«Остап Вишня. Усмішки, фейлетони, гуморески, 1944–1950»

Юрій Цеков Остап Вишня. Усмішки, фейлетони, гуморески 1944–1950

До тому ввійшла переважна більшість творів, написаних Остапом Вишнею протягом 1944–1950 рр. З указаного хронологічного ряду випадають лише кілька гуморесок («Лебідь», «Короп», «Олекса Іванович», «Сом», «Щука»), друкованих з 1951 по 1956 р. Та все ж, аби не порушувати цільності одного з найкращих циклів гуморесок — «Мисливських усмішок», вважаємо за потрібне згадані твори подати в одному томі.

Усе, створене видатним гумористом і сатириком за роки війни і в повоєнний час, знаменувало його літературне відродження після повернення з десятилітнього заточення. Письменник активно співробітничав із газетою «Радянська Україна», журналами «Перець» і «Дніпро». Багато його творів публікувалося в перекладах на російську мову в журналах «Крокодил» і «Советская Украина», в «Литературной газете» і «Правде Украины» та інших російськомовних виданнях, їх передруковували прогресивні українські газети в США, Канаді, Франції.

Творчість Остапа Вишні на той час мала кілька чітко визначених тематичних напрямків: уславлення героїзму радянського народу у Великій Вітчизняній війні; викриття фашизму, боротьба проти бандерівсько-мельниківського політичного бандитизму в західних областях України, українського буржуазного націоналізму; показ ентузіазму радянських людей у період відбудови народного господарства, викриття паліїв нової війни; мисливські «усмішки». Згадані тематичні пласти, що охоплюють фактично всі написані в цей період твори, розкриті в своєрідному підсумковому виданні вибраних «Вишневих усмішок» (К.: Держлітвидав України, 1950) і склали в них розділи: «Зенітка», «Після війни», «Проти паліїв війни», «Мисливські усмішки». Власне, лише одну тему з творчого доробку Остапа Вишні не представлено в цьому виданні: вона вже була грунтовно подана в окремій книжці «Самостійна дірка» (1945). Крім згаданих видань, протягом 1944–1950 рр. виходять «Зенітка» (1947), «Весна-красна» (1949), «День і ніч» (1950), «Збірка фейлетонів» (1950).

Остап Вишня не тільки напружено працює в літературі, а й бере активну участь у громадському житті, часто виступає перед читачами. В ці роки він побував у Ленінграді, в Донбасі й Галичині, в Харківській, Запорізькій та Київській областях, на Поділлі, Буковині і в Причорномор'ї. Враження від побаченого й почутого лягли в основу нарисів «Ленінград і ленінградці», «Весна-красна», «У Макара Онисимовича Посмітного». Давня мисливська пристрасть подарувала письменникові сюжети, картини, характери, що послугували йому для створення своєрідного циклу «Мисливських усмішок», блискучого взірця української та світової гумористики. Письменник активно працює як член редколегії журналу «Перець», допомагає літераторам-початківцям.

У листопаді 1949 р. письменницька громадськість Києва урочисто відзначила 60-річчя з дня народження Остапа Вишні. До видатного гумориста й сатирика повертається популярність, він одержує безліч листів читачів з усіх кінців республіки. Проте соціальні обставини, в яких довелося працювати Остапу Вишні в повоєнне п'ятиліття, були для митця аж ніяк не безхмарними. Його спроби торкнутися гострих проблем суспільного й літературного життя неодноразово наражаються на чиновницький окрик і безпідставну критику. Так було, наприклад, у 1946 р. в зв'язку з публікацією фейлетону «Дозвольте помилитись».

Чимало творів Остапа Вишні, написаних у цей період, залишилися в рукописах і побачили світ лише після XX з'їзду партії.

І по смерті письменника значна кількість гуморесок і фейлетонів була не доступна масовому читачеві, а якщо й потрапляла на сторінки видань, то нерідко в спотвореному вигляді.

Твори, вміщені в цьому томі, репрезентують доробок Остапа Вишні, на якому найменшою мірою відбився прес державно-бюрократичного авторитаризму. Вперше тут вміщено й фейлетон «Дозвольте помилитись», за який сатирикові довелося пережити багато несправедливої наруги.

Не маючи змоги за життя повністю опублікувати в книжкових виданнях жодного циклу повоєнних творів, Остап Вишня залишив великий архів рукописів і першодруків, які тільки згодом (завдяки зусиллям вдови письменника В. О. Губенко-Маслюченко й редактора журналу «Перець» Ф. Ю. Маківчука) побачили світ, переважно в семитомному виданні 1963–1964 рр. Проте хронологічний принцип подання творів у семитомнику завадив читачеві виразно побачити основні тематичні напрямки художніх шукань письменника, не давав змоги уявити загального творчого задуму. Не обійшлося тоді й без стороннього втручання в авторський текст.

Дане видання подає тематичні цикли у повнішому складі, ніж то робилося в прижиттєвих виданнях, зберігає за ними авторські назви. А найголовніше: всі вміщені тут тексти виражають волю автора, принаймні тією мірою, якою йому самому вдавалося її втілити в тодішніх складних обставинах.

Зенітка

Зенітка. Вперше надрукована в газ. «Радянська Україна». — 1944. — 26 лют.

Подається за виданням: Твори: В 2 т. — К.: Держлітвидав України, 1956. — Т. 1. — С. 253 — 256.

Історію створення «Зенітки» Остап Вишня досить детально виклав у автобіографічних нотатках «Отак і пишу», які друкуються повністю в 4-му томі цього видання. Нагадаємо тут лише головні моменти.

«Зенітку» написано під час Великої Вітчизняної війни.

«…Із «Зеніткою» я «мучився» довгенько. Було багато сумнівів, чимало побоювань! А чи не образяться наші солдати, наші офіцери, що я їхню титанічну, героїчну, смертельну на війні боротьбу порівнюю з «війною» діда Свирида та баби Лукерки? Хоч я мав на увазі фашистську армію, а раптом комусь спаде на думку, що я — аж подумати страшно! — недооцінюю труднощів боротьби.

Чи не образяться наші безстрашні соколи-льотчики, що найсмертельнішу в їхніх руках зброю — таран — я зводжу до тарана дідом бабиної спідниці?

Ще тільки готуючись писати, я радився з деякими товаришами та з першими моїми читачами: чи не може таке трапитися?..

А хто напевно міг сказати, трапиться чи не трапиться?

Вирішив писати!

Сам собі подумав: вся справа в тоні, в підході, в певних межах.

Узяв та й написав.

Технічно як я її написав, питаєте?

Я її не писав, а розказав. Було це в Рязанській області, де моя родина жила в евакуації[1]. Я приїхав до неї. В хаті було холодненько, був лютий. Уночі не спалося, а більше хукалося. Хукав я, хукав, ніякого тепла не нахукав. Хукнеш, а воно пара клубками вихукується. Розбудив я дружину:

— Ти не змерзла?

— Змерзла!

— Слухай, я тобі щось розкажу.

— Перед світом? Може, це тобі з холоду?

— Слухай, може, тепліше буде.

І почав: «Сидить дід Свирид на колодках, сидить і стружить верболозину…» І так до кінця.

Дружина почала сміятися. Потеплішало.

А вранці встав, нагрів біля чайника пальці, попрохав у хазяйчиної доньки-школярки чотири аркушики з учнівського зошита паперу «в кліточку», взяв олівця, бо чорнило замерзло, сів та й записав «Зенітку» («Отак і пишу»).

…ще й на достойне не дзвонили… — Можливо, ще й не правили в церкві ранкової служби.

Сирівець — напій із залитих окропом і настояних протягом певного часу житніх сухарів: хлібний квас.

Піке — зниження літака з великою швидкістю під кутом понад 30° до земної поверхні.

Скапотувати — від терміну «капотаж»: аварія, коли літак, рухаючись по землі, або автомобіль, перекидається через носову (моторну) частину.

Штопор — круте зниження літака (планера) по гвинтовій траєкторії з одночасним самообертанням літального апарата навколо поздовжньої осі.

Кубова спідниця — спідниця яскраво-синього кольору.

Пряма наводка. Вперше надруковано в газ. «Радянська Україна». — 1944. — 3 берез.

Подається за виданням: Зенітка. — К.: Радянський письменник, 1947. — С. 15–20.

Географія. Вперше надруковано в журн. «Перець». — 1944. — № 20. — С. 2.

Подається за виданням: Зенітка. — С. 15–20.

Гірничі поклади, як про те свідчать найновітніші геологічні дослідження, складаються в основному з арійської породи. По-німецькому — труппенберг, а по-нашому падлогори. — Автор сатирично обігрує геологічний термін «порода» для висміювання расистської теорії про арійське походження німецької нації, а також, контамінуючи українське слово «труп» і німецьке «Berg» (гора), говорить про масові жертви солдатів гітлерівської армії.

Ковпак Сидір Артемович (1887–1967) — радянський державний діяч. Один з організаторів партизанського руху на Україні в роки громадянської і Великої Вітчизняної воєн, двічі Герой Радянського Союзу. В 1947–1967 рр. — заступник Голови Президії Верховної Ради УРСР.

«Земельна рента». Вперше надруковано в газ. «Радянська Україна». — 1944. — 28 трав.

Подається за виданням: Зенітка. — С. 21–23.

Гебітскомісар — офіційна назва фашистських правителів в окремих місцевостях на окупованих територіях.

Аскольдова могила — місцевість, частина паркового комплексу в Києві, де, за літописом, близько 882 р. були вбиті київські князі Аскольд і Дір.

«Бліцкріг». Вперше надруковано в газ. «Радянська Україна». — 1944. — 11 черв.

Подається за виданням: Вишневі усмішки. — К.: Держлітвидав України, 1950. — С. 13–16.

«Бліцкріг» (нім.: Blitzkrieg — блискавична війна) — авантюристична теорія ведення агресивної війни, розрахована на капітуляцію противника в найкоротші строки внаслідок раптового нападу на нього і швидкого просування в глиб країни; основа воєнної доктрини німецького імперіалізму і фашизму. Спроба німецьких фашистів розгромити СРСР в «блискавичній війні» завершилася провалом.

