«І день як вимір нашого життя»

І день як вимір нашого життя (fb2) - І день як вимір нашого життя (Сафарі) 796K скачать: (fb2) - (epub) - (mobi) - Александр Васильевич АфонинОлександр Васильович АфонінІ день як вимір нашого життя

© О. В. Афонін, 2017

© В. М. Карасик, художнє оформлення, 2017

© Видавництво «Фоліо», марка серії, 2005

В’яже весна теплий день перевеслами… «Зі зливи починається весна…» Зі зливи починається весна…Потужної, як струмінь водограю.В свій перший день, мабуть, уже вонаНам обіцяє гарні урожаї.Змиває злива залишки зими,Несе землі і світові обнову.Із цим дощем оновлюємся й ми,Щоб жити і життю радіти знову. «В ночи капель не умолкает…» В ночи капель не умолкает,Звенит размеренно в тиши.Со снегом вместе что-то таетВнутри измученной души…И, словно с отогретой почвы,От бурь и стужи заслонясь,Уже проклюнулся росточек,Что даст весной густую вязьСомнений противоречивыхИ чувств прекрасных высоты,Творящих сладостное дивоИз счастья, радости, мечты. «Пускаю сонце я по колу…» Пускаю сонце я по колу.Нехай воно весь день сіяєІ світ весняний, що довкола,Ще швидше квітне і буяє.То й швидше підуть за зимоюДумки похмурі і невтішні.Ви ж – переймайтеся весною,І буде хай ваш день успішним! «Надвечір прилетів легенький вітер…» Надвечір прилетів легенький вітер,Десь іздаля, мабуть, аж з-за Десни.І стало враз повітря соковитим,Із присмаком вже справжньої весни,Із ароматом терпким верболозу,Що весну супроводжує завжди,Й солодким, як діток маленьких сльози,Смаком краплинок талої води.І все в зірках шатро небес високих,Без краю і кінця, як і життя,Раптово повернуло в серце спокій,А в душу – всі весняні почуття. «А ранок нині світлий-світлий…» А ранок нині світлий-світлийІ зовсім вже якийсь весняний.Жене хмарки легенький вітер,І сніг все швидше тане, тане…Все весняне якесь сьогодні.Не весняні лише думки.Вони, як і напередодні,Якісь похмурі і важкі…А як же ж хочеться розради,Що зазвичай весна дає.Але життя немає ради,Воно, на жаль, таке, як є. «Надвечір розполохались ворони…» Надвечір розполохались ворони,А потім раптом сіли на гілки.І небо поміж хмар таке червоне,Як русло вулканічної ріки.Наявні всі ознаки непогоди,Що буде завтра, хоч це й не дива.В цей час такий характер у природи,Бо рання ще весна, а не жнива.Та нам лиш треба трошки почекати,І непогода скоро вже мине.Зірве весна напівзимові латиІ платтячко із ситцю одягне. «Контрастность деревья теряют…»