Книжечка, яку ти тримаєш у руках, — звичайна і незвичайна водночас. Звичайна — бо твори, вміщені в ній, — не про дивовижний світ Африки чи Південної Америки, не про гостини у білих ведмедів на Північному полюсі. Ця книга — про маму, тата, про нашу сьогоденність.
Та й авторка нічим особливим не вирізняється: дев'ятирічна дівчинка, струнка, русявенька, невеличка, — такі є в кожному гурті дітлахів. Зросла Віка в Києві, у звичайній квартирі, де щоранку складала підручники в портфель і поспішала до школи. А що там роблять — ні для кого не таємниця.
І водночас ця збірочка — незвичайна. Погодьтеся, що це — рідкісний випадок, коли ми можемо вітати маленьку школярочку з випуском її поетичної книжки. Принаймні, у «Веселці», це — перший такий дебют.
А втім, принагідно згадаємо, що ще у сиву давнину на Україні в духовних семінаріях, а пізніше — й у світських школах вправи з віршування були обов'язковими, як і будь-які інші — з мови, арифметики тощо.
Багато зусиль доклав, щоб відновити цю традицію, наш видатний педагог В.О. Сухомлинський. Майже всі його учні писали художні твори: казки, оповідання, вірші. На жаль, послідовників у славетного вчителя ще дуже мало.
Але ж творчість — потреба дитячої душі. І про це ніколи не треба забувати. Інша річ — різні рівні виконавської майстерності, наявність таланту. У цьому — ще одна загадка поезії. Адже потрібно не просто вміти заримувати рядки, як ми часом звикли думати, а відкрити особливий, таємничий світ. Погляньмо, як це робить Віка.
Туманним осіннім ранком іде до школи дівча. І раптом стрічає — кого б ви думали? Осінь. Яка несе… А що несе, побачимо з наступної строфи:
Утром Осень несла молоко.Не разлить молоко нелегко.Поскользнулась она и упала —И туманное утро настало.Отже, ранковий туман — це молоко, яке розлила Осінь. Така чарівна казочка і називається у світі дорослих поетичним баченням світу. Це бачення — прекрасний дарунок, який дівчинці дістався від природи. А допомагають його поглиблювати, розвивати дбайливі її друзі: бабуся, мама, сестричка, перша вчителька. Саме вони прочитали їй вірші Шевченка, Лесі Українки, Пушкіна, Ахматової, Цвєтаєвої, Пастернака, які Віка так палко полюбила.
Комментарии к книге «В декабре и после/ У грудні і після», Виктория Сергеевна Ивченко
Всего 0 комментариев