я — ´андж у тому бурштин³. Або, по-простому, лантух ³з лайном. Ла-ла типу. «Я н³чого не зробив у цьому житт³... Я не вм³ю ростити свиней...» — каже Уельбек³вський герой. Депресняки середини життя. Пов³льне повернення орган³чно¿ речовини в неорган³чну. Розпад. В³двисл³ статев³ губи й слабенька ерекц³я. Так, добре. Все законно. Т³льки якого д³дька мен³ зараз цим паритись? Ще, принаймн³, рок³в так ³з в³с³мнадцять можна похот³ти здехнути з багатьох ³нших привод³в. Фе, крапаю щось, як у 18 рок³в. Де ти, о втрачена д³рко? (Я про вх³д для несв³домого). З ³ншого боку, якщо я зараз гикнусь, в цьому буде чимало й позитивних аспект³в. По-перше, обов’язково знайдеться к³лька некроф³л³в-видавц³в, що зрад³ють можливост³ «в³дкрити так рано згаслу з³рку», й не платити ¿й авторських в³дсотк³в за продаж худеньких (але ж яких вагомих! — самостьоб) книжечок. По-друге, кл³п наш крутитимуть з б³льшою охотою, ан³ж п³сля перегляду моº¿ мармизи в р³ал-тайм³. По-третº, диски роз³йдуться м³льйонними тиражами, «Я така маленька» будуть ротувати на вс³х засраних ЕфЕм-станц³ях, а гопн³ки похапають г³тари, й волатимуть мо¿ п³сн³ поп³д п³д’¿здами, ³ вже не пиздитимуть неформал³в, а об³ймуться, як р³дн³ сестри, ³ заплачуть на могил³ над³¿ молодо¿ укра¿нсько¿ держави... Ну що, Карпа, бач сама, який тута чьос намалювався? То всьо станеться х³ба як комета в Землю вхºрячить. Все ³нше — юзлес. А Юзлес, як справжн³й ºврей, завжди маº рац³ю. Години(а) вт³кла. Я заб’ю на пари. Хоч так ³ люблю свою викладачку укра¿нсько¿ л³тератури. Я захвор³ваю. На л³ки просруться останн³ залишки нац³онально¿ валюти. Хоч би цю новину н³кому не розтринькати. Ну, не те, щоб мен³ чужа рад³сть не на вт³ху, просто... Ну, то не важливо. Важливо те, що це полювання вже до б³са затягнулося, вже тебе десь ³ к³ньми, певно, затоптано, Скандинавська Кв³тко, а я все жену хорт³в сво¿х та й жену. ² не дивлюсь на землю, а, вхопивши сурму, сурмлю в не¿ до верх³в прадавн³х сосен, що тебе колись плекали в ц³м краю. Кон³ мо¿ бояться води пити з тих озер, де ти малою коси мила, кон³ вмирають в³д спраги. Я дожену тебе на Р³здво. Ти сама мен³ з³ сну сказала. Лиш не ¿сти ³ пити лиш трохи. П³ст. Знесилення. Числа. В кого ¿х спитати? Н³ч гортаºться в³тром, стор³нка за стор³нкою, хорти виють ³ кон³ прядуть вухами тоб³ вес³льний серпанок. Коли по всьому буде, прошу, зроби мен³ ³з нього саван. На, ¿ж, пожирай мо¿ листи. В³днин³ я не ставитиму на них чисел, тож про листову д³ºту й мови бути не може. Невик³нчен³сть, затягнут³сть ³ не рузшен³сть ³з м³сця — от хто я. А хто такий Ку³лс³? Ку³лс³ стояв за кул³сами. Чи то пак, за лаштунками, щось там соб³ до чогось прилаштовуючи. Може, то якраз в³н ³ прочинив те в³кно в п³д’¿зд³, кр³зь котре вт³к (полет³в у тепл³ кра¿? Склавши до купи крила, тупо гухнув до земл³?) янгол Сашко. Хоча це взнати º практично неможливо. Таке ж саме (за функц³ºю й прозор³стю-немит³стю) в³кно було прочинене ³ з мого помешкання. Дивно: янголам також властива дво¿ст³сть. «Писати, принаймн³, хоч якесь тоб³ заняття, це все ж-таки л³пше, ан³ж вени соб³ повр³зати...» — щось десь отак у Вельбека. Ц³каво, як у янгола Сашка. Бо саме в³дкриванням вен я його завжди ³ стьобала. Його, його колишню кохану. ² ось тепер до мене д³йшло, що писанина - це те ж розкоркування кровох³дних шлях³в. Ну, хай соб³ й так. А ти що скажеш, Скандинавська Кв³тко? Добре, що я тут зараз сама, ³ н³хто не чуº смороду з³псованого сиру, який мен³ стр³льнуло в голову переплавити ³з с³ллю та спец³ями. Дар³я Цвек, бл³н. О, диви, усе ще й геть н³чого: ну, г³рчить чутар³к, але як швидко ковтати, то можна й вижити. Зате соºв³ в³дбивн³ — просто корол³вська розк³ш. Хто б ³ще на св³т³ приготував таку чудову ´уму з грибово-куб³чним присмаком? Ех, сумно ж-таки, що янгол Сашко того не спробуº. В³н ³ще якраз перед сво¿м зникненням прислав мен³ листа з рецептом готування янгольських крил. ², як справжн³й пророк, передбачив виникнення ново¿ м³жнародно¿ валюти — консерв ³з янголячими крильцями. Т³ крильця (конкретно — к³сточки з них) м³стять у соб³ до б³са речовини, схожо¿ на фосфор. Коротше, чим б³льше захряцають янгол³в, тим св³тл³ше стане все довкола. Отака от шиза була у пророчого янгола Сашка. Щоправда, крилець я у хат³, як не намагалась, знайти не могла. Все стаº жертвою мого е´о¿зму. Мого... ну, я по-р³зному це називаю. Певно, найчаст³ше все-таки власним життям. Я хочу жити. Хочу цього повсякчас, за винятком. Виняток — буття поряд ³з тобою, Скандинавська Кв³тко. Тод³ я перетворююсь на тупу н³цшеанську корову (може, тоб³ того й не видно), ³ прагну все життя отак закохано на тебе витр³щатися. Я тод³ марно силкуюся витягти ³з власно¿ дупи власноруч з³бгане власне самогубство, бо я вже не власна, я вже не особист³сть, я — безсмертний р³д людський, що прагне одного: ºднатися, зливатися, в³дтворюватися. Ти не хочеш д³тей. Я ¿х також не хочу. А Воно в мен³ хоче, аж пищить. Я н³кому про це не кажу, в першу чергу не кажу тоб³. Моº мовчання до тебе дуже особисте ³ таºмне. Моº мовчання — дзеркало Елевсину. Моя реальна репродукц³я — «В³дсутн³сть божественного ³н³ц³ювання (?)». До к³мнати ковзнув привид янгола Сашка й л³г на своº звичне м³сце, позаду мене. Дивиться, як я сиджу за столом. На щастя, тепер мен³ не треба розкривати писка й повертати голову, щоб з ним поговорити. Зараз Сашко гортаº суперпостмодерну книженц³ю мого вельмишановного пуперпостмодерного викладача л³тературознавства. — Ти почитай там-о реценз³ю на не¿... — раджу я. В³н читаº: — «Пропонована читачам книжка репрезентуº необароковий киºвоцентричний дискурс укра¿нського постмодерн³зму... — А «постмодерн³зму» — одне слово? — Так. Крапка. «...Провокативн³ верл³бри, демонструючи владу мови над особист³стю, закодовують та амб³валентно актуал³зують трансперсональн³ архетип³чн³ образи ºвропейсько-християнсько¿ традиц³¿». — П³здºц. П³драховую к³льк³сть укра¿нських сл³в в ус³й ц³й лобуд³: три. «Влада», «мова», «образи». Диви, а яким-таки сенсом просякнут³ вс³ три лексичн³ одиниц³! ² вже вони не просто одиниц³, а тр³йця вже вони замалим не свята, ПМГ. (Абрев³ац³я простонародного укра¿нського «Прости мен³, Господи». Наряду ³з «Хай Бог милуº», «Бог його зна» ³ «Ой, Бо...» º найпопулярн³шим порушенням Першо¿ запов³д³). Розмовляю з Касею по телефону, п³сля чого настаº нев³дворотне — ТАБУЛЯЦ²Я. Табуляц³я, це, зв³сно, л³пше менструац³¿, але ж набагато част³ше. Кася дуже кльова промовтерка. Вона ось вигнала таку ф³шку для своº¿ промо-орган³зац³¿: За невеличку мзду ми зробимо ³з вас ЗВªЗДУ! А я тим часом, Скандинавська Кв³тко, слухаю твою улюблену заплакану РАД²ОГОЛОВУ. Якась тоб³ Медуза ¥ор´она жахлива. На честь медузи-´ор´они я вигризаю з целофану вир³б «крабов³ палички», паралельно замислюючись, якого рожна ф³ксувати отак³ ось тельбухи словесн³. А, ну так, «зм³ст не важливий». Ги-ги, а форма в Нас ващº в³дсутня: П³ст, мо’ Дерн. Чи то пак, Постмодºрм³зм. Проводжу щодня по дв³ години сорок хвилин, вглядаючись у твою знимку. Щодня м³ж п’ятою та с³м сорок вечора, в³дтак сп³ваю «С³м сорок», ³ ховаю твою св³тлину. Через сорок дн³в (нº, тепер вже через 36) я матиму на соб³ твоº достеменне зображення, моя пика закалькуº тв³й образ. А поки що мен³ просто неймов³рно хочеться тебе скр³зь малювати. Скр³зь ³ геть ус³м. Мишкою на екран³, маслом на вис³вковому хл³б³, аквареллю на паркет³, розлитою кавою на плит³, брудними голками з йодом на правому своºму передпл³чч³, г³вном по бл³до-зелен³й раковин³ ун³тазу, п³нопластом по шкл³, кров’ю жлобських псевдо-продюсер³в по барних ст³йЛах жлобських бар³в, кольоровими ол³вцями на чорн³й коп³рц³, цвяхами по п³д’¿здових ст³нах, слиною на розпечен³й лампочц³ 100 Ват, слизом ще не вмерло¿ риби по целофановому пакет³, в який, окр³м не¿, вкинуто ще с³рники ³ ´умову рукавичку, що в пар³ з ³ншою коштувала б 6 гривень у переход³ на Толстого. Коли надто довго скопичувати в соб³ деструктивн³ емоц³¿, страждання, внутр³шн³ верещання та ³нше г³вно, ³ н³чого з того не випускати в атмосферу, в якийсь момент обов’язково розродишся в лабета СУББЛЮВАЦ²¯. (А у Фройда були класн³ окуляри). — А чо’ в тебе, вуйчику, руки трусяться? — Та бо то година п³зна вже, дванайц³та ади! — Ти б, вуйчику, л³пше д’хат³ йшов... — Та вже йду соб³ з Богом... Та й ти, д³вочко, по ноч³х би-с мо’ не ходила... — А мен³, вуйчику, по ноч³х, та’ як тоб³ з Богом... Лупленою дорогою зацебен³в дощ. Карпатський, брунатний, холодний ³ невидимий. Д³вка щ³льн³ше насунула капюшон на лоба ³ п³шла штрикою в б³к церкви. Св³чки на цвинтар³ ледь мерехт³ли. Вуйко Дмитро перехрестився, сплюнув ³, шепочучи «Богородицю», посп³шив униз до автобусно¿. Ця незначна под³я трапилася 22 листопада о 00.00 за Ки¿вським часом у м. Яремча Стан³славсько¿ област³, за 600 км в³д Оболон³, м. Ки¿в. Под³я в³дбулася чотири хвилини тому. Св³дки в³дсутн³. П.з.д.в.ти й день. О Бр³тн³ Сп³рс, прийди ³ порятуй мене! Бо С³м мене стоять, Цвяхами в голови пробит³, Сльози лиш ³з правих очей б³жать Л³в³ ж п³д г³лки пожадлив³ п³дставляються, Щоби наштрикнутими стати, Т³льки, Як Янгол Сашко прокричить: «Все пропало!» Де ти знайдеш такого ангела, як я?!! — сп³ваº обурено Крих³тка Цахес. Та це я так, до слова ³ не в тºму. Скандинавська Кв³тка розпустила тим часом своº летюче кор³ння в Праз³. Так зовс³м вже до мене близько... Ц³каво, чи ск³нчить вона сво¿м при¿здом м³й туп³й? В мене посин³ли н³гт³ ³ поскрючувались пальц³. Мабуть, не стачаº в³там³н³в. В³там³ни в аптец³ по 40 грн 43 коп. Вс³ дешевш³ — г³внян³. And then it’s so nice and quiet... Вже з годину й зо чверть д³до м³й в потяз³ ¿де На зах³д, в Карпати, хоч ³ не зв³дти в³н родом Не люблю сн³в, де д³до м³й вмирати маº, А до нього горнуться тварини три: Одна — то пес, що вже здох на весн³; Друга — то якийсь чи то ящур, чи птах у брунатному панцир³, ²з дзьобом ³ в складанку ввесь твердий, не пробити; Третя тварина - то я, що вища тих двох попередн³х, Плачу ³з ними разом, З д³дом прощатися не хочу, Д³д мен³ ж батьком був мудрим ³ добрим, Бабця була королевою, Знайшли мене, в³дгодували Й не карали н³ за що. Дай же, Боже, ¿м л³та мног³¿ В³д днини се¿ Як у людях кажуть: Сниться, що помер, то буде довго жити. Принаймн³ там його чекаº св³т повн³ший, св³т ³з м³ф³чними люблячими тваринами. Не плач, я. * * * Бирчик женився. Одружився тобто. ² зовс³м не недавно — вже Бирчикова дитина повзаº ³ шклянки розбиваº на др³бн³ др³бочки. А Бирчик всю ту шнягу з килима визбируº ³ каже: — От бачиш, Вовка, нормальн³ батьки б тебе вже так пиздили! ² тряпкою мокрою по лиц³, ³ як би лиш не пиздили, не те що ми... Бирчик — практикуючий л³кар-псих³атр ²вано-Франк³всько¿ псих³атрично¿ л³карн³. Якось колись давно, коли Бирчик ще т³льки до безпам’ятства напивався з³ своºю ж³нкою Свºтою, трапилося з ним ТАКЕ. Свºтин тато мав повернутися ³з закордонного в³дрядження десь дн³в за десять, так що всьо було «ч³к³» на хат³ в Свºти. Але чесн³ д³ти тим нав³ть ³ не скористались. Вони соб³ просто цнотливо накидались по саму зюзю, та так, що Бирчика н³яка сила вже до хати би не донесла, тож мус³в брат Бирчик до Свºти спати йти. Точн³ше, звалитися, точн³ше, захроп³ти, але то вже неск³нченна поез³я. Так от. Яко¿сь мит³ вгашений Бирчик трохи-трох³с³ньки пролупляº оч³ й бачить «в сонной димкº» Свºтиного тата, що бовван³ючи понад л³жком, гучно прор³каº: — Свºта, я всº´да знал, што ти блядь, но ШТОБ ТАКОª! Наступного разу Бирчик зустр³чаº Свºтиного тата на свому з³ Свºтою вес³лл³. ... Перша р³ч по приход³ до хати: мити руки. Друга: ¿сти сало. В мене просто (?) криза само³дентиф³кац³¿. Нац³онально¿ ³ не т³льки. Тоб³ цього, Скандинавська Кв³тко, зрозум³ти не дано. Бо ти вегетар³анка, а Неº Дано — хороше ³м’я для модного письменника к³нця Х²Х стол³ття. Йому би дружити з Шарлотою Бронте здалося. ²ншими словами, йоб-вашу-ма-машу. От яку я соб³ б³ограф³чну дов³дку зацяпала: ²пега Капна (1980-21.?) дупа ³ уродка, ³ншими словами, пиздовата тьолка. Амб³тна й е´о¿стична ²стота, («²стота» аж бач, з велико¿ букви написала!) Сре на вс³х, без розбору. Типу журнал³стка в типу журналах. Фронт-ж³нка охуºнно пиздатого гурту «Фактично Сам³». Харизматична особист³сть Укра¿ни номер один Сашко Положинський так пояснив свою нелюбов до раптово¿ зам³ни нашого сексуального тр³п-хопу брутально-дрючкуватим гард-кором: — Ран³ше я вс³ роки дрочив по ночах на ²ренин голос. А тепер, почувши вашу «Курву ком бек», схот³лось в³др³зати соб³ руки разом з членом! Гадаю, ми обов’язково використаºмо цей д³алог у промовшин³ нашого нового альбому. ...Ми з тобою на пароплав³ Росток - портове м³стечко з³ шведського боку. Ти купила нам студентськ³ (найдешевш³) квитки по 17 ªвро за семигодинний с³-тр³п глупо¿ ноч³. Тоб³ зимно, ти хоч’ спати, байдуже, що на куценьк³й канап³ в хол³ (м³сця в таких квитках не позначаються — тусуй, де хочеш. Виникаº захланно-законна думка: чи зможу я КОЛИ-НЕБУДЬ поплисти у цьому ж керунку, маючи оплачену каюту з³ сн³данком о шост³й а ля карт?) Я ще в Яремч³ ялозив тоб³ м³зки з приводу своº¿ любов³ до сексу в найнепридатн³ших до того м³сцях. Ти см³ялася й погоджувалась зайнятись цим у першому-л³пшому громадському в³ходку. В³ходок (туалет, тобто, шановн³ централо-укра¿нц³) на пароплав³ «Том Сойºр» був-таки л³пшим за вс³ туалети, бачен³ мною, засранцем-укра¿нцем. Дуже б³лий, чистий, педантично-соц³альний ³ зручний, як ³ вся Швец³я, курва мать. Я так само б³лочисто до тебе п³д’¿хав, ³ сказав так само пра´матично-соц³ал³стично: — Ход³мо. Як ми й збиралися. Мати секс у туалет³. Я все подивився. Там зручно. Гр³х цього не зробити. Ти з³тхнула ³ нехотя вибгалась ³з кольорово¿ незручно¿ канапи, закладено¿ нашими клунками. В туалет³ й д³йсно було до б³са м³сця. Я спок³йно спустив джинси, не визуваючи черевик³в. Ти, так само не визуваючись, переступила через сво¿ шорти. Футболку ти залишила. Я подивився на тебе у дзеркал³, ти в цю мить прим³рялась поглядом до ун³тазу. Я закрив кришку й с³в на нього. Ти глянула на себе в те ж дзеркало, здмухнула б³ляве пасмо з чола, п³д³йшла й с³ла мен³ на кол³на. Ти нав³ть не поц³лувала мене. Твоº обличчя було таким серйозним, що мене вже от-от мало пробити на дурнувате «ги-ги». На щастя, з ерекц³ºю все було в поряд³. Ти задерла свою й мою футболки й притислась сво¿ми голими грудьми до мо¿х. В³дтак з³тхнула й ковзнула рукою по мого прутня. Я заплющив оч³. Ти вклала мене в себе, як дитину, чомусь тод³ подумалось. Я настромив тебе так глибоко, як зм³г. Ми майже не рухались, тоб³ так подобалось. Ти к³нчила першою, мала той р³дк³сний для ж³ноцтва дар — викликати св³й ор´азм, коли заманеться. ² тод³ я (Rain down, rain down, come on, rain down!) почав кричати. Зам³сть тебе. Голосно, широко, так, н³би все мен³ всередин³ дерлося, н³би я к³нчав не ºдиним потоком, а рясним дощем, н³би я став суц³льною ор´азмовою дисперс³ºю, н³би ставав з блискавичною швидк³стю почергово ж³нкою-чолов³ком-деревом-грибницею, мене то поглинав Уроборос, то виносив з безодн³ м³сячний Риб, ти пожирала мене й випльовувала назустр³ч чисто вимитим бездоганним шведським лампочкам по 60 Ват кожна. Я замовк. Ти сказала: — Тш-ш... — ³ поц³лувала мене в чоло. Якого б³са в тебе так³ холодн³ губи, лярво? — На те я й Скандинавська Кв³тка. — Мовила ти бездоганною укра¿нською. — Що за ху... — я не встиг доказати «йня», як раптом аж зламався п³д чи¿мсь пильним поглядом. Ст³ни то¿ срано¿ вилизано¿ параш³ й насправд³ наче хтось злизав — за десять метр³в в³д нас, прям³с³нько на палуб³, сидячи на виставлених в деб³льн³ рядки пластмасових ст³льцях, витр³щалися на тво¿ гол³ с³дниц³ й мо¿ волохат³ ноги (а б³льше хºр ¿м що видно!) десятка зо два пасажир³в. — Сран³ бур´ери! Збоченц³! А ну вс³ на хуй зв³дси вал³ть, уроди! Дивна р³ч, та ти цьому н³як не здивувалась, ба нав³ть не озирнулась