«Михайло Коцюбинський »
I. СОНЦЕПОКЛОННИК «Сонце! Я тобi вдячний. Ти сiєш у моюдушу золотий засiв – хто знає, що вийдез того насiння? може, вогнi?»М. Коцюбинський. «Intermezzo».Наче пiсня в степу – самотнiй. I степу кругом – без берегiв… Жита… Пшеницi… Ячменi. Хiба де озерце причаїлося в хлiбах наче острiв. Попереду на один крок – рухлива тiнь вiд бриля. Та хiба сховаєшся вiд нього, сонця, пiд солом'яним селянським брилем!.. Та й пащо?..Близько – нi душi. Було десь село i потонуло за шовковим вiвсяним обрiєм. Одну мить обвiває вiтер духом раннiх гречок – цвiтуть десь далеко, в долинi. Потiм – сумiш чебрецю, полину, бур'янiв… А над головою дзвенить i не падає жайворонок.Вiн раптом спиняється. Навкруги нiкого, але звиклим вухом вiн чує вдалинi шум, суєту. I вiдразу помiчає: за кiлька гонiв пливуть щосили у ячменях до нього три бiлi клубки. А-а… знайшли!.. Сьогоднi, iдучи в поле, вiн не гукнув їх, як завжди, ї ось вони самi знайшли його – три великi пухнастi вiвчарки. I ось уже вони бiля нього, припадають, розпаленi i знеможенi вiд спеки, до обнiжка. Найбiльший – Оверко – качається по травi, iншi два засмалюють на сонцi довгi тонкi язики.Хвилину вiн дивиться мовчки на собак. Потiм рушає далi обнiжком, захований по груди в колосся. I його бiлi невтомнi супутники раптом зриваються, забiгають наперед, мчать знову навперегiн i поринають у хвилях запашного прибою.Так вони продовжують свiй щоденний польовий обхiд.Десь про нього згадує родина, з докором хитають головою друзi, хвилюється чиєсь чуле серце, думаючи про нього, шукає випадку для iнтриги чернiгiвський губернатор. А до восьмого дiловодства департаменту полiцiї мчить термiнове донесення начальника губернського жандармського управлiння: «Состоящий под негласным наблюдением сын титулярного советника Михаил Михайлов Коцюбинский сего 4 июня 1908 года отбыл в неизвестном направлении».«Отбыл в неизвестном…» Ха-ха-ха…Сонце ще високо, i вони нескоро закiнчать свої щоденнi мандри безмежним полтавським морем.В кононiвському маєтку Чикаленка – нiкого з господарiв. Сам вiн у Києвi, в справах, родина – за кордоном. Гостевi повна свобода залишатись на самотi.Коцюбинський радий.Цей рiк урожайний на рiзнi прикростi. Вони злiтались без кiнця-краю, щоб позбавляти його спокою, рiвноваги i не дозволяти сiсти за роботу. Люди теж чимало йому надокучили. Вони заслужили на те, щоб йому заманулось на самотi вiдпочити вiд їх пiсень…Леонід Смілянський
Михайло Коцюбинський
Жанр:
«Михайло Коцюбинський»
0
2956
Описание
Третій цикл творчості Л. Смілянського — історико-біографічна проза і драматургія. На відміну від попередніх двох — робітничого і воєнного — творився він у різні періоди письменницького життя. Історико-біографічна тема, починаючи від повісті «Михайло Коцюбинський» (1940), була для письменника своєрідним прихистом, певним відходом од немилосердної сучасності. Л. Смілянського привабили найбільші постаті в українському письменстві — Тарас Шевченко, Іван Франко, Леся Українка, «Михайло Коцюбинський. «Вічні огні вершин» — так називав їх автор. Характерним для творів було те, що письменник обирав для зображення невеликий, але вагомий часовий відтинок у житті України, такий, що давав змогу показати кожного з героїв митцем і громадянином. Водночас у цих творах маємо надмірну привнесеність ідеологічних, політичних акцентів у відтворенні як головних персонажів, так і оточення, особливо «ліберально-буржуазного».
РЕКОМЕНДУЕМ К ПРОЧТЕНИЮ
Популярные и начинающие авторы, крупнейшие и нишевые издательства
Комментарии к книге «Михайло Коцюбинський», Леонід Смілянський
Всего 0 комментариев