«Songe du vieil pelerin (Пісня старого пілігрима)»

Кость Москалець Songe du vieil pelerin (Пісня старого пілігрима) Частина перша ТИРАДА 1Король розпатланий і босийна свищику граєа його вітаєвесь Єрусалим                       Бетлеєм за нимбіжать малі дітибіжать живі паннистоять за ними бідиплещуть у долоні                         сяє орифламатри лілії золотікупаються в крові комоннійобшарпаний і побитийбез корони                голоднийприйшов свободитигріб Господнійславімо йогоТИРАДА 2Чути крики і гомін    по всій Україніплаче велика земля яблука падаютьпишна звірота          править народома як вона править     не знає корольміста занедбали      ремество батьківу селах тічкуються  зграї вовківа гори паперу          пливуть і пливутьу руслах колишніх   річока дари та благання   тепер не доходятьдо гордого Кракова   города.ТИРАДА З«Де течеш, Дунаю червоний?»«Там, де стоїть панна з тобою,                                           козаче».«Де ти взяв си барви такої?»«Там, де ти забив турків троє,                                           козаче».«Аби мені лучча зброя,То загладив би ще троє,                                Дунаю».«Коли б мені кармазин,То загинув би й татарин                                не один».«Коли б мені ще й сап'янці,То пойняв би тебе, панцю,                                брей, море, брей!»А Дунай тече,А панна плаче,                    козаче.ТИРАДА 4Іди, мій братіку, іди,не жди на левів та ведмедів,що тягнуть золото арабськепід жовтим листям кленів.Devotio moderna.Іди, мій братіку, співай,про ясні рани князя неба,про білі шати Діви,про тихі житні зерна.Devotio moderna.Осінні хмари.Останні отари.Agnus Dei, не карай Іуду.Заходить сонце черво…Devotio moderna.ТИРАДА 5Коли двері на колодці,коли грати на віконці,отже, пастка на драконавже готова гонорова.Коли сніг бриніє днями,коли сни брудні у дами,отже, пастка гонорована дракона вже готова.Час жеретія лапати,летіть, соколи, до хати!Закричав, огнекрилатий,взяли замки відлітати.Взяли крила в кайданиці,шию до скрипиці;сиплеться луска лапата,благає зміїха-мати:«Пусти сина, Георгію,бо він іще молодий.Не наївся, не напився,голос не перемінився.Змилуйся над моїм щастям,дракон тобі ще придасться, —скоро Діоклетіанмучитиме християн».Не послухали зміюки,посікли його на штуки.Ось так, отак, он як, о!Отакечки, отако!ТИРАДА 6Залиш свій дім з одним вікном і йди,нехай загрозливо подивляться услідтополі, котрі зостаються;один тепер, цілком один,немає тих, кого любив,