на них. Просто встала соб³ й в³д³йшла к³лька крок³в назад, оглядаючи мене, як художник невик³нчене полотно. Ти нав³ть шорт³в не вдягала, ³ з-п³д коротко¿ помаранчево¿ футболки було видно, як ст³каº св³жим соком твоя св³жа пещена булочка. На якийсь час я нею замилувався, й нав³ть випав ³з картинки з тими пристар³лими п³дарасами пенс³йного в³ку вуайºритичного д³а´нозу. Але раптом т³ тварюки хором встали ³ щось дружно завили. «Ну всьо, чувак, п³здºц тоб³, Тарант³на в дитинств³ передивився...» — подумав було я, вже солодко уявляючи, як вся та наволоч дере мене на н³мецький хрест, а ти вс³даºшся на мене зверху ³ ссеш ³з мене кров прям³с³нько своºю вульвою. Та в ту ж мить пролунав голос ³з неба: — Ladies and Gentlemen, you are welcome to take your breakfast on deck number 666, - чи щось у цьому дус³. — Га? — перепитав я. — В срац³ нога! — Мала би «по вс³м панят³ям» в³дказати ти, але натом³сть лиш поз³хнула. Тим часом м³й облюбований ун³таз трансформувався в ту злощасну кольорову канапу, з котро¿ все й почалось. На годиннику було точно ш³сть годин ш³стдесят ш³сть хвилин. Точн³ше, ш³сть по сьом³й. Мо¿ розкидан³ по п³длоз³ й журнальному столику манатки за н³ч н³хто не зжер ³ нав³ть не пошматував, не кажучи вже про крад³жки. Щвец³я ж усе-таки, курча ля´а. Ти також пролупила оч³ ³ ще раз спробувала втовкмачити мен³, що сн³данку в нас не передбачено, ³ що красти ¿дло ³з чужих стол³в просто не маº часу. Требе марширувати у транспортну частину ³ проситися в трейлери до Копе´а´ена. — Т³льки сам ³ди просися, автостопщику м³й п³д³рваний! — вдавано-лаг³дно поз³хала ти. Я напровсяк тримався подал³ в³д твоº¿ роззявлено¿ пащ³... Рррлслвшгщккккенрап³³³дщукшрппоттмммммтмлцщкенгпяяагрор — це таке художнº оформлення нове, запатентоване. А взагал³ я пишу «м³т» а не «м³ф» тому, що ³накше довелось би писати «мафемафика». Тим часом на кухн³ згораº гречка. В дитячий садок п³д в³кнами вкотилась б³лосн³жна вантаж³вка. Р³знокольоровий шмат д³тей по ³нерц³¿ вдався за нею. Краще писати ма´³стерську, це точно, Скандинавська Кв³тко. Де ти ³ коли зготуºш мен³ свою сакральну вечерю? Let us defuse before I loose you. — Саша! Якщо надумаºш р³зати вени у ванн³, викрути, будь ласка, м³й светр ³ штани! — Я буду в умивальнику. Так, коли втрачаºш св³дом³сть, бехаºшся головою до прально¿ машинки... — ² що, не вмираºш, бо роздупляºшся? — Та нº, вмираºш, але просто весело. Ангел Сашко вже стомився на д³равий капець. В³н спить ц³лими днями, але янголам сн³в не сниться, видно ¿м ³з заплющеними очима лише глюкоми вимкненого телев³зора. ²нколи в³н забуваº слова з нашо¿ мови, й начиняº речення самими лише прийменниками, а то й одним ºдиним словом «Блядь», заплетеним у нацдивовижн³ш³ янголяч³ ³нтонац³¿. В³н д³стаº руками стелю й може ширитися на всю к³мнату. В³н може багато чого, Скандинавська Кв³тко. Лиш не може в³н не думати про тебе. Щойно в³н знайшов ув³ткнут³ два прапорц³ — твого роду й мого — в голов³ п³дв³шеного до дзеркала зайця, як видер ¿х, ³ сказав: — Все, ти в³льна. К³нець твоºму вуду. В³дтак кинув прапорц³ мен³ на ст³л ³, ув³бравшись у чорне, мовив: — Я прийду десь скоро. П³ду до когось до¿бусь. Реа´ую на це ³рон³чно. Завжди ³рон³чно. Янголи не дойобуються, принцеси не какають. Все ясно, як Божий день. Кожен день добрий день. Вдихати носом пов³тря боляче н³здрям. Холодне пов³тря шмаркато¿ зими. Але: не по¿ду в Аз³ю-Африку, де спека ³ кривав³ кв³ти. Там ж³нки швидко стар³ються. Раптом ³ я ж³нка? (За крок до К³нчика). Певно що, ³з р³здвяною втечею до Гельс³нк³ все обламуºться. Типу, ³спит у декана, типу гонорар ще й дос³ не виплатили. Хоча хуй там. Деканша в мене — пан³ розум³юча, може, й в³дпустила би з Богом. Бабло якесь можна пробити, завжди ж ³снують вар³анти. Кого я дурю? Просто ти, люба моя, вже соб³ купила квиток. Один квиток. ² так летиш через Будапешт, вс³ рейси з Берл³ну розхапан³, н³мц³ скажено рвуться в Лапланд³ю на олен³в ³ санта-клаус³в, на кр³стмас ³з нью-¿ром. (Пригадуºться бачена в Пелиха на кухн³ картинка: розстр³ляний д³д Мороз, олен³ з саночками на куп³ валяються, все в кров³, ³ п³дпис: «З Новим роком, москал³!» — А пот³м, на шосте я потягом при¿ду до Яремч³. У вас же шостого п³сний день? — зак³нчуºш ти виклад свого плану. — Ага, — мляво киваю я ³ починаю моцно тупити. — Про що ти думаºш? — Га? Та так, ще щось н³чого не вир³шив. — Так, — продовжуºш ти, — на зворотньому шляху за¿ду в Санкт-Петербур´, у мене там шк³льний приятель журнал³стом працюº. — Ех, Кв³тко-Кв³тко... — З³тхаю я, а ти, зараза, все прос³каºш: — «Кв³тка» means «flower»? — Ага. — здаºться, я винайшов ун³версальне слово. — Флауер, аякже. Чи варто вставляти в ³стор³ю еп³зоди облом³в? — М³ркую вголос. — What does «oblom» mean? — Oblom means huynya. Ну та й п³шла ти. Наведу соб³ баб³в до хати на Новий р³к, спою ¿х вс³х ³ ляжу спати. Нº, так якось не в западляк тоб³ виходить. Л³пше вже п³дставлю задок закоханому п³дару Алºксу, дарма, що в³н сам пасивний. Ти знайшла соб³ три роботи зам³сть одн³º¿ кинуто¿, з чого вит³каº, що безроб³тньою ти не будеш, ³ до початку нового контракту не житимеш з³ мною в Киºв³. Тоб³ ж г³рше. Ну то таке. Ми ж щойно покохалися, я моцно к³нчив, зрештою, життя не лайно. По¿ду до тебе в Гельс³нк³ у березн³, якраз перед тво¿м в³дпливом-в³д’¿здом-в³дльотом-в³дходом в ²ндонез³ю. Тобто, перед тим, як ти зникнеш. Може, дитину тоб³ вклепати на дорожку? Серед ноч³ дзвонить ²вонка, питаº, чи можна в мене заночувати, вона шифруºться в³д свого звºря-чолов³ка. Прошу дуже. — Ти не переживай, я йому сказала, що заночую в Томки в общаз³. — А чо’ мен³ переживати? Згодом дзв³нок у двер³ мене висаджуº на зраду — я ж з³ сну, а тута справжня ²вонка. Та ще й яка! Щось таке я, здаºться, бачив у палп ф³кшин³ чи в малхолем драйв³, хоча пес його зна. ²вонка вбрана у чорну перуку а-ля фатальна ж³нка, вона в шубц³ й на тонюньких шпильках. (Ти, Скандинавська Кв³тко, все життя прожила в здоровенних шк³ряних буцаках!) — Ну що, — всм³хаºться ²вонка, - добре замаскувалась? — Угу... — зачиняю двер³, зн³маю ¿й шубу, ц³лую в щоку, трохи задовго, н³ж просто ун³верський приятель, ²вонка пахне дорогими, проте не надто тонкими парфумами (бляха, то ж я ¿х сам ³ подарував...), вона простягаº мен³ долон³ з ³деальним ман³кюром ³ каже: — Замерзла, як собака. Вибач, що розбудила тебе, ³ди в л³жко. — Та нº, треба ж тоб³ чаю зробити... та й срач тута в мене неф³´овий на кухн³. — Та я все помию! — щиро запевняº вона. Я в³рю ¿¿ щирост³, та все ж не йду спати. — Я тута йду ³з лесб³йського пат³. В одно¿ д³вчинки було вдома, в негритяночки, в посольств³ якомусь працюº... Можна тут палити? — д³стаº з сумочки пачку тонких ³ довгих си´арет, бо як³ б у не¿ ще могли бути. — Деб³льна перука! — кокетуº вона. — Це Томка наполягла, щоб я ¿¿ купила. — Як пат³? — ц³кавлюсь я. — Та н³чого, я просто там ºдина новенька була, то вони на мене витр³щалися ³, врешт³, почали липнути. Тод³ я й зрозум³ла, що пора звалювати. Взяла в хазяйки грош³ на сигарети — 30 гривень, прикинь? — ³ звалила разом ³з ними. Ех, у не¿ такий форд класненький... А так н³чо’ би було мати таку коханку? — Напевно... — в³дказую я. ²вончин основний зароб³ток — широков³домий розв³д лох³в. Типу, клюють на не¿ — м³й ³деал ж³ночо¿ сексуальност³ — товст³ багат³ дядечки вс³х без винятку нац³ональностей, дають ¿й грош³, водять в казино-рестроани-соляр³¿-салони краси, сповнен³ над³¿ в³дтрахати-таки колись цю кралечку. А в кралечки — перфектн³ й чисто ³нту¿тивн³ знання психолог³¿ товстих урод³в, як вона ¿х називаº, тож, коли приходить критичний момент, робиться тихий loverlovergoodbye, ³ фертик. Якось я й сам ледь не переспав ³з нею — не знаю, щось спинило, хоча хто зна, може, то все й було чесно з ¿¿ боку, грошей же в мене катма... В³дтак ²вонка облюбувала мене соб³ за рецеп³ºнта вс³х ¿¿ ³стор³й екзотичних походеньок, я й не пручався. Сиджу соб³ тихо ³ слухаю. А ³стор³¿ найзахопююч³ш³. Там ³ про трансвестит³в, що смокчуть у наших депутат³в (фотограф³¿ в комплект³), ³ про надзвичайно¿ краси ´е¿в, згодних стати натуралами в обм³н на ²вончине кохання, ³ про лесб³йок, в яких закохувались простодушн³ с³льськ³ д³вчата, не здогадуючись, що то ¿м н³як³ не чолов³ки, ³ про тупих негарних злод³йок, що смикають по 100 бакс³в з гаманц³в дов³рливих ³ноземц³в, зам³сть того, щоби, трохи пом³зкувавши, розвести цих ³ноземц³в на штуку... Я вже й сам трич³ збирався з нею на ´ей-веч³рку, все щось обламувалось. — Слухай, ³ди таки спати, — каже ²вонка, — йдемо, я тебе покладу... — Е... — згадую я про тебе в л³жку. — Та нº, я той-во... сам. А тоб³ рушника зараз дам! — ледь не викрикнув я. — Гел³, мочалки, масла та вс³ прибамбаси у ванн³й, ОК? — ОК... — Муркоче ²вонка ³ гладить мене по голов³. Швидко ц³лую ¿¿ в щоку ³, помимривши «Наторбан³ч...», посп³шаю в л³жко. Хух, все, вимикач в коридор³, двер³ в каб³нет (я ненавиджу спальню), вузенька канапа, ти. Ц³лую тебе, гордий ³ цнотливий. Ти посм³хаºшся в темряв³. Голе т³ло паш³º теплом. Хочу тебе. Ти хочеш сну. Чекаю на св³й. Мр³ю про завтра ³ п³сляоб³ду, коли зможу затягти тебе в л³жко ³ виграти в двадцятикратному розм³р³. Кохана... 12.12.02. (ще чомусь бувають числа). Це все не опубл³куºться, не б³йся, п³шли вс³ публ³катори в публ³чний д³м. Сидять там на кол³нах ³з друкарками, карамельками годують ¿х тими самими, за рецептом де Сада. Садистська чолов³ча психолог³я, нетр³ герменевтики, елементарн³ частинки, системний блок у куп³ з Четвертим енергоблоком, пошматований «Четвер» ³ вискочене всевидюще око ²здрика, ²зольда Тр³стан³вна, трикольори французького стягу, сто рок³в самотност³, сам³сть, стать, ть (схоже на праску). Коли знаºш, що тексту б³льш н³хто, кр³м тебе, не побачить, маºш право на злочин щодо свого тексту. Бо ж н³хто його не розглядатиме як щось, в³д тебе незалежне. Отже, можеш ´валтувати його у найвитончен³ших збоченських формах, можеш писати, що ти — найпиздат³ший чувак у св³т³, котрого схрещено з найхуйов³шою тьолкою, ³ що саме через тебе п³де в дупу вся культура. Можеш все, бо ж н³яка тьотя вамп³рична тебе не анал³зуватиме, не прикладатиме до тебе менструально¿ критики, не питатиме про методолог³ю тво¿х наукових роб³т. Тут ти можеш признатися, що н³яких, у дупу, наукових роб³т ти не пишеш, ³ що вс³ письменники на св³т³ (кр³м М³лана Кундери) — суперкльов³ чуваки, а вс³ на св³т³ критики (кр³м Артима, хоча в³н же ж не критик) — повне г³вно, яке н³коли в св³т³ не поливалося в³ск³ «Talisker» з острова Скай. Можеш розважати себе думкою, що коли ти станеш грубим ³ в³домим, якесь зголодн³ле видавництво загарбаº тво¿ г³внян³ чернетки, щоб, опубл³кувавши ¿х, п³дгребти бабла соб³ ³ сво¿м д³тям, як то зроблено ³з рах³тичними в³ршами Андруховича. Нº, я швидше здехну, н³ж то трапиться. ² здехну, людоньки, не з власного бажання. — Мать вашу, ТАЛ²СКЕРА мен³!!! Шкода, що вдома я сам ³ н³хто мене не чуº. В³ск³, що я попиваю, вже добрячих п³вдоби проостовбичило просто у шклянц³, занедбане ³ неприкрите. П’ºться важко. Зовс³м не як те, що ми пили в зашорен³м к³нотеатр³ у Берл³н³, к³нчаючи (ОК, за вс³х не розписуюся...) в³д чорно-б³лого «Down by law» ³з Томом Вейтсом. А тепер, холºра, ship is sunk. Себто, я сам sunk. Влип, уклепався. В себе самого, ³зсередини. Я — рос³йська матрьошка. (Я?! Рос³йська?!!) Карочº, н³який я не монол³т, ³ все тут-во. Але ж довго тягнеться пробридле в³ск³! ² музика тягнеться, ³ слина з рота мого звисла до земл³, хол³таºться ц³вками монотонно, лише патефона до стильност³ бракуº. ¯банутись. (День ³нший, мало в³дм³нний, лишень що вже тебе нема ³ ти плювала на мо¿ чотири SMSи). Чай ³з женьшенем, пенсйонерськ³ заморочки. Майже те ж, що ле´ендарна кава з жолуд³в ³з книжки про Лен³на. В³ск³. В³ск³. В³ск³. — You’re becoming a true writer...   - Стаºш справжн³м письменником... — любила п³дсм³юватися ти. Не зовс³м це й см³шно, мушу сказати. Це в³ск³ хоч ³ з Айли, а до Тал³скера йому ще далеко. Тал³скера я зустр³в минулого л³та в Карпатах, в³н якраз не м³г знайти маршрут на Дра´обрат. — Are you from England? — Тупорило спитав тод³ хтось ³з наших. Тал³скер образився, як ³ пристало б кожному шотландцю. Але згодом все втряслося: в³н спитав нас, чи столиця Укра¿ни М³нськ... Ну от, Кв³тко, тепер вже н³ тебе, н³ Тал³скера. На в³кн³ стовбичить Laphroaig, шльондра в б³лосн³жн³й сукенц³ з темно-зеленою крайкою. Шльондра, бо п³д к³нець ковтка маº геть приторний блювотний присмак. Ех, Тал³скере... Але н³чо’, ³ п³сля цього в³ск³ досягаºться ефект оманливого тепла в ц³й бетонн³й хат³-мурашнику. Даºш в³ск³ зам³сть центрального опалення! Дивно, бо коли тут була ти, алкоголь мен³ зовс³м не л³з. Ти була теплою й зручною, згорталася калачиком, м³ж нами часто-густо т³к ¥ольф Stream, ми влягались, як пазли, в якому б керунку не були повикидан³ наш³ руки-ноги, н³що н³кого не тисло, я не залишала синяк³в на твоºму н³жному т³л³, ти не в³дпихала геть мого. Ми мр³яли шубовтатися в л³жку ц³лими днями, фотографувати одна одну й ховати т³ знимки подал³ в³д заздр³сних очей ³ ´ламурних еротичних видань. Або навпаки, в³дкрити виставку ³ зробити безкоштовний вх³д пенс³онерам та членам рел³г³йних громад. Типу, Б³ляночка й Ружонька — церкв³ Сандея. Дроч³ть, браття ³ сестри, збирайтесь на дроч³ння разом, ³ тод³ мозок ваш просв³титься, ³ зв³льниться в³н в³д дроч³ння, ³ перейде дроч³ння ³з сердець ваших у навмисно передбачене для цього м³сце. Але ж ти ходила на роботу, а я в ун³верситет. Ввечер³ обоº втомлен³, як коняки. — You’re my little lazy horse!   - Ти моя маленька ледача конячка! — так ти мене й називала. А я тоб³ смажила картоплю, дом³шувала туди кукурудзи, часнику (о, ск³льки ж я тоб³ тулила часнику, особливо перед тим, як ти мала зустр³чатися з н³мецькими коле´ами!), спец³й, сл³з, порошку з³ сперми вс³х сво¿х колишн³х коханц³в, ол³гов³ту, трахе¿ту, антисем³ту та ще багацько чого. Ти все вминала, ³ хоч би що. Цього разу ти дуже часто казала, що кохаºш мене. Я в³дпов³дала тоб³ своºю мовою. Цього разу я майже не плакала, а ти образливо не жартувала. Може, ми стар³ºмо? — Anyway, I’ll always have six years less you have... - В будь-якому раз³ я завше матиму 6 рок³в менше, як ти. - Мен³ завжди буде на 6 рок³в менше (англ.) — м³ркую я. — I’ll always be six years younger! — виправляºш мою французько-укра¿нську граматичну конструкц³ю. — Ну то й добре! — Ц³лую тебе у б³ляве волосся. Пот³м ми ще патякаºмоо про су¿цид, ³ доходимо думки, що це — просто знак нетерплячки. Все одно ж це колись станеться. (Ц³каво, як ми заговоримо про це рок³в так за в³с³мнадцять?) Незабаром ти по¿деш до ²ндонез³¿ на два роки, а я просто зак³нчу (дай Боже!) ун³верситет. По ³де¿, маю стати ун³верситетською викладачкою ³ вступити до асп³рантури. Останнº см³шить особливо. Заманюю тебе на Вкра¿ну по всьому, декадентно змальовую тоб³ наше можливе помешкання на найубит³ш³й станц³¿ метро Л³сова. Третя к³мната нашо¿ студ³¿. Повний п³здºц, як летальний насл³док музики 24 год на добу. Як тоб³ це? — I’ll have to learn Ukrainian, because if I don’t, I’ll die of the boredom...   - Мушу вивчити укра¿нську, бо як не вивчу, помру в³д нудьги... - Але ж ти вже робиш у н³й усп³хи! (англ.) — But you’ve already succeeded in it! — т³шуся я, згадуючи, як хвацько реагуºш ти на команди «Принеси, будь ласка, попити!», «Я хочу ¿сти», «Прокидайся, кохана!», «Я тебе хочу», «Вали городами» та купу ³нших. А ще ти кажеш «Всьо чотко!», «Кухана-пухана», коли я роблю щось не так, «Кухана-добра», коли виправляю помилку, «Смачнохо», «Дьякую» ³ силу-силенну ще всього складн³шого й кумедн³шого, ба нав³ть ³нколи тоб³ вдаºться вимовити звук [г]. Pas une page! (AGENDA publique). * Жител³ Тробр³анських остров³в вважають, що окаста половинка кокосового гор³ха залишилась у мертвих. На н³й º три очка. Через них мертв³ завжди можуть поспоглядати живих. Big brother is watching you. *Я знаю, як перемогти св³товий тероризм. Т³льки не скажу. *Страшнувато так, коли заплутуºшся з ус³ма позначеннями «ТИ». Особливо, коли пот³м вже кажеш про цю особу в трет³й особ³. Особ³ про особу. Люди добр³, це вже нав³ть не голоси в голов³, нº. Шиза — то ц³кав³ше. «Ти» ³ «В³н». Чи там «Вона». Н³яких чи там, мар´³нальн³сть померла. А Бубер? Буберу теж було стрьомно називати Бога на «В³н». * Ми тужимо за Богом. Так-так. ²накше ж що? А так усе так (...) * Обр³зала жир ³з курячих сердець, наварила ¿х ³ насмажила. К³но «Серце¿дки». Де взяти соб³ другу? *Док³нчила писати план зах³дного сонця на день Нед³лю. Йду травити ¿жу ³ спати. Надоб, ранчо. Путана ³ Зоряна. P.S. «Диявол ³ Андро´³н». Ц³каво все-таки, ХТО ³з нас Андро´³н? (...a devil in Helsinki...) Гельс³нк³. М³сто-порт. М³сто pret-a-porter. Дата: (Р³здво прийшло позавчора, 21-го, вс³ борщ³ астроном³чн³, н³хто того Р³здва не уп³знав, не святкував, п³сень веселих не заводив. Т³льки я соб³ ходила квадратами з вулиць, сн³г лапала ³ вуха затуляла в³д човгання машин асфальтом очман³лим). Ну от. Всьо не так, ³ всьо не то, коли твоя д³вчина слаба. Вона, сарака, шмаркаº ³ блимаº на тебе синюшними колесами з-поп³д очей сво¿х прекрасних. Щоби не сказати «прозорих». В не¿ (як побочка простуди) ще попутно розвиваºться параноя, ц³кавить ¿¿ парал³н´в³стика ³ паралог³я (наука про паралон). Вона думаº, що хоче за тебе зам³ж, ³ думаº, що зам³ж ти ¿¿ не хочеш. А) це правда; Б) це неправда; В) ти розум³ºш, що зам³ж вона хоче т³льки для ³нсцен³зац³¿ п³сеньки Rammstein-а, коли священику в церкв³ на канон³чне «Чи згодна ти д³лити радощ³ ³ горе, гала-бала-бала-гала з сесим-оно ле´³нем?» дико репетуºться «NEIN!!» Хºр там вас, андро´³н³в, розбере. Коли я працювала священиком, люди ³ не таке витворяли. На коминах забагали шлюб брати, на дн³ криниць, 23-го лютого чи й у день народження Карлоса Кастанеди. Що ти на це скажеш, Скандинавська Кв³тко? Як кльово, що ви тута щось хуй просците, ³мпл³цитники йобан³, mes chers amis. Прошу дуже, причащайтеся творчим процесом. Дивно, чого ти мен³ в³риш в усьому, що стосуºться топограф³¿. Коли мапа каже одне, а я зовс³м ³нше, ти, з³тхаючи, згортаºш мапу, ³ чвалаºш за мною. Дивно... Див-но. Ми завжди у таких випадках губилися, потрапляли в бурев³й чи просто в яку-небудь дивовижу, натрапляючи зам³сть маркування на деревах на безмовних голих людей, що до половини повростали в т³ дерева, ³ лиш очами на нас глипали. Чому ти завжди мен³ в³риш? Одкровення якого чекаºш? ...Упс, дежа вю. ² дежа антандю також. Моя екс-д³вчина приходить до мене, коли я хворий, готуº яºшню оп³вноч³. Прибираº ³ миº тар³лки. А, Боже, коли ж вас ус³х здихаюся??? Янголиця Саша п³шла в короткочасну в³дпустку за власний рахунок, кохана чорнявка т³каº до себе у сх³дну кра¿ну на свято зими, а ти, Скандинавська Кв³тко, при¿деш до мене на сам³с³ньке наше Р³здво. Та-та-та-там... (судьба стуч³цца в двºрь). Ну ³ так дал³. А що, ц³каво, буде, як почати смажити власну свою кров? Колись у школ³ на уроц³ х³м³¿, здаºться, нам розпов³дали про хлопця, що збирався виплавити кохан³й каблучку ³з зал³за, взятого з його власно¿ кров³. В³н помер, так ³ не вц³дивши ³з кров³ вдоста металу. Знаºш, завтра я почну кувати тоб³ м³дну корону, Скандинавська Кв³тко. Корону до х³м³чного вес³лля. P.S. Ти як мед, ти як м³дь: Take off your dress I’ll shake off your flesh... Something must be written definitely for you as it is about you, n’est-ce pas? I don’t care at all about textual incompatibility, that’s my stuff, alright? And I can give the word «alright» the look of some «olrait» or «all rite», nobody will punish me for this. Well, well (sounds like a movie). Now I wanna be your dog. Be your doll as well. Your doc. Donc, cela commence, mes cheres chemises. Let’s play honeymoon. Do you know this game, dear? Oh, it is really an old one. A moth-eaten one. Like a ... wait... Rococo! That’s right. I see the moon right in another sky for you baby. Or something closer to the original version. We can entrust to each other how bloody the moon was the day-before-beforehand. It must sound stylish, as we are stylish. I mean both of us, my coconut. OK, I’m buzzing off. Right now. You and me — what does it mean? Always — what does it mean? I’m hiding pieces of bread in the folders. Soon I’ll have 2 dozen universal texts. Isn’t it exiting? I wish you could see me now, standing against the window, curtained off with purple. Me as a blue bear, me as a blue berry. The berry singing so sa-a-adly, sadly! I’m so scared to look in the mirror when midnight comes... Flower, flower, gold and brown, Who will pick you up and run? Скидай свою сукню, Я позбавлю тебе плот³... Щось же мусить бути писане ºдино для тебе ³ про тебе, еге ж? Мен³ начхати на текстуальну несум³сн³сть, то вже моя халепа, пра’? ² я можу обдарувати слово «пра’» виглядом якого-небуть «п-ра» чи «пора», н³хто мене за це не каратиме. Гаразд-гаразд, звучить, як к³нушка. Тепер я хочу бути тво¿м псом. Бути також тво¿м пасом. Тво¿м P.S.-ом. Пс-с! Це починаºться, люб³ мо¿ льол³. Давай побавимося в медовий м³сяць. Знаºш таку гру, любий? Ой, вона таки направду стара. Нафтал³нова, м³ллю по¿джена. Як... зачекай... Рококо! Стопудово. Я бачу м³сяць прям³с³нько в ³ншому неб³ для тебе, малий. Або щось ближче до ори´³нально¿ верс³¿. Ми можемо дов³ряти один одному те, яким кривавим був м³сяць у день напередодн³ передвиборчих а´³тац³й. Це мусить виглядати стильно, бо ж ³ ми стильн³. Кажу, ми обоº стильн³, м³й коко-гор³шку. Гаразд, я звалюю. Просто зараз. Ти ³ я,- що це значить? Завжди,- що це значить? Заховую шматочки хл³ба у файли. Скоро матиму десятки зо два ун³версальних текст³в. Чи ж то не збуджуº? Шкода, що ти не годен бачити мене тепер, коли я стою навпроти зав³шаного пурпуром в³кна. Я як блакитний ведм³дь, я як блакитна вишня. Вишня, що сп³ваº так блаже-е-енно, блаженна! (в ори´³нал³: «як блакитна ягода (чорниця). Ягода, що сп³ваº так су-у-умно, сумно!) мен³ так лячно дивитися у люстро, коли приходить п³вн³ч. Кв³тко, Кв³тко, злотко моº, Хто тебе… Вьо, карочº, замахалася перекладати. ...неспод³вано св³тлий момент (як то часто буваº з наближенням п³вноч³), лист в³д кревно¿ сестри. Пише про школу, культмасов³ заходи ³ шмарки з носа. Зимова тематика: «...я наковталася р³зних жаропонижуючих гальм³вних п³´улок, написала два реферати ³ набридла соб³ диханням кр³зь рот, схожим на викиди водяно¿ пари з водневих н³мецьких балон³в (...) Думки про виступ у суботу в нудистських костюмах не встигають податися до першо¿ сигнально¿ системи, а в йо´урт³ загубилась чиясь коротка волосина (чи не ведмедика Бо?), слава Шумахеру, якщо я ¿¿ проковтнула: не дуже приºмно було розглядати ¿¿ горд³ обриси на бежевому тл³ (йогурт, певно, з г³вна, а коси д³воч³ з шовкового рясту, а матер³ оч³ прекрасн³, мов ласти...) Фу, мабуть стру цю туфту ³ п³ду в³дхаркувати волосок над ун³тазом, адже СН²Д у туалет³ не передаºться — там середовище особливе, але я дурна!! Прикинь, на ³стор³¿ автоматично розшифрувала Раду Народних Ком³сар³в як рибонукле¿нову кислоту. (...) Усьо. Цьомки-бомки. Може, п³ду спорожнюся за участю перман´анату кал³ю — ³ трохи попустить. Завтра ¿ду в Стан³слав з очима. Хвор³ д³ти». Кажуть, що у л³кар³в д³ти хвор³, а у вчител³в дурн³. Останнº чесно справджувалось протягом ус³х мо¿х шк³льняцько-вуз³вських спостережень. А нав³що Гапа бере з собою оч³ в Стан³слав? ¯х же й так п³д окулярами не видно... Хвор³ д³ти. ² я! ² я. Написала тоб³ ес-ем-еску, що тусую в шпитал³ п³сля струсу мозку. Ясен пень, що н³ в який шпиталь мене не випхаºш. Чи то пак, не впхаºш. Сиджу соб³ тихесенько вдома, побльовую, зайчик³в сонячних балабехою пускаю. Скоро слину пускатиму... Янгол Сашко тим часом помер (тимчасово). Його продовгувате т³ло скоцюрбилося на п³длоз³. Оч³-щ³лини (закрит³). Рот ¿м паралельно вигнутий (в³дкритий). В динам³ках колошкаºться Мерел³н Менсон. Музика малих д³тей ³ янгол³в (чит. мою лекц³ю «Мас-культ у житт³ незр³ло¿ особистост³). Янгол Сашко с³даº на п³длоз³ й сутужно кашляº на д³да мороза, вимальованого на паперов³й шмаркачц³. Я не маю на уваз³ д³вчинку з пап’º-маше, котру ми зробили напередодн³ астроном³чного Р³здва. Н³, шмаркачка належить до синон³м³чного ряду носовичкових. До сем³отичного рен³тових. Ну ³ всьо таке. Переддень концерту ³ атака грипу. Я геть безголоса. Саме час починати кар’ºру поп-сп³вачки. Тим паче, панк-рок я вже лютезно ненавиджу. Н³, не безпричинно я його ненавиджу. ² не так сам панк-рок, як п³дарас³в-панк³в. Н³´³л³сти грьобан³. Добре, хоч тварини в мене не живуть, не було ¿м кого розпинати ³ чи¿ми кишками викладати слово «ХУЙ» на кухонному стол³. Послухайте мене: НЕ ПУСКАЙТЕ ПАНК²В ДО ХАТИ. Бо ³ сам³ прийдуть, ³ д³вуль приведуть, ³ бухла нанесуть, ³ верещатимуть ¿х д³вахи засинюшен³ всю н³ч, ³ бардак вам дикий розгр³бати на ранок, ³ пост³ль м³няти, ³ в холодильнику в пошуках останньо приниченого для себе ¿дла даремно порпатися. Всьо. ВСЬО-о. А пот³м ще в метро вам аполо´етично скажуть на п³ввагона: — Ну всьо, ти права, ми всº — дºрьмо. ² ти з тим мовчки погодишся, а пот³м ³з розпачу захвор³ºш ´рипою. ² найстрашн³ше те, що панки, через яких ти втрачаºш голос (о, ³ не лише голос: ´³тара одного з них позавчора впала тоб³ на голову, спричинивши як не як, а струс мозку) теж мають виступати на тому концерт³. Де ти мала Б. Отака от боротьба ³з конкурентами. Н³би ми збиралися панкуху на концерт³ валити! Я заклялася, коротше, н³кого з тих ублюд³в до себе в хату не пускати. Ну х³ба що лиш Славка. Той якось сильно не бушував, просто соб³ тихо заснув п³д св³тлом 100-ватно¿ лампочки в обличчя. Ну ³ пес ³з ним. Пес, бо точн³с³нько так, як пес, Славко прочув мо¿ легтимн³ стосовно нього настро¿, ³ припхався до мене наступно¿ ноч³. З бабою, ясна р³ч. Правда, баба виявилась моºю подружкою, а Славко вмирав за нею вже так рок³в, певно, зо п’ять. Ух ти, подумала я ³ дала ¿м шмату повтирати забруднену черевиками п³длогу. В³дтак п³шла спати, наносивши ¿м вс³ляких ковдр ³ нав³ть побажавши надобран³ч. Наранок янгол Сашко сказав щось приблизно таке: — А ще я був новор³чним сюрпризом для тих чувак³в. Я ж не знав, що вони були... мен³ потр³бен був комп’ютер... Сиджу, щось друкую, а за спиною в мене брутально трахаються (кохаються). - ОГО! — подумала я. Нарешт³. Найц³кав³ше те, що вони, чуваки, н³якого янгола Сашка в к³мнат³ не бачили. — Ну бо ж в³н янгол. Тобто, шизофрен³я лише у тебе. — Та нº, Кв³тко, штука в тому, що може й в³н ¿х НЕ бачив. Гм. Повертаючись додому, в квартиру ³з замкненими в н³й новоспеченими коханцями, уявляю купу кров³ ³ сперми. — ² людських зародк³в, — додаº Артим. — Ага. Все набагато банальн³ше. Вона п³шла ³з п³вгодини тому, в³н хоче спати. Робить мен³ гоголь-моголь. П’ю анти´рипозн³ п³´улки ³ туп³шаю. В³дтак слухаю св³й голос у запис³, щоб не забути його звучання. Дивна р³ч: коли говорити з тобою, голос з’являºться. А пот³м одразу ж пропадаº. Надвор³ як³сь придурки роздирають салютами небо. Таке соб³ спок³йне було, знаºш. Десь, як ти перед тим, як заснути. Ми з тобою ц³л³с³нький день перекидалися факсами ³ чотирисекундними шаровими розмовами. Хочу мати тебе, що говорить ³з дзеркала, хочу наробити тво¿х ляльок-вуду ³ щодня сн³дати хл³бом, зам³шаному на тво¿й кров³, закушувати с³ллю з висушених сл³з тво¿х вишуканих. Кока¿ном таритись ³з твоº¿ л³мфи, загортатися у вологе простирадло з твого еп³дерм³су, кохати тебе доти, доки з д³рок у твоºму т³л³ не попроростають мовчазн³ гостроголов³ люди, що мр³ють в³чно повертатися. Я хочу. Тебе. Хот³ла тебе вже тод³, як ти був зародком в утроб³ ж³нки, що говорила нечуваною мовою. Хот³ла тебе, сама ще не ставши зародком, бачила все наперед, через темряву ³ порожнеч³, порожнини, пустки, вакууми, бо знала. Що у тих вакуумах, порожнинах, порожнечах, пустках маºш з’явитися ТИ. Татарампампам. По Р³здву. Днина шоста. Бачу перстен³ ³з заплющеними очима. Шукала нам перстен³в ц³л³с³нький день, н³чого не втрапила. Усе лиш затрахало. А пот³м ув³ сн³ (моºму) ти здираºш перстеня з³ своº¿ руки ³ кричиш: — No! I hate this especially on this finger Н³! Ненавиджу це, особливо на цьому пальц³ (англ.). А в³дтак я п’ю жад³бно коньяк «Hennessi» з б³лих пластикових стаканчик³в, час в³д часу плутаючи «Hennessi» з чиºюсь слиною чи просто ³з водою. Здався мен³ той, бляха, перформанс. Така от соб³ к³чувата ³дейка, а спатоньки спок³йно не даº. Типу, розказую вс³м, хочеться твою (³ не лише, бо п³ддосл³дних буде к³лька) реакц³ю просл³дкувати ³ на в³део заф³ксувати. Реакц³я на попит. Попит на пропозиц³ю. Шлюбну ж, зв³сно. ² все маº бути, як у к³нах мериканських, сурйозно й врочисто: ресторан, оксамитове пуделечко (чорне чи червоне), обручка в ньому й ³нтро: — Мен³ треба сказати тоб³ щось... дуже... важливе... (слова типу даються важко). В³л ю (або вуд ю, щоб не так жостко) мерр³ м³? Ну ³ тод³ вже, ясен пень, ф³ксувати ³нтонац³ю твого NO, коли ти вже його нарешт³ вимовиш. Думаю, ³нтонеми П’ºра Делятра об³сруться з заздрощ³в. ²нтонац³йних перелив³в твого NO стане явно не на одну синта´му... Отак я соб³ мр³яла. А пот³м п³дняти оч³ театрально до стел³ ак³ до неба ³ проз³тхати: — You see, Got, I’ve tried Ти бачиш, Боже, я намагалася (англ.). А пот³м вже й тоб³ сказати, що то був лише перформанс. ² що твою заточку перекривлену ми використаºмо в кл³п³, а все про все я ще й викладу у текстах, хе-хе. Головне, щоб ти в³дразу не погодився. Але то виключено. Complaitement. Х³ба би плитою тебе по голов³ ударило. А я ж твоя протекшн. А в³дтак, Скандинавська Кв³тко, кого я хочу надурити? — ² не страшно тоб³ почути правду? — Питаº Кася. Ну я, в принцип³, ³ так ту правду знаю. Але одне д³ло знати, наприклад, що голодомор 33-³х рок³в мав м³сце як жахливий ´еноцид, а ³нше — чути про це щодня у нових подробицях ³ з новими св³тлинами. Ото таке. Отже, м³й перформативний план — чист³с³нький тоб³ ж³ночий мазох³зм. З одного боку, на нього тягне, з ³ншого боку здорове бабське виживання питаº: ну на б³са то тоб³? Живеш соб³, кохаº в³н тебе, дурепо, сиди на печ³ ³ радуйся. Т³дьки ж... я не баба. Я бабка. Бабка мертва голова. ² я люблю гостр³ в³дчуття. Хочеться посл³дкувати саме за своºю реакц³ºю на твою, Кв³тко, в³дмову. Хочеться вискочити т³º¿ мит³ з т³ла ³ спостер³гати збоку, як воно скручуºться в жалюг³дних корчах, як намагаºться не видати того назовн³, як в голову з ус³х усюд водночас пруть сто тисяч мам ³ скрижуть: «Я ж тоб³ казала...» Ой, оце вже буде ³нтересненько. Отож let’s go on, my Скандинавська Кв³тко, скажи мен³, як пишеться рунами моº ³м’я. Тод³ я викую тоб³ обручку. Може, нав³ть, ³з зал³за моº¿ кров³. Бо ж «...