«Правила розвитку мозку дитини»

Моїм неймовірним дітям

та їхній ще неймовірнішій матері

за те, що навчили мене:

коли стоїш перед вибором

між двома однаково ймовірними теоріями,

обирай смішнішу.

Вступ

Щоразу, читаючи лекції майбутнім батькам про розвиток мозку немовлят, я робив помилку. Вважав, що батьки прийшли по смачну порцію науки про мозок зародка — трохи біології нервового гребеня тут, трохи міграції аксонів там. Але після кожної лекції під час сесії запитань-відповідей батьки цікавилися тим самим. Якогось дощового вечора в Сіетлі першим запитанням однієї помітно вагітної жінки було: «Чого може навчитися моя дитина ще в утробі?» Інша жінка запитала: «Що станеться з нашим шлюбом, коли ми принесемо немовля додому?» Третє запитання владним тоном пролунало від майбутнього батька: «Що я маю зробити, щоб моя дитина вступила до Гарварду?» Занепокоєна мати поставила четверте запитання: «Як мені зробити свою дівчинку щасливою?» І п’яте запитання належало шляхетній на вигляд бабусі: «Як мені виховати онуку порядною людиною?» Жінка перейняла на себе батьківські обов’язки наркозалежної доньки, і їй не хотілося, щоб дитина повторила материну долю.

Хоч як я намагався перевести розмову до езотеричного світу нейронної диференціації, батьки знову і знову ставили ці п’ять запитань у різних варіаціях. Нарешті зрозумів свою помилку. Я давав батькам «вежу зі слонової кістки»[1], а вони потребували «мила кольору слонової кістки»[2]. Тому ця книжка не стосуватиметься природи регуляції генів у розвитку ромбенцефальону. «Правила розвитку мозку дитини» відповідатиме на практичні запитання, які я повсякчас чую від своєї аудиторії.

«Правилами розвитку мозку» я називаю наші безперечні знання про роботу мозку в ранньому дитинстві. Кожен закон постає із ширших прошарків поведінкової психології, клітинної та молекулярної біології. Кожен здатен допомогти новоспеченим матусям і татусям подолати страх, доглядаючи безпорадну маленьку людину.