«Оріноко»

510

Описание

Ця книжка визначного сучасного польського письменника і мандрівника Аркадія Фідлера є продовженням уже відомої читачам повісті того ж автора «Острів Робінзона». В ній розповідається про дальше життя Яна Бобера — незвичайної білої людини, яка стала вождем волелюбних індійських племен. Дія відбувається в першій половині XVIII сторіччя. Втікаючи з іспанської неволі, група індійців та негрів залишає «острів Робінзона», вирушає до Південної Америки й оселяється на берегах величної річки Оріноко. Та колонізатори приходять і сюди. Вогнем і мечем намагаються вони поневолити незалежні землі. Знову розпочинається боротьба індійських племен за свою свободу і незалежність, запекла боротьба простих, чесних людей проти озброєних до зубів підступних ворогів. Схвильована розповідь про цю самовіддану боротьбу, про її героїв, яскраві картини життя індійського народу і складають основу твору.



1 страница из 295
читать на одной стр.
Настроики
A

Фон текста:

  • Текст
  • Текст
  • Текст
  • Текст
  • Аа

    Roboto

  • Аа

    Garamond

  • Аа

    Fira Sans

  • Аа

    Times

стр.
Оріноко (fb2) - Оріноко [UK] (пер. Марина Рекун) (Острів Робінзона - 2) 1587K скачать: (fb2) - (epub) - (mobi) - Аркадий Фидлер Аркадій ФідлерОРІНОКОПригодницький роман

©    — україномовна пригодницька література

Художник Л. СЕЛІЗАРОВ

1ЗУСТРІЧ НА МОРІ

Покинувши безлюдний острів — наш острів Робінзона, як я його назвав, — ми вже дві доби пливли, тримаючи курс прямо на схід, і щоранку бачили перед собою червоний диск сонця, коли воно виринало з-за океану. Скільки око сягало, на океані не видно було жодного корабля; це підбадьорювало нас. Вітер і хвилі були північно-східного напрямку і, хоч невмілі руки піднімали паруси, а зустрічні течії утруднювали плавання, все ж наша шхуна непогано просувалася вперед.

Протягом першого і другого дня ми бачили досить гористий материк: узбережжя тієї частини Південної Америки, вірніше, Венесуели, яке нерівною смугою простягалося на півдні.

Вождь Манаурі та інші індійці шукали поглядом на далекій землі знайому гору, під якою, запевняли вони, лежали їх села. Називалася ця гора Горою Шулік.

— А чи впізнаєте ви її здалека? — сумніваючись, запитував я. — Адже нас відділяє од суші багато миль! Там верхів'я гір схожі одне на одне, як близнюки.

— Впізнаємо, Яне, свою гору, впізнаємо! — відповідав Манаурі аравакською мовою, а мої молоді друзі Арнак і Вагура, що чотири роки пробули в англійській неволі, як завжди, перекладали мені слова вождя на англійську мову.

— Може, підійти ближче до берега? — підказав я.

— Ні, не треба! Там можуть бути підводні скелі, неважко й розбитися… Гору Шулік ми впізнаємо й так. Вона має особливий вигляд, її видно здалека…

О, як хотіли ми побачити цю гору, провісницю кращих днів! Ми розуміли, що там, у селищах араваків, закінчиться наше нещастя. Там мої індійські друзі після вдалої втечі з жахливої іспанської неволі на острові Маргарита будуть знову серед своїх, там і шестеро негрів, теж колишніх рабів, що тепер пливли з нами, напевно знайдуть у гостинного племені притулок і захист. А що ж буде зі мною? Я — матрос із розбитого каперського корабля, викинутий хвилями на безлюдний острів, де майже півтора року прожив, як Робінзон, з двома молодими араваками, Арнаком і Вагурою, розраховував на те, що, потрапивши на південно-американську землю, легко зможу за допомогою індійців добратися до англійських островів на Караїмському морі.

Комментарии к книге «Оріноко», Аркадий Фидлер

Всего 0 комментариев

Комментариев к этой книге пока нет, будьте первым!