Путівник по Галактиці для космотуристів – 4
Переклав з англійської Васьківський Василь
Бувайте, і дякуємо за рибуДжейн
з вдячністю
Ріку та Хейді за те, що позичили трохи своїх постійних пригод,
Моґенс та Енді та всім жителям Ханшем Корт за цілий ряд непостійних пригод,
і особливо Сонні Мета, яка постійно залишалася собою за будь-яких пригод
Далеко від центральних магістралей, на західній околиці Галактики, у глушині, є непримітне жовте світило.
А за дев'яносто два мільйони, з невеликим лишком, миль від нього по геліоцентричній орбіті обертається нічим непоказна блакитна планета. Вершини еволюції на ній сягнула біологічна форма, що походила від приматів. Яскравим свідченням примітивності цієї біоформи може бути хоча б той факт, що її представники й досі вважають найбільшим досягненням технічного прогресу електронні годинники.
Єдине, що по-справжньому хвилювало людство (саме так називали себе представники біоформи блакитної планети), так це чому більшість людей більшість часу були нещасними. Для вирішення цієї проблеми пропонували багато різних способів, проте майже всі вони були пов'язані з рухом маленьких зелених шматочків паперу, що не може не здивувати, адже це не шматочки були нещасними.
А проблема так і залишалась не вирішеною: багато людей почувались нещасними, більшість з яких, вважали себе жалюгідними, навіть ті з них, які мали електронні годинники.
Все більше і більше людей приходили до висновку, що даремно їх предки колись спустились з дерев на землю. А деякі вважали навіть дерева невдалим кроком, і взагалі не варто було покидати воду.
І ось, одного четверга, приблизно дві тисячі років після того як одного чоловіка прибили до хреста за те, що він намагався всіх переконати, що було б чудово, якби всі ставилися добре один до одного; самотня дівчина, що сиділа в маленькому кафе у Рікмансворт, раптом усвідомила чому все йшло шкереберть весь цей час. Вона була впевнена як зробити світ гарним і щасливим місцем. Цього разу все буде правильно, все спрацює, і більше нікого не доведеться ні до чого прибивати.
Комментарии к книге «Бувайте, і дякуємо за рибу;», Дуглас Адамс
Всего 0 комментариев