б³да з тими кв³тами, аби зброя не по³ржав³ла!» — Tea with milk, good whisky (let it be Glenmorangie, it’s still not bad) and Finnish bread... That what I call a dream. Plus two guys working in my kitchen... Чай з молоком, хороший в³ск³ (най вже буде Кленморанж³, пес ³з ним) ³ ф³нський хл³б... Оце би я назвала мр³ºю. Плюс дв³йко парубк³в для роботи у мене на кухн³... (англ.) — останнº додаю вже з коридору, несучи св³й чай до робочо¿ к³мнати, до улюбленого напою, до загрози алкогол³зму (тьху-тьху-тьху), до писання статт³ про секс ³ ¿дло. Отож, браза енд с³стас, заковтнувши трохи в³ск³, р³дини живильно¿, нестиму вам благу я в³сть про СЕКС ² ¯ДЛО. Ну так, не думали би-с, що я вам тута пропа´анду алкогольних напо¿в проводитиму. Н³, ³ ще раз н³. Нав³ть н³яко¿ ´андж³ чи амф³там³н³в. Це все, як казали ра´ул³ в дитинств³, понти для при¿жджих. Треба вдаватися до чогось традиц³йного, властивого нам, браття ´ей-славянº. Не зрозум³йте мене хибно. Тим б³льше, насолода сексом º те ж саме, що ³ насолода ¿длом. Щоправда, перше — здоров³ше. Але бувають винятки. ² секс, ³ ¿дло бувають здоровими й безпечними. ² ясно, що це вас не ц³кавить. ² те, й ³нше, буваº небезпечним ³ захоплюючим. Це вас ц³кавить до пори, до часу. Отож давайте пошукаймо компром³с³в. ² оск³льки назва нашого видання довол³ однозначна, мова йтиме саме про екстримальн³ види СЕКСУ та ¯ДЛА, д³ар браза & c³стас. Дурити вас н³хто не збираºться, опов³датиму всьо з власного сивояйцевого досв³ду та досв³ду мо¿х р³дно-близьких. ²нколи у просунитих гомо сап³ºнс³в буваº нехила засувка конкретно на секс³. Скаж³мо, ми з мо¿м приятелем в молодост³ заповзялися встановити рекорд ³з к³лькост³ найдеб³льн³ших м³сць для зайнять оральним (³ не т³льки) сексом. Спробую а´лас³ть кусок потужного списку: На дерев³. Взимку. З понтом пол³зли Новий р³к зустр³чати. На верхньому поверс³ оф³сно¿ буд³вл³ на Велик³й Васильк³вськ³й, п³д к³нець робочого дня, в розпал шаруд³ння поверхами сторож³в та охоронц³в. (Якби застукали, ми би наркошами прикинулись). В туалет³. На пароплав³. Щоправда, швецькому, так що туалет був чист³шим за квартиру невротика. В туалет³. Убитому. По¿здному. Укра¿нському. Ледь сам³ не поставали невротиками. Пост³йно калатаº ³ трусить. Ломляться пасажири. ² все-таки ми к³нчили. Разом. В купе пасажирського потяга, зашившись у спальник. Було т³снувато, гаряче (спальник болон³ºвий) ³ см³шно. Внизу розв’язували кросворди тих³ пºнс³¿. (...) Ото таке от, Скандинавська Кв³тко, таким писаловом ³ заробляю. Не можу сказати, що сильно напружуюся, так само, як ³ не можу сказати, що живу своºю роботою. Добре ж було про мене написано: «Типу журнал³стка в типу журналах». З новим роком, з новим днем, З новим хлопцем Василем... Ну от ³ все, cara mia, традиц³йн³ останн³ поц³лунки, але то так, н³би ти просто йдеш на роботу зустр³чатися з³ сво¿ми грьобаними британцями. Я зовс³м гола проводжу тебе до дверей, ми ще довго ц³луºмось на с³р³й (бетонн³й? ранков³й?) кл³тц³, спати я вже не зможу, так само, як ³ читати, блядськ³ оч³, як завжди. Згодом я встану ³ нав³ть робитиму як³сь ранков³ вправи. Зам³сть гантель у мене дв³ пляшки в³ск³. Одна дополовини повна, ³нша геть порожня, зате ³з товсенного шкла, так що все вр³вноважуºться. А пот³м я ¿стиму величезну яºшню з копченим салом та двотижнево¿ давност³ салям³, скрушно похитуючи головою, згадуючи т³ к³лька скибочок ф³нських сухарик³в ³з сиром, що ти ¿ла зранку. А в³дтак по¿ду на Петр³вку, спробую книжки сво¿ поштовхати. М-да, виявилося все одним: книжки, диски. Певно, ³ картини теж. Ну та й добре. Просто частина життя. Жодних попелюшачих ³стор³й, хоча хто його там зна. Ваш абонент знаходиться поза зоною д³йсност³. Добре повертатися до себе. Трошки себе ненавид³ти за те, що дозволяºш тупим ³ марним ³стотам викрадати ст³льки твого думкового часу, ба нав³ть кавалки сн³в, у яких було заплановано зл³тати до Вчорашньо¿ кра¿ни North Land. I love you, I love you, I love you, What’s your name? Добре ходити в так³й ³д³отськ³й (для вас) ³ так³й милоглядн³й (для мене, сон³к³в ³ Скандинавсько¿ Кв³тки) подоб³: футболка з монашками, що в руках у них рушниц³, зверху т³º¿ футболки тв³й, СК, псевдооксамитовий френч, знизу не¿ широк³ реперськ³ джинси. Щоправда, пляшку Кленморанж³ заникано за знимку Куллерво. Кесарю кесареве. — Вс³ кажуть, що в³н молодший за мене. — Та ну! Ти що?! Та ж на ¿¿ обличч³ застигла разом вся ф³нська ³стор³я... То частково правда, Кв³тко. Маºш зморшки п³д очима. Але враховуючи те, ск³льки раз³в ти потрапляла в гаряч³ точки, ск³льки раз³в довкола картонного будиночку для представник³в ООН пританцьовували жевжики з наструнченими рушницями, ти — справжня молод³сть. Ти ц³лковита несерйозн³сть. Певне, думаºш, що ти безсметрна. Я теж так думаю. Принаймн³, зас³ю кв³ти на тво¿й могил³. ² кв³ти будуть б³лими. Т³льки би вполювати у Гельс³нк³ достатньо непорожнього нас³ння. Ти позалишала мен³ купу прямокутних жовтих аркуш³в ³з написами Rakastan Sinua, Cara mia i Cara tia?, ти сказала, що моя TV-job жодним чином не впливатиме на той неймов³рний обсяг кохання, що маºш ти для мене. Ск³льки його у тебе том³в? Я вже от своº до тебе на 81 стор³нку розтягла, 14-им шрифтом у стандартних параметрах. Це якщо к³нець враховувати. Дал³ буде. Щось доведеться обр³зати. ²накше запхають ц³ вс³ стор³нки мен³ до трунви. Дуже страшно буде. Рукописи не горять, а гниють-таки порядно. Я ж думаю, що на той час мен³ ³ своº¿ власно¿ гнил³ буде б³льш н³ж достатньо. Така соб³ кваз³-³люстрац³я до концепц³¿ смерт³ автора. Дуже й дуже ц³кавенна концепц³я, особливо як бадяжиш щось на кшталт щоденника. Ну-ну. Б³долашко ти м³й, тексе не-ун³версальний. Люблю тебе, як гандикапнуту дитину. Текст без берег³в, гм... Ех, Дерр³да-де?-р³д!-А-а... (Ну, типу, ясно все). Текст втрачаº береги, людина втрачаº форму. Стаº во¿ном без форми. Спод³ваюся, я таки стану ма´ом. Н³, не волхвом, не люблю неточн³ переклади, бо сама до них тяж³ю. Е´оцентрики не годн³ бути кльовими перекладачами. Я помиляюся? Можливо... В³ва паралог³я. Одне тут ясно: ³ мен³, ³ тексту (залежно в³д мене? Вийобуючись тим, що в³н уже не м³й, як т³льки лиш мною натиснуто Ctrl + S?) кров з носа мус протискатися (розвиватися, ун³версал³зуватися) до правильно¿ печери разом. Правильно-правильно, всьо це Карлос Кастанеда. Цитування як форма ³нтертекстуальност³. Ба нав³ть контекстуальност³. Ех, довго би довелося над двома останн³ми словами пихт³ти тому недоумкуватому кучерявчику, котрий вчора сказав мен³: — Есе¿стка ти наша, графоманка! — Аби ти, хлопчику, був отаким графоманом, як я! — ледь не зламала йому ключицю дружн³м жестом плесання по плечу. Певно, гарнявчик думав, що графоман — це той, хто писати любить. Треба було йому в³дпов³сти: — Та нº, я не дуже прусь по ´раф³т³... Або поц³лувати взасос прямо в вуста калинов³. В³чно я не так реа´ую. Ну коли вже навчуся д³яти правильно з тупими людьми? Треба ж елементарно п³дтримувати ¿х самооц³нку як найдовершен³ших ³стот, п³д³грувати ¿хн³й тупост³, жодною м³рою не виявляючи ³рон³¿ чи, упаси Боже, презирства. Типу, як т³ чуваки в потяз³, що бухали ³з золотозубою пров³дницею, «не знали», що таке м³ньºт. Вона ¿м ³ розпов³дала: — Ну як... Ну в рот брала, не розум³ºте? — Як в рот? Що брала в рот? — Ну як шо... ну члºн брала в рот! — Ой, а як це? ² п³дстаркувата ´етера заходилася грати натхненну пантом³му, пристрасно виблискуючи золотими зубами у тьмяному св³тл³ плацкартних л³хтар³в. Як то навчитися видаватися ¿м тою, кого вони хочуть бачити? Таке, в принцип³, непогано вдаºться ³з прºподами: думають, що я суперпросунута студентка, з ³нтернету (мудрих, ºсно, сайт³в) ³ книгарень не вил³заю, та ще й якось дуже виг³дно потрапила декому на оч³ в «багатющ³й» б³бл³отец³ Вернадського. Насправд³ ж я дурна, як корок. О, пам’ятаºш, як в садку було: — Скажи «сорок»! — Сорок. — Ти дурний, як корок! Або ще: — Скажи «раскаль»! — Раскаль. — Тв³й тато маскаль. Саме так, через «а». Це вам не Шевченко. А ще можна не п³дйобувати так, як я люблю (хоча це, в принцип³, скажено весело): — А що ти зак³нчувала? — питаº мене той самий кучерявий пус³пунчик. — Поки що н³чого... — Ой, ³ я н³чого не зак³нчував! — рад³º в³н в³днайден³й братн³й душ³. — Тобто, я поки що в ма´³стратур³ вчуся... Хлопчика кудись здуваº. Ну то таке, можна мен³ хоч пару раз понтанутися вузом, котрий я спочатку так люто ненавид³ла. Але надал³ — вибачте мене, кохан³ викладач³ — буду прикидатися самородком ³з села Верхня Пос³пайл³вка Д³дькокажедобран³ч³вського району. Буде красиво. Одного я вже навчилась красиво: ¿сти сало без хл³ба. Так жив³т н³коли не бол³тиме. Сало º катарсис. Нав³ть якщо я колись ³ побратаюся ³з кр³шна¿тами, в чому, проте, сильно сумн³ваюся, сало катарсично¿ д³¿ своº¿ не втратить. Воно ж бо, попри всю його вульгаризац³ю й безсов³сну спекуляц³ю його кодами, залишаºться найповн³шим символом колективного несв³домого моº¿ нац³¿. Соло для сала. Неск³нченн³ пом³тки на родючих полях. Деметра й Персефона feat СС (свиняче сало). День п³сля сну про червону фарбу ³ побачену рибу на скел³. Трет³й раз. Маº все бути. Йду за обручкою тоб³, Скандинавська Кв³тко, ³ с³м коханок йдуть зо мною. Восьмою за ними моя смерть. Хапне мене тод³, як з обуренням здереш обручку ³з бл³дого пальця. Знаю це, та, всупереч знакам, ³ду за обручкою для тебе. Коханки плачуть ³ голосять. По черз³ прим³ряю ту обручку на них ус³х. Жодн³й не нал³зла. Я беру ¿¿. Смерть моя тихо всм³хаºться. Несе як³сь жовт³ кв³ти ще, см³шна така. На обручц³ сл³ди мо¿х босих н³г з³ сну. Три ступи на мокрому п³ску. В³дводитимуть тебе в³д серця твого, щоб не помилитись. Видряпую на спод³ Рибу ³ прошу Бога свого (в якого ти не в³риш), аби збер³г тебе. На сво¿й обручц³ просто видряпую ³м’я твоº рунами: 0100090000039675000000007175000000000400000003010800050000000b0200000000050000000c022d019101030000001e00040000000701040071750000410b2000cc002c019001000000002c0190010000000028000000900100002c0100000100040000000000000000000000000000000000000000000000000000000000ffffff00fefefe0000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222200222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222220022222222222200222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222002222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222200222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222220022222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222002222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222200222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222220022222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222220222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222022222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222202222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222220222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222022222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222202222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222220222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222220222222222222222222222222222222222222200222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222022222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222022222222222222222222222222222222222220222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222202222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222202222222222222222222222222222222222222022222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222220222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222220222222222222222222222222222222222222202222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222022222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222022222222222222222222222222222222222202222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222202222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222202222222222222222222222222222222222220222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222220222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222220222222222222222222222222222222222222022222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222022222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222022222222222222222222222222222222222202222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222220222222202222222222222222222222222202222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222202222222222222222222222222222222222220222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222220222222222022222222222222222222222220222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222220222222222222222222222222222222222220222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222220222222222220222222222222222222222222022222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222022222222222222222222222222222222222022222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222022222222222202222222222222222222222202222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222202222222222222222222222222222222222202222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222022222222222220222222222222222222222220222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222220222222222222222222222222222222222202222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222022222222222222202222222222222222222222022222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222022222222222222222222222222222222220222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222202222222222222220222222222222222222222202222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222202222222222222222222222222222222222022222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222202222222222222222022222222222222222222220222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222220222222222222222222222222222222222202222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222220222222222222222220222222222222222222222022222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222022222222222222222222222222222222220222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222022222222222222222022222222222222222222202222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222202222222222222222222222222222222220222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222022222222222222222220022222222222222222220222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222220222222222222222222222222222222222022222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222202222222222222222222202222222222222222222022222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222022222222222222222222222222222222202222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222220222222222222222222220222222222222222222202222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222202222222222222222222222222222222220222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222022222222222222222222200222222222222222220222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222220222222222222222222222222222222222022222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222022222222222222222222222202222222222222222022222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222022222222222222222222222222222222202222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222022222222222222222222222222022222222222222202222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222202222222222222222222222222222222202222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222202222222222222222222222222202222222222222220222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222220222222222222222222222222222222220222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222220222222222222222222222222222022222222222222022222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222022222222222222222222222222222222022222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222220222222222222222222222222222220222222222222202222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222202222222222222222222222222222222202222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222022222222222222222222222222222202222222222220222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222220222222222222222222222222222222202222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222202222222222222222222222222222220222222222222022222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222022222222222222222222222222222220222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222220222222222222222222222222222222202222222222202222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222202222222222222222222222222222222022222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222220222222222222222222222222222222