«Смуга прибою»

Елізабет Беар

Смуга прибою

Халцедоннабула створена не для сліз. Вона їх просто не мала – хіба що сльозами були ті холодні довгасті крапельки скла, випаленого з неї пекельним жаром, що скалічив її.

Такі сльозимогли стікати її обшивкою повз розплавлені датчики і зриватися на байдужий пісок. І коли вони падали, вона підбирала їх, як решту блискучих уламків, і складала до своєї колекції дорогоцінного сміття, яке висіло в сітках, що стягували її побитий панцир.

Вона могла бибути врятованим після катастрофи трофеєм, якби залишився хоч хто-небудь, щоб їх збирати. Але вона була останньою бойовою машиною, триногою сплющеною сльозою завбільшки з важкий танк із двома великими і одним тонким маніпулятором, підібганими під туреллю голови, що вінчала її фігуру. Її полікерамічна броня вкрилася павутинням тріщин, як небитке скло. Покинута своїми дистанційними операторами, вона кульгала пляжем, волочачи оплавлену кінцівку. Вона нагадувала викинутий брухт.

Бельведера воназустріла на пляжі.

#

Нога, якутягла Халцедонна, вдавлювала в мокрий пісок розкриті черепашки молюсків, вимиті на поверхню бурунами, що відступали в море. Ця нога була із задньої пари, тож вона не завдавала багато клопоту на щільному піску. На неї можна було спертися і, поки Халцедонна не наближалася до каміння, тягти її було неважко.

Просуваючисьуздовж смуги прибою, вона зрозуміла, що за нею слідкують. Вона не підвела голови. Система автоматичного наведення захопила в приціл одягнуту в лахміття постать, що пригиналася за обвітреним валуном, але оптичні датчики були потрібні їй, щоб сканувати мішанину з водоростей, плавника, пінопласту і скелець, яка вкривала оголений відпливом берег.

Він стежив занею весь час, поки вона шкутильгала пляжем, але зброї в нього не було, і закладені в неї алгоритми не вважали його загрозою.

Тим краще. Їйподобався той плаский валун пісковику, з-за якого він визирав.

#

Назавтра вінзнову стежив за нею. День був ясним; вона знайшла місячний камінь, якийсь прозорий уламок, трохи червоно-помаранчевих черепків і трохи скелець, що помутніли від хвиль.

#

– Шо то тизбираїш?

– Уламкикораблів, – відповіла Халцедонна. Він уже кілька днів підкрадався щораз ближче і тепер ішов за нею слідом, наче чайка, виколупував молюсків з борозни, яку виорювала