Рецензент — кандидат історичних наук Костянтин Завальнюк
Редактор Анатолій Щербатюк
© Коваль Р. М., 2008 р.
© Коваль Є. Р., дизайн, 2008 р.
Книгу видано за сприяння видавництва «Діокор»
КНИГА ВИЙШЛА КОШТОМ АНТОНА КОЛОМІЙЦЯ
Фотографії з приватних архівів Раїси БРАСЛАВЕЦЬ, Катерини БУЛАВИН, Катерини БУРЕМКО, Михайла ГОРЛОВОГО, Юрія ДОМОТЕНКА, Наталки ДУБРОВСЬКОЇ, Надії ЗАБРОДИ, Костянтина ЗАВАЛЬНЮКА, Романа КОВАЛЯ, Дмитра ЛЮБИМЕНКА, Ніни МОМОТЮК, Софії ПУШКАР, В'ячеслава ЦЕДІКА, Оксани ЦЕДІК, Миколи ШЛЯХОВОГО, а також з Музею Івана ГОНЧАРА, Центрального державного архіву кінофотофонодокументів ім. Г. С. Пшеничного, ДА СБУ та Обухівського краєзнавчого музею.
Щиро дякую за допомогу у підготовці книги Катерині БУРЕМКО, Василеві ВАДИСУ, Олегові ВИГОВСЬКОМУ, Юрієві ДОМОТЕНКУ, Андрієві ЖОВАНИКУ, Костянтинові ЗАВАЛЬНЮКУ, Миколі КАГАРЛИЦЬКОМУ, Михайлові КАРАСЬОВУ, Володимирові КУЄВДІ, Андрієві ЛИСЕНКУ, Леонідові МУСІ, Василеві ОЛЕКСАНДРЕНКУ, Катерині ПЕТРИЧЕНКО, Ренатові ПОЛЬОВОМУ, Павлові СТЕГНІЮ, Миколі ТОВКАЙЛУ, Любомирові ХАМУЛЯКУ, Миколі ЩЕРБАКУ та Юркові ЮЗИЧУ.
З вдячністю згадую покійних Василя БУЛАВИНА та Микиту ПЕТРИЧЕНКА, матеріали яких також використано у цій книзі.
Роман Коваль «Я бачив ці веселі та грізні лави» (Передмова)В дев'ятнадцятім, напровесні — зелений подих.
— Ану, брате…
В дев'ятнадцятім, напровесні — голоси:
— Ану, брате, ходім…
В дев'ятнадцятім, напровесні — на півнеба залопотіли прапори, прапори зелені, прапори жовто-блакитні, прапори армій селянських.
Всі теє лопотіння почули — і міста, і містечка, і хутори…
Ідуть люди з обрізанами… чути голоси…
— Ану, брате, ходім із червоних флагів онучі драти!
Юрій ЛИПА, «Рубан»Наприкінці 1960-х, а може й на початку 1970-х, нас, учнів школи № 166 м. Києва, повезли катером у Трипілля, до пам'ятника комсомольцям, які загинули на трипільських кручах від рук «озвірілих куркулів-бандитів». Ми, піонери, їхали поклонитися праху «мужніх борців за встановлення радянської влади». Пригадую, як заворожено дивився на бурхливі — під гвинтом «Ракети» — дніпровські води, а потім як піднімався піщаною стежкою на гору.
Комментарии к книге «Отаман Зелений», Роман Миколайович Коваль
Всего 0 комментариев