222022222222220222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222220222222222222222222222222222222022222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222022222222222222222222222222222222220222222222022222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222022222222222222222222222222222022222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222022222222222222222222222222222222222022222222202222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222202222222222222222222222222222202222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222202222222222222222222222222222222222220222222220222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222220222222222222222222222222222220222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222202222222222222222222222222222222222222022222222022222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222022222222222222222222222222220222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222202222222222222222222222222222222222222220222222202222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222202222222222222222222222222222022222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222220222222222222222222222222222222222222222022222220222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222220222222222222222222222222222202222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222220222222222222222222222222222222222222222220222222022222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222022222222222222222222222222220222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222220022222222222222222222222222222222222222222022222202222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222202222222222222222222222222222022222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222022222222222222222222222222222222222222222202222220222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222220222222222222222222222222222022222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222022222222222222222222222222222222222222222220222222022222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222022222222222222222222222222202222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222022222222222222222222222222222222222222222222202222202222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222202222222222222222222222222220222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222022222222222222222222222222222222222222222222220222220222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222220222222222222222222222222220222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222202222222222222222222222222222222222222222222222202222022222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222022222222222222222222222222022222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222202222222222222222222222222222222222222222222222220222202222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222202222222222222222222222222022222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222220222222222222222222222222222222222222222222222222022220222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222220222222222222222222222222202222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222220222222222222222222222222222222222222222222222222220222022220222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222022222222222222222222222220222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222022202222022222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222202222222222222222222222220222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222022222222222222222222222222222222222222222222222222202220222022222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222220222222222222222222222222022222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222022022202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222022222222222222222222222022222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222200202202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222202222222222222222222222202222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222020220222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222220222222222222222222222202222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222202222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222220022022222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222022222222222222222222220222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222220222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222202222222222222222222222022222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222022220222222222222222222222222222222222222222222222222222222222220202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222220222222222222222222222022222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222202220222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222020222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222022222222222222222222202222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222220220222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202022222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222202222222222222222222202222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222020222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222220002222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222220222222222222222222220222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222202022222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222022222222222222222220222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222220022222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222202222222222222222222022222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222220222222222222222222022222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222002222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222022222222222222222202222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222200222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222202222222222222222202222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222202022222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222220222222222222222220222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222220202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222022222222222222220222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222220220222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222202222222222222220222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222220222022222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222220222222222222220222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222220222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222022222222222222022222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222022220222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222202222222222222022222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222022222022222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222220222222222222022222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222022222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222022222222222202222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222202222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222202222222222202222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222202222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222220222222222220222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222220222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222022222222222022222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222220222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222202222222222022222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222220222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222220222222222202222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222022222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222022222222220222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222022222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222202222222222022222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222202222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222220222222222022222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222202222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222022222222202222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222220222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222202222222220222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222220222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222220222220222222222022222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222022222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222022222222022222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222022222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222202222222022222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222202222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222022220222222022222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222202222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222022222202222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222220222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222022202222220222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222022222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202220222220222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222202222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222220222022220222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222202222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202202220222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222220222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222220220222022222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222022222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202022022222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222202222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222220202202222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222202222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222200202222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222220222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222220002222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222022222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222000222222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222202222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222220022222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222202222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222002222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222220222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222200222222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222022222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222220202222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222202222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222022022222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222220222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222220002202222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222022222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222220220222022222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222022222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222022022202222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222202222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222022202222022222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222220222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202220222202222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222022222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222022222022222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222202222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222202222202222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222220222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222220222220222222022222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222022222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222022222220222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222202222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222202222222022222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222202222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222220222222202222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222220222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222022222222022222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222022222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222202222222202222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222202222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222220222222222022222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222202222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222022222222202222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222220222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222202222222222022222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222022222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222220222222222202222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222202222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222022222222222022222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222220222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222202222222222220222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222022222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222220222222222222202222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222022222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222022222222222222022222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222202222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222202222222222222202222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222220222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222220222222222222222022222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222022222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222022222222222222220222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222022222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222202222222222222222202222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222202222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222220222222222222222220222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222220222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222022222222222222222202222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222022222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222202222222222222222222022222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222022222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222220222222222222222222220222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222202222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222022222222222222222222202222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222220222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222202222222222222222222222022222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222022222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222220222222222222222222