Самі тобі румуни… Вперше надруковано в газ. «Радянська Україна». — 1944. — 18 лип.

Подається за першодруком.

Антонеску Йон (1882–1946) — фашистський диктатор Румунії в 1940–1944 рр., генерал. Антонеску і його уряд втягнули Румунію в розв'язану Гітлером війну проти СРСР. Після народного повстання 23 серпня 1944 р. був заарештований і як воєнний злочинець страчений за вироком народного трибуналу в Бухаресті 1946 р.

…що й самого Антонеску б переавересчила — тобто «що й самого Антонеску перевершила б». Переавересчила — новотвір Остапа Вишні, сполучення префікса «пере» та розмовно-народного «еверес», «аверес» — від назви найвищої точки земної кулі, гірської вершини Еверест у Гімалаях.

Мамалига — густа каша з кукурудзяного борошна; поширена в Румунії страва.

Доісторичний струмент. Вперше надруковано в газ. «Молодь України». — 1944. — 1 серп.

Подається за виданням: Твори: В 2 т. — Т. 1. — С. 257–259.

Васько, небіж мій. Вперше надруковано в газ. «Молодь України». — 1944. — 10 верес.

Подається за виданням: Зенітка. — С. 42–47.

Очіпок — старовинний головний убір заміжньої жінки у формі шапочки, часто з поздовжнім розрізом ззаду, який зашнуровують, стягуючи сховане під ним волосся.

Калінін Михайло Іванович (1875–1946) — радянський державний і партійний діяч, Герой Соціалістичної Праці. З 1919 р. — Голова ВЦВК, з 1922 — ЦВК СРСР, у 1938–1946 рр. — Голова Президії Верховної Ради СРСР. З 1919 р. — член ЦК, кандидат у члени Політбюро, з 1926 р. — член Політбюро ЦК ВКП(б).

Плис — груба бавовняна ворсиста тканина, бавовняний бархат.

Керсетка (корсетка) — верхній жіночий одяг, безрукавка, пошита в талію з кольорової тканини.

Сап'ян — тонка м'яка шкіра найрізноманітніших кольорів, виготовлена з козиних (рідше — овечих, телячих) шкур.

Трістан на Хрещатику. Вперше надруковано в газ. «За честь Батьківщини». — 1944. — 29 верес.

Подається за першодруком.

Трістан — герой пам'ятки західноєвропейської літератури середніх віків «Трістан та Ізольда». Твір відомий з 12 ст. у численних варіантах. За його мотивами німецький композитор Р. Вагнер створив оперу під тією ж назвою.

Майданек — німецько-фашистський концтабір поблизу Любліна (Польща) в 1941–1945 рр. У Майданеку закатовано близько 1,5 млн. військовополонених і цивільного населення Європи.

Баб'ячий яр — ідеться про Бабин Яр, урочище на давній околиці Києва, де 1941–1943 рр. німецько-фашистські загарбники розстріляли понад 100 тис. радянських громадян.

«Майн Кампф». — Нім.: «Mein Kampf» («Моя боротьба»). Книга Гітлера, в якій викладена історія партії німецьких фашистів, її ідеологічні й політичні засади, маячні плани досягнення фашистами світового панування.

Найпотрібніша артилерія. Вперше за підписом «О. В.» надруковано в журн. «Перець». — 1944. — № 22. — С. 7

Подається за першодруком.

Александр Македонський (356 р. до н. е. — 323 р. до н. е.) — цар Македонії з 336 р. до н. е. Після підкорення всієї Греції 334 р. до н. е. вів завойовницькі війни на Сході. Створена ним держава, не маючи внутрішніх зв'язків, розпалася після його смерті на окремі держави.

…вчив тодішніх Саєдів… — Ідеться про мешканців міста Саїд, яке після зруйнування Артаксерксом Охом (351 р. до н. е.) було відбудоване і перейшло під владу Александра Македонського.

Справа, як біля бабиного воза. Вперше надруковано в кн.: Військо красне німця креше, аж гуде. — К., 1944. — С. 4–8.

Подається за першодруком.

Першу політичну вісь витесали Гітлер з Муссоліні. — Йдеться про агресивний військовий пакт між фашистською Німеччиною та Італією, укладений 27 верес. 1940 р. в Берліні.

Муссоліні Беніто (1883–1945) — фашистський диктатор Італії в 1922–1943 рр. В 1919 р. заснував фашистську партію. В 1943–1945 рр. очолював маріонетковий уряд т. зв. республіки Сало в Північній Італії. В 1945 р. схоплений італійськими партизанами й повішений.

…З одного — Румунія й Болгарія, а з другого — Фінляндія й Угорщина… — До Берлінського пакту 1940 р. в ході другої світової війни приєднався ряд країн-сателітів, зокрема й названі.

…помастили геббель-слиною. — Автор сатирично обігрус прізвище шефа фашистського пропагандистського відомства Геббельса.

…«тигри», «пантери», «фердинанди» — типи німецьких танків і самохідних гармат.

…«месери», «хейнкелі», «юнкерси» та «вольфи»… — типи німецьких літаків.

…а вже одно колесо — Рим — злетіло… — Фашистська Італія через непереборні внутрішні суперечності й великі втрати на фронтах з 1943 р. фактично вийшла з війни. 25 липня 1943 р. було заарештовано Муссоліні й створено новий уряд, який уклав перемир'я з країнами антигітлерівської коаліції.

Випав румунський кілочок, ледь-ледь тримається мадярський… — Автор має на увазі вихід із війни сателітів фашистської Німеччини. Румунія вийшла з війни в жовтні 1944 р.

Нехай же та личина люта, // Що нас впровадила в війну, // І ганьбою до всіх надута // Походить більш на сатану, // Що стільки болі причинила, // Що стільки люду погубила, // А в смутний час навтікача… — Рядки з шостої частини поеми І. П. Котляревського «Енеїда».

Невирішене питання. Вперше надруковано в журн. «Перець». — 1945. — № 1. — С. 3.

Подається за першодруком.

Третя імперія. — Так називали гітлерівські пропагандисти фашистську Німеччину.

…Не завжди вистачало ерзац-кави, ерзац-картоплі й ерзац-хліба… — Автор натякає на продовольчу кризу у фашистській Німеччині напередодні її розгрому, коли для харчування населення почали широко використовувати різні замінники натуральних продуктів.

«Евріка!» — «Я знайшов!» (гр.) — Вигук, який приписують Архімеду під час відкриття ним основного закону гідростатики (закону Архімеда). В переносному значенні — вигук радості з приводу розв'язання задачі, виникнення ідеї, нової думки.

Хороша-хороша дівчинка. Вперше надруковано в журн. «Україна». — 1945. — № 3. — С. 18.

Подається за виданням: Твори: В 2 т. — Т. 1. — С. 312–314.

…Сині очі в моєї дружини, // А у тебе були голубі… — Рядки з вірша В. Сосюри «Коли потяг у даль загуркоче».

…табун «юнкерсів», «фоке-вульфів», «хейнкелів»… — Див. приміт. до твору «Справа, як біля бабиного воза».

Рейхсдрап, або Гудеріанізація німецької армії. Вперше надруковано в журн. «Перець». — 1945. — № 3–4. — С. 4.

Подається за першодруком.

Гудеріан Хайнц Вільгельм (1888–1954) — генерал-полковник німецько-фашистської армії, воєнний теоретик. На початку другої світової війни командував танковим корпусом, з жовтня 1941 р. — другою танковою армією. В грудні 1941 р. за поразку під Москвою знятий з посади і відчислений в резерв. З липня 1944 р. по березень 1945 р. — начальник Генерального штабу сухопутних військ. Взятий у полон американцями і незабаром звільнений.

Пекло тріщить. Вперше надруковано в журн. «Перець». — 1945. — № 23–24. — С. 6.

Подається за виданням: Твори: В 2 т. — Т. 1. — С. 450–453.

Вельзевул — у ранньохристиянській релігії — володар демонів, диявол.

Сатана — за вченням ряду релігій — «злий дух», що протистоїть богу і штовхає людей на гріхи, господар пекла.

Освєнцім, Дахау, Бельзен, Майданек… — назви фашистських концтаборів.

Не бачили ви освєнцімської пічечки!! Не бачили ви майданівської установочки?! — Маються на увазі крематорії концтаборів, у яких спалювали трупи мільйонів замордованих в'язнів.

Нюрнберзький процес — судовий процес над головними воєнними злочинцями гітлерівської Німеччини. Відбувся 20.ХІ 1945 — 1.Х 1946 р. в Нюрнберзі. Міжнародний військовий трибунал засудив 12 головних воєнних злочинців — Герінга, Ріббентропа, Кейтеля, Розенберга, Франка, Фріка, Штрейхера, Заукеля, Йодля; Зейс-Інкварта, Кальтенбруннера, Бормана (заочно) — до страти на шибениці, 7 — на довічне ув'язнення або на різні строки тюремного ув'язнення. Трьох злочинців було виправдано (проти цього заперечував представник СРСР). Трибунал визнав злочинними: керівний склад націонал-соціалістської партії Німеччини, охоронні загони цієї партії (СС), службу безпеки (СД), державну таємну поліцію (гестапо). На Нюрнберзькому процесі вперше в історії агресію визнано найтяжчим міжнародним злочином.

Скоропадський Павло Петрович (1873–1945) — генерал царської армії, великий землевласник, монархіст. 29 квітня 1918 р. проголошений гетьманом України на інсценованому німецько-австрійськими окупантами з'їзді хліборобів.

Коновалець Євген — петлюрівський полковник, фундатор терористичної організації українських націоналістів (ОУН).

ОУН (Організація українських націоналістів) — військово-терористична націоналістична організація, створена 1929 р. у Відні. Під час Великої Вітчизняної війни оунівці були прислужниками фашистських окупантів, з них у складі гітлерівської армії була створена дивізія «СС-Галичина». Після війни оунівці на західноукраїнських землях тероризували населення, організовували диверсії.

