Гриць ще не встиг заснути, як з коридора почувся голос тата, а по тому радісно зойкнула мама. Минуло ще кілька хвилин, тато продовжував про щось гомоніти, але раптом мама почала бідкатись. Що ж сталося? Невже тато знову покине їх з мамою і полетить у космос? Та ще й надовго. Перший раз він літав до Марса, а повернувся лише через рік. Бідна мама не відходила від телеекрана у Космоцентрі, дуже хвилювалася. Навіть Грицеві доводилося заспокоювати її. Що ж трапилося тепер, куди має летіти тато?
Не в змозі перебороти цікавості, Гриць скочив з ліжка, навшпиньки підкрався до дверей і почав дослухатися.
— Ти розумієш, моя люба, — казав тато, — це ж перший політ в систему Юпітера. Дехто з учених вважає, що там дослідникам випаде нагода спостерігати небачені форми життя.
— А може, зустрінуться й мислячі істоти, — додала мама.
— Можливо. Космоцентр планує створення земної колонії на Європі — великому супутнику Юпітера. Ми залишимося там на три роки. Дозволено з собою взяти дружин. Тобі доведеться оволодіти деякими космічними професіями.
— Гаразд, — сказала мама. — Проте мене турбує, що буде з Грицем?
— Віддамо до інтернату.
— Нізащо! — вигукнув Гриць, уриваючись до коридора. — Без мене нікуди не полетите! Ич, що надумали! Я з вами полечу!
— По-перше, негарно підслуховувати! — докірливо озвався тато. — А по-друге, в далекому світі потрібні люди мужні й загартовані. Ти певен, що витримаєш будь-яке випробування?
— Витримаю! Я нічого не боюся!
— Хвалько, — лагідно розкуйовдив тато синове волосся. — Не кажи гоп, доки не перескочиш.
Політ було призначено на серпень. Лишалося три тижні. Татові дали відпустку на десять днів, і він разом з мамою та Грицем вилетів до гірського Алтаю, щоб там відпочити. Шатро нап'яли на березі озера. Наступного дня біля берега на воді гойдалася срібна сигара — швидкісний човен. Вирішили покататися. Зробили по озеру кілька блискавичних кіл. Гриць верещав від захоплення. Тато повів човна до виходу з озера, там зеленкуваті води, люто клекочучи, грізним водоспадом вливалися до річки Катуні.
Комментарии к книге «Дивні Грицеві пригоди», Александр Павлович Бердник
Всего 0 комментариев