222220222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222022222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222022222222222222222222222022222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222202222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222202222222222222222222222220222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222202222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222220222222222222222222222222022222222222222222222222222222222022222222222222222222222222220222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222022222222222222222222222220222222222222222222222222222222202222222222222222222222222220222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222202222222222222222222222222022222222222222222222222222222220222222222222222222222222222022222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222220222222222222222222222222220222222222222222222222222222222022222222222222222222222222202222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222022222222222222222222222222002222222222222222222222222222202222222222222222222222222220222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222202222222222222222222222222220222222222222222222222222222220222222222222222222222222220222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222220222222222222222222222222222022222222222222222222222222222022222222222222222222222222022222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222022222222222222222222222222220222222222222222222222222222202222222222222222222222222022222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222220222222222222222222222222222022222222222222222222222222220222222222222222222222222202222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222022222222222222222222222222202222222222222222222222222222022222222222222222222222220222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222202222222222222222222222222220222222222222222222222222222202222222222222222222222220222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222202222222222222222222222222220222222222222222222222222022222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222220222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222002222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222022222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222202222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222220222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222040000002701ffff030000000000 П³сля сну про мертву чи й умертвлену мною хижу рибу в вод³, годинники й порожн³ пляшки в тому ж м³лководому жовтому мор³ та про те, як я душила й ф³´ачила по писку б³лявку, що тебе ц³лувала. Сну про твою негритянську дружину 89 рок³в ³з дванадцятьма д³тьми ³ про те, як я запихала твоº лице в полив’яну мисочку з соºвим соусом, щоб ти там втопився. Щось ти мен³, паскудо, не в³дпов³даºш на м³й довжелезний SMS ³з детальним викладенням ус³х описаних под³й. Боже, як страшно виходити надв³р. Дивитися надв³р. Нутро болить ³з мит³ по¿дання т³ла мертво¿ рибини. Мен³ страшно ³ сиз³ хмари тому сприяють. 4.44 ³ вже веч³р. Я ховаю голову п³д мокрим рушником, мене вам не взяти. Я сильна, як сто вистр³л³в, як ц³ле в³йсько, як сивий к³нь, що копитом б’º в кор³ння. В³дкриваю голову, розпрямляю т³ло. Б³ль саме там, зв³дки маº виходити та рура, що тягнеться до тебе. Обручка — то не випадково. Якщо скласти докупи обручки твою ³ мою — вийде найкоротша рура, що може бути пом³ж нами. Вона тод³ така коротка, як ти лежиш п³д³ мною або на мен³. Бо як н³, то з то¿ рури ср³бла стане на обручки в³с³мдесяти тисячам закоханих. Ти, певно що, спитаºш, чого та рура таки маº 2 сантиметри. Ну а що ж, зрештою, у мене чималеньк³ груди. — Кожна так на десять тисяч долар³в, — то Кася каже так. Холºра, я вже трет³й день сиджу на м³сц³ ³ тупо дивлюся на сво¿ пальц³. Н³гт³, згинчики, блиск, малюнки пор³в, ледь пом³тн³ жилки, ОБРУЧКА. Ну так, кого дурити. Саме на не¿ я ³ дивлюся, мать ¿¿. Ще трохи, ³ ковтну ¿¿. (Ейфоричне оч³кування веде до Велико¿ Сраки) Hope dies the last. Чи то пак, HOPE IS DEAD. AT LAST. Весело. Так веселитись може, окр³м мене, х³ба що лиш порцеляновий слоник, подарований ²здриком. — Це слоник одного польського злод³я ³ алкогол³ка. Така р³ч не може не приносити щастя, — каже ²здрик. Я в³рю йому. Бачу ²здрика 20 хвилин на Льв³вському вокзал³, в³н вп³знаº мене за шизофрен³чним поºднанням кольор³в на шалику ³ пиздоватим виразом обличчя. Я вп³знаю його за п³днятою в помаху долонею ³ крих³тним порцеляновим слоником з н³жно-рожевими вушками, над³тим на ²здриковий без³менний палець. Слонь порожн³й ³зсередини. ²здрик ц³луº мене в щоку. — Давай об³йматися! — Кажу я. В³н даº об³йматися. В³дтак рот мен³ не затуляºться, оч³ не заплющуються, я щось швидко-швидко пов³домляю ³ видивляюся ²здриков³ ³ з ²здрика. Його оч³ й рот куди пов³льн³ш³ мо¿х, б³льше того, вони в³двертаються кудись нав³ть не в ³нший б³к, а навс³б³ч, вони втомлен³, я ¿х просто д³стала. ²здрик мене не любить. З³тхаю в real time. Порцеляновий слоник скаче поверхнею столу ³ каже «Дзень добжи!». — Жена ушла, водка конч³лась... — ²здрик каже, що нав³ть не знаº, де завтра ночуватиме. А ще в³н встидаºться дзвонити Ал³ку (Моху) в Стан³слав, бо доведеться йому сказати, що «Амел³» йому не сподобалась. Н³ як ж³нка, н³ як режисерська робота. Робота... В мене знов найоби з телебаченням. — Можеш працювати книжковим консультантом в магазин³... — пот³м Кася довго пояснюº, що вона не хот³ла мене образити. Пот³м я ображаю Касю тим, що вона — хрестомат³йний приклад ³з Маркузе, а вона, нав³ть не читавши Маркузе, каже, що в³н г³внюк, ³ що пише для таких самих г³внюк³в, як в³н сам, щоб т³ пов³рили, що вони ЩОСЬ, а вони насправд³ - н³чого. Для мене, коротше, пише. — Добре, то по-твоºму (чи по-вашому?) те, що ти робиш — це добре ³ правильно? Ти ж засм³чуºш чужий мозок сво¿ми рекламними сло´анами, не привносячи н³чого в культуру. Коли ти писала статт³, то, принаймн³, нав’язувала ¿м хоч якусь корисну ³нформац³ю, тим д³тям. — Те, що на ц³й робот³ опинилась я, а не хтось ³нший, уже про щось св³дчить. Може, я в рекламному б³знес³ нароблю менше б³ди тим д³тям, н³ж хтось наробив би на моºму м³сц³? Зрештою, я ³ ми - (то про под³бних до себе) - лише ³нструменти в ц³й машин³... — ², пом³тивши м³й дурнувато-рад³сний вираз пики пошуковувача, що нарешт³ знайшов практичне п³дтвердження куп³ п³дручник³в, присоромлено й довол³ злостиво питаºться: — Що, важко подумати, що ти — ´винтик, ³нструмент велико¿ машини?! — н³, це Кася не про Божу машину. Хоча н³, про божу. Бог ³з кров’ю з кока-коли, бог як система, що загружаº Касю роботою ³ контролюº ¿¿ до тих п³р, поки вона не вчуº себе щасливою. Реч³, грош³, покора, РЕАЛЬНЕ ЖИТТЯ. Кася каже, що то — реальне життя. ² що вона щаслива, бо отримуº свою зарплатню, коли треба; ³ що вона мр³º про машину, яхту, будинок, а про що мр³ю я, незрозум³ло; ³ на б³са Богов³, щоб таке г³вно, як я, до нього наближалась, ³ що найголовн³ше — це н³кого не вбивати* ъ, а те, що завдяки рекламному сло´ану «Кока-Коли» д³ти вивчать ще 2 укра¿нських слова — вже важливо як засв³дчення недаремност³ ¿¿ життя. — Ти для мене не авторитет, — ³, для не-травмування-мене (бо ж не можна н³кому лажу робити!), Кася додаº: — Як ³ я для тебе. В мене º ºдиний доказ — моº власне життя. ² я щасливаъъъ «Св³дом³сть, все меш обтяжена автоном³ºю, зводиться до функц³¿ координування ³ндив³да з ц³лим. Це координування зд³йснюºться наст³льки усп³шно, що ³ндив³д в³дчуваº себе скорше щасливим, н³ж нещасним. (...) ³ндив³д вельми смутно усв³домлюº пригн³чення, так як зазнаº ре´ульованого обмеження, що трансформуº сам зм³ст поняття «щастя». (Герберт Маркузе, «Ерос ³ цив³л³зац³я», с.103). . А ти? — риторичне питання, про¿жджаºм, - А от у тебе º вс³ передумови бути нещасною. — Ну так, - погоджуюся я. — Я ж не зароблятиму 500 бакс³в на м³сяць. — Нав³ть якщо зароблятимеш десять штук, все одно знайдеш прив³д, щоб (...) — мен³ вчуваºться «Щоб вбити себе». • *«Два чолов³ки зайшли до храму помолитися: один був фарисей, а другий — митар. Фарисей, ставши, молився так у соб³: Боже, дякую тоб³, що я не такий, як ³нш³ люди — граб³жники, неправедн³, перелюбц³ або, як оцей митар. Пощуся дв³ч³ на тиждень, з ус³х мо¿х прибутк³в даю десятину. А митар, ставши здалека, не см³в ³ очей звести до неба, т³льки бив себе в груди, кажучи: Боже, змилуйся надо мною гр³шним! Кажу вам: Цей повернувся виправданий до свого дому, а не той; бо кожний, хто виноситься, буде принижений, а хто принижуºться, - вивищений». (Лука 17.18) • — А завтра ти ще вир³шеш п³ти на митницю, щоб в³дчути, що таке справжнº життя! — Якось сказала Кася. — Щоб вбити себе? — Хай буде так. Ну от, якийсь мактуб вил³з. Не дивно: Кася преться в³д Коельо. Т³льки от мактуби на дороз³ не валяються, вони у Бога добре порахован³, а за побажаннячка спасиб³: вчора канцелярська щуряка, сьогодн³ самогубця. Потяг до самогубства — то, м³ж ³ншим, чолов³чий прикол. М³с³ма з мене н³який. — То не побажання, - в³дказуº Кася. — Все одно. Хай тв³й шлях, на противагу моºму, буде встелений б³лими л³леями, а зв³стка про мою смерть хай не долетить до твого благословенного алькова (не знаю як то укра¿нською. Сказала би «кри¿вка», але ж Кася у кри¿вц³ не житиме). — В друг³й половин³ життя, - каже вона, - я матиму аф³´ºнний 20-р³чний досв³д роботи в мас-мед³а та рекламному б³знес³, бо вже у 23 роки мен³ дов³ряють вести «Кока-Колу». Zero. Pour le moment. Despair and deception Are ugly little twins... В³дчай ³ омана – то двоº потворних близнят (англ.). Н³к Кейв. Варто було так подумати, як один despair disappeared. Можливо. Одна з трьох ф³шок, що так довго парила мене, об³цяº виправитись. Можливо, тепер я матиму грош³ на Гельс³нк³. Можливо, на те, щоб убити себе. Хоча навряд, чи на це потр³бно грошей. Ясно, що не йдеться про звичайне самогубство — що це зм³нить окр³м того, що все припиниться. В³дсутн³сть не º зм³ною в моºму випадку. Прост³ше щоразу отримувати м³кросмерт³, пробиваючи просв³т у своºму т³л³ чи, роздираючи шк³ру, пускати п³д не¿ р³зних намальованих тварин. Вид³ння зм³нюються, та чи варто про це писати. Певно, що так. Страшно, що в мен³ живе щось, що не в³дпускаº мене надовго, примушуº мене залишатися на м³сц³ ³ довго спати, а в³дтак знову сид³ти на одному м³сц³, розглядаючи сво¿ н³гт³. Воно не говорить до мене ³ його н³би взагал³-то й нема. Його можна або остаточно народити, або к³нцево вбити. Або навпаки. Я доч³куюся людей, яких мен³ н³би-то бракувало, а пот³м розум³ю, що не можу з ними бути довше якогось певного часу, сам³ слова мо¿ западають кудись усередину ³ д³дька лисого ¿х зв³дти витягнеш. Люди, котрих ти кохаºш, под³бно тим словам, провалюються в Порожнину, ти н³би з ними, але насправд³ сам-на-сам ³з Порожниною. Вона колись ³ тебе затягне, якщо вчасно не схаменешся. Наближайся до не¿ сам, наближайся, але не давай ¿й себе засмоктати. I’m back in Japan... ...хоча н³коли туди й не хот³ла. Ти тут, ти — ТУ, ти ту-ту за тиждень, ³ смерть заплаче в³д самотност³. Так видаºться, н³би тепер зовс³м нема потреби у власних словах, - та й якими вони можуть бути власними? — вже вс³, хто можна, про це казали в сво¿х теор³ях м³мезису та ³нтертекстуальност³. Нº, чуваки, я — пас, щось у нас ³з вами нº сложилось. Х³ба що лиш (³ то щоби не): For want of a life A knife was lost For want of a toy A child was lost Типу не розкатай губу свою поперек дороги ближнього свого. Або й просто яко¿сь випадково¿ худоби. Маржини. КРХ одним словом. Благослови, Боже, автор³в маститих ³ славетних, що не посилають одразу молодих ублюд³в типу мене, а кажуть ¿м: — Ви автор н³кому нев³домий, тому краще ставити ц³ну низьку. — (То про мою книжку, щоб хоч ¿¿ соб³варт³сть добрим людям в особ³ Петра, що його пр³звища не називаю через важливу посаду його тата, щоби тато не подумав, що його прекрасний (а таки, холºра, прекрасний!) син плутаºться з такою наволоччю, як я, що у не¿ ³ наволочки то власно¿ нема, щоб голову кудись прихилити, щоб поспати ³ пот³м св³тити добрим людям чудовими св³жими синцями з-поп³д очей пулькатих, в³дшкодувати (слово «в³дшкодувати» сл³д ставити одразу п³сля слова «людям», бо надлюдям шкодувати немаº про що). Атож я дякую сивому дядьов³ за те, що бере соб³ в магазин мо¿ книжки (ну хоч не в м³нус виходить, слава Тоб³, Господи!), ³ записую його телефон. А в³дтак ц³лком щиро, без ус³лякого п³дйобу питаю: — А як вас звати? — Хм... Яворський я, Володимир, як там ви кажете, батькович... - в³дпов³даº в³н здивовано-незадоволено. Ой, бляха, а я ж таки читала його типу фентез³ книжечку... Мо’, сказати? Та вже... Ну таке, кльово вийшло про н³кому нев³домого автора. Вибачте, шановний пане, за ненавмисну непошану мою й необ³знан³сть у галуз³ ф³з³огном³ки акул пера. Бº, який штампяра затертий. А проте й акули ризикують бути стертими з³ стор³нок хрестомат³й. Треба берегти ¿х (чи берегтися ¿х?) ОК, наступна моя книжка буде червоною... А пот³м я стану багатою ³ доброю, створю спец³альн³ резервац³¿ для творчо¿ ³нтел³´енц³¿ (ну це ж, погодьтеся, реальн³ше, н³ж створити ´етто для вс³х гопн³к³в, щоби площа того ´етто сягала в³д Сяну до Дону, в³дбилась за Карпати ³ згомон³ла степами, курча ля´а), видам кожному по ноутбуку ³ скажу у здоровенний рупор: «Плод³ться, корови, життя жбо коротке!» ² вони вс³ за¿буться, тобто розпочнуть активно репл³куватися. Отака от вит³снена мр³я про електричну зал³зницю ³ н³мецького пупса на ¿¿ кол³¿. — Диви-диви, який ж³ночий синтаксис попер! — каже Карпа. — А бо я соб³ добре потрахалась... — кажу я. ² що ти мен³ зробиш? Ж³ноча функц³я — об’ºднання, м³й Ерос зара крутить дул³ Танатосу, в Танатоса скол³оз ³ йому взападляк бити пику на¿дженому Еросов³. В³н просто каже до Скандинавсько¿ Кв³тки: — And if we are to die tonight, another rose will bloom... ² якщо ми маºмо сьогодн³ ввечер³ померти, ³нша троянда зацв³те... (Том Вейтс). Бо Скандинавська Кв³тка нарозпов³дала йому страшних ³стор³й про П³вденний Т³мор ³ про те, як вона там готувалася померти в оточеному повстанцями будинку, а старенька ф³нська ж³ночка стискала ¿¿ руку ³ шепот³ла: «Ми помремо разом... Спод³ваюся, то буде швидко». Ц³каво, чи хот³лось ¿м ц³º¿ мит³ засп³вати г³мн Ф³нлянд³¿? ² чи заволала би я Щеневмерлаукра¿на, щоб в³д подиву згинули на псячу маму вс³ вороженьки? Не знаю... Коли ти близько до смерт³ — ³ особливо насильницько¿ — в м³зках шоряться три думки: — Ну все, я точно помру, тепер вже точно. — Спод³ваюся лишень, це буде швидко. — Та нº, йоб вашу мать, тут зв³дси маº бути вих³д! Так думала Скандинавська Кв³тка в 1999 роц³. Тод³ вона вижила. Нº, без «тод³». Вона вижила. ² н³яких тоб³ житт³в перед очима за одну секунду, н³яких носталь´³йних думок про друз³в та родину, н³яких там «просили мама й тато, ³ ми вас просимо», н³ф³´а. Р³к 2003, 12 лютого, за два дн³ оф³ц³йно (може) починаºться в³йна Штат³в проти ²раку. Happy Valentine’s day, everybody. Очевидячки останн³х, тобто т³л, буде достатньо. Можна буде з закривавленого м’яса вир³зати валентинки й розсилати ¿х усм³хненим американцям в³д Аляски до Небраски. — Джона забирають на в³йну, — каже янгол Сашко про чолов³ка своº¿ подружки Юл³. Юля у Львов³, Джон у ¥ольф³. — Одним Джоном б³льше, одним менше, — в³дказую я. — Юля була в шоц³. Але пот³м ми — укурен³ — почали ржати, ³ вона теж почала. Типу: «А ким в³н там буде?» — «Паратрупером! Ой, ха-ха-ха!» В³дтак ми вир³шили, що все Джонове завдання на в³йн³ полягатиме в стрибанн³ з парашутом. Пот³м його одразу ж п³дбиратимуть назад на л³так ³ викидатимуть знову. Поки в³йна не зак³нчиться. — А ще в пайок американського солдата входить «Сн³керс». — Ага, ³ пляшка «Кока-коли». — М-да, генеральний спонсор