«2586 кроків»

2586 кроків

Анджей Пилип'юк

Переклад з польської -- полігНОТ

- - - - - - - -

https://www.facebook.com/pg/PoligNOT

Заходьте на мою сторінку на Facebook, або пишіть на

b1tal1que@gmail.com

- - - - - - -

Берген, зима 1876/77

-- Холод собачий, -- простогнав доктор Павел Скужевський, накриваючись докладніше шкірою оленя.

Вже багато годин він розмовляв сам з собою. Він не міг зупинитися, так само як не міг опанувати тремтіння. Пасажири пересадженого на полози диліжансу давно перестали звертати увагу на чужинця, що бормотав під носом. Назовні було темно, лікар не знав, ніч зараз, чи може день. Намацав за пазухою флягу і зробив маленький ковток пекучої петербурзької горілки. Затремтів. Алкоголь розігрів його тільки на мить.

Замерзну, подумав. Замерзну і ніколи не доберуся до того Бергена…

Вітер, налетівши на тонкі стінки карети, зареготав понуро. Доктор поглянув на годинник. В слабому світлі ліхтаря з лоєвої свічки, що хитався під стелею, маленькі цифри на порцеляновому циферблаті двоїлися і троїлися. Насилу сфокусував погляд. Від останньої зміни коней пройшло три години. Отже, вже скоро. Молодик, що сидів навпроти, делікатно торкнувся долонею його коліна.

-- Незабаром Ви будете на місці, -- сказав він по-німецьки, підтверджуючи несміливі здогади.

-- Звідки Ви знаєте? – здивувався Скужевський.

-- Ми саме спустилися на дно долини. Прислухайтеся до вітру.

Дійсно, буря вила не зустрічаючи жодних перешкод. Місцевість навколо диліжансу була рівною і відкритою.

-- Як Ви це зносите? – запитав Павел.

-- Ми вже звикли. Зрештою, не так вже і холодно. Тільки п'ятнадцять градусів морозу.

Скужевський почув дивний звук. Тільки через деякий час зрозумів, що це клацання його зубів.

-- Це Норвегія, -- усміхнувся його співрозмовник. – Погане місце для відвідування зимою.

Мусив признати йому рацію. Ще й попереджали його. Він міг залишитися в Осло. Міг почекати на відлигу. Але поїхав. Кілька сотень кілометрів через високий перевал. Запізнювався вже на тиждень, саме стільки він стратив, перечікуючи хуртовини. Він прикрив очі і втома відразу ж перемогла. Йому снився сон…Лани стиглої пшениці хиталися від легких подмухів літнього вітру. На блакитному небі сяяло чудесно тепле сонце…