«ДО ЕР. Вибране»

ДО ЕР. Вибране (fb2) - ДО ЕР. Вибране 440K скачать: (fb2) - (epub) - (mobi) - Маріанна Кіяновська Маріанна КіяновськаДО ЕР. Вибране «Бути з тобою. Бути тобі — і вмерти…» Бути з тобою. Бути тобі — і вмерти,Взявши всього потроху від нас обох.Тихо витати (хмари не люблять впертих)Понад тобою. Решту розсудить Бог.Ми не прощались (скільки там того міста!),Не намагались трохи пройти назад.Станули снігом (стала вода пречиста).Отже, я вільна. Можу витати — над… «Осмислюю тебе на приступці трамваю…» Осмислюю тебе на приступці трамваю,Бо коні наших зір розсипались в пітьму.На все, чому ти є, я тихо зачекаю.А потім — назавжди, навіки — всеприйму.Є ритм серцебиття і ритм каменування,Недавність одкровень, несталість заборон.Я — сенс твоїх знамень, і я тобі останняЦілюща, як вода, невпіймана, як сон. «Відсутні береги у кровотеч…» Відсутні береги у кровотеч,Відмовчані, віджиті, відзабуті.Весь їхній сніг — то тільки досвід втеч.А їхній іній — чистий шамот суті.Гончарне коло обрію — як гріх:Все — на долоні, долі на поталу.Я — повна чаша простору. І сміх,Мов час, тече судинами помалу. «Безслідна і невидима, як вовк…» Безслідна і невидима, як вовк,Який у хащах звив собі безодню,А потім ошелешенно замовк —Для себе лютий, а для всіх самотній,Приходить новина і кане вістьПро неминучість пам'ятей і прощі.А ти у мене будеш перший гість,Коли підуть останні найдорожчі. «Дидактика смерті. Ти тяжчий мені від брата…» Дидактика смерті. Ти тяжчий мені від брата.У цьому повітрі, у духові воску і хмелюЧорніє стежина, хитається холодом хата,В якій я тебе нагодую і постіль постелю.Ти звіром не став, бо висмоктував соки з пожежі,Націджував згарища в ночі, серця і горнятка.Ти — простір пратворення. В тобі здригаються межі,Коли ти ідеш іменами від зла до початку. «Тут немає могил. Тут самі ятері в порожнечі…» Тут немає могил. Тут самі ятері в порожнечіПолювання на риб з плавниками сухими, як скло.Камертон неплачу ще належить речам і предтечі.Скільки ж війська того у кольчугах пробитих лягло?Силу важили сіллю. Далеко ішли висипати.Закурганіла кров у підводних чумацьких степах.Ми з тобою тривали — і нам не хотілося спати:Боронився від сну за пітьмою захований птах.Позбувались страху. Залишалися — рана на рані.В Божий день називання імен і приблуд, і царів,Будуть явлені всі імена — золоті і останні,Навіть риб і морів імена, навіть тих ятерів… «Мені з передсвіту дано і наречено див…»