в³йни в ²рац³ — компан³я «Кока-кола!» Це сказала Скандинавська Кв³тка. Або янгол Сашко. А не я. Бо я у цей момент вже дико реготала. Майже так, як регочуть обкурен³ янголи на кан³кулах. Бо на робот³ вони не курять, а займаються соц³альною реаб³л³тац³ºю таких як я. Але яка я, так³ у мене й янголи, тому в³д слова «соц³альна» ми хором гучно вибльовуºмо. I can’t get down And I won’t get down And spend all night with you For the girl I have In the merry green land I love her much better than you Я не можу спинитися ³ не спинюся, ³ не проведу ноч³ з тобою. Того що ту д³вчину, що чекаº на мене в щасливому зеленому краю, я кохаю куди б³льше за тебе (англ.), Н³к Кейв. Ну так, Генр³ Л³ звали майже так само, як тебе. Ну ³ куди в³н потрапив? У криницю! Тихо, бо ж я сьодн³ трохи ¿банулась, тож зара почну все навколо анал³зувати. Типу «криниця» як утроба, де ембр³он плаваº в довколаплодово-яг³дн³й р³дин³. Т³льки тута криниця суха, а дитинка мертва. Що теж не º найг³ршим вар³антом. Найг³рших вар³ант³в просто не ³снуº, Скандинавська Кв³тко. А от ²вонц³ здаºться, що ¿й торба. Вона залет³ла. Тобто, ¿¿ покруч-найманець-охоронець-наречений-сексуальний партнер ¿¿ залет³в. Типу, «Ах ти хочеш в³д мене п³ти?! Не пущу-у-у!!! Я тоб³ дитину зроблю!» ² таки вклепав, падлюка. См³шний спос³б забезпечення с³мейного добробуту: завести дитину, коли стосунки втрачають сенс. Кася би сказала, що то — новий сенс, справжнº життя ж³нки, ³ взагал³ треба купити будинок у кредит, щоб до пенс³¿ той кредит в³ддавати. Так у не¿ ПОЛОВИНА сп³вроб³тник³в робить. Вс³ дуже паряться, в³дчуваючи не-марн³сть власного життя ³ скажену в³дпов³дальн³сть. Шкода, що трунви соб³ в кредит н³хто не купляº: броньован³, з ºвроремонтом, з п³д³гр³вом ³ в³деокамерою б³ля в³чка. Н³, Кас³ я не в³рю. — Ти чого така сумна? — питаю ¿¿ б³ля першо¿ ноч³. Вона щойно з³ своº¿ кохано¿ роботи. — Втомлена. — ² ти щодня буваºш втомлена ³ сумна... — Так. — (я тут би в³дчувала благородну втому ³ тиху горд³сть). — А як там Д³ма? — Теж проблеми на робот³. З начальником. — М-да... — Коротше, нормальне доросле життя! — дещо подратовано каже вона, акцентуючи на слов³ «доросле» спец³ально для мене, пелехатого вар’ята, що сидить вдома, сховавшись за сво¿м комп’ютером ³ в³дмазкою про написання ма´³стерсько¿ роботи. — Ну ³ в чому тут виражаºться доросл³сть? — (моя провокац³я). — В тому, що вчимося вир³шувати проблеми вищого порядку! — (якби вона мене не любила, то би не терп³ла...) — Х³ба ж можуть бути проблеми вищого порядку, н³ж особист³сн³? — Коротше, Капна, п³деш на роботу... На нормальну, хорошу роботу, сама все зрозум³ºш. — Дай Боже, щоби того розум³ння «дорослого» мен³ пов³к не досягти... — бурмочу я, але вона вже п³шла з кухн³. На ранок, зайшовши до т³º¿ ж злощасно¿ кухн³, я застала Касю за п³дм³танням. В раковин³ акуратно височ³ла г³рка (метр заввишки, не б³льше) немитого посуду. Мною немитого, не користи ради, а просто провтикала я це д³ло звечора. Ну, буваº... — Якби я була чолов³ком, я би вже з тобою розлучилась! — Каже вона. — Ти — володарка хаосу! Невже ти не розум³ºш, що внутр³шня гармон³я йде в³д чистоти ³ затишку в дом³! М-да... ² д³йсно ж не знаю. Мен³ п³сля сеансу глибокого прибирання хочеться х³ба що смажен¿ картопл³ ³ телев³зора. Рудиментарн³ залишки дитинства. Бо т³льки там я ¿м смажену картопю з телев³зором, перетравивши перед тим мамин³ х³п-хоп читки на тему «Яка гарна д³вчинка Оксана Наконечна, в хат³ чист³с³нько, а ти, корова, з самого ранку одну в³тальню ³ то не можеш толком прибрати!» До слова, моя мама не по-дитячому преться в³д Кас³: позитивно¿, пом³рковано¿, працьовито¿, секрети ¿й сво¿ розказуº, 300 долар³в заробляº. Мр³я, коротше. От у людей д³ти як д³ти, а тута якесь чорт-зна-що. Sorry mama, I never meant to hurt you. Може, ³ я колись стану великою й багатою. ² по тºл³ку покажуть... БЕЕЕЕЕ!!!!! Тьху-тьху-тьху, блю-блю-блю (не в³д слова “blue” - сумний, а в³д слова «блювати»). День Ваг³тно¿ К³шки ³ кров’яно¿ ковбаси. Отак от, Скандинавська Кв³тко. Пес його знаº, до чого я в³в. Все це надто затяглося... Я по¿ду, можливо, з тобою на п³вдень Тихого океану, привезу соб³ зв³дт³ля смагляву д³вчину. Набрешу ¿й, що живу в ªвроп³, ³ що Париж усього-навсього за якихось три кордони в³д мого дому. Ну, за три, добре, але ж геть недалеко. Вона пов³рить мен³, а пот³м ми будемо мешкати у винайнятому помешканн³ де-небудь на Л³сов³й чи, упаси Боже, на Борщаг³вц³, ³ вона готуватиме мен³ дико перчен³ страви з гороху, бо сочевиц³ в нас так легко не знайдеш. В³дтак вона трохи навчиться укра¿нсько¿ ³ нав³ть вступить до ун³верситету, де я на той час буду викладачем. Увечер³ ми практикуватимемо найекстремальн³ш³ еп³зоди Кама-сутри, бо ж вона, як вроджена ³нд³анка, вроджено нею волод³тиме. В³дтак за два роки я якимось чудом куплю власне помешкання, ³ дружинонька вродить мен³ дитину. Д³вчинку, бо я хочу хлопчика. Я не в³дсилатиму тоб³ фотограф³й зародка моº¿ доньки, ти ж однаково скажеш, що то мутант. А ще через два роки моя зфем³н³зована дружинонька (бо ж зак³нчить вуз, курси перукар³в ³ психотрейн³н´у) скаже, що вона в³д мене йде. В³д мене, гал³мого кандидата наук (нав³ть не доктора!) до посла корол³вства Дан³¿ або в³це-президента П³вденно-Африкансько¿ Республ³ки. Я нав³ть не питатиму, де вона його надибала. Напишу тоб³ тупого чолов³чого листа, ти посм³ºшся з мене ³, можливо, при¿деш жал³ти. Зустр³ну тебе на летовищ³, ти скажеш, що я добре виглядаю, я скажу, що ти геть не зм³нилася, хоча насправд³ я би того й не пом³тив. Пост³бешся з моº¿ машини, я скажу, що червоний кол³р пасував до розкраяного черепа моº¿ екс-дружини. Ти вдавано-сп³вчутливо спитаºш, як то воно без доньки тепер. А, доньки... Та думаю, ¿й ³з новим татком л³пше, я, чесно кажучи, був вождем племен³ геть кепським. Нав³ть ³з псом сво¿м я б³льше часу проводив, як ³з нею. Окр³м того, ¿¿ крики ³ гасання собаки (вона нестерпно з нього знущалася) не давали мен³ спок³йно працювати, тож мус³в лишатися в ун³верситет³ чи в б³бл³отец³. Дружина нудьгувала, ¿й хот³лося «робити шопп³н´», в³дв³дувати спортзал ³ ходити на роботу. Я давав ¿й достатньо грошей на перш³ дв³ потреби, третю ж думав, що також забезпечую — ну а хто, як не мати, з дитиною сид³тиме на пару з нянькою? ² все. Щось ¿¿ добило. Не знаю що, скажу тоб³. Певно, ¿й не ставало по¿здки до Парижу (за два роки так ³ не побували). Але що Я в т³м Париж³ не бачив за 5 рок³в навчання? В³дтак ти назвеш мене старим в³слюком ³ поц³луºш у перш³ сив³ волоски на скрон³. Мо¿ руки будуть зайнят³ кермом, ³ я не одразу зможу схопити тебе ³ спрагло ц³лувати. Мняцкати. Дерти на тоб³ одяг. В³дчувати твоº тремт³ння ³ чути схлипування. Схлипувати самому ³ стримуватися в³д того, щоб не зарев³ти з в³дчаю й жалю за втраченими роками. Що ж поробиш, скажеш ти вже в мене вдома, коли ми покохаºмось, ³ ти вийдеш ³з душу пити каву, це криза середини життя. ² ти також стар³ºш, хоча я й кажу, що ти геть не зм³нилася, ³ що ми одне одного варт³, ³ ти подумала, що хочеш лишитися з³ мною, ³ нав³ть народиш мен³ дитину номер два, якщо я дуже схочу, а я скажу, що наплювати, ³ що я хочу т³льки тебе ³ Т²ЛЬКИ ТЕБЕ. Слухай, а для чого ж тод³ чекати ц³º¿ само¿ кризи, га? Диви, як усе обернулося за 18 рок³в. Це ж майже ц³ле моº життя. М³нус чотири роки. Ну коротше. Не хочу я н³яко¿ тихоокеансько¿ дружини. ² в Париж не хочу. ² в ун³верситет. Наплювати. Хочу (т³льки) тебе ³ Т²ЛЬКИ ТЕБЕ, Скандинавська Кв³тко. День естонського посольства. Сер³ал «Кривавий шлях до Гельс³нк³», друга сер³я. Початок об 11.40. Зл³ва йде похмурий викидень-дощ (бо дощам ³ще не час на початку березня), справа — трансляц³я ³мпотентських читань парламенту. Прив³д — функц³онування укра¿нсько¿ мови в Укра¿н³. Д³я — безпосередня активац³я архетипу Велико¿ Матер³ вдалими промовцями. Сльози на очах. Особливо при згадках про хвилю 90-х рок³в, з ус³ма ¿хн³ми крайслерами, вивихами й альтернативами. Так Неборак писав, я лише його кваз³цитую. Тим, хто не в курс³ справи, вищенаведен³ однор³дн³ додатки здаватимуться звичайними ³менниками в множин³. Хуй там. Я просто лапок не ставила. В³длиж³ть. Це до тих, хто таки не в’¿хав. А взагал³, носталь´³йно повискуючи п³д Артим³вськ³ д³д³вськ³ опов³д³ про короп³в у Льв³вському фонтан³ ³ розмальованих запорожц³в, можна починати нову книжку: ЯК МИ ВТРАТИЛИ ªВРОПУ. Або просто: «Як ми про¿бали ªвропу». Або «Провтик чи пошуки утраченого часу». Ага, ³нтертестуальн³сть. Тести для вс³х. На ваг³тн³сть голови. Хоча, чи можна заваг³тн³ти в³д ³мпотент³в? Чому я називаю останн³х ³з нац³ональних мог³кан ³мпотентами. Знак питання. Тому, що вони здатн³ розпов³дати про св³й велетенський потенц³ал без к³нця ³ краю — сор³ за каламбур — а в к³нц³ к³нц³в н³чо’ не встане. Отак ³ з нац³ºю. Хоча... може, в нац³¿ просто соб³ аденома простати, ³ все ще може виправитися? Що ж, почекаºмоо на л³карку Кант. М³й голос знають вже у вс³х дов³дкових цього м³ста. Я та, що прагне дов³датися. Я — володарка гарему. Чолов³ки з ж³ночими ³менами. Зухвала Зухра й Соф³ст³кейт³д Зульф³я. Сплять з³ мною й носять мене ¿сти. Мене не ¿дять. Це просто кухонна зала для накликаних об³д³в. Одного разу на ту залу помилково накликали б³ду. Позникали з-п³д стол³в вс³ ´ур³¿. Пом³нявся х³д ³стор³¿. Тор³ Амос подзвонила не в т³ двер³. Текст а´он³зуº ³ вже не л³зе весь в один рядок. ...A devil in Helsinki. Devil — це я. Бо я вже насправд³ (ф³зично тобто) в Гельс³нк³. А якщо хтось не впевнений, що диявол ж³ночо¿ стат³ — спитайте фем³н³сток. У ц³й кра¿н³, володарц³ Гельс³нк³, президент також ж³нка. Н³чого не поробиш. Однак я тут ³ це моя основа. Не знаю, чого так казати, Скандинавська Кв³тко, може, для того, щоб додати в нашу геро¿чну са´у б³льше геро¿зму. ² са´³зму. Бо поф³´³зм там все перевантажуº. Вчора мною перевернуто х³д ³стор³¿. Через мене т³ варяги, що за легендою заклали Ки¿в, щодуху мчали назад у свою Скандинав³ю, так ³ не досягнувши моº¿ земл³. Я бачила ¿х здаля. Намагались, б³долашн³ геро¿, на своºму стрункому гостроносому корабл³ (точн³с³нько на такому, як тепер ¿м сто¿ть пам’ятник у нас на набережн³й) об³гнати здоровенну багатопалубну бандуру компан³¿ Silja line. На корабл³ ¿х було четверо брат³в ³ сестра ¿хня (щоглу тримала). Не троº. ² не Либ³дь. Хель´ою ¿¿ звали. Без поняття, чого то так. Нав³ть збрехати н³ц не можу, бо не вс³ п³дручники з ³стор³¿ прочитано. Стояла вона, вигнута, на нос³ корабля (це перед тим вона щоглу тримала), в³три накликала в в³трила, та вже н³хто тих в³трил не бачив. Не змогла ¿х витончена й благородна шкаралупка випередити ту неоковирну споживацьку вавилонську вежу, що я на н³й була. Впала Хель´а на кол³на й г³рко заридала. Пом³ж тим, кавалки криги, мо¿м танцем наперед поламан³, складалися в химерн³ моза¿ки. ¯х тр³щини — то п³кто´рами. ²ºро´л³фи. Руни. Стара кирилиця. Довг³ переплутан³ речення, що в³дходили в³д тво¿х земель п³д мо¿ оч³. Яким лиш боком я т³ оч³ не вивертала, прочитати змогла лише к³лька л³тер. Деяк³ з них так³ ж, як в твому ³мен³, але то все, що я можу про них сказати. Тим паче, б³льш н³ж упевнена, що там, на берез³, зв³дки ти то посилаºш, ховаºться ³ще Хтось, хто краде найважлив³ш³ знаки. Тв³й народ не хоче в³ддавати тебе нам, варварам. Першою хот³ла мен³ завадити ж³нка. Стояла позаду в мене у черз³ на корабель ³ штовхала у спину. — Слухай(те), як хочеш(те) стати попереду мене, ³ди(³ть). Т³льки не треба мене штовхати. П’яна ф³нка потр³сканим голосом каркнула: — Йо! ² захол³талася уже перед³ мною. Однак м³сць на корабл³ вистачило вс³м. В³дтак до мене учепився старигань, довго мен³ щось розказував твоºю мовою, а я лиш могла посм³хатися ³ молити Бога, щоб старий заткався й не в³двол³кав мене в³д прочитання криги. Однак той шален³в. Ухопив мого напл³чника, почав трясти його ³ витягати зв³дти плетен³ реч³: на от, д³вчинко, в³зьми, обгорнися й скачи у море. Там тоб³ тепло стане. Я н³чого не брала, просто спок³йно запихала реч³ назад. Старий репетував, з³брався натовп, б³знесмен пролетарського походження к³лька раз пхнув старого так, що той упав, але все повторювалось знову. — Що в³н хоче в³д мене? — для вв³чливост³ питаю англ³йською, але мене н³хто не чуº, вс³ регочуть ³з того, що старий знову й знову падаº ³ неймов³рно лаºться. «Два», — подумала я. — «Ц³каво, хто буде трет³м. Чи можна рахувати Хель´у?» Ц³каво, як вони вс³ чують мою силу й нам³ри. У Талл³н³ мен³ зустр³лась янголиця. Перша ж д³вчина, до яко¿ звернулась з питанням про м³сце продажу трамвайних квитк³в, раптом запропонувала провести мене на пристань ³ знайти пароплав. — Все одно мен³ робити н³чого. Вона розмовляла рос³йською й естонською, я — укра¿нською, й вона жодного разу не сказала «Я н³ пан³маю». В³дтак спитала мене, чи знаю я слово «дискрим³нац³я», ³ сказала, що в Естон³¿ дискрим³нац³я заборонена. Янголка Оля була повненькою ³ ¿й було важко коло мене б³гати. В³дтак ми знайшли терм³нал, вона залишила мен³ якихось цифер на папер³, а я ¿й шоколад — ºдину б³льш-менш порядну р³ч, що в мене була. Вона довол³ спантеличено потисла мен³ руку маленькою м’якою долонею й побажала щасливо¿ подорож³. Розум³ºш, Скандинавська Кв³тко, коли я з³рву тебе, то везтиму додому через ц³ земл³. А вони чекають розкв³ту. Цього я певна б³льш, н³ж того, що янголи вживають шоколад. У вену. Трет³м виявився банальний прикордонник ³з ф³нського боку. Мало того, що демократичн³ ºвропейц³ под³лили м³сця проходження пасс-контролю на «Нац³¿ члени ªС» ³ «Нац³¿ не-члени ªС», так ще й м³й паспорт з гербом Укра¿ни викликав купу п³дозри й потребу говорити до мене рос³йською. Ну зв³сно ж, особа ж³ночо¿ стат³ з укра¿нським громадянством до англ³йсько¿ апр³ор³ не здатна, а при¿хала сюди задешево продатися чи, у л³пш³м випадку, помити посуд чи п³длогу в омр³яних кафе ³ ресторанах. — Куда ºд³те? — I’m staying here, in Helsinki. Came from Ukraine. (Паºдºш дамой, факс нº докумºнт! — Згадалась ²здрикова митна ³стор³я з поляками. А я ще перед тим на Артимов³ страхання з цього приводу казала, що в житт³ не зустр³чала проблемних прикордонник³в... Ха-ха... От вона — моя божественн³сть ³ ейфор³я). — Када вазращаºтºсь? (О роси, роси, буйн³ трави!) — The 25th, as my Estonian visa is over. Прикордонний доброд³й (вилупок, жирна свиня, тупорилий кретин, нещасна людина з найжахлив³шою в св³т³ кармою, зг³дно яко¿ днюº-гниº в оц³й халабуд³, заглядаючи в чуж³ пап³рц³, почуваючись принаг³дно архангелом Гаври¿лом) к³лька раз³в порахував мо¿ шен´енськ³ в³зи. В³дтак потикав мо¿м пашпортом у вгодовану мармизу службовця з ³ншо¿ халабудки. Ц³каво, а чо вони не перев³ряють м³й багаж? А, ну так, аби була з Колумб³¿, шукали б наркоту. А так м³й робочий ³нструмент завжди з³ мною. Дядя вже певно вс³ штани соб³ намочив, уявляючи мене в д³¿. А може в³н просто не любив рудих або п³вжиття пропрацював на рос³йському кордон³, хто зна. Час минав. Тепер мене вже ненавид³ла вся черга, котру почерез мене затримували. Та-та-та-та, скупайте мене в овац³ях. П³вн³чний лось (олень для нього надто витончений) заходився порпатися у своºму комп’ютер³, шукаючи ³м’я в³дступника, що мене сюди запросив. ² таки, на своº превелике розчарування, знайшов. Довол³ експресивно вдаривши мен³ штамп, так само в щир³м молодецьк³м запал³ ткнув мен³ м³й пас. Без «дякую» ³ «щасливого перебування». Как жаль, как жаль. В³дсмокчи. Без ºдиного погляду. Ну, слава Богу, не наврочив. А я таки перемогла. У Гельс³нк³ холодно. Вчора почалась в³йна. Ст. 99. Це стор³нка. Твоº чорно-б³ле фото. Так, наче зроблено п³сля смерт³. Н³би ти — це твоя баба. Притуляю знимку до пляшки Тал³скера. Щось не йде зранку. Ось так. Сто. Тепер уже. Не спи на документах. Вс³м лизати. Нº, не так. ВС²М ЛИЗАТИ! Здаºться, отак розум³º м³й американський трохи заздр³сний колº´а справжнº мистецьке