Збираються всі з вінками, квітами, здоровенними дрюками — розхристані, спітнілі...
— Гей, гей! Го-го-го! — лунають вигуки. Сотні ніг топчуть вогкувату, вкриту лісовим квітом, землю. Йдуть! Всі йдуть... Впереміш... Молодь, молодь, а між ними, мов окремі острівки, їх учителі.
І ось вони на станції. Це не станція, це — саме життя! Ще ось за хвилину вирветься з зеленого лісу потяг і понесе їх до нового. Чути вже свист! Він вже йде. — Славаа! — виривається з сотні юних грудей. Потяг зупиняється. Він добродушно чмихає і чекає. Сідайте! Сідайте всі! Поїдемо... Дим виривається з нутра машини і розлягається над зеленим простором. Повінню вривається молодь в двері, вікна і в кожну щілину. Варвара Сергіївна вже не може дати ради. Вигуки, сміх, свист... Всі місця вже запхані... Червоні, сяючі обличчя заповнили всі вікна. Безліч рук без потреби має в повітрі. А потяг чекає, чмихає, а дим виривається і розлягається... А стрілка годинника йде вперед... Ще мить, і засвистить свисток... Є вона. Різкий посвист розсікає гущавину лісу. Луна його біжить шалено в хащі і сповіщає: Їїїдуть! їдуть! Бойове, велике, сильне прощання... Вириваються нові, чорні звої диму. Колеса рушають — поволі, швидше, ще швидше... Починається пісня — одна, друга, в кожному вагоні... Обличчя співають, руки миготять... Вагон за вагоном, вагон за вагоном — колеса поцокують на стиках, беруть розгін, мигають і пролітають вперед. Вперед!
Потяг пішов просто і рівно туди, де в перспективі видно безмежний обрій. Він віддаляється. Він меншає і зникає там, де зникає все... У безмежності... У вічності...
Прага-Городок, 1940-44
Оглавление Від автора КНИГА ПЕРША КНИГА ДРУГА Fueled by Johannes Gensfleisch zur Laden zum Gutenberg -->
Комментарии к книге «Юність Василя Шеремети», Улас Алексеевич Самчук
Всего 0 комментариев