«Пригоди українців у Анталії»

Коли тебе тягне до жінки, а її — навзаєм — значить, зустрілися два психози, які працюють на одній частоті.

У гонитві за примарою заможності й достатку Микола уже давно забув, коли востаннє був у відпустці. Він уперто намагався досягнути успіху там, де це не вдавалося його колегам. Тож відколи став головним редактором бізнесової газети, взагалі не відпочивав. Робота не відпускала навіть на вихідні. Але й працюючи у такому темпі, Микола не міг наздогнати свою удачу. Тільки із року в рік накопичувалася втома. І ось настав час, коли вона перейшла у хронічну. Хоч за що б він брався, усе падало з рук.

Микола зовсім збайдужів до життя. Він хотів лише одного — виспатись. А тут ще, як на лихо, почалося весняне безсоння. І те безсоння катувало його навіть більше, ніж втома. Бо цілісінький день на роботі злипалися очі. А уночі, варто було лягти у ліжко, навалювалися спогади про речі, які кожен чоловік воліє краще ніколи не згадувати. Й він до самісінького ранку крутився у постелі, благаючи Бога про сон. На душі було так гидко і тоскно, що хоч руки на себе накладай. Зрештою, про все це він розповів лікарю.

— У вас справжнісінька депресія, — констатував той.

— То по Америках та Європах бувають депресії, — заперечив Микола. — А у нас звідкіля такі панські витребеньки? Може, у мене звичайна хандра?

— Депресія чи хандра — великої різниці немає, — скрушно мовив лікар. — Бо лікуватися однаково треба. Я не буду вас труїти всілякими там антидепресантами — пігулок наковтатися ще встигнете. Спершу спробуйте змінити обстановку. Поїдьте десь у село. Або ще краще візьміть відпустку та й махніть із дружиною на море. Напровесні, поки ще не почався сезон, путівки недорогі. За невеликі гроші можна відпочити в Анталії чи Єгипті набагато краще, ніж влітку у Криму.

— Даруйте, але чи обов’язково одружуватися задля тижня чи двох відпочинку на морі? — уперше спробував пожартувати Микола.