вир³шення. В³н нав³ть пропонував вклепати своº THEY’RE ASSHOLES! на окрему стор³нку. Не будьмо ж радикальними заради приклад³в. Ми нац³я ж-бо нерозкручена... Бля. — Так, тоб³ ж не треба в³зи для Рос³¿? — Б’ºться в конвуль³сях ентуз³азму Френс³с. — Давай ти за¿деш за мною, я заберу сво¿ грош³ за навчання, ³ ми по¿демо в Китай. Ти ж можеш заробляти грош³? Будеш вчителем... Гм, я-то зв³сно можу, хлопчику. Можу просто долон³ п³дставляти, як доведеться. Ну, знаºш, так щоб манну ³з неба лапати. Т³льки як же мен³ впоратися ³з тво¿ми ³стериками? А ти до них добряче схильний. Ц³каво, як англ³йською буде «хам». А може ти просто малий ³ще. В будь-як³м випадку ти мене задзьобав своºю сум³шшю вит³снених ³мпер³ал³стичних замашок ³ жалюг³дного страху, що його прикриваºш аби-як зл³пленими в³дмазками. — Зв³дки ви? — питаº пак³станського вигляду продавець п³рсингац³й (персона вкрай задовбана мо¿ми п³вгодинними виб³рками одного кульчика). — Вона з Укра¿ни, я з Канади, — каже б³долашний бостонець Френс³с. — Нº, я з Бразил³¿! — криво посм³хаюся на Френс³са. — А чо’ ти сказала що ти з... ну зв³дки ти там? — питаº в³н трохи згодом. — Ну так, аби не думали, що в Укра¿н³ живуть ³д³оти. Я ж не типова... А от ти чого брешеш, що з Канади? — Знаºш, — з³тхаº Френс³с, — це зараз так непопулярно — бути з³ Штат³в, коли почалася в³йна... Я нав³ть не см³юся. Загалом хлопчина непоганий, ходить висп³вуº I’ll shoot a moon Тома Вейтса, розпов³даº вс³ляк³ байки, демонструº сво¿ вкрай слабеньк³ знання у м³жнародн³й пол³тиц³, котру начебто вивчаº. Чесно кажучи, ³з мене також проф³ н³кудишн³й — ну який же я л³н´в³ст? — Ти мусиш при¿хати в Штати! Ти полюбиш Нью-Йорк. Мо¿ друз³ полюблять тебе. ¯м сподобаºться твоя музика. Так. Ти мусиш при¿хати. Бо Укра¿ну н³хто не знаº, розум³ºш. Тобто, я знаю, що ти нац³, так. Я — не нац³онал³ст. Ну, я не живу в Укра¿н³. Я не укра¿нський нац³онал³ст. — (¯й-Богу, не брешу, переклад досл³вний, саме так тупо воно б усе звучало, будь воно сказано моºю нев³домою н³кому тут мовою. — А ти што, ³з Л³тви? — спитав мене рос³янин в естонському автобус³. — н³. — А, просто у тºбя очºнь с³льний л³товск³й акцент. Та н³, голубе, то не литовський акцент у рос³йськ³й, то просто мова така окрема º. На «У» починаºться). — О, я мушу написати про тебе у сво¿й книз³! — каже ввечер³ хлопчик Френс³с, на´уль´авшись пива п³д довол³ посередн³й джез. — Скажи мен³ якусь одну свою рису... одну якусь р³ч, яка би виразила тебе всю. Твою особист³сть. — Мою особист³сть? — (см³шно стаº...) — Так. Бо ж я не знаю тебе достатньо довго. Ну давай, одним словом! — Cunt Пизда (англ.). !* — на весь бар промовляю я. Вс³ затихають, Френс³с п³дводиться й вт³каº десь у туалет, час в³д часу тикаючи в мене пальцем. — Гаразд, - кажу я тим, що за столиком. — А тепер можна вимкнути лампу? Вони начебто зн³чуються й силкуються повернутись до сво¿х розмов. Подружка твого л³пшого кумпеля Антт³ скрекоче без угаву. Вона нап³врос³янка (чи й повн³стю?), що зросла у Н³меччин³, звати ¿¿ Наташа. Маº няню, страшний н³мецький акцент, страшний для мо¿х вух високий голос ³ страшну б³ляву зач³ску к³ноз³рки початку 40-х минулого стол³ття. Ми з тобою, Скандинавська Кв³тко, аж вмираºмо зо см³ху, уявляючи Антт³ у фашистськ³й ун³форм³ коло патефону, з якого фальцетить «Л³бер Ав´уст³н». Kiss my ass! — каже нам Антт³ на наш рег³т. Ага, а на дуп³ у нього тату у форм³ н³мецького хреста! В³дтак до нас приºднуºться француженка Александра. Щойно грала на саксофон³. З переб³льшеним натхненням починаю говорити з нею французькою. В не¿ задрочений ³ сумний наркоманський вигляд. Вчить економ³ку. Як вс³ ц³ сумн³ геро¿ французького к³но й сучасно¿ прози. Кола п³д очима. Довге темне волосся. Джинси й розтягнений светр. М³стична ³стота, — каже згодом Френс³с. — А ти, я бачу, хочеш попрактикувати свою французьку. ² хочеш виглядати снобкою. Я не хочу виглядати, я º. Александра ж, як ³ вс³ обломан³ англомовн³ ´лобал³сти дивувалась, як в Укра¿н³ (?!!!) хтось може розмовляти французькою. А Боже ж ти м³й. Йдемо до хостелю н³чними Гельс³нками. Так н³би все життя тут ходила. Земл³ полювання. На кого. На себе подивися. Збивка. Синкопа. Пряма бочка це тупо. Ну та вже. - You’re a funky one! Ти прикольна (ненормальна, дивовижна, бехнута на всю голову тощо) (англ.). — кажеш ти, лежачи з³ мною поряд. - Це ж бо чого? Бо поводжуся так антисоц³ально? -.Н³, ³нколи ти нав³ть надто соц³альна. Не знаю, просто фанк³. ² мен³ це подобаºться. Ну то й слава Богу, Скандинавська Кв³тко. Давай кохатися. ² ми кохаºмося, не вимикаючи св³тла. Знову думаю, що ти — найкраща в св³т³. А я — найщаслив³ша. Тьху-тьху-тьху. Три раза. Всяка згинь зараза. Це я так. Для дезинфекц³¿. Гельс³нк³ ж-бо м³сто порохняве... Сонячний ранок (?) того, хто думаº, що стор³нки ³з Гельс³нк³ зникли, ³ взагал³ сумн³ваºться щодо написання цього слова. Напевно, завжди п³сля полювання почуваºшся отак спустошено. Кр³м слова «напевно» н³що не стаº. Н³ на що не стаº. ² не встаº. There’s only Alice. Два ранки тому в збезкровлених ³ порохнявих п³сля наших перегон³в Гельс³нках на земл³ залишилися сотн³ рукавичок. Були вони ус³х можливих розм³р³в ³ кольор³в, але н³коли не траплялися у пар³. Зовс³м порожньо й туманно на вулицях, ми посп³шаºмо на корабель, втоптан³ у землю рукавички майже не рухаються. Ми посп³шаºмо. Я вполював тебе? Чи швидше навпаки. Здаºться, що кривав³ перегони минули геть без мене, вс³ от³ володар³ рукавичок ганяли за н³чим, обдурен³ тобою. Чимало з них загинуло, упавши в море — надто далеко скакали по льоду за тво¿м примарним летючим кор³нням. А я тим часом лежав в тво¿х об³ймах зовс³м поруч ¿х, у центр³ м³сця полювання, кохався ³з тобою, забувши нав³ть слово «полювання». Ц³лував твоº розсипане по подушц³ б³ло-золоте волосся, чудувався, чого так хочеться плакати, торкаючись твоº¿ шк³ри, вкладався лицем на тв³й теплий жив³т, н³жно ц³луючи лоно. Ти пестила моº волосся, н³хто з нас не казав н³ слова. В³дтак на корабл³ ти сп³вала сво¿х журливих п³сень, однак зажуреною ти не виглядала. Ти дала себе викрасти, завезти на корабель ³ зачинити у кают³, але при тому всьому мала вигляд, наче сама ус³х надурила. Дивно, але в це «ус³х» я не включаю себе... Кохана. Ко=хана. Хай так. При¿хало екранне сонце. Ск³лькись там дн³в в³д ³ ще багато до. Я бажаю тоб³ надобран³ч, спи соб³ м³цно, хай колискову сп³ваº душа моя, забута в тво¿й боков³й кишен³. Ти кажеш, що моя душа незабаром вирушить у подорож (в тво¿й боков³й кишен³) до Чорнично¿ затоки. Певно, що до того часу скресне крига й ти плистимеш кудись на корабл³ з б³лою щоглою. Дуже нав³ть можливо, що впустиш мою душу в воду, як того року впустив сво¿ окуляри. До к³мнати заходить янгол Сашко й каже, що в нього ерекц³я. Не може спати ³ вже задорослий, щоб читати Борхеса. Я тепер щодня в об³д ¿м холодне м’ясо з холодним пивом. Вогню в ц³й хат³ не запалюють. Екранне сонце з UV-ф³льтрами. (Вс³, кр³м мене. Бо). Мова т³сна. ²нколи навпаки, як шк³ра слинявого бульдога. Букви м³няються м³сцями. То знаки тво¿х перем³щень, Скандинавська Кв³тко. Полюси збиваються, стр³лки шален³ють. Б³ле пиво. Як л³д на Ф³нськ³й затоц³. Я п³дходжу зовс³м близько до краю Суоменл³нни, острова-фортец³. Здалеку Гельс³нк³ перед ф³налом полювання. В³ддираю соб³ по клаптиках губи ³ втоптую у сн³г на скелях. Там дал³ зимне море. В³дн³маºться л³ва рука, я вже лише п³вмисливця. Це ж не в³д мене залежить. Сонце мен³ в оч³. Не екранне. Господи. Будь благословенний. ² все ºство моº. Так, я в³дчуваю, почуваю, дихаю. Мене вже знов багато, у коло вм³щаºться. — Дивись! — гукаºш ти. Трохи осторонь над нами летять три диких б³лих гуски. От ³ знак у мо¿й знаков³й систем³. Все птахи. Закриваю оч³ й вирушаю всл³д за тобою скоро к³нець. Вже тепер, коли в³н º, сто¿ть порожня пляшка Тал³скера б³ля порожнього л³жка. Тод³ була ³нша, нап³ввипита, а пост³ль на л³жку прим’ята тобою. Тод³. Тод³ за тими трьома лет³ла ще й четверта б³ла гуска, голосно кричала, щоби почекати. От в³н, доповнений знак. Повне число. 3+1. — Це дуже р³дкiсний вид гусей, — кажеш ти. На спектрограм³ Гельс³нк³ з’являºться якийсь ´андж. То я з³ сво¿м дурним полюванням. (За крок до к³нц³в) ...Ну от ³ все, вкладаю ключ у д³рку, натискаю. Здоров, хато. О, щось просунуто поп³д двер³. Знову ц³ п³дараси з передвиборчою а´³тац³ºю. Та-ак, щось тута вже почали в³ршами шарити... Було ясно, що у центр³ смерть Ми знали те ³ обкладали ¿¿ кв³тами Кв³ти ставали конями ² скакали ген аж до урвиська Щоб лиш душ³ ¿х ³ншим д³ставалися Шум³ли шум³ли Дорогою не змерзаючись ...Ц³каво, хто мен³ п³дсунув таку шнягу. Шкода, що не в³д руки, так би я той листочок у рамку вклав, хе-хе. * * * Вона не змогла порахувати сво¿х пальц³в, дарма, що склян³ колби для них вже були приготован³, й поблискували порохняво на склян³й дец³. Вона покусувала себе за пучки й см³ялась. Н³гт³ то виростали, то зникали знов кудись. Запах с³рки не давав стулити очей. Запах с³рки чомусь см³шив. Вона напевне знала обличчя того, хто був спалений годину тому, ³ тепер залишав по соб³ цей дивовижний запах с³рки. Скандинавська Кв³тка тихо посм³ювалась, ³ час в³д часу п³дносила соб³ до вуха одну з³ скляних колб. Зв³дти чувся ¿¿ власний рег³т. Дивно, думала вона, я ж н³коли так не реготала. Але запах с³рки ставав усе ¿дк³шим. Скандинавська Кв³тка схопила дв³ колби нараз ³ попритуляла ¿х соб³ до вух. В одн³й, як ³ до того, чувся рег³т, в ³нш³й — злостивий чийсь шеп³т, такий, наче сльози шурхот³ли, але не показувались ворогам. Ск³льки ж пальц³в можна буде залишити соб³? Ставало дуже жарко. То ж не Гельс³нк³, подумав Хтось у П³вн³чн³й п³вкул³. Скандинавська Кв³тка любила спеку, спека ¿ла ¿й волосся. Скандинавська Кв³тка раз-по-раз вич³сувала з³ сво¿х к³с все б³льше й б³льше зимних спогад³в про далеку кра¿ну, що тепер приходила ¿й лиш у оп³вн³чних снах: ч³тко м³ж дванадцятою ноч³ ³ першою двадцять. Хтось ¿¿ з того сну довго кликав, та вона не могла роз³брати, хто. Одне було ясно: спалився не в³н. Той, що з³ сну, десь ще провадить своº дурне полювання в Гельс³нк³, висп³вуючи навченою мовою you are so far from me, зрештою, яке до того ¿й вже д³ло. Однак ¿й все ж здавалось, що той, з³ сну, забираº ¿¿ волосся соб³. Саме тому вона й скидала його в океан, ³ була певна, що волосся не приб’ºться до жодного ³з с³мнадцяти тисяч тутешн³х остров³в. Волосся було потр³бне в далек³й П³вн³чн³й п³вкул³. Вона поставила колби й узяла до рух половинку кокосу. На н³й час в³д часу проступали як³сь кириличн³ письмена, та Скандинавська Кв³тка не годна була збагнути, що й до чого. Окр³м к³лькох простих сл³в чи речень, вивчених колись давно у П³вн³чн³й п³вкул³, в одн³й велик³й, та малов³дом³й кра¿н³, вона н³чого роз³брати не могла. ¯й в³д того трохи було страшно, бо т³ швидкозм³нн³ написи н³би нагадували ¿й про якусь древню мову й кров, до яко¿ вона сама колись належала. Та що ж це у б³са таке, злилась Скандинавська Кв³тка, н³яка та мова не древня, а кохання, що мала я колись у П³вн³чн³й п³вкул³, не кревне, бо не було мен³ н³ брат³в, н³ сестер, окр³м тих, що знайшла я тепер, у ц³й благодатн³й кв³туч³й земл³. Запах с³рки м³цн³шав, та ¿й було не до см³ху — вона прагнула згадати. Та марно: принцеса Атех - ³ та, мабуть, сказала б б³льше ºдиним сво¿м словом «Ку»... Скандинавська Кв³тка стала обережно пританцьовувати, та в якусь мить, не дивлячись на свою пильн³сть, зачепила широким рукавом з десяток колб ³ змахнула ¿х на кам’яну п³длогу. Враз стало ³ще спекотн³ше й св³тл³ше. Вона пришвидшила танок. Враз стало пом³тно, що друзки на дол³вц³ з³бралися в коло й зачали палати. ² чим швидше й безнастанн³ше танцювала Скандинавська Кв³тка, сама лякаючись того, що робить, тим яскрав³ше палали друзки. Полум’я вже п³д³йнялось на висоту ¿¿ зросту, вона торкала його волоссям, пальцями, босими стопами. Вона реготала так, як ран³ше реготало лиш в³длуння з колб, вона рвала свою од³ж на шматки ³ шпурляла ¿х в вогонь. ² раптом все згадала. Наступно¿ мит³ полум’я з клекотом поглинуло всю ¿¿ постать. На згарищ³ знайшли лиш непошкоджену половинку кокосу. То була його п³вн³чна половинка. ¯х зазвичай вважали проклятими у П³вденн³й п³вкул³. Голий хлопчик п³д³йшов до шкаралупки ³ прис³в б³ля не¿ навпоч³пки. — О! — раптом крикнув в³н своºю мовою. — Див³ться! Тут про те, що священне полювання ск³нчилось! Ми вже не будемо палити людей... Н³ б³лих, н³ святих. Допоки... — Допоки я не оголошу нового сезону полювання в Гельс³нк³. P.S. Сьогодн³ я зустр³чаю свою дружину в аеропорту п³сля ¿¿ двор³чного контракту в Аз³¿. Ненавиджу Аз³ю. Там забагато м³стики й конфл³кт³в як на мене, перес³чного сх³дноºвропейця. Я спробував було з нею там пожити, ну його в баню. Ну от, кохана, тв³й л³так. Я курю й нервово побрязкую ключами нового, трохи занадто пафосного авто — хот³лося тебе розсм³шити таким не конче потр³бним придбанням. Вод³я не найматимемо — ти ж у мене д³вчина емансипована, сама з ус³м впораºшся. А я соб³ тихенько реал³зовуватиму мр³ю «зам³жнього чолов³ка», поцмулюючи р³дне укра¿нське пивце на задньому сид³нн³. Сьогодн³ я, як лох останн³й, вбрався в величезн³ окуляри, остер³гаючись папарацц³. Щось останн³м часом, синхронно з цим нашим довбаним економ³чним бумом, ними (папарацц³) стали набит³ ледь не вс³ можлив³ усюди. Чи то так мен³ одному щастить? Зробили, бляха, з³рку ³з с³льського парубка... Та де ж ти ходиш, курва мама? Вже, здаºться, вс³ ³з твого рейсу випхалися, а тебе не видно. Може, тебе десь там, хе, ритуально вбито? Пробач, кохана, я придурок. О, як це ти ззаду п³дкралася? Ну давай, в³дпускай мо¿ оч³, вс³ окуляри вже замацала, я й не побачу тебе.. Ну?! — Прив³т, дружину зустр³чаºш? — Нахабне руде д³вчисько посм³халось на всю пащеку. — Так, ªвко, не тебе ж... — Трохи роздратовано в³дмовив я. — А вона не прилетить! — Задиркувато в³дказала вона, насм³шкувато примруживши жовто-зелен³ очиська. — Я сама лет³ла цим рейсом, я ¿¿ у салон³ не бачила. — А зв³дки ти знаºш, яким саме рейсом вона прил³таº? — Ну-у... — Протягнула ªвка, — про це ж-бо гр³х не знати. — Тобто? — Ох... — ¯¿ раптом зац³кавила зв’язка мо¿х ключ³в. — Ти соб³ джипака придбав, чи що? Лохо-дитяча мр³я вже кейм тру? Я промовчав. ¯¿ товариство ставало бридким до нестерпу. В³д ¿¿ жовто-зелених очей так наче с³ркою несло, чи що. Зв³дки ця лярвочка все знала? Вона тим часом скинула свого напл³чника й заходилась в ньому порпатися. — На от, — нарешт³ щось витягла зв³дти, — це тоб³ в³д кохано¿. На в³чну, так би мовити, пам’ять. — ² зареготала так несамовито, що вс³, хто були в терм³нал³, зачали на нас озиратися, а в³дтак ³ зовс³м виходити геть. В руках у ªвки була половинка кокоса, а в н³й напхане твоº, Скандинавська Кв³тко, б³ляве волосся! — Боже! — Вихопилось у мене, - що це все за ф³´ня? Де моя ж³нка, кажи, суко! — ² я схопив ¿¿ за горло. Вона, тим не менш, реготатися не припиняла. — Ой... Ха-ха! Затанцювалась твоя кв³точка, аж не зчулась, як... — Як що?! — Як всьо... — ² вона знова пирснула в³дьомським см³хом. Я в³дпустив ¿¿ й стояв, як вкопаний, стискаючи твоº волосся, й у¿даючись очима в шкаралупку. Так н³би збирався розглед³ти там як³сь письмена... Пе. пе. ес для вразливих ³ спраглих оптим³зму (то таки клопи пахнуть в³ск³, а не навпаки!): Ну як, невже не пам’ятаºш, кохана? Ти так ³ застала мене, застиглого телепня, посеред чекально¿зали, з п³вкокосом у руках, коли, нарешт³, роз³бралась з³ сво¿ми незл³чениими вал³зами. Пепс пес для невдоволених к³нц³вкою й прихильних т.зв. ³нтерактиву: karpairena@yahoo.com. Ки¿в —Берл³н-Векхьо-Чорнична затока-Яремча-Гельс³нк³-Ки¿в Травень 2002-березень 2003 р.Б.
  • Реклама на сайте

    Комментарии к книге «Полювання в Гельсінки», Ірена Карпа

    Всего 0 комментариев

    Комментариев к этой книге пока нет, будьте первым!