«Гробниця»

Гробниця (fb2) - Гробниця (пер. Владимир К. Горбатько) (Лангедокскіх трилогія - 2) 2302K скачать: (fb2) - (epub) - (mobi) - Кейт Мосс Кейт МоссГРОБНИЦЯ

Висловлюємо щиру подяку літературному агентству «Andrew Nurnberg Associates Baltic, Latvia» за допомогу в придбанні права на публікацію цієї книжки

Переклад з англійської: «Sepulchre» by Kate Mosse, published by Orion Books, Great Britain, 2007

Перекладач Володимир Горбатько

Дизайнер обкладинки Ольга Кереметь

Моїй матінці, Барбарі Мосс, за моє перше піаніно.

І, як завжди, моєму коханому Греґу — за все в минулому, сьогоденні та майбутті.

* * *Колись, як лячна ніч прийде,Незлий християнинТвій труп холодний погребеСеред старих руїн.Нічних небес безкрая даль,Зірки, втомившись, сплять,Павук плете свою вуаль,І змії десь сичать.А в голові твоїй лихійТа проклятій навікиВертітиметься буревійСтрашних нелюдських криків —Старих гульвіс та шахраїв,Убивць без каяття.І привидів та відьмаківЛунатиме виття.[1]Шарль Бодлер, 1857

Чужа душа — темний ліс, у якому слід ступати обережно

Клод Дебюссі, лист від 1891 року

Справжні Таро — це символізм; іншої мови вони не знають й інакших прикмет не пропонують.

«Ілюстрований довідник з Таро», 1910 Артур Едвард Вейт ВСТУП25 березня 1891 року, п’ятниця

Ця історія починається у великому місті мертвих. У тихих провулках, де мешкають скелети. Серед бульварів, тротуарів та закутків паризького цвинтаря Семетьєр де Монмартр — місця, заселеного надгробками й кам’яними янголами, серед яких вештаються привиди тих, кого встигли забути ще до того, як їхні тіла охололи в домовинах.

Історія розпочинається зі сторожів біля цвинтарної брами, з паризьких злидарів і старців, що прийшли поживитися з чужого горя. З набридливих жебраків і завидющих ганчірників, з майстрів, що плетуть вінки, з торговців поминальними табличками, з дівчат із паперовими квітами та з карет-катафалків із чорним верхом і затемненим склом.

Ця історія починається з пантоміми поховання. Людей на нього прийшло обмаль, хоч у маленькому платному оголошенні в газеті «Ле Фігаро» й зазначалися місце, дата й час церемонії. Зібрався ріденький натовп чорних вуалей і траурних загорток, начищених черевиків та екстравагантних парасольок, на випадок раптового березневого дощу.