Бандера Степан (1908–1959) — організатор і ватажок терористичних банд на Західній Україні під час німецько-фашистської окупації та в перші повоєнні роки.

Харон — за грецькою міфологією, перевізник душ померлих через одну з рік підземного царства — Стікс.

Самостійна дірка

Цикл написано під впливом вражень від поїздок у тільки-но звільнені від фашистських окупантів західні області України. Таких поїздок в Остапа Вишні було щонайменше дві. Одна з них описана в нарисі «Дуглас», опублікованому в газ. «Радянська Україна» 9 лютого 1945 р. В Галичині, а згодом і на Буковині Остап Вишня познайомився з багатьма людьми, відвідав чимало сіл і міст, побачив сліди кривавих злодіянь бандерівських головорізів. Тоді, очевидно, й був задуманий цикл сатиричних творів про фашистських найманців. «Розуміється, що, сидівши в Києві, не вивчивши всього цього матеріалу на місці, мені трудно було б щось про них уїдливе написати, — згадував пізніше памфлетист. — Треба, значить, було їхати в західні області, знайомитися з обстановкою каїнової роботи ворогів, говорити з місцевими людьми, що докладніше знали роботу цих запроданців, доводилося говорити і з самими «героями» темної ночі та густої хащі» («Отак і пишу»).

УкрОУНа й укрОУНці. (Розвідка науково-дезодоративна). Вперше надруковано у виданні: Твори: В 7 т. — Т. 5. — С. 60–62. В рукописі, що зберігається в архіві письменника, зазначено дату написання фейлетону: 17.ХІ 1944.

Подається за автографом.

Бандера. — Див. приміт. до твору «Пекло тріщить».

Іуда Іскаріотський — міфічна особа в християн, один із 12-ти апостолів, був скарбником, зрадив Ісуса Христа за 30 срібляників. Ім'я його стало символом зрадництва.

Ще ніхт гешторбен УкрОУНа // Ні Гіммлер, ні Гітлер, — // Ще в нас, брудерн запроданці, // Шурке більш розквітне. — Пародіюючи макаронічною мовою слова пісні «Ще не вмерла Україна», сатирик висміює запроданство оунівців, їхнє прислужництво німецьким фашистам.

«Возсія вельтові світ разума». — Вперше надруковано в газ. «Радянська Україна». (Змінна сторінка для західних областей України). — 1945. — 8 лют.

Подається за виданням: Твори: В 2 т. — Т. 1. — С. 281–282.

«Возсія вельтові світ разума» — перефразований євангельський афоризм «Воссияет миру свет разума». Щоб не було збігу «світові світло» Остап Вишня використав німецьке слово Welt (світ).

Вайнахтен // Возсія вельтові // Світ разума…; Нехай рада зіх стеллен, // Як на гіммель хвала… — Автор пародіює євангельський текст і українську колядку. Див. приміт. до твору «УкрОУНа й УкрОУНці», в якому сатирик застосував той же прийом.

«Великомученик Остап Вишня». Вперше надруковано в газ. «Радянська Україна». — 1945. — 27 лют.

Подається за виданням: Твори: В 2 т. — Т. 1. — С. 283–287.

«Я помню чудное мгновенье» — перший рядок вірша О. Пушкіна «К ***». На слова цього вірша російський композитор М. Глінка написав романс.

…Зробив «Преступление», а «Наказание» сам суд придумав. — З гумором обіграно назву відомого роману Ф. Достоєвського «Злочин і покарання».

Од улиці Горького до Покровки… — Центральні райони Москви.

Катерина Велика. — Йдеться про Катерину II (1729–1796), російську імператрицю. На Україні за її царювання було ліквідовано залишки автономії (1764), зруйновано Запорозьку Січ (1775). З 1783 р. на Лівобережжі та Слобожанщині юридично оформлено кріпосне право.

Кошовий війська Запорозького низового — службова особа, яка зосереджувала найвищу військову, адміністративну та судову владу в Запорозькій Січі (16–18 ст.). Обирався козацькою радою на один рік. Очолював кіш Запорозької Січі.

…і в полуботківській сорочці. — Натяк на гетьмана Лівобережної України Павла Полуботка (1660–1723), який виступав за відновлення автономії України і ліквідацію колонізаторської Малоросійської колегії, за що був ув'язнений Петром І у Петропавловську фортецю, де й загинув.

Петлюра Симон Васильович (1877–1926) — один із ватажків Центральної ради і Директорії. В квітні 1920 р. підписав ганебну Варшавську угоду Директорії з Пілсудським. Після вигнання військ буржуазної Польщі з України втік за кордон.

Німчура. — Діяча з таким прізвищем не існувало. Натяк на зв'язки оунівців з німецькими фашистами.

Мельник Андрій (1890–1966) — один з організаторів і керівників терористичних банд ОУН.

«Дам лиха закаблукам, закаблукам лиха дам» — слова з української народної пісні «Од Києва й до Лубен».

Автокефальність — повне самоврядування церкви, незалежність її від інших єдиновірних церков.

Гурії — в мусульманській міфології — вродливі, вічно юні райські діви.

Оковита — так називали в старовину на Україні міцну горілку високого гатунку.

Варенуха — горілка, зварена з медом і сухими фруктами та ягодами.

Канчук — нагайка з переплетених ремінців.

Свербигуз — трав'яниста рослина, листки якої вживають у їжу.

Ксьондз — священик римсько-католицької церкви в Польщі.

Цадик — «чудотворець» у хасидів, прихильників релігійного руху, що виник у 18 ст. серед євреїв Польщі та Росії. Віра в їхню (цадиків) релігійну могутність, породжена середньовічними традиціями віри в чаклунів, доходила до ствердження, що цадик може відмінити навіть вирок бога. Цадики встановили спадкоємність своєї влади, наклали на хасидів податок і жили в розкошах за рахунок визискування віруючих.

Тюря — давня російська національна страва, яку готували з борошна і пшона на воді.

«Во саду ли, в огороде» — російська народна пісня.

Українсько-німецька націоналістична самостійна дірка. Вперше надруковано в журн. «Перець». (Видання газ. «Радянська Україна» для західних областей УРСР). — 1945. — № 1. — С. 4.

Подається за виданням: Твори: В 2 т. — Т. 1. — С. 260–261.

Самостійний смітник. Вперше надруковано в журн. «Перець» (Видання газ. «Радянська Україна» для західних областей УРСР). — 1945. — № 3. — С. 7.

Подається за виданням: Твори: В 2 т. — Т. 1. — С. 275–280.

Сетер — порода мисливських собак.

Куш! Піль! Тубо! — Вигуки, якими привчають мисливських собак виконувати ті чи ті дії.

Палій Семен Пилипович (справжнє прізвище — Гурко: 40-і роки 17 ст. — 1710) — білоцерківський (фастівський) полковник. 1702 р. очолив повстання проти польської шляхти. Брав участь у Полтавській битві 1709 р. на боці росіян.

Фрідріх Великий. — Ідеться про Фрідріха І Барбаросса (бл. 1125 — 1190), короля Німеччини з 1152 р., імператора «Священної Римської імперії» з 1155 р.

Запорозька Січ — суспільно-політична та військово-адміністративна організація українського козацтва, що склалася в першій половині 16 ст. за Дніпровими порогами. Найвищим органом влади була — військова козацька рада, яка обирала кошового отамана й іншу козацьку старшину. Діяв козацький військовий суд. Карл Маркс називав Січ «козацькою республікою» (Див.: Архив К. Маркса и Ф. Энгельса. — Т. 8. — С. 154). Запорозьке козацтво відігравало видатну роль у боротьбі народних мас України проти феодально-кріпосницького гніту. В січні 1648 р. запорожці на чолі з Богданом Хмельницьким поклали початок визвольній війні українського народу 1648–1654 рр., тривалий час вели боротьбу проти турецько-татарської агресії.

Російський царизм розглядав Запорозьку Січ як один із осередків антифеодального й національно-визвольного руху українського народу. У червні 1775 р. російська армія зруйнувала Січ. Останнього кошового Петра Калнишевського було ув'язнено в Соловецькому монастирі, де він і помер.

…А на Січі хитрий німець картопельку садить. — Не зовсім точно наведено рядки з твору Т. Г. Шевченка «І мертвим, і живим, і ненарожденним землякам моїм…» Йдеться про заселення Півдня України німцями-колоністами наприкінці 18 та на початку 19 ст.

Групенфюрер — військове звання у фашистській воєнізованій організації СС.

…Взяв би я бандуру, // Взяв би та й загнав… // Бо сам я іздуру // Емігрантом став… — Перекручений текст української народної пісні «Взяв би я бандуру».

Самостійна і ні від кого не залежна історія. Вперше надруковано в газ. «Радянська Україна». (Змінна сторінка для західних областей УРСР). — 1945. — 2 берез.

Подається за виданням: Твори: В 2 т. — Т. 1. — С. 266–267.

Фрідріх Великий. — Див. приміт. до твору «Самостійний смітник».

Фрідріх Вільгельм III (1770–1840) — прусський король у 1797–1840 рр.

Вільгельм I Гогенцолерн (1797–1888) — король Пруссії з 1861 та імператор Німеччини з 1871 р.

Вільгельм II Гогенцолерн (1859–1941) — імператор Німеччини і король Пруссії в 1888–1918 рр. Скинутий Листопадовою революцією 1918 р.

Хлюст. Вперше надруковано в газ. «Радянська Україна». (Змінна сторінка для західних областей України). — 1945. — 6 берез.

Подається за виданням: Твори: В 2 т. — Т. 1. — С. 262–265.

…після Франкфурта-на-Одері… — Йдеться про наступ радянських військ навесні 1945 р., коли було форсовано Одер, взято м. Франкфурт-на-Одері, звідки відкривався шлях на Берлін.

«Прем'єр-міністр». Вперше надруковано в газ. «Радянська Україна». (Змінна сторінка для західних областей УРСР). — 1945. — 9 берез.

Подається за виданням: Твори: В 2 т. — Т. 1. — С. 268–270.

Бандера Степан. — Див. приміт. до твору «Пекло тріщить».

Про шизофренію. Вперше надруковано в газ. «Радянська Україна». (Змінна сторінка для західних областей УРСР). — 1945. — 20 берез.

Подається за першодруком.

Казбек та Ельбрус — вершини гірської системи Великого Кавказу.

Міссісіпі — ріка в Північній Америці, в США.

Гімалаї — найвища гірська система земної кулі, у Південній Азії, на території Пакистану, Індії, Непалу й Китаю.

Кобиляки. — Ідеться, напевно, про Кобеляки, місто на Полтавщині.

«Під вагоном територія, // А в вагоні директорія…» — Глузлива примовка про Директорію, буржуазно-націоналістичний уряд на Україні в 1918–1920 рр., який змушений був постійно «подорожувати», утікаючи то від Червоної Армії, то від денікінської Добровольчої армії.

Курячий сміх. Вперше надруковано в газ. «Радянська Україна». (Змінна сторінка для західних областей УРСР). — 1945. — 30 берез.

Подається за першодруком.

…На Станіславщині… — Нині Івано-Франківська область.

«Самостійний дистрикт». Вперше надруковано в газ. «Радянська Україна». (Змінна сторінка для західних областей України). — 1945. — 17 квіт.

Подається за першодруком.

Дистрикт — у деяких буржуазних державах назва нижчої адміністративної одиниці судового або виборчого округу.

Біскайське море. — Йдеться про Біскайську затоку Атлантичного океану, яка омиває береги Франції та Іспанії.

Порт-Артур — місто в Китаї (Люйшунь), порт на Жовтому морі. За російсько-китайською концепцією 1898 р. Люйшунь було передано в оренду Росії (фортеця Порт-Артур). За Портсмутським договором 1905 р. перейшов до Японії. З 1955 р. — в складі КНР.

УЦК (Український центральний комітет) — оунівська установа: діяла під наглядом гітлерівців у Польщі й на Україні в роки другої світової війни.

УОК (Український окружний комітет) — назва оунівської установи, що працювала під егідою УЦК.

Гетьман, наказний гетьман. — На Україні в 16 — першій половині 17 ст. воєначальник козацького війська на Запоріжжі, глава реєстрових козаків. У ході визвольної війни українського народу 1648–1654 рр. гетьман Богдан Хмельницький з початку 1648 р. став правителем України. Після приєднання України до Росії 1654 р. гетьмана обирала генеральна військова рада з наступним затвердженням царським урядом. З 1663 р. існували гетьмани Правобережної України (до 1704) і Лівобережної (до 1722 і в 1750–1764 рр.). З 1708 р. — призначалися царським урядом. Особа, яка тимчасово обіймала посаду гетьмана, називалася наказним гетьманом.

Генеральний суддя — вища службова особа гетьманської адміністрації на Україні з часів народно-визвольної війни 1648–1654 рр. і до кінця 18 ст. Займав одне з вищих місць у старшинській ієрархії. Очолював генеральний суд.

Генеральний писар — вища службова особа гетьманської адміністрації на Україні з часів народно-визвольної війни 1648–1654 рр. і до кінця 18 ст. Керував генеральною військовою канцелярією, вів дипломатичне листування, приймав послів, разом з гетьманом готував питання для вирішення на старшинській раді. Відав таємним листуванням, іноді брав участь у засіданнях генерального суду, виконував обов'язки наказного гетьмана тощо.

Джура — зброєносець у козацької старшини на Україні в 16–18 ст.

Дуже самостійний гімн. Вперше надруковано в газ. «Радянська Україна». (Змінна сторінка для західних областей УРСР). — 1945. — 4 серп.

Подається за першодруком.

Хорал — вид релігійного співу: в поезії — умовна назва урочистого твору.

«Ще нам, братця козаки, усміхнеться доля»; «Запануємо ми, братця, у своїй сторонці». — Не зовсім точно наведено слова з пісні К. Стеценка на слова П. Чубинського «Ще не вмерла Україна».

«По опеньки ходила, — цитьте!» — Слова з української народної пісні.

УПА (Українська повстанська армія) — військові формування оунівців, створені 1943 р. на тимчасово окупованій фашистами території УРСР. Чинили терор проти населення західних областей України в перші повоєнні роки.

Самостійна економіка. Вперше надруковано в газ. «Радянська Україна». (Змінна сторінка для західних областей УРСР). — 1945. — 11 серп.

Подається за першодруком.

Боївка СБ — озброєний підрозділ так званої служби безпеки ОУН, своєрідна контррозвідка бандерівських формувань.

«Міністерство фінансів». Уперше надруковано в газ. «Радянська Україна». (Змінна сторінка для західних областей УРСР). — 1945. — 28 серп.

Подається за першодруком.

…тризубисто ікалося. — Натяк на символ «тризуб»: бандерівці привласнили його як «державний знак».

Суверен — носій верховної влади.

Підсуверен — підлеглий суверена.

«Визволителі з самостійної дірки». Вперше надруковано в газ. «Радянський селянин». — 1945. — 14 жовт.

Подається за першодруком.

«Радянський селянин» — газета, орган ЦК КП(б)У. Виходила з 15.04.1945 р. по 17.08.1949 р. в Києві (для селян західних областей України). З 1949 р. — об'єднано з газ. «Тваринництво України» та «Колгоспник України» в газ. «Колгоспне село».

Вільгельм II. — Див. приміт. до твору «Самостійна і ні від кого не залежна історія».

Гетьманські універсали — розпорядчі акти адміністративно-політичного характеру, що їх видавали гетьмани України.

Минуле і сучасне. Вперше надруковано в газ. «Радянська Україна». (Змінна сторінка для західних областей УРСР). — 1945. — 27 листоп.

Подається за першодруком.

Іуда Іскаріотенко. — Див. приміт. до твору «УкрОУНа й УкрОУНці».

Та орав мужик край дороги, // Та воли в нього круторогі, // Гей, цоб, цабе-цабе, // Тр-р-р-р!!! — слова з української народної пісні.

Ще не вмерла ваша дірка. Вперше надруковано в газ. «Радянська Україна». (Змінна сторінка для західних областей УРСР). — 1945. — 4 груд.

Подається за першодруком.

Іслам (інші назви — мусульманство, магометанство) — одна з релігій. Заснована, за переказами, в 7 ст. пророком Мухаммедом. Поширений у країнах Близького Сходу, Середньої Азії, Північної Африки, Південно-Східної Азії. Основний догмат — поклоніння одному богові — аллаху.

Не німець я тепер, — арап // Здається, добре зодягнувся. // І як воно случилось так — // В арапа я перевернувся. — Письменник пародіює арію Карася з опери С. Гулака-Артемовського «Запорожець за Дунаєм».

Хеопс — єгипетський фараон IV династії (27 ст. до н. е.). За характеристикою Геродота, деспот. Піраміда Хеопса в Гізі — найбільша в Єгипті.

…аби «шмат гнилої ковбаси» — натяк на продажництво. Запозичено з поезії Т. Г. Шевченка «П. С.» (1848): «За шмат гнилої ковбаси // У вас хоч матір попроси, // То оддасте».

Самостійна вилуплюється. Вперше надруковано в газ. «Радянська Україна». (Змінна сторінка для західних областей УРСР). — 1945. — 18 груд.

Подається за першодруком.

Лиса гора — історична місцевість на території Києва на південний захід від Видубичів.

Волюнтаризм і волюнтаристи. (Щось, очевидно, з філософії). Вперше надруковано у виданні: Твори: В 7 т. — Т. 5. — С. 177–178.

В машинописній копії оригіналу, що зберігається в архіві письменника, дату написання твору не вказано. Вірогідно, що твір написано 1945 р., коли сатирик працював над циклом памфлетів «Самостійна дірка».

Подається за машинописною копією оригіналу.

Волюнтаризм — ідеалістична філософія, що вважає волю першоосновою і творцем дійсності; соціально-політична практика, що, нехтуючи об'єктивні закони історичного розвитку, керується суб'єктивними бажаннями й довільними рішеннями осіб, які здійснюють її.

Раціоналізм — філософський напрям, що протиставляє містиці, ірраціоналізмові переконання в безмежній силі людського розуму, його здатності пізнавати світ.

«Сватання на Гончарівці» — комедія українського письменника Г. Ф. Квітки-Основ'яненка.

І чорт відмовляється… Вперше надруковано в газ. «Радянський селянин». — 1947. — 1 січ.

Подається за першодруком.

Вільгельм. — Ідеться про Вільгельма II. Див. приміт. до твору «Самостійна і ні від кого не залежна історія».

Краснов Петро Миколайович (1869–1947) — один з організаторів контрреволюційного заколоту 1917 р., генерал-лейтенант. 1918 р. очолив контрреволюцію на Дону. Після громадянської війни — в Німеччині. В роки другої світової війни співробітничав з фашистами. Страчений за вироком Верховного суду СРСР.

Денікін Антон Іванович (1872–1947) — генерал-лейтенант царської армії, головнокомандуючий контрреволюційними збройними силами Південної Росії під час громадянської війни. У 1919 р. за допомогою Антанти організував похід на Радянську Росію. В квітні 1920 р. після остаточного розгрому його армії на Північному Кавказі, втік за кордон.

Пілсудський Юзеф (1867–1935) — польський державний і військовий діяч, маршал. У 1918–1922 рр. — диктатор польської буржуазно-поміщицької держави. З 1926 р. — глава «санаційного» режиму.

«Санаційний» режим (від лат. sanatio — оздоровлення) — реакційний диктаторський режим 1926–1939 рр. у Польщі. Відзначався антирадянською спрямованістю.

Готтентоти — народ, що живе в центральних і південних районах Намібії. В 17 — на початку 20 ст. значною мірою винищений європейськими колонізаторами. За оцінками 1983 р. залишилося близько 100 тис. чол., частина в резерваціях.

…дія відбувалася в англо-американській окупаційній зоні… — Ідеться про окупаційну зону в Західній Німеччині після розгрому гітлерівського рейху.

«Тепер я турок — не бандит». Вперше надруковано в журн. «Перець». (Видання газ. «Радянська Україна» для західних областей УРСР). — 1947. — № 5. — С. 2.

Подається за першодруком.

Трумен Гаррі (1884–1972) — президент США в 1945–1953 рр. Один з ініціаторів «холодної війни». За його наказом 1945 р. були скинуті атомні бомби на японські міста Хіросіму й Нагасакі.

«Переміщені» особи — так називали колишніх громадян СРСР, які після війни залишилися на території західних окупаційних зон Німеччини.

Весна-красна

Наша земля! Радянська земля! Вперше надруковано в газ. «Література і мистецтво». — 1945. — 25 січ.

Подається за виданням: Твори: В 2 т. — Т. 1. — С. 295–299.

…Львівського воєвудства Ржечі Посполитої Польської… — Автор має на увазі давні часи, коли галицькі землі були загарбані польською шляхтою, а також період з 1921 р. по 1939 р., коли за Ризькою угодою 1921 р. між буржуазною Польщею та РРФСР і УРСР вони перебували в складі Польщі.

Чому це була Австро-Угорщина?.. — Після першого поділу Польщі 1772 р. між Австрією, Прусією і Росією Галичина відійшла до володінь австрійських Габсбургів. Габсбурги — династія, що правила в Австрії в 1282–1918 рр., Чехії та Угорщині в 1526–1918 (з 1867 р. — в Австро-Угорщині), Іспанії та її володіннях в 1516–1700; імператори «Священної Римської імперії» в 1273–1806 рр. (з перервами).

Лохвиця — місто на Полтавщині.

«По ревізії» — водевіль М. Л. Кропивницького.

Понятовський Станіслав Август (1732–1798) — останній король Польщі в 1764–1795 рр., ставленик російської імператриці Катерини II.

Собеський Ян. — Ідеться про Яна III Собеського (1629–1696), короля Речі Посполитої з 1674 р., полководця.

…«чия правда, чия кривда, чиї вони діти…» — Не зовсім точно наведено слова з поезії Т. Г. Шевченка «До Основ'яненка» (1839).

Каїн — за біблійною легендою, один із синів Адама і Єви, убив свого брата Авеля. (Це було перше вбивство на землі). Розгніваний бог поклав на його чоло тавро злочину — «каїнову печать». У переносному значенні — злочинець, вбивця, виродок.

Ленінград і ленінградці. Вперше надруковано в газ. «Радянська Україна». — 1945. — 10, 11, 28 лип.

Подається за виданням: Твори: В 2 т. — Т. 1. — С. 300–311.

Сєченов Іван Михайлович (1829–1905) — російський природодослідник, фізіолог, почесний член Петербурзької Академії наук з 1904 р.

Бехтерєв Володимир Михайлович (1857–1927) — російський радянський невропатолог, психіатр, психолог.

Павлов Іван Петрович (1849–1936) — російський радянський фізіолог, академік з 1907 р.

Смольний — історико-революційна і архітектурна пам'ятка в Ленінграді. У дні Жовтневого збройного повстання — штаб революційних сил. Архітектурний ансамбль Смольного складається з колишнього Смольного інституту шляхетних дівиць, Смольного монастиря з собором; біля входу на територію Смольного — пропілеї; перед Смольним — пам'ятник В. І. Леніну, бюсти К. Марксу і Ф. Енгельсу.

«Мідний вершник», «Первому — Вторая»… — Ідеться про пам'ятник Петру І, поставлений в Петербурзі в роки царювання Катерини II. Остап Вишня згадує ці назви пам'ятника за асоціацією з назвою поеми О. Пушкіна «Мідний вершник» та рядками із сатиричної поеми Т. Шевченка «Сон»:

А на коні сидить охляп, У свиті — не свиті, І без шапки. Якимсь листом Голова повита. Кінь басує, от-от річку, От… от… перескочить. А він руку простягає, Мов світ увесь хоче Загарбати. Хто ж це такий? От собі й читаю, Що на скелі наковано: Первому — Вторая Таке диво наставила. Тепер же я знаю: Це той Первий, що розпинав Нашу Україну, А Вторая доконала Вдову сиротину.

…Так і підмиває тебе підбігти до клодтівського вороного… — Ідеться про скульптурні групи приборкувачів коней на Анічковому мосту в Ленінграді. Робота російського скульптора П. К. Клодта.

Прокоф'єв Александр Андрійович (1900–1971) — російський радянський поет, Герой Соціалістичної Праці (1970).

Космічна катастрофа. Вперше надруковано в газ. «Радянська Україна». — 1945. — 21 жовт.

Подається за виданням: Зенітка. — С. 72–78.

Петро. — Автор має на увазі одного з 12-ти міфічних апостолів, який, за Євангелієм від Матфея, був найближчим учнем Христа.

Бачу, що управдома без трельяжа не переконати… — натяк на хабарницьку натуру кербуда.

…коли в Київ без виклику не можна?! — Починаючи з цієї фрази, письменник піддає нищівній критиці лише зовні сувору тогочасну систему столичної прописки, що нерідко потрапляла до рук корумпованих елементів. Тому на Київ і посунули всілякі пройдисвіти, озброєні фальшивими документами про героїчну участь у війні («що на Чумацькому Шляху ансамблем пісні та танку ворожу групіровку знищили») і накраденим у пожарах війни добром («Повірять, бо документів сила: сорок акордеонів, півтораста ручних годинників і ще якісь там подарунки з Одеси»).

Всехсвятський — український астроном, професор Київського університету.

Такі собі зустрічі й розмови. Вперше надруковано у виданні: Твори: В 7 т. — Т. 5. — С. 259–261. В машинописній копії рукопису, що зберігається в архіві письменника, вказано дату написання: «25.ХІ 1945».

Подається за машинописною копією рукопису.

Інститут імені Лисенка. — Йдеться про Музично-драматичний інститут ім. М. В. Лисенка. Заснований 1918 р. на базі Музично-драматичної школи М. Лисенка. 1934 р. на базі інституту створено Київську консерваторію і Київський інститут театрального мистецтва.

Кропивницький Марко Лукич (1840–1910) — український драматург, актор, режисер, композитор.

Маруся Богуславка — героїня однойменної історичної драми М. Старицького.

«66» — карточна гра.

…І тільки іноді в «підкидного»! — назва карточної гри.

Вона взяла Гриця та й причарувала. Вперше надруковано в газ. «Радянська Україна». — 1945. — 28 лист.

Подається за першодруком.

Дружка — дівчина, яка на запрошення молодої бере участь у весільному обряді.

Шафер — товариш молодого (жениха), який є головним розпорядником весілля.

«Челсі» — назва відомого англійського футбольного клубу.

Якби моя бабуся встали. Вперше надруковано в журн. «Радянська жінка». — 1946. — № 2–3. — С. 31.

Подається за виданням: Твори: В 2 т. — Т. 1. — С. 323–326.

«Очеретом качки гнала» — українська народна пісня.

…Дівчинка й мертвопетлює… — Тобто дівчина робить на літаку т. зв. «мертву петлю», складну фігуру вищого пілотажу.

Рекордсмен. Вперше надруковано в газ. «Радянська Україна». — 1946. — 27 квіт.

Подається за першодруком.

Недоуздок — вуздечка без вудил.

Чепіга — рукоятка в плузі.

«Ой ти, Галю…» — українська народна пісня.

Фуражна корова — дійна корова, що одержує додатковий фураж, тобто сухі корми.

«От у нас на хуторі!» Вперше надруковано в журн. «Перець». (Видання для західних областей УРСР). — 1946. — № 6. — С. 2.

Подається за виданням: «Збірка фейлетонів». — К. — 1950. — С. 11–13.

Симентальський профіль. Вперше надруковано в журн. «Перець». — 1946. — № 15–16. — С. 5.

Подається за першодруком.

Симентал — бик симентальської породи, тобто породи великої рогатої худоби полово-рябої, рідше — червоно-рябої масті, яка характеризується високими м'ясними та молочними якостями.

МТФ — молочно-товарна ферма.

Завмитифика — тобто завідувач МТФ.

Дозвольте помилитись! Вперше надруковано в газ. «Радянська Україна». — 1946. — 21 серп.

Подається за першодруком.

Через вісім днів після публікації фейлетону в «Правде» з'явилася редакційна замітка під заголовком «Неправильний виступ газети «Радянська Україна», де безневинні міркування автора про необхідність у сюжеті твору художнього конфлікту тощо, а також його сатиричні кпини з пройдисвітів і пристосуванців, що паразитували на воєнному й трудовому героїзмі народу, були витлумачені грубо тенденційно, за примітивними стандартами вульгарного соціологізму, з демагогією і політичними звинуваченнями літератора в нібито лояльному ставленні до «гнилої аполітичної теорії про право письменників на помилки», тобто «право на відхід від нашої радянської ідеології, право на свободу від критики».

30 серпня 1946 р. «Радянська Україна», передрукувавши згадану замітку на своїх сторінках, визнала свою помилку і зобов'язалася «зробити з цього в своїй дальшій роботі необхідні висновки, посилити політичну вимогливість і критичне ставлення до одержуваних нею матеріалів». Після цього почалася масована «проробка» письменника на всіх громадських і політичних рівнях, огульне паплюження його творчості, зокрема «мисливських усмішок». Нездорові пристрасті навколо фейлетону розпалювали, певна річ, передовсім діячі, виведені у творі в образі «обізнаного товариша», тобто бюрократи, котрі абсолютно не розуміються в мистецтві, а в усьому нетрафаретному вбачають підкоп під «основи». Свою лепту в брудну кампанію внесли й ті люди, котрі пересиділи воєнне лихоліття в теплих краях, а у важкі часи відбудови народного господарства теж зуміли прилаштуватися на вигідних містечках. Їхня бурхлива «діяльність» на тлі пивної піни теж була принагідно відбита у фейлетоні. Як засвідчила дружина письменника В. О. Губенко-Маслюченко, і автор фейлетону, і редакція «Радянської України» одержали силу анонімних послань з наклепницькими вигадками й погрозами. В цій атмосфері загального цькування Остап Вишня змушений був написати відкритого листа до редакції «Радянської України» 8 жовтня 1946 року, в якому визнав свої неіснуючі помилки. Цей лист, проте, не був надрукований. Оригінал його зберігається в архіві письменника.

Знаєте-понімаєте, як вести своїх героїв отак прямо та й прямо, так виходить дуже вже прямо. — Натяк на горезвісну «теорію» безконфліктності, що канонізувала лакувальні писання, далекі від реального життя народу.

Дідів прогноз. Уперше надрукозано в газ. «Радянська Україна». — 1947. — 28 берез.

Подається за виданням: Твори: В 2 т. — Т. 1. — С. 375–378.

Весна-красна (У Ганни Денисівни Кошової). Вперше надруковано в газ. «Радянська Україна». — 1947. — 1 трав.

Кошова Ганна Денисівна (1871–1948) — новатор сільськогосподарського виробництва. В 1935 р. в колгоспі «Гігант» Сквирського району на Київщині зібрала по 537 центнерів цукрових буряків з гектара. Одна з ініціаторок т. зв. руху п'ятисотенниць.

Як я Микиті Сергійовичу в очі дивитимусь? — Ідеться про М. С. Хрущова, тодішнього секретаря ЦК КП(б)У.

Вішта! Вішта! — вигук, яким у деяких місцевостях України заведено поганяти коней.

Браницькі — польські магнати, графи. Мали величезні земельні маєтності й підприємства в Польщі, на Україні та в Білорусії.

Запорожці. Нарис складається з трьох частин. Перша частина під заголовком «Запорізька сталь» уперше надрукована в газ. «Радянська Україна». — 1947. — 22 черв. Друга частина під заголовком «Запорожці» вперше надрукована в газ. «Радянська Україна». — 1947. — 24 черв. Третя частина під заголовком «Люди! З великої літери!» вперше надрукована в журн. «Україна». — № 8. — С. 14–15.

Подається за виданням: Твори: В 2 т. — Т. 1. — С. 327–340.

Рольганг — пристрій (роликовий транспортер), який використовують у прокатних станах для транспортування прокату.

Слябінг — потужний прокатний стан для тиснення важких (до 10 тонн і більше) сталевих зливків на сляби, тобто на плоскі прямокутні заготовки, призначені для виготовлення листової сталі.

«Скіп» — підйомний саморозвантажувальний короб (кліть) для сипких вантажів.

Кокс — тверда, міцна пориста маса, яку одержують з кам'яного вугілля через нагрівання у печах до високих температур без доступу повітря. Застосовують переважно як паливо й відновник у металургійній промисловості.

Сірко Іван (між 1605 і 1610 — 1680) — кошовий отаман Запорозької Січі. Брав участь у народно-визвольній війні 1648–1654 рр. Прославився походами проти татар і турків.

Паланка — адміністративно-територіальна одиниця (округ) у Новій Січі. На чолі паланки стояв призначуваний Кошем Запорозької Січі полковник, який виконував військово-адміністративні та судові функції.

Курінний отаман — виборна особа в Запорозькій Січі (16–18 ст.), яка очолювала курінь і відала його господарськими справами. Курінного отамана обирали на курінному сході на один рік.

Курінь — військово-адміністративна одиниця Запорозької Січі, що складалася з кількасот козаків.

Чайка — річкове плоскодонне однощоглове дерев'яне судно зі стерном, вантажопідйомністю до 200 тонн. У 16–18 ст. запорозькі козаки використовували як військове судно.

Осавул — виборна службова особа в адміністративно-військовому апараті на Україні в 17–18 ст.

Льотка — отвір у доменній печі, через який випускають метал або шлак.

Мартен — полуменева піч, де чавун і сталевий брухт переплавляють на сталь. Назва походить від прізвища французького металурга П. Мартена.

Ой там Василь сіно косить… — слова з української народної пісні «Понад лугом зелененьким…»

Воробйов Володимир Петрович (1876–1937) — український радянський анатом, академік АН УРСР з 1934 р.

Литвиненко-Вольгемут Марія Іванівна (1892–1966) — українська радянська співачка, педагог, музично-громадський діяч, народна артистка СРСР з 1936 р. Лауреат Державної премії СРСР (1946).

Лугом іду, коня веду… — українська народна пісня.

Гужова Віра Микитівна (1898–1974) — українська радянська співачка і педагог, народна артистка УРСР з 1941 р.

Гмиря Борис Романович (1903–1969) — український радянський співак, народний артист СРСР з 1951 р. Лауреат Державної премії СРСР (1952).

Шумський Юрій Васильович (справжнє прізвище — Шомін; 1887–1954) — український радянський актор, режисер, народний артист СРСР з 1944 р. Лауреат Державної премії СРСР (1950, 1951).

Театр імені Франка. — Йдеться про Київський український драматичний театр імені Франка. Заснований 1920 р. у Вінниці на базі Нового Львівського театру та групи митців «Молодого театру».

Театр імені Шевченка. — Йдеться про Київський академічний театр опери та балету Української РСР імені Т. Г. Шевченка. Створений 1926 р. на базі Київської російської опери.

«Карії очі, очі дівочі, // Де ви навчились зводить людей…» — Слова з української народної пісні «Чорнії брови, карії очі». (Текст К. Думитрашка, музика Д. Бонковського).

«Через тії очі // Бандуристом став». — Не зовсім точно наведеш слова з української народної пісні «Взяв би я бандуру». (Текст М. Петренка, музика невідомого автора).

Фейлетоністи. Вперше надруковано в журн. «Перець». (Видання для західних областей УРСР). — 1947. — № 9. — С. 4.

Подається за першодруком.

Птахівництво. Вперше надруковано в газ. «Тваринництво України». — 1947. — 7 черв.

Подається за першодруком.

Симентальський леггартрок, беркширський плімутхін. — Таких порід курей не існує. Автор висміює невігласа на посаді голови колгоспу, який плутає породи великої рогатої худоби (симентал) і свиней (беркшир) з породами курей (леггорн і плімутрок).

Діди наші та баби наші. Вперше надруковано в книжці «Зенітка». — К.: Радянський письменник, 1947. — С. 52–57.

Подається за виданням: Твори: В 2 т. — Т. 1. — С. 315–317.

Мантачити — гострити, направляти косу мантачкою — тобто дерев'яним плоским бруском, вкритим шаром смоли з піском.

«Підрізати п'ятку» — під час косіння наздоганяти переднього.

…ще одну ручку пройде… — Тобто пройде смугу покосу на один захват коси.

«А в неділю п'ю, п'ю…» Вперше надруковано у журн. «Перець». — 1948. — № 4. — С. 5.

Подається за виданням: Вишневі усмішки. — С. 110–112.

Голодна кутя — переддень православного свята водохреща (5 січня за ст. ст.).

Стрітення — православне свято (2 лютого за ст. ст.).

Кутя — каша з ячмінних або пшеничних зерен, вживається з солодкою підливкою напередодні різдва та водохреща.

«Стежки-дорожки». Вперше надруковано в газ. «Радянська Україна». — 1948. — 9 квіт.

Подається за виданням: Твори: В 2 т. — Т. 1. — С. 383–386.

«Емка» — так називали в побуті тогочасний легковий автомобіль.

Втора — другий голос у музичній партії.

Позаростали стежки-дорожки… — слова з російської народної пісні.

Директивна нарада. Фейлетон написано 4.VI 1948 р. Вперше надруковано у виданні: Твори: В 7 т. — Т. 6. — С. 116–119.

Подається за машинописною копією рукопису, що зберігається в архіві письменника.

Хрущов Микита Сергійович (1894–1971) — радянський державний і партійний діяч. В 1938–1941 рр. і в 1947–1949 рр. — перший секретар ЦК КП(б)У. В 1953–1964 рр. — перший секретар ЦК КПРС, одночасно в 1958–1964 рр. — Голова Ради Міністрів СРСР. Герой Радянського Союзу (1964), тричі Герой Соціалістичної Праці (1954, 1957, 1961).

Вухналь — спеціальний цвях, яким прибивають підкову до кінського копита, а також підісок (залізну пластину) до нижньої частини дерев'яної осі.

Лобогрійка. Вперше надруковано в газ. «Радянська Україна». — 1948. — 13 черв.

Подається за виданням: Твори: В 2 Т. — Т. 1. — С. 379–382.

Лобогрійка — найпростіша жниварка з ручним скиданням зжатого стебла.

Бабка — коваделко, на якому клепають коси.

Брусок, мантачка — предмети для загострювання коси.

Грабки — пристрій до коси у вигляді невеличких граблів з довгими зубцями.

Нова порода. Вперше надруковано в газ. «Радянська Україна». — 1948. — 24 черв.

Подається за першодруком.

Про кури, про індики, про директорів і т. ін… Написано твір 27.XI 1948 р. За життя автора не публікувався. Вперше надруковано в журн. «Перець». — 1960. — № 16. — С. 6–7.

Подається за першодруком.

Фейлетон створено на прохання відповідального редактора газети «Радянська Україна». Машинописний оригінал було надіслано до редакції з такою припискою:

«Посилаю про «поварів». Будь він проклят, викрутив мене всього. Не знаю, що вийшло. Прочитайте, будь ласка.

Коли треба правити, виправимо вкупі, коли — в кошик, кидайте самі

Привіт!

Остап Вишня».

Твір тоді не було надруковано. Згодом, 25 січня 1949 р., автор на рукописі зробив помітку: «Нігде не друковано. Написано по просьбі секретаря ЦК КП(б)У… А потім якось воно так теє… та так і замовкло».

…одна популярна людина, що жила не до різдва Христового і не після різдва… — Йдеться про євангельського Ісуса Христа і його «чудеса».

Дер Галушка. Написано фейлетон 10.11 1949 р. За життя автора не публікувався. Вперше надруковано у виданні: Твори: В 7 т. — Т. 6. — С. 174–178.

Подається за машинописною копією оригіналу, що зберігається в архіві письменника.

…на аблаката — на адвоката.

Куделя — прядиво або вовна, намотані на кужівку; те саме, що кужіль.

Енгельгардти — поміщики, власники маєтностей на Київщині в кінці 18 і в 19 ст. Родичі князя Г. О. Потьомкіна, від якого дістали в спадщину містечко Вільшану і п'ять сіл. Кілька сіл Енгельгардти купили, зокрема Кирилівку (тепер с. Шевченкове, Звенигородського району, Черкаської області). У поміщика П. В. Енгельгардта 22.IV (4.V) 1838 р. був викуплений з кріпацтва Т. Г. Шевченко.

…викандидатувались у якісь такі дуже наукові звання… — Іронія з приводу здобуття невігласом Кіндратом Салом вченого ступеня кандидата наук.

«Суєта», «Хазяїн» — п'єси українського драматурга І. Карпенка-Карого.

Шекспір Уїльям (1564–1616) — англійський драматург і поет, гуманіст доби Відродження.

Шіллер Фрідріх (1759–1805) — німецький поет і драматург.

«Запорожець за Дунаєм» — перша українська опера, написана С. Гулаком-Артемовським.

Моцарт Вольфганг Амадей (1756–1791) — австрійський композитор.

«В степах України» — п'єса О. Корнійчука.

Фіз-культ-ура! Вперше надруковано в газ. «Радянська Україна». — 1949. — 24 квіт.

Подається за виданням: Твори: В 2 т. — Т. 1. — С. 339–408.

Спринтер — бігун (гонщик, плавець) на короткі дистанції.

Стайєр — бігун (гонщик, ковзаняр) на довгі дистанції.

Куценко Яків Григорович (нар. 1915 р.) — український радянський важкоатлет. Заслужений майстер спорту з 1940 р. Дванадцятиразовий чемпіон України, чотирнадцятиразовий чемпіон СРСР, дворазовий чемпіон Європи. Встановив 58 рекордів СРСР, з них 10 світових.

…чи крайній правий, чи крайній лівий. — Ідеться про ігрове «амплуа» футболістів.

…гадаєте, що з нього не буде Зубрицького, Хомича чи Никанорова… — радянські футболісти, популярні в 40-х роках.

«Арсенал» — відомий англійський футбольний клуб.

…«офсайд», «корнер», «пенальті», «аут»… — футбольні терміни.

Труханів острів — улюблене місце відпочинку киян на лівому березі Дніпра. З правим берегом, на якому знаходиться стадіон «Динамо», зв'язаний пішохідним мостом.

Стадіон ім. М. С. Хрущова — нині Республіканський стадіон.

Кочівники. Вперше надруковано в газ. «Радянська Україна». — 1949. — 31 груд.

Подається за виданням: Твори: В 2 т. — Т. 1. — С. 393–395.

Перша подорож. Гумореска написана 1949 р. За життя автора не публікувалася. Вперше під таким заголовком надрукована в журн. «Перець». — 1956. — № 21. — С. 2. В семитомне видання Остапа Вишні ввійшла без назви, з наведеним у дужках початком першого речення твору замість заголовка («Не зовсім чітко вже пам'ятається…»)

Подається за першодруком.

Робінзонів острів. — Ідеться про вигаданий острів, на якому відбуваються події, описані в романі англійського письменника Д. Дефо «Робінзон Крузо».

П'ятниця — ім'я персонажа роману «Робінзон Крузо».

Боа-констріктор — змія родини удавових, поширена в тропічній Америці.

«Хижка дядька Тома» — роман американської письменниці Г. Бічер-Стоу.

Рід Томас Майн (1818–1883) — англійський письменник, автор авантюрно-пригодницьких романів.

Купер Джеймс Фенімор (1789–1851) — американський письменник-романтик.

Гринляска — вигадана автором нісенітниця: географічна назва, складена з частин слів «Гренландія» та «Аляска».

…як коронувався на царство останній російський імператор… — тобто 1895 року.

У ніч під Новий рік. Вперше надруковано в газ. «Радянська Україна». — 1950. — 8 січ.

Подається за виданням: Твори: В 2 т. — Т. 1. — С. 415–417.

Про те, як був написаний цей фейлетон, Остап Вишня розповідає в автобіографічних нотатках «Отак і пишу»:

«Матеріалом для цієї усмішки прислужився той життєвий факт, що по багатьох наших колгоспах голови колгоспів, щоб повлаштовувати на легесеньку роботу своїх родичів, кумів, сватів і т. д., — призначають їх сторожами.

В одному колгоспі було виявлено по штату цілих вісімнадцять сторожів. Явище, розуміється, ненормальне, яке межує із злочином. Треба було висміяти це явище, звернути на нього громадську увагу, винести його на людське посміховисько і, таким чином, — припинити.

Як я підійшов до цього матеріалу, до цього факту?

Я собі уявив, що коли в колгоспі вісімнадцять сторожів і всі вони родичі чи приятелі, — ясно, що не всі вони діди, що це здорові, працездатні люди, які ховаються від роботи і мають за це ще й неабиякі трудодні.

Це була, так би мовити, вихідна точка, та грубка, від якої я почав «танцювати»…

Що може робити здорова, неспрацьована, молода людина вночі, коли вона сторож, а тому сторожеві тільки й діла, що в калатало калатати?

От я й почав їм роботу знаходити, на папері, звісно: вони в мене і в підкидного грають, і борються, і на фермі симентальського бугая піднімають. Дійшло до того, що комсомолка Оленка на правлінні почала вимагати, щоб сторожам футбольного м'яча купили — хай, мовляв, не гуляють, а тренуються та Кубок СРСР для колгоспу виграють.

А остаточно я скомпрометував сторожів тим, що одного з них в ніч під Новий рік щось украло.

Люди читали, сміялися, а дехто, напевно, й чухався». («Отак і пишу»)

Самохідна комора. Вперше надруковано в газ. «Радянська Україна». — 1950. — 13 січ.

Подається за виданням: Твори: В 2 т. — Т. 1. — С. 438–440.

«Запорожець-полтавка»? «Наталка за Дунаєм»?! — Невіглас Олекса Хапунець плутає назви двох класичних українських опер: «Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського і «Наталка-Полтавка» М. Лисенка.

…і готували для голови «вороних» — тобто збиралися провалити його кандидатуру під час виборів. Походить від фразеологізму «прокотити на вороних».

«Катюша» — так у народі називали реактивні артилерійські установки, що були на озброєнні Червоної Армії в роки Великої Вітчизняної війни.

«Зоре моя вечірняя…» Вперше надруковано в газ. «Радянська Україна». — 1950. — 27 січ.

Подається за виданням: Твори: В 2 т. — Т. 1. — С. 422–425.

«Зоре моя вечірняя…» — українська народна пісня на слова Т. Г. Шевченка.

Райзаготскот — районне управління по заготівлі худоби.

Райкоопяйце, Райвовна, Райриба, Райраки, Райграблі, Райгудзики. — Організацій під такими назвами не існувало. Тут висміяна надмірність тогочасного господарсько-управлінського апарату.

«Граф Монте-Крісто» — роман французького письменника О. Дюма.

«Анна Кареніна» — роман російського письменника Л. Толстого (1828–1910).

Помяловський Микола Герасимович (1835–1863) — російський письменник.

Верьовка Григорій Гурійович (1895–1964) — український радянський композитор, хоровий диригент і педагог, народний артист УРСР з 1960 р.

Проліски. Твір написано 1950 р. За життя автора не публікувався. Вперше надруковано в журн. «Дніпро». — 1963. — № 2. — С. 72–75.

Подається за машинописною копією оригіналу, що зберігається в архіві письменника.

Кекконен Урхо Калева (1900–1980) — державний і політичний діяч Фінляндії. Був одним з ініціаторів миролюбного зовнішньополітичного курсу Фінляндії на розвиток радянсько-фінляндських дружніх відносин.

Крекконен — політичного діяча з таким прізвищем не існувало.

Зубрицький. — Див. приміт. до твору «Фіз-культ-ура!»

Юст, Пономарьов — популярні футбольні гравці у 40-50-і роки.

Коман Михайло — популярний гравець футбольної команди «Динамо» (Київ) у 50-і роки.

Солов'ї, солов'ї, // Не тривожте солдат! — слова з пісні російського композитора В. П. Соловйова-Сєдого.

А народ війни не хоче

«Шершень». Уперше надруковано в газ. «Радянська Україна». — 1946. — 9 трав.

Подається за виданням: Вишневі усмішки. — С. 132–133.

Фейлетон написано в зв'язку з розпалюванням «холодної війни» між СРСР і його недавніми союзниками по антигітлерівській коаліції. Під «шершнем» мається на увазі Уїнстон Черчілль — англійський державний і політичний діяч, з антирадянського виступу якого у Фултоні (США) 1946 р., власне, й почалася «холодна війна».

Перчіль у похід зібрався… Вперше надруковано в журн. «Перець». — 1947. — № 1. — С. 2.

Подається за виданням: Вишневі усмішки. — С. 143–145.

У цьому фейлетоні, як і в попередньому, йдеться про Уїнстона Черчілля. Адресат угадується і в самому імені сатиричного героя, і в інших змістових реаліях.

…а в поперека ніби хтось кілка встромив чи залізною завісою гахнув! — Тут з гумором обігрується популярний у тогочасних буржуазних засобах масової інформації термін «залізна завіса», яким підкреслювалася певна ізольованість СРСР від усього світу, відсутність безпосередніх контактів між громадянами СРСР і трудящими капіталістичних країн, що на той час справді відповідало дійсності.

…литку ще з бурської війни тобі сіпає… — Натяк на реальний факт біографії Черчілля: його участь в англо-бурській війні.

…хай би баба Бірнсиха пошептала… — З гумором обіграно прізвище тогочасного англійського політичного і державного діяча.

…Як вип'єш, кажуть, так тебе трохи ніби помакартурить і стає легше, а як зверху потерти, спочатку заачесониться, а потім заспокоїться, і ніщо вже не монгобере! — З гумором обіграно прізвища тогочасних державних і політичних діячів Великобританії та США Макартура, Ачесона, Монтгомері.

Гудбайніч! — Гумористичний словотвір Остапа Вишні: поєднано англійський вираз «Good-bye!» («До побачення!») і українське «На добраніч!».

…Аж тут і в Індії, і в Палестині, і в Ірані, і в Єгипті щось ніби бахнуло… — Натяк на розгортання національно-визвольних рухів у згаданих країнах.

Мальбрук — герой західноєвропейського гумористичного фольклору, образ полководця-невдахи.

А народ війни не хоче. Вперше надруковано під заголовком «А народ війни не хоче» в журн. «Перець». — 1949. — № 7. — С. 3.

Подається за виданням: А народ війни не хоче. — К.: Радянська Україна. — 1952. — С. 7–12.

Уолл-стріт — вулиця в Нью-Йорку, на якій розташовані найголовніші банки. Вживається як символ монополістичного капіталу США.

Ейзенхауер Дуайт Дейвід (1890–1969) — державний і військовий діяч США, генерал армії (з 1944 р.). З грудня 1943 р. — головнокомандувач експедиційними силами союзників в Західній Європі. В 1950–1952 рр. — головнокомандувач збройними силами НАТО. В 1953–1961 рр. — президент США.

Північноатлантичний блок (НАТО) — воєнно-політичке угруповання західних держав, спрямоване проти соціалістичних країн. Створене в 1949 р. з ініціативи США у Вашінгтоні.

Трумен Гаррі (1884–1972) — президент США в 1945–1953 рр. За його наказом було здійснене атомне бомбардування японських міст Хіросіма і Нагасакі. Один з ініціаторів «холодної війни», зокрема створення НАТО.

Ассошіейтед-Прес — інформаційне агентство США. Засноване 1848 р. Центр агентства — в Нью-Йорку.

Точна адреса. Вперше надруковане в газ. «Радянська Україна». — 1949. — 19 лип.

Подається за виданням: Вишневі усмішки. — С. 157–158.

Ноїв ковчег — за біблійним міфом, велике судно, на якому Ной із сім'єю, а також тваринами й птахами, врятувалися під час т. зв. всесвітнього потопу.

Ветхий завіт — частина біблії, зібрання іудейських «священних книг», що розглядаються як священні і в християнстві.

Сим, Хам, Яфет — сини біблійного Ноя.

Як узяти від тої бузини трохи цабе… — Вигуком «цабе!» повертають волів праворуч.

..з ним може трапитися те, що трапилося з містером Форрестолом. — Натяк на долю військового міністра в адміністрації президента США Трумена Форрестола, який покінчив життя самогубством, викинувшись з вікна висотного будинку.

Сутана і тіара. Вперше надруковано в журн. «Перець». — 1949. — № 24. — С. 6.

Подається за виданням: Твори: В 2 т. — Т. 1. — С. 454–458.

Албанська весталка Рея-Сільвія покохала вовка й народила двох синів — Ромула та Рема. — Початок жартівливого переказу легенди про заснування Рима.

Ватікан — Держава-місто Ватікан — держава в Європі, у західній частині Рима — столиці Італії. Політичний, адміністративний та ідеологічний центр католицької церкви, резиденція папи римського.

Папа римський — глава римсько-католицької церкви і правитель Ватікану. Обирається на зборах кардиналів (конклав) із їхнього кола на довічне правління.

…намісник Христа на землі… — В католиків папа римський вважається намісником бога на землі.

…після святого апостола Петра. — Апостол Петро — один з міфічних 12-ти апостолів, найближчий учень Христа. В церковній легенді Петро вважається першим єпископом Рима; на цій підставі грунтуються претензії папи римського на верховенство в християнстві.

Підпатрицій — підлеглий патриція, тобто аристократа в Стародавньому Римі чи в середньовічній Європі.

Римокатолики — віруючі католики, що підлягають римській церковній ієрархії.

Енцикліка — письмове звернення папи римського до всіх католиків або до віруючих якоїсь одної країни (чи групи країн) з релігійними або політичними настановами.

…з легким тьохтьохтуаром — жартівливий словотвір автора: від слів «тьох-тьох» і «репертуар».

Марія Магдалина — за біблійними міфами, одна з найвідданіших послідовниць Ісуса Христа. Замолоду вела розбещене життя, але під впливом проповідей Христа звернулась до його віри.

Ілля — в іудейській і християнській релігіях — пророк, самовідданий захисник віри, грізний викривач «нечестя».

Іоанн Златоуст (бл. 347 — 407) — видатний діяч східної християнської церкви, ритор і богослов. В 398–404 рр. — константинопольський патріарх. Фанатично переслідував єретиків, проповідував суворий аскетизм. Талановитий оратор, він бичував пороки, виступав проти лінощів і користолюбства монахів, проти розкоші й розпусти вищого духовенства й придворної аристократії, що зробило його вельми популярним серед плебейських мас.

Індульгенція — в католицькій церкві — грамота про повне або часткове відпущення гріхів.

Пій XI (1857–1939) — папа римський з 1922 р. Уклав конкордати (угоди Ватікану з урядом якоїсь держави щодо діяльності католицької церкви в цій країні) з урядами фашистської Італії та гітлерівської Німеччини. 1937 р. виступив з енциклікою проти комунізму.

Пій XII (1876–1958) — папа римський з 1939 р. В 1949 р. видав декрет про відлучення від церкви комуністів.

«Петрушка» — головний персонаж російського народного театру ляльок. Вистави комедійного і сатиричного змісту влаштовували скоморохи.

Хрестові походи — агресивні війни 11–13 ст., які провадилися за почином або із схвалення папства західноєвропейськими феодалами під релігійними гаслами, а також каральні експедиції 12–15 ст. проти учасників визвольних рухів під прапором викорінення єресей. Найчастіше хрестовими походами називали завойовницькі війни феодального Заходу, спрямовані на захоплення країн Близького Сходу.

Де Гаспері Альчіде (1881–1954) — італійський державний діяч, один із лідерів християнсько-демократичної партії, глава уряду (1943–1953). Його політика була спрямована проти лівих сил у країні. В 1947 р. усунув з уряду соціалістів і комуністів. Активно підтримував різні воєнні блоки.

..З Муссоліні вийшла неув'язка: бог послав його в Італію ногами вниз, а пішов він назад до бога — догори ногами… — Партизани італійського Опору, до рук яких потрапив наприкінці війни фашистський диктатор Італії, стративши Муссоліні, підвісили його догори ногами.

А куди американське? Вперше надруковано в журн. «Перець». (Видання для західних областей УРСР). — 1950. — № 3. — С. 2.

Подається за першодруком.

…Уповноважений… по маршалізації держав… — Ідеться про план Маршалла 1947 р., тобто програму т. зв. відбудови і розвитку Європи після другої світової війни шляхом подання їй американської допомоги. Названий за ім'ям державного секретаря США (1947–1949) Дж. Маршалла. У здійсненні цього плану брало участь 17 держав (включаючи Західну Німеччину). В 1951 р. його замінено програмою прямої воєнної допомоги США західноєвропейським союзникам. План Маршалла поклав початок післявоєнному політичному і економічному розколу Європи, створенню агресивного воєнно-політичного блоку НАТО.

Бенілюкс — економічний союз Бельгії, Нідерландів і Люксембургу. Заснований на базі митного союзу відповідно до договору, підписаного 1958 р. строком на 50 років. Функціонує з 1960 р. Передбачає створення єдиного ринку його учасників, вільний рух осіб і товарів, капіталів і послуг між трьома країнами, координацію економічної, фінансової і соціальної політики.

Еттлі Клемент Річард (1883–1967) — англійський державний діяч. В 1935–1955 рр. — лідер лейбористської партії. В 1945–1951 рр. — прем'єр-міністр. Очолюваний ним уряд здійснив капіталістичну націоналізацію Банку Англії, транспортну, окремі соціальні реформи, проводив мілітаристську зовнішню політику.

Бідо Жорж (нар. 1899) — французький політичний і державний діяч. В 1944–1948 рр. і в 1953–1954 рр. — міністр закордонних справ. В 1946–1949 рр. — прем'єр-міністр. Його діяльність відзначалася посиленням репресій проти страйкуючих, прийняттям закону, що передбачав суворі покарання за виступи на захист миру (1950). Був активним прихильником участі Франції в НАТО.

Де Гаспері. — Див. приміт. до твору «Сутана і тіара».

ДОТ — довготривала вогнева точка, споруда із міцних матеріалів (залізобетону, броні) для ведення кулеметного, мінометного або артилерійського вогню.

ДЗОТ — дерево-земляна вогнева точка, польова оборонна споруда.

Ачесон — державний діяч в адміністрації президента США Г. Трумена.

Трагедія в джунглях. Вперше надруковано в журн. «Сучасне й майбутнє». — 1950. — № 5. — С. 39–40.

Подається за виданням: А народ війни не хоче. — С. 13–17.

Даллес Джон Фостер (1888–1959) — державний діяч США. В 1953–1959 рр. — державний секретар США. Був натхненником і провідником політики «з позиції сили», «балансування на грані війни».

Примітки

1

Свідома авторська неточність. Коли Остап Вишня писав ці нотатки, його ще не було реабілітовано і тому він не міг писати всієї правди ні про себе, ні про те, що сталося з його родиною після того, як його самого репресували. Насправді ж було так: одразу після засудження письменника в березні 1934 р. його дружина В. О. Губенко-Маслюченко з малолітньою дочкою була вислана з України і майже до повернення Остапа Вишні з концтабору поневірялася в Архангельській області. Отже, на Рязанщину родина письменника не евакуювалася, а опинилася там через збіг обставин.

(обратно)

Оглавление

Зенітка

Самостійна дірка

Весна-красна

А народ війни не хоче . .

Реклама на сайте