«Пам'ятаймо про Вінницю. Забутий Голокост»

Народ наш український на рідній і все ще не своїй землі та на поселеннях у багатьох країнах вільного світу, зокрема великі українські громади у З'єднаних Стейтах Америки та в Канаді, наполегливо приготовляються до зустрічі найсвітлішої події в історії своєї батьківщини: тисячоліття формального прийняття Християнства, що припадає в 1988 році.

У тому самому 1988 році сповняється ще одна, уже тільки 50-та річниця цілком протилежної події яку народ назвав «пеклом на землі». Тоді бо, в роках 1937-39, представники звироднілої комуномосковської окупаційної влади в Україні провели неймовірну в мирних часах народовбивчу акцію терору, жертвою якої впали десятки тисяч Богу-духа винних чоловіків і жінок, при чому хрестик, служебна книжечка чи явне визнавання Христа були причиною знущань і розстрілу та погребання в опісля всіляко замаскованих місцях, включно із «парками культури і відпочинку».

Цей страшний злочин народовбивства, справжній голокост поповнений комуно-московським окупаційним режимом над поневоленим ним українським народом, виявлено принагідно щойно п'ять років пізніше, в 1943-му році, під час окупації України іншими подібними народовбивцями, німецькими нацистами, у подільському містечку Вінниці.

Багато води проплило з того часу в річці Бог, над якою розташоване місто Вінниця. Багато злочинів комуністичного режиму виявлено і записано в історії в тому часі. Деякі із злочинів народовбивства за часів Сталіна виявлено навіть його наслідниками. Але намарно було б шукати в совєтських джерелах будь-якої згадки про голокост у Вінниці. Що більше, там робиться все можливе, вживається всіляких вигадок і брехні, щоб виявлений вже майже 50 років тому злочин приховати. І робиться це не без успіху. Ми мали нагоду спитати багатьох нових переселенців з України і деяких туристів, чи вони «чували про Вінницю» і майже завжди почули ту саму відповідь: «Що про Вінницю?»

Дещо в цій справі зроблено у вільному світі, але й тут тому страшному злочинові народовбивста не приділено навіть у малій мірі стільки уваги, на яку він заслуговує.