«Похід Українських Армій на Київ-Одесу 1919»

МИКОЛА КАПУСТЯНСЬКИЙ (1.II.1879 – —  видатний український військовий і політичний діяч, генерал-хорунжий Армії УНР. Народився у Чумаках Катеринославської губернії. Брав участь в російсько-японській війні 1904-1905 рр. У 1912 р. закінчив Академію Генштабу в Петербурзі. Під час Першої світової війни був полковником Генерального штабу російської армії та начальником штабу дивізії.

Влітку 1917 року Капустянський став одним з ініціаторів формування українських військових частин у російській армії. В серпні 1917 його призначено начальником штабу першої дивізії Першого Українського Корпусу під командуванням Павла Скоропадського. У січні 1918 – начальник штабу Північно-Західного фронту, де йшли запеклі бої з більшовиками. За Директорії УНР виконував обов'язки Головнокомандуючого з військових операцій, а згодом генерал-квартирмайстра штабу Армії УНР. У серпні 1919 під час спільного походу Армії Української Народної Республіки та Української Галицької Армії на Київ і Одесу очолював оперативні відділи об'єднаних армій.

Після завершення Визвольних Змагань 1917-1921 рр. Микола Капустянський був інтернований у польському таборі Ланцут. Згодом жив у Польщі, з 1923 року – у Парижі. Брав активну участь у житті української громади у Франції, де в 1932 організував громадсько-культурну організацію – Український Народний (пізніше – Національний) Союз, в 1932-38 – голова УНС. Капустянський був одним з засновників і провідних членів Організації Українських Націоналістів. У січні-лютому 1929 став учасником Першого Конґресу Українських Націоналістів, на якому обраний заступником голови Президії Конґресу. Увійшов до складу Проводу Українських Націоналістів, а згодом призначений військовим референтом ПУН (з 1933 – співкерівник референтури разом з ген. В. Курмановичем).

У 1930-х рр. ген. Капустянський керував перевишколом колишніх старшин Армії УНР і УГА у станиці ОУН неподалік Данціґа, з 1930 видавав у Франції журнал «Військові Знання». В серпні 1939 учасник II Великого збору ОУН у Римі. З лютого 1940 після розколу в організації належав до ОУН (М). Протягом Другої світової війни виконував обов'язки заступника голови Української Національної Ради в Києві.