«Руська правда»

1. Якщо уб’є чоловік чоловіка, то мстити братові за брата, або батьку, або синові, або двоюрідному братові, або синові брата; якщо ніхто ‹з них› за нього не мститиме, то призначити 80 гривень за убитого, якщо він княжий чоловік або князівський тіун; якщо він буде русин, або гридень, або купець, або боярський тіун, або мечник, або ізгой, або слов’янин, то призначити за нього 40 гривень.

2. По смерті Ярослава, знову зібравшись, сини його, Ізяслав, Святослав, Всеволод, і чоловіки їх, Коснячко, Перенег, Никифор відмінили помсту за убитого, замінивши її викупом грошима; а усе інше – як Ярослав судив, так і сини його встановили.

3. Про вбивство. Якщо хто уб’є княжого чоловіка в розбої, а вбивцю не шукають, то виру в 80 гривень платити верві, де лежить убитий, якщо ж проста вільна людина, то 40 гривень.

4. Якщо якась верва платитиме дику виру, нехай виплачує ту виру стільки часу, скільки платитиме, тому що вони платять без злочинця.

5. Якщо злочинець є членом їхньої верви, то в цьому випадку допомагати ‹общинникам› злочинцеві, оскільки раніше він їм допомагав ‹виплачувати виру›; якщо ж ‹виплачувати› дику виру, то платити їм усім разом 40 гривень, а за злочин платити самому злочинцеві, а із спільної плати 40 гривень йому заплатити свою частину.

6. Але якщо ‹хто› убив відкрито, під час сварки або на бенкеті, то тепер йому так платити разом з вервою, оскільки і він вкладається у виру.

7. Якщо ‹хто› здійснить вбивство без причини. ‹Якщо хто› здійснив вбивство без всякої сварки, то люди за вбивцю не платять, але нехай видадуть його самого з дружиною і дітьми на вигнання і на розграбування.

8. Якщо хто не вкладається у дику виру, тому люди не допомагають, але він платить сам.

9. А це вирні постанови, які були при Ярославі: вирнику узяти 7 відер солоду на тиждень, а також барана або пів-туші яловичини, або 2 ногати; а в середу куна або сир, в п’ятницю стільки ж, дві курки йому на день, а хлібів 7 на тиждень, а пшона 7 убірків, а гороху 7 убірків, а солі 7 голважень; усе це – вирнику з отроком, а коней утримують чотирьох, на кожного коня давати овес: вирнику – 8 гривень, а 10 кун – перекладна ‹подать›, а метельнику – 12 векш, і ще ссадна гривня.