Чим могла бути «Русь після Русі»? У цьому дивному словосполученні насправді міститься ціла купа прихованих сюжетів — не лише історичних, а й ідеологічних. Частина з них набула раптом актуальності 2014 р., коли чимало з українців знову замислилися про витоки своєї держави і народу, стосунки з давніми сусідами.
Тому для чергового тому серії «Історія без цензури» ця назва є невипадково провокативною. Для істориків та загалу віддавна дражливими є питання (і це лише частка з них):
— Коли закінчилася Русь і почалася Україна?
— Коли закінчилася Київська Русь?
— Чи існувала Галицько-Волинська держава?
— Чи була литовсько-руська доба періодом бездержавності українців?
— Чи була Річ Посполита «польським завоюванням»?
І з приводу кожного зі згаданих питань можна навести аргументи з товстелезних монографій, сотень наукових статей, поважних академічні шкіл і навіть цілі «національні історичні гранд-наративи». І це ми ще не говоримо про державні чи політичні ідеології останніх двохсот (якби лише двохсот!) років у Росії, Польщі, Австро-Угорщині, Литві, Білорусі, не кажучи про наші невтомні пошуки «української національної ідеї». Остання, як відомо, повинна мати якесь корисне і зрозуміле нашим сучасникам бачення минулого української спільноти.
Комментарии к книге «Русь «після Русі». Між короною і булавою. Українські землі від королівства Русі до Війська Запорозького», В. М. Горобець
Всего 0 комментариев