© — україномовна пригодницька література
З англійської переклав ЮРІЙ КОРЕЦЬКИЙ
Ілюстрації Г. Брока
Частина першаСТАРИЙ ПІРАТ Розділ IСТАРИЙ МОРСЬКИЙ ВОВК У КОРЧМІ «АДМІРАЛ БЕНБОУ»[1]Сквайр[2] Трілоні, лікар Лайвсі та інші джентльмени попросили мене написати все, що я знаю про Острів Скарбів. Їм хочеться, щоб я розповів усю історію від початку до кінця, не приховуючи нічого, крім розташування острова, та й то тільки тому, що й досі звідти не вивезли всіх скарбів. Отже, я беру перо в цей 17… рік і повертаюся думками до тих часів, коли у мого батька була корчма «Адмірал Бенбоу» і коли засмаглий старий моряк з шрамом від шаблі на щоці оселився під нашим дахом.
Я пригадую, ніби все це було тільки вчора, як він підійшов, важко ступаючи, до дверей нашої корчми, а слідом за ним везли на тачці морську скриню. Це був високий, міцний, огрядний чоловік, з темним, засмаглим обличчям. Засмальцьована косичка стирчала над коміром його брудної синьої куртки. Руки в нього були зашкарублі, порізані, з чорними поламаними нігтями, а шабельний шрам на щоці — бруднувато-білявого кольору із свинцевим відтінком. Пригадую, як він окинув поглядом бухту і тихенько свиснув, а потім раптом заспівав давню морську пісню, яку так часто наспівував і потім.
П'ятнадцять хлопців на скрині мерця.Йо-го-го, ще й пляшечка рому!Голос у нього був старечий, хрипкий, верескливий, немов рипучі важелі кабестана[3].
Потім він постукав у двері кінцем палиці, що скидалася на гандшпуг[4], і, коли вийшов мій батько, грубо зажадав від нього склянку рому.
Йому винесли ром, і він почав поволі його пити, як великий знавець, смакуючи кожен ковток і все ще поглядаючи на скелі й на нашу вивіску.
Комментарии к книге «Острів Скарбів», Роберт Льюис Стивенсон
Всего 0 комментариев