«День на пастiвнику»

------------------------------------------------------------------------

Оригинал этого текста расположен в "Сетевой библиотеке украинской литературы"

OCR: Евгений Васильев

Для украинских литер использованы обозначения:

I,i (укр) = I,i (лат)

------------------------------------------------------------------------

- Грицьку про-о-оклятий! Грицьку ка-а-аторж-ний! Гри-и-ицьку! - гукав

одного лiтнього погожого ранку невеличкий хлопчик лiт дев'яти, стоячи на

високiй буртi, кругом укритiй молодою i зеленою, як рута, травою.

Сонце пiднялось вже височенько i, гаряче, iскристе, обливало i бурту, i

хлопчика, i кругом широке поле сво©м огнистим свiтом; горiла молода трава

на буртi зеленим огнем; неопавша роса свiтила i вiдбивала дорогим

самоцвiтним камiнням. Одежа хлопчика - лихi вибiйчанi штанцi, засуканi аж

до колiн, латана сорочка i на головi з передраним козирком картуз - пiд

тим свiтом теряли свою злиденнiсть, неохайнiсть,- i латки i дiрки

вiдбивали так красиво, дивились так мило, мов маляр намалював ту картину,

а не жива вона стояла перед очима.

Картина була справдi чудовна: з бурти, мов з високо© гори, видно було

на праву руч мiсто. Церкви пiдняли високо угору сво© круглi голови, сяли у

прозорому повiтрi золотими банями, зеленiли ©х залiзнi покрiвлi, моз

травою вкритi, бiлiли бiлi боки, мов з крейди виструганi; помiж церквами

хати, людськi огороди тонули в гущавинi темно-зелених садкiв. Он i рiчка

блищала, звиваючись змiтуману з себе, а через рiчку перекинувся мiст - тонкий, узорчатий, мов з

волосенi виплетений. Тута ж, недалеко вiд бурти, мов крiпость перед

мiстом, висока кам'яна стiна обвивала кругом великий розкiшний садок,

здоровенную пустку-будинок - Ратiрозiслався степ, рiвний, як долоня, широкий i довгий-безкра©й, тонув у

сво©й просторiй просторостi, у сво©й зеленiй травi, спершу аж

темно-зелений, а чим далi - блiдiший, голубiший, поки не сходився з краблакитного неба, де, здавалось, вiн загнувся угору i пiшов уже попiд

небом. Серед його хвилi хвилями золотого сонячного свiту так i ходять, так

i переливаються, то здiймаючись угору, то опадаючи униз; над ними сотнi

срiбноголосих жайворонкiв непримiтне в'ються, i ©х весела i радiсна пiсня