Юстина зупинилася перед дверима під’їзду. Поставила на землю важку торбу і натиснула на клямку. Двері були зачинені. Замерзлими пальцями вона набрала на домофоні код, але двері не відчинилися.
– Код поміняли, падли, – почулося з-під купи ганчірок від смітника на протилежному боці вулиці.
Це був їхній місцевий бомж, який часто ночував на сходовій клітці, залишаючи по собі вранці сліди сечі і порожні пляшки з тих, які не приймали у склотару. Колись він працював сантехніком у ЖЕКу, але спився і втратив квартиру, отриману свого часу від держави.
Після третьої безуспішної спроби Юстина набрала номер Альони.
– Зараз вийду, – коротко сказала Альона, і за мить двері відчинилися.
З внутрішнього боку дверей висіло повідомлення про зміну коду.
– Телевежа нині чомусь не світиться, вулиця без цього якась незатишна, – сказала Юстина.
– Справді. Мабуть, вихідний, перше січня все ж таки, – відповіла їй Альона.
Їхня вулиця вела під гору до Високого Замку, де вечорами підсвічувалася телевежа, і її верхівка визирала з-за горішнього краю вулиці, ніби уродинна свічка над половинкою торта, і від цього менш понурими здавалися і смітникові баки, що стояли просто посеред вулиці, і діри у бруківці, і напівсніг-напівлід кількаденної давності на тротуарі, своєчасно неприбраний, потім підталий, а тоді знову кристалізований у брудно-сірі брили.
Альона взяла сумку, і вони разом пройшли через під’їзд у внутрішній дворик, де був вхід до Юстининого помешкання. Їхні з Альоною квартири колись були одним просторим двокімнатним помешканням, до якого заходилося з під’їзду. Але потім помешкання розділили на два, в одному добудували вхід із внутрішнього дворика, в інше втиснули крихітну лазничку.
Персональний вихід у внутрішній дворик був лише в помешканні Юстини, двері всіх інших квартир відчинялися на загальну сходову клітку в під’їзді. Юстині подобався цей окремий вхід. Створювалася ілюзія, що насправді цей дворик належить тільки їй, і вона часто пила там улітку каву. Щоправда, тільки вранці, поки задавнений сморід котячої сечі ще не проступав крізь свіже прибирання.
Комментарии к книге «Недопите мартіні б’янко», Наталья Владимировна Сняданко
Всего 0 комментариев