«1. Кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, і в таких випадках, як:»
1) Позбавлення волі1. Проголошуючи «право на свободу», стаття 5 передбачає фізичну свободу людини; її мета полягає в забезпеченні того, щоб жодна особа не могла бути свавільно позбавлена волі. Вона не пов'язана зі звичайними обмеженнями свободи пересування, які регулюються статтею 2 Протоколу № 4 (Creansä v. Romania [ВП] (Креанге проти Румунії), § 92; Engel and Others v. the Netherlands (Енгель та інші проти Нідерландів), § 58).
2. Різниця між обмеженням свободи пересування, котре є достатньо серйозним для того, щоб кваліфікуватись як позбавлення волі згідно зі статтею 5 § 1, та звичайними обмеженнями свободи пересування, які регламентовані статтею 2 Протоколу № 4, полягає у ступені або інтенсивності прояву, а не в характері або сутності (Guzzardi v. Italy (Гуццарді проти Італії), § 93; Rantsev v. Cyprus and Russia (Ранцев проти Кіпру та Росії), § 314; Stanev v. Bulgaria [ВП] (Станев проти Болгарії), § 115).
3. Позбавлення волі не обмежується класичним випадком тримання під вартою після арешту або засудження, проте може мати багато інших форм (Guzzardi v. Italy (Гуццарді проти Італії), § 95).
2) Критерії, що застосовуються4. Суд не вважає себе зв'язаним правовими висновками національних органів влади щодо того, чи мало місце позбавлення волі та здійснює автономну оцінку обставин справи (H.L. v. the United Kingdom (Х.Л. проти Сполученого Королівства), § 90; H.M. v. Switzerland (Х.М. проти Швейцарії) §§ 30 та 48; Creangä v. Romania [ВП], (Креанге проти Румунії) [ВП] § 92).
Комментарии к книге «Посібник зі статті 5 Конвенції: Право на свободу та особисту недоторканність», Коллектив авторов -- Юриспруденция
Всего 0 комментариев