© http://kompas.co.ua — україномовна пригодницька література
Розділ першийЯК РОБІН ГУД СТАВ РОЗБІЙНИКОМХто співчуває бідним сам
І полюбляє волю,
Сідайте — розповім я вам
Про Робін Гуда долю.
У лісовій тій глушині,
Як вдома почувався,
Та на війні як на війні —
На небезпеці знався.
Знедолених за друзів мав,
Ненавидів багатих,
Він біднякам допомагав,
А сам не мав і хати.
очаток цієї історії сягає часів засновника династії Плантагенетів Генріха II, який після жорстокої боротьби зі своїми братами зійшов 1154 року на престол Англії. Усю північ країни покривали тоді великі заповідні ліси, де міг полювати тільки король. Смертна кара загрожувала кожному, хто насмілився б вполювати там хоча б одного оленя. Ліси охоронялися королівськими лісниками, на чолі яких у кожному лісі стояв головний лісничий, владу котрого можна порівняти хіба що з владою шерифа в місті чи єпископа у його абатстві.
Поблизу міст Шервуда та Бернесдейля розташувалися найбільші королівські заповідники — Шервудський та Бернесдейльський ліси. Кілька років головним лісничим у заповідних лісах був Х'ю Фітзу. Він мав тиху і добру дружину і маленького сина Робіна. Хлопчик, згідно з записом в актовій книзі, народився 1160 року в місті Локслі, — тому згодом його часто називали Локслі, або Роб із Локслі. Він був гарний з лиця, стрункий і спритний. Змалку Роб понад усе полюбляв блукати лісом разом із батьком. Трохи змужнівши, він навчився влучно стріляти з лука. Довгими зимовими вечорами малий захоплено слухав батькові розповіді про Зеленого Віллі-розбійника. Цей хоробрий розбійник не боявся королівських лісників і багато років переховувався в заповідниках, стріляючи оленів та бенкетуючи зі своїми друзями.
Під час негоди Роб цілими днями стругав рівненькі стріли для лука, прив'язуючи до них сірі гусячі пера.
Комментарии к книге «Робін Гуд», Джон Макспедден
Всего 0 комментариев