«Небезпечний утікач»

Небезпечний утікач (fb2) - Небезпечний утікач (пер. К. А. Срібна,Н. Тищенко) 1191K скачать: (fb2) - (epub) - (mobi) - Эмма Иосифовна Выгодская Емма ВигодськаНЕБЕЗПЕЧНИЙ УТІКАЧ

©  україномовна пригодницька література

Переклад з російської К. СРІБНОЇ та Н. ТИЩЕНКО

Художник М. КОЧЕРГІН

ЧАСТИНА ПЕРШАВТЕЧА З ПЕТЛІ Розділ першийІндійський телеграф

Подорожній ішов уночі і спав удень. Тісний шкіряний пояс він давно вже викинув ще у лісі, роззувся і йшов босий. Щоб не збитися з дороги, він зупинявся іноді і довго прислухався до нічних звуків. З Великого Колісного Шляху і вночі чулися ослячий рев, ляскання батогів, далекий скрип коліс. Чоловік збочував і йшов хащами, чагарником, високою травою.

Опівдні, в спеку, коли дороги в Індії безлюдні, як бувають безлюдні вулиці на півночі у глупу ніч, чоловік вилазив на дерево і дивився вперед. Там, де річка Джамна прозорою смугою перетне Великий Шлях, де широку піщану дорогу переріже верблюжа стежка, — там чоловік, поверне на північ.

Ішов він тихо, ледве торкаючись ногами землі, майже не здіймаючи куряви, як ходять індуси і як не вміють ходити англійці.

Подорожній ішов і співав:

Чандала. чамара, Сакра-Чунда!..Не жалій їх, не жалій, Чунда-Сакра,Не жалій їх, не жалій. Чунда-Валка,Всіх саїбів знищ і розвій за вітром,Чандала, чамара, Сакра-Мата…

За плечима в подорожнього, у селянській полотняній торбі, лежала хлібина. Звичайний твердий прісняк, не ширший за долоню, — чапаті, хліб солдатського раціону, із сухими закрутками по краях. Подорожній їв лісове коріння, жував терпку шипшину, молоді паростки бамбука, ячмінне зерно, що збирав край поля, — хліба він не займав.

Іноді витягав хлібчик, уважно роздивлявся на ньому візерунок, схожий на в'язь старовинного письма, й знову ховав. Хліб зачерствів і скам'янів за довгі дні подорожі, став твердий, як обпалена на сонці цеглина.

Багато днів ішов подорожній. Нарешті він повернув на північ. Кожна година віддаляла його тепер від Великого Колісного Шляху, все рідше траплялися йому великі селища, джунглі ближче підступали до дороги. Бували години на світанку, коли подорожній, вже не ховаючись, ішов битим шляхом. Тут, в Ауді, в нещодавно приєднаних провінціях, ще нічого не знали… Звістка про те, що сталося за багато миль на південь від Калькутти, ще не могла дійти до цих місць.