«Ніжність»

249

Описание

«Ніжність» — це всесвітньо відома історія трагічного кохання, написана класиком французької літератури Анрі Барбюсом. Це поезія у прозі, ода справжньому коханню, сповнена туги і ніжності, чотири листи з несподіваною кінцівкою, яка нікого не залишить байдужим.



1 страница из 4
читать на одной стр.
Настроики
A

Фон текста:

  • Текст
  • Текст
  • Текст
  • Текст
  • Аа

    Roboto

  • Аа

    Garamond

  • Аа

    Fira Sans

  • Аа

    Times

стр.
Ніжність (fb2) - Ніжність 462K скачать: (fb2) - (epub) - (mobi) - Анри БарбюсАнрі БарбюсНіжність 25 вересня 1893 рік

Милий мій, маленький мій Луї! Що ж, це кінець. Ми більше ніколи не побачимось. Будь цього певен так само, як я. Ти не хотів розлуки, ти був ладен на будь-що, аби ми тільки були разом. Али ми повинні попрощатися, аби ти міг почати нове життя. Нелегко мені було опиратися і тобі, і собі самій, і нам обом… Але я не жалкую, що зробила це, хоча ти й плакав так гірко, зарившись обличчям у подушки. Два рази ти підіймав голову, дивився на мене благально… Яке палаюче та нещасне в тебе було обличчя! Увечері, в темряві, коли я більше не могла бачити твоїх сліз, я все одно відчувала, як вони печуть мені руки.

Зараз ми удвох гірко страждаємо. Мені все це здається важким сном. Кілька днів просто неможливо буде повірити; кілька місяців буде боляче, але потім прийде зцілення.

І тільки тоді я знову тобі напишу, адже ми вирішили, що я писатиму тобі час від часу. Але ми так само твердо вирішили, що моєї адреси ти ніколи не дізнаєшся і мої листи стануть єдиною ниточкою, що не дасть нашій розлуці стати остаточним розривом.

Цілую тебе востаннє, цілую ніжно, ніжно, зовсім невинним, тихим поцілунком — адже між нами величезна відстань…

25 вересня 1894 рік

Милий мій, маленький мій Луї! Я знову говорю з тобою, як і обіцяла. Ось уже рік минув після нашої розлуки. Знаю, ти не забув мене, ми все ще пов'язані один з одним, і щоразу, коли я думаю про тебе, я не можу не відчувати твого болю.

І все ж минулі дванадцять місяців зробили свою справу: оповили минуле траурною імлою. Ось вже й імла з'явилася. Деякі дрібниці стерлися, деякі подробиці і зовсім зникли. Правда, вони подеколи спливають в пам'яті; якщо щось зненацька про них нагадає.

Я якось спробувала і не змогла уявити собі вираз твого обличчя, коли вперше тебе побачила.

Спробуй і ти пригадати мій погляд, коли ти побачив мене вперше, і ти зрозумієш, що все на світі стирається.

Нещодавно я посміхнулася. Кому?… Чому?… Нікому й нічому. В алеї весело заграв сонячний промінь, і я мимоволі посміхнулася.

Я і раніше намагалася посміхнутися. Спочатку мені здавалося неможливим знову цьому навчитися. І все ж, кажу тобі, одного разу я мимоволі посміхнулася. Я хочу, щоб і ти теж все частіше і частіше посміхався, просто так — радіючи гарній погоді або усвідомленню, що у тебе попереду якесь майбутнє.

Комментарии к книге «Ніжність», Анри Барбюс

Всего 0 комментариев

Комментариев к этой книге пока нет, будьте первым!

РЕКОМЕНДУЕМ К ПРОЧТЕНИЮ

Популярные и начинающие авторы, крупнейшие